(PDF) Ковалець Т. Маловідомі щоденники облоги Замостя 1648 р. : публікація джерел / Т. Ковалець // Нові дослідження пам’яток коз

■ іїїґ їіі'їіЧ 'І 'їїїї. 1 Бібліо ;а "Часи козацькі1 IN . № 'Гг}^ іЯШШШ і Лщі *р;j|f|l 1|;Н| Iі І фЬЩщ і рШш щ ш і Р* р ! ||1 Р ДОСЛІДЖЕННЯ п а м я то к козацької доби ВИПУСК ; К м їв -2 0 1 6 ЦійЩ ІИрі і ШШШШШІгШjiłfSI ІРІЇ Н а у к о в о -д о с л ід н и й ц ен тр “ Ч аси к о за ц ь к і” У к р аїн ськ е то в а р и с тв о о х о р о н и п а м ’ято к іс т о р ії т а ку л ьту р и Ц ен тр п а м ’я т к о зн а в с т в а Н А Н У к р а їн и і У Т О П ІК Істо р и к о -к у л ь ту р н а асо ц іац ія “У к р а їн а -Т у р е ч ч и н а ” Ін сти ту т м о в о зн а в с т в а ім. О .О . П о теб н і Н А Н У к р аїн и Н а ц іо н а л ь н а іст о р и ч н а б іб л іо те к а У к р аїн и НОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ В УКРАЇНІ Збірник наукових статей Присвячується світлій пам’яті Д. Я. Телегіна Випуск 25 Київ - 2016 У Д К 94(477) IS S N 2 0 7 8 -0 8 5 0 Р ек о м ен д о ва н о д о д р ук у В ч ен о ю р адо ю Ц ен тр у п а м ’ятк о зн а в с т в а Н А Н У к р а їн и і У Т О П ІК (п р о то к о л № 5 від 7 ч ер в н я 2 0 1 6 р.) Р ед а к ц ій н а к о легія: Т и т о в а О . М . (в ід п о в ід ал ь н и й р е д а к т о р ) Б іл я єв а С. О ., В и н о гр о д с ь к а Л . І., Ів ак ін Г. Ю ., К о н стан ти н о в В .О ., С ен ч ен к о Н . М ., С у п р у н ен ко О . Б., Т е р п и л о всь к и й Р .В ., Ф р ан ч у к В .Ю . А д р е с а р е д а к ц ії: 0 1 0 1 5 , м. К и їв, вул. Л авр ськ а, 9, корп. 19, тел ./ф .: (0 4 4 )2 8 0 -6 4 -6 9 ; e-m ail: m -ce n te r@ u k r.n e t В и д а н н я за р еєст р о ва н о М ін іс те р с тво м ю с ти ц ії У к р аїн и (С в ід о ц тв о п ро д е р ж ав н у р еєс т р а ц ію д р у к о в а н о го засо б у м а с о в о ї ін ф о р м а ц ії - сер ія K B № 1 6 3 2 8-4800Р в ід 0 2 .0 2 .2 0 1 0 р.) © Ч а с и к о зац ькі, 2 0 1 6 © Ц ен тр п а м ’ятк о зн а в с тва Н А Н У к р а їн и і У Т О Г Ж , 2016 5 ІС Т О РИ К О -К РА Є ЗН А В Ч І Д О С Л ІД Ж Е Н Н Я П А М ’Я Т О К П ІЗН Ь О Г О С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Ч Я Я рм ош ик Іван (Житомир) t; 4 Станіслав Жолкєвський і українські козаки: вороги чи бойові соратники? . ......... .189 Л у н я к Є вген (Ніжин) Козацька тематика в масовій культурі у Франції............................................................. 195 С окульськи й А рнольд (Запоріжжя) Тарас Шевченко і українське козацтво Т. Г. Шевченко і ідентичність нації............. 199 ІЦерба Д іана (Київ) Збірка портретів діячів козацької доби з колекції Скоропадських: за матеріалами Музею гетьманства...................................................................................... 205 Ьевз Л ю дм ила (Київ) Традиція рукоділля жінок родини Скоропадських (на прикладі фондових матеріалів Музею гетьманства)................................................ 209 Ш м иголь Л ю бов (Чигирин) Портрет Богдана Хмельницького XIX ст. з фондів НЇКЗ ”Чигирин“........................ 213 Н оходящ а О лена Б орисівна (Київ) Портрет Михайла Ілліча Милорадовича в колекції Національного музею історії України...................................................................................216 Б артош А лла (Київ) Полтавський полковник Павло Герцик - ктитор Хрестовоздвиженської церкви Києво-Печерської лаври.................................................220 Ш м иголь Л ю бов (Чигирин) Портрети історичних діячів козацької доби з фондів НІКЗ «Чигирин». Історія формування збірки.............................................................................. 226 К уш тан Д м итро (Черкаси) Арсенал Черкаського замку за ревізіями XVI - поч. XVII с т .. . 1...............................230 Ідрісов Д м итро (Київ) Витоки та початковий етап втілення народного образу козака Мамая на прикладі зібрання картин музею Івана Гончара.....................................................! .' 234 Л ис С ергій (Луцьк) Походження образу козака Мамая з українській міфології та народному мистецтві.......................................................... 238 Х арлан О лександр (Дніпро) Характерники як стратегічна складова козацького війська за польськими джерелами XVII ст........................................................................................ 242 Х оменко П авло П етрович (Київ) Агапій Гончаренко - мандрівний козак-монах..................................................................247 Рябуха Ю рій (Маріуполь) Козацька кіннота часів Хмельниччини.......................................................................... .... 251 К овалец ь Т арас (Чернівці) Маловідомі щоденники облоги Замостя 1648 р.: публікація джерел...........................256 С и н я к Іван (Київ) Документообіг Війська Запорозького Низового з Новою Сербією..................: ; . .. 