(PDF) Згортання діяльності українських і

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ОГІЄНКА ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ МОЛОДИХ ВЧЕНИХ КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ІВАНА ОГІЄНКА Випуск 13 Електронне видання Кам’янець-Подільський 2022 УДК 378.4(477.43)(082) ББК 74.58я431 З-41 Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого Серія КВ № 15870-4342 Р від 13.11.2009 року. Друкується згідно з рішенням вченої ради імені Івана Огієнка, протокол №14 від Рецензенти: Філінюк А.Г., доктор історичних наук, Михальська С.А., доктор психологічних Казимір І.С., кандидат філологічних Редакційна колегія: Копилов С.А., доктор історичних наук, професор Миронова С.П., доктор педагогічних наук, професор Франчук Т.Й., кандидат педагогічних наук, доцент Бахмат Н.В., доктор педагогічних наук, професор, гічного факультету; Кух А.М., доктор педагогічних наук, доцент, математичного факультету; Боднарчук Т.Л., кандидат економічних наук, доцент, ничо-економічного факультету; Докучина Т.О., кандидат педагогічних наук, доцент, спеціальної освіти, психології і соціальної Джурбій Т.О., кандидат філологічних наук, старший роботи та міжнародних зв’язків навчальн гії та журналістики; Комарніцький О.Б., доктор історичних наук, професор, ного факультету; Чистякова М.О., кандидат наук з фізичного виховання декана з наукової роботи факультету Шаповал О.Г., кандидат філологічних наук, старший роботи факультету іноземної філології. Збірник наукових праць молодих вчених Кам’янець 3-41 ту імені Івана Огієнка [Електронний ресурс]. національний університет імені Івана Огієнка, URL: https://science.kpnu.edu.ua/naukovi-pratsi-vykladachiv/ ; http://elar.kpnu.edu.ua:8081/xmlui/discover?filtertype=dateIssued&filter_relational_op quals&filter=%5B2020+TO+2022%5D ; https://library.kpnu.edu.ua/ У збірнику вміщено доповіді та повідомлення наукових ступенів, виголошені на науковій конференції ного університету імені Івана Огієнка. Адресується науковцям, учителям і студентам. УДК Матеріали збірника подані в авторській Автори опублікованих матеріалів відповідають економіко-статистичних даних, © К-ПНУ імені Секція ПРИРОДНИЧО-ЕКОНОМІЧНИХ УДК 613.26 К. О. Белінська, кандидат технічних ОРГАНІЧНА СИРОВИНА ДЛЯ КУЛІНАРНОЇ У світі широко розповсюджене виробництво органічної ваних органічних господарств. Доведено, що органічне ґрунти, але зменшує врожайність сільськогосподарських тів сьогодні не доведена. З’ясовано, що існує складу та інших показників якості харчової сировини, Ключові слова: органічне сільське господарство, Постановка проблеми. У світі стрімко поширю- ється органічне агровиробництво – цілісна система гос- подарювання та виробництва харчових продуктів, яка поєднує в собі найкращі практики з огляду на збережен- ня довкілля, рівень біологічного розмаїття, збереження природних ресурсів, застосування високих стандартів належного утримання тварин та методів виробництва, які відповідають певним вимогам до продуктів, виготов- лених із використанням речовин та процесів природного походження. Розвиток органічного агровиробництва також відіграє подвійну соціальну роль: з одного боку, забезпечує специфічний ринок, який відповідає потре- бам споживачів у якісній харчовій продукції, а з іншо- го – забезпечує загальне благо, сприяючи захисту до- вкілля, а також розвитку сільської місцевості. Досі існують значні суперечки щодо того, чи приз- водить використання стандартів органічного виробницт- ва до значних і послідовних змін у концентраціях потен- ційно корисних для здоров'я та потенційно шкідливих з'єднання, в посівах культур і продуктів на їх основі. Однак є все більше доказів і більш широке визнання то- го, що споживання органічних продуктів, ймовірно, зме- ншить вплив залишків пестицидів. Тому актуальним на сьогодні є вивчення хімічного складу та технологічних властивостей сировини, зокрема, зернових і бобових, фруктів та овочів, молока та яєць, отриманих в результаті органічних методів виробництва. Метою статті є проведення огляду стану наукових досліджень сировини у галузі органічного виробництва. Викладення основних результатів досліджень. У технології кулінарних страв, зокрема випічки, важливе значення мають технологічні властивості борошна. Крім того, завданням харчових продуктів є забезпечення ор- ганізм людини поживними речовинами у достатніх кіль- костях. Розрахунковими методами та за допомогою оп- тимізації науковцями розробляються харчові продукти, хімічний склад яких максимально забезпечує організм корисними речовинами. Проте якість і хімічний склад усієї сировини вже відомий і досліджений. У технології органічних харчових продуктів більше, ніж 95 % сировини має бути органічного походження. Про- те якість органічної сировини досліджено ще дуже мало. А отримані дані різних авторів суттєво відрізняються. Секція Природничо-економічних α-амілази та водопоглинальну здатність борошна. Од- нак, згідно зі звітами пекарів із кількох країн ЄС, це час- то не компенсує повністю зменшення вмісту білка. Список (Lammerts van Bueren та ін., 2011) Дослідженнями мінерального складу пшениці було встановлено, що звичайне зерно пшениці мало нижчі рівні Zn і Cu, але вищі рівні Mn і P, ніж органічне зерно. (Ryan, Derrick & Dann, 2004). residues in organically view and meta-analyses. Проте існують наукові дослідження, де стверджу- ється, що ніяких відмінностей у вмісті білка між органі- чною та традиційно вирощеною пшеницею не спостері- галося. Вища міцність клейковини спостерігалася у зерні за звичайної системи вирощування, тоді як тенденція до збільшення міцності тіста характерна була для пшениці органічної. (Mason та ін., 2007). 2018. Vol. У Чеському агротехнічному університеті були прове- дені дослідження, які вказують, що сорти пшениці за орга- quality and storage protein нічного вирощування характеризувалися вдвічі вищим рів- нем глютенінів у порівнянні з сортами пшениці за тради- ційного вирощування. Органічно вирощені сорти пшениці характеризувалися меншим вмістом альбумінів і глобулінів порівняно зі звичайно вирощеними сортами. Збільшення відсотка фракцій глютеніну і гліадину у загальному білку органічної пшениці призводить до поліпшення технологіч- ної, особливо хлібопекарської якості пшениці, але також і до зниження біологічної та харчової цінність білків за ра- 2004. Vol. 84 (3). P. 207-216. хунок зменшення вмісту незамінних амінокислот, які зу- стрічаються переважно в альбумінах і глобулінах. (Krejčířová, Capouchová… & Faměra, 2007). ventionally Науковцями всього світу проводяться дослідження по визначенню зміни хімічного складу, мікробіологічної The production of тоти, забруднення токсичними та шкідливими речовинам world. 485 certified рослин в результаті органічного виробництва. Проте одер- жані дані науковців суттєві різняться, дослідження прове- дені у дуже малих кількостях, деяка сировина взагалі ще не досліджувалась. Це означає, що для розроблення технології органічних харчових продуктів відсутнє наукове підґрунтя, яке потребує досліджень та розвитку. rials grown under different Висновок. Окрім більш ґрунтовного дослідження хімічного складу сировини, слід приділити особливу organic culinary products. увагу дослідженню хлібопекарських властивостей пше- ничного та житнього органічного борошна; вплив його УДК 504.453.83 В. В. Гарбар, кандидат географічних Р. О. Адамчук, студент ВПЛИВ МАЛИХ ГЕС НА ГІДРОЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН Встановлено, що функціонування штучних водойм ни гідрохімічного складу, об’ємів водних мас, берегової лінії та низки інших природно-антропогенних жать від багатьох прямих та опосередкованих Ключові слова: Жванчик, річка, гідроекологічний Проведені нами дослідження та аналіз праць бага- тьох науковців свідчать, що штучні водойми басейну р. Жванчик в середній течії є водними об'єктами з екосис- темами озерного типу, і умовно поділяються на дві гру- пи: малі ставки, закладені на струмках та водосховища МГЕС збудовані на р. Жванчик, які мають дещо більшу площу, об’єми води та значно кращу саморегульованість екосистем. Основні зміни гідроекологічних показників штучних водойм проявляються у декількох показниках 4 Секція Природничо-економічних Таблиця 1 характеру. Зміна гідроекологічних показників штучних водойм басейну р. Жванчик в середній течії [1, 2] Показники Дія порівняно з природною ситуацією Гідрофізичні показники Сезонний Вирівнювання режиму, зменшення природних режим річко- коливань річкового стоку, нівелювання впли- вого стоку ву весняного водопілля та сезонних паводків Добовий ре- чного Виникнення неприродних добових коливань жим річкового річкового стоку через затримку об’ємів води. стоку Кисневий чії у водосховищах, режим Зменшення вмісту кисню у воді. Каламутність Зменшення каламутності води, за рахунок води осідання часток у водосховищі Інтенсивне замулення водосховищ та періоди- Донні відкла- чна посилена акумуляція алювію вздовж русла дення нижче б’єфу комплексу Гідробіологічні показники Зміна видового складу, збільшення кількісних показників окремих груп, насамперед «озер- Фітопланктон ного» типу та виникнення явища «цвітіння» води різноманіття Зміна видового складу в бік переважання Зоопланктон «озерних» видів, здатних витримувати органі- чне забруднення регулювання Спрощення видового складу та перебудова це- нозів донних гідробіонтів. Збільшення біомаси Зообентос безхребетних, насамперед за рахунок видів пе- лофідьного комплексу, замулені біотопи Збільшення площ, зайнятих вищою водною Вищі водні рослинністю, зникнення типових річкових рослини угруповань і збільшення частки видів озерно- го та озерно-болотного комплексів Наймасштабніший негативний вплив функціонуван- Список ня МГЕС території дослідження на геоекологічний річки Жванчик полягає у критичній зміні якісного та кі- лькісного складу гідробіонтів внаслідок штучного регу- лювання рівня води. Зокрема для підвищення ефективно- Ч. 1. Вип. 3 (47). сті виробництва електроенергії практикується добове зменшення об’ємів пропускання води, що зумовлює знач- не обміління русла річки нижче по течії. Особливо крити- чними є об’єми води в літній період, коли рівень водності і так знижується через меншу кількість опадів (рис. 1) аспекти використання «Подільські писки Тернопільського ситету імені нопіль, 2013. №2. 4. Гідрохімічний Дністра на території чар, М.Р. Забокрицька В.А. Сташука. 5. Яцик А.В., Стичаковська Рис. 1. Зменшення водності р. Жванчик через затримку води у водосховищі Такі добові зниження рівня води вкрай негативно по- значаються на місцевих гідробіонтах, особливо рибах, які відкладаючи ікру в зонах мілководдя практично повністю її втрачають, оскільки після зниження рівня води, вона прос- то засихає на сонці. Зокрема, якщо до відбудови Кочубіїв- and anthropogenic processes. ської ГЕС у 2012 році, на річку з’їжджалися рибалки з на- вколишніх територій, то тепер вилову немає зовсім. Окрім того, функціонування водосховищ МГЕС несе Key words: Zhvanchik, низку ризиків, в першу чергу пов’язаних із небезпекою підтоплень територій в разі прориву дамби при надзви Отримано:15.11.2021 них ситуаціях природного та природно-антропогенного Секція Природничо-економічних УДК 582.794.1(477) О. С. Корсун, аспірант ІСТОРІЯ ЗАНЕСЕННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ВИДІВ РОДУ У статті проаналізовано історію занесення гальні напрямки та сучасні аспекти досліджень ротьби з цими видами актуальним є поглиблене Ключові слова: борщівник, інвазії, занесення, Внаслідок значного зростання антропогенного впливу на екосистеми, відбувається збільшення кількості інвазій- них видів рослин, які мають високу здатність до експансії та важко піддаються контролю. Серед таких рослин серйо- зну екологічну небезпеку становить стихійне поширення видів роду Heracleum L., який за сучасними даними нара- ховує близько 70 видів рослин, які ростуть у північній по- мірній зоні переважно в горах Європи, Азії і Америки, на півдні зустрічаються в Гімалаях, Індії до Цейлону і в Аф- риці. В Євразії північний кордон ареалу роду простягається від Скандинавського півострова до Камчатки, а в Північній Америці від Аляски до Лабрадору і Ньюфаундленду. Пів- денний кордон охоплює Північну Африку, Передню і Схі- дну Азію, в Північній Америці тягнеться від Каліфорнії і південної Мексики до північної Кароліни [10, с.17]. За даними Г. Гегі борщівник Мантегацці (Heracleum mantegazzianum Somm. et Levier) був завезений на терито- риди, рію Європи у 1990 р. ботаніками Sommier і Levier. Bони вперше описали даний вид у 1885 р. і назвали його на честь П. Мантегаццi – iталiйського натураліста-етногра- фа, якого Sommier супроводжував під час його подорожей країнами Європи та Азії. Найперша згадка про H. mantegazzianum відома з Великобританії в 1817 р., тодi вид був вперше зареєстрований у списку насіння, пропо- нованого для обміну Королівським ботанiчним садом в Кью (околиці Лондона). До 1828 р. вiдноситься запис про першу натуралізовану популяцію, виявлену в графстві Кембриджшир в Англії. Незабаром після цього рослина стала швидко поширюватися по Європі [13]. На територію України (Івано-Франківську область) H. mantegazzianum був завезений у 1927 р. з Карлових Варів та культивувався як декоративна рослина в Осмолодському лісовому господарстві, а з 1960 року і в Центральному Бо- танічному саду університету імені Тараса Шевченка (м. Київ) та в Ботанічному саду Ужгородського університе- ту (Закарпатська область) [12, с.52]. З 1960-1970-х років H. mantegazzianum вирощували як кормову рослину в дер- жавних колгоспах Карпат та Полісся. Слід зазначити, що перші повідомлення про втечу борщівника Мантегацці в долину річки Лімниця, біля села Осмолод, було датоване 1962 року. А з кінця 1980-х років його активне розповсю- дження було зареєстроване в Закарпатті, Прикарпатті і По- ліських районах [12, с.52-53]. поділ Вид H. sosnowskyi Manden. був знайдений в Грузії Heracleum, (Месхетії) і описаний в 1944 р. І. Манденовою на честь дослідника флори Кавказу Д.І. Сосновського (1885-1952) [7, с.21-24]. На Україні даний вид вирощувався з 1949 р. Його насіння було завезено з Кабардино-Балкарської АРСР і висіяно на ботаніко-географічній ділянці «Кав- каз» у Центральному республіканському ботанічному саду АН УРСР в Києві [1, с.5]. M. Bieb; У 1962 р. Міністерство сільського господарства УРСР зобов’язало провести вивчення та випробування борщівни- ка Сосновського в Україні як нової кормової рослини. За- вдяки даним маніпуляціям розпочалась масова інтродукція 6 Секція Природничо-економічних боротьби з ним на території Закарпатської області. Вони встановили що, за сучасних умов соціо-економічного розвитку країни види роду Heracleum перебувають поза межами ефективного контролю. Зрізування рослини під 26 квітня 2016 корінь на початку цвітіння та регулярне систематичне ва, 2016. 207 с. косіння за умов своєчасного й систематичного застосу- вання є ефективними методами контролю чисельності та розмірів їхніх популяцій [3, c.193]. 6. Шувар І.А. у 2013 році зробив детальний опис біо- логічних особливостей борщівника Сосновського, ареа- лів поширення, кормової цінності [12, с.53]. У 2017 році було досліджено екобіологічні загрози поширення видів роду Heracleum на території міста Кременця (Тернопільська область). Було виявлено 20 великих колоній, а також близько 35 поодиноких місце- зростань H. mantegazzianum та H. Sosnowskyi. Загальна 2017. площа зайнята борщівником у м. Кременці становила Киев: Наукова 804 м2, а також спостерігалась тенденція до збільшення 10. Протопопова території на 17,2% з 2010 року [8, с.509]. логічні У результаті критичного опрацювання літературних джерел узагальнено хронологію занесення та розповсю- дження видів роду Heracleum, а також висвітлено зага- льні напрями та результати досліджень роду різних ав- торів. Встановлено, що подальші дослідження є актуа- льними сьогодні і в майбутньому, особливої уваги пот- ребує вивчення інвазійних механізмів борщівника. http://www.hegi-flora.de. Список використаних джерел: The article analyzes 1. Борщевик Сосновского – высокоурожайное кормовое рас- тение / С.С. Харкевич, Л.Ф. Некрасова, Н.А. Токарь, eral directions and modern Н.М. Верный. Киев: Наукова думка, 1964. 36 с. (Академия of the genus are reflected. наук Украинской ССР). 2. Виноградова В.М. Борщевик – Heracleum L. Флора Восто- чной Европы. 2004. Т. 11. С. 400-406. methods of 3. Вихор Б.І., Проць Б.Г. Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi Manden.) на Закарпатті: екологія, поширення та вплив на довкілля. Науковий вісник Ужгородського універ- ситету. 2014. Вип. 36. С. 185-196. УДК 551.4(477.43-21) А. С. Лісовський, кандидат географічних В. О. Кравчук, студент ЕКОЛОГО ГЕОМОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ КАР'ЄР МІСТА КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО З АСПЕКТАМИ У статті досліджено кар'єри міста Кам’янця-Поді точки зору; охарактеризовано Пудлівецький та Ключові слова: кар’єр, антропогенний вплив, ристання, консервування, місто Кам’янець-Подільс Актуальність теми обумовлена дослідженням особливостей розташування та загальних рис досліджу- ваних кар’єрів м. Кам’янця-Подільського. Метою даної статі є дослідження екологічного впливу діяльності кар'єрів, розгляд альтернативних ас- пектів їхнього використання, опис загальних особливос- тей Пудлівецького та Зубрівецького кар’єрів м. Кам’ян- ця-Подільського. зовано Практичне значення визначається тим, що дана проблематика є малодослідженою на районному рівні. Дослідження у цій сфері дозволяють отримати інформа- цію про деградацію рельєфу у наслідок антропогенного впливу, та дослідити інші шляхи використання кар'єрів. Виклад основного матеріалу. На сьогоднішній час спостерігається масовий видобуток будівельної сирови- Секція Природничо-економічних зумовлюють майбутній вигляд розроблюваної ділянки. Це буде відображатися у вигляді ділянки її рослинному покриві і основних характерних рисах родовища від ви- гляду до видобутку і після. В даному випадку нами буде розглянуто Пудлівецький і Зубрівецький кар’єри Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Розглянемо Зубрівецьке родовище (рис. 1) видобу- вання вапняків. Діяльність на Зубрівецькій ділянці вається в межах Панівецької сільської ради, на північ села Зубрівка і на південний-схід від міста Кам’янец Подільський, з правого берега річки Смотрич. Даний кар’єр має хороше транспортне сполучення з містом та обласним центром завдяки дорогам, що їх з’єднують. Ці доги і сполучають з найближчою залізни що робить його розташування досить економічно вигідн Стосовно рельєфу кар’єру то він є обумовленим безпосередньо розташуванням вздовж схилів балок, що впадає в річку Смотрич. Далі поверхня в загальному нахиляється на захід до річки Смотрич [6]. На території кар’єру відсутні забудови. Площа складаю близько 34 га. Площа ділянки на якій ведуться роботи складає 8 га [4]. Корисні копалин які ми можемо прослідковувати у кар’єрі, це вапняк [7] та породи силурійського віку [3, с.14-15]. Територія району відноситься до західного схилу Українського щита [1]. внічному Гідрогеологічні фактори розташування родовища є сприятливими для здійснення відкритої розробки корис- них копалин. Стосовно впливу води, то прослідковуєть- ся вплив за рахунок атмосферних опадів і стоку з приле- глих до кар’єру територій. У наслідок тріщинуватості порід в підошві кар’єру буде спостерігатися денудація нижніх шарів породи. На дні кар’єру утворилося скуп- чення води правильної прямокутної форми за рахунок підтоплення і атмосферних опадів. Спостерігається наявність уступів, присутні рита кар’єром. і по скельних породах. У кар’єрі спостерігається талічні вапняки ренціація типів вапняків які залягають у родовищі. бливо дана картина прослідковується в центральній час- тині де вапняки відрізняються від інших. Стосовно загальної характеристики вапняків у родо- вищі то можна сказати, що у кар’єрі ми можемо бачити наявність декількох шарів вапняку. В загальному присут- ні вапняки сірого-зеленкувато, сірого-темно, сірого і світ- ло-сірого кольору. Безпосередньо потужність вапняків варіюється в залежності від місця залягання породи. У наслідок ведення видобування корисних копалин на цій території ми можемо побачити негативний вплив антропогенної діяльності на природню територію цієї ділянки. Це відображається у викидах шкідливих вихло- пів в атмосферу руйнуванням природного ландшафту території і знищення флори і фауни у місцях видобутку корисних копалин. Тому Проте через здійснення антропогенної діяльності ми можемо прослідковувати трансформації кар'єру та «неофіційну» зміну його концепції, у наслідок наплив ного антропогенною до нього туристів завдяки штучній водоймі яка утвори лась у кар'єрі. Тому у даному випадку потрібно вдатися до таких дій які обумовлять оптимізацію використання родовища та його природних багатств. У цьому контексті важливим фактором є:  донесення до керівництва (Зубрівецького родовища) можливість використання кар'єру з різноманітних ас- пектів. Одним з таких аспектів є «наплив» людей до водойми яка утворилась в родовищі та його охре- щення місцевими ЗМІ «Українськими Мальдівами»; 8 Секція Природничо-економічних Висновки. Важливим моментом розробки Зубріве- цького та Пудлівецького родовищ є переосмислення зміс- ту їхнього використання з різноманітних точок зору. кадастровий Ключовими факторами зміни діяльності родовища з збе- https://map.land.gov.ua/?cc=296 реженням екологічного стану навколишнього середовища на якому ведеться розробка. У даному контексті важливо розглянути рекреаційні можливості та фактори перефор- матування діяльності кар’єрів з розвитком туристичної сфери послуг та відповідних сукупних галузей які обумо- влять збільшення прибутку та розвиток екології з збере- женням місцевості. Поєднавши всі фактори можна розви- ти нову сферу діяльності на цій місцевості розширивши URL: https://ca.ligazakon.net/d сам зміст структурного функціонування цих родовищ різноманітних рівнях. Це в свою чергу дасть поштовх для розвитку туристичної сфери досліджуваного регіону. tional point of view; Список використаних джерел: 1. Атлас «Геологія і корисні копалини України». Масштаб 1:5000000. Київ: Інститут геологічних наук НАНУ, 2001. 168 с. servation, Kamyanets-Podilsky 2. Білецький В.С. Мала гірнича енциклопедія. Донецьк: Схід- ний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с. УДК 314.7(447) О. В. Матуз, асистент, І. М. Тарасенко, студент ЗОВНІШНЯ ОСВІТНЯ МІГРАЦІЯ В У статті проаналізовано тенденції освітньої там у вишах Польщі. Визначено загрози, позитивні Запропоновано рекомендації для державної політики Ключові слова: освітня міграція, українські Аналіз останніх досліджень і публікацій. Пробле- мам освітньої міграції присвячено наукові праці: А. Бабіч, О. Біляковської, А. Вітковського, В. Іонцевої, І. Каленюк, А. Кирчів, С. Кримського, Е. Лібанової, О. Малиновської, В. Матросової, С. Мельник, Ю. Павленко, С. Панаріної, О. Позняк, О. Письменної, У. Садової, В. Новікова, Ю. Че- кушиної, та інших вчених [1, 2, 5]. Росією, Статистичну інформацію про українських студентів у закордонних закладах вищої освіти збирає аналітичний центр «CEDOS», що також публікує відповідні аналіти- чні матеріали. ються Польща, Виклад основного матеріалу. Освітня міграція – це масове соціокультурне явище, пов’язане з переміщенням людей за межі регіону чи країни постійного проживання з метою підвищення свого освітнього рівня, здобуття нових знань [1]. У документах європейських країн з питань між- народного співробітництва в освіті, у тому числі польських університетах терства освіти і науки України, в якості базового Наростання товують поняття академічної мобільності. «Академічн верджує також мобільність передбачає участь студентів у навчально процесі іншого вищого навчального закладу (в Україні або за кордоном), проходження навчальної або виробни- чої практики, проведення наукових досліджень з можли- вістю перезарахування в установленому порядку освоє- них навчальних дисциплін, практик тощо». Розрізняють два види академічної мобільності: вертикальну і горизон- тальну. Вертикальну трактують як повне навчання студе- нта у закордонному ЗВО, а горизонтальну – як навчання протягом обмеженого періоду [4]. В Україні набуває популярності отримання освіти за кордоном, адже активно проводиться популяризація Секція Природничо-економічних ви, пропонуючи річні мовні курси, хоча й курси і навчання у польських ЗВО є платним (окрім власників «карти поля- ка»), студентська віза дає змогу працювати в Польщі. При цьому більшість українських студентів [3] навчається в приватних польських навчальних закладах, які не мають високих рейтингів. Тому зростання попиту на навчання в Польщі є прагнення отримати диплом європейського зраз- ка для подальшого працевлаштування в країнах ЄС. У 2016-2017 н.р. кількість українських студентів, що навчаються у вишах Польщі складала 34070 тис. чол., у 2017-2018 н.р. – 36726 осіб, і у 2018-2019 н.р. – ню міграцію 39074 осіб. Велику кількість студентів у 2019-2020 н.р., у вишах Польщі складають студенти з Білорусі – 8234 осіб, Індії – 3345 осіб, але найбільшу кількість складають студенти з України – 38545 осіб [7]. навчальних програм кими закладами ми закладами світу. Список 1. Біляковська соціопсихологійний нокультурні наук.-практ. конф. 2011. С. 231-237. 2. Гринькевич О.С. ційне середовище http://ird.gov.ua/sep/sep20133(1 Рис. 1. Динаміка кількості іноземних студентів у Польський вишах [7] 3. Освітня міграція українців до Чехії має інші ознаки, хоча також розглядається як можливість подальшої емі- грації з України. Так, чеська освіта характеризується високою якістю, а для безкоштовного навчання необхід- таби, причини, но мати достатній рівень володіння чеською мовою. міка. 2018. № 2 (33). Внаслідок цього потік бажаючих навчатися в Чехії не є таким масовим, як у Польщі: українські студенти скла- дають лише 7% іноземних студентів країни [3]. У 2015-2016 рр. збільшився приріст українських студентів за кордоном у Німеччині – 9088 осіб, Росії – 6936 осіб, Канаді – 2790 осіб, Угорщині – 1026 осіб, Італії – 2348 осіб, Чехії – 2395 осіб, Австрії – 1607 осіб, Іспанії – 1612 осіб, Франції – 1348 осіб [6]. нтів у Польських Сповільнився приріст українських студентів у ро- rekordna-kilkist-inozemnih. сійських університетах, їх кількість зросла трохи ніж на тисячу осіб у зв’язку з російською агресією. Основними загрозами освітньої міграції є: втрата частини соціального капіталу серед студентів, які нав- consequences of educational чаються за кордоном і мають намір залишитися у цій the state are determined. країні; зменшення внутрішнього попиту на ринку освіт- ніх послуг ЗВО, як наслідок – скорочення робочих Key words: educational у ЗВО; втрата частини фінансового капіталу в результа abroad. імпорту освітніх послуг закордонних ЗВО. Отримано:15.11.2021 Висновки. Освітня міграція має позитивні наслідки для України лише в разі отримання українськими грома 10 Секція Природничо-економічних УДК 351/354:644.61:628.4.032 О. С. Тютюнник, кандидат сільськогосп ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У У статті аналізуються питання забезпечення живання мешканців у територіальних громадах країні одним із важливих завдань спільної діяльності проблем поводження з твердими побутовими відходами. виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сування цільових програм розвитку територій приймати управлінські рішення щодо створення рішувати питання поводження з твердити побутовими Ключові слова: публічне управління, органи довище життєдіяльності, тверді побутові відходи. Постановка проблеми. Для територіальних громад актуальним залишаються питання створення та забезпе- чення функціонування екологічно безпечного середовища проживання громадян з дотриманням Глобальних цілей сталого розвитку, які спрямовані на задоволення сучасних потреб без завдання шкоди споживачам суспільних благ у майбутньому. Збалансований розвиток держави можли- вий не лише за умови забезпечення економічного зрос- тання, високотехнологічного виробництва, а й відповіда- льного споживання та екологічної безпеки довкілля. В умовах проведення реформи децентралізації разом з пе- редачею додаткових повноважень на місцевий рівень бу- ли передані також невирішені проблеми поводження з твердими побутовими відходами. Через недофінансуван- ня цільових програм розвитку територій, недовиконання дохідної частини у бюджетах, перерозподіл у них окре- мих статей видатків на інші непередбачені цілі й обстави- ни органи публічної влади намагаються перенести вирі- шення зазначених проблем. Низька активність та недоста- тній рівень знань нормативно-правової бази позбавляє можливості місцевих жителів відстоювати свої права та законні інтереси, використовувати ефективні інструменти впливу свідомих громадян на прийняття управлінських рішень посадовими особами державних органів влади та органів місцевого самоврядування. Для цього постає не- обхідність у належному функціонуванні різних механіз- мів публічного управління співпраці органів влади з ін- шими суб’єктами, зокрема з громадськістю, та забезпе- чення ефективних засобів їх реалізації для вирішення ак- туальних проблем. товими Мета. Проаналізувати механізми співпраці органів публічної влади з громадськістю у сфері поводження з тве- рдими побутовими відходами у територіальних громадах. Виклад основного матеріалу. Важливими фактора- ми, які впливають на рівень якості проживання та життє- діяльності громадян, завдяки чому вони зможуть реалізо- вувати свої повноцінні права, є забезпечення територіаль- них громад відповідною інфраструктурою та створення еколого безпечного середовища. Вчені зазначають, що навколишнє природнє середовище є одним із найважли- віших факторів формування потреб суспільства, а їх еко- логізація повинна усунути деформовану систему ціннос- тей та орієнтувати на врахування самовідновлюваної зда- тності природи. Від ощадливого використання природних ресурсів, забезпечення охорони навколишнього середо- вища залежить добробут населення, безпека життєдіяль- ності та поступова реалізація моделі сталого розвитку [4]. В цілому, пов’язують трансформацію концепції сталого розвитку з глобальними проблемами у світі, необхідністю Секція Природничо-економічних ртувальних ліній та сміттєпереробних заводів, будівни- цтва мережі сміттєперевантажувальних станцій;  підготовка місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування плану пріорите- тів щодо закриття полігонів/звалищ, які забруднюють навколишнє середовище, та приведення полігонів у відповідність з екологічними вимогами;  проведення на державному рівні інформаційної кам- панії для усвідомлення споживачами напрямів пово- дження з побутовими відходами. Вважаємо, що підвищення рівня екологічної свідо- мості значно залежить від активної позиції громади відс- тоювати свої права, конструктивної співпраці з місцевою владою, участі у прийнятті управлінських рішень через використання інформаційно-комунікативного механізм 1. Бурик З.М. Державне Залучення громадян до вирішення справ є взаємовигід- ни: теорія та ним, оскільки за допомогою громадської участі можуть ухвалюватися ефективніші результативні рішення завдяки глибшому і ширшому розумінню проблем і питань. Залучення громадськості до управління територія- ми є ознакою належного врядування. Правовим полем формування механізмів взаємовідносин громадськості з органами публічної влади та інструментів їх реалізації є Конституція України, закони України «Про інформа- ління сталим цію», «Про доступ до публічної інформації», «Про дер- С. 12-14. URL: https://doi.or жавну службу», «Про службу в органах місцевого само- врядування», «Про місцеве самоврядування», «Про гро- мадські об’єднання», «Про звернення громадян», «Про засади державної регуляторної політики у сфері госпо- дарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів Ук- раїни «Про забезпечення участі громадськості у форму- ванні та реалізації державної політики», «Про затвер- дження Порядку сприяння проведенню громадської екс- http://zakon.rada.gov.ua. пертизи діяльності органів виконавчої влади» та 7. Офіційний сайт Ефективними формами взаємодії між представниками громадськості та влади є: вхідна та вихідна кореспонденція, прийом громадян організація зустрічей, консультацій, кру- глих столів, семінарів, конференцій, засідань, нарад, громадських слухань, публічних дебатів, мирних акцій. Засоби масової інформації відіграють важливу роль у інфо- рмування громадян про новини, події, проблеми та шляхи їх вирішення, тому активно використовують брифінги, прес-конференції, прес-тури, інші форми збору та поши- рення інформації. Інформування суспільства відбувається через соціальні мережі, веб-сайти та інші інформаційні портали суб’єктів публічного управління. ages state executive Висновки. Таким чином, формування еколого без- печного середовища є одним із завдань забезпечення ста- лого розвитку територій з урахуванням глобальних тен- денцій. В Україні ще не повністю сформована система збирання, сортування, перероблення та утилізації побуто- вих відходів. Тому діяльність органів публічної влади має бути зосереджена на виконанні заходів, передбачених Національною стратегією управління відходами в Україні до 2030 року. Зокрема, основна увага повинна приділяти- ся створенню спеціалізованих комунальних пунктів зі 12 Секція Природничо-економічних УДК 94(477.43-22)(=411.16)«20» А. Ю. Хоптяр, кандидат історичних ЄВРЕЙСЬКЕ МІСТЕЧКО КУПІЛЬ У ПЕРШІЙ Стаття висвітлює історію єврейської громади цілковите винищення в ході Голокосту 1941-1942 рр. Ключові слова: Друга Світова війна, нацистська Хмельницька область, Купіль, штетл. У Хмельницькій області налічується кілька десятків сіл, міст і містечок, в яких у часи нацистської окупації був реалізований однаковий сценарій винищення усього єврейського населення цих поселень. Історія єврейсько- го містечка (штетлу) Купіль в контексті Голокосту є кві- нтесенцією, своєрідним опосередкованим узагальненням цього страхітливого сценарію, який, до того ж, розпоча- вся тут ще на початку липня 1941 р. – майже на місяць раніше інших міст і містечок області. Теми масових вбивств, скоєних нацистами в період окупації на території Хмельницької області торкались у своїх наукових та публіцистичних доробках дослідники Ю. Олійник, О. Завальнюк, [13], Ю. Хоптяр [15], А. Хоп- тяр [16; 17] та інші. Однак найбільш повне розкриття про- блеми стало можливим лише впродовж кількох останніх років, з відкриттям доступу до фондів органів УНКДБ в архівах СБ України. На основі широкого числа вищевказа- них та інших наукових матеріалів, у 2016 р. побачила світ книга О. Круглова, А. Уманського, І. Щупака «Голокост в Україні. Рейхскомісаріат Україна, Губернаторство Трансні- стрія», в якій найбільш повно описаний епізод з винищен- ням єврейського населення Купеля [8, с.522-523]. Метою статті є розгляд історії єврейської громади села Купіль у першій половині ХХ ст. і висвітлення її трагічної кульмінації – масових убивств купельських євреїв у ході нацистських акцій Голокосту 1941-1942 рр. Купіль у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. у спогадах су- часників згадувався як одне із жвавих містечок Подільської губернії, відоме парком шляхтичів Потоцьких, що розки- нувся неподалік. Перша згадка про селище Купіль відно- ситься до 1573 р. [6, с.174] Розташований на березі річки Південний Буг, за часів Російської імперії цей населений пункт належав до Старокостянтинівського повіту Волинсь- кої губернії. Його мешканці жили, здебільшого, торгівлею та сільським господарством. З огляду на релігійну прина- лежність, населення Купеля умовно ділилося на дві части- ни: іудеїв (євреїв) та християн (українців і поляків) [7; 9]. Після поразок польських повстань 1830-1831 і 1863 рр. частина польського населення Купеля з плином часу все більше асимілювалась, тому у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. першочергову роль у суспільно- економічному житті містечка все більше відігравали євреї. Переважна більшість закладів торгівлі і ремесл опинилася саме в руках торгівців та майстрів іудеїв. Тим часом українське населення займалося переважно пра- цею на землі. Фактично, станом на початок ХХ ст. Ку- піль складався власне з компактного єврейського місте- чка в центрі й українського села на околицях [14]. Вищезгадані факти підтверджуються і показниками населення. Так, за даними Всеросійського перепису 1897 р. всього в Купелі проживали 4333 жителя, із них – 2727 (або 63%) іудеїв. З кінця ХІХ ст. тут існували три синагоги, функціонував хедер1, а з 1907 р. – єврейська У цей період 1 Хе́дер (ідиш ‫ חדר‬хе́йдер) – початкова єврейська Секція Природничо-економічних організації містечка були розгромлені, найбільш активні їх члени арештовані та репресовані. При цьому одну із дочок рабина Глазера Берту за сіоністську діяльність вислали на поселення у Кемеровську область [14]. У першій половині 1930-х рр. за допомоги представ- ників організації «Джойнт» у Купелі відкрили три єврейсь- ких майстерні. Одна з них, жіноча майстерня виготовляла панчохи та розташовувалась у домі непмана Губермана, який наприкінці 1920-х емігрував до США. Дві інших май- стерні мали змішаний склад працівників і займались виго- товленням риболовних снастей і взуття (лаптів) [14]. Напередодні Другої Світової війни, Купіль залиша- вся переважно єврейським містечком. Станом на другу половину 1930-х рр. чисельність єврейського населення тут налічувала близько 1,2 тис. осіб. Більша частина єв- реїв прийняла реалії більшовицького ладу й працювала на землі. У 1935 р. у містечку з’явився єврейський кол- госп імені Шолома Алейхема. Колгоспу підпорядкову- валися млин і невеликий маслозавод (давильня), а також частина земель розформованого у 1936 р. польського колгоспу2. Сучасники характеризують його значно бага- тшим за існуючий поряд український колгосп [3; 4; 7]. Після початку війни до жителів Купеля почали дохо- дити чутки про звірства нацистів над євреями у Польщі, однак населення, переважно, відмовлялося вірити у них. Старожили ще пам’ятали прихильне, дисципліноване став- лення німецьких солдат і офіцерів до місцевого населення і чужої власності у 1918 р. Тому після початку німецько- радянської війни у червні 1941 р. переважна більшість єв- реїв залишилася у своїх домівках. Наразі точних даних про евакуйованих євреїв Купеля у червні-липні 1941 р. немає, але, очевидно, ця кількість була невеликою [5]. Купіль був одним із перших населених пунктів, оку- пованих на території Кам’янець-Подільської (Хмельниць- кої) області. Частини 17-ї армії Вермахту зайняли містечко 5-7 липня 1941 р.3 Наступного ж дня після приходу, нацис- ти наказали зібратися єврейським чоловікам в центрі на площі перед синагогою4 [8, с.522-523]. Там стояв пам’ят- ник Леніну, який німці наказали повалити. Однак євреї при цьому не мали жодних інструментів для виконання такого наказу. Пам’ятник довелося валити голими руками, при цьому старші чоловіки підняли крик і плач. Роздратований криками, нацистський офіцер застрелив найстарішого при- сутнього тоді єврея – Зейдла Ліпеса [12]. На наступний день, 6 липня, німецька окупаційна адміністрація, дізнавшись, що рабин Купеля І. Глазер переховується від нацистів, наказала чоловікам з єврей- ської громади знову зібратися біля синагоги у центрі. З них було відібрано 100 (за іншими даними – 51) заруч- ників, яких пообіцяли стратити через втечу рабина [8, с.522-523]. Заручників замкнули у невеликому, тісному приміщенні неподалік синагоги, де вони були вимушені лежати один на одному впродовж кількох днів. За мате- ріалами післявоєнної Надзвичайної комісії з розсліду- вання злочинів німецько-фашистських загарбників, тоді від задухи і травм загинуло 89 зі 100 заручників [8, с.522-523; 9; 11, с.96-100]. частина дітей школи, їхні тіла 2 Польське населення Купеля було переселено з т.