264 Ж уковський М ирослав (Нікополь) Незабутий ювілей...................................................................... ................. . . .268 С ерова О лена Ю ріївна (Київ) Обрядовість як феномен видовищної традиції козацької доби........................................274 256 20. Сокирко О. Лицарі другого сорту. Наймане військо Лівобережної Гетьманщини 1669-1726 рр. /О. Сокирко. - К.:Темпора, 2006. - 280 с. 21. Стороженко І. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні україн­ ського народу середини XVII ст.: Книга перша: Воєнні дії 1648-1652 рр. - Дніпропе­ тровськ: Вид-во ДЦУ, 1996. - 320 с. 22. Biernacki W. Łojów 31 lipca 1649. Działania wojenne na Litwie w latach 1648-1649. // Witold Biernacki. - Zabrze: Infortedition, 2 0 1 4 .-4 2 2 s. 23. Ciesielski T. Od Batohu do Żwańca Wojna na Ukrainie Podolu i o Mołdawię 1652-1653. / Tomasz Ciesielski. - Zabrze: Infortedition, 2008. - 336 s. 24. Domagała M. Biała Cerkiew 23-25 IX 1651 / Marcin Domagała - Zabrze: Infortedition, 2 0 0 7 .-9 4 s. 25. Kersten A. Stefan Czarniecki 1599-1665/ Adam Kersten. - Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2005. - 662 s. 26. Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza z klimakterów Wespazyana Kochowskiego przez współczesnego tłómacza w skróceniu na polski język przełożona./ WespazjanKochowski. - T. 1. - Poznan, 1859. - 369 s. 27. Komuda J. Wyprawa łojowskajanusza Radziwiłła w 1649 r. /Jacek Komuda//Staropolska sztuka wojenna XVI-XVI1 wieku. - Warszawa: DiG, 2002 - S. 115-129. 28. Nagielski M. Batalia pod Zborowem 1649 r. Jana Kazimierza Wazy. Mity i rzeczywistość / Mirosław Nagielski //Poklikannia II, Zbimik prac na poszanu profesora o. Jurija Micika, Kiiw 2010, s. 39-66. 29. Oświęcim S. Stanisława Oświęeima diariusz 1643-1651. - Scriptores Rerum Polonica- um. Tomus XIX. - Kraków: Wydawnictwa Komissyi Historycznej Akademii Umiejętności w Krakowie, 1907 - 437 s. 30. Płowy D. Od Kostantynowa do Pilawec. Działania wojenne na ziemiach ukrainnych od czerwca do września 1648 roku. - Zabrze - Tarnowskie Góiy 2013. - 223 s. 31. Radziwiłł B. Autobiografia /Bogusław Radziwiłł [Електроний ресурс] http://www.zrodla.historyczne.prv.pl 32. Twardowski S. Woina Domowa /Samuel Twardowski. - Kraków, 1660. Тарас Ковіалець (Чернівці) Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича кандидат історичних наук, асистент М аловідомі щоденники облоги Замости 1648 р.: публікації! джерел Облога міста Замостя запорозьким військом під командуванням В. .Хмельницького (6-24 листопада 1648 р.) стала завершальним етапом бойових дій першого року Визво­ льної війни. Попри доволі грунтовне вивчення початку Хмельниччини у працях предста­ вників української (наприклад, Всеволода Петріва, Валерія Смолія, Валерія Степанкова, Івана Стороженка) та польської історіографії (як-от Вігольда Бєрнацького, Людвіка Ку­ бані, Владислава Серчика, Кароля Шайнохи) існування великої кількості археографічних публікацій та видань, детальний перебіг облоги Замостя досі залишався поза увагою дос­ лідників. Заповнити цю «білу пляму» повинні нові джерельні знахідки, виявлені нами у польських архівосховищах. Однією з таких знахідок є короткий анонімний щоденник облоги Замостя, де, поміж іншим, наведено чимало подробиць атакувальних дій козаків, зокрема використання ни­ ми піротехнічних засобів (див. Документ 1) [2]. Не менш важливим є обширний лист- 257 реляція Єжи Шорнеля, адміністратора маєтків Ординації магнатів Замойських, до яко­ гось п. Жечицькош (див. Документ 2) [1]. У цій реляції зустрічаються дані про розмі­ щення облогового табору запорожців, хід переговорів із козаками та окремо з татарами, розлогий опис плюндрування повстанцями Люблінського воєводства. Першодруком наводимо текст цих двох документів із перекладом його українською мовою. Осучаснення здійснено згідно з усталеною інструкцією для видання таких істо­ ричних джерел [3]. Сумнівно прочитані/перекладені слова акцентовані знаком (?). Роз­ шифрування скорочених частин слів та окремі пропущені слова, що є ключовими для ро­ зуміння думки, подано у квадратних дужках. Для зручності сприйняття тексту здійснено переділ речень і абзаців. Використано також кілька умовних скорочень: IchM - Ich Miłoście (ІхМ - їх милості), JKM - Jego Królewska Miłość (ЙКМ - його королівська ми­ лість), JMP - Jego Miłość Pan (ЙМП - його милість пан), р. - pan (п. - пан). ДОКУМЕНТ 1 /98/ О oblężeniu Zamościa A[nn]o 1648, d[ie] 6 novembris. Gdy się Lwów Chmielnickiemu hetmanowi zaporoskiemu zdrajcy i Tatarom z oblężenia okupił, [Chmielnicki] pod Zamość ciągnął (?), gdzie zaraz wszystkie przedmieścia palić poczęto. I pod Zamość przyszedł d[ie] 7 novem bris w sobotę komunikiem. Die 9 novem bris od Janowickiego przedmieścia w nocy wielki okrzyk [Kozacy] uczynili, szturmować poczęli, ale ich z armaty odparto. Die 10 novem bris o północy znowu okrutny krzyk uczyniono, ale prędko ucichło. Jednak przez Guskę, jedną czarownicę zawsze ріту Chmielnickim będącą, takie się stało dziwowisko: puściła jakoby ogień na kształt racy, która na kopię (?) wzdłuż się rozwlekła, i leciał ten ogień, szumiąc jako raca, od tego miejsca, jako brama Lwowska. Minąwszy basztę, za Ruską cerkwią stanął ten dziw i powoli rozciągnął się w węża, a potem w smoka, na co wszyscy patrzyli* potem ta bestia jęła się kurczyć i łeb odwracać od miasta ku nieprzyjacielowi, a potem przepadła w et secundo fatuus (?). Nic nie sprawiwszy, nieprzyjaciel udał się do traktatów. Obiecano mu 20 tysięcy [złotych] dać, na co się złożyli clerr cum nobilitate fiscum (?) [...]34 6600, mieszczanie Polski naszej zł. 5500, Sz[k]oci i Niemcy zł. 4500, Ormianie zł. 350, Żydzi zł. 3000. Die 24 novem bris odstąpił nieprzyjaciel od Zamościa wsi, domy i dwoiy popaliwszy. Był Zamość 17 dni w oblężeniu. Переклад /9 8 / Про облогу Замости Року 1648, дня 6 листопада. Коли від Хмельницького, гетьмана запорозького, зрад­ ника, і татар Львів з облоги відкупився, [Хмельницький] під Замостя йшов (?), де одразу всі передмістя почали палити. І під Замостя прийшов дня 7 листопада з кіннотою56. Дня 9 листопада від Яновіцького передмістя^ вночі великий крик [козаки] вчинили, штурмувати почали, але їх з гармат відбито. Дня 10 листопада опівночі знову страшний крик вчинили, але швидко втихло. Однак через Гуску, одну чарівницю, котра завжди була при Хмельницькому, така сталася чуда­ сія: випустила наче вогонь у формі ракети, що на [...] вздовж розтягнулася, і летів той 3 В оригіналі: сіеге. 4 Нерозбірливе слово із 4-5 літер. 5 Поняття «iść komunikiem» означає швидке переміщення частини війська винятково на конях, без табору та піхоти. 6 Передмістя Замостя на базі села Яновіце (Janowice), нині Передмістя Любельське - один із західних районів Замостя. 258 вогонь, здіймаючи шум, як ракета, від того місця, де Львівська брама. Оминувши башту, за Руською церквою зупинилося те чудо і поволі розтягнулося в удава, а потім у змія, на що всі дивилися, а потім зникло7. Нічого не досягнувши ворог удався до переговорів. Обіцяно йому 20 тисяч [злотих] дати, на що склалися особи духовні зі шляхтою скарб­ ницю (?) [...] 6600, міщани Польщі нашої злотих 5500, шотландці і німці злотих 4500, ві­ рмени злотих 350, євреї злотих 3000. Дня 24 листопада відступив ворог від Замостя, села, оселі і двори попаливши. Було Замостя 17 днів в облозі. ДОКУМЕНТ 2 /4 45 / Diariusz oblężenia Zamościa przez rebelizanta Chmielnickiego roku 1648 6 novem bris uczynionego, a od p. [Jerzego] Szornela8 z Zamościa w oblężeniu będącego do p. Rzeczyckiego za okazją przesłany Pr2yszedł Chmielnicki z Tohajbejem zrazu w kilkunastu tysięcy [wojska] pod Zamoście, i stanął w Łabuńkach, zaraz za przedmieściem Zamoyskim, 6 novem bris anni 1648, któregoż dnia i my przedmieścia wszystkie popaliliśmy, począwszy na trzy dni przed tym palić. Tegoż dnia [Chmielnicki] przysłał był do nas list przez więźnia Niemca z kompanii JMP [Ludwika] Wajera, w którym groził nam wszystkim, żonom i dzieciom naszym, jeślibyśmy z nim jako Lwowianie nie postąpili, i osobny list dał do p. [Ludwika] Wajera samego, perswadując mu, aby się z nim, jako człowiek rycerski z ludźmi lycerskimi, złączył, i szablą chleba wespół z nim dobywał. Odpisaliśmy, że w pokoju spokojnymi zostawać chcemy, a jeżeli nastąpi - bronić się gotowi. Nazajutrz, to jest w sobotę 17 noventbris], ogarnęła orda wszystkie pola około Zamościa, i co by było stąd bydeł, wszystko zabrali, gdzie i naszego pana stad dwoje - Zamoyskie i tarnopolskie - pod dymem kurzącego się przedmieścia przy murze zagarnęli. A my już i bramy, i furty zatarasowanie mieliśmy - ani wypadać; retentum /446/, i przybywać wszyscy poczęli. A gdy uwolnione od dymu odkryły się pola, pułki nieprzyjacielskie przystępować ważyć się poczęli. Z dział z niemałą nieprzyjaciela szkodą strzelanie nasze od soboty \7novem bris], a [ze strony] Chmielnickiego od niedzieli [8 novem bris\ popołudniu, gdy jego armata przyszła, trwało bez tydzień; od nas broniąc się sypania szańców i tabory ich rozganiając, a o[d] nich najbardziej przez trzy dni, po wieżach, kościołach i zamku strzelając. Z naszych tylko jeden z dział zabity w mieście, a drugi na wale [z] samopału, w kamienicach zaś zamku i [w] kościele znaki tylko poczynione od kul i kule znajdowane. Opasał przecię [Chmielnicki] na koło Zamościa kilkadziesiąt tysięcy wojska i staw spuścił we dwoje. Działa także porozsadzał, a obiegłszy tak gęsto i potężnie, sam z Tohajbejem i z pułkownikami znaczniejszymi, zostawiwszy kilkadziesiąt tysięcy [wojska], prędko circiter posłał ku Lublinowi i ku Wiśle kilka pułków z ordą pomieszanych, najmniej z 15 tysięcy w różne strony, którzy z wielkimi stadami, z wielkim plonem przez wszystek czas niezliczone, prawie rzec, prowadząc powracali, czegośmy się bardzo dobrze napatrzyli, i teraz jeszcze niektórzy, wczora[j] i dziś, z niemałymi prawie zdobyczami idą. Gdy tedy przez tydzień cały takeśmy się ucierali z nimi z obu stron, gotując się im na resistentię szturmowi, a oni do szturmu i drabiny srodze wielkie i szerokie, z dębów całych ociosując, gotowali. Części także tę od stawu trochę przystępu pod muiy uczynili, nie mogąc wszystkiego, jako się spodziewali, osaczyć. Przyjechał do nas od Chmielnickiego ksiądz [Andrzej] Mokrski alias Onczyl, canonicm regularis, który i we Lwowie mediatores do traktowania o pokój był. Ten list od niego i swoje persuasiones do traktatów z nami przyniósł. Persuad[ował] starszym naszym IchM, ale aż za 7 Значення виразу до кінця не зрозуміле. Можливо, «і намарно зник» або «і вдруге намарно». 8 В оригіналі: Semela. 259 drugą swoją bytnością, że się wdali w warcaby contradicentibus nobis aliis JMP [Ludowik] Wajer, JMP [Władysław] Myszkowski margrabia z Myszkowa9, JMP starosta rakowiecki, po których i nam przyszło condescendere. A rationes monentes były te, iż między mieszczany, żołdatowie i ludem pospolitym bardzo wiele chorób pokazało się, jakoby początek powietrza. Wielkie bowiem uciski i wielkie mnóstwo ludzi w Zamościu jest, i zaraźliwe, szpetne bardzo powietrze. Jeszcze i głód między ludem pospolitym, który nagle /4 4 7 /pouciekał przez żywności. Jeśliby tedy długo in obsidione zostawać będzie przyszło, obawiali się IchM zgoła (succursu prędkiego nie spodziewając [się]), aby powietrze zaraźliwe nie [w]zmocniło się, przez co i samych siebie fa tis i miasto pradaedae kostium zostawić by musieli. Więc proponowanym pokojem gardzić nie zdało się [słusznym] za lekkimi bardzo kondycjami [nieprzyjaciela]. Stanęło tedy, że dwadzieścia tysięcy złotych pozwolono dać Chmielnickiemu, żeby od miasta odstąpił, majętności nie palił, ani pustoszył, więźniów wypuścił, i pasy wolne od Zamościa uczynił, na co z obu stron obsides wysadzeni, dokąd by satisfdctia nie stanęła. [W] zasłonie od nas p. Grusiecki z p. Morakowskim, a od niego Mozera pułkownik i Mursach Tatarzyn z inszymi tu10 Kozakami wpół i Tatarami. Odebrał tedy ten sumę, a w niej fantom y (sic) kilka tysięcy, wszystko to gwoli oswobodzeniu więźniów swoich, których bardzo wiele nabrali, zwłaszcza Tatarowie. Wymógł Thohąjbej grożeniem wyścinania więźniów swoich, żeśmy Tatarów, więźniów swych wydali mu, a tych posłów księcia Wiśniowieckiego wojewody ruskiego szesnaście, którzy p rim tn i (sic) do niego posyłani zatrzymani byli przez dziesięć miesięcy; koło tegp najbardziej kłóciliśmy się. Tandem ustępować [Tohąjbej] miał, według paktów, w sobotę 21 novembris. Zajechał go poseł przed wieczorem już prawie wyjeżdżającego niejaki p. Bartłomiej Simiarowski od JKM teraźniejszego z listem posłany, w którym prosi JKM, żeby na koczowiska swoje ustąpił, a[l]bo przynajmniej tam, stąd przyszedł, uwalniając państwo JKM. Dla tej tedy ekspedycji posła tego został aż do wtorku, a[d] die 24 novembris, i rano odjechał, wysławszy pridie armatę, a pułki srogie jeszcze dotychczas idą [mjimo Zamościa z obu stron z wielkimi zdobyczami. Do szturmu walnego nie przyszło mu, ale próbował kilka razy w nocy, a najbardziej raz, z wielkim okrzykiem opadłszy o północy. Jeśliby był na niegotowych napadł, [to by mu się powiodło], ale i w ten czas niemało szkody w swoich odniósł, choć na głos tylko, omackiem uderzyliśmy do nich. Nie trzymał jednak [Chmielnicki] kondycji z nami umówionej, a winę kładł na Tatarów. Więźniów tylko kilkadziesiąt białogłów oddano, do tego [w] ogniu wszystkie folwarki, dwory i gumna na kilka mil około Zamościa i wsi popalone, a najwięcej i najbardziej przy pośle królewskim, co nam [było] dziwno. Dwór nawet /4 4 8 / za stawem spalił i około Lublina palono Kraśnik, wysiekli i spalili. O Urzędowie i Pieszkowicach jeszcze niepewnie wiemy, ale i tam słychać, że poplądrowano. Tu, około Zamościa, na trzy mile wszędy leżał ten nieprzyjaciel ż wielkimi pułkami. [Od] miejsca tego ani wsi nie było na dziesięć mil na wszystkie strony, a w niektórych miejscach i dalej plądrował, brał, ogniem i mieczem znosił, że po ustąpieniu jego teraz żadnej nigdzie żywności nie masz, chałupy ledwie gdzie pozostawiono. Ludzi gdzieniegdzie po jednym człowieku widać, nawet po lasach dwory i domy spalili. Zwierzyniec za Szczebrzeszynem wielki rujnowano i zwierzęta wszystkie [ze] zwierzyńców porozpuszczali, a część pozabijali. Pewnego w tych tam krajach spodziewać się głodu, a w Zamościu powietrza, którego przyczyną musi być wielkie mnóstwo ludzi tak szlacheckiego, jako i pospolitego stanu. 