зв. «прикордонної зони», до якої входило містечко у 1936 р. 3 Дати окупації Купеля в різних джерелах і літературі адміністрації. зняться. Зокрема, А. Круглов у монографії «Холокост в Украи- не…» подає дату 5 липня 1941 р. [8, с.522]. 4 За іншою інформацією, повалення пам’ятника Леніну відбувалося кількома днями пізніше [3; 4]. 14 Секція Природничо-економічних ли та стратили 172 купельських єврея [9]. За спогадами по- одиноких представників єврейської громади містечка, яким пощастило перебувати за межами зони нацистської окупа- 4. YIU / 857, Interview of ції у 1941-1944 рр., врятувалася лише одна сім’я чоботаря Моше Кравця. Чоловіка, дружина та двох дітей перехову- вали місцеві українці, прізвище яких не згадується [10]. У післявоєнний період у Купелі та інших населених пунктах Волочиського району працювали представники Надзвичайної комісії з розслідування злочинів німецько- фашистських загарбників. За матеріалами комісії, на око- 2017. URL: http://volorada.gov лицях Купеля в районі єврейського кладовища було sela-kupil. дено 12 групових захоронень, у яких нараховувалось 261 тіло зі слідами насильницької смерті, в тому числі 89 тіл зі слідами задухи (тобто, жертви, які задихнулися під час ак- ції 6 липня 1941 р.). У самому ж Волочиську в кількох за- хороненнях було виявлено рештки 8634 осіб. Понад 600 з них були євреями з містечка Купіль [11]. 1960-х рр. на те- риторії масових захоронень у Волочиську на кошти єврей- URL: http://surl.li/gari. ської громади був поставлений пам’ятник жертвам розстрі- лів. У сильно видозміненому вигляді він залишається на своєму місці й сьогодні. У 1990-х рр. нащадки місцевих розстріляних євреїв поставили пам’ятник і в самому Купе- лі. Він розташовується на місці єврейського кладовища, яке збереглося лише частково [9]. 12. сить памятник Таким чином, до Другої Світової війни, містечко Ку- піль, Волочиського району Кам`янець-Подільської (Хме- льницької) області було одним із десятків подібних посе- лень в регіоні, де євреї, українці, поляки та представники інших народів проживали поряд один з одним не одну сот- ню років. Однак, з розгортанням Другої Світової війни, Хмельниччини: окупації та Голокосту, суспільно-економічна ситуація цького району. рейського населення катастрофічно змінилася. У ході трьох великих акцій у липні 1941 р. та вересні 1942 р., ні- мецька окупаційна адміністрація та місцева поліція убили 1033 купельських єврея. Невстановлена їх кількість (від кількох десятків до кількох сотен) була розстріляна в ході ліквідації табору примусової праці у Павликівцях восени 1942 р. З огляду на те, що за спогадами очевидців, евакую- на в роки Другої ватися з Купеля вдалося небагатьом, можна дійти виснов- ку, що впродовж 1941-1942 рр. нацистами було винищено фактично усе іудейське населення містечка Купіль (понад 1 тис. осіб). Вижити вдалося лише мізерній кількості This article reveals йованих, мобілізованим до лав Червоної армії, а також Kupil shtetl in the first нам сіоністських організацій Купеля, які відбували ув’яз- нення на поселеннях у північних регіонах СРСР. Key words: World War Список використаних джерел: Kupil, shtetl. 1. Glazer B. Family of Rav. Itzhak Meir Glaser. 2009. URL: Отримано: 15.11.2021 http://kupel.net/content/family-rav-itzhak-meir-glaser. УДК 339.13 В. Р. Чаплінський, кандидат економічних ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ БІЗНЕСУ Розглянуто особливості цифрової трансформації ві переваги та недоліки. Відзначено сфери максимально Ключові слова: цифрова трансформація, бізнес, Постановка проблеми. Останніми десятиліттями однією з головних тенденцій розвитку економіки і сус- пільства загалом є проникнення інформаційних техноло- гій у різні сфери діяльності людини. Інформатизація стає Секція Природничо-економічних зується терміном «цифрова, або інформаційна економі- ка» [4, с.63]. Сьогодні розвиток інформатизації насампе- ред пов’язаний із впровадженням цифрових комуніка- ційних технологій і платформ, для яких Інтернет і мобі- льні пристрої є основою. Сектори економіки, засновані на інформаційних і комунікативних технологіях, отри- мали назву «цифрова економіка» [5, с.256]. Бізнес середовище, як одне з найбільш турбулент- них та динамічних ринкових систем стало першим апро- баційним майданчиком, на якому підприємства різних рівнів розвитку почало активно використовувати «циф- рові» технології просування та оптимізації своєї діяль- ності для підвищення конкурентоздатності. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про- блемами цифрової трансформації бізнесу займалась ве- лика кількість сучасних вчених. Різні аспекти вивчались як представниками вітчизняної науки так і закордонни- ми науковцями, а саме: Д. Боннет, П. Крей, А. МакАфі, А. Ману, Д. Ніл, М. Уейд, Г. Уестерман, С. Хаузер, В. Апалькову, А. Маслова, Т. Богдан, С. Волосович, В. Плескач, С. Циганова, М. Тарасюк та ін. Мета дослідження. Метою статті є дослідження процесу цифрової трансформації та її впливу на бізнес- середовище. вання хмарних [3]: The World Economic Forum Результати дослідження. Цифрова трансформація економіки – перманентний процес, що стосується розвит- ку різноманітних IT-секторів з метою стимулювання створення інноваційних технологій для співпраці та роз- витку на міжнародному рівні. Необхідною є спільна уч- асть у цифрових процесах державного сектору економіки, приватної сфери і громадянського суспільства. Ключовою перевагою цифрової економіки перед традиційною є реа- лізація можливості автоматичного управління всією сис- темою (або окремими компонентами), а також її практич- но необмежене масштабування без втрати ефективності, що дозволяє значно підвищувати ефективність управлін- ня економікою (господарською діяльністю і ресурсами країни в різних галузях) на мікро- та макрорівнях. Сутність цифрової трансформації бізнесу несе в со- бі три основних переваги: підвищення ефективності ная- вної інфраструктури; виникнення якісно нових бізнес- моделей; збільшення виручки або скорочення витрат у наявних бізнес-моделях. Цифрова трансформація бізнесу виходить далеко за рамки індустрії ІКТ, вона має вплив на весь ланцюжок вартості. очікувати Областями цифрової трансформації є:  функції: маркетинг, операції, людські ресурси, адмі- ністрація, обслуговування споживачів тощо;  бізнес-процеси: одна або кілька пов’язаних операцій, видів діяльності та наборів для досягнення конкрет- ної бізнес-мети; бізнес-моделі: як бізнес функціонує, від підходу до ринку та пропозиції вартості до спосо- бів заробляти гроші, трансформувати свою основну діяльність, використовуючи нові джерела доходу та підходи, іноді навіть відмовляючись від традиційного основного бізнесу зовсім. спроможності печення достатніх, Найбільш поширеними шляхами цифрової транс- формації бізнесу звичайно є професійне застосування мобільних технологій, що здатне спростити діяльність підприємств і кардинально змінити будь-які аспекти їх діяльності від бізнес-операцій до взаємин із клієнтами. Планування, проектування та реалізація успішної корпоративної стратегії мобільних рішень – це трансфо- 16 Секція Природничо-економічних Звичайно, що шлях цифровізації у кожного підпри- ємства буде індивідуальним і за підходами, і за часом, але трансформація необхідна, і головне для керівників підприємств – це усвідомлення доцільності та актуаль- ності заходів з активного впровадження нових техноло- гій у виробництво. Створення державою зовнішнього of Governance клімату, орієнтованого на цифровізацію підприємств, of an International шляхом формування нормативно-правової бази, а також природні процеси цифровізації соціуму забезпечать в найближчій перспективі відсів підприємств, які вироб- ляють низькоякісну продукцію, не зацікавлені в підви- щенні конкурентоспроможності виробництва [7, с.15]. Список використаних джерел: 1. Digital Enterprise. World Economic Forum White Paper Digital Peculiarities Transformation of Industries: In collaboration with Accenture. ered. The impact URL: http://reports.weforum.org/digital-transformation/wpcon- and disadvantages tent/blogs.dir/94/mp/files/pages/files/digital-enterprise-narrati- mation of the ve-final-january-2016.pdf. Key words: 2. OECD (12 January 2017). Key issues for digital transformation in Отримано:15.11 the G20. Report. OECD conference. URL: https://www.oecd.org/- g20/key-issues-for-digitaltransformation-in-the-g20.pdf. УДК 502.75 М. А. Юзик, аспірант ВПЛИВ УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ОПРОМІНЕННЯ (УФ-В) CHAMAECYTISUS ALBUS (HACQ.) ROTHM. (FABACEAE) У статті подано результати дослідження впливу Chamaecytisus albus (Hacq.) Rothm. (Fabaceae). Встановлено стимулюючий пилку при збільшенні експозиції до 30 та 60 хв. Ключові слова: Chamaecytisus albus, пилок, УФ-В випромінювання, Вступ. Рідкісні види рослин належать до найбільш вразливої складової частини флори, адже характеризу- ються низькою конкурентоздатністю, залежні від еколо- го-географічних та антропогенних факторів. Аналіз лі- тературних джерел вказує на неоднозначність впливу різних видів випромінювання на генеративні органи ро- слин: відмічено як стимулюючий так і пригнічуючий вплив. Ультрафіолетове випромінювання в діапазоні УФ-В (280-320 нм) складає 1,5% сонячної радіації, може спричиняти певні ушкодження. Аналіз літературних джерел свідчить, що додаткове опромінення часто методу (здатність снює стимулюючий ефект, а також пригнічує ріст і роз- стандартної виток рослин, здійснює генотоксичні ефекти на мерис- тему, впливає на запилення, знижує кількість продуко- ваного пилку і насіннєву продуктивність рослин [2-4]. Аналіз запліднюючої здатності пилку є важливою ознакою ефективності розмноження рослин у біоценозах та одним із показників адаптації рослин до умов навко- лишнього середовища, що особливо актуально для рідкіс- них видів. Південно-європейський вид Chamaecytisus albus (Hacq.) Rothm. включений до «Червоної книги Укра- їни» з природоохоронним статусом «вразливий», в Украї- ні знаходиться на південній та східній межі ареалу. По- ширений в Західному Поділлі та Передкарпатті, зрідка – в Розточчі, Опіллі, Закарпатті. Основними причинами зміни чисельності рослин виду є знищення екотопів внаслідок лісонасадження, витоптування при випасанні худоби, ви- палювання сухостою, порушення схилів при видобуванні вапняку [6, 10]. особина може Метою дослідження був аналіз впливу ультрафіо- летового опромінення (УФ-В) на фертильність пилку Ch. albus. тоді як генеративне Секція Природничо-економічних Пилкові зерна Ch. albus триборозно-порові, куле- подібні, в обрисах з полюса округло-трикутні, з еквато 1. Алєксєєва Т.Г. широко-еліптичні. Полярна вісь 23,4-26,0 мкм, екваторі- ного практикуму. альний діаметр 26,0-27,4 мкм. Борозни широкі, з рівни- ми краями, мембрана борозен гладенька. Пори ледь по- мітні, округлі. Довжина апокольпіума 7,2-9,6 мкм, ши- рина мезокольпіума 13,2 -13.5 мкм. Екзина тонка, 0,6-1,2 мкм, скульптура згладжено-горбкувата, покрив тонкий, стовпчики ледь помітні [5, 11]. 3. Данильченко Аналіз фертильності пилку проведено у п’яти експо- зиційних варіантах з використанням йодного методу, в основі якого лежить визначення крохмалю за допомогою йодної реакції. Під дією йодного розчину фертильні пилко- ві зерна темніють, завдяки наявності крохмалю, набуваючи темно-коричневого відтінку. Стерильний пилок залишаєть- ся незабарвленим як і його оболонки (рис. 1). Т. 1. С. 131. 6. Любінська Л.Г., ytisus albus (Hacq.) популяції в «Подільські №4. C. 538-542. 7. Паушева З.П. Агропромиздат, 8. Пашкевич Н.А., ристика Chamaecytisus Рис. 1. Пилкові зерна Chamaecytisus albus (Hacq.) Rothm. під туальні дією йодного розчину: 1 – фертильні, 2 – стерильні У результаті проведеного дослідження відмічено пос- тупове збільшення відсоткових значень фертильності від- гічних експериментів. повідно до збільшення часу опромінення. Так, середні 10. Червона книга сотки фертильності пилку при 10 і 20-хвилинній експозиції (перший і другий варіанти) виявилися подібними і стано- вили 61,9% та 60,0% відповідно. У третьому і четвертому варіантах при експозиції 30 хв і 60 хв фертильність пилку зросла – 69,7% і 68,1% відповідно. Фертильність пилку у контрольному варіанті становила 60,5%. Кількість деформованих пилкових зерен знизилася у всіх чотирьох варіантах, де відбувалося опромінення fect of UV radiation ультрафіолетом (14,1%, 10,3%, 8,4%, 9,4%) в порівнянні sure to 30 and 60 minutes з контрольним зразком, який не опромінювався (22,2%). Отримані результати вказують на загальний стиму- люючий ефект УФ-В випромінювання на якість пилку, що проявляється у зростанні кількості фертильних та зменшенні деформованих пилкових зерен. 18 Секція УДК 378.061:81'243]:004 А. В. Дубінська, викладач IMPLEMENTATION OF ELECTRONIC RESOURCES IN ESP Стаття присвячена питанню використання електронних сійного спрямування. У ній ми висвітлюємо переваги вості та шляхи ïх використання, а також надаємо іноземної мови професійного спрямування. Ключові слова: електронні ресурси, іноземна YouTube, Power Point Presentation. Statement of the problem. In the 21st century, different Research findings. electronic resources and gadgets play a vital role in peoples’ lustrate to us how lives and are used almost in every field of science. Language which materials can be teaching and learning also try using electronic resources for acquisition. Some points conducting a successful English class with authentic material be considered by a language and various methods for delivering it. Every year more and their classroom in order more media appears and we should be ready to differentiate a class. They are affective which is to use and which is to abstain, which source to use for relevance and appropriateness. improving particular language skill and what kind of activity to 1. The affective filter do to meet the curriculum, to motivate students and to meet the son that affects short time and longtime goals of language acquisition. There- language instructors fore we should master and involve the available electronic re- dents’ background sources in a language class to keep up with the times and to emotions such as deliver relevant current information to students. In this article, we aim to show the ways of implementa- increase information tion of electronic resources in the ESP class. The main tasks 2. Systematic development for us are to dwell on the benefits, peculiarities, ways and appropriate to the examples of the use of electronic resources on the ESP les- velopment. Teachers son for mastering and improving peculiar language skills and and familiar to them. try persuading language instructors to use them as a handy 3. There are four components tool for a successful class. considered while the classroom: culture Analysis of recent research and publications. A norms and beliefs); question of the usage of various electronic resources is dubi- the students’ interests ous because some scientists believe that they are used just in tentiveness and spark class as a way of jollification of students and don’t possess dents’ wants and any kind of educational purpose. The other scientists state (Bärtl M., Wright, D. G., Sabouri, N. B and others) that the like to feel that usage of electronic resources in a language class is only ben- tion (to maximize eficial because they can be used for different types of clas- delivery methods ses, for different types of exercises, for practicing different means that all material language skills and choosing authentic language materials on terms of culture, different topics. The increased use of technology, particular- introducing it to ly CALL (Computer Assisted Language Learning), in the During the COVID-19 classroom has several advantages: ments worldwide have 1) we can shift from a teacher-centred to a learner-centred virtual learning environments approach; Zoom. In our university, 2) the students’ motivation is increased; classes is used Moodle. 3) both language and life skills are enhanced; Oriented Dynamic Learning 4) authentic and purposeful communication is promoted; environment, where you 5) different learning styles are catered for; forums, blogs, wikis 6) authentic materials are used to transfer knowledge into documents, video and wider contexts; a tool for blended learning, 7) both individual creativity and group cooperation occur extra resources for a [2, p.59]. homework assignments, Секція Іноземної філол module tests and links to websites. Mainly we conduct our face- cause they can read to-face classes via Google Meet because it is free of charge, original text, it allows us to demonstrate presentations and video/audio materi- terest because they als in time of a class, allows us to invite as many participants of PowerPoint the learning process as is needed, also we can record the session firstly it can be in case of absence of other students to send them a recording of plaining major grammatical the given lesson for acquiring the learned information during particular ESP topic, the class. Only through live communication in the foreign lan- tion of individual guage students can acquire linguistic skills but not with the help can be implemented of individual learning [1, p.60-61]. Moreover, while using Vocabulary is a key aspect in acquiring a foreign lan- should include a kind guage, especially of professional purpose that is mainly di- material like True rected to the study of words and expressions based on their to make students active specialty. ESP teachers direct their students to the use of key aspects of the monolingual dictionaries to find meanings of lexis like memorization of the www.oxfordlearnersdictionaries.com, dictionary.cambrid- YouTube is ge.org, www.macmillandictionary.com and others. The use and social media platforms of monolingual dictionaries allows students to revise the especially, in foreign words from everyday vocabulary and deepen their and a teacher use knowledge in professional ones because learners don’t get their pronunciation, the direct translation of the word in their native language, and extend their vocabulary but get an extensive explanation of it. Also, online dictionar- topic. ESP presupposes ies entice learners with different rubrics on their pages, e.g. professional topics www.oxfordlearnersdictionaries.com has the rubric «The article, we would Word of the Day», where students can encounter a new YouTube platform word, listen to its pronunciation, look through its meaning dwell upon lingual and examples of its usage in context [2, p.59]. glophenia and English In ESP class, teachers use various reading skills like information on the skimming, scanning, and identifying grammar structures and sine, holidays and vocabulary in context or just simply to read and translate short deepen their knowledge extracts devoted to professional orientation. But what if you channels like TED, don’t have enough time to read about everyday life or want to ry and others; to deepen students’ knowledge on the given topic? There is one Learning English, way out to read online. ESP teachers use reading online as a platform is useful part of the individual home assignments or as a part of the thentic learning material material that is hard to use during the class that can be pre- for students it helps pared and discussed for the next class. Reading online can be ing all the possible too beneficial for the students because a) by reading more, In conclusion, students can improve their reading speed; b) students can im- of electronic resources prove their vocabulary by reading; c) they can improve their contemporary foreign global reading skills, such as understanding the wider meaning ing. We can highlight of a text; d) free-time reading can ensure improvements in like using them in general language ability; e) it can improve students’ exam ses, numerous ways results on tests such as IELTS and FCE. During ESP classes lesson, the ability language instructors direct students to visit the pages with skills, their accessibility online articles based on their professional needs and purposes, spects of the given e.g. students of the Department of History usually use sites tion of the methods like www.history.com, www.britannica.com; students of the resources into ESP specialities Geography and Ecology are apt to read infor- activities and methods mation from www.nationalgeographic.com, www.planet- ware.com, www.livescience.com; students of Hospitality and Tourism industries widely use hospitalitytech.com, 1. Hockly Nicky. Five www.foodserviceandhospitality.com, www.hospitalitynet.org, About: Moodle. www.touropia.com, www.tripsavvy.com and others in order Pavilion Publishing, to improve their reading skills, to deepen their knowledge on a 2. Koui Sotiria. Into topic, to extend their vocabulary or just to do the individual Chichester: Pavilion 3. Loon Chwa Ee. Task-Based home assignment. Sometimes for students who are willing to Professional. Chichester: acquire foreign language, we recommend reading short stories (May). 64 p. and novels during summer vacation they can be connected 4. Northall Nicholas. with their professional activity like the book of Arthur Hailey sional. Chichester: «Hotel» or for general purposes like Three Men in a Boat (To (November). 64 p. Say Nothing of the Dog) by Jerome K. Jerome. One more 5. Sabio Rafael. Choosing opportunity that can be used by students of different language Professional. Chichester: levels that some books can be read in parallel translation that (November). 64 p. makes the process of understanding a plot easier when stu- 6. Watkins, J., Wilkins, Language Education dents face unknown words and grammatical structures be- 20 Секція Іноземної філол The given article is devoted to studying the ways of the Key words: usage and types of electronic resources for teaching a for- rials, Moodle, eign language, in particular ESP. We gave a detailed de- Отримано: scription of different resources and the ways of implement- ing them into ESP class and also we stated all their pros for online and face-to-face learning. УДК 811.112.2’373.421 І. С. Казимір, кандидат філологічних наук, ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ КОНТЕКСТ Запропонована стаття покликана для того, щоби туальних синонімів на матеріалі медичного дискурсу. контекстуальної синонімії у розрізі концептуальної тафори та мережевого моделювання. Ключові слова: контекстуальні синоніми, концепт, Проблема синонімії – одне з комплексних питань лінгвістики, яке не отримало остаточного вирішення, незважаючи на зусилля у напрямку теоретичного осмис- лення і практики укладання словників. Синонімічність вербальних одиниць – особливо складне явище, розу- міння сутності якого набагато складніше, ніж виокрем- лення критеріїв синонімічності. Синонімія є багатоас смислових ктним явищем, яке досліджувалось і продовжує розвива тись у розрізі лексичної семантики дослідження та при семантичній деривації зокрема. Однак, натепер, відсутні ґрунтовні дослідження контекстуальної синонімії меди- чної сфери у світлі теорії концептуальної інтеграції. Завдяки зміні парадигми відбувається новий перег- ляд проблем синонімії, здійснюються спроби пояснити синоніми через дію екстралінгвальних факторів. Утім, категорії контекстуальної синонімії (далі КС) приділено набагато менше уваги. Контекстуальні синоніми (далі КС) розглядаються передусім в рамках стилістики в ро- ботах, присвячених вивченню ідіостилю письменників. З опертям на когнітивно-дискурсивну парадигму пропону- ється дослідження когнітивних механізмів КС на матері- алі сучасних газетно-публіцистичних періодичних ви- дань на медичну тематику. Загальновідомо, що мова нерозривно пов’язана з ку- льтурою та народом, тоді як КС – з мисленням. Мова як суспільне явище з допомогою ментальних механізмів ві- дображає увесь свідомий та підсвідомий світ тієї чи тієї мовної особистості. У результаті відбувається концептуа- лізація чи категоризація дійсності, яка призводить до фо- рмування нових розумових дій [3, с.213]. Так, спостеріга- ється нарощення людських установок та цінностей. Відносно новим напрямом, у якому мова є засобом отримання, зберігання, обробки та переробки інформації є когнітивна лінгвістика, яка сформувалась як окрема галузь у Німеччині, на міжнародному симпозіумі у Дуй- збурзі (1989) [3, с.214]. американському Основне завдання когнітивної лінгвістики полягає у дослідженні когніції та усіх пов’язаних процесів та структур. Когніція – це пізнавальний процес набуття, 4. Langacker R.W. Reference-point сприйняття, переробки та обробки отриманих знань на guistics. 1993. основі рефлексивного досвіду [3, с.218]. Концептуалізація – це процес отримання когнітивної обробки та організації інформації у вигляді концептуаль- них структур у ході комунікації чи пізнання світу. Наведе- не трактування бере свій початок від праць Р. Ленекера, у котрих концептуалізація визначається як процес «когніти- вної обробки інформації» («сonceptualization or cognitive processing»), пов’язаний з формуванням значення («mean- ing is equated with conceptualization») [4, c.2-3]. Секція Іноземної філологі УДК 821.111 О. В. Нешута, аспірантка кафедри германських ОБРАЗ РОСІЙСЬКОЇ ІСТОРІЇ І КУЛЬТУРИ В РОМАНІ Мета статті – визначити специфіку образу Росії гальний огляд образу Росії в романі британського рівні політичного, культурного та побутового ві національних міфів та стереотипів, а також Ключові слова: Джуліан Барнс, образ Росії, постм Драматичний досвід Росії неодноразово ставав об'- єктом уваги англійської художньої літератури. Зокрема, питанню про те, якою бачать Росію британські письмен- ники, присвячені статті О.Г. Сидорової («Великий те- рор» у сучасному британському романі») [2], Л.Ф. Хабі- булліної («Образ Росії в романі Д. Френсіса «Попередній заїзд») [4]. Безумовно, існують і згадки про те, що Росія відіграє значну роль у творчості Джуліана Барнса, і як приклад можна навести роботу Т.Г. Теличко («Шум» і «музика» в романі Барнса «Шум Часу») [3]. Однак до- кладно ця тема не розглядалася, і тим більше дослідники не приділяли уваги тому, як образ Росії вписується в контекст постмодерністських романів. Також вбачаємо необхідність узагальнити та зробити певні висновки про бачення Дж. Барнса російської культури та історії. У сучасній англійській літературі Джуліан Барнс – один із найяскравіших представників постмодернізму. «Хамелеон британської літератури», так назвала його журналістка Міра Стаут: «Як тільки ви намагаєтеся дати йому визначення, він знову змінює колір» [1, с.26]. Остання з написаних Джуліаном Барнсом книг «Шум часу» («The Noise of Time», 2016) вже заслужила тиранії, широкий читацький успіх та отримала низку позитивних рецензій. У романі письменник змальовує життя відомого радянського композитора Д.Д. Шостаковича, а точніше, три центральних, на думку автора, епізоди його біографії, що є визначальними у взаєминах художника з владою: 1936-1937 рр. – час появи розгромної статті «Сумбур за- мість музики» в газеті «Правда», в якій було вказано на антинародну сутність опери Шостаковича «Леді Макбет Мценського повіту», а його самого оголошено ворогом народу; 1948-49 рр. – участь композитора за дорученням характеру вони Сталіна у Всесвітньому конгресі діячів науки та про уклад побуту, на захист миру, що проходив у Нью-Йорку; 1960 р. – ви- daughter-in-law, granddaughter: мушений вступ до партії і офіційне визнання: він стає Such households were increasingly Головою Союзу композиторів РРФСР і лауреатом чис- days» («Мати, невістка, ленних державних премій. Кульмінаційним моментом Росії все більше кожного епізоду є «розмова з владою», а решта змісту дку варто пояснити, роману є фрагментарною і хаотичною. типовим для Радянського Аналізуючи будь-який твір автора-постмодерніста, можна не відзначити і таку важливу текстову категорію, як інтертекстуальність. Звертаючись до «російської теми», Барнс вводить в біофікційну оповідь широкий алюзивний пласт, пов'язаний із російською та радянською літературою та мистецтвом. Власне, сама назва роману – «Шум часу» – відсилає до однойменної збірки есе Осипа Мандельштама (1925), написаної у жанрі автобіографічної прози. У свою чергу робота Мандельштама відсилає до метафори Олекса- ндра Блока «музика часу». Також інтертекстуальний зв'я- зок з російською літературою проявляється в цитуванні російської класичної літератури ̶ Пушкіна, Гоголя, радянської Пастернака, Євтушенко, Солженіцина. Розповідаючи про життя Дмитра Шостаковича, Джу- ліан Барнс проявляє себе як знавець історії та культури Росії. По-перше, розповідь надзвичайно точна з історичної 22 Секція Іноземної філології хаосу. Роман «Шум часу» демонструє, як англійський пи- сьменник пройшов шлях від іноземця, який трохи знає про Росію, до справжнього експерта, який вивчав Сталінську епоху і зміг вписати отримані знання у контекст постмоде- 5. Barnes J. The Noise of рністського роману. «Шум часу» створює всебічний book/Barnes_Julian/the_noise_of_ Росії, що охоплює різні аспекти життя – історичну тичну ситуацію, повсякденність та культуру. the image of Russia in Список використаних джерел: 1. Кожинов В. Статьи о современной литературе. Москва: Советская Россия, 1990. 544 с. creates 2. Сидорова О.Г. «Большой террор» в современном британ- ском романе. Известия Уральского федерального универ- ситета. Серия «Гуманитарные науки». 2017. Т. 19. №4 (169). С. 161-175. Key words: Julian 3. Теличко Т.Г. «Шум» и «музыка» в романе Д. Барнса «Шум времени». Практики и интерпретации: журнал филологи- ческих, образовательных и культурных исследований. Т. 2. №4. С. 94-105. УДК 821.791 О. В. Паламар, аспірантка кафедри германських КІНЕМАТОГРАФІЧНІ ПРИЙОМИ В РОМАНІ В. У статті розглянуто один із аспектів романної них прийомів у романі «Лоліта». Проаналізовано техніки кадрування та поетики візуальності. Ключові слова: кінематографічний прийом, В. Кінематограф віддзеркалюється у літературі по- різному. Одним із аспектів такого відбиття є навмисне чи ненавмисне застосування кінематографічного прийому в літературному творі, коли, як наслідок, відбувається синтез мистецтв – літератури та кіно. Зокрема, модерністській поетиці притаманне запозичення технічних та виражальних засобів кіно, аби розширити та увиразнити художнє слово. Для художнього тексту В. Набокова характерне застосу- вання кінематографічних прийомів, яке оприявнюється не тільки через опис кіно-явищ чи кіно-елементів, але через функційний, естетичний і смисловий уплив на текст і, від- повідно, на те, як цей текст сприймається читачем. Питання кінопоетики та – вужче – питання вживлення і функціонування кінематографічного прийому в літературі досліджується часто, адже кіно та література постійно пе- ретікають одне в одного. Почасти літературознавці, так само як і кінознавці, привертають увагу до поняття кінопо- етики (О. Бульбачинська), вродженої та штучної кінемато- набоковському графічності (А. Мазурак), фактури кіно в композиції льність, яка спрямована жнього твору (О. Пуніна) etc. Так, питання кіномедіально художніх образів. ті як елементу поетики в творчості В. Набокова розглядає Д. Герченова; явище просторової кінореальності в романі «Смех в темноте» аналізує А. Демішина, а функціонування кінематографічних прийомів у романах «Смех в темноте» та «Камера обскура» досліджує Є. Беспалова. Найчастіше питання кінематографічності художнього тексту в творчості В. Набокова вивчається на основі рома- ну «Камера обскура» чи його англомовної інтерпретації, написаної самим автором, під назвою «Laughter in the Dark» («Сміх у темноті»). Вважаємо, що це очевидно та закономірно, адже твір створений у 1932 р., у період бурх- ливого розвитку кінематографу, має кінематографічну до- мінанту в сюжеті та композиції, а також жанрово дефінію- ється як кінороман. Проте слід зауважити, що кінематогра- фічні прийоми В. Набоков використовує й у інших творах, Секція Іноземної філології Кадрування та монтаж можна застосувати у кожно- му літературному творі, адже будь-який текст можливо розбити на кадри та монтажні фрази, що й відбувається у випадку з екранізацією. За С. Ейзенштейном, монтаж є тим принципом, за яким «шматки стрічки складаються у картину» та витворюють цілісний художній образ [4, с.62]. Так, видається суттєвим наголосити, що існує від- мінність між кінематографічним монтажем і канонами літературного поєднання епізодів. У романі В. Набоков «Лоліта» через прийом монтажу реалізується виразність епізоду й осмислюються зображені події. Так, часто по- дибуємо чергування загального та детального планів у кадрі, як-от у епізоді першої зустрічі Гумберта з Лолітою, коли від загального плану відбувається різкий перехід до 3. Набоков В. Лолита. детального: «и с камышового коврика на веранде, из кру- га солнца, поворачиваясь на коленях ко мне, моя ривьер- ская любовь внимательно на меня глянула поверх тёмных очков» / «те же тонкие, медового оттенка руки, та же шелковиста, гибкая спина, та же русая шапка волос. Чёр- ный в белую горошинку платок…» [3, с.54]. 2006. 544 с. У сцені показу будинку автор використовує монта- жний прийом для створення динаміки, яка увиразнює контраст між швидким і байдужим спогляданням Гум- бертом кімнат і вповільненим і зацікавленим зосере- дженням на образі Лоліти. Так, наприклад, у одній фразі technique, and poetics В. Набоков монтує три місця дії, досягаючи ефекту ско- роминучості та розмитості: «я неохотно последовал за film editing, framing, ней на нижний этаж; прошли через прихожую и через кухню, находящуюся на правой стороне дома…» [3, УДК 821.111(73).09 В. В. Чорноконь, аспірантка кафедри германських ОСОБЛИВОСТІ НАРАТИВНОЇ СТРУКТУРИ РОМАНУ «ВЕЛИКИЙ ГЕТСБІ» В КОНТЕКСТІ ПОЕТИКИ У статті розглядаються особливості модерністської Ф.С. Фіцджеральда «Великий Гетсбі», акцентується Ключові слова: Френсіс Скотт Фіцджеральд, поетика, З самого відкриття Америки цю країну асоціюють з безмежними можливостями, так званою «американсь- кою мрією», яка стала темою творчості багатьох пись- менників США. ХХ століття в Америці – це час шалено- го розквіту, зростання добробуту і водночас гоніння за багатством, крах ідеалів, холодний прагматизм. Промислове піднесення 20-х рр. у США покращило економічне становище різних прошарків населення, хоча й далеко не всіх. Пропаганда, преса, урядовці стверджу- вали, що країна вийшла на шлях безкризового розвитку, знайшла рецепт «вічного процвітання», а отже, кожний, хто невпинно працює, може стати багатим. Країну охопи- ла лихоманка своєрідного «грошового божевілля» – усі та на усьому намагалися «робити гроші». Люди ризикували своїми останніми заощадженнями на фондових біржах з надією швидко розбагатіти. У країні процвітала не тільки економіка, але й хабарництво, рекет, торгівля наркотика- ми, злочинність, діяв «сухий закон», проте споживання алкоголю збільшилося в декілька разів. У багатьох барах нелегально продавалися спиртні напої [2, с.14-18]. Саме в цей період «несамовитих двадцятих», який один американський критик охарактеризував «настільки ж дратівливим, наскільки і цікавим, дурним і глибоким одночасно, повчальним і абсурдним» [1, с.193], або ж 24 Секція Іноземної філології с.7], «Батько погодився протягом року оплачувати мої рахунки…» [3, с.8]. Герой оповитий таємничістю, пусто- тами біографії, невизначеністю, яку читач має заповнити сам, витягнути з тіні минуле і майбутнє. Завдяки Ніку ми втягуємось в життя американських багатіїв, він – двою- рідний брат Дейзі Б’юкенен, однокласник Тома Б’юкенена та новий сусід і друг Джея Гетсбі. Джей Гетсбі – герой, життя якого з самого початку покрите ореолом загадковості, лише поступово виринають фрагменти з минулого і теперішнього. Таємничість героя породжує дивні плітки, якими обплутано його ім’я: вбивця, німецький шпигун, племінник генерала Гінденбурга. На- віть перші його зустрічі з читачами на сторінках роману нічого не прояснюють, а, навпаки, додають флеру: він від- рекомендовується випускником Оксфордського універс тету, але при розмові старанно добирає слова; нібито є ба- гатим спадкоємцем, але походження невідомого [5, c.109]. Все його багатство було на очах у всіх, але його особисте життя приховане від людських очей. Він влаштовує розкі- шні вечірки, на яких сам ніколи не буває. Автор опосеред- ковано натякає, що Гетсбі просто не вміє триматися в сус- пільстві. І хоча з часом завіса таємничості піднімається, і ми дізнаємося, що все життя він любив лише одну людину, був відданий тільки їй, і все, що він робив, було для того, 4. Анастасьев Н.