9 В оригіналі: Mvszvn. 10 Також можна прочитати як римську цифру «IV». 260 Ściągnęli się do miasta naprzód z Ukrainy, z Podola, z Wołynia, z województwa Bełskiego, Chełma, Włodzimierska, i okoliczna szlachta z żonami, z dziećmi i z czeladzią. A jeżeli kto za Wisłę albo do Warszawy odjechał, to po staremu czeladź, żony i dzieci zostawił. Do tego ludzie zewsząd i [z] miasteczek, którzy po-przedmieściach nacisnęli się, byli do miasta z przedmieścianami weszli, gdy ogniem przedmieścia popalone znieśli. Tak wiele ludu tego, że nie tylko w domach po trzysta i więcej, ale po ulicach, pod murami, pod płotami, na dachach, pod dachami pełno tego. A żołdacy wszyscy, tak JMP Wajerowych, jako i naszych, czego nad dwa tysiące’ przechodzi, pó wałach pokopali się, skąd w mieście następuje już wielki ucisk. Bo ci wszyscy [ludzie] niskąd nie mogą zaciągnąć żywności żadnej dla spustoszenia, a każdy dla siebie to, co ma, zatrzymuje, a zwłaszcza ten, kto zostawać długo przy Zamościu musi. Koni nazdychało bardzo wiele, które po błotach, po ulicach wszędzie zostają. Powietrza, niemniej i głodu spodziewać się wielkiego. Żołnierze JMP Wajera i nasi od przyjścia Chmielnickiego na strawie zamkowej są, ale i tym nie kontentują się: skoro miasto jeno otwierać się poczęło, gdzie co zostawionegó od nieprzyjaciela albo ukrytego /449/, od chłopków bądź woła, bądź konia znajdują - biorą, czego im pacholikowie szlacheccy pomagają, a gdy chłop broni się, tó kozactwem ochrzciwszy się, zabierają. N a pogorzelisku budować się, albo raczej pogorzałych kijów [w] kucki składać, nie pozwalają, takie zabierają na opał do miasta, ale i w mieście samym domy i parkany rozbierają, jak i w takim razie i koła rozbiegały się, i necessitds przymusza, że wszyscy albo aves eramusy albo properam us adinteritum . Przyczynę przyjścia pod Zamoście kładł pod przysięgą Chmielnicki, jako i pode Lwów - bytność księcia Wiśniowieckiego, za którym, jako on powiada, chodził, chcąc go dostać, a primario wszystkiej wojny [winowajcą] kładzie JMP chorążego koronnego JMP [Aleksandra] Koniecpolskiego, a secundario - księcia Wiśniowieckiego wojewodę ruskiego, i na obu tych grozi się ustawicznie, co i przy królewskim pośle było, że nie przestanie tej wojny, póki aż skarani albo wydani nie będą. Poszedł stąd [Chmielnicki] ku Brodom na Sokal, gdzie mosty przed sobą robić rozkazał. Dobywać klasztorów nie chce i obiecał to cnotliwym słowem przy pośle i przy naszych, ale Brody11 znosić do gruntów pod przysięgą groził się. Niektóre pułki, co z nim, [gdzie] czerń swawolniejsza, chcieli byli na rozchodnym (sic) spróbować na [...J12 szczęścia i uderzyć na Zamoście w nocy, ale nie na śpiących i nie na nieostrożnych trafili. Już dwa [posłańcy] pod Urzędów posłałem dla wiadomości, żaden nie wrócił się. Po trosze co dzień urywamy Kozaków i zdobycz odejmujemy, i dalej od Lublina, i za Lublinem. Переклад /445/ Щ оденник облоги Замости повстанцем Х мельницьким року тисяча шіст­ сот сорок восьмого, 6 листопада вчиненої, а п. Сернелем із Замости, який був у об­ лозі, за нагоди до п. Ж ечицького пересланий Прийшов Хмельницький з Тугай-беєм1314відразу з кільканадцятьма тисячами [війська] під Замостя і став у Лабуньках1 , одразу ж за передмістям Замойським 6 листопада року 1648, а того ж дня і ми передмістя всі попалили, почавши три дні перед тим палити. Того ж дня прислав був до нас лист через в’язня німця із компанії ЙМП Вайєра, у якому пог­ рожував нам усім, дружинам і дітям нашим, якщо б ми з ним, як львів’яни не вчинили, і 11 В оригіналі: Broty. 12 1 або 2 незрозумілі слова («od hym»?). 13 Аргін Доган Тогай-бей - представник кримськотатарської знаті, перекопський бей, побратим і вірний союзник Б. Хмельницького. 14 Лабуньки (Łabuńki) - село біля Замостя на південний схід від міста. 261 окремий лист до п. [Людвіка] Вайєра самого, переконуючи його, щоб із ним, як людина лицарська із людьми лицарськими, об’єднався і шаблею хліба разом із ними добував. Ми відписали, що у мирі хочемо залишатися, а якщо наступатиме - ми оборонятися готові. Завтра, тобто в суботу [7 листопада], вкрила орда всі поля біля Замостя, і що було худоби, все звідти забрали, де й нашого пана стада два - замойське і тернопільське - в диму передмістя, яке курилося, біля муру захопили. А ми вже і брами, і хвіртки терасу­ вали - ані вискочити; затрималося /446/, і прибувати всі почали, А коли звільнені від ди­ му відкрилися поля, полки ворожі зважилися піти на приступ. Із гармат з немалою для ворога шкодою стріляли ми упродовж тижня від суботи, [7 листопада], а [з боку] Хмельницького [стріляли] від неділі, [8 листопада], пополудні, коли його артилерія прийшла. Ми не допускали [козакам] насипати шанців і табори їх розганяли, а від них найбільше стріляли упродовж трьох днів по вежах, костьолах і зам­ ку. З наших тільки один з гармати убитий в місті, а другий на валу із самопалу, у кам’яницях же замку і в костьолі тільки знаки пороблені від куль і кулі знаходили. Опоясав же [Хмельницький] Замостя довкола кількома десятками тисяч війська і став спустив удвічі. Гармати також порозставляв, а взявши в облоіу так щільно і потуж­ но, сам із Тугай-беєм і полковниками значнішими, залишивши кілька десятків тисяч [війська], швидко послав недалеко до Любліна і до Вісли кілька полків з ордою перемі­ шаних, щонайменше із 15 тисяч [війська] в різні боки, які з великими стадами поверга­ лися, із великим полоном упродовж всього часу, який [цей полон], правду кажучи, вели незліченний, на що ми дуже добре надивилися упродовж усього часу; і зараз ще деякі, вчора і нині, із справді немалою здобиччю йдуть. Коли тоді упродовж цілого тижня такі ми з ними мали сутички з обох боків, готуючись відбивати їх штурм, вони до штурму драбини страшенно великі і широкі, з дубів цілих витесуючи, готували. Затони також ті від ставу трохи атакували мур, не маючи змоги всього, як вони сподівалися, оточити.. Приїхав до нас від Хмельницького ксьондз [Анджей] Мокрський, або ж Ончул15, ка­ нонік правильний, який і у Львові був посередником під час переговорів про мир. Той лист від нього і свої аргументи для переговорів з нами приніс. Намовляв наших чільників ІхМ, але аж під час свого другого перебування, що почали грати у шашки16 з ИМП ГЛю- двіком] Ваєром17, ЙМП [Владиславом] Мишковським, маркграфом із Мишин18, ИМП старостою ораковецьким, котрі говорили проти нас (?), після яких і нам довелося дійти до консенсусу. А зміст аргументів був такий, що між міщанами, вояками19 і людом посполитим ду­ же багато хвороб з’явилося, наче початок епідемії. Велика-бо тіснява і величезна кіль­ кість людей є у Замості, і заразливе, дуже огидне повітря. Ще й голод поміж людьми по­ сполитими, які несподівано /447/ повтікали [сюди] через живність. Якщо би тоді довго в облозі доведеться залишатися, побоювалися їхМ (допомоги швидкої не сподіваючись), щоб епідемія не посилилася, через що і самих себе, як сказано, і місто на поживу ворогам би мусили залишити. Отож, нехтувати пропонованим миром не видавалося [слушним] через дуже легкі умови [ворога]. Постановлено тоді, що двадцять тисяч злотих дозволено дати Хмельницькому, щоб від міста відступив, маєтки не палив і не спустошував, випустив в’язнів і вільні проходи 15 Анджей Мокрський (Ханчель) (Andrzej Mokrski, Hanczel) - католицький священик, єзуїт, учитель Б. Хмельницького. Упродовж певного часу посол від гетьмана до м. Львова, Замостя і короля Речі Посполитої Яна-Казимира. 16 Напевно, тут у переносному значенні. 17 Людвік Ваєр (Вейгер) (Ludwik Wajer, Wejher) - каштелян ельбландзький, староста скаршевський і валецький, керівник оборони Замостя. 18 Владислав Мишковський (Władysław Myszkowski) - польський шляхтич, невдовзі брацлавський, сандомирський і краківський воєвода. *9 Під поняттям «żołdacy» мається на увазі вояків найманих, котрі отримують за службу платню- жолд. 262 із Замостя зробив, на що з обох сторін заручники присуджено [залишити], поки не запла­ тять викупу °. [У] заручниках (?) від нас п. Ґрушєцький з п. Мораковським, а від нього - полковник Мозира2021 і татарин Мурсах з іншими теж22 козаками наполовину із татарами. Отримав тоді той суму, а у ній хабаря (?) кілька тисяч, все це задля звільнення наших в ’язнів, яких дуже багато набрали [вороги], зокрема татари. Домігся Тугай-бей погрозами, що порубає в’язнів своїх, щоб ми татарських в’язнів наших видали йому, а тих послів князя Вишневецького, воєводи руського, шістнадцять, котрих, приватно до нього посланих, затримані були упродовж десяти місяців; про це найбільше ми сварилися. Нарешті [Тугай-бей] мав, за домовленостями, у суботу 21 листопада. Приїхав до нього перед вечором, коли вже майже виїжджав, посол, пев­ ний п. Бартломей Шімяровський, від теперішнього ЙКМ посланий із листом, у якому просить ИКМ, щоб на кочовища свої відійшов, або принаймні туди, звідки прийшов, зві­ льнюючи державу ЙКМ. Через цю поїздку посла залишився [Хмельницький] аж до вів­ торка, до дня 24 листопада, і рано поїхав, виславши попереднього дня артилерію, а ве­ личезні полки дотепер йдуть попри Замостя з обох сторін із великою здобиччю. До загального штурму йому не дійшло, але пробував кілька разів уночі, а найбільше одного разу, з великим криком напавши опівночі. Якщо би був на неготових напав, [то досяг би успіху], але і в той час немало шкоди у своїх зазнав, хоч на голос тільки, навпо­ мацки ми вдарили по них. Не дотримав однак [Хмельницький] угоди, з нами укладеної а вину поклав на татар. В’язнів тільки кільканадцять жінок віддано, до того ж [у] вогні всі фільварки, двори, іумна23 на кілька миль довкола Замостя і села попалені, а найбільше і найдужче при королівському послові, що нам було дивно. Двір навіть /4 4 8 / за ставом спалив і біля Любліна спалено Красник24, висікли і спалили. Про Ужендув25 і Пєшковіце26 ще не знаємо напевно, але і гам чуги, що сплюндрова­ но. Тут, біля Замостя, на три милі всюди був розташувався той ворог із великими полка­ ми. [Від] цього місця ніякого села не було на десять миль на всі боки, а у деяких місцях і далі плюндрував, брав, вогнем і мечем нищив так, що після його відходу зараз ніде жив­ ності нема, халупи ледве-де залишено. Людей де-не-де гго одній людині видно, навіть по лісах двори і будинки спалили. За Щебжешином27 великий звіринець руйнували і всіх тварин [зі] звіринців порозпускали28, а частину позабивали. Вірогідного у тих краях сподіватися голоду, а в Замості епідемії, причиною якої ста­ не величезна кількість людей так шляхетського, як і посполитого стану. Стягнулися до міста насамперед з України, з Поділля, з Волині, із Белзького воєводства, Холма, Воло- димирська (sic), і шляхта з околиць із дружинами, дітьми і челяддю. А якіцо хтось за Віс- лу або до Варшави поїхав, то по-старому челядь, дружин і дітей залишив. До того ж, люди звідусюди, і з містечок, котрі по передмістях натиснулися, були до міста разом із передміщанами увійшли, коли спалені вогнем передмістя були знесені. Так багато людей тих, що не тільки в будинках по триста і більше, але й по вулицях, під мурами, під плотами, на дахах, під дахами повно їх. А вояки усі, так ЙМҐІ Ваєра, як і 20 Дослівно цей фрагмент: «поки б не настало задоволення [козацьких вимог викупу]». 21 Лук’ян Мозира (Мозиря) - керівник дипломатичних місій Хмельницького, незабаром полковник Корсунського полку. 22 Можливо, замість «теж» має бути: «чотирма». 23 Тік і будівлі довкола, призначені для зберігання збіжжя та зерна. 24 Красник (Kraśnik) - містечко Люблінського воєводства, розташоване на південний захід від Любліна. 25 Ужендув (Urzędów) - місто Люблінського воєводства, розташоване біля Красника. 26 Пєшковіце (Pieszkowice) - село біля Любліна (на північ від міста). 27 Щебжешин (Szczebrzeszyn) - місто біля Замостя (на захід від нього). 28 Цей звіринець належав князям Замойським і функціонував як літня резиденція магнатів. Нині місто Звєжинєц у Люблінському воєводстві. 263 наші, яких за дві тисячі перевалює, по валах покопалися, через що у місті починається велика тіснява. Бо всі ці [люди] нізвідки не можуть роздобути ніяких харчів через спус­ тошення, а кожен для себе те, що має, береже, а зокрема той, хто мусить довго при Замо- сті залишатися. Коней здохло дуже багато, які по болотах, по вулицях всюди залишаються. Попри це, голоду треба сподіватися великого і епідемії. Жовніри ЙМП [Людвіка] Ваєра і наші від приходу Хмельницького перебувають на замковій страві, але й тим не задовольня­ ються: як тільки місто відкриватися почало, що де залишене ворогом, або сховане /4 49 / від селян - чи вола, чи коня знаходять - беруть, у чому їм шляхетські пахолки допома­ гають, а коли селянин борониться, то козацтвом охрестившись, забирають. На згарищі будуватися, або швидше докупи киї29 складати не дозволяють, такі забирають на опал до міста, але і в місті самому будинки і паркани розбирають, як і в такому разі і кола розбі­ галися30, а необхідність примушує, що всі ми або горобцями станемо3132, або поспішимо до загибелі. Причиною приходу під Замостя називав під присягою Хмельницький, як і під Львів - перебування князя [Яреми] Вишневецького, за яким, як він каже, ходив, прагнучи його дістати, а першим цілої війни [винуватцем] називає ЙМП хорунжого коронного ИМП [Александра] Конєцпольського , а другим - князя [Ярему] Вишневецького, воєводу ру­ ського, і обом їм постійно погрожує, що і при королівському послові було, що не перес­ тане вести цю війну, поки аж покарані або видані не будуть. Пішов звідси [Хмельницький] до Бродів через Сокаль33, де мости перед собою роби­ ти наказав. Штурмувати монастирі не хоче і обіцяв це словом честі при послові і при на­ ших, але Броди погрожував і присягнувся знести до трушу. Деякі полки, що є з ним, [де] чернь свавільніша, хотіли були на Розходному (?) спробувати [...] щастя і вдарити на За­ мостя вночі, але не на сплячих і не на необережних натрапили. Я вже двох [посланців] під Ужендув послав на розвідку, жоден не повернувся. Пот­ рохи щодня шарпаємо козаків і здобич віднімаємо, і далі від Любліна, і за Любліном. Джерела та література 1. Diariusz oblężenia Zamościa przez rebelizanta Chmielnickiego roku tysiąc sześćset czterdziestego ósmego sexta novembris uczynionego, a od pana Sermela z Zamościa w oblężeniu będącego do pana Rzeczyckiego za okazją przesłany // Biblioteka Polskiej Akademii Nauk w Krakowie. - Sygn. 1059. „Mądry między siędzącemi w radzie [v ] senator [ . . Mowy, listy, memoriały polityczne i inne materiały z lat 1626-1648, spisane w 1656 r. przez Alberta Bobowskiego. - S. 445-^149. 2. O oblężeniu Zamościa // Biblioteka im. XX Czartoryskich w Krakowie. - Sygn. 1657. Kopiariusz litów, mów, różnych aktów, dotyczących dziejów Polski z lat 1501-1673... - S. 98. 3. Instrukcja wydawnicza dla źródeł historycznych od XVI do połowy XIX w. / red. K. Lepszy. - Warszawa, 1953. - 65 s. 29 Використання поняття «kucyk» (зачіска «хвіст») означає, що киї розкладалися колом, а їх верхні кінці зв’язувалися докупи. 30 Не до кінця зрозумілий зміст фрагменту. Можливо, йдеться про якесь обговорення на раді («в колі») міщан про подальші д ії у скрутній ситуації. 31 Латинська фраза aves eramus дослівно означає: ми є горобцями. Можливо^ натякається на необхідність переселення з міста. 32 Александер Конєцпольський (Aleksander Koniecpolski) - український магнат, староста багатьох наддніпрянських земель, регіментар коронний у 1648-1649 рр. Саме з його наказу в реєстрового сотника Б. Хмельницького Даніелем Чаплінським було відібрано і пограбовано хутір Суботів. 33 Міста на Львівщині. 274 15. Список пам’яток культури Криворізької округи, зареєстрованих Українським коміте­ том по охороні культури при НКО УСРР. 27 липня 1927 р. ЦДАВОВУ ф.166, оп.6, од.збер.9433. 16. Список товаришів, що запрошуються на нараду до тов. Тронька П.Т. 15 вересня 1965 р. ЦДАВОВУ ф.2, оп.13, од.зб.98, с.68. 17. Удод О.А., Чабаненко В.А. Тронько Петро Тимофійович // Українське козацтво: Ма­ ла енциклопедія / Кер.авт.колект. Ф.Г.Турченко; Відповід. ред. С.Р.Лях. - Вид. 2-е, доп. і перероб. - Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем’єр, 2006. - С.571. 18. Чабаненко В.А., Шелест Петро Юхимович // Українське козацтво: Мала енциклопе­ дія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко; Відповід. ред. С.Р.Лях. - Вид.2-е, доп. і перероб. -К и їв : Генеза; Запоріжжя: Премєр, 2006. - С.655. Олена Сєрова (Київ) Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв член Національної спілки композиторів України лауреат Премії імені Л. Ревуцького кандидат мистецтвознавства, доцент Обрядовість яке феномен видовищної традиції козацької доби Постановка проблеми. Козацька культура - це унікальне та неповторне явище, фе­ номен якої має барокове забарвлення. Українське бароко, що відбило синтез естетичних традицій Русі-України та провідних ідей модерних європейських культурних течій - гу­ манізму, Реформації та раннього Просвітництва, стало етнокультурним відображенням “психологічного стану” народу в період національно-визвольних змагань і духовної са- моідентифікації. У XV1I-XVIII ст. разом з оформленням художньої сфери та мистецтва у самостійну сферу діяльності, спостерігався процес становлення театрального, музичного просторів, складовою яких стало танцювальне мистецтво, виготовлення та розповсю­ дження музичних інструментів і т. ін. Одночасно розвивалася культура видовищних і святково-розважальних традицій, що виходила з глибоких генетичних духовних джерел українського народу, сягаючи у глибину століть. Визначальним елементом видовищної та святково-розважальної культури стала її обрядовість, яка споконвіку була не­ від’ємною часткою духовної сфери соціуму. Ступінь розробленості проблеми. Свята й обряди неодноразово були об’єктом нау­ кових розвідок вітчизняних і зарубіжних учених. Зокрема, методологічні засади морфо­ логії свята, як фундаменту дослідження типологічних трансформацій феномену, обґрун­ товуються у працях М. Бахтіна, А. Ван-Геннепа, Е. Кассірера, К. Леві-Стросса, Б. М а х ­ новського, В. Топоровата ін. Проблемам традиційної обрядової культури українців при­ свячені праці Н. Бабенко, В. Борисенко, О. Воропая, Т. Гаєвської, М. Грушевського, М. Драгоманова, Н. Здоровеги, С. Килимника, В. Конвай, О. Курочкіна, І. Нечуя- Левицько-го, А. Пономарьова, О. Потебні, В. Скуратівського, К. Сосенко, М. Сумцова, П. Чубинського та ін. Загальнометодологічне підґрунтя для створення типологічної мо­ делі православного «християнського свята» українців ми знаходимо в доробках таких ав­ торів, як А.Іваненко, М. Кузьменко, В. Сапіга та ін. Соціальна природа свят висвітлена у працях таких фахівців, як С. Безклубенко, А. Беніфанд, Я. Білоусов, В. Бодак, Д. Єнтіс, К. Жигульський, А. Руднєв тощо. Соціально-педагогічну спрямованість свято- розважальної традиції розглядали Д. Генкін, А. Конович, В. Борисенко, М. Гримич. Істо­ ричну еволюцію свят досліджували Л. Малоока, Л. Узунова, О. Пенькова, О. Ліманська та ін. Методологічним підґрунтям для розуміння перетворень у сфері сучасних свят склали праці С Чуйко, В. Шейка. Сценарно-режисерські основи сучасних свят розробля­ ли В. Вовкун, С.Деркач, В. Зайцев, В. Матушенко, Ю. Перенчук, В. Тулубко, М. Татаре-