А. щоб завоювати прихильність Дейзі, та це лише штрихи 2003. 432 с. його портрету. Ф.С. Фіцджеральд змушує читача самостій- но заповнити ці пробіли, зрозуміти героя. Видавець Макс Перкінс, прочитавши рукопис, надісланий автором з Па- рижа, порадив чіткіше окреслити постать головного героя, на що Фіцджеральд відповів йому: «Дивно, але розпливча- стість, притаманна Гетсбі, виявилася саме тим, що потріб- но…» [6, c.162-163]. bookaward/Radcliffe+Publish Кохана Гетсбі – Дейзі Б’юкенен, дружина Тома Б’юкенена, теж не має чіткого портрету. «Дейзі мала смутне, гарне обличчя, осяяне яскравими очима й яскра- вими жагучими устами, але чоловікам, які захоплювали- ся нею, найважче було забути звабу її голосу – ту його милозвучну владність, той тихий придих: «Чуєш?» – немов відлуння великої втіхи, якої вона щойно зазнала, і обіцянка втіхи ще більшої, яка чекає попереду» [3, с.17]. Чуючи її: «Наш Том стає мислителем. Він читає різні УДК 77(477.43-21)«186/191» Д. С. Бабюк, аспірант кафедри всесвітньої ФОТОГРАФІЧНІ МАЙСТЕРНІ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ У статті автор проаналізував зародження і початку ХХ століття, зокрема у губернському центрі різноманітних друкованих видань (мемуари, газети) нення та становлення фотографічної справи міста Ключові слова: Кам’янець, фотографія, фотографічна За період свого існування фотографія міцно увійш- ла в наше повсякденне життя. За допомогою фотографії було зроблено багато важливих відкриттів, які збагатили науку в найрізноманітніших галузях людського пізнан- ня. Важливу роль відіграє фотографія у формуванні сві- домості людей, поширенні знань, культури. Вона є ваго- мою складовою нашого життя, частиною різноманітних соціальних ритуалів і оператором зримого, впливає на формування звичок візуального сприйняття, стереотипів, світогляду людини. ний заклад Окремі аспекти проблем розвитку фотографічної справи у Кам’янці-Подільському в другій половині ХІХ- ХХ ст. висвітлювались у працях, та публікаціях вчених і дослідників, серед яких А. Паравійчук, А. Прусевич, Г. Осетрова, Д. Бабюк, І. Паур, І. Підгурний, Н. Урсу, О. Будзей, Ю. Гаштецький та ін. Спеціальні дослідження про місце і роль фотографії в соціокультурному житті міста Кам’янця-Подільського у другій половині ХІХ – на почат- ку ХХ століття не було предметом спеціальних досліджень. Офіційною датою винаходу фотографії став 1839 рік, коли відомий французький фізик і астроном Домінік Фран- суа Араго доповів на засіданні Паризької Академії наук загальні принципи дагеротипії, винайденій Луї Жаком Ма- нде Дагером у 1835 році [11]. Назву «фотографія» було обрано як наймилозвучнішу з декількох [3]. Першим українським містом, де з’явилася фотог- рафія, був Львів у 1839 р. У Києві та Одесі перші фото- графічні майстерні з’явилися в першій половині 1840-х, у Харкові – 1858 року, Миколаєві – 1868 року [11]. Перші відомості про кам’янецьку фотографію з’яв- ляються у 1859 році. Саме тоді з Одеси до Кам’янця приїз- дить та влаштовує свою фотографічну студію Ю. Кордиш. У приватному архіві Галини Вишневської зберігається найранніше датоване фото, зроблене 20 травня 1859 року у Кам’янці в фотографічній майстерні Ю. Кордиша [22]. 12 грудня 1859 року газета «Подільські губернські ві- домості» сповістила, що до міста проїздом з Парижу заві- тав фотограф Маркевич із своєю нововинайденою маши- ною, яку він привіз із собою. З її допомогою було зроблено два знімки краєвидів міста, які були опубліковані у «Пам’ятній книзі Подільської губернії на 1859 рік» [4]. На- ступну згадку про фотографічну діяльність в місті знахо- димо в газеті «Санкт-Петербургские ведомости» від 6 лип- 26 Секція Історії не увійшли такі фотографи та ательє: 1910 р. – Й. Брод- нер, 1912 р. – «Радій» під керівництвом Ш. Зіньковсько- го, 1913 р. – Ш. Міллер та Е. Кодеш [23]. Автором статті було складено список фотографіч- нення: 25.12.2020). них майстерень і ательє, які працювали у місті Кам’янці- Подільському за період з 1859 по 1917-і рр. Згідно цього дослідження, в місті за означений період часу діяло бли- зько 25 фотографів (Й. Броднер, Ш. Міллер, М. Грейм, С. Гіллер, Б. Гиков, І. Глембоцький, С. Голеневич, А. Демченко, Ю. Кордиш, Ф. Кодеш, Е. Кодеш, І. Крже- мінський, А. Жилінський, А. Энгель, Маркушевський, М. Молчанов, А. Міллер, К. Розенберг, А. Садкер, Й. Седлячек, В. Струтинський, А. Фейдер, А. Фогелевич, 12. Обзор Подольской Л. Раковський, В. Загорський) та 6 фотографічних ательє («Радій» під керівництвом Ш. Зіньковського, два закла- ди «Русская фотография» у різні роки, «Военная фотог- рафия», «Макарт» під керівництвом Е. Генігсмана та «Рембрант») [3]. Польські дослідники подають також ще прізвище Хубера, який ймовірно працював фотографом у Кам’янці-Подільському [27]. Звичайно, дана стаття не дає ствердної відповіді на те, скільки ж фотографів насправді працювали у 17. Обзор Подольской Кам’янці-Подільському у період з 1859 по 1917 роки. Фотографічні заклади не завжди враховувались у стати- стичних даних, на відміну від друкарень. Деякі ательє працювали менше року, тому статистика їх теж не вра- ховувала. Варто відмітити, що статистичні видання ви- ходили з певними паузами в кілька років та також могли містити помилки. У державному архіві Хмельницької області знаходиться фонд 228 (канцелярія подільського губернатора), який міг би пролити світло на дану про- 21. Подольский блематику. Всі фотографи, згідно тогочасного законо- давства, були зобов’язані писати прохання на ім’я губе- рнатора на дозвіл займатися фотографічною діяльністю. У цьому проханні мали б бути також і біографічні відо- мості прохачів. На жаль, цей фонд майже повністю зго- рів у 2003 році, а до того моменту тема фотографічної діяльності у Кам’янці-Подільському не досліджувалась. край. Справочная Список використаних джерел: wschodnie dawnej 1. Адреса должностных лиц, правительственных учреждений szawa, 2001. частных фирм, находящихся в г. Каменец-Подольске 28. Garztecki Juliusz. ностных лиц учреждений Министерства Внутренних 29. Prusiewicz A. Kamieniec-Podoolski. уездах Подольской губернии. Каменец-Подольск, 1891. 2. Адреса должностных лиц, правительственных учреждений и частных фирм, находящихся в г. Каменец-Подольске и Долж- ностных лиц учреждений Министерства Внутренних Дел в уездах Подольской губернии. Каменец-Подольск, 1892. 3. Бабюк Дмитро. Кам'янецькі фотографи кінця ХІХ – поч ХХ століття. URL: http://dmytro-babyuk.livejournal.com/- private archives, 2378.html (дата звернення: 25.10.2021). of the 4. Будзей Олег. Перші фотографії Кам’янця URL: http://podolyanin.com.ua/history/6255/ (дата звернення: 21.10.2021). workshop, photographer, 5. Будзей Олег. Піонери кам’янецької фотографії URL: http://podolyanin.com.ua/history/3382/ (час звернення до ре- Отрим сурсу: 10.10.2021). Секція Історії УДК 94:327(410+497.11)«1915» А. Я. Грачов, аспірант кафедри БРИТАНСЬКА ДИПЛОМАТІЯ ТА ПОРАЗКА СЕРБІЇ У У роботі висвітлено сербський напрям британської 1915 р. Проаналізовано шляхи, якими Foreign Office намагалися ни, які призвели до краху цих намагань, та фактори, війни Болгарії, Греції та Румунії, ситуацію на Ключові слова: Велика Британія, Сербія, Перша Одним із важливих об’єктів британської зовнішньої політики на Балканах в роки Першої світової війни була Сербія. Тим не менше, це не змогло врятувати її від роз- грому Центральними державами восени 1915 р. З’ясува- ння дій британської дипломатії у тій ситуації дозволить вивчити цінний досвід та зрозуміти причини, які призве- ли до поразки зусиль Foreign Office в боротьбі за свого єдиного союзника на Балканах. Британо-сербські взаємини в 1915 р. частково ста- вали об’єктом дослідження в межах ширших тем (війсь- кова історія Першої світової війни – Г.Б. Ліддел- Гарт [9], М. Ковіч [8], історія дипломатії – С. Дагган [6]). Мета статті – простежити сербський напрямок британської дипломатії та визначити, чому її було недо- статньо для порятунку Сербії восени 1915 р. До кінця 1914 р. сербській армії вдалось визволити територію країни, окуповану австро-угорським військом. Однак станом на початок 1915 р. Сербія, що зазнала по- передніх важких втрат та переживала епідемію тифу, опинилась перед загрозою розгрому й очевидно більше не була здатною чинити опір. Не вистачало живої сили, ма- теріальних ресурсів, інфраструктури, фортифікацій для спротиву в разі нового наступу Центральних дер- жав [12, с.1]. Водночас, протиборчі сторони, жодній з яких не вдалося отримати блискавичної перемоги в 1914 р., активізували дипломатичну боротьбу за сусідні нейтральні держави, а саме Болгарію, Грецію та Румунію. Одним із важелів впливу на них, що були запропо- новані британськими урядовцями, бачилася висадка військ на Балканах. Британське військове командування та політичне керівництво розглядало її як спосіб впли- нути на позицію нейтралів [17, с.4]. Питання реалізації цього плану всерйоз розглядали на засіданнях War Committee вже в січні 1915 р., зокрема, взяли до уваги можливість залучення італійських та / або грецьких військ. Надалі, британське керівництво облишило цю ідею в силу нестачі своїх військ а також того, що напад ворогів на Сербію найближчим часом вони вважали ма- лоймовірним. Іншим контраргументом стало небажання спровокувати Австро-Угорщину до наступу [16, с.1-3]. Ще один метод порятунку Сербії, який обрало бри- танське керівництво (а також союзники Британії Росія та Франція), був суто дипломатичним, а саме – забезпечити щонайменше нейтралітет сусідів Сербії щодо неї шля- хом домовленостей та поступок. Однак сербська сторо- на, зважаючи на свої втрати в Балканських війнах, була готова пожертвувати спірними територіями тільки в разі аналогічних компенсацій з боку її сусідів [11; 12, с.2]. Третім шляхом було залучення до війни на боці Ан- танти Греції. Зокрема, вже з перших днів війни дипломати Антанти використовували на переговорах союзний договір між Сербією та Грецією [17, с.5]. Остання, однак, під різ- ними приводами відмовлялась від його виконання. Позиція Антанти була ускладнена й тим, що всередині Греції відбу- 28 Секція Історії Тільки 5 жовтня 1915 р. в Салоніках висадились французькі та британські війська, але занадто нечислен- ні, щоб врятувати становище [6, с.59]. Наступ австро- угорських сил на Сербію розпочався 6 жовтня [9, с.154], 13 жовтня зі сходу атакувала болгарська армія [6, с.57]. Останній вдалось відрізати шлях від Салонік до сербсь- кого війська, перш ніж сили Антанти могли б допомого- 6. Duggan Stephen P. Balkan ти останній [9, с.154]. Quarterly. Mar. 1917. Подальші плани Британії щодо порятунку Сербії 7. Hrachov A. Greek Issue сувались вже не стільки військових операцій (хоча й підні- малось питання і про висадку італійського війська у Алба- нії або Салоніках [22, с.3, 13-15]), як організації матеріаль- ної допомоги залишкам сербської армії, що з великими втратами відступила до Албанії [21, с.5-6]. Для допомоги сербам було вирішено задіяти італійські кораблі, однак фактично, з огляду на контроль австро-угорським флотом Адріатики, італійці не вчинили жодних дій, і супроводжу- вати судна із продовольством для сербів у Албанії довелось британським та французьким кораблям [8, с.32]. Таким чином, британське військове та політичне ке- 12. TNA. CAB 37/124/18. рівництво цілком усвідомвлювало загрозу, що нависла 13. TNA. CAB 37/128/13. над Сербією в 1915 р. Однак жоден із кроків, здійснених 14. TNA. CAB 37/128/27. Foreign Office в напрямі її порятунку, не приніс успіхів. Греція та Болгарія не стали йти на поступки заради Сер- бії, а військова експедиція в Салоніках була організована надто пізно. Спроба залучити на бік Антанти Болгарію та Грецію, з огляду на їх територіальні супережки між со- бою та Сербією, виявилась невдалою і коштувала британ- ським дипломатам часу. Провал Дарданелльської операції та інші поразки Антанти переконали нейтральні держави в тому, що їм або не слід втручатися у конфлікт, або The paper highlights підтримати блок Центральних держав. Як наслідок, Сер- foreign policy in the бія, не отримавши суттєвої допомоги, була швидко розг- ромлена переважаючими силами супротивника. Список використаних джерел: fluenced them: diplomatic 1. Берти Ф. За кулисами Антанты. Дневник британского посла в Париже: 1914-1919: пер. с англ. / пер. и примеч. Е.С. Бер- ловича. Москва; Ленинград: Гос. изд-во, 1927. 230 с. 2. Грачов А.Я. Метод підкупу в болгарській політиці Foreign Office (січень – вересень 1915 р.). Дриновський збірник. 2020 (13). С. 148-156 УДК 94:2-67(477.4)«18» Н. Р. Гриськова, аспірантка кафедри КОНЦЕПЦІЯ С. УВАРОВА, ЯК ОСНОВА ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПОЛІТИКИ НА ТЕРИТОРІЇ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ У статті розглянуто концепцію міністра народної основу державної ідеології Російської імперії ідеологічного підґрунтя релігійно-конфесійної режній Україні у першій половині ХІХ століття. Ключові слова: тріада С. Уварова, конфесія, вобережна Україна. Території Правобережної України (офіційна назва – Південно-Західний край) відповідали Київська, Поділь- ська та Волинська губернії, які в російському політич- ному просторі уявлялася як російсько-польське прикор- доння і виступали полем змагання двох «національних проєктів» – «великої російської нації» та «великої поль- ської нації» [4, с.141]. «Національні проєкти» опиралися на національну (точніше – етноконфесійну) структуру населення Правобережної України. Дослідження релігійної політики Російської імперії п. пол. ХІХ ст. стали об’єктом наукової розвідки ряду Секція Історії дослідження національного питання на Правобережжі розглядаються в працях Ю. Поліщука [12; 13]. Іноземна історіографія міжетнічних взаємовідносин (у контексті якої звертали увагу на міжконфесійні стосун- ки) на Правобережній Україні представлена працями як фактологічного, так і концептуального характеру. Відно- сини між російською владою та польським, українським і єврейським населенням Правобережної України в 1830- 1860-х рр. стали об’єктом дослідження французького іс- торика Д. Бовуа [3]. Автором польська шляхта Правобе- режжя розглядається як окрема етнополітична спільнота, а молода польська інтелігенція шляхетського походжен- ня – як верства, залежна від польської шляхти. Проблемі відносин у трикутнику українського, ро- сійського та польського «національних проєктів» у Пра- вобережній Україні присвячена стаття К. Мацузато [10]. Правобережна Україна, за класифікацією К. Мацузато, була периферійним регіоном, губернська політика в яко- му була спрямована на русифікацію, за словами автора, «шановних ворогів» Російської імперії, до яких на Право- бережжі належали євреї й поляки [11]. Внеском російсь- кої історіографії у вивчення політичної історії Правобе- режної України є колективна монографія «Западные окраины Российской империи», присвячена утворенню Російської імперії та імперській політиці в Західному а також польській, українській, білоруській і литовській історіографії історії національних окраїн імперії [9]. Сучасні науковці продовжують вивчення проблеми, однак поза їх увагою залишається дослідження концеп- туальної основи ідеологічного підґрунтя релігійно- конфесійної політики російського самодержавства на Правобережній Україні. А так звана «тріада С. Уварова», відома як «концепція офіційної народності», при ви- вченні міжконфесійних трансформацій на Правобережжі (першої половини ХІХ ст.) залишається поза увагою до- слідників. У зв’язку із цим метою статті є спроба визна- чити місце даної концепції у етноконфесійній політиці уряду щодо релігійних спільнот цього регіону. Російська імперія, приєднавши землі Речі Посполитої, зіштовхнулася з проблемою ментальної окремішності там- тешніх жителів. Культура, мова, звичаї, віросповідання, походження, право – все було чужим для східної монархії і створювало додаткові труднощі для асиміляції анексованих територій. Одним з найдієвіших способів вирішення цієї проблеми була спроба поступової але повної інтеграції неросійських народів, що входили до складу держави, у її культурний простір. Особливо це стосувалося західних губерній, які за національною ознакою і географічним роз- ташуванням були найближчими до Західної Європи. Зважаючи на це уряд прагнув злити цей регіон в одне ціле з імперією не лише територіально, а й ідеоло- гічно. Цей процес прискорився з часу виявлення причет- ності католицького духовенства до участі у повстанні 1830-1831 рр., результатом чого було формування так званої ідеології офіційної народності, яка мала присто- сувати науку і просвітництво до російського національ- ного характеру, традицій та стилю мислення й виховати покоління людей яке б жило розумінням нероздільності та ідентичності з самодержавною Росією [19, с.73-74]. Людиною, яка поставила перед собою завдання вті- лити цей задум, став імператор Микола І (1825-1855), який був рішуче налаштований щодо уніфікації етноко- нфесійного та релігійного життя Правобережних тери- торій. Для цього було необхідно ліквідувати будь-яке 30 Секція Історії серце. Це б опустило його на нижчий рівень морального та політичного значення» [19]. слав’я» Це одна з перших офіційних згадок про тріаду, в якій було сформульовано три основних підґрунтя, на яких базувалася російська національна ідея, як своєрідна інтерпретація гасла «За віру, царя і батьківщину» [19]. Дана формула є перекладом-калькою із німецької, яку С. Уваров запозичив у німецького історика Гайнріха Людена[de] (1778-1847) з його відомої тріади: «Батьків- щина, народ, держава», які згодом стали гаслом францу- зької революції: «Свобода. Рівність. Братерство». Сво- боді (як свободі совісті) у якості народної віри він про- тиставляє православ’я. Рівності (як десакралізації мона- рхічної влади) – самодержавство, як ієрархію нерівних у правах та обов’язках людей, що увінчується постаттю царя – «помазаника божого». Нарешті, Братерству (роз- чиненню національного в універсальному) – Народність, як національність. Однак, сам С. Уваров намагався під- вести під свою ідею більш вагоме обґрунтування, ніж те, яке вимагалося суто технічними потребами часу [17]. Сутність уявлення С. Уварова про російське життя полягала в тому, що Росія – абсолютно особлива держа- ва і особлива національність, не схожа на держави і на- ціональності Європи. Росія має свої особливі стосунки з древньою вірою (православ’ям), вона зберегла патріар- хальні чесноти, які мало відомі народам Заходу. Перш за все, це стосувалося народного благочестя, повної довіри та покори народу владі, його простоти вдачі й життєвим потребам [17]. Сформована державна ідеологія (тріада) мала вигляд національної ідеї, здатної консолідувати російське суспільство, яка у першій половині ХІХ ст. зазнає «націоналізації» й набуває значення «національна релігія, монархічна влада, державна нація» [4]. У доповіді імператору С. Уваров ставить право- слав’я на перше місце, стверджуючи, що за відсутності народної релігії людина приречена на загибель, позбав- лення віри помістить її на нижчу ступінь морального та фізичного ладу. Саме державна віра – православ’я, вва- жалася невід’ємною частиною щасливого і благополуч- ного життя народу і представлялася консерваторам зру- чним засобом контролю над суспільством [16]. Тому, перетворивши церкву на державний орган й підпорядку- вавши її владі, уряд намагався зберегти недоторканість канонів православної церкви. перехід У православ’ї С. Уваров бачив «незвичайне джере- ло культурної, етичної та політичної єдності й вірив, що вона значно перевершує інші європейські релігії, а особ- ливо – протестантизм». Таке ставлення до православ’я, як елементу державної ідеології вчений запозичив у Н.М. Карамзіна, який вважав віру особливою державною силою, що відображує життя народу. «Без любові до віри предків народ, як кожна людина – загине; послаби- ти в ньому віру, те саме, що позбавити її крові та вирва- ти серце… Людина, віддана Государю, так само мало погодиться на втрату одного з догматів нашої Церкви, як на викрадення одного перла з вінця Мономаха» [8]. Загалом, про православ’я С. Уваров писав не надто багато. Дійсно, відстоювання його у православній країні мало б виглядати дещо дивним. Проте, за часів правлін- ня Олександра І у вищих верствах населення панував скепсис щодо російської віри, а «третій стан» захоплю- вався сектантством та йшов у розкол. Тож апелюванням до віри предків С. Уваров намагається повернути вищі верстви населення імперії до православ’я. Він чудово Секція Історії ни, а найбільший відсоток, 54,9%, припадав на селян. Тобто більшість «навернених» належали до простого люду Поділля, навіть якщо додати відсотки дворян і од- нодворців, як представників одного шляхетського стану. Ці 55% дають підстави вважати, що селянське середо- вище Правобережної України складало основу двокуль- турної спільноти, що увібрала в себе звичаї українського і польського етносів, гармонійно поєднала засади схід- ного та західного християнських обрядів [15]. 19 липня 1832 р. вийшов царський указ «Про ліквіда- цію деяких римо-католицьких монастирів», що передбачав скасування «зайвих» католицьких монастирів у приєдна- них областях, які мали або невелику кількість ченців, або не мали коштів для свого подальшого існування. Так, на Правобережжі було закрито 61 монастир, у тому числі на Волині – 35, Поділлі – 19 і Київщині – 7 [20, с.32]. Ґрунтуючись на даній концепції уряд розпочинає по- силювати уніфікацію релігійної політики на Правобереж- ній Україні й навертати іновірців у державну віру. 24 травня 1833 р. генерал-губернатор видав спеціальне ро- зпорядження про нагляд за католицькими священиками і про цензуру їх проповідей, чим зобов’язав цивільних губе- рнаторів видати негласні циркуляри, згідно із якими міська й земська поліція мала взяти під свій нагляд всі богослу- жіння у римо-католицьких та уніатських храмах і з’ясува- ти, чи не виголошуються там проповіді, які містять підоз- рілі висловлювання щодо політичних подій у країні і одра- зу ж повідомляти йому про випадки крамоли [20, с.34]. 16 грудня 1839 р. Микола І видав указ в якому йшлося про те, що викладачі неправославного віроспові- дання, які навчають православних дітей і спотворюють вчення православної церкви будуть віддані під суд як спокусники [19]. Із метою подальшої уніфікації право- слав’я на території Правобережної України у 1841 р. було ухвалено «Статут духовних консисторій». У 1841- 1843 рр. уряд провів секуляризацію церковних та монас- ті стало засобом тирських маєтків на Правобережжі [20, с.35]. Микола I режної України при розгляді цього проєкту зауважив, що забираючи не- Кінцевою метою рухоме майно католицької конфесії, міністерство но «злиття євреїв них маєтностей не конфісковує його, а лише «бере знищення національної нду», і що прибутки від нього йтимуть на підвищення їхньої традиційної платні духовенству. Участь латинського духовенства вертання єврейського повстанні 1830-1831 рр. виявило необхідність покласти край тому впливу, яким воно так зловживало. Ось чому Микола I змушений був обмежити матеріальні багатства, якими володіла римо-католицька ієрархія в Росії...» [15]. Конфесійна політика консервативного Миколи І не залишила поза увагою й греко-католицьку церкву. За цар- ським указом від 22 квітня 1828 р. відбулася реструктури- зація уніатських єпархій: замість Полоцької, Віленської, Берестейської і Луцької створено 2 – Білоруську та Ли- товську, результатом чого було включення земель Право- бережжя до складу першої. Відразу після анексії Право- бережної України відбулося переведення храмів уніатсь- кої церкви, що становили переважну більшість церков на Правобережній Україні, до православної конфесії. Відтак мільйони парафіян-уніатів автоматично-примусово стали прихожанами Російської православної церкви. Хоча в перші десятиліття ХІХ ст. для простих вірян ситуація практично не змінилася: парафії очолювали священники які продовжували дотримуватися уніатських традицій (проведення богослужінь, обрядів, виборів бакалярів, до- тримуватися спадкоємності парохів тощо) [15]. Указ Миколи І забороняв уніатам переходити в римо- католицьку віру (1829 р.), а Католицьку колегію підпоряд- 32 Секція Історії рми, які встановлювали рекрутчину та заборони щодо вій- ськової служби, норми щодо окремих покарань євреїв та встановлення окремих податкових зборів, обмеження щодо doc/2019/1/1889_IR.pdf зайнятості, веденні промислової та торгівельної 8. Заболотная обмеження щодо державної служби, обмеження щодо отримання єврейськими дітьми релігійної освіти. Загалом, оформлення смуги осілості перетворює євреїв на ізольова- ну групу, яка проживає за власними релігійними законами і прагне зберегти свою власну ідентичність. Означена політика до середини ХІХ ст. себе вичерпа- ла, оскільки не принесла тих результатів, на які сподівався уряд – хоча б часткової асиміляції євреїв. Тому, замість обмежень, імперський уряд починає надавати єврейському 11. Мацузато, К. населенню деякі пільги. Були припинені спроби утворе рии: от этнического землеробських єврейських поселень; запроваджено стипе- ндії для єврейських дітей, що навчались у загальних почат- кових та середніх навчальних закладах. Євреї зрівнюються з іншим населенням стосовно військової повинності, а де- кільком категоріям дозволялося мешкати у будь-якій час- тині імперії (особи, що мали вчений ступінь, купці першої гільдії, ремісники, відставні та відпускні нижні чини). Все вищезгадане було частково здійснене під керівництвом Єврейського Комітету [25, с.339]. Отже, задля успішної інтеграції регіону Правобе- режної України до складу Російської імперії, постала ІІ. Т. ІІ. необхідність у розробленні ідейної концепції під 15. Сумишин Я. ми якої даний процес мав значно активізуватися та юри- дично затвердитися. Основні підґрунтя такої концепція, на яких мала ґрунтуватися російська національна ідея, були розроблені у 30-х рр. ХІХ ст. заступником, а зго- дом міністром народної освіти Сергієм Уваровим. Так звана «тріада» – «Православя. Самодержавство. Народність» стала ідеологічною основою для проведен- ня міжконфесійної політики російського уряду у Пів- денно-Західному краї імперії. Головною метою концеп- ції була спроба поступової інтеграції етноконфесійних 18. Уваров Сергей спільнот Правобережної України в історичний та куль- les/article/show/uvarov_sier турно-духовний простір імперії, обмежити вплив римо- католицької церкви на православне населення й русифі- кація даного регіону. Особлива роль відводилася право- славній вірі, у якій С. Уваров бачив «незвичайне джере- ло культурної, етичної та політичної єдності» і вважав головним консолідуючим чинником в етноконфесійній політиці уряду першої половини ХІХ століття. католицької Список використаних джерел: 1. Авдєєва О.С. Вплив колонізаторської політики Російської імперії на формування релігійної структури Північного Приазовя (остання чверть XVIII-ХІХ ст.). URL: https://www.sworld.com.ua/konfer33/1230.pdf (дата звернен- соціокуль ня: 29.10.2021) 07.00.01 – Історія 2. Баковецька О.О. Римо-католицька церква в Україні кінця ХVІІІ-ХІХ століть: вплив на суспільно-політичний розви- ток. URL: http://phd.znu.edu.ua/page/aref/01/bakovetska_- ональна історія aref.pdf (дата звернення: 26.10.2021). 23. Шандра 3. Бовуа Д. Битва за землю в Україні. 1863-1914. Поляки в соціально-етнічних конфліктах. Київ, 1998. С 334. 4. Гаухман М. В. Російська національна політика на Правобе- режній Україні (1905-1914): чотири національні проєкти в одному політичному просторі. URL: https://webcache.goog- leusercontent.com/search?q=cache:Cx2wwDzDNDQJ: https://- С. 320-335. URL: https://do periodicals.karazin.ua/drinov/article/download/778/566/+&c- (дата звернення: d=2&hl=ru&ct=clnk&gl=ua (дата звернення: 26.10.2021). 5. Гессен Ю. История еврейского народа в России. Москва; Иерусалим, 1993. Т. 1. С. 244. ХІХ ст.). 6. Гессен Ю.И. История еврейского народа в России: в 2 т. Ленинград, 1927. Т. 2. С. 234. pdf?sequence=1&isAllowed=y Секція Історії 26. Шеретюк Р. Доля «латино-уніатських» споруд після «во- зз’єднання» Правобережної України з Російською Релігія в Україні. URL: https://www.religion.in.ua/main/- history/29525-dolya-latino-uniatskix-sporud-pislya-vozzyednan- Nicholas I. Attention nya-pravoberezhnoyi-ukrayini-z-rosijskoyu-imperiyeyu.html (дата ideological звернення: 26.10.2021). first 27. Щербак Н.О. Національне питання в політиці царизму у Правобережній Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ століт- тя). Київ, 2005. Отримано:1 УДК 94(477.4)«1750-1764»:323.15 Р. Кабанець, співробітник Управління ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ВИЩИХ ТА ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ГЕТЬМАНАТУ ЗА ПРАВЛІННЯ Стаття аналізує організаційно-правові засади Ключові слова: охорона, організаційно-правові Постановка проблеми. Безпека Української дер- жави тісно пов’язана з особистою безпекою її зверхника, його родини, ключових державних установ. Це є один з пріоритетів спеціальної діяльності. Особа Гетьмана, з самої появи цього інституту на чолі держави, потребува- ла охорони, однак, у період правління К. Розумовського це набуло особливої значущості. Охороняти козацького зверхника потрібно було з огляду як на зовнішні небез- пеки, так і на відсутність належної підтримки старшини та спроби з різних мотивів усунути його від влади [7, с.264]. Тому, як вважають вчені, в період правління Ге- тьмана Кирила Розумовського продовжували поглиблю- вати підвалини функціонування військової служби зага- лом [1, с.234; 3, с.9; 4, с.344] та охорони вищих держав- них посадовців та установ зокрема. Ця тема набуває но- вого звучання з огляду на становлення охорони вищих посадових осіб у структурі спеціальної діяльності Укра- їни загалом та Управління державної охорони зокрема. Метою даної статті є визначення організаційно- правових засад охорони вищих посадових осіб та уста- нов Гетьманату за правління Кирила Розумовського. Методологія дослідження спирається на принципи кон- кретно-історичного підходу, неупередженості, різнобіч- ності і цілісності, системності, аналізу та синтезу, істо- рико-генетичного, історико-порівняльного, історико- типологічного, проблемно-хронологічного. Характеризуючи міру наукового розроблення тема- тики зазначимо праці В. Смолія та В. Степанкова [7], О. Сокирка [8], Є. Славутича [5; 6]. Водночас, спеціаль- но організаційно-правові засади охорони вищих урядов- ців Гетьманату середини ХІІІ ст. не розглядалися. Виклад основного матеріалу. Означимо діяльність охотного (найманого) війська й військових служителів: Надвірна компанійська корогва, жолдацька сторожа, фу- зилерна рота, військова та полкова музика. Фузилерна рота була професійним військовим загоном для особистої охорони вищих посадових осіб козацької держави. Хоча хронологічно її створення бере свій початок із 1765 р., однак, засади формування підрозділу лежать у діяльності Жолдацької вартової сторожі, або ж гвардійської гетьман- ської сторожі при гетьманському палаці [6, с.110]. Після відновлення інституту Гетьмана, відповідно до тогочасних норм права, К. Розумовський вважався командувачем українськими збройними силами, в тому числі, і запорізьким військом [8, с.38]. Воно було, втім, 34 Секція Історії вищих посадових осіб, підтримувати порядок у вищих інстанціях (військовій канцелярії). Вони могли викону- вати наглядові функції за дорученням Гетьмана. З січня 1752 р. К. Розумовський наказав замість однієї сформувати дві компанійські роти (команди). Їх очолювали генеральні військові осавули Якубович та Валкевич. З 1761 р. Надвірна компанійська рота повністю перейшла у відання Генеральної військової канцелярії. Ще в 1754 р. Другий і Третій компанійський полки були укомплектовані і розпочали діяльність під командуванням полкових осаву- лів Семена Йосифова та Петра Чернявського. Окрема ко- Список манда на чолі із старшиною постійно супроводжувала тьмана й становила його особисту гвардію. Згодом Надвір- на компанійська корогва виокремлюється в окрему війсь- кову одиницю, яка в кінці 50-х років ХVIII ст. нараховува- ла 225 чинів та рядових, двох полкових осавулів, трьох С. 867-872. сотників, двох сотенних писарів, трьох осавулів, двох хо- рунжих та 14 подвійних товаришів. Про стан матеріального забезпечення та озброєння компанійців наприкінці 50-х років ХVІІІ ст. свідчить рапорт командира тисячного компанійського полку, що формувався 1758 р. для Прусського походу, полковника Часника: «я в прийнятті їх в свою команду, переглянув більшою кількістю числом коней, в інших – ніяких ша- бель і опанчів, в них же рушниць і опанчів, воєнного за- 6. Славутич Є. Фузилерна пасу не застав» [5, с.173]. Як бачимо, компанійці не бу- ли готові до військових дій, до виконання покладених на них обов’язків. Під час військової кампанії їхній верхній одяг зазнав значних ушкоджень, а самі вони витратили значну частину власних коштів на своє утримання. Тому компанійці потребували нового матеріально-технічного оснащення, покращення побутових умов. У період гетьманування Кирила Розумовського бу- ло враховано традиції його попередників в руслі ство- 9. Панашенко В. рення безпечних умов та розробки заходів для охорони вищих посадових осіб Гетьманату. Такі досягнення збе- реглися й у подальшому, під час діяльності Другої Ма- лоросійської колегії, однак деякі підрозділи (скажімо, жолдацькі роти), були ліквідовані. Висновки. Загалом, за правління К. Розумовського Спр. 5733; там продовжується налагодження системи охорони вищих посадових осіб та державних інститутів Гетьманату. Для цього залучалися жолдацькі підрозділи, компанійці, вій- ськові сторожових роз’їздів. За період гетьманування Розумовського Надвірна компанійська корогва пройшла еволюцію від нечисельного військового утворення з не- визначеним статусом до особистої гвардії вищої посадо- вої особи Гетьманату. Це відбулося завдяки покращен- УДК 929:94(470+571)(092)«1908/1912» А. П. Ковальчук, аспірант кафедри архівознавства, УЧАСТЬ АДОЛЬФА ІОФФЕ У РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ У статті з’ясовано діяльність Адольфа Іоффе шлях соціал-демократа до редакторства друкованого дання. Досліджено листи революціонера до редколегії ференції у Відні в серпні 1912 р., ініційованої Ключові слова: Адольф Іоффе, редакційна колегія, Тривалий період дослідження історії політичногожит- тя в українських губерніях Російської імперії початку ХХ ст. були заангажованими або татуйованими комуністи- чним режимом. В останні два десятиліття розпочався акти- Секція Історії часній історичній науці. Хоча цей нерядовий діяч розпочав свою партійну роботу ще в 1903 р., а з приходом більшови- ків до влади перебував на дипломатичній службі – був пос- лом Радянського союзу в Німеччині та Японії, проте тавро «троцькіста» негативно позначилося на вивченні життя та діяльності цієї неординарної особистості. Дослідження постаті Адольфа Іоффе та його діяль- ності у редакційній колегії газети «Правда» у сучасній літературі відсутнє. В історичній літературі фрагментар- ні спогади про його роботу в редакції газети «Правда», належать російським дослідникам Г. Чернявському та Ю. Фельштинському [4],а також англо-польському дос- ліднику И. Дойчеру [5]. Вказані автори описують його роботу над газетою в контексті спільної діяльності із Львом Троцьким. У дослідженні науковці послуговува- лись спогадами самих учасників тих подій, а саме Льва Троцького [10], а також мемуарами доньки Адольфа Іоффе – Наталії [1]. Поряд із мемуарами вищезазначених діячів, джерельний пласт проблеми представлений пере- пискою революціонера з редакцією газети, коли він пе- ребував в Одесі в 1912 р. [2, 7, 8, 9, 11]. Саме листи діяльність А. Іоффе до редколегії «Правди» та Л. Троцького розк- ривають умови, в яких цей діяч зарекомендував себе відданим справі революціонером. А. Іоффе народився 10 (22) жовтня 1883 р. у сімʼї багатого сімферопольського купця. Його батько Абрам Іоффе володів всіма поштовими та транспортними засо- бами Криму, власним будинком в Москві, званням поче- сного громадянина та вважався «улюбленим євреєм» міністра Вітте [1, с.11]. Батько забезпечив освіту сина в Берлінському університеті, в якому той навчався в 1903- 1904 рр. Проте незважаючи на статки батька та своє за- безпечене майбутнє, Адольф поєднував навчання із ак- тивною діяльністю в соціалістичному русі, а в 1905 р. брав участь в російській революції [4, с.121]. Відданість А. Іоффе революційним ідеям проявилась в його відно- синах з батьком, який пишався, що син отримував освіту лікаря, проте в той же час засмучувався через його рево- люційну діяльність. Батько намагався відмовити Адоль- фа від «слизької стежки», пропонуючи йому купити ка- бінет для лікарської практики в Москві на вулиці Твер- ській або Петербурзі на вулиці Невській, проте це ні- яким чином не вплинуло на погляди останнього [1, с.12]. Саме така відданість справі А. Іоффе позитивно оціню- валась в спогадах Л. Троцького. прийняли За участь у російській революції 1905 р. А. Іоффе за- слали до Сибіру звідки він втік та емігрував до Європи. Знайомство Льва Троцького та Адольфа Іоффе відбулось у Відні в 1908 р. У столиці Австро-Угорщини вони очіку- вали завершення переслідувань на батьківщині та початку нового революційного піднесення. Саме в цей період життя вони розпочали спільну діяльність над впуском газети «Правда». А. Іоффе був найоригінальнішою особи- стістю редакційної колегії видання. Це був молодий і зді- бний, проте нервовий інтелектуал. Він ділив свій час між науковими пошуками, роботою в «Правді» та психоаналі- зом. У Відні А. Іоффе відчайдушно боровся з періодич- ними нервовими зривами, а його статті вимагали від ньо- го важких зусиль та потребували детальної редакторської правки. В такі моменти Л. Троцький допомагав та підт- римував його впевненість в собі [5, с.203-204]. Лев Троцький у своїх спогадах доволі тепло і най- більш широко відгукується про Адольфа Іоффе, з яким він познайомився у віденський період еміграції. «Вождь 36 Секція Історії ми віч-на-віч та сподіватись, «якщо його самого не впіймають, що легко можливо», на успіх організації Пі- вденноросійської конференції [9, с.620]. В червні 1912 р. А. Іоффе знову звітував про свою Пер. с анг. діяльність, зазначаючи, що поліцейські умови жахливі 2006. 527 с. сильно гальмують просування справ. Автор листа інфо- рмував, що в Кишиневі, де він особисто був, в Чернігові та області Спілки не проводилося ніякої партійної робо- ти [8, с.661-664]. В таких ризикованих умовах Адольф Іоффе віддано продовжував свою діяльність по організа- ції Південноросійської конференції та створення облас- ного бюро. Проте влітку 1912 р. його заарештували в Одесі разом із всією одеською партійною організацією та заслали до Сибіру [10, с.126; 1, с.14]. На цьому заве- ршилась робота А. Іоффе у редакційній колегії газети ды» 10 июня «Правда», проте особиста дружба з Львом Троцьким, яка 1912 года: зародилась в цей період, тривала до його смерті в 1927 р. Таким чином, діяльність Адольфа Іоффе в редак- ційній колегії газети «Правда» розпочалась в період 1908 р. після знайомства з Львом Троцьким. Безпосере- дньо Іоффе займався публікацією та редагуванням огля- ду міжнародних справ у виданні, проте найбільш відпо- відальним етапом його роботи в редколегії стало повер- 10. Троцкий нення до Російської імперії в 1912 р. Метою його діяль- Москва: Панорама, ності в Одесі було налагодження партійної роботи щодо питань загальнопартійної конференції у Відні, ініціато- ром якої стала редакційна колегія «Правди». Незважаю- чи на постійне спостереження та провал партійних орга- нізацій, йому вдалось заручитись підтримкою ряду міс- цевих організацій, проте арешт літом 1912 р. перервав The article його партійну діяльність аж до революції 1917 р. the editorial board Список використаних джерел: editor of the newspaper 1. Иоффе Н.А. Время назад: Моя жизнь, моя судьба, моя эпоха. Москва: ТОО «Биологические науки», 1992. 238 с.: портр. 2. Письмо А.А. Иоффе из Одессы – Л.Д. Троцкому в Вену 19 (6) – 20 (7) мая 1912 г. / Конференции РСДРП 1912 года: документы и материалы / [сост., авт. коммент. Ю.Н. Амиантов и др.; пер. с нем. С.А. Гаврильченко]. Москва: РОССПЭН, 2008. 1118 с. Pravda. 3. Corney F. Trotskii and the Vienna Pravda, 1908-1912. Canadian Отримано:15.11.20 Slavonic Papers. 1985. September (vol. 27, iss. 3). P. 248-268. УДК 355(477)«1920» Т. В. Ляскович, аспірантка кафедри ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЗАКУПІВЕЛЬНОЇ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АРМІЇ УНР ВІЙСЬКОВИМ У статті на основі архівних і опублікованих сії УНР, яка діяла на території Польщі. Висвітлено товарообміну. Зʼясовано заходи українських поставленого урядом УНР – максимального задоволення ванні зазначеної комісії, які негативно впливали Ключові слова: Державна закупівельна комісія Улітку 1920 р. справа матеріально-технічного за- безпечення військових частин УНР значно активізувала- ся та вийшла на якісно новий рівень. Цьому сприяла підписана 21 квітня 1920 р. військова конвенція між Ук- раїною та Польщею. Уряд УНР дістав можливість нала- годити апарат армійського постачання, оскільки козакам катастрофічно не вистачало зброї та спорядження, а їх резерв був повністю вичерпаний. Активна праця у цьому напрямку розпочалася за межами країни. Секція Історії вплив на піднесення військово-політичного життя УНР як у межах країни, так і на міжнародній арені. Мета статті полягає в тому, щоб на основі архів- них документів українського походження висвітлити функціонування Державної закупівельної комісії в Польщі для забезпечення матеріально-технічних потреб службовців української армії та її результативність. Щоб пришвидшити справу імпортування продоволь- чого іноземного товару та надати їй ефективного характе- ру, 2 липня 1920 р. Рада народних міністрів ухвалила рі- шення про надання І. Фещенко-Чопівському, голові Тим- часової закупівельної комісії, яка була створена 12 червня, права розпоряджатися кредитами всіх комісій, а також ко- штами, які отримало Обʼєднання центральних українських кооперативних спілок (ОЦУКС) за кордоном для здійснен- ня державних закупівель [17, арк.82; 19, арк.57]. Згодом, для координування діяльності закупівель- них комісій 16 вересня 1920 р. Міністерством народного господарства (далі – МНГ) на чолі з Є. Архипенко була затверджена, а Головою колегії з постачання Армії УНР при МНГ Чудновським та членом колегії, в. о. директора фінансового департаменту М. Калюжним підписана спе- ціальна інструкція. У ній зазначалось, що першочерго- вим завданням цих комісій є проведення торговельних операцій з метою придбання предметів постачання для задоволення потреб армії. Закупівельні агентства у своїй роботі мали повністю підпорядковуватися МНГ. Вони складалися із голови і 2-х членів, призначених МНГ, та представників від державного контролю військового профілю [16, арк.11-12 зв.]. На початку Як свідчать джерела, у 1920 р. за межами України діяло чимало закупівельних організацій, які займалися вирішенням подібних завдань і конкурували між собою. Це негативно позначилося на реалізації стратегії уряду щодо ведення торговельної політики УНР, яка мала на меті забезпечити військо й населення необхідним май- ном та матеріалами шляхом товарообміну з іноземними компаніями. Тому 29 вересня Кабінет Народних Мініст- рів ухвалив закон про перетворення заснованої 12 черв- ня 1920 р. Тимчасової закупівельної комісії у Варшаві в «Державну закупівельну комісію Української Народної Республіки за кордоном» (далі – ДЗК УНР) [2, с.230]. До її складу увійшли по одному представникові від МНГ, Міністерства фінансів, шляхів, військового і державного контролю на чолі з І. Фещенко-Чопівським [11, арк.3- 3зв.]. Делегування членів окремих відомств до участі в роботі цієї комісії давало змогу переглянути та врахува- ти всі державні потреби. Контроль за діяльністю всіх державних торговельно-закупівельних органів повністю переходив до ДЗК УНР. До її компетенції також входила перевірка роботи і навіть ліквідація цих установ. При- чому, коли зазначені органи припиняли своє існування, все їхнє майно і кошти переходили в розпорядження тільки ДЗК УНР [12, арк.177-178]. В цілому закон мав на меті зосередити всі операції торговельно-закупівельного характеру в руках однієї структури, що сприяло кращо- му використанню коштів і концентрації їх на найбільш важливих складових закупівель.. Голова ДЗК УНР І. Фещенка-Чопівський отримав широкі уповноваження: вести за кордоном переговори, укладати та підписувати від імені УНР різні угоди з представниками урядів іноземних країн, приватними фірмами та особами щодо придбання різних товарів для державних потреб. Окрім цього, до його компетенції 38 Секція Історії 100 тис. комплектів одягу для козаків. Погасити цей кредит уряд УНР обіцяв доставкою цукру [12, арк.89-89 зв.]. Згідно телеграми до І. Фещенка-Чопівського, МНГ дало дозвіл на закупівлю військового майна та одягу у зазначеної компанії [12, арк.20]. Київ: 13 грудня 1920 р. відбулося засідання ДЗК УНР, яку продовжував очолювати І. Фещенко-Чопівський. Тут були присутні: В. Зелінський, Лукашевич, Бондарівсь- кий та Преснухін (голова української закупівельної ко- місії у м. Данціг). Комісія обміркувала широке коло пи- пень-листопад тань, повʼязаних з військовим постачанням. Зокрема, вона ухвалила рішення про закупівлю зброї та обмунди- рування у Німеччині та Данцігу [12, арк.135]. У звіті про діяльність ДЗК УНР від 25 грудня 1920 р. на ім’я С. Петлюри і В. Прокоповича голова по- відомляв про здійснені покупки різних предметів та по- рядок розпорядження ними у військових цілях. Зокрема, у фірми «Ріхарт Альрі» у Гданську закуплено 3 тис. комплектів кавалерійських сідел німецького військового №6 (354). С. 150-158. зразка. У підпорядкуванні комісії знаходилося майно, придбане: 1) у Гданську – 4 тис. 600 штук верхнього одягу, 7 тис. комплектів теплої білизни, 10 тис. пар ру- кавиць, 2) в Берліні – 20 тис. комплектів білизни, 3) у Чехії – 1 тис. 450 комплектів вживаного одягу (плащі, френчі, спідня білизна). Однак не все з переліченого по- трапило до армії. Оскільки перевезення, страхування та охорона товару перевищувала половину його вартості, члени ДЗК УНР вирішили частину одягу, що знаходився 8. Срібняк І. З історії у Гданську, продати і на отримані гроші купити продук- ти харчування для козаків, а решту обміняти на 3 тис. шинелей англійського зразка. Всі ці речі, а також те, що залишилося після продажу, планувалося перевезти до Польщі і віддати українській філії Червоного Хреста для передачі військовикам. Такі ж заходи мали бути здійс- нені із майном, що перебувало у Берліні і Чехії [13, арк.14-14зв]. Очевидно, що наприкінці грудня 1920 р. ДЗК УНР припинила свою роботу, оскільки у наказі про 11. ЦДАВО України. її створення вказувалося, що кошти на проведення заку- півельних процедур та утримання асигнувалися лише до 1 січня 1921 р. [11, арк.3-3зв.]. До того ж прикрий інци- дент стався з Міністерством фінансів, яке позбавило ко- місію змоги продовжити забезпечення армії. Із бюджету МНГ і ДЗК УНР було забрано 8 млн. польських марок [13, арк.14-14зв]. Скоріш за все, це було пов’язано з тим, що Армія УНР у 20-х числах листопада 1920 р. перейш- ла р. Збруч і була інтернована поляками. Отже, Державна закупівельна комісія, поряд з ін- шими органами постачання, відіграла важливу роль у підтримці боєздатності української армії. Членами ДЗК УНР було здійснено чималу кількість переговорів, укла- дено договори з європейськими підприємствами про tasks set by the UPR government постачання військовослужбовцям різного майна, хоча of the needs of the UPR обійшлося і без труднощів у їхній діяльності. Важкі об- ставини транспортування товарів, нестача коштів для здійснення розрахункових операцій та утримання комі- сії, відіграли негативну роль у виконанні нею важливих державних завдань. Але попри це, варто віддати належне українським діячам, які проявили наполегливість, висо- кий професіоналізм у налагодженні співпраці з інозем- ними компаніями та їх уповноваженими. Секція Історії УДК 94(560)(=161.2)«193» Л. М. Підгірна, аспірантка кафедри ЗГОРТАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ІНСТИТУЦІЙ НАПРИКІНЦІ 30-Х РОКІВ ХХ СТ. В КОНТЕКСТІ ЗАКОРДОННИХ У статті проаналізовано згортання діяльності кових смертей чільних діячів української спільноти лужб у другій половині 1930-х рр. Ключові слова: українська діаспора, Мурський, У міжвоєнний період у Турецькій Республіці (на- самперед, у найбільшому місті країни – Стамбулі) діяла не надто численна, але надзвичайно активна українська громада. Лише у наш час її діяльність стала предметом наукових досліджень – з’явились розвідки В. Окіпнюка, Д. Козлова [5], О. Скрипника [7], що базуються на розсе- кречених матеріалах із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України. У згаданих дослі- дженнях побіжно відзначено факт передчасної смерті ни- зки керівних діячів української громади Стамбулу упро- довж 1937-1938 рр. і висловлено припущення про їх мож- ливе вбивство агентами радянських спецслужб. Однак це питання не отримало подальшого висвітлення. Хоча б частково виправити цей недолік і покликана дана стаття. Зауважимо, що прийняття рішення про «ліквіда- цію» тих чи інших осіб у більшості випадків приймаєть- ся на рівні найвищого військово-політичного керівницт- ва СРСР включно із особисто Й. Сталіним, а більшість відповідних документів і досі залишаються засекрече- ними. Тож, на нашу думку, найбільш перспективним шляхом дослідження цієї проблеми є висвітлення зага- льного історичного контексту, в якому відбулася діяль- ність українських інституцій у Туреччині, а також ком- паративний аналіз подій у Стамбулі та в інших закор- донних центрах опозиції більшовицькому режиму. Насамперед відзначимо, що упродовж практично усього міжвоєнного періоду головним об’єктом актив- ності закордонної радянських спецслужб виступали скі- льки інституції ворожих щодо режиму ВКП(б) емігра- ційних сил, які умовно можна поділити на кілька груп: російські білогвардійці та опозиційні щодо більшовиків загальноросійські соціалістичні партії (есери, меншови- ки); представники національно-визвольних рухів різних народів Російської імперії / СРСР (українці, грузини, азербайджанці); перебіжчики з числа представників бі- льшовицького режиму. 1932 р. Рівень активності та масштабності операцій щодо знищення тих чи інших осіб визначався їх значимість в емігрантських колах, активністю в антибільшовицькій боротьбі, а у випадку перебіжчиків з СРСР – наявністю в їхньому розпорядженні секретної інформації. Суттєву роль відігравало також небажання загострювати стосунки із країнами, в яких проживали емігранти, і які могли гост- ро відреагувати на «силові акції» на своїй території. Пока- зово, що у 1920-х рр. радянським спецслужбам припису- вали лише кілька гучних акцій – зокрема, вбивство С. Петлюри, а також смерть білогвардійського лідера ге- нерала П. Врангеля. Щодо останнього, то ще у 1921 р., під час перебування в Стамбулі, яхта «Лукулл», на якій роз- міщувався штаб Врангеля, була протаранена італійським пароплавом «Адріа», що йшов із радянського порту Бату- мі; інцидент було кваліфіковано як випадковість і лише у пострадянський період були оприлюднені докази, що це була операція чекістів [8, р.145]. У 1928 р. Врангель не- 40 Секція Історії Також український представник налагодив стосунки із японським аташе полковником Іммурою і передав япон- ській стороні меморандум, котрий засвідчував готовність уряду УНР в екзилі до співпраці та спільного із Японією протистояння СРСР [8, арк.261, 316, 318; 9, арк.239]. ки В. Мурський особисто і українська громада в Стам- булі загалом були предметом прискіпливої уваги радян- ських спецслужб. Головним постачальником оперативної інформації був колишній капітан царської армії, «вранге- левець», сотник армії УНР, подолянин за походженням, Микола Миколайович Забелло, законспірований як агент «Надія» [2, арк.317]. Завдяки йому радянська резидентура та ОДПУ мали вичерпну інформацію про побут, особисте життя, наміри, плани та діяльність української місії у Стамбулі. Виняткового характеру цим відомостям нада- вало перехоплення М. Забелло кореспонденції, переписки між Мурським та представниками уряду УНР – Головним Отаманом А. Левицьким, прем’єром В. Прокоповичем, Список генералом В. Сальським та іншими. Упродовж 1933-1935 рр. практично усі активні чле- ни української спільноти Стамбулу (Д. Хвиля, О. Адісє- віч тощо), як вже було зазначено на початку статті, у досить молодому віці пішли із життя. Останнім з них 3. ГДА СЗРУ. Фонд 19 липня 1935 р. помер В. Мурський у віці 47 років, згі- 4. ГДА СЗРУ. Фонд дно офіційного діагнозу – від пухлини у головному моз- ку. По смерті В. Мурського уряд УНР в екзилі більше не направляє у Стамбул своїх представників, а українська місія згорнула свою діяльність. Показово, що трагічні події із активістами україн- ської громади в Стамбулі не торкнулись М. Забелло, однак його дружина Катерина померла від онкологічно- го захворювання 28 жовтня 1943 р. 10. Флейшман Л. Аномально високу смертність серед представників Mélanges offerts à української місії у Туреччині доречно аналізувати тексті аналогічних процесів в середовищі противників більшовицької влади. Так, наприклад, 29 грудня 1935 р., за п’ять місяців після смерті В. Мурського, пішов з жит- тя патріарх Фотій II, котрий прихильно ставився до пи- ligence in the second тання автокефалії української церкви, співпрацював іншими ворожими до СРСР церковними осередками, NKVD. наприклад, із митрополитом Євлогієм (Богоявленським) Патріарх помер у досить молодому віці – 61 рік; для по- УДК 930.1(477):355(477)(=162.1)«1917/1921» І. В. Солодковська, аспірантка кафедри ПОЛЬСЬКІ ВІЙСЬКОВІ ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ В СУЧАСНІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ІСТОРІОГРАФІ У розвідці робиться спроба проаналізувати вотворчих процесів під час українських національ та функціонуванні польських військових формувань, Ключові слова: польські військові формування, Історія збройних сил Польщі, як і кожної держави сві- ті, є невід’ємною частиною історії країни та безпосередньо її народу. Збройні сили є однією з найважливіших складо- вих держави, яка забезпечує захист державних інтересів, захищає її від зовнішньої загрози і є гарантом незалежності країни. В історії збройних сил Польщі одне із ключових місць посідає Перша світова війна 1914-1918 рр., коли поз- бавлений власної державності польський народ прагнув створити армію, за допомогою якої можна було б нарешті здобути довгоочікувану незалежність. Задля осягнення цієї мети польські військові формування створювалися під авс- Секція Історії Польських військ в Україні. Питання формування війсь- кових з’єднань на території України є однією з найваж- ливіших питань в історії становлення польської держав- ності новітнього часу. 1918 Актуальність теми обумовлюється тим фактом, що історія створення польських військових формувань на території України залишається недостатньо вивченою сторінкою історії як України, так і Польщі. Навіть після падіння комуністичного режиму після 1980-х рр. в обох державах дана тема залишається мало висвітленою в істо- ричній науці. Актуальним в історії країн залишається та- кож українсько-польські стосунки та військові конфлікти. Тому сьогодні досвід українсько-польських відносин, набутий ще в 1917-1918 рр., зокрема під час створення і перебування польських військових формувань на терито- рії УНР та Української держави, дає можливість більш детальніше дослідити даний період історії держав-сусідів. Метою статті є висвітлення польських військових формувань на території України в період 1917-1918 рр. у сучасній літературі вітчизняних істориків. Питання польських військових формувань на терито- рії України в період 1917-1918 рр. не знайшло гідного відо- браження в вітчизняній історіографії, причому як у сучас- ній, так і в радянській та діаспорній [44, 46]. У радянській історіографії тема польських військових формувань в Ук- раїні спеціально не вивчалася. Згадки по даній темі можна було зустріти лише у працях, присвячених революційним процесам, польським «революційним» формуванням та участі польських інтернаціоналістів у встановленні радян- ської влади в Україні. Дані питання частково знайшли ві- дображення в працях таких радянських істориків, як П. Голуб [7], М. Френкін [40, 41], дослідник історії Польщі та українсько-польських відносин початку ХХ ст. М. Калени- ченко [17]. Загальний огляд польських військових форму- вань у Росії та Україні зроблено В. Дашкевичем [12], ко- лишнім полковником внутрішніх сил СРСР та Народного Війська Польського, який подав лише описові відомості про польські військові формування. Українська історіографія небагато приділяє про- блемі польських військових формувань на території ко- лишньої УНР в часи Української національної револю- ції. Дане питання розглядалося переважно у контексті міжнародних відносин, загальної історії, в окремих ро- ботах з історії України її зовнішньої політики, двосто- ронніх взаємин з країнами Європи, військової історії тощо. Серед наукових досліджень передусім виділимо праці В. Верстюка [3], П. Гай-Нижника [5], А. Голичен- ка [6], В. Євтимовича [13], М. Ковальчука [18], А. Кули- ка та П. Пташинського [20], Т. Зарецької [15, 16], С. Ли- твина [21, 22], Ю. Терещенка [38], М. Стахів [37], О. Павлюка [26], де акцентуються на революційних по- діях 1917-1921 рр., військовій історії української армії, українсько-польських відносинах, проаналізовуєються стан сучасних вітчизняних студій історії даного періоду. Польських військових формувань на території України вони торкаються лише в загальному, в контексті дослі- джуваної ними тематики. Хоч Особливу цінність для дослідників даної теми польсь- ких військових формувань на території України в 1917- 1918 рр. становлять праці відомих істориків А. Рукка- са [34], Г. Савченка [35], А. Папакіна [29], І. Бєлякевича [2]. Більшість доступних на сьогодні документів поль- ських військових формувань на теренах колишньої Ро- сійської імперії об’єднано в Центральному військовому 42 Секція Історії [25] розглядає процес формування та бойова діяльність польських військових частин у російській армії під час Першої світової війни. Проаналізовано праці, в яких різ- пада 2008 р. ною мірою висвітлюється це питання, простежено про- 6. Голиченко цес формування польських військових частин та їх уч- асть у бойових діях на фронті. Особливо відзначено бо- йову діяльність польських уланів. Автором звернено увагу на мотивацію поляків щодо вступу на військову службу у російську армію заради відновлення у подаль- шому незалежної Польської держави. У статті Витвицького С. «Галичина в міжнародній політиці в 1914-1923 роках. Спогади.» [4] проаналізовані передумови, причини та процес формування політико- політехніка». військового союзу УНР і Польської Республіки. З’ясов 9. Гудь Б. Загибель на роль С. Петлюри та Ю. Пілсудського у підготовці Варшавського договору. Охарактеризовано його зміст, значення та реакцію на нього тогочасного українського і польського політикуму. Дана стаття дозволяє нам краще розкрити передумови та початкові етапи формування польських добровольчих військ. Істотний інтерес викликає книга Л. Петрова «7-й полк уланів Військ Польських в Україні. 1917-1918 рр.» [31] присвячена ІІІ Польському корпусу, що формувався в Ук- раїні, та його єдиного кавалерійського полку, який впро- время с 1 довж свого існування неодноразово змінював назву, исторический ньою з яких була «7-й полк уланів». Його історія виявилася драматичною і короткою, трохи більше п’яти місяців. Міс- цем дислокації полку виявилися Вінницький і Брацлавсь- кий повіти Подільської губернії. Створювався полк із вій- ськовиків російської армії та добровольців. Його кістяк складали загони з двох Кірасирських та Кінного полків гвардії, а також польські ескадрони з Чугуївського улансь- кого та Ризького драгунського полків. Як і інші польські формування на території колишньої Російської імперії, він мав стати ядром армії майбутньої незалежної Польщі. У 16. Зарецька книзі Петрова Л. ми ознайомимося з основним етапам ральне місце створення, розвитку та участі в бойових діях 7-го улансько- го полку ІІІ Польського корпусу, що формувався на По- діллі, на тлі військових та політичних подій 1917-1918 рр. Текст даної книги супроводжується фотографіями і мапами місць дислокацій та районів бойових дій полку. В додатку вміщено вибрані біографії його військовослужбовців від простих уланів до командира полку. ний альманах. Отже, існуючі праці з історії польських військових формувань в Україні у 1917-1918 рр. написано порівняно давно і за інших історичних умов, що не дозволяє мак- симально об’єктивно висвітлити проблему, а також не відповідає вимогам сучасної історичної науки. Це актуа- лізує дану тему та потребує подальшого ґрунтовного вивчення та осмислення. 21. Литвин С. Cписок використаних джерел: 1. Белицкий И.В. Польские войска на русском фронте в 1914- 1920 годах. Военная быль. 1967. №86. С. 40-41. 22. 2. Бєлякевич І.І. З історії створення польських військових формувань у Росії напередодні І Всеросійського ськових поляків (березень – травень 1917 р.) // Вісник Львівського державного університету ім. Івана Франка. Се- рія історична. Львів, 1965. Вип. 3. С. 34. 24. 3. Верстюк В. Союз Ю. Пілсудського – С. Петлюри 1920 р. в сучасній українській історіографії. Наукові записки НаУКМА. 2005. Т. 41. С. 61-65. 25. Науменко 4. Витвицький С. Галичина в міжнародній політиці в 1914-1923 роках. Спогади. Український історик. 1995. Ч. 30. С. 100-118. 5. Гай-Нижник П., Потапенко М. Ставлення польського рево- люційного руху в Наддніпрянській Україні до питання са- Секція Історії 27. Папакін А. Документи архівів Республіки Польща до істо- рії польських військових формувань в Україні у 1917- 1918 рр. Архіви України. 2005. №4. С. 104-116. 39. 28. Папакін А. Створення польських військових формувань у складі російської армії під час Першої світової ка. Релігія. Суспільство. 2004. №4. С. 32-43. 29. Папакін А. Уніформа Польських військ в Україні 1917- 1918. Однострій. 2009. №9. С. 20-23. тыловых 30. Папакін А. Війська польські. Польські військові рьского ня колишньої російської армії в Україні 1917-1919 41. Френкин вид. Київ: Вид. Олег Філюк, 2015. 128 с. 31. Петров Л. 7-й полк уланів Військ Польських в Україні. 1917-1918 рр. Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2020. 400 с. 42. 32. Польща та Україна в боротьбі за незалежність 1918-1920. Варшава: Віпарт, 2010. 521 с. 43. 33. Прушинський М. Драма Пілсудського. Війна 1920 р. / [пер. з польськ. Булгакова В., Ведіної В.]. Київ: Лібра, 1997. 361 с. 34. Руккас А. Створення польських національних частин на Румунському фронті (листопад 1917 р. – березень 1918 р.). Над Дніпром і Віслою. Матеріали міжнародної наукової конференції «Україна і Польща у визвольних змаганнях ХІХ – початку ХХ ст.». Київ, 2004. С. 18-36. 35. Савченко Г. Польські військові формування у Києві у 1917 році. Україна – Польща: стратегічне партнерство системі геополітичних координат: зб. наукових праць міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 16-17 березня 2017 р. Київ: Міленіум, 2017. С. 23-25. of 36. Савченко Г. Польські військові формування як чинник розгортання українського військового руху в російській армії (березень – травень 1917 р.). Етнічна історія народів Європи. 2001. Вип. 8. С. 85-89. 37. Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. Вихід corps. Нью-Йорк, 1964. Т. VIII. 431 с. 38. Терещенко Ю. Варшавський договір 1920 р. і його оцінка українською дипломатією. Симон Петлюра у контексті УДК 930.1(470+571):329(470+571)«1902/1905» С. О. Тимофійко, аспірант кафедри архівознавства, РОЗРОБКА ПРОЄКТІВ ПІСЛЯРЕВОЛЮЦІЙНОЇ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ТА РОЗВ’ЯЗАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ФОРМУВАННЯ ПРОГРАМИ ПАРТІЇ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮ У статті висвітлюється процес формування програмних аналізуються домінуючі погляди есерів у опублікованих шляхи розв’язання національного питання, а були враховані у процесі обговорення. Ключові слова: доктрина, ПСР, марксизм, автономія, публіка, синкретичний проєкт. Дослідження проєктів післяреволюційної перебу- дови Росії та розв’язання національного питання, які пропонували соціалісти-революціонери, має важливе значення, як для розуміння окремих сторінок українсь- кої історії, так і для вивчення політичних процесів та міжнаціональних конфліктів на теренах імперії Романо- вих. Наслідки тих кризових явищ особливо гостро від- чуває і сучасне суспільство, тому аналіз їхніх коренів надзвичайно важливий для науки. Метою статті є висвітлення основних етапів ство- рення програми ПСР та аналіз її політичної частини, в якій йдеться про післяреволюційну перебудову Росії та розв’язання національного питання. Дослідженням програми ПСР займалися багато іс- ториків, намагаючись висвітлити різноманітні аспекти її діяльності, починаючи від засновників партії та завер- шуючи сучасними авторами. У контексті даного дослі- дження хочеться передусім виокремити роботи: М. Лео- нова [5, 6], К. Морозова [7], В. Назарова [8], А. Горлова 44 Секція Історії зустрілися з представником Робітничої партії політично- го звільнення Росії (РППЗР) Г. Гершуні, який тоді разом із знаменитою революціонеркою К. Брешко-Брешковсь- кою налагоджував контакти з неонародницькими гурт- ками з метою об’єднання їх в одну політичну партію. Є. Азеф і Г. Гершуні знайшли спільну мову й виріши- ли залучити до організації представників еміграції в Пари- жі та Женеві, зокрема провести переговори з редакторами журналу «Вестник русской революции» та лідерами Агра- рно-соціалістичної ліги, серед яких на перший план почи- нав виходити В. Чернов [2, с.63-64]. На той момент у Г. Гершуні вже були згоди на подібне об’єднання від «Пів- нічного» Союзу соціалістів-революціонерів, «Південної» Партії соціалістів-революціонерів, РППЗР та гуртка київ- ських соціалістів-революціонерів [3, с.61]. 8 січня 1902 р. провокатор Департаменту поліції Є. Азеф повідомив керівництво у Росії про результат пере- говорів – за допомогою Г. Гершуні вдалося домовитися з редакцією «Вестника русской революции» (К. Тарасов, І. Рубанович, В. Чернов та М. Гоц) щодо об’єднання та редагування ними «Революционной России». На окремому етапі переговорів у Берні Г. Гершуні домовився з В. Черновим про приєднання до партії Аграрно-соціаліс- тичної ліги [10, с.64-65]. В. Чернов із М. Гоцом вирішили розташувати редакцію «Революционной России» у Женеві [20, с.149] і транспортувати звідти тиражі у Російську імпе- рію через українські міста. Там вони й випустили у світ №3, який повідомив про створення об’єднаної Партії соці- алістів-революціонерів. На першій сторінці редактори по- ділилися новиною про злиття Союзу соціалістів- революціонерів та Партії соціалістів-революціонерів у єди- ну політичну силу, головним органом якої стала газета «Революционная Россия», а теоретичним рупором – жур- нал «Вестник русской революции» [17, с.1]. Стосовно національного питання есери почали публі- кувати погляди партії з 1903 р. Вони були репрезентовані на сторінках газети «Революционная Россия», у вигляді статей К. Брешко-Брешковської. У статті «Национальное порабощение и революционный социализм» [9, с.108-111] вона окреслила риси головного проєкту розв’язання націо- нального питання, що зводилися до наступних положень: федеративний устрій; широке місцеве самоуправління; культурна автономія [9, с.110]. К. Брешко-Брешковська надалі взяла на себе висвітлення цієї теми у партійній пре- сі. Вона опублікувала до офіційної появи програми у пар- тійному органі статті: «К национальному вопросу» [18, с.4- 7] та «Еще о национальном вопросе» [19, с.4-7]. Як пізніше розповідали есерівські теоретики, ство- рення програми з самого початку було гострим і дискусій- ним, оскільки до складу політичної сили увійшли одразу декілька організацій із спільною ідеєю, однак деякими роз- біжностями у поглядах на тактику революційної боротьби. У програмі довелося синтезувати погляди «масовиків» з «Південної» Партії соціалістів-революціонерів та «терори- стів» з «Північного» Союзу соціалістів-революціонерів. Аграрно-соціалістична ліга (АСЛ) В. Чернова була ближ- чою до першої, тоді як редактори «Вестника русской рево- люции» схилялися до другого. Отже, есерівські кола в емі- грації у той час не мали одностайності у поглядах [4, с.74]. Першим почав розробляти програму М. Ракитніков у Саратові, який ще влітку 1902 р. ознайомив з нею час- тину комітетів у Росії. Водночас у Женеві М. Гоц, О. Мінор, М. Селюк, С. Слетов та Л. Шишко розглядали проєкт, розроблений В. Черновим. У вересні 1902 р. Секція Історії майбутньому будуть використані проти партії. Однак час ішов, а критики (М. Огоновський, І. Рубанович, М. Русанов, В. Мякотін, В. Пешехонов та Я. Юделевсь- кий не присилали контр-проєктів [6, с.103], тому редак- Cписок ція головного політичного органу 5 травня 1904 р. опуб- лікувала у №46 документ під назвою «Проект програ- ммы партии социалистов-революционеров выработан- ный редакцией «Революционной России»» [4, с.77]. Його текст свідчить, що закладені у Женеві погляди следственной на національне питання були підтримані у комітетах, тия социалистов-р льки програму опублікували без суттєвих змін у цьому аспекті, лише розширивши та деталізувавши її окремі по- зиції. Метою есерів залишилася демократична республіка з широкою автономією областей та общин, як міських, так і сільських. Основою цього мало стати широке застосу- вання федеративних принципів у побудові стосунків між окремими національностями та визнання за ними безумо- вного права на самовизначення [11, с.123]. Разом з цим 3-х т. Т.1. 1900-1907 додавалися у програму наступні положення: пряме, 5. Леонов М.И. Партия не, рівне, загальне виборче право (голосувати могли з 20- річного віку чоловіки та жінки, без поділу через расові та релігійні ознаки); пропорційне представництво; пряме на- родне законодавство (референдум та народна ініціатива); виборність і підсудність посадових осіб; свобода совісті, друку, слова, зборів, робітничих протестів і союзів; грома- дянське рівноправ’я, недоторканність особи і житла; відді- лення церкви від держави. Оголошення релігії особистою стия Саратовского справою кожного; введення обов’язкової світської рия. Международние за державний рахунок; рівноправність мов; безкоштовне судочинство, розформування армії та введення народного ополчення [11, с.123]. Реалізовувати запропоновані поло- ження планували тільки шляхом скликання Земського со- бору (Установчих Зборів), на якому ліквідують самодер- жавство та почнеться перетворення держави [11, с.125]. Опублікований проєкт ледве не викликав розкол. Суперечки весни-літа 1904 р. досягли піку на ІІ з’їзді лы. 1900-1922 гг. Закордонної організації есерів. Проти проєкту виступ 12. Проект программы «ініціативна група» на чолі з Я. Юделевським, але нови- на про вбивство В. Плеве змусила з’їзд припинити робо- ту до вересня. Проте, у вересні робота так і не віднови- лася. Критика проєкту змусила редакторів «Револю- ционной России» створити дискусійний відділ та публі- кувати кожне зауваження у додатках до номерів. Цією можливістю скористався тільки Я. Юделевський, який опублікував три статті у №53, 67 та 75 [14-16]. На перші 15. Приложение к дві йому відповіли В. Чернов та Л. Шишко, однак на №67. С. 1-8. третю (15 вересня 1905 р.) ніхто не відписав, та й сам Я. Юделевський виїхав у серпні 1905 р. в Аргентину, де пробув до 1907 р., забувши дискусії. Проєкт програми вистояв і дійшов до обговорення на І з’їзді ПСР, де був затверджений як програма партії та не знав змін до 1917 р., як і його політична складова [6, с.105]. На нашу думку, програма есерів та її політична складова були цілком витримані в дусі соціалізму, оскі- льки бралися за зразок тогочасні європейські соціалісти- чні ідеї. Елементи марксизму у ній мали місце, що ви- знавали розробники, посилаючись на необхідність вико- ристання методів «наукового соціалізму» в обґрунту- ванні головних позицій програми. Однак стосовно наці- онального питання та зміни політичного устрою есери обмежилися тільки загальними тезами щодо федераліза- ції та широкої автономії. Не порушувалося питання мо- жливого впровадження екстериторіальних форм, госпо- 46 Секція Історії УДК 930.1(477):355(477)(=162.1)«1917/1921» М. П. Ходжін, аспірант історичного ВПЛИВ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ САУДІВСЬКОЮ АРАВІЄЮ У статті розглядається боротьба двох країн вові близькосхідні держави борються за лідерство держав регіону головним чином зіткнулися в Сирії стосунків між Тегераном і Ер-Ріядом. Ключові слова: Іран, Саудівська Аравія, Регіональне Іслам – це єдина релігія усіх мусульман, але з VII сто- ліття на різних історичних етапах свого формування в му- сульманстві виникають різні течії, основними з яких є су- нізм і шиїзм. На сьогодні їх головними представниками є Саудівська Аравія та Іран, дві країни які в XXI столітті все частіше намагаються домінувати не лише в політичному, але і в соціальному житті країн Близького Сходу. Саудівська Аравія є безумовним лідером в цьому протистоянні, оскільки на території цього королівства знаходяться дві головні святині мусульманства, це свя- щенні мечеті аль-Харам в мецці та Мечеть Пророка в Медіні. У зв'язку з цим 27 жовтня 1986 року замість ти- тулу короля Саудівської Аравії «Його Величність» ко- ролем Фахдом був введений новий титул «Служитель двох святинь, хай береже його Аллах». Цей факт автоматично зобов'язує Королівство Сау- дівської Аравії бути лідером мусульманського світу й служити прикладом для усіх країн, де Іслам є головною релігією. У Саудівській Аравії 90% населення сповідує Ваххабізм сунітського толку, який закликає вірити в єдиного Бога і в якому не повинно бути ніяких культур- них, етнічних додатків, або якихось інших особливостей тих, або інших мусульманських народів. Своїм суворим прикладом вони намагаються надиха- ти інші держави регіону в праведному відношенні до Ісла- му, що в цілому у них виходить, але тільки в тих країнах, де більшою мірою сповідується сунізм, але в країнах, де переважають шиїтська більшість головне місце займає Іран 89% населення якого сповідують шиїзм [1, c.5]. Іран після революції 1979 року перетворився в Іс- ламську державу в якій до влади прийшли представники шиїтів-двунадесятників. Головним чином, це було ви- кликано тим, що в першій половині 20 віків шахом Мо- хаммадом Резою Пехлеві була ведена політика вестерні- зації та якоюсь мірою де-ісламізації, що у свою чергу створило радикалізацію іранського суспільства. Але ши- їтська більшість в Ірані утворилися ще в 1501 році коли сефевидський шейх Ісмаїл I проголосив себе шахом Іра- ну й створив Сефевидську державу. Головна різниця між сунітами та шиїтами в тому, що суніти визнають виключно пророка Мухаммеда, тоді як шиїти ж рівно шанують як Мухаммеда, так і його двоюрідного брата Алі. Але з розвитком мусульманства на Близькому Сході їх відношення ускладнювались і на деяких етапах загострювались в кровопролитні зіткнен- ня. І в 21 столітті відношення між цими течіями мають конфліктні ситуації, але більшою мірою маючи за осно- ву не релігійні, а політичні цілі. Одно з таких зіткнень сталося в Сирії, де на 2011 рік чисельність її населення складала близько 20 млн. чоловік, з яких 74% мусульман-сунітів, 13% ши- їтів (алавітів, имамитів), 10% християн і 3% друзів. Про- те саме маленька община шиїтів-алавитів опинилася у влади в цій країні [10]. спрямовані Секція Історії ження й зміцнення власної влади та пригнічення проявів інакомислення [2, с.141-142]. ням в Сирії В результаті загострення усіх вищеперелічених проблем досить було якої-небудь події, щоб спровокува- ти конфлікт, який стався під впливом «арабської весни». Соціальний протест який на перших етапах пройшов в таких країнах, як Туніс, Єгипет, Йемен, Бахрейн, який також був викликаний внутрішніми факторами. Протестні акції в Сирії почалися у березні 2011 ро- ку демонстрацією проти свавілля поліції в Р. Дараа, роз- ташованому на кордоні з Йорданією та Ізраїлем.Вони розповсюдились в інших містах, де маніфестанти вима- гали поліпшення умов життя і рішення в покращенні соціально-економічних проблем. Виступи протесту в деяких регіонах стали переростати в зіткнення з силами правопорядку. Майже одразу президент Башар Асад оголосив про майбутнє проведення реформ в соціально- економічній і політичній сферах. Проте усі спроби по регулюванню порядку в Сирії, такі, як відставка правлячої партії БААС, створення но- вої конституції, альтернативні вибори до парламенту та ін. дещо запізнилися і були зустрінуті опозицією прохо- лодно. У підсумку сирійська влада не змогла зупинити протестний рух, який вимагав вже повної зміни політич- ної системи й відставки президента Асада. У цій ситуації уряд пішов на конфронтацію з опо- зицією та став використовувати регулярну армію для припинення демонстрацій. Опозиція також почала фор- мувати озброєні загони й вступати у бойові зіткнення з сирійською армією. До кінця 2011 р. була створена пов- станська Вільна Сирійська Армія (ВСА). Сирійська опозиція як одна з головних діючих сил конфлікту спочатку не мала єдиної організаційної струк- тури. Крім того, вона була розділена на внутрішню і зо- внішню, зарубіжну, опозицію. алавітським Також конфлікт в Сирії загострили озброєні ісламі- стські угрупування, мета яких була встановлення в Сирії режиму ісламського правління. В більшості це були чле- ни угрупувань – найманці з різних країн світу. Спочатку вони вели озброєну боротьбу проти офіційної влади Си- рії, але нерідкі були випадки, коли з різних причин угрупування конфліктували між собою [5, с.172]. З часом, розбіжності між ВСА та ісламістськими угрупуваннями привели до розколу в озброєній опозиції. У вересні 2013 р. частина угрупувань вийшла із складу ВСА й почала призивати до об'єднання на основі ісламу, та вже згодом в листопаді був створений «Ісламський фронт» – єдина бойова структура ісламістів. Таким чи- ном, утворилася третя сила, яка почала весті війну як проти Башара Асада, так і проти ВСА. Проте, загальної єдності в рядах ісламістів не спостерігалося. І вже в січні 2014 р. між ними розгорнулися бойові дії, в яких особливу жорстокість проявило угрупування «Ісламська держава Іраку і Леванта» (ІДІЛ), яка діяла до цього в Іраку й проголосила створення «Халіфату» на завойованих землях. До літа 2014 року ІДІЛ контролю- вало великі території в Сирії, газові та нафтові родовища і проводило жорстоку політику на окупованих територі- ях – масові страти, рабську працю, торгівлю людьми, вбивства представників інших релігійних конфесій. Тому опозиція поспішила дистанціюватися від ІДІЛ, і НКСРОС (Національна коаліція сирійських революцій- них і опозиційних сил) оголосила їх терористичним угру- пуванням і головним ворогом разом з режимом Асада. 48 Секція Історії Ісламську Республіку з військовим угрупуванням «Хезболла» в Лівані. в Сирії, Підтримка Тегерана сирійського режиму багато в чому привела до того, що повстання сирійців переросло в суннітське повстання. Ця тенденція послужила голов- ною причиною посилення впливу в рядах сирійської опозиції таких ісламістських організацій, як «Ісламська Держава» («ІДІЛ») і «Джабхат ан-Нусра». У свою чергу, вище іранське керівництво в особі аятоли А.Хаменеі вважає, що США і Великобританія спеціально створили «Аль-Каїду» і «ІДІЛ», щоб внести розкол між сунітами і шиїтами для боротьби з Іраном [8]. військових Ці загрози підштовхнули Іран до активної підтрим- ки режиму Башара Асада. В підтвердження цього радник аятоли Хаменені А.А. Веялаті заявив, що Сирія – це найважливіша частина фронту "золотого кільця" яка підтримує Іран в регіоні й в Сирії Іран б'ється за себе і своє майбутнє [3, c.9]. з кінця вересня Інтерес монархій Перської затоки в сирійській кризі полягає, передусім, в прагненні розірвати вісь Іран- Сирія, позбавивши Іран практично єдиного союзника на Близькому Сході. «Іран повністю І тому, можна з впевненістю стверджувати, що пос- лаблення Сирії для них – це послаблення Ірану. Більше усіх в цьому зацікавлена Саудівська Аравія, оскільки вже на протязі багатьох років королівство прагне до лі- дерства в регіоні, що робить її найбільш зацікавленою в зміні шиїтського режиму як в Ірані, так і в Сирії. Іранська влада усвідомлює, що сирійські події представляють головну загрозу ІРІ на Близькому Сході. Для Ірану підтримка влади Сирії украй важлива не сті- льки тому, що Сирія – ключовий союзник, а Іран побою- ється приходу до влади в САР ворожих Ірану сил. Голо- вне – побоювання втратити статус ключового регіональ- ного гравця і втратити стратегічної ініціативи. Крім то- го, скидання режиму Асада в САР неминуче підірве мо- ральний авторитет влади в самому Ірані, що може похи- тнути внутрішньополітичну стабільність [4, с.254-255]. Коли стало ясно, що Сирійську кризу складно ви- рішити мирним шляхом в короткі терміни, Саудівська Аравія та Іран почали запобігати активні дії. Саме ситу- ація в Сирії відобразила реальні цілі та інтереси Тегера- на і Ер-Ріяда на Близькому Сході. Дії Саудівської Аравії та Ірану проявлялися по-різному в різні періоди кризи, проте контекстом була боротьба за лідерство в регіоні. На перших етапах кризи Саудівська Аравія та Іран до- кладали значних дипломатичних зусиль із мирного вре- гулювання і намагалися зайняти вигідніше положення в ситуації. Починаючи з весни 2011г. Саудівська Аравія посилювала тиск на ЛАД (Ліга арабських держав) і РСАДПЗ (Рада співробітництва арабських держав Пер- ської затоки), проводячи через них необхідні їй рішення по Сирії. Це робилося для того, щоб нейтралізувати Іран в дипломатичному полі й понизити міру наслідків полі- тичних змін в регіоні. У серпні, листопаді та грудні 2011 р. На засіданнях Міністерської ради ЛАД і РСАДПЗ був прийнятий ряд резолюцій, які повною мі- рою показали позицію Саудівської Аравії в Сирії. Від сирійського уряду вимагали «припинити кровопролит- тя», та прийняти у себе спостерігачів ЛАГ [11]. Іран вступив в дипломатичне і політичне протисто- яння по Сирії дещо пізніше – літом 2012 р., хоча раніше 1. Колесников П.М. виступав за мирне розв'язання сирійської кризи, без политической здійснення зовнішньої інтервенції. Проте спостерігаючи Секція Історії 2. Кузьмин В.А., Соколов Н.В. Причины сирийского кризиса и его развитие в 2011-2015 гг. Уральское востоковедение: меж- дународный альманах. Екатеринбург, 2018. Вып. 7. С. 140-148. 3. Кузьмин В.А, Соколов Н.В. Цели и позиции Саудовской Аравии и Ирана в сирийском вопросе. Мусульманский мир. 2018 №1 C. 6-11. 9551a5e2-3b85-574c-bfd 4. Рыжов И.В., Бородина М.Ю. «Арабская весна» как квинт- эссенция межарабских противоречий. Вестник Нижего- родского университета им. Н.И. Лобачевского. 2012. №6 (1). С. 252-256. syrian-resort-town-is 5. Рыжов И.В., Бородина М.Ю., Дорофеев Ф.А. Суннитско- шиитское противостояние Иран и Саудовская Аравия в борьбе за региональное лидерство. Свободная мысль. 2019. №1 (1673). С. 169-180. 2011 р. URL: 6. Соколов Н.В. Военно-политическое противостояние Сау- довской Аравии и Ирана в контексте борьбы за лидерство на ближнем востоке (конец 1970-х – начало XXI века). Ма- гистерская диссертация Уральский гуманитарный инсти- тут. 2016. С. 139. terests of 7. Шевелин П.П. Положение шиитов Саудовской Аравии на рубеже XX-XXI вв. Общество: политика, экономика, пра- normalization of во. 2016, №8. С. 23-27. 8. Gayle D. Zionists, the US government and the ‘wicked’ British Key words: created ISIS to destroy Iran, rants country’s supreme religious Syrian crisis, leader. Reuters. 13 October 2014. URL: Отримано:15.11.2 https://www.dailymail.co.uk/news/article-2791169/zionists-go- УДК 94-054.6(477) «1919/1921» О. М. Шолк, аспірант кафедри УЧАСТЬ ІННОУКРАЇНЦІВ У ЗИМОВИХ ПОХОДАХ У статі досліджено участь інноукраїнських Зокрема, проаналізовано мотиви, що спонукали йових діях, допомозі українським партизанам, Ключові слова: Армія УНР, Зимовий похід, повстанці, Досліджуючи проблему Перших визвольних зма- гань варто звернути увагу на партизанські дії українсь- кого війська, відомі як Зимові походи, що були продов- женням збройної боротьби України, лише в інших фор- мах. Окрім українців у них брали участь представники інших національностей, що також перенесли усі важкі умови, проявляючи героїзм та стійкість. Мета статті: дослідити участь іноукраїнців у Пер- шому та Другому зимових походах (1919-1921). Проблематикою Зимових походів займались дослі- дники: Н. Гірняк [2], О. Доценко [3], В. Мороз [5], Я. Тинченко [6; 7]. ю, Ван-кін-ю, Важливими джерелами виступають спогади учас- ників тих подій: генерал М. Омеляновича-Павленка [1], полковника П. Дяченка [4]. польські, Наприкінці листопада 1919 року українське військо перебувало в катастрофічній ситуації. Війна на 3 фронти, відсутність будь-якої зовнішньої підтримки, перехід на бік ворога Галицького війська, епідемія тифу – усі ці фактори призвели до фактичної ліквідації регулярної армії. Із бойо- вого складу у 25-30 тис. вояків влітку, залишилось ледве 10 тис. у листопаді ( із них понад 80% хворіли на тиф і не мог- ли брати участь у боях). В таких умовах військове керівни- цтво УНР вирішило перейти до партизанських дій у тилах ворожих армій («червоних» та «білих»), з метою організа- ції всеукраїнського повстання [1, c.230]. 6 грудня 1919 року генерал М. Омелянович-Пав- ленко оголосив про початок Зимового походу, метою яко- го було збереження боєздатних частин і підготовка зага- льного повстання навесні наступного року. Учасниками 50 Секція Історії ототожнювали себе із Україною, а тому в грудні 1918 перейшли до армії Денікіна, серед них був і генерал Га- лкін. Серед «білих» він не займав значних посад, а на- прикінці 1919-го опинився в окупованій більшовиками Одесі, де переховувався під чужим прізвищем і був ви- мушений вступити на службу до РСЧА, очоливши штаб 41-ї стрілецької дивізії, котра складалась із вояків армій УНР та УГА. Дізнавшись про наближення українських вояків, він у квітні 1920 піднімає повстання і приєдну- ється до Зимового походу [6, c.350]. До Дієвої армії УНР приєдналось багато вояків-гали- чан. Більшість із них нічого не знали про перехід УГА на бік Денікіна, оскільки лежали у шпиталях і потягах, зморе- ні тифом. Однак вже за кілька тижнів відбувся заколот га- лицьких частин, котрі не захотіли відходити із «білими» до Одеси і Криму. Значна частина галичан приєдналась до більшовиків, сформувавши Червону Галицьку Армію [2, с.517]. Але декотрі відділи приєднались до наддніпрянців. Серед них був і німець Едуард Шепарович, що очолив пов- стання свого загону проти більшовиків [5, с.88]. Загалом, іноукраїнці зіграли доволі помітну роль у Першому поході. Про участь китайців у партизанських рейдах згадували і денікінці і своїх рапортах (при чому перебільшуючи їх чисельність) [6, c.25]. На відміну від багатьох українських старшин і козаків, котрі дезертирува- ли з армії і повертались додому, або ж переховувались в селах через хвороби і рани, іноземці залишались в строю, і в травні 1920-го влились до регулярної армії УНР, продов- жуючи бойові аж до переходу через Збруч [2, c.532]. Як і всі учасники Зимового походу, іноземці мали право на отримання Залізного хреста. Іще під час розро- бки цієї ідея обговорювалось питання про надання аль- тернативної нагороди для інородців (тобто для корейц китайців і татар, котрі не сповідували християнство), але на загальних зборах орденської ради було вирішено вру- чати усім однакові нагороди [6, c.100]. Виникали також казуси щодо вручення нагород відсутнім. Так, Карліс Броже, заступник командира полку Чорних Запорожців, одразу після інтернування українського війська відпра- вився на Батьківщину і Хреста не отримав, попри звер- нення Петра Д’яченка [7, с.61]. 3. Доценко ва: Праці Українського Восени 1921 року генерал Юрко Тютюнник розпочав підготовку до Другого Зимового походу. Він мав спільну мету із першим – підняти всеукраїнське повстання, проте його організація докорінно відрізнялась. Якщо Перший похід проводився кадровою армією і готувався Генераль- ним Штабом, то Другий підготовлювала невелика група молодших офіцерів Армії УНР. Головою Повстанського Штабу став Юрій Отмарштайн, що мав шведсько-грецьке походження, народився в Тирасполі [7, с.320]. У підготовці Походу також брав участь генерал Галкін. Похід був орга- нізований вкрай невдало і в несприятливих умовах: на кі- нець 1921 року більшість великих повстанських загонів або були розгромлені, або самі припинили існування. Учасниками зимового походу були рядові козаки і нижчі чини офіцерства. Більшість складала молодь, ще не мала значного бойового досвіду, давалась взнаки і відсут- ність навиків партизанщини. Щодо інородців в повстансь- ких загонах, то про них свідчень вкрай мало. Єдиними Секція Історії УДК 908(477.43-21)«1925/1935»:78(477)(092)Коссак Д. Р. Яблонська, аспірантка кафедри ВИКЛАДАЦЬКА І ДИРИГЕНТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У КАМ’ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ (1925-1935 рр.) У статті досліджено етапи життя та діяльності туту народної освіти/інституту соціального виховання, ча Коссака. Відповідно до доступних нині джерел, тя і долю радянської репресивної політики в колишньому Звернено увагу на попередні складові його біографії. для глибшого вивчення біографії митця і педагога. Ключові слова: Коссак Михайло Андрійович, диригент, освіти, Кам’янець-Подільський інститут соціального Одним із відомих представників освітньої та культур- ної еліти Кам’янця-Подільського середини 1920 – середини 1930-х рр. був український композитор, диригент та педа- гог Михайло Андрійович Коссак (1874-1938), біографія якого тривалий час не була з’ясована. Певний внесок у її вивчення зробили мистецтвознавці П.К. Медведик [8; 9] і Р.Я. Лаврентій [7], а також краєзнавець Є.Д. Назаренко [10]. Однак, педагогічні аспекти діяльності митця, пов’я- зані з Кам’янець-Подільським інститутом народної осві- ти/соціального виховання, у повній мірі ще не з’ясовано, що актуалізує подальший науковий пошук. Коссак Михайло Андрійович народився 18 квітня (за іншими даними 8 квітня 1874 р. у Галиччині, в с. Ви- гнанка (сьогодні належить до Чортківського району Тернопільської області) в родині дяка та диригента са- модіяльного хору Андрія Коссака. Михайло був найста- ршим серед шістьох дітей і всі вони опановували музич- не мистецтво. У 1881-1892 рр. навчався у Чортківській 6-ти класовій школі та Бучацькій гімназії при монастирі отців Василіян. Студіюючи музичну теорію з юного ві- ку, організовував селянські хори української народної пісні, що в той час тут було новинкою. Згодом, вступив на курси диригента до Львівської консерваторії. Пра- цюючи хористом у місцевій польській опері, зміг само- стійно оплачувати своє навчання. По його завершенні у 1896 р. став членом товариства «Руська Бесіда». Тоді ж став головним диригентом в їхньому оперному театрі. На цій посаді працював до початку Першої світової вій- ни [2, арк.2; 5, с.1146; 6; 7; 12]. дозволили З початком бойових дій потрапив до лав австрійсь- кої армії та у званні фендрика (унтер-фельдфебеля) став військовим диригентом. Брав участь у боях за Переми- шль, у 1915 р. потрапив у російський полон та опинився в Ташкенті. Тут зустрів події російської революції 1917 р. і тоді ж, як військовий, отримав амністію, але без права повернутися на батьківщину. У місті організував хор з українців, що мешкала в Ташкенті [2, арк.2]. Наприкінці 1918 р. прибув до Києва де влаштувався диригентом у Київській трупі Миколи Садовського. На- ступного року Театр переїхав на Поділля, однак 45- річний митець залишився в Києві, перейшов на роботу до театру «Музичної драми». Восени денікінці закрили його в Києві. М.А. Коссак із сім’єю переїхав до Кам’янця-Подільського. З 1920 р. працював диригентом у місцевому театрі та вчителем співів й музики в загаль- ній драматичній школі [2, арк.2; 4, с.602; 11, с.81-82]. дачів, У лютому 1925 р. на пропозицію ректора Кам’я- нець-Подільського інституту народної освіти В.О. Ґери- новича посів у виші дві посади – асистента по кафедрі музики та лаборанта музично-вокального мистецтва. 52 Секція Історії чі, а також паспорт (№80-505370) та партбілет (№052445) глави сім’ї [1, арк.1]. Того ж дня відбувся другий допит арештованого, під час якого пригадали покази В.О. Ґериновича 1932 року та намагалися вибити свідчення на підтвердження тієї інформації. Михайло Андрійович не підтверджував свідчення щодо діяльності націоналістичних організацій у місті і доводив свою не- участь в антирадянській діяльності. Однак після засто- вування фізичних методів, він заявив: «Під час викла- дання співів Геринович наказав мені розучити із студен- 5. Коссак Михайло. тами українські націоналістичні пісні замість револю- ційних, що я й робив доти, доки комсомольська органі- зація не запротестувала проти націоналістичного викла- дання співу» [1, арк.9]. Це «зізнання» використали для висунення найсуворішого обвинувачення. Трійкою УНКВС по Кам’янцю-Подільському від 30 грудня 1937 р. (№10551) Коссак Михайло Андрійович був засу- джений до розстрілу [1, арк.23]. 7. Лаврентій Вирок було виконано 2 січня 1938 р., а тіло поховано кол.: І. М. Дзюба, у загальній могилі неподалік хутора Загальського (Загайсь- кого) у Кам’янці-Подільському [1, арк.24; 9, с.445]. Лише 10 липня 1989 р. М.А. Коссака було реабілітовано рішен- ням прокуратури Хмельницької області, за відсутності складу злочину і як незаконно репресованого [1, арк.26]. Як обдарована, творча особистість, Михайло Анд- рійлович за життя залишив яскравий слід в українському музичному мистецтві. Він диригував не одну оперу та написав музику до багатьох вистав, таких як «Вій», «Ци- редкол.: О.К. Антонов ганка Аза», «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Лісова пісня». Завдяки йому на українській сцені поставили «Продану наречену» Бедржиха Сметани, «Гальку» Ста- ніслава Монюшка, «Енея на мандрівці» Ярослава Лопа- тинського, «Євгенія Онєгіна» Петра Чайковського, «Фа- уста» Шарля Ґуно, «Кармен» Жоржа Бізе, «Мадам Бат- терфляй» Джакомо Пуччіні, «Травіату» Джузеппе Верді та деякі опери Миколи Лисенка, Жана Оффенбаха, Франца Легара. Він був автором обробок народних пі- ukrayinskoyi-muzyky-myhajlo-kossak-1020921 сень, маршів та п’єс для скрипки [3, с.147]. Отже, відомий український диригент та музикант, The article examines викладач М.А. Коссак мав складну, трагічну долю, the teacher of musical пов’язану із функціонуванням радянської влади в Україні. Попри те, він професійно віддавався улюбленій музиці, майстерно викладав студентам Кам’янець-Подільського ІНО/ІСВ, давав їм можливість пізнати світ чарівного му- зичного і пісенного мистецтва, зокрема багатство україн- ських творів. На жаль, талант митця і педагога був не по- трібний комуністичному режиму. За надуманими звину- ваченнями митця заарештували і стратили як ворога на- the biography of the artist роду. Утім з пам’яті українців витравити це ім’я цям» нового суспільства не вдалося. Надалі актуальним залишається пошук історичних Podilskyі Institute of джерел з метою з’ясування усіх не з’ясованих складо біографії діяча, зокрема і його викладацьку і практично- музичну діяльність у найстарішому виші Поділля. Секція Історії УДК 94 (477.4)«17/18»+(082) О. В. Ребрик, аспірант кафедри БУДІВНИЦТВО МОСТІВ І ПОРОМНИХ ПЕРЕПРАВ НА РІЧКАХ В розвідці зроблена спроба схарактеризувати Поділля в 30–60-х рр. ХІХ ст. як важливих складових Ключові слова: мости, поромні переправи, Поділля, Аналіз наукової літератури та джерел засвідчує, що кінець ХVІІІ – 60-ті рр. ХІХ ст., особливо, починаючи з 30-х рр., відзначався істотною активізацією використан- ня шляхів сполучення як у контексті дедалі зростаючої комунікації Правобережної України з столицею та міс- тами й іншими регіонами Російської імперії, так і у зв’язку з державними та геополітичними змінами і зрос- танням обсягів внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Ось чому сучасний український історик С. Віднянський осо- бливо підкреслює, що Україна представляє собою «етно- географічний простір у самому центрі Європейського континенту, на перетині торговельно-воєнних шляхів між Сходом і Заходом, Північчю й Півднем…» [12, с. 8]. Натомість, відомий вчений О. Реєнт справедливо відзна- чає нові явища в економічному житті та соціальній сфері на українських землях, зокрема «освоєння Півдня, ство- рення єдиного внутрішнього ринку та господарського організму, розвиток інфраструктури, активізація товар- но-грошових відносин, формування купецького стану, зміцнення виробничих зв’язків між населенням окремих регіонів, розширення експортно-імпортних операцій, зростання й поява нових міст, збільшення кількості під- приємств, вдосконалення процесу виробництва та ін. [10, с. 167]. Важливе місце в торгівлі Правобережжя займав Бердичів, яким проходив давній шлях із Туреч- чини через Молдавію, Буковину, Житомир, Київ у Ро- сію. На його ярмарки привозили з Росії полотна, мило, хутра, тютюн. Через Бердичів – Житомир надходив у Київ основний потік молдавських, балканських та поль- ських товарів. Поділля і значна частина Галичини були районом, звідки у Росію надходила велика рогата худо- ба. Водночас Поділля в числі інших регіонів України було ринком збуту і сировинною базою більш розвине- них земель [7, с. 82]. Це, в свою чергу, викликало необ- хідність зосередження більшої уваги центральних орга- нів влади і місцевого самоврядування до якості транспо- ртних сухопутних і водних артерій на території Поділь- ської губернії. Тим більше, що «в часі це співпало із де- далі більшим втягуванням українських земель у сферу загальноросійських зовнішньоторговельних зв’язків і в систему світового ринку, що зумовлювалося наявністю великої кількості товарного зерна та підвищенням попи- ту на нього з боку західноєвропейських держав із чор- номорсько-азовських портів [9, с. 109]. доволі Такі тенденції спричинили трансформації мережі то- рговельних шляхів і поштових трактів Поділля і всієї Правобережної України, якими відбувалися внутрішні та зовнішні товарні потоки. Якщо істотних змін не зазнало покриття самих доріг, то їх маршрути та переправи через численні річки і притоки краю зазнавали суттєвих змін. На незмінність стану доріг, можливо, вплинула відсут- ність занепокоєння в російського уряду і його місцевих органів влади. Адже, до прикладу, віленський віце- губернатор Фрізель у 1796 р. відгукувався про поштові установи і тракти так: «кожний, хто мандрував у Польщі, 54 Секція Історії дко ремонт і особливо спорудження мостів затягувалося на десятки років. Так, будівництво нових мостів у м. Хмільнику розтягнулося на більше 10 років – від травня [уклад. і авт. 1851 до грудня 1861 р. Причин цьому було декілька, Кам’янець-Под однак найважливіші з них полягали в бюрократичній тяганині та нестачі коштів [4, арк. 3-1022; 5, арк. 1-201]. На Дністрі були влаштовані лише переправи [11, с. 252, 259]. Через Дністер і Буг були облаштовані на прохання поміщиків у Лядаві, Вихватнівцях, Рашкові, Кам’янці, Рибниці і Новокостянтинові наприкінці 50 – на початку 60-х рр. ХІХ ст. [1, арк. 2-104]. 30-річчя С. 106–123. Так заходи сприяли формуванню доволі розвиненої мережі шляхів сполучення та дозволяли брати активну участь у розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі в Подільській губернії й загалом різним районам України. 11. Справочная Список використаних джерел: 1. Державний архів Хмельницької області, ф. 33, оп. 1, спр. 5, 509 арк. 12. Україна 2. Держархів Хмельницької області, ф. 33, оп. 1, спр. 222, 138 арк. С. В. Віднянського]. 3. Держархів Хмельницької області, ф. 33, оп. 1, спр. 256, 468 арк. In the investigation 4. Держархів Хмельницької області, ф. 33, оп. 1, спр. 257, 1022 арк. crossings on the 5. Держархів Хмельницької області, ф. 33, оп. 1, спр. 314, 204 арк. 6. Держархів Хмельницької області, ф. 228, оп. 1, спр. 44. Т. 3, 421 арк. struction. 7. Балабушевич Т. А. Торговельні зв’язки українських земель із Росією в другій половині ХУІІІ ст. Спроба узагаль Секція СПЕЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ І СОЦІАЛЬНОЇ УДК37.013.73:159.923.2 В. І. Ворох, аспірант кафедри спеціальної АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОГО ВИХОВАННЯ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТ Стаття присвячена проблемі економічного виховання ний аналіз проблеми економічного виховання учнів Ключові слова: економічне виховання, учні з Постановка проблеми. Поступове зростання в на- шій країні кількості дітей з інтелектуальними порушен- нямиактуалізує проблематику вивчення питання їх взає- модії із соціумом, оскільки цей процес у зазначеної кате- горії дітей протікає досить важко та часто із запізнен- ням, ускладнюючись через порушення їхнього розвитку. Такі діти відчувають певні труднощі у досягненні своїх цілей в межах існуючих соціальних норм, що може ви- кликати у них неадекватну реакцію та призводити до відхилень у поведінці [1, с.298]. ші, У дітей з інтелектуальними порушеннями відзнача- ється ускладненість практичного застосування ними у са- мостійній діяльності наявних знань і умінь. Перенесення отриманих знань на практику, аналіз ситуацій та вибір рі- шень при розв’язанні повсякденних життєвих завдань (на- приклад, купівля продуктів у магазині та відповідне пово- дження з грошима). Особливо значущим для дітей з інтеле- ктуальними порушеннями є оволодіння елементарними економічними навичками, оскільки це сприяє забезпечен- ню покращення їх соціальної адаптації та полегшення інте- грації в економічному соціальному середовищі. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Про- блемі економічного виховання дітей присвячені наукові праці О. Аменд, Л. Епштейн, Л. Пономарьова, В. Кондра- тьєва, Т. Любимової, І. Прокопенко, В. Розова, А. Смо- ленцевої, Б. Шемякіна, О. Шпака та ін. Окреміа спекти цієїп роблеми у спеціальній педагогіці досліджували: О. Сербова, Т. Стариченко І. Татьянчикова та ін. у них економічної Метою нашої статті є обґрунтування актуальності завершений характер економічного виховання старшокласників з інтелектуа мані знання, уміння льними порушеннями. ми, цілісними, Виклад основного матеріалу. Сьогодні в динаміч- них ринкових умовах, коли інформаційний прогрес до- сить швидко змінює вимоги до організації економічних відносин, переводячи їх у цифрове поле та розвиваючи електронний грошовий обіг, проблема економічного виховання дітей з інтелектуальними порушеннями, з одного боку, полегшується, оскільки поступово зменшу- ється потреба в операціях з готівкою (наприклад, відпа- дає потреба у навичках рахувати гроші, якщо розрахун- ки здійснюються карткою), а з іншого – ускладнюється необхідністю постійного оновлення знань про електрон- ні засоби розрахунків (наприклад, з’являються нові мо- 56 Секція Спеціальної освіти, психології  рівень загально-особистісної адаптації дитини з інте- лектуальними порушеннями у суспільний простір в цілому, що дозволить визначити можливості її вхо- дження у простір економічних відносин;  рівень комунікативності дитини з інтелектуальними порушеннями для визначення її можливостей у спіл- куванні з соціальним оточенням, тобто виявлення не- обхідних їй основ фінансової грамотності;  характер міжособистісної взаємодії дитини з інтелекту- альними порушеннями з метою визначення сфери по- дальшого застосування набутих економічних навичок;  рівень самооцінки та саморозвитку для усвідомлення перспектив застосування набутих економічних знань гіка та спеціальна та навичок та ін. 2. Смеречак Л., Зазначимо також, що формування економічного досвіду дітей з інтелектуальними порушеннями часто відбувається під впливом негативних зовнішніх чинни- ків соціального середовища, які призводять до різних деформацій особистості, значного погіршення її статусу не тільки у частині загального психічного розвитку, але і в частині міжособистісних відносин. Основними негати- вними чинниками такого впливу можна вважати: нега- тивне або умовно-позитивне ставлення соціального ото- чення; недосконала соціальна політика захисту цієї кате- горії людей; низька залученість в систему соціальних відносин тощо. І чим більше таких чинників буде нега- УДК 376.011.3-051 А. О. Косовська, аспірантка кафедри спеціальної ЗМІСТ МЕТОДИК ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ГОТОВНОСТІ ДО КОМАНДНОЇ РОБОТИ У НАВЧАННІ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ У статті проаналізовано структурні компоненти чанні дітей з особливими освітніми потребами Ключові слова: корекційний педагог, компетентність мотиваційний компонент, особистісний компонент, Аналіз наукової літератури [2, 3] дав можливість окреслити поняття готовності до командної роботи у навчанні дітей з особливими освітніми потребами, що в контексті нашого дослідження розуміється, як набуття корекційними педагогами здатності працювати в коман- дах, поєднавши певні знання, щодо сутності командної роботи, практичні навички та особистісні якості коман- дної взаємодії, тобто оволодіння педагогами компетент- ності командної роботи. обізнаності Аналіз наукових досліджень і публікацій дає змогу виокремити ряд науковців, які присвятили свої праці різним аспектам підготовки фахівців (корекційних педа- гогів) до професійної діяльності в рамках компетентніс- ного підходу та розробці методик дослідження відповід- них компетентностей зокрема: В. Боднар, О. Бондарчук, Белбін, І. Дмітрієва, А. Колупаєва, З. Ленив, О. Мартин- чук, С. Миронова, О. Філь, Холл, М. Шеремет, та ін. Метою дослідження є окреслити зміст методики визначення рівня готовності корекційних педагогів до командної роботи у навчанні дітей з особливими освіт- німи потребами. ті застосування На основі компетентнісного підходу, в ході нашого дослідження було виділено чотири взаємозалежних ком- поненти, які формують структуру компетентності ко- мандної роботи, зокрема змістовий компонент, ціннісно- Секція Спеціальної освіти, психології нами було розроблено опитувальник цінності командної роботи, який включає в себе вісім тверджень, проаналізу- вавши які, необхідно вказати позицію згоди або незгоди із запропонованим твердженням та опитувальник мотивації до командної роботи, який передбачає 10 тверджень, Список потрібно оцінити за п’ятибальною шкалою у відповідн ті до власних міркувань. 1. Методика Особистісний компонент представлений наявністю певних властивостей та якостей особистості необхідних для роботи в команді, зокрема емпатія, наявність комуні- веб-сайт. URL: кативних здібностей, вміння слухати, розпізнавання 18#Text (дата звернення: цій інших людей, схильність до виконання командних ролей, тощо. Для дослідження особистісного компоненту нами було обрано тест Холла для визначення емоційного інтелекту [5], розроблено карткову методику «Відгадай емоцію» та використано модифіковану діагностику функ- ціонально-рольових позицій за Белбіном [4]. Діяльнісний компонент передбачає наявність від- повідних навиків роботи в команді, дослідження даного компоненту вбачається в проведенні спостереження без- посередньої діяльності команди супроводу дітей з особ- ливими освітніми потребами відповідно до протоколу спостереження. their research Отже, в результаті покомпонентного аналізу структу- work, semantic component, ри компетентності командної роботи ми описали загаль personal component, activity зміст методик, за допомогою яких доцільно визначити вень готовності корекційних педагогів до командної робо- ти у навчанні дітей з особливими освітніми потребами УДК 376.37(373.2):004.93'12 Г. О. Лукачович, аспірантка ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ОНЛАЙН- І ОФЛАЙН-ІГОР РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКІВ З ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ У статті розглянуто проблему застосування мовлення в офлайн- і онлайн-форматах. Узагальнено дактичних онлайн- і офлайн-ігор та описано основні Ключові слова: інформаційно-комунікаційні дорозвинення мовлення, дошкільник, лексика, логоп Постановка проблеми. Сучасне освітнє середови- ще в Україні відзначається активними запитами щодо застосування інформаційно-комунікаційних технологій (далі ІКТ). Спеціальна освіта, зокрема дошкільна, не залишається осторонь. Аналіз результатів профілактичних оглядів дошкі- льників в Україні за останні 5 років показує, що найбі- льша кількість дітей з порушеннями мовлення припадає на дошкільний вік. Одним з таких порушень є загальне недорозвинення мовлення (далі ЗНМ). Для лексичного розвитку, діти дошкільного віку з ЗНМ потребують активізації уваги, що можна забезпечити використанням дидактичних онлайн- і офлайн-ігор на су- часних ґаджетах (планшет, смартфон, ноутбук, комп'ютер). Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання впровадження ІКТ, в тому числі дидактичних онлайн- і офлайн-ігор, у корекційній освіті висвітлювалися уче- ними: Б. Айзенбергом, О. Качуровською, О. Кукушкі- ною, О. Легкою, С. Мироновою, І. Холковською, М. Ше- ремет, А. Юдилевич та ін., проблема формування профе- сійної компетентності вчителя-логопеда розкривалися в роботах вчених: І. Жадленко, М. Орешкіна, Ю. Пінчук, 58 Секція Спеціальної освіти, психології стерігається не сформованість зв’язного мовлення. Ос- новним в подоланні порушень є логопедичні заняття, які спрямовані на розвиток усіх компонентів мовлення [3, с.132]. Одним із сучасних засобів для його результатив- ності є інформаційно-комунікативні технології, які до- зволяють провести більше дидактичних ігор за відведе Створення дидактичних ний час, стимулювати увагу, мотивувати та зацікавити ребує специфічних дошкільників із ЗНМ, розвивати дрібну моторику, рфейс інтернет-платформ пам'ять, мислення, розширювати словниковий запас, підказки. Для створення формувати зв'язне мовлення. переглянути відеоуроки Дидактичні ігри – це різновид пізнавальних, Онлайн- і офлайн-ігри ально створених дорослими чи успадкованих від попе- ктичні онлайн-ігри редніх поколінь ігор, що використовуються в навчаль- Результати тестувань ному процесі під безпосереднім керівництвом педагог для розуміння [2, с.143]. Дидактична гра має навчальну мету, зміст, них офлайн-ігор певні правила та ігрові дії, тому накопичуються, Використовуючи зуються і трансформуються знання у вміння й навички, кувати за дотриманням розширюється досвід особистості та стимулюється враховувати індиві виток, закріплюється й активізується словник, мовлен го результату, нєві вміння та навички У процесі дидактичної гри важ- традиційними методами: ливо створити доброзичливу атмосферу співробітництв бесіда, артикуляційна дорослого з дитиною, стимулювати їх творчу активніст враховувати потреби та інтереси дітей відповідно до віку та індивідуальних потреб розвитку і корекції. Дидактичним іграм притаманні певні особливості, а саме: ників з загальним вання їх класифікації, 1) за своїм змістом здійснюють навчання, мають у собі них освітніх потреб навчальні завдання, розв’язання яких відбувається досліджень: дослідити засобами активної, захоплюючої для дітей ігрової умовах закладу яльності; 2) насиченість навчання емоційно-пізнавальним зміс- том, що відповідає самій природі дитини; 3) дозволяє проводити навчальні заняття з невеличкими групами дітей, навіть із однією дитиною [1, с.138]. Для створення дидактичних онлайн ігор можна скористатися безкоштовними платформами: Всеосвіта, На урок, Learningapps, Liveworksheets тощо; для офлайн- технологій виненням мовленні. ігор – Microsoft PowerPoint, Paint, CorelDRAW та ін., які С. 132-136. URL: http://nbuv.go дозволяють створити тестування з малюнками, або певними діями для: The games with preschoolers  активізації уваги і пам'яті (знайди пару, тінь, колір, форму, величину, зображення, візерунок, об'єкт, тва- рину, рослину, овочі, фрукти тощо);  розвитку мислення (де знаходиться, знайди зайве, знайди відповідність, продовж ряд та ін.);  автоматизації звуків (назви картинки на певний звук);  диференціації звуків (картинки з одним звуком скла- ди в маленький кошик (мішок, коробку і т. д.), з ін- шим – у великий, тощо); Отримано УДК 376.091.62-056.313 І. І. Матвійчук, аспірант кафедри спеціальної ПІДРУЧНИК ЯК ЗАСІБ НАВЧАННЯ ГЕОГРАФІЇ УЧНІВ З У статті проаналізовано значення підручників, ньому процесі з учнями, які мають інтелектуальні Ключові слова: підручник, методичне забезпечення, Забезпечення учнів з особливими освітніми потре- бами, втому числі учнів з інтелектуальними порушен- нями (далі – учнів з ІП) навчальними підручниками є болючим питанням і дотепер. Багато навчальних пред- Секція Спеціальної освіти, психології ілюстрацій, теоретичних та практичних завдань та вла- сне самого тексту. дидактичного Метою статті є проаналізувати значущість підруч- ника з географії для учнів з ІП в освітньому процесі. Аналіз загальної літератури з дидактики навчання географії засвідчив, що питанням значущості викорис- тання підручників займалися І. Барінов, Л. Вішнікіна, І. Діброва, Н. Кріт, О. Надтока, С. Кобернік, В. Коринсь- ка, В. Корнєєв, Л. Покась, В. Самойленко, О. Топузов, та ін. У спеціальній педагогіці питання навчально-мето- дичного забезпечення географічної освіти досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні вчені, серед них: В. Вовк, Л. Дробот, С. Дубовський, Т. Головіна, В. Грузинська, І. Кабелко, В. Ликий, В. Липа, Л. Одинченко, В. Синьов, Т. Скиба, Т. Пороцька та інші. Підручники допомагають вчителю організовувати рі- зноманітну пізнавальну діяльність учнів, що зорієнтовує їх на самостійне здобування знань, розвиток творчості та отримання навичок самостійної навчальної роботи, поєд- нуючи при цьому загальнонавчальні уміння (аналіз, синтез, порівняння та ін.) з географічними (робота з картою, опис, характеристики та ін.), націлюють їх на практичне викори- стання географічних знань і вмінь [3]. В. Самойленко, О. Топузов, Л. Вішнікіна, І. Діброва стверджували: «Підручник з географії один з найважли- віших елементів навчально-методичного комплексу, що забезпечує навчання курсам географії у школі. Саме реалізовує мету й завдання навчальної програми та зна- ходить відображення її зміст. Водночас сучасний підру- чник з географії – це своєрідний дидактичний комплекс, який може виступати самодостатньою системою або універсальним засобом навчання» [3]. Д. Зуєв визначив наступні функції підручника: ін- формаційна, трансформаційна, систематизуючи, моти- 2. Миронова С.П. ваційна, розвивальна, виховна, інтегрувальна, диферен педагогіка: ційованого навчання, комунікативна та координувальна. В свою чергу С. Миронова виокремила вимоги до пі- дручників, які застосовують в освітньому процесі учнів з ІП. Серед них: відповідність змісту підручника програмі предмета; тісний зв'язок практики і теорії; доступність, лаконічність, обґрунтованість викладу; невеликий обсяг параграфів; супровід тексту наочністю, прикладами; відпо- відний шрифт; привабливе зовнішнє оформлення та ін. [2]. Згідно досліджень Л. Одинченко та Т. Скиби, методи- чний апарат підручника підвищує ефективність навчання. Основу підручника складає текст, який органічно Отримано:15.11.2021 зв’язується з поза текстовими компонентами. Текст бражає не тільки основний навчальний та допоміжний УДК 159.954.3-053.4-056.313 А. В. Мішеніна, аспірант кафедри спеціальної ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ У ДОШКІЛЬНИКІВ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ У статті висвітлено особливості соціального лектуальними порушеннями. Визначено, що соціальні забезпечує формування соціально-громадської Ключові слова: соціальні уявлення, дошкільники розвиток. Постановка проблеми. Соціальні уявлення напов- нюють змістом поведінку дитини та її соціальні відносини. Особливості психічного розвитку дітей з інтелектуальними порушеннями значно ускладнюють процес ознайомлення з 60 Секція Спеціальної освіти, психології Аналіз останніх досліджень та публікацій. Осно- ви вивчення процесу соціалізації у зв’язку з проблемою розвитку особистості в онтогенезі були закладені О. Леонтьєвим, О. Лурією, С. Рубінштейном та ін. Соці- альні уявлення як один із процесів соціального мислення досліджували: К. Абульханова, А. Славська, Н. Смірно- ва та ін. У спеціальній педагогіці окремі аспекти про- блеми ознайомлення з навколишнім світом дітей з інте- лектуальними порушеннями досліджували: Г. Блеч, А. Косимова, А. Міненко, М. Рахуба та ін. Мета статті – охарактеризувати теоретичні основи та особливості формування соціальних уявлень у дошкі- льників з інтелектуальними порушеннями. родини; називає Виклад основного матеріалу. Однією з головних лів, звертається компетентностей Базового компоненту дошкільної в сім’ї, зі старшими; ти є соціально-громадська, яка забезпечує успішний, няття дорослих всебічний розвиток та становлення особистості. події вихідного льно-громадська компетентність передбачає здатність має уявлення про прояву особистісних якостей, соціальних почуттів, вність до посильної участі в соціальних подіях [1]. Сфо- рмованість цієї компетентності проявляється у цінніс- ному ставленні до себе, своїх прав і прав інших людей; уявленнях про соціальне життя, що містять взаємодію з членами сім’ї, родини та іншими людьми. В процесі соціалізації у дитини розвиваються соці- альні уявлення, накопичується соціальний досвід, через реалізацію себе як особистості, оскільки джерелом соці- альних уявлень є взаємодія з сім’єю, однолітками та ін- шими людьми в суспільстві. На думку Г. Марчук, соціа- льні уявлення є складовою когнітивного компоненту соціального досвіду, який формуються на основі знань, які вона отримує. Такі уявлення та знання можуть вико- нувати різні функції в соціальному досвіді дітей, зокре- ма: інформативну, тобто знання несуть у собі інформа- цію про різні сторони соціальної дійсності та емоціоген- ну, що виявляється в інтересі до соціального об’єкта Для дітей з інтелектуальними порушеннями форму- https://mon.gov.ua/storage/app/ вання соціальних уявлень набуває особливого значенн vu_redaktsiyu%20Bazovoho%20komp адже вони мають суттєві труднощі соціальної адаптації. У них спостерігається повільний темп розвитку соціальної перцепції, виділення однолітка в якості об’єкта міжособи- стісної взаємодії. Мотиви вибору дошкільниками партне- рів для гри незрілі і часто не відповідають вікові [2]. Та- кож характерними особливостями для дітей з інтелектуа- льними порушеннями є суттєве зниження, порівняно з дітьми із типовим розвитком, необхідності у взаємодії з талістю. URL: http://kir дорослими та одноліткам; недостатні особистісні ти; відставання в розвитку вербальних та невербальних засобів комунікації. ment Основи соціальних уявлень закладаються в ран- ньому та дошкільному віці, коли дитина пізнає навко- лишній світ, знайомиться з членами своєї сім’ї, оточую- cial and public competence чими, святами та традиціями та ін. Сформованість соці- альних уявлень визначається змістом і ефективністю Key words: social засвоєння соціальних норм та вмінь, загальною адапто disabilities, personality, ваність особистості, її поведінкою тощо. Одним з напрямів формування уявлень про навколи- шнє є ознайомлення з явищами соціального життя. Цей Секція ПЕДАГОГІКИ, ТЕОРІЇ ДОШКІЛЬНОЇ І ПОЧАТКОВОЇ УДК 378.937 О. В. Ковальчук, кандидат педагогічних ГЕНДЕРНА КУЛЬТУРА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ У статті розглядаються питання формування лені актуальні завдання щодо професійної освіти Ключові слова: гендерна культура, гендерне Перетворення України в сучасну демократичну дер- жаву європейського типу супроводжується рядом проблем, пов’язаних зі світоглядним, моральним, духовним потенці- алом кожної особистості. У свою чергу, суспільні перетво- рення суттєво змінюють усталені способи життєдіяльності, суспільні норми й ідеологічні конструкції, що їх визнача- ють. Трансформація національного життя в умовах глоба- лізації, всеосяжні світові масштаби діяльності, долання кордонів зумовили потребу використання поняття «гендер» у багатьох теоретичних і практичних перетвореннях сучас- ного українського суспільства. Слід зазначити, що гендерний підхід має бути врахо- ваний і в змісті та організації освітнього процесу на всіх рівнях, що включає: усунення статевих упереджень у змісті навчального матеріалу та його інтерпретації; створення в навчанні (вихованні) атмосфери взаємоповаги, взаємодії та колегіальності з метою унеможливлення дискримінаційно- го ставлення один до одного всіх суб’єктів освітнього про- цесу; рівноправне залучення і хлопців, і дівчат до організа- ції та проведення різноманітних виховних форм роботи, що дасть змогу виявити на практиці принципи взаємоповаги і взаємодопомоги на основі зміни гендерних ролей та де- монстрації їх варіативності [1]. У багатьох працях українських і зарубіжних учeних висвітлюється гендерна освітня проблематика: гендер- ний підхід в освіті розвинутих країн Європи на рiзних етапах розвитку (І. Дацeнко, М. Зубiлевич, Л. Ковальчук, В. Кравeць, Л. Яворська), формування гендерної педаго- гіки (С. Гришак, Т. Дороніна, О. Луценко, Л. Штильова), гендерні аспекти навчання і виховання учнівської молоді (Т. Голованова, Т. Дороніна, І. Іванова, О. Остапчук, О. Пeтренко, О. Цокур), гендерна соцiалізація молодi (О. Кікінежді, О. Рассказова, С. Харченко) тощо. Можливості застосування гендерного підходу в освіті з метою побудови гармонійних гендерних взаємин розкриває С. Риков: «Гендерний підхід до навчально- виховної діяльності відповідає вимогам сучасної науки, що забезпечує потребу гармонізації процесів міжстате- вої соціальної взаємодії на всіх рівнях як об’єктивн необхідності формування в суспільстві високої гендер- ної культури, так і удосконалення статевих взаємин у сфері сімейно-шлюбних відносин» [2]. Простежуємо взаємозв’язок гендерного та особис- тісно орієнтованого підходів. Особистісний підхід у пе- дагогіці передбачає допомогу в усвідомленні себе осо- 62 Секція Педагогіки, теорії та практики Отже, гендер в педагогічному аспекті це результат процесу соціалізації, набуття людиною рис, якостей, моде- лей поведінки, які сформовані суспільством у конкретно- історичний проміжок часу і відображають характер (авто- ритарний чи егалітарний) політико-економічної та соціаль- но-культурної взаємодії «чоловічого» та «жіночого». Гендерна толерантність майбутніх вчителів повин- на бути спрямована на: 3. Ісаєва 2005. №11. С. 154-157.  подолання патріархатних стереотипів в українському суспільстві й активізацію молоді щодо вирішення проблем загальнодержавного значення;  упровадження гендерного підходу до загальнотеоре- тичної і практичної підготовки молоді до дорослого життя; The article  виховання відповідальності за свої вчинки перед сус- пільством; professional  підтримка демократичного розвитку в Україні шля- хом вивчення та впровадження ідеології гендерної рівності. Отримано:15. УДК 378.011.3-051 І. Л. Пукас, кандидат педагогічних ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО У статті розкрита актуальна на сьогодні проблема дошкільного віку. Особлива увага приділяється щодо розвитку творчих здібностей дітей дошкільного ти теоретичні аспекти професійної підготовки Ключові слова: вихователь, підготовка, професійна В умовах євроінтеграції наукового простору та мо- дернізації системи вищої педагогічної освіти відбува- ються зміни у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти щодо розвитку творчих здіб- ностей дітей має починатися з цілеспрямованої підгото- вки майбутніх вихователів до цього процесу. Адже саме на вихователя покладена відповідальність за формуван- ня особистості дошкільника, розкриття його творчих нахилів та здібностей. З цього випливає, що об’єктом пильної уваги педагогічної теорії і практики має стати дієва підготовка майбутнього вихователя до розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку. На необхідності підвищення ефективності профе- сійної підготовки майбутніх вихователів дітей дошкіль- ного віку наголошується в Законах України «Про осві- ту», «Про дошкільну освіту», «Про вищу освіту», Базо- вому компоненті дошкільної освіти в Україні, «Про охо- рону дитинства» та інших програмних документах. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про дошкільну освіту» «дошкільна освіта є обов’язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Ук- раїні. Дошкільна освіта ‒ цілісний процес, спрямований на: забезпечення всебічного розвитку дитини дошкіль- ного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб» [3]. ність, За останні десятиріччя в Україні було проведено бага- то досліджень, у яких розкриваються особливості профе- сійної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти (Л. Артемової, Е. Бахіча, А. Богуш, Н. Гавриш, Н. Грами, О. Дубасенюк, Л. Загородньої, І. Зязюна, Н. Ємельянової, Н. Ковальової, Т. Котик, К. Крутій, Н. Ничкало, Н. Лисенко, О. Поліщук, Т. Поніманської, Т. Танько, О. Федій та ін.). Секція Мистецтвознавчих во відрізняється від усіх наступних періодів життя люди- ни, не лише динамічністю розвитку та його значущим впливом на формування особистості, а й відносною сво- бодою: діяльність, якою займається дитина, здебільшого обирається за її бажанням, вона емоційно насичена, простір для уяви і творчості. Здатність до творчості про- являється у дітей вже в дошкільному віці. Розвиток цієї здатності відбувається в умовах тієї або іншої діяльності під час оволодіння суспільно виробленими засобами. Науково доведено «саме дошкільний вік є найбільш сенситивним періодом розвитку творчості. Період з Л.О. Варяниця, трьох до п’яти років сприятливий для формування твор- чості, бо дитина до цього віку з одного боку, готова до соціалізації (сформованість мовлення), а з другого – ще не соціалізована. Для дитини весь світ ще загадковий та проблемний. За даними Д. Ельконіна, у віці близько трьох років у малюка з’являється потреба діяти, як доро- віку. URL: https://pedcolleg слий, «зрівнятися з дорослим». Творча діяльність 2015/09/%D0%9F%D1%96% D0%B4%D0%B спрямована на присвоєння людської культури, є неод- мінною умовою розширеного відтворення творчих здіб- ностей у сучасному суспільстві. Творчість – одна з най- змістовніших форм психічної активності. Її можна розг- лядати як універсальну здібність, що забезпечує успіх різноманітної діяльності дітей. Будь-який творчий акт дошкільника – результат його активних пізнавальних, творчих дій. Навіть наслідуючи дорослих, дитина творчо видозмінює своє сприйняття відповідно до власних уяв- лень, а засвоюючи щось нове, пропускає його крізь осо- sults of scientific research бистий досвід, неповторний та унікальний» [4]. Отже, майбутні вихователі мають бути підготовлені до того, що основні соціальні потреби дитини дошкіль- ного віку – любов, доброта, увага дорослих, ігри та спіл- кування з однолітками, яскраві переживання, засвоєння знань мають забезпечуватись у спільній з дорослим та УДК 377-056.2/.3.016:51 Л. М. Сидорук, аспірант ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ МАТЕМАТ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ КОЛЕДЖУ В УМОВАХ У статті розглянуто психолого-педагогічні клюзії. Проаналізовано особливості пізнавальних здоров’я. Наведено переваги використання інформаційних Ключові слова: математичні знання, індивідуальні інформаційні технології. У сучасному світі високих технологій математична компетентність є ключовою компетентністю фахівців у багатьох сферах. Математичні знання є стрижневими для більшості загальноосвітніх та спеціальних дисциплін у закладах вищої освіти (ЗВО), зокрема коледжах, що зумовлює необхідність забезпечення у них якісної мате- матичної освіти. тів коледжу Метою математичної підготовки студентів ЗВО є вивчення тих математичних понять і методів, які не увійшли до програми шкільного курсу, але використо- вуються в процесі вивчення дисциплін циклу професій- Освітній процес ної підготовки та є необхідними для формування нави- дження А. Алексюка, чок розв’язування й дослідження прикладних задач. тематична підготовка в умовах інклюзії зумовлює пот- ребу організації розумової діяльності кожного студента відповідно до його індивідуальних особливостей і зада- ної мети за рахунок визначення методів, засобів, форм, змісту навчання та освітніх технологій. 64 Секція Педагогіки, теорії та практики кань, Ю. Триус та ін. Однак у більшості зазначених ви- ще дослідженнях мова йде про середню школу або про ЗВО ІІІ-ІV рівня акредитації. Маловивченими залиша- ються питання, пов’язані з викладанням математичних дисциплін у ЗВО І-ІІ рівня акредитації. шення специфічних Метою статті є дослідження психолого-педа- розвитку, зокрема гогічних аспектів процесу навчання математики студе впровадження методів тів коледжу в умовах інклюзії, які сприятимуть ефекти гали їм не лише вності їх математичної підготовки. вміння та навички Основою вибору методів, форм і технологій нав- майбутньої професійної чання, які сприятимуть виявленню потенційних можли- манітних дидактичних востей студентів з фізичними обмеженнями, мають бути скеровувати пізнавальну знання їх психологічних особливостей [2, с.55]. Розви- ти, розвивати їх ток пізнавальних процесів у таких студентів має свою Сучасний рівень специфіку, залежно від типу порушення. гій дозволяє збільшити Обмеження зору призводить до зменшення швид- з різними освітніми кості сприйняття та зниження його якості, внаслідок тній процес сприятиме чого уявлення осіб з порушенням зору мають такі особ- підготовки, створюючи ливості: фрагментарність, схематизм, низький рівень навчання до індивід узагальненості і вербалізм. Захворювання очей, звужу вачів вищої освіти чи сенсорну сферу, ускладнюють чуттєве пізнання, що підтримки навчальн негативно позначається на розвитку мислення. Тому вивчення математики студенти з порушенням зору відчувають труднощі під вання програмних час виконання операцій порівняння, узагальнення, вні поняття математики зу, синтезу, систематизації, абстрагування тощо яє розвитку мислення, Пізнавальна діяльність осіб з порушенням слуху ницької діяльності. зняється переважанням наочно-образного мислення над рюють умови для словесно-логічним. Рівень розвитку мови є важливим форм навчальної зником загального та інтелектуального розвитку тролю знань, умінь вадами слуху [3, с.166]. Проблеми, пов’язані зі ступенем індивідуального сприймання усного мовлення та чіткістю власної Таким чином, перешкоджають засвоєнню знань, обмежують можливість логій дозволяє комунікації в освітньому процесі. Тому для таких освіти кожного необхідно застосовувати форми викладу навчального до його потреб ріалу, які б забезпечували максимальну візуалізацію Звертаючись сокий рівень наочності. них особливостей Порушення психофізичного розвитку спричиняють що перспективу погіршення пам’яті, зниження концентрації уваги, математики в умовах вільнене сприйняття інформації, швидку втомлюваніст маційних технологій що призводить до зниження розумової та фізичної пра- но-методичного цездатності. Це вимагає дозованого навантаження та спеціального режиму під час організації навчального процесу для студентів з обмеженими фізичними можли- 1. Колупаєва А.А., востями з метою запобігання фізіологічної втоми. При цьому необхідно передбачити додаткові завдання для здорових здобувачів вищої освіти. Через труднощі, пов’язані з розумінням контекст- ного значення слів, у студентів з порушеннями здоров’я часто виникають проблеми при розв’язуванні текстових задач, вивченні теорем, правил та різних алгоритмів. У таких випадках необхідно спрощувати або перефразову- вати умову задачі, використовуючи короткі прості ре- 000063105/309/image/309-166.pdf чення. Важливим критерієм розуміння тексту є вміння чітко та однозначно формулювати відповіді на постав- лені викладачем питання. імені Слід зазначити, що студенти з обмеженими фізич- ними можливостями, як правило, мають недостатньо The article deals стійкі та глибокі знання зі шкільного курсу математики. Це пов’язано, передусім, з порушеннями здоров’я та проблемами організації їх навчання на попередньому освітньому рівні. При цьому зауважимо, що численні дослідження науковців і практичний досвід педагогів і дефектологів вказують на те, що під впливом спеціально організованого навчання й виховання особи з порушення здоров’я здібні до високого розумового розвитку, до оволодіння основами знань, в тому числі й математич- Секція МИСТЕЦТВОЗНАВЧИХ УДК 75.017.4:27-526.62 Н. І. Кучма, магістр, асистент СИМВОЛІКА КОЛЬОРУ В ПРАВОСЛАВНІ КАНОНІЧНІ У статті розглянуто символіку кольору на іконі. православного іконопису. На основі аналізу наукового ня усіх використаних в православні іконі кольорів Ключові слова: ікона, канон, мистецтво, іконопис, Дослідження проблеми символіки ікони як відо- браження та трансляція духовно-світоглядних орієнтирів людини є важливим для виявлення особливостей стано- влення вітчизняних духовних цінностей. До цієї теми зверталися і звертаються багато науковців (С. Гординсь- кий, М. Голубець, Д. Степовик, М. Фіголь, М. Багіт та інші). Символіці святого образу присвятили свої праці відомі богослови, зокрема Діонісій Ареопагіт та Павло Флоренський. Однак ця проблема і далі залишається актуальною, адже стосується культурологічних і релігіє- знавчих досліджень, специфіка яких завжди передбачає елементи новизни. нописні Мета статті – дослідити символіку колористики православних канонічних ікон та проаналізувати основні властивості кольору. тілесного. де матеріалізацію, У сакральному мистецтві символам властивий не- Найбільш зримо вичерпний внутрішній зміст та здатність передавати являється в особливому видиме, але при цьому нерідко залишається питання, що кольорів. За допомогою саме обумовлено у символіці (на відміну від знаку чи яких має своє алегорії). У першу чергу це живе єднання ідеї, предмет вість посилити ного образу, і як саме іконописець знаходить або тво- ше, ніж дозволять рить символ [5, с. 21]. ка кольорів є Однією з важливих особливостей іконопису в цілому Колір у іконі є глибоке символічне навантаження практично всіх його поверхні нентів зображення. Багатство символічної мови ікони браженні, підпорядковані лягає не в чистому мистецтві, а в історично духовній, гарний, небесний тній і в якісь мірі соціальній функції. Тому ікона Перші іконописці бою не стільки зображення, скільки «текст», насичений кість кольорів. образами і символами. «Читаючи» ікону споглядач ж іконографічному ває для себе скриті значення які несуть часом набагато малюнок, сприймається льше інформації ніж сам художній образ. людина стикається Найбільш вагомий внесок у розробку концепції си- з комбінацією мволіки ікони належить візантійським мислителям – Основний колір Псевдо-Діонісію Ареопагіту, Іоану Дамаскіну, Федору тий, його ми найчастіше Студіту. Спираючись на біблійне твердження про те, що він символізує людина створена «за образом і подобою» Бога, вони об- світло вічності ґрунтували можливість символічних зображень божест- фон ікони, ніби ва і святих в антропоморфних образах, оскільки тілесн світу. Прикрашені вигляд людини трактувався ними як матеріальний волізують святість божественної духовності. тий колір має Ікона – це символічне зображення Іісса Христа, жовтий, навпаки, родиці, святих, яке служить предметом релігійного Білий – колір вання. У православ’ї ікона таїть у собі різноманітну радості, Божої гійну інформацію, утаємничену за допомогою символів. раженні, Різдві, 66 Секція Мистецтвознавчих сінні. Він символізує святість, чистоту і невинність ду- ші. Традиційно ним писали одіяння святих, а також кри- ла ангелів. ське світло Інший поширений колір у православні іконографії – багряний або пурпур, символізує царственість і велич. В іконописі пурпурним традиційно пишуть одіяння Бого- родиці, а також ризи царів, цариць та князів. З іншого боку, пурпурний колір має ще одне значення, пов’язане з вогнем і страхом. Тому багряні тони не рідко використо- вуються у сценах Страшного суду. Таке ж двояке значення має й червоний колір, який значно поширений у православному іконописі. З одного боку, він є символом любові, цілющої енергії і воскре- сіння, але в той же час означає жертву Христа, страж- дання та кров. У червоних одіяннях зазвичай зображу- ють і мучеників. висловлюють Блакитний колір є символом небес, іншого, вічного світу, а також цнотливості й душевної чистоти. Блакит- ним традиційно пишуть одяг Богоматері як Пріснодіви. Насичений синій – колір «небесної тверді», символізує таємницю, одкровення, мудрість і божественну незбаг- ненність. Це колір апостольського одіяння. Зелений – колір Святого Духа, вічного життя та ві- чного цвітіння. 3. Виппер Коричневий колір нагадує про тлінність людської Санкт-Петербург: природи, а чорний – відсутність Божого світла, символ скорботи, хаосу, смерті, зла, пекла. Слід відзначити, що є й такі кольори, які принципо- во не використовуються в іконописі. Один із них – сі- рий. Цей колір символізує як «образ» надприродного змішання добра та зла, колір, який породжує двознач- ність, неясність й порожнечу – поняття, які є неприпус- тимими в православному іконописі [4, с. 51–54]. «У період, коли символічно-алегорійна образність у церковному мистецтві переважала антропоморфну», – зазначав Д. Степовик, – золотий, білий, зелений кольори у церковному мистецтві були домінуючими. Якраз ці три кольори творили основну палітру Софії Константи- нопольської: багато золотого й білого в мозаїці було там доповнено смарагдовою зеленню колон. З естетичного погляду це дуже вишукане поєднання кольорів, а з бого- УДК 378.011.3-051:78 Т. Д. Пухальський, кандидат педагогічних ОСОБИСТІСНИЙ АСПЕКТ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТ У статті здійснено аналіз особистісної складової мистецтва та висвітлено місце і роль особистісних Ключові слова: професійна компетентність, ті, особистісні якості. Постановка проблеми. Проблема формування професійної компетентності майбутнього вчителя музи- чного мистецтва не втрачає актуальності та утримує стійкий інтерес науковців, однак їхні погляди в окремих аспектах даної проблематики різняться, тому і потребу- ють подальшої наукової розробки. Аналіз наукових досліджень і публікацій. Аналіз наукових досліджень дав можливість виділити основні підходи у визначенні професійної компетентності вчи- теля музичного мистецтва, які різняться за широтою Секція Мистецтвознавчих компетентності учителя, яке ґрунтується на єдності ви- сокого рівня володіння професійною діяльністю та осо- бистісних якостей, від яких рівною мірою залежить ус- піх педагогічної діяльності (О. Власова, Н. Кузьміна, А. Маркова, А. Орлов, В. Синенко, В. Сластьонін, А. Ху- торський та ін.). Тому зміна акцентів у формуванні про- фесійної компетентності майбутнього вчителя музично- го мистецтва в сторону особистісної складової вимагає детальної наукової розробки. виявляються Метою статті є аналіз особистісної складової про- фесійної компетентності майбутнього вчителя музично- го мистецтва та висвітлення місця і ролі особистісних характеристик у його професійній підготовці. Стосовно комплексу Виклад основного матеріалу. Особистість вчителя мистецтва хочемо музичного мистецтва передусім формується в активній но поєднані між діяльності, в процесі якої виявляються та одночасно здійснений нами виваються особистісні якості, здібності, вміння, Особистісні (Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн мистецтва, які та ін.). Усі властивості особистості виявлені чи сійної діяльності, процесі діяльності зазнають постійних змін, інтеграц професійним значенням. взаємооновлення та утворюють складну, стійку і водно культурність, відпо час динамічну систему психологічних властивостей порядність, стриманість, теля музики. Тому особистісну складову ми вважаємо вість, чуйність, своєрідним ядром структури професійної компетентнос що. Професійного ті майбутнього вчителя музичного мистецтва та тракту до емпатії, працезда мо її як органічний симбіоз природних і набутих ність, дисциплінованість, дуально-психологічних особливостей, особистісних вимогливість, тактовність, бностей та особистісних якостей. ціативність, цілесп Індивідуально-психологічні особливості вчителя спостережливість, музичного мистецтва включають характеристики пси- леність своєю справою, хофізіологічних процесів, анатомо-фізіологічні емоційність, музичний хологічні характеристики. Характеристика перебігу психофізіологічних про- цесів в кожного окремого індивіда становить природну основу формації його як особистості. Сприймання, мис- лення, пам’ять, увага, уява, фантазія та інші процеси є невід’ємними компонентами людської діяльності, а в професії вчителя музичного мистецтва характеризується їхньою взаємопов’язаністю та комплексністю, тому в психології їх функціонування розглядається у формі комплексних процесів або системних дій. До основних анатомо-фізіологічних показників від- повідності професії вчителя музичного мистецтва ми відносимо фізіологічні задатки та фізичні характери ки. Успішна педагогічна діяльність передбачає наявність їв: Либідь, 1991. 96 с. таких психофізіологічних задатків як психічне здоро 2. Маркова А. К. Психология витривалість нервової системи, стресостійкість, здат- ність до мобілізації і релаксації, моральну витримку. Фізичними характеристиками необхідними учителю є фізичне здоров’я, розвинутий мовний апарат та витрива- лий голос. Професійно важливими психологічними ха- рактеристиками особистості майбутнього вчителя музи- чного мистецтва на основі проведеного аналізу нами визначено темперамент та характер. Його професійна діяльність набуває ознак індивідуальності, своєрідного стилю завдяки унікальності характеру особистості. Особистісні здібності для здійснення музично- педагогічної діяльності ми умовно розділили на три гру- пи: музичні, педагогічні та творчі. Музичні здібності 68 Секція УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ УДК 811.116.2 Т. Боднар, аспірантка 1 курсу факультету АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ У статті визначено актуальні проблеми лінгвоку кодує духовні цінності, витворені окремими етносами Ключові слова: лінгвокультурологічні дослідження, на картина світу. Фразеологічний фонд мови є одним із основних предметів вивчення в лінгвокультурології, оскільки у фразеологічних одиницях «законсервовано» культурну інформацію – уявлення народу, міфи, ритуали, стерео- типи, звичаї тощо, що складають основу національного менталітету і світобачення. Як відомо, саме на лексич- ному та фразеологічному рівнях мовної системи найяск- равіше виявляється культурна специфіка і національний колорит мови, тому значна частина фразеологічних оди- ниць може бути витлумачена не тільки як явище мовне, але і як явище культурне. Система фразеологізмів стано- вить значущу частину мовної картини світу – фразеоло- гічну, яку вербально представляють конкретні фразеоло- гічні одиниці. Вони відбивають у своїй семантиці важ- ливі етапи розвитку національної культури, зберігають і транслюють у поколіннях культурні традиції, стереоти- пи, архетипи і ритуали. Метою Матеріали різних обрядових жанрів активно вико- ристовують у лінгвокультурологічних, етнолінгвістич- них, когнітивних дослідженнях з огляду на те, що саме обрядовість є тим джерелом, яке дає змогу осягнути жи- ву сутність традицій, визначити моральні й духовні цін- ності народу, зрозуміти особливості сприйняття, мис- лення та спілкування. Обрядовий мовний фонд продукує на основі своїх прямих значень вторинні семантичні утворення, зумовлені особливостями народного світоба- чення. Усі складники календарних і сімейних обрядів утворюють понятійне поле, співвідносне з полем номі- нативним [10, с. 16]. типів) [12, с. 43]. На межі трьох наукових дисциплін – етнолінгвісти- ки, лінгвокультурології та фразеології – склалися відчу- тні передумови для виникнення нового напряму сучас- ної лінгвістики – обрядової фразеології, у центрі якої перебувають стійкі вислови, пов’язані з традиційними обрядами. У науковій літературі існують різні підходи до осмислення й трактування терміна «обряд». Обряд й обрядові церемонії існують і самостійно, і в комплексі більш складних соціальних явищ – свят [4, с. 25]. Об- ряд – це специфічний, багатовимірний, особливий об’єкт дослідження в усі часи. й етнолі Д. М. Угринович розглядає обряд як символічну дію, метою якої є пробудження в уяві її учасників обра- зів, сприймань і почуттів, пов’язаних із звичаями та тра- диціями [11, с. 37]. вокультурології, Секція Української філології дження цього розділу мовознавства обов’язково перед- бачає використання лінгвокультурологічних підходів, які орієнтують учених на вивчення співвідношення фра- зеологічних одиниць та знаків культури, актуалізують висвітлення національно-культурної специфіки фразео- логічного фонду мови. Список викор Наближення фразеології до етнокультурної паради- гми й лінгвокультурологічного аналізу, що орієнтуються на синтетичне осмислення мови як антропоцентричного феномена, зосередили вивчення фразеологічних одиниць у широкому лінгвокультурологічному контексті. Лінгво- інтертекстуальних культурологія розглядає фраземи як складові елемент ковий вісник фразеологічної картини світу та їхню здатність відбива- ти сучасну культурну самосвідомість народу. Зазвичай фраземи виражають загальні вірування, переконання носіїв мови. «Система образів, закріплених у фразеоло- гічному складі мови, є своєрідною «нішею» для кумуля- ції світобачення й, так чи так, пов’язана з матеріальною, соціальною чи духовною культурою цієї мовної спільно- ти, а тому може свідчити про національно-культурний Вища школа, 2008. досвід і традиції» [5, с. 74]. 6. Маслова В. А. Лингво Фразеологічний рівень мови найяскравіше виявляє специфіку мовної картини світу й підтверджує факт вза- ємовпливу мови й культури. Особливо рельєфно цей мовний бік вимальовується під час лінгвокультурологіч- ного аналізу фразем. «Фразеологізми будь-якої мови пе- редають риси національного характеру, способу життя, суспільний устрій народу, його культуру, світосприй- няття, вони відображають ідеологію епохи» [12, с. 27]. 10. Савченко Л. В. Поглиблені дослідження в галузі фразеології фразеології української ніх років указують на те, що «поза лінгвокультурологіч- ним представленням мови як духовної реальності адек- ватна інтерпретація смислового змісту ідіом і реконст- рукція їхнього генезису та функціонування в межах нау- кової картини світу принципово недосяжні» [12, с. 44]. Зазначимо, що фразеологія – специфічна система, своє- рідний синтетичний механізм об’єднань мовного й куль- турного, наукового й наївного, історичного й сучасного, сакрального й профанного, традиційного й екстрамодно- го тощо. Обрядова фразеологія має надзвичайно широку амплітуду різноманітних значень, пов’язаних насампе- ред із людиною. Key words: Отже, важливою метою лінгвокультурології є дослі- world. дження й опис взаємодії мови та культури у формах ональної й загальнолюдської культур у їхньому сучасно- УДК 811.161.2’271 Я. Журенко, аспірантка ЗООМЕТАФОРА ЯК ОЗНАКА ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ ЧОЛОВІКІВ І ЖІНОК У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ Стаття присвячена вивченню специфіки використання в сучасній українській прозі. Ключові слова: метафора, зоометафора, дискурсивний Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими і практичними за- вданнями. У роботі аналізуватимемо анімалістичні імен з переносним значенням антропонімічного характеру. Зоометафори в творах українських прозаїків виражають оцінну антропонімну семантику, мотивовану зоонімами, 70 Секція Української філології сності в сучасних художніх текстах. Така метафора до- зволяє передавати інформацію в яскравій, короткій і до- ступній формі, має потужний прагматичний потенціал. Аналіз останніх досліджень. Зоометафору в ук- раїнському мовознавстві досліджували Єщенко Т., Ла- зер-Паньків О. [4; 5]. Харкавців І. розглядав антропомо- рфну метафору в системі мовної образності [7]. Дослід- ники зазначають, що метафоризація анімалістичної лек- сики є важливим процесом поповнення найбільш затре- буваною людиною аксіологічної лексики. Вона сприяє уточненню і різноманітності оцінок, спрямованих на реалізацію певних прагматичних завдань, що реалізують модальну установку суб’єкта мовлення, а в кінцевому підсумку і автора. ристикою: Зооніми відображають найважливішу і найбільш виразну частину аксіології автора, відповідаючи лаконі- чному, що покладається на участь читача, стилю автора. Зоометафора – це та частина лексики, яка служить свого роду «інструментом» дослідження мовної картини світу і мовної особистості письменника, їх взаємодії в рамках національної картини світу. подій рук, у неї завжди Мета статті – дослідження та опис метафоричних Позитивна оцінка моделей утворених на біологічній основі, які віддзер бражає душу померлого люють гендерні стереотипи щодо чоловіків і жінок. синички: «А Галя Для досягнення мети потрібно: визначити теорети- від її жовто-блакитного чну базу та визначити методи дослідження; відібрати лений блакитний систематизувати текстовий матеріал; класифікувати ку» [2, с. 270]. новні структурні одиниці, які складають метафоричні Тварини здавна моделі з основою – біологічною сферою. ця, за якою люди Виклад основного матеріалу. Дослідники органі- чної метафори виділяють три основних типи її моделей: фітоморфна метафора (її сферою-джерелом є рослинний світ), зооморфна метафора (її сферою-джерелом є тва- ринний світ у широкому значенні, оскільки до нього входить крім власне світу тварин, і риб, птахів, зем- Висновки. Автори новодних та інші види живих істот) та антропоморфна вертаються до метафора (її сферою-джерелом є анатомія і фізіологія них уявлень в образах людського тіла). природи, яка оточує Найбільше гендерних стереотипів спостерігаємо в передавати інформацію описі портретів жінок і чоловіків, у яких автор твору формі, має великий задіює зооморфну метафору. Наприклад, щодо жінок тенціал. натрапляємо на порівняння жінки із змією. «Вона ж гу- ляла по намитій твердій смужці піску, повертаючись до мене чи тим, чи тим боком, показуючи спину чи перед, ніби спеціально-таки демонструючи свої знадності, а тут було чим похвалитися. Тоді зайшла у воду, занурю- ючись у неї дуже повільно, цаль за цалем, і поступово поринала, в такий спосіб ховаючись від моїх розжарених очей, аж доки не лягли на воду її пишні перса – тоді й попливла. Але не в мій бік, а вздовж берега, з озера ви- стромлювалася тільки її голова, і мені прийшла в голову цілком безглузда думка, що так само перед оцим пливла ний центр, Східний у воді ота гадина: вуж чи змія» [8]. Така подібність мо- же бути пояснена такими рисами, які приписують змії, а через неї й жінці: підступність, вміння гіпнотизувати, ужалити, розум. 12_41_2/391_398. На противагу розумній і підступній жінці-змії може бути протиставлена жінка-курка. Натрапляємо на такі фразеологізми, які підкреслюють одну з основних рис такої жінки – тупість, недалекість, нездатність до чого- небудь: мокра курка; курам на сміх; щипана курка; кур- імені Тараса ка, а бундючиться; курячі мізки; не бути курці півнем. Уже в значеннях цих ФО закладено стереотип – жінка Секція Української філології The article is devoted to the study of the specifics of the Key words: use of metaphorical models with the original biological sis, animalistic names. sphere in modern Ukrainian prose. Отримано: УДК 811.133 А. Козярук, аспірантка ЧАСОВА І ПРОСТОРОВА СПІВВІДНЕСЕНІСТЬ У СУЧАСНІЙ ЖІНОЧІЙ ПРОЗІ Жіночу прозу маркують через авторський текст, просторово-часовими дейктиками або теперішнім КТ створення ефекту синхронності комунікації, семантичний еліпсис та КТ прямого коментарного Ключові слова: шкала оцінок, авторський роздум, Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими і практичними за- вданнями. Термін «інтимізація» витлумачено СУМі, як «дія за значенням інтимізувати» [7, с. 686]. У розрізі цього питання розглядаємо авторські роздуми, викорис- тані як художній діалог між автором і читачем. Автор- ські роздуми досліджені в літературознавстві як нарати- вний код, проте в мовознавстві питання залишається ще таким, що має перспективу аналізу. Аналіз останніх досліджень. Опираючись на робо- ти І. А. Бехти, О. В. Падучевої, визначаємо питання опо- відного дискурсу як однієї із форм наративного дискур- су [1, с. 5]. ступах) спост хоче донести Мета статті – описати мовні та мовленнєві засоби буває просто комунікативної тактики скорочення дистанції між нетерпінням сантом-автором і адресатом-читачем. маленьких Виклад основного матеріалу. Тематикою авторсь- ких роздумів у жіночій прозі є декілька актуальних мо- ментів: чого. Шибку  роздуми про сім’ю та роль у ньому чоловіка як із позитивною, так і негативною оцінкою: «З батьком моїх близнят ми розлучились, коли малим було по два роки. Він виявився захланником, не придатним до сімейного життя, але до весілля і навіть у перші місяці після од- руження я не надавала значення деяким особливостям його чоловічої вдачі, позбавленої потреби піклуватися про інших, і лише після народження близнят зрозуміла, що мій чоловік – феноменальний жлоб» [2, с. 23–24];  роздуми про долю жінки: «Нє. Я тобі казала, що вони дивні – чоловіки-французи. На мене на вулиці ніколи не звертають уваги мої ровесники. Тільки дряпани за сорок п’ять. Моя стандартна цільова аудиторія» [4, с. 560];  визначення свого місця в житті та перемоги над Список собою: «Як там було в тому папірці?...як самотній ліх- тар вночі Перед вами стою – одна… «Як самотній ліх- тар…». Пам’ятаю цю самотність! Це коли треба тобі, д.ф.н.: спец. негарній і неладній, з нотною текою у руках, навздогін кричить двлолва шпана: «Агов, співачко з погорілого театру!», і кидають в білий сарафанчик перезрілий по- мідор» [6, с. 7]. пріоритет, Автори текстів застосовують шкалу оцінки, в якій автор виявляється суб’єктом, який перебуває в одному 5. Падучева часовому просторі з об’єктом оцінювання. времени На оцінній шкалі розташовуються опозиційно два роздуми про життя однієї і тієї ж людини. Перше зі зна- 72 Секція Української філології 6. Роздобудько І. Гра в пацьорки. Київ: Нора-друк, 2009. 237 с. of the addressee 7. Словник української мови: в 11-ти томах. Т. 11, 1980. С. 686. mentary complement. Women's prose is marked through the author's text that embodied through a combination of personal deictics with Key words: rating space-time deictics or present narrative time, as well as discourse. through the techniques of graphic imagery, CT to create the Отримано:15.11.20 УДК 811.161.2:82-27 Л. М. Прокопів, аспірантка МОНОЛОГІЧНЕ МОВЛЕННЯ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ Об’єктом зацікавлення є вербалізація чужого кого дискурсу. Закономірності породження та летені із вибором певних форм уведення чужого лізуються у вигляді різних синтаксичних конструк Ключові слова: мовленнєвий акт, вербалізація Сьогодні мовознавство характеризується розвитком значної кількості нових напрямів, де провідне місце по- сідає теорія мовленнєвих актів, започаткована Дж. Ості- ном у середині ХХ ст. Мовленнєвий акт – це творення конкретного речення в умовах реальної мовленнєвої ко- мунікації. Незважаючи на неповторність та оригіналь- ність мовлення кожного індивіда, синтаксична організа- ція усіх висловлювань залишається сталою, базується на низці відпрацьованих форм реалізації, із-поміж яких монологи, діалоги, пряма й непряма мова, внутрішнє мовлення тощо [1]. Тому чільне місце в сучасному мово- знавстві посідають розвідки, присвячені вивченню спе- цифіки побудови комунікативних актів для впливу на адресата (Ф. С. Бацевич, Г. О. Винокур, О. А. П. Загніт- ко, Т. А. Космеда, С. О. Мусатова, Л. В. Прус, О. О. Се- ліванова та ін.). кативним Об’єктом нашого зацікавлення є вербалізація чужо- го мовлення у функціонально-стильових сферах сучас- ного українського дискурсу. Ставимо за мету узагальни- ти лінгвістичний досвід та окреслити перспективу на- ступних досліджень, проаналізувати праці сучасних на- уковців, спрямовані на всебічне вивчення природи мо- нологу як мовного явища, з’ясувати основні напрями та результати їхніх досліджень. Щодо трактування поняття «монолог», то різні ен- циклопедичні джерела здебільшого сходяться на тому, що це «форма (тип) мовлення, утворена в результаті ак- тивної мовленнєвої діяльності, розрахованої на пасивне й опосередковане сприйняття». Термін «монолог» вказує на наявність лише одного автора мовлення і дискурси, що з’являються у процесі індивідуального мовленнєвого процесу [2, с. 12]. лог і монолог Комунікативно-прагматичний підхід до аналізу ху- дожнього мовлення українських модерністів (В. Домон- товича, М. Йогансена, М. Хвильового) і постмодерністів (Ю. Адруховича, А. Дністрового, С. Жадана, Ю. Іздрика, Л. Дереша, І. Карпи та ін.) з метою визначити типологію мовців в оповідному мовленні та проаналізувати мовні засоби реалізації наративу в художньому дискурсі вико- ристала Н. В. Кондратенко. Зокрема, у постмодерністсь- кому дискурсі науковиця розмежовує два способи ре- презентації позицій мовленнєвого суб’єкта – наратора і метаавтора. При характеристиці першого звертає увагу «на монологічне відтворення діалогічної комунікації в Секція Української філології тора про щось спрямовуються на адресата, з тим щоб за- безпечити адекватність сприйняття. Адресантно-адресат- на взаємодія має когнітивні (зміна картини світу адресата) та афективні (зміна емоційного стану) наслідки. Відображена в тексті мета автора повинна бути сприйнята читачем, який інтерпретує текст на основі вла- сних знань і цільових настанов особистісного характеру. Комунікативні наміри адресанта організують текст таким чином, щоб його інтенція була правильно декодована ад- ресатом, що вимагає пошуку адекватних форм діалогіза- ції. Діалогізуючи монолог, автор організовуєує та спря- мовує розуміння адресата, яке проходить етапи, позначені у психологічній герменевтиці як прямування у заданому автором векторі. Це пояснює активність діалогічних стру- ктур, покликаних примусити адресата «включити» уні- версальну психологічну програму сприйняття. Структури діалогічності, що регулюють сприйняття й увагу адресата, мають пряме відношення до організації спільного з адре- сатом когнітивного простору, з їхньою допомогою новлюються відношення між автором і адресатом. Текст монологу, будучи розгорнутим висловлю- ванням, звернений до адресата. Адресованість тексту – це його обов'язкова властивість, але експлікація адресо- ваності може бути різною. У сучасному публіцистично- Подільського му монолозі представлений ряд моделей відносин з ад- нка. Філологічні ресатом. 3. Сафонова На структуру письмового монологічного тексту впливає гіпотетичний адресат як деяка узагальнена осо- ба. Вербалізація його мовленнєвої поведінки відбуваєть- ся на основі «даних» соціокультурного характеру, The object of interest мих автору монологу. Сукупність різних форм і способів введення фігури співрозмовника «розмиває» ознаку фік- тивності адресата, представляючи його в наборі достат- ньо конкретних соціально-культурних характеристик, необхідних автору монологу для досягнення розуміння і згоди. Комунікативний успіх залежить від спільного соціального й культурного досвіду, збалансованості те- заурусу, мовних та інтеракціональних знань, і автор пу- бліцистичного монологу прагне врахувати ці чинники для забезпечення бажаного контакту з адресатом. УДК 811.161.2'38:821.161.2Вдовиченко З. С. Шевчук, кандидат філологічних ПОВТОР ЯК СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНА ДОМІНАНТА ТВОРЧОСТІ Стаття присвячена аналізу явища надлишковості ню логіко-смислових параметрів, текстотвірних собів лексичного та синтаксичного повторів на Ключові слова: повтор, номінація, градація, стик. У системі стилістичних мовних засобів, що викори- стовують українські майстри художнього слова для екс- пресивного увиразнення зображуваних явищ об’єктивної дійсності, традиційним, а тому чи не найпоширенішим, є повтор, який у сучасній україністиці трактують як «сти- лістичну фігуру, яка утворюється спеціальним нагрома- дженням певних мовних елементів у вигляді повторного їх вживання в одному висловлюванні» [4, с. 58]. У сучасних дослідженнях (Н. Арутюнова, Ф. Баце- вич, П. Грайс, С. Єрмоленко, Ю. Зеленська, О. Іссерс, В. Кобков, Є. Кисловська, Е. Маліновський, А. Мойсієн- 74 Секція Української філології Явище повтору з погляду реалізації структурно- функціональних і стилістичних особливостей на матеріалі творів письменників українських письменників ХХІ ст. дотепер ще не знайшло свого вичерпного висвітлення. Актуальність обраної теми визначена об’єктивною сус- пільною потребою культурологічного підходу до вивчен- ня національної мови в Україні, а також необхідністю створення теоретичних засад етнолінгвістики, культуро- логії мови, зокрема важливим аспектом є з’ясування осо- бливостей текстотворення прозового тексту. У тексті роману Г. Вдовиченко повтор виконує на- самперед естетичну функцію, виступаючи як художній троп або структурно-смислова фігура, що реалізується в кількох різновидах, як-от: «Троє чоловіків на вулиці по- вернули за ними голови, провели їх поглядами, один з них щось сказав, вони не розібрали що саме» [2, с. 159] – ампліфікація; «Кінь спізнювався. Це не прізвисько, Кінь – прізвище» [2, с. 21] – анадиплозис; «Адже цифра – це не більше, аніж просто цифра» [2, с. 13] – рондо. Завдяки повтору лексичні одиниці в поданих прик- ладах експресивно виділені, художньо увиразнені, до- даючи висловлюванню інформацію відповідного емо- ційного відтінку, що досягається шляхом тісної взаємо- дії лексичних і синтаксичних засобів. Різні варіації лексичних повторів об’єднані за озна- кою їх будови, тобто за характером моделей: у структурі окремих стійких словосполучень чи сполучень окремих речень, що передбачає з’ясування і деякого варіювання слів, аналіз їхнього кількісного складу, порядку розта- шування компонентів у групі. ченням, У романі Галини Вдовиченко виокремлюємо лек- сичний та синтаксичний різновиди повторів. Наприклад: «Кому потрібний захисний антураж-камуфляж. Тому привезу перуки, окуляри та інші прибамбаси» [2, с. 81]; «Поправила ручки-лозинки, підсунула під рожеві п’яточ- ки долоню…» [2, с. 129]. Такі повтори є виразною стилі- стичною ознакою народнорозмовного типу мовлення. Складниками лексико-морфологічних повторів (іноді з різним функціонально-стилістичним наванта- женням) є також прислівники. Відтак у романі просте- жуємо: «Та хоч би різна. А то: яка сьогодні. Така й зав- тра, й позавтрому…» [2, с. 32]. послідовність Велике семантичне навантаження несуть займенни- кові форми, що, повторюючись, виконують функцію фіксації уваги на оцінці, узагальненому висновкові мов- ця про когось, щось. Займенникові форми можуть вико- нувати функцію виділення об’єкта або пояснення харак- теристики: «Кожен кожному робів перешкоди, кожен кожного судив між людьми» [2, с. 98]. чоловічими Отже, розглянуті повтори не замикаються лише на двокомпонентних структурах. Залежно від характеру розгортання оповіді автор кожного разу вибудовує від- повідний механізм розгортання подій, експлікує інтен- сивність наростання ознак, настроїв і почуттів героїв, тим самим передає напруження оповіді, логічно підкре- слює її провідну думку. лені Характер виразності повторів визначає їх структура і місце, яке посідають повторювані одиниці в мові. По- втор фіксує увагу слухача (читача) на певних словах, посилює їх значення в контексті, утримує в пам’яті як слухача, так і оповідача нитку розповіді. Наприклад: «…вона знищує себе як професіонала. Обмежує себе, заганяє у прокрустове ложе нереалізованими можливо- стями» [2, с. 35]. Секція Української філології чень або їх частин. Аналіз роману Галини Вдовиченко продемонстрував, що семантика, синтактика і прагмати- ка синтаксичної побудови твору є для нього простором, який він сам і утворює. Саме тому синтаксичний повтор можна інтерпретувати з погляду підсилювально-виділь- ної і композиційної функцій, якими їх наділяє авторка. Підсилювально-видільна функція повтору загалом поєднується з функцією приєднання нового до вже ска- заного. За допомогою повтору уточнюється, розвиваєть- ся думка першого висловлювання. Наприклад: «Він ви- 4. Мойсієнко А. К. знавав за мною свободу слова. І волевиявлення… Рідкіс- ний тип чоловіка. А також мітингів і демонстрацій… Вимираючий вид… Свободу пересування і листування… Таких не буває… [2, с. 41]. ние. 1985. Отже, різноманітні за планом вираження (формаль- но представлені як слово або словосполучення) беруть рафія. Луцьк, 2013. безпосередню участь у формуванні формальної і значен нєвої структури речень як комунікативних одиниць. Як засіб вторинної номінації вони досить активно функ- ціонують. connection, with Дослідження структурних особливостей повтору рі- stipulation of means’ using знорівневих лінгвальних одиниць як засобу створення tions on the bases of the семантичної зв’язності дає можливість зробити висновки, що такий рідновид надлишкового явища є важливим Key words: repetition, конструктивним засобом у романі Галини Вдовиченко «Пів’яблука». Його стилістичні можливості в загальному змісті слугують елементом народнорозмовної традиції 76 Секція УДК 517.968.7 К. Г. Геселева, асистент ПОБУДОВА РОЗВ’ЯЗКІВ ОДНОГО ТИПУ РІВНЯННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ КОЛОКАЦІЙНО-ІТЕ Отримані у статті результати розширюють область ють теорію інтегро-функціональних рівнянь. дження розв’язків конкретних математичних вих галузях. Показано, що при виконанні певних функціональних рівнянь дає можливість відшукання Ключові слова: наближений розв’язок, додаткові льне рівняння, колокаційно-ітеративний метод. Багато задач прикладного та теоретичного характе- ру не можна уявити без побудови та дослідження різних математичних моделей. Економіка, біологія, техніка та багато інших галузей людської діяльності усе частіше у своїх дослідженнях спираються на результати отриман у теорії операторних рівнянь. Тому багато крайових за- дач для диференціальних рівнянь з відхиленням аргуме- нту є моделями різних природничих процесів. Такі задачі зводяться до необхідності розв’язува інтегро-функціональних рівнянь. Точний розв’язок ких рівнянь вдається знайти лише в окремих простих випадках. У складніших випадках точний розв’язок не вдається виразити через елементарні функції. Тому ливе значення мають наближені методи побудови їх розв’язку. Дослідженню проекційно-ітератиного методу та його узагальнень присвячені роботи А.Ю. Лучки [3], Н.С. Курпель [2] та ін. Розглянемо в просторі L2  a , b  інтегро-функціона- льне рівняння y  x  b b (1)  f  x   K  x , t  y  t  dt  H  x , t  y  h (t a a з умовою y  x    ( x ), x   a , b  та обмеженнями b   i ( x ) y ( x ) dx   i , i  1, m, (3) a де f  x  ,  x  – задані відповідно на  a , b  та за його межами функції, а y  x  – шукана функція. Лінійно- незалежна система функцій  i ( x ) та числова множина  i  , i  1, m – відомі. До рівняння (1) зводиться крайова задача для диференціального рівняння з відхиленням аргументу із запізненням, у випадку сталого запізнення , h( x )  x   . Задачу (1)-(3) вважається сумісною, якщо існує така функція y ( x ) , яка є розв’язком рівняння (1), що задово- льняє умову (2) та обмеження (3). Секція Фізичного виховання, n Математичне wk ( x )   ask  s ( x ), (12) ко-математичні s 1 Подільський, 2. Курпель де  s ( x)s 1 – деяка задана та лінійно-незалежна n линейных [a, b] система функцій. Для визначення невідомих пара- 3. Лучка А.Ю. метрів  kj , як і раніше, отримуємо систему лінійних ал- Киев: Наук. гебраїчних рівнянь, а невідомі коефіцієнти a sk у The results (12) знаходимо з умови the collocation-iterative wk ( xi )  zk ( xi )  zk i ( xi )  0, (13) tegro-functional де xi   a, b  , i  1, n ‒ вузли колокації. cal problems that Справедливим є наступне твердження. Теорема. У випадку сумісності задачі (1)-(3) послі- makes it possible довні наближення  yk  x  , побудовані згідно методу (8)-(13), будуть при деякому n збігатися до точного розв’язку цієї задачі, причому швидкість збіжності зрос- татиме із збільшенням n . При wk ( x )  0 , як частковий functional equations, випадок, отримаємо ітеративний метод. Список використаних джерел: 1. Геселева К.Г. Колокаційно-ітеративний метод розв’язування лінійних інтегро-функціональних 78 Секція ФІЗИЧНОГО СПОРТУ І ЗДОРОВ'Я УДК 378.147.091.3:373.3:796 А. О. Боднар, кандидат педагогічних ОСОБЛИВОСТІ ОНОВЛЕННЯ ЗМІСТУ ДИСЦИПЛІНИ «ВСТУП ПИТАННЯМИ ОЛІМПІЙСЬКОЇ ТЕМАТИКИ Стаття присвячена особливостям оновлення дисципліни матики в контексті підготовки майбутніх учителів Ключові слова: мотивація, майбутні учителі Постановка проблеми. Оновлення змісту норма- тивних навчальних дисциплін навчального плану підго- товки вчителів фізичної культури питаннями олімпійсь- кої тематики є важливою педагогічною умовою у фор- муванні готовності майбутніх учителів фізичної культу- ри до олімпійської освіти школярів. Реалізовуючи дану педагогічну умову, ми прагнули доповнювати зміст навчальних дисциплін науковою ін- формацією з питань олімпійської освіти школярів відпо- відно до курсів навчання. Це дало змогу послідовно здійснювати підготовку майбутніх учителів фізичної культури до олімпійської освіти молодших школярів від 1-го до 4-го курсу гармонійно Нижче пропонуємо детальніше розглянути онов- лення змісту зазначених навчальних дисциплін питан- нями олімпійської тематики. ідеалах У системі підготовки майбутнього вчителя фізичної культури важливе місце посідає дисципліна «Вступ до спеціальності», яка однією з перших викладається у вищому навчальному закладі й покликана комплексно презентувати галузь фізичного виховання і спорту. Цей курс допомагає студентам-першокурсникам краще озна- йомитися зі своєю майбутньою спеціальністю, розши- рює знання про роль та значення фізичної культури і спорту в суспільстві. Впродовж вивчення дисципліни в студента-першокурсника формуються професійно спря- мовані знання та практичні вміння. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні особ- ливостей оновлення змісту дисципліни «Вступ до спе- ціальності» питаннями олімпійської тематики. числі їх як майбутніх Виклад основного матеріалу дослідження. У суб’єктів олімпійської процесі вивчення дисципліни «Вступ до спеціальнос- ті» студенти знайомляться із загальною характеристи- кою педагогічної професії, специфікою педагогічної праці, вимогами до особистості педагога тощо, тобто отримують загальне уявлення про обраний фах. Зок- рема, «Вступ до спеціальності» чи не вперше розкри- ває перед майбутнім вчителем фізичної культури сут- ність і мету його професійної діяльності, акцентуючи процесі підготовки Секція Фізичного виховання, до олімпійської освіти молодших школярів. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології: науковий журнал. Суми: СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2015. №7 (51). С. 206-212. teachers, Introduction The article is devoted to the peculiarities of updating Отримано: the discipline "Introduction to" with Olympic issues in the УДК 373.2.016:796.4 Д. В. Марчук, асистент ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ КОРЕГУЮЧОЇ ГІМНАСТИКИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ У статті обґрунтовано застосування методики дошкільного віку з включенням елементів хореографії позитивна динаміка стану постави, м'язового Ключові слова: порушення постави, хореографія, Проблема порушень постави і сколіозу все більше привертає увагу ортопедів і фахівців з фізичної культури і ЛФК, оскільки частота таких деформацій неухильно збільшується. Більше 40% дошкільнят мають відхилення в стані здоров'я, з них 20-30% дітей – патологію опорно- рухового апарату. кова Науковими дослідженнями доведено, що порушен- ня постави супроводжується розладом діяльності всіх внутрішніх органів, це несприятливо відбивається на функції серцево-судинної і дихальної систем, приводячи до зниження їх фізіологічних резервів, порушуючи адап- таційні можливості організму. Прогресуючі дефекти постави викликають порушення іннервації ряду внутрі- шніх органів, внаслідок чого організм стає схильний до різних захворювань. Крім того, порушення постави при- зводить до деформації скелета, нерівномірного розподі- лу навантаження на суглоби, зв'язки і м'язи. Традиційним засобом формування правильної пос- тави є лікувальна фізична культура, ефективність якої багаторазово досліджена і доведена. Однак для задово- лення потреб дітей різних темпераментів і характерів необхідний пошук нових напрямків в сфері корекційної гімнастики. Подібним вимогам відповідають танці, які є художньо-естетичним, моральним, фізичним і емоцій- ним засобом розвитку особистості. В процесі занять танцями активізується розвиток багатьох фізіологічних функцій організму. повіді Одним із сучасних напрямків фітнес індустрії є піла- тес, яким можуть займатися як дорослі, так і діти. Трену- вання за системою пілатес – це робота з глибокими м'яза- ми, що підтримують скелет і внутрішні органи. Вона не призводить до збільшення м'язової маси, але дозволяє змі- цнити організм з середини, стати гнучкішим, стрункішим і уникнути багатьох хвороб в майбутньому. Проте, на сьогоднішній день не достатньо комплек- сних методик корекції постави у дітей з використанням елементів хореографії і пілатесу, що обумовлює актуаль- ність даного дослідження. Мета дослідження – теоретично і практично об- ґрунтувати методику коригуючої гімнастики з елемен- тами хореографії і пілатесу для корекції сутулості поста- ви у дітей старшого дошкільного віку. включення в Основою методики коригуючої гімнастики для «Пілатес». Початкова обох груп була методика корекційної ритміки. Перед для ЕГ будувалась 80 Секція Фізичного виховання, спорту В рамках занять з основ класичної хореографії освоювали базові позиції рук, ніг, виконували різні види ковзань ногою – вперед, в сторону, назад, рухи ногою в повітрі – вперед, в сторону, назад. Особливу увагу в кла- сичній хореографії завжди приділяли поставі, положен- ню лопаток і плечей (лопатки зведені, плечі опущені і відведені назад). експериментальній Підготовча частина заняття (10 хв.) включала роз- минку у вигляді гри в русі або образних вправ під слово. В основній частині заняття 20 хв. відводилося осво- Список єння танцювальних технік, 15 хв. – зміцненню м'язового корсета з використанням вправ системи «Пілатес». У заключній частині (5 хв.) застосовувались вправи на релаксацію і відновлення дихання. Загальна тривалість експерименту склала 28 занять 2. Борщов С. М. Психофізична в кожній з груп. При цьому в ЕГ 10 занять присвячува- дис. канд. наук лося основам класичної хореографії і 18 занять загаль- норозвиваючу спрямованості з елементами системи «Пі- латес», в рамках яких було розучилися 3 композиції. Висновки. Вихідний рівень стану постави обраної сукупності дітей характеризується наявністю порушень вороди. Харків: у фронтальній і сагітальній площині (сутула постава). Виявлено зниження силової витривалості м'язів правої і лівої бокової поверхні тулуба, а також показників гнуч- кості хребта. with the inclusion В результаті застосування коригуючої гімнастики з елементами хореографії і пілатесу виявлено поліпшення of the spine were revealed. досліджуваних показників: середнього показника нгу постави, збільшення гнучкості хребта. Найбільший physical rehabilitation. темп приросту відзначений в ЕГ за показниками: «Гнуч- кість поперекового відділу хребта і підколінних сухо- ЗМІСТ Секція ПРИРОДНИЧО-ЕКОНОМІЧНИХ Белінська К. О. Органічна сировина для кулінарної Гарбар В. В., Адамчук Р. О. Вплив малих ГЕС на гідроекол Корсун О. С. Історія занесення та дослідження видів Лісовський А. С., Кравчук В. О. Еколого геоморфологічний міста Кам'янця-Подільського з аспектами їхнього Матуз О. В., Тарасенко І. М. Зовнішня освітня міграція Тютюнник О. С. Діяльність органів публічного управління Хоптяр А. Ю. Єврейське містечко Купіль у першій половині Чаплінський В. Р. Цифрова трансформація бізнесу Юзик М. А. Вплив ультрафіолетового опромінення (УФ-В) на фертильність пилку Chamaecytisus Albus (HACQ.) Rothm. (FABACEAE) .......... Секція ІНОЗЕМНОЇ Дубінська А. В. Implementation of Electronic Resources in Esp ........................ Казимір І. С. Лінгвокогнітивні засади вивчення контек Нешута О. В. Образ російської історії і культури Паламар О. В. Кінематографічні прийоми в романі В. Чорноконь В. В. Особливості наративної структури Ф. С. Фіцджеральда «Великий Гетсбі» в контексті поетики Секція ІСТОРІЇ Бабюк Д. С. Фотографічні майстерні Кам'янця-Подільського Грачов А. Я. Британська дипломатія та поразка Сербії Гриськова Н. Р. Концепція С. Уварова, як основа для політики на території Правобережної України .............. Кабанець Р. Організаційно-правові засади охорони та державних органів гетьманату за правління Кирила Ковальчук А. П. Участь Адольфа Іоффе у редакції газети Ляскович Т. В. Діяльність української закупівельної в Польщі для забезпечення армії УНР військовим майном Підгірна Л. М. Згортання діяльності українських наприкінці 30-х років ХХ ст. в контексті закордонних Солодковська І. В. Польські військові формування Тимофійко С. О. Розробка проєктів післяреволюційної національного питання в період формування програми Ходжін М. П. Вплив взаємовідносин між Саудівською Шолк О. М. Участь інноукраїнців у зимових походах Яблонська Д. Р. Викладацька і диригентська діяльність Михайла Коссака у Кам’янці-Подільському (1925-1935 рр.) Ребрик О. В. Будівництво мостів і поромних переправ 82 Секція СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ, ПСИХОЛОГІЇ Ворох В. І. Актуальні проблеми економічного виховання Косовська А. О. Зміст методик дослідження рівня готовності до командної роботи у навчанні дітей з особливими Лукачович Г. О. Використання дидактичних онлайн- для лексичного розвитку дошкільників з загальним Матвійчук І. І. Підручник як засіб навчання географії Мішеніна А. В. Особливості формування соціальних Секція ПЕДАГОГІКИ, ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ДОШКІЛЬНОЇ Ковальчук О. В. Гендерна культура майбутніх вчителів Пукас І. Л. Підготовка майбутніх вихователів до розвитку Сидорук Л. М. Психолого-педагогічні аспекти математичної Секція МИСТЕЦТВОЗНАВЧИХ Кучма Н. І. Символіка кольору в православні канонічні Пухальський Т. Д. Особистісний аспект професійної Секція УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ Боднар Т. Актуальні проблеми лінгвокультурологічного Журенко Я. Зоометафора як ознака гендерних стереотип у створенні портретів чоловіків і жінок у сучасній Козярук А. Часова і просторова співвіднесеність Прокопів Л. М. Монологічне мовлення у сучасному украї Шевчук З. С. Повтор як семантико-стилістична домінанта Секція ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНИХ Геселева К. Г. Побудова розв’язків одного типу інтегр рівняння за допомогою колокаційно-ітеративного Секція ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ, СПОРТУ Боднар А. О. Особливості оновлення змісту дисципліни «вступ до спеціальності» питаннями олімпійської Марчук Д. В. Особливості методики корегуючої гімнастики МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НАУКОВЕ ВИДАННЯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ МОЛОДИХ ВЧЕНИХ КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ІВАНА ОГІЄНКА Випуск 13 Електронне видання Підписано 23.03.2022 р. Гарнітура «Таймс». Формат 60х90 1/8. Об’єм даних 4,9 Мб. Обл.-вид. арк. Кам’янець-Подільський національний універс імені Івана Огієнка, вул. Огієнка, 61, м. Кам’янець-Подільський, Свідоцтво серії ДК № 3382 від 05.02.2009 р. Виготовлено в Кам’янець-Подільському націон університеті імені Івана Огієнка, вул. Огієнка, 61, м. Кам’янець-Подільський, засобу масової інформації: Кам’янець-Подільського національного університету 25 листопада 2021 року. професор; наук, доцент; наук, старший викладач. (голова); (відповідальний редактор); (відповідальний секретар); заступник декана з наукової роботи педаго- заступник декана з наукової роботи фізико- заступник декана з наукової роботи природ- заступник декана з наукової роботи факультету роботи; викладач, заступник директора з наукової о-наукового інституту української філоло- заступник декана з наукової роботи історич- та спорту, старший викладач, заступник фізичної культури; викладач, заступник декана з наукової -Подільського національного університе- Кам’янець-Подільський:: Кам’янець-Подільський 2022. Випуск 13. 84 с. erator=e науково-педагогічних працівників, аспірантів і здобувачів молодих вчених Кам'янець-Подільського національ- 378.4(477.43)(082) ББК 74.58я431 редакції. за точність наведених фактів, цитат, власних імен та ін. Івана Огієнка, 2022 ДИСЦИПЛІН наук ПРОДУКЦІЇ харчової продукції. В Україні зареєстровано 485 сертифіко- сільське господарство позитивно впливає на екологію, зокрема на культур. Користь від споживання органічних харчових продук- необхідність у проведенні подальших досліджень щодо зміни хімічного вирощеної за різних систем господарювання. органічна сировина, органічна кулінарна продукція. Аналіз публікацій у сфері органічних овочів, фрук- тів та зернових культур показав, що в органічних куль- турах виявлено значно вищі концентрації загальних вуг- леводів та значно нижчі концентрації білків, амінокис- лот, редукуючих цукрів та клітковини. Проте ці показ- ники суттєво відрізнялися у різних видах рослин. Також встановлено, що методи органічного виробництва приз- водять до значно вищого вмісту антиоксидантів, поліфе- нолів та Zn, але нижчих концентрацій нітратів, нітритів та Cd у зернових. (Barański та ін., 2014). Дослідження рисового борошна, вирощеного за ор- ганічної системи землеробства, вказують, що низький вміст амілози в кольоровому рисовому борошні сприяв високим значенням температури клейстеризації, склею- ванню та функціональним властивостям (індекс розчин- ності у воді). (Kraithong, Lee & Rawdkuen, 2018). У дослідженнях органічно вирощеної пшениці ствер- джується про те, що рівень Cd, Cu та Al був вищим за тра- диційних методів вирощування. (Cooper та ін., 2011). Ана- ліз публікацій у сфері органічних сільськогосподарських культур, таких як пшениця, показав, що лише обмежена кількість досліджень зосереджена на аспектах якості виро- бництва органічної пшениці. Це викликає особливе занепо- коєння у фермерів та споживачів, оскільки вміст білка (ва- жливий фактор, що впливає на технологічний процес при- готування хліба) в органічних зернових культурах, як пра- вило, нижчий. Деякі дослідження не виявили різниці у вмі- сті білка зерна між сортами з органічних та сортами зі зви- чайних систем вирощування (Shier, Kelman & Dunson, 1984; Ryan, Derrick & Dann, 2004; Mason та ін., 2007). Од- нак інші дослідження показали більш високий рівень білка у звичайних порівняно з органічними системами землероб- ства (Van Bueren,, Jones, … & Messmer, 2011; Baeckstrom, Hanell & Svensson, 2004). Крім того знайдено дослідження, яке вказує, що по- казник міцності клейковини є меншим в органічних, ніж у звичайних культурах (Mason та ін., 2007). Інші дослідження показують, що органічне земле- робство, одночасно знижуючи вміст білка, покращує інші параметри, пов’язані з технологією хліба, такі як склад білка, співвідношення гліадину та глютеніну, як- ість крохмалю та довжина ланцюгів амілопектину, діа- метр крохмальних гранули, вміст пентозанів, активність 3 дисциплін на мікрофлору пшеничних та житніх заквасок та на пе- ребіг мікробіологічних процесів у тісті. використаних джерел: 1. Barański M., Średnicka-Tober D., Volakakis N., Seal C., Sand- erson R., Stewart G., ... Leifert, C. Higher antioxidant and low- er cadmium concentrations and lower incidence of pesticide grown crops: A systematic literature re- British Journal of Nutrition. 2014. Vol. 112 (5). P. 794-811. doi:10.1017/S0007114514001366. 2. Cooper J., Sanderson R., Cakmak I., Ozturk L., Shotton P., Carmi- chael A., … Leifert C. Journal of Agricultural and Food Chemis- try. 2011. Vol. 59 (9). P. 4715-4724. doi:10.1021/jf104389m. 3. Kraithong S., Lee S., Rawdkuen S. Physicochemical and functional properties of Thai organic rice flour. Journal of Cereal Science. 79. P. 259-266. doi.org/10.1016/j.jcs.2017.10.015. 4. Krejčířová L., Capouchova I., Petr J., Bicanova E., Faměra O. The effect of organic and conventional growing systems on composition of winter wheat. Plant Soil Environ. 2007. Vol. 53 (11). P. 499-505. 5. Mason H., Navabi A., Frick B., O'Donovan J., Niziol D., Spaner, D. Does growing Canadian Western Hard Red Spring wheat under organic management alter its breadmaking quali- ty? Renewable Agriculture and Food Systems. 2007. Vol. 22 (3). P. 157-167. doi:10.1017/S1742170507001688 6. Ryan M.H., Derrick J.W., Dann, P.R. Grain mineral concentra- tions and yield of wheat grown under organic and conventional management. Journal of the Science of Food and Agriculture. 7. Shier N.W., Kelman J., Dunson J.W. A comparison of crude protein, moisture, ash and crop yield between organic and con- grown wheat. Nutrition reports international (USA). 1984. чис- organic food is widespread in the и organic farms are registered in Ukraine. It has been proven that organic agriculture has a positive effect on the environment, in particular on soils, but reduces crop yields. The benefits of consuming organic foods today have not been proven. It was found that there is a need for further research on changes in the chemical composition and other quality indicators of food raw mate- management systems. Key words: organic agriculture, organic raw materials, Отримано: 15.11.2021 наук, старший викладач, РІЧКИ ЖВАНЧИК досліджуваної території, передбачає постійні динамічні змі- площі водного дзеркала, складу та чисельності гідробіонтів, обрисів процесів. Швидкість та масштаби таких перетворень зале- факторів, комплекс яких, відрізняється на кожній локальній ділянці. стан, гідроелектростанція. (табл. 1), які дещо коливаються залежно від пори року та загальних географічних процесів. Ставки та водосховища з плином часу перебирають на себе функції втрачених природних заплавних комплексів і створюють нові біотопи, придатні для заселення гідробіон- тами. У результаті природних процесів (зміна берегової лінії, стабілізація та заростання водними рослинами мілко- водь, замулення, тощо), техногенні за походженням водні об’єкти стають невід'ємними компонентами довкілля. дисциплін Загалом, враховуючи наші спостереження та дослідження інших науковців, можемо відзначити наступні наслідки функціонування штучних водойм:  порушення русла внаслідок зарегулювання та будів- ництва гідрокомплексів, що призводить до руйну- вання природних біотопів та міграційних шляхів гід- робіонтів;  зміна гідрологічного, гідрохімічного та гідробіологі- режимів р. Жванчик внаслідок зарегулювання стоку (неприродне коливання рівня, уповільнення те- порушення природних сезонних ритмів, зменшення впливу повеней та паводків);  руйнування заплавних комплексів річки на ділянках за- регулювання та знищення біотопів, придатних для меш- кання водних та навколоводних видів тварин і рослин;  зменшення біологічного різноманіття, зміна видового гідробіонтів (зменшення частки реофіль- ного («річкового») комплексу та посилення ролі лім- нофільного («озерного») та болотного);  протипаводковий захист;  створення нових біотопів, розширення ландшафтного територій. Висновки. Вважаємо, що із першочергових заходів негативних наслідків функціонування шту- чних водойм має бути контроль за рівнем водності річки Жванчик, який за існуючих коливань призводить до критичних деструктивних змін. Науково-обґрунтовані об'єми пропусків води є ефективним важелем для підт- римання рівноважного екологічного стану, біопродукти- вності та задовільної якості води водосховищ та річок на яких вони розташовані, що значною мірою впливає на умови функціонування локальних екосистем. використаних джерел: стан 1. Басюк Т.О. Гідрологічний режим водосховищ гідроенерге- тичного призначення на р. Південний Буг. Вісник Нац. ун- ту водного господарства та природокористування. 2009. С. 243-250. 2. Водний фонд України: Штучні водойми-водосховища і став- ки: Довідник / [В.В. Гребінь, В.К. Хільчевський, В.А. Сташук, О.В. Чунарьов, О.Є. Ярошевич]; за ред. В.К. Хільчевського, В.В. Гребеня. Київ: Інтерпрес ЛТД, 2014. 164 с. 3. Гарбар В.В., Любинська І.Б. Конструктивно-географічні антропогенних водних об’єктів НПП Товтри» в рекреаційній діяльності. Наукові за- національного педагогічного універ- Володимира Гнатюка. Серія: Географія. Тер- С. 208-213. режим та якість поверхневих вод басейну України / В.К. Хільчевський, О.М. Гон- та ін.; за ред. В.К. Хільчевського та Київ: Ніка-Центр, 2013. 256 с. Т.О. Мала гідроенергетика України: стан, соціально–економічні аспекти розвитку, вплив на приро- дне середовище. Водне господарство. 2008. №6. С. 11-15. It is established that the functioning of artificial reser- voirs in the study area involves constant dynamic changes in hydrochemical composition, volume of water masses, water surface area, composition and number of aquatic or- ganisms, shoreline contours and a number of other natural The speed and scale of such transformations depend on many direct and indirect factors, the complex of which differs in each local area. river, hydroecological condi- tion, hydroelectric power station. чай- 5 дисциплін HERACLEUM L. У ФЛОРІ УКРАЇНИ і розповсюдження видів роду Heracleum L. в Україні. Висвітлено за- видів роду. З метою створення ефективних методів контролю та бо- вивчення інвазійної спроможності борщівників. поширення, H. sosnowskyi, H. mantegazzianum. видів роду Heracleum по території країни [1, с.5-7]. Досліди по виробничому вивченню борщівника були закладенні в 1961 р. спільно з Київською дослідною станцією тваринни- цтва, що знаходиться в Терезіно, під Білою Церквою, в Карпатах (полонина Пожижевська, на гірському масиві Чорногора, у Івано-Франківській області) спільно з Львів- ським науково-природознавчим музеєм АН УРСР, на Пан- фильській дослідній станції з освоєння боліт (м. Яготин, Київської області) та в інших місцях [1, с.5-7]. Як зазначає І.П. Манденова [7], Heracleum здобув собі славу одного з найважчих родів всієї євроазіатської флори. Відсутність між багатьма видами різкої морфологічної ди- ференціації, наявність проміжних форм, створюють на шляху систематичного вивчення роду значні труднощі. При високому рівні репродуктивної ізоляції борщівники легко схрещуються між собою, утворюючи спонтанні гіб- що ще більше ускладнює визначення виду. У флорі колишньої УРСР, як зазначає М.І. Котов [5, с.607-610], зростають чотири види борщівника: H. sibiri- cum, H. curpaticum, H. palmatum та H. sphondylium. У Визначнику вищих рослин України зазначено сім видів: H. sibiricum, H. curpaticum, H. palmatum, H. sphondylium, H. stevenii, H. ligusticifolium та H. pubescens. Слід зазна- чити, що два останні види в списку занесені до Червоної книги України [9, с.225]. Найбільш точною є система роду І. П. Менденової [6], яка наводить 37 видів з 8 секцій: Heracleum (Euhera- cleum DC.), Pubescentia Manden., Villosa Manden., Wendia (Hoffm.) Duby, Apiifolia Manden., Vocontia (Callest.) Thell, Laseopetala Manden. та Pseudotragium Boiss [11, 7-8]. Згодом Сациперовою І. Ф. було здійснено досліджен- ня біоморфологічних, географічних, популяційних та онто- генетичних особливостей видів роду Heracleum флори СРСР. Проведений таксономічний аналіз роду методом основаним на зіставленні якісних ознак видів за допомогою попарного порівняння показників подібності та відмінності [11, с.8-9]. Проведена порівняльна оцінка видів Heracleum показала, що на території СРСР, на той час, зростало 34 видів роду. Також було встановлено, що борщівник це двох- або багаторічні, моно- або полікарпічні трав'янисті рослини з активною стрижневою кореневою системою. Таксономічний аналіз показав, що найбільш доцільним є роду Heracleum на 3 підроди: Heracleum (секції Pubescentia Manden. та Villosa Manden.), Wendia (Hoffm.) Satzyperova (секція Wendia) и Apiifolia (Manden.) Satzyperova (секція Apiifolia) [11, с.191-193]. За даними В.М. Виноградової [2] у флорі Cхідної Єв- ропи налічується дев’ять видів роду Heracleum: H. cur- paticum Porcius, H. sibiricum L.; H. palmatum Baumg; H. Sphondylium L; H. stevenii Manden; H. ligusticifolium H. sosnowskyi Manden; Н. mantegazzianum Somm. et Levier; H. pubescens (Hoffm.) M. Bieb [2, с.400-406]. Дослідження роду Heracleum не зупиняються і на- далі. Так, Проць Б.Г. та Вихор Б.І. дослідили територіа- льні особливості поширення H. sosnowskyi та методи дисциплін 4. Гетьман К.Р., Журавель Н.М. Інвазивний бур‘ян Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi): поширення, екологія, вплив на здоров‘я людини. Матеріали наук.-практ. конф. студентів [«Екологічні проблеми сучасності»], (Київ, 25- р.). Київ: Вид-во НПУ імені М.П. Драгомано- 5. Котов М.І. Борщевик – Heracleum L. Флора УРСР. 1955. Т. 7. С. 607-610. Mандeнoва И.П. Борщевик – Heracleum L. Флора СССР. 1951. Т. 17. С. 223-259. 7. Манденова И.П. Новые таксоны рода Heracleum. Заметки по систематики и географий растений. 1944. Вып. 12. С. 15-19; 1970. Вып. 28. С. 21-24. 8. Михалюк І.М., Галаган О.К., Дух О.І. Екобіологічні загрози поширення видів роду Heracleum на території міста Кре- менця Тернопільської області. Ukrainian Journal of Ecology. 610 с. 9. Прокудин Ю.Н. Определитель высших растений Украины. думка, 1987. 548 с. В.В., Шевера М.В. Небезпечні бур’яни. Біо- забруднювачі довкілля м. Києва. Київ: ТОВ «Поліг- раф-Експрес», 2010. 48 с. 11. Сацыперова И.Ф. Борщевики флоры СССР – новые кормо- вые растения. Ленинград: Наука, 1984. 12. Шувар І.А., Гудзь В.П., Шувар А.І. Особливо небезпечні рослини України: навч. посібник / за ред. І.А. Шувара. Київ: Центр учбов. л-ри, 2013. 189 с. 13. Hegi G. Illustrierte flora von Mitteleuropa. 1926. URL: the history of entry and distribution of species of the genus Heracleum L. in Ukraine. The gen- aspects of researches of species In-depth study of invasive ability of hogweed is relevant for the purpose of creating effective control and control of these species. Key words: hogweed, invasive, entry, distribution, H. sosnowskyi, H. mantegazzianum Отримано:15.11.2021 наук, старший викладач, ІВ ЇХНЬОГО ВИКОРИСТАННЯ льського, висвітлено аспекти, їх використання з рекреаційної Зубрівецький кар’єри. геоморфологічні процеси, зсуви, промивини, рекреаційне вико- ький. ни спричинений розселенням людей і потребою у буді- вельній сировині тому ми можемо прослідковувати тен- денцію видобутку корисних копалин багатьох районах нашого міста(де це дозволяє наявність природніх покла- дів).Тому важливим аспектом у даному контексті є ви- світлення дослідження різноманітних концепцій викори- стання родовищ у різних сценаріях. У роботі проаналі- різноманітні основні риси родовищ та фактори їх адаптації під різні особливості використання. Однак перед початком розгляду даної теми доречним буде розглянути саме визначення поняття кар’єр. Кар’єр роз- глядається як складна сукупність ведення виймальних робіт і транспортування гірських порід на поверхню [2, с.108]. Взаємодія між компонентами кар’єру обумовлена багатьма факторами і несе за собою багато наслідків які 7 дисциплін  розгляд можливості рекреаційного використання ка- р'єру об'єктивність трансформації його роботи з ура- хуванням можливості залучення туристів та з відпо- відними умовами для їхнього перебування. Це б в свою чергу допомогло вивести діяльності кар'єру на новий рівень і розширити сектор туризму. відбу- від ь- цею им. його Рис. 1. Зубрівецького кар’єру Пудлівецький кар’єр (рис. 2) розташований на пі- заході від міста Кам’янець-Подільський. В межах Парку «Подільські Товтри». Дане родовище вап- няків знаходиться на схилах долини річки Смотрич. Даний кар’єр як і Зубрівецький має хороше транс- портне сполучення, за рахунок близького розташування до міської транспортної інфраструктури. Ділянка не є забудованою. Найближчі житлові по- селення до ділянки знаходяться приблизно за 300 м. Загальна площа ділянки до розробки за кадастро- вим номером складає 28 га [5]. Більша частина надр роз- уступи З корисних копалин переважають крис- дифе- силурійського віку [3, с.14-15]. Присутні Осо- декілька шарів вапняку. Умови його видобутку є сприя- тливими. На території кар’єру присутні підземні води. У видобутому вапняку в наслідок впливу води спостеріга- ється наявність дрібних пустот. Виражається наявність таких геоморфологічних форм рельєфу як зсуви, уступи, навіси гірничої породи, утворені у наслідок антропоген- ної діяльності людини та впливу природи. Видобувна діяльність на території даного родовища має негативний вплив на навколишнє середовище. За раху- нок шкідливих викидів в атмосферу, відходів вибухової речовини та продуктів роботи механізованих транспортних засобів, що працюють на території родовища. Також не можна забувати про вібраційне шумове та теплове забруд- нення, що негативно впливає на місцеву флору і фауну. у даному аспекті важливим фактором для збереження навколишнього середовища є консервування кар'єру для призупинення негативного впливу виклика- у діяльністю. - Рис. 2. Пудлівецького кар’єру дисциплін 3. Геренчук К.І. Природа Хмельницької області: монографія. Львів: Вища школа, 1980. 152 с. 4. Публічна кадастрова карта України Зубрівецький кар’єр номер 6822485900:03:001:0060. URL: 1674.4824229833,6213893.27 5329324&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all. 5. Публічна кадастрова карта України Пудлівецький карєр кадастровий номер 6822481000:06:017:0002. URL: https://map.land.gov.ua/?cc=2961674.4824229833,6213893.27 5329324&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all. 6. Тектонічна карта України. URL: https://geomap.land.kiev.ua/tectonic.html. 7. Tov Kam'yanets'-Podil's'kyi Kombinat Budivelʹnykh Materialiv. ocument/03576798/dossier. на This article explores the quarries of the city of Kami- anets-Podilskyi, highlights aspects, their use from a recrea- Pudlivetsky and Zubrivetsky quarries are characterized. Key words: quarry, anthropogenic impact, geomorpho- logical processes, landslides, washes, recreational use, con- city. Отримано:15.11.2021 УКРАЇНІ міграції з України. Особлива увага приділена українським студен- та негативні наслідки освітньої міграції з України для держави. України. студенти за кордоном. фірмами-посередниками. Для перспективної молоді емі- грація – це шлях швидкого поліпшення добробуту без відмови від вищої освіти. Разом із тим збільшилася кіль- кість емігрантів, які мають учений ступінь кандидата наук. Найбільшу кількість кандидатів наук Україна втрачає в міграційному обміні зі Сполученими Штатами, Німеччиною та Канадою [2]. Число українців на студіях в іноземних університетах станом на 2015-2016 навчальний рік становило 66 668 осіб. Найпопулярніші країни для навчання, як і раніше, залиша- Німеччина, Росія, Канада, Італія, Чехія, США, Іспанія, Австрія, Франція та Угорщина. Динаміка зростання з 2009 по 2016 роки склала 176%. Якщо порівнювати два останні роки, то приріст складає майже 20% або ж 10 934 осіб. Причому 2/3 цьо- го приросту склали саме українці, які навчаються в Мініс- [6]. викорис- освітньої міграції опосередковано підт- а факт об’єднання сімей українських трудо- му вих мігрантів у країнах їхнього перебування. Саме з цим, вірогідно, пов’язане стрімке зростання кількості українсь- ких студентів в країнах, де внаслідок трудової міграції сформувалися численні українські діаспори. Наприклад, у 2000 р. в італійських вузах навчалися лише 40 українців, а в 2017 р. – 2,8 тис., або в 70 разів більше [5]. Популярність польських ЗВО має кілька пояснень: на території України проводиться потужна рекламна компа- нія, а умови вступу є надзвичайно ліберальними: подача документів відбувається онлайн на сторінці навчального закладу; польські ЗВО не вимагають знання польської мо- 9 дисциплін дянами якісної освіти за кордоном та їхнього повернення до України після закінчення навчання. З боку країн- сусідів спостерігається агресивна політика залучення ук- раїнської молоді для підтримки власної системи освіти з перспективою використання її як замісну робочу силу. Значна частина української молоді виїжджає на навчання за кордон з метою отримання доступу до ринку праці кра- їн ЄС та подальшої еміграції. Україна не веде облік сту- дентів, які повертаються після навчання за кордоном. В таких умовах необхідно звернути увагу на освіт- українських громадян та вжити відповідних заходів, серед яких пропонується: запровадити інформу- вання українських громадян, які планують виїхати на навчання за кордон, про іноземні системи освіти та як- ість навчальних закладів; сприяти розвитку спільних на території України між українсь- вищої освіти та провідними навчальни- використаних джерел: О.В. Освітня міграція українців до Польщі: аспект. Соціально-економічні та ет- наслідки міграції для України: зб. матеріалів (Київ, 27 вересня 2011 р.). Київ: НІСД, Освітня міграція в Україні та світі: інститу- та напрями державного регулювання. URL: 01)/sep20133(101)_254_Hrynkev ychOS.pdf. Гнатюк Т.О. Освітня міграція з України: сучасні тенденції// Науковий вісник міжнародного гуманітарного університе- ту. URL: http://vestnik-econom.mgu.od.ua/journal/2018/33- 2018/13.pdf. 4. Лібанова Е.М. Зовнішні трудові міграції українців: масш- наслідки. Демографія та соціальна еконо- С. 24. 5. Смалійчук Г.В. Освітня міграція в умовах трансформації ринку праці: значення та особливості регулювання. Еконо- міка, 2014. Вип. 26. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/- handle/123456789/25665/Smaliychuk.pdf?sequence=1 6. Стадний Є.В. Українські студенти за кордоном: факти та стереотипи. CEDOS. 2017. URL: https://cedos.org.ua/uk/ articles/ukrainski-studenty-za-kordonom-fakty-ta-stereotypy. 7. Новини вищої освіти. Динаміка кількості іноземних студе- вишах. URL: https://zakordon.24tv.ua/- більше, The main trends of educational migration from Ukraine are analyzed in the article. Special attention is paid to Ukrainian students in Poland. The positive and negative migration from Ukraine for Recommendations for the state policy of Ukraine are offered. місць migration, Ukrainian students ті - дисциплін одарських наук СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ органами публічної влади екологічно безпечного середовища про- як необхідної умови досягнення цілей сталого розвитку. У нашій публічної влади та громадськості залишається вирішення Активна діяльність громадян спонукає державні органи створювати кращі умови проживання, забезпечувати фінан- у повному обсязі, удосконалювати існуючі нормативно-правові акти, безпечного середовища життєдіяльності громади та, зокрема, ви- відходами. публічної влади, громадськість, сталий розвиток, безпечне сере- підвищення якості життя, залученням різних груп насе- лення до реалізації публічної політики та забезпеченням балансу розвитку територій. Механізми державного регу- лювання сталого розвитку виступають основою держав- ного управління, а їх реалізацію необхідно здійснювати на основі доктрин, концепцій, цінностей, принципів, оріє- нтирів, мети і цілей сталого розвитку [1]. У територіальних громадах потребує вирішення про- блема поводження з твердими побутовими відходами шля- хом проведення органами публічної влади разом з громад- ськістю та іншими суб’єктами комплексу дій, спрямованих на запобігання їх утворенню, збирання, перевезення, збері- гання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження та захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення. Слід відзначити, що в Ук- раїні ще не повністю сформована система збирання, сорту- вання, перероблення й утилізації відходів, тому можливості їх використання як сировини для отримання додаткової енергії залишаються на низькому рівні. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів Укра- їни від 08.11.2017 р. № 820-р схвалено Національну стратегію управління відходами в Україні до 2030 ро- ку [6]. Однією з основних цілей її реалізації є визначен- ня пріоритетних напрямів діяльності центральних і міс- цевих органів виконавчої влади, органів місцевого само- врядування, організацій, установ, підприємств, громад- ських організацій та суспільства щодо переходу системи управління відходами на інноваційну модель. Важливи- ми запланованими заходами у сфері поводження з побу- відходами, які потребують громадського обгово- рення та подальшого втілення у рамках реалізації зазна- ченої Стратегії, є розроблення та прийняття нормативно- правових актів, спрямованих на:  запровадження відповідальності споживача за виве- зення побутових відходів за не укладення договору з надавачем послуг;  створення ефективної та рентабельної системи зби- рання та вивезення побутових відходів;  залучення населення до роздільного збирання побу- тових відходів завдяки запровадженню різноманіт- них інструментів стимулювання;  створення органами місцевого самоврядування в насе- лених пунктах з чисельністю більш як 50 тис. осіб спе- ціалізованих комунальних пунктів збирання відходів;  застосування добровільних депозитних систем та системи «застава-повернення» для відходів упаковки з-під напоїв, зокрема скляних пляшок;  підвищення рівня перероблення побутових відходів шляхом додаткового введення в експлуатацію сміттєсо- 11 дисциплін збору відходів, застосуванню депозитних та заохочуваль- них систем для тари в торговельних мережах, приведен- ню полігонів для відходів до відповідності екологічних вимог, підвищенню рівня свідомості споживачів відпові- дально поводитися з відходами тощо. Для забезпечення синергетичного ефекту у вирішенні проблем на державному, регіональному та місцевому рів- нях суб’єктами публічного управління варто застосовувати комплексний механізм, складовими якого є окремі механі- зми, їх інструменти та інші елементи, які функціонують як цілісна система, є взаємопов’язаними та взаємоузгоджени- ми між собою. Залучення громадськості до управління те- риторіями є ознакою належного врядування. Список використаних джерел: у. регулювання сталого розвитку Украї- практика: монографія. Львів: Вид-во Простір. 2017. 384 с. 2. Васильєва О.І. Участь громадян у сталому розвитку сільсь- ких територіальних громад з дотриманням принципів на- лежного врядування. Соціальний розвиток сільських регіо- нів: колектив. моногр. / за ред. А.М. Шатохіна, М.В. Кос- тюк. Умань: ВПЦ «Візаві» (Видавець «Сочінський М.М.»), 2018. Вип. 3. С. 38- 44. 3. Васильєва Н., Васильєва О., Приліпко С. Публічне управ- розвитком територій. ΛΌГOΣ. 2020. Вип. 2. g/10.36074/24.04.2020.v2.03. 4. Іванова Т.В., Остапчук Т.М. Формування стратегії раціона- льного природокористування в умовах євроінтеграції. Нау- кові розвідки з державного та муніципального управління: зб. наук. пр. 2015. Вип. 1. С. 314-321. 5. Комарницький В.М. Правові аспекти участі громадськості в охороні довкілля. Бюлетень Міністерства юстиції Укра- їни. 2012. № 11. С. 44-49. 6. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: ін. [6]. Державної служби статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua. 8. Проєкт «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». URL: https://www.ua.undp.org. зборів, 9. Публічне управління: термін. слов. / за заг. ред. В.С. Куйбі- ди, М.М. Білинської, О.М. Петроє. Київ: НАДУ. 2018. 224 с. The article analyzes the issues of providing public au- thorities with an ecologically safe living environment for residents in territorial communities as a necessary condition for achieving the goals of sustainable development. In our country, one of the important tasks of joint activities of public authorities and the public is to solve the problems of solid waste management. Active activity of citizens encour- bodies and local self-government bod- ies to create better living conditions, provide funding for targeted development programs of territories in full, im- prove existing regulations, make management decisions to create a safe living environment and, in particular, address issues of behavior. with solidified household waste. Key words: public administration, public authorities, public, Sustainability, safe living environment, solid house- hold waste. Отримано: 15.11.2021 дисциплін наук ПОЛОВИНІ ХХ ст. містечка (штетла) Купіль у першій половині ХХ ст. та її майже окупація, Голокост, масові розстріли, єврейська громада, школа. У 1914 р. соціально-економічні потреби містечка обслуговувало 3 аптеки, 47 лавок (в т.ч. 11 мануфактур- них, 21 бакалійна), 2 шинки, 4 парових млина. Усі вони належали або орендувались євреями, зокрема млини перебували в оренді у підприємців Гольдберга, Вейгма- на, Маргуліса, Каплана і Шварцмана. Найбільший ши- нок у містечку тримав багатий іудей Піня Бер. З кінця XVIII ст. працювала єврейська типографія (одна із пер- ших в Російській імперії) [9]. Купіль був основним торгівельним центром для ці- лого ряду навколишніх сіл – Білозірки, Ямполя, Краси- лова, Війтівців. Бакалійники та ремісники згаданих та інших сіл закуповлювали великі партії товарів за гурто- вими цінами саме в купельських підприємців. У теплу пору року щовівторка в центрі містечка влаштовувались ремісничі ярмарки, де продавалися товари першої необ- хідності (сіль, мило, сірники, гас) а також тканини, одяг та взуття місцевих майстрів [6, с. 174]. Буремні роки революції та суспільно-політичних ка- таклізмів, що прийшли разом з радянською владою, доко- рінно змінили економічне становище містечка. У 1923 р. єврейське населення Купеля налічувало 1530 осіб, що складало трохи більше половини від загальної чисельності. В часи Воєнного комунізму майже усе єврейське населення містечка (задіяне в торгівлі) було визнано більшовиками «непродуктивним». Ставлення до «непродуктивних» з боку місцевого неєврейського населення було негативним. Такі настрої активно підігрівались радянською владою, хоча з приходом НЕПу «непродуктивному» населенню знову до- зволили займатися торгівлею [14]. У 1923-1924 рр. Купіль мав статус адміністративно- го центру Війтовецького району. На початку 1920-х рр. у штетлі Купеля все ще діяли хедер (вчителі – подружжя Вускес (Бускес)) і велика синагога. Рабином іудейської громади містечка був Іцхак Меїр Глазер (Глейзер), який мав восьмеро дітей. Велика родина Глазерів користува- лася повагою серед населення Купеля. Пост рабина Іц- хак-Меїр Глазер унаслідував від свого батька Йоселя- Лейба Глазера. І. Глазер мав аристократичну зовніш- ність, високий зріст, в молоді роки подорожував по Єв- ропі та характеризувався як начитаний інтелектуал. Він закликав не обмежуватися читанням Тори і Талмуду але й вивчати інші світські науки [1]. Невдовзі після 1923 р. синагога і хедер були закриті. У синагозі, збудованій уже після 1917 р., радянська влада ор- ганізувала клуб. На базі хедеру в середині 1920-х рр. була відкрита світська молодша школа з викладанням на ідиш. У 1917-1927 рр. в Купелі існували осередки моло- діжних організацій «Га-Шомер Га-Цаїр» та «Цофім», які з укріпленням радянської влади були вимушені перейти на нелегальне положення. Під патронатом сіоністських організацій євреї Купеля створили сільськогосподарську школу, на отриманій ділянці землі вирощували тютюн. 38 єврейських родин вступили в українсь- школа. кий та польський колгоспи. У 1927 р. згадані сіоністські 13 дисциплін Померлі від задухи були спочатку поховані прямо в центрі містечка біля поваленого пам’ятника Леніну. Пізні- ше, через сильний запах розкладення тіл їх наказали пере- поховати на Окопиську (єврейському кладовищі) на око- лицях. Рабин І. Глазер, дізнавшись про страшну долю за- хоплених євреїв, добровільно здався нацистам, однак це не врятувало життя ні йому ні заручникам. У вересні 1942 р. він був убитий разом із іншими євреями Купеля [1]. В перші місяці окупації німецька адміністрація на- лагоджувала структуру управління містечком. З місце- вих жителів призначили старосту села – українця Сем- чука (у 1942 р. замість нього призначили місцевого жи- теля Загребельного). Також була створена допоміжна українська поліція. Очільниками поліції були місцевий житель Волошин та (пізніше) колишній начальник ра- дянської міліції Безручка (Безручко) [10]. За розпорядженням окупаційної адміністрації в сер- пні 1941 р. єврейське населення Купеля переселили до центру, утворивши гетто. Однак, огородженою ця частина міста, очевидно, не була, оскільки у своїх спогадах очеви- дці подій згадують, що євреї з гетто могли відносно віль- но пересуватися по селу і навіть, на свій страх і ризик, ходити в сусідні села у пошуках харчів чи сховку. Усім іудеям наказали носити жовті латки на верхньому одязі. Більшість єврейських чоловіків у гетто займалися приму- совою працею – впорядковували та прибирали вулиці, ремонтували шосейну дорогу. Лише невеликій кількості євреїв-спеціалістів (ремісників) дозволили займатися професійною працею у майстернях [3; 4; 9]. Восени та влітку 1942 р. сотні єврейських жінок і чоловіків кількома партіями відправляли до робітничого табору в село Павликівці, розташованого в корівниках довоєнного колгоспу. В’язні табору працювали на піща- ному кар’єрі та на дорожніх роботах. При цьому в неділю вони мали вихідний, а в суботу попервах навіть відпуска- ли на день додому. Наприкінці літа 1942 р. частина в’язнів була відпущена до рідних сіл. Табір був ліквідова- ний з усіма його в’язнями восени 1942 р. [2; 8, с.534-535]. Розстрільні акції щодо євреїв містечка Купіль відбу- лися у вересні 1942 р., під час єврейських свят Рош-Га Ша- на (Новий рік, 11-12 вересня 1942 р.) та Йом-Кіпур (Суд- ний день, 21 вересня 1942 р.). Напередодні Рош-Га Шана, 11 вересня, від 150 до 200 іудеїв Купеля працездатного віку було відправлено за межі містечка, на територію Окопись- ка (єврейського кладовища), де місцевими українцями був заздалегідь виритий котлован для страти [2; 5]. Через 10 днів після описаних вище подій нацисти організували остаточну ліквідацію євреїв містечка Ку- піль. Особливий цинізм окупаційної адміністрації поля- гав у призначенні акції на Йом-Кіпур (Судний день), 21 вересня 1942 р. До того часу в гетто залишалось по- над 600 євреїв, головним чином, чоловіків-спеціалістів, літніх людей, жінок і дітей. Усіх перерахованих, окрім дітей, відправили до Волочиська, нібито на дорожні ро- боти [8, с.547]. Дітей через кілька годин також зібрали й відправили підводами слідом. Також, є відомості, що була розстріляна у рові біля сільської вивезли до Волочиська [9]. Після 21 вересня 1942 р. в Купелі не залишилося жод- ного єврея, про якого було відомо німецькій окупаційній рі- Достатньо велика кількість іудеїв містечка переховувалась у своїх односельчан-українців та по сусід- ніх селах. За наявними даними, лише за осінь-зиму 1942/43 рр. нацисти та їх помічники-колаборанти відшука- дисциплін 2. Yahad-In Unum (Далі YIU) / 846, Interview of January 5th, 2010, Pavlykivtsi, Ukraine. 3. YIU / 856, Interview of January 8th, 2010, Koupil, Ukraine January 8th, 2010, Koupil, Ukraine 5. Большакова Н. Местечка Купель больше нет. 2010. URL: http://kupel.net/node/130. 6. Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Хмельницька область / ред. кол. тому: М.І. Мехеда (гол. редкол.), Ю.О. Гаврик, Д.М. Галай (відп. секр. редкол.) та ін. Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. 708 с. 7. Історія села Купіль на сайті Волочиської районної ради. .ua/sub/kupil/istoriya/istoriya- знай- 8. Круглов А., Уманский А., Щупак И. Холокост в Украине: Рейхскомиссариат «Украина», Губернаторство «Транс- нистрия»: монография. Днипро: Украинский институт изу- чения Холокоста «Ткума»; ЧП «Лира ЛТД», 2016. 564 с. 9. Купель в Российской еврейской энциклопедии. Российская еврейская энциклопедия. 2009. URL: http://surl.li/gaqt. 10. Лист Моше Кравця до Хаїма Бендера від 1944 р. 2010. 11. Матеріали Кам’янець-Подільської обласної комісії із встанов- лення і розслідування злочинів нацистів в регіоні (1944- 1945 рр.): збірник документів / вступна стаття О.М. Заваль- нюка, В.Г. Байдича, Ю.В. Олійника, упорядкування В.Г. Бай- дич та ін. Хмельницький, ФОП Мельник А.А., 2015. 454 с. Немцы в Купеле летом 1941 года, заставляют евреев сбро- Ленину. 2010. URL: http://surl.li/garh. 13. Олійник Ю.В., Завальнюк О.М. Нацистський окупаційний ре- жим в генеральній окрузі «Волинь-Поділля» (1941-1944 рр.): [монографія]. Хмельницький: [Поліграфіст-2], 2012. 317 c. 14. Перельштейн Т. Помни о них, Сион. 2003. 288 с. URL: http://surl.li/gaqs. 15. Слободянюк П.Я., Хоптяр Ю.А. Місцеве самоврядування нариси історії місцевих громад Ярмолине- єв- Хмельницький: Поділля, 2004. С. 36-37. 16. Хоптяр А.Ю. Голокост у Кам’янець-Подільській області: хронологія, механізми, методи винищення єврейського на- селення (липень 1941 – січень 1943 рр.). Український істо- ричний журнал. 2020. Число 3. С. 90-103. 17. Хоптяр Ю.А., Хоптяр А.Ю. Ярмолинеччина в боротьбі з німе- цько-фашистськими загарбниками (1941-1944). Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Хмельниччи- Світової війни», присвяченої 70-річчю визво- лення Хмельницької області від фашистських загарбників / ред. кол. Л.В. Баженов (голова), С.М. Єсюнін та ін. Хмельни- цький: ПП Мельник А.А., 2014. С. 77-80. еваку- the history of Jewish community of чле- half of XX-th century and it`s total annihilation during Holocaust in 1941-1942. II, nazi occupation, Holocaust, mass killings, Jewish community, Khmelnitsky region, наук сьогодення. Визначено вплив цифровізації для бізнесу, ключо- трансформації бізнес-середовища. діджиталізація. настільки важливим фактором зростання продуктивності праці і підвищення якості життя, що зміни, які відбува- ються, розглядаються дослідниками, як настання нової ери економічного розвитку, який в літературі характери- 15 дисциплін рмація способів взаємодії співробітників і клієнтів з під- приємством [3]. Хмарні технології забезпечують підпри- ємствам доступ до даних, додатків і послуг в Інтернет. Хмара усуває необхідність закупівлі високо витратного устаткування та дозволяє співробітникам підприємства працювати незалежно від місцезнаходження. Більше 90% підприємств у світі вже використову- ють загальнодоступні, приватні або гібридні хмари [1; 2]. У якості основних переваг застосування хмарних те- хнологій підприємствами доцільно вказати такі [3]: 1. Еластичність – можливість швидко збільшувати або зменшувати обсяг використаних послуг відповідно до потреб. 2. Економічність – зменшення витрат, пов’язаних із орендою обладнання та ІТ. 3. Доступність – цілодобовий доступ до хмарних сис- тем із будь-якого пристрою незалежно від поточної геолокації. 4. Простота у використанні та зменшення функціонально- го навантаження співробітників підприємства. Вищеза- значене доводить той факт, що хмарні технології мають ряд переваг, що дозволяють підприємствам підвищува- ти конкурентоспроможність. Основні причини застосу- технологій підприємствами за «SAP» (January 2016). Також, важливою компонентою цифрової трансфо- рмації підприємства є впровадження корпоративного управління IT. На сьогодні провідним інструментом у цій сфері є COBIT® 2019. Протягом багатьох років кращі практики методологій розроблялись і заохочувались для допомоги в процесі розуміння, розроблення та впрова- дження корпоративного управління IT в організації (EGIT). COBIT® 2019 має в своїй основі та інтегрує по- над 25 років розвитку у цій сфері, не тільки інкорпорую- чи нові ідеї з науки, але також і використовуючи їх на практиці. З часу свого заснування у спільноті IT аудиту COBIT® 2019 розвинувся у більш широкі та всеосяжні загальні принципи корпоративного та операційного уп- равління інформацією і технологіями (I&T) та продов- жує утверджуватись як загальноприйнята методологія для управління I&T. В основному, EGIT спрямований на отримання цінності від цифрової трансформації та зме- ншення ризиків для бізнесу, пов’язаних з нею. Більш конкретно, після успішного пристосування EGIT можна трьох основних результатів. Реалізація переваг – полягає у створенні цінності для організації за допомогою І&Т, підтримання та збі- льшення цінності, отриманої від існуючих інвестицій I&T, а також, усунення ІТ-ініціатив та активів, які не створюють достатньої цінності. Оптимізація ризику – включає оброблення бізнес- ризиків, пов'язаних з використанням, володінням, функ- ціонуванням, залученням, впливом і прийняттям І&T в межах підприємства. Оптимізація ресурсів – гарантує наявність належної для виконання стратегічного плану та забез- відповідних і ефективних ресурсів. Дослідження даної тематики показали, що органі- зації з погано розробленими чи прийнятими підходами до EGIT працюють гірше при поєднанні стратегій і про- цесів у сфері бізнесу та I&T. Як наслідок, такі організа- ції набагато рідше досягають намічених бізнес-стратегій та реалізують очікувану цінність бізнесу від цифрової трансформації [6]. дисциплін 3. SAP. Official Website. URL: https://www.sap.com. 4. Porat M. The Information Economy: User’s Guide to the Com- plete Database (on Magnetic Tape). Washington: Office of Tel- ecommunications, 1977, 63 p. 5. Negroponte N. Being Digital. New York: Knopf, 1995, 256 p. 6. De Haes, Steven A. Joshi W. van Grembergen. State and Impact of Enterprise IT in Organizations: Key Findings Study. ISACA® Journal. 2015. Vol. 4. URL: https://www.isaca.org/Journal/archives/2015/Volume- 4/Pages/- state-and-impact-of-governance-of-enterprise-itin-organizati- ons.aspx. 7. Игнатова Г.В. Причины возникновения резервов качества на промышленных предприятиях. Факторы успеха. 2015. № 2 (5). С. 15-18. of today's digital transformation are consid- of digitalization for business, key advantages are identified. Areas of maximum transfor- business environment are marked. digital transformation, business, digitalization. .2021 НА ФЕРТИЛЬНІСТЬ ПИЛКУ ультрафіолетового випромінювання на фертильність пилку ефект УФ випромінювання на якість фертильність. Матеріали та методи досліджень. Пилок Ch. albus відібрано на території заказника «Вербецькі Товтри» (Хме- льницька область) у 2021 році, в період масового цвітіння рослин. Джерелом ультрафіолетових променів була лампа UV Lamp 36, з випромінюванням в області довжини хвиль 253,7 мкм. Опромінення пилку відбувалося відповідно схеми досліду: варіант 1 – час опромінення 10 хвилин; ва- ріант 2 – 20 хвилин; варіант 3 – 30 хвилин; варіант 4 – 60 хвилин, варіант 5 – контрольний, пилок не опромінюва- вся. Фертильність пилку оцінювали за допомогою йодного здій- до запліднення) [1, 7] із застосуванням мікроскопічної техніки (Bresser Trino Resercher). Пилкові зерна (п.з.) підраховували у 30 полях зору при збільшенні мікроскопу 10х10 для кожного варіан- та. Статистичну обробку результатів дослідження здійсне- но за загальноприйнятими методами [9]. Результати досліджень та їх обговорення. Рослини Ch. albus приурочені до сухуватих лісо-лучних екотопів, відносно бідних щодо мінерального азоту, збагачених карбонатами (вапняках) та нейтральних за кислотністю ґрунтів. В Україні вид зустрічається в таких угрупован- нях: Festuco-Brometea Br-Bl. et Tx. 1943, Rhamno-Prunetea Rivas Goday et Garb. 1961, Trifolio-Geranietea Th. Müller 1962 [8]. Популяції стабільні, кількість рослин досягає кількох тисяч. На території НПП «Подільські Товтри» (заказник «Вербецькі Товтри») кількість генеративних особин на 10 м2 становить від 1 до 4. Одна генеративна утворювати 1-6 підземних пагонів із 1-3 генеративними бруньками, формуючи негусті куртини. Особливістю виду є переважно вегетативне розмноження, зустрічається вкрай рідко. 17 дисциплін Список використаних джерел: ра Методичні вказівки до великого спеціаль- Розділ «Визначення життєздатності пил- ку та зародкового мішка». Одеса: ОНУ ім. І.І. Мечникова, 2012. 17 с. 2. Гродзинський Д.М., Дмитрієв О.П., Гуща М.І. та ін. УФ-В радіація і рослини: механізми ушкодження та захисту. Ки- їв, 2007. 149 с. О.А., Власов В.Н. Значение ультрафиолетового излучения в жизнедеятельности растений. Физиология и био- химия культурных растений. 2002. Т. 34. №3. С. 187-197. 4. Кравец Е.А., Гродзинский Д.М., Гуща Н.И. Влияние УФ-Б облучения на репродуктивную функцию растений L. Ци- тология и генетика. 2008. Т. 42. №5. С. 9-16. 5. Куприянова Л.А., Алешина Л.А. Пыльца и споры растений флоры европейской части СССР. Ленинград: Наука, 1972. Шевера М.В. Онтоморфогенез Chamaec- Rothm. (Fabaceae) і стан його локальної урочищі Чапля (Національний природний парк Товтри»). Укр. ботан. журнал. 2013. Т. 70, Практикум по цитологии растений. Москва: 1988. 272 с. Фіцайло Т.В. Еколого-ценотична характе- albus (Hacq.) Rothm. в Україні. Ак- проблеми ботаніки та екології. Матеріали міжна- родної конференції молодих учених (13-16 серпня 2008 р., м. Кам'янець-Подільський). Київ, 2008. С. 182-183. 9. Приседський Ю.Г. Статистична обробка результатів біоло- Донецьк: Кассиопея, 1999. 210 с. від- України. Рослинний світ / за ред. Я.П. Діду- ха. Київ: Глобалколсалтинг, 2009. 900 с. 11. Шевера М.В. Паліноморфологічні особливості видів роду Chamaecytisus Link флори України. Укр. ботан. журн. 1993. Вип. 50. №1. С. 123-127. The article presents the results of a study of the effect of ultraviolet radiation on the fertility of pollen Chamaecy- tisus albus (Hacq.) Rothm. (Fabaceae). The stimulating ef- on pollen quality with increasing expo- was established. Key words: Chamaecytisus albus, pollen, UV-B radia- tion, fertility. Отримано:15.11.2021 ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ ресурсів при проведенні занять з іноземної мови профе- використання даних ресурсів на занятті, окреслюємо особли- приклади використання електронних ресурсів під час заняття з мова професійного спрямування, автентичний матеріал, Moodle, Authentic online materials can il- a language is used in a practical form and used in the classroom to promote its of usage of online materials should instructor to facilitate them into to avoid awkward situations during filter, systematic development, is a control mechanism within a per- learning and language. It is advisable for to exploit materials based on stu- knowledge and must evoke positive curiosity, eagerness and anticipation to retention and aid language learning. means using online materials students’ current stage of linguistic de- use content that is already studied of relevance that must be choosing materials from the internet for (material must not violate societal current trends (materials relevant to are resources that will ensure at- curiosity); wants and needs (stu- needs are extremely important, and they these needs are being met), and presenta- student learning, various information should be used). 4. Appropriateness should be checked thoroughly in race, age, length and difficulty before the classroom [5, p.56-58]. pandemic, all education establish- to conduct the classes with the help of like Moodle, Google Meet and the common platform for delivering Moodle (stands for Modular Object- Environment) is a virtual learning can have communication tools such as and chat rooms, as well as a place to store audio. In our practice, we use Moodle as because we share and store there class, such as documents, audio or video, extra language practice activities, 19 огії its translation just under the lines of the motivates readers to read further and with in- understand everything [4, p.57-58]. Presentation is a handful tool for a teacher used as a prompt for delivering a lecture, ex- rules, representing a topic on a secondly, it can be used for the presenta- home assignments of a student and thirdly it during face-to-face and online classes. a presentation on a topic, a teacher of interactive activity based on taught or False, Fill in the gaps or simple questions participants and pay attention to the presentation for better understanding and main material from it [3, p.58]. one of the most useable online video sharing in different fields of knowledge, language acquisition. It helps a student authentic and up-to-date materials, improve listening comprehension and writing skills and knowledge on a particular not only the acquiring knowledge on but also on lingual country studies. In this like to highlight some channels on the that is commonly used for ESP classes. To country studies students use channels An- Heritage where they can find major English language, country, customs, cui- traditions with further discussion in class; to on professional purpose we visit BBC Learning English, Captivating Histo- master grammar skills channels like BBC Oxford Online English are used. The given for both sides teachers because it gives au- on different topics and purposes and acquire contemporary English by practic- skills [6, p.114-116]. we should state that the implementation is an inevitable part of planning a language class due to their multitask- the following benefits of their usage conducting online and face-to-face clas- and methods of their usage during a to train and to improve various language and many others. The future pro- topic can be seen in the further investiga- and ways of usage of new electronic lessons and implementation of our own for a successful ESP class. References: Things You Always Wanted To Know English Teaching Professional. Chichester: 2009. Issue 65 (November). 64 p. the Beehive. English Teaching Professional. Publishing, 2009. Issue 60 (January). 64 p. Powerpoint. English Teaching Pavilion Publishing, 2010. Issue 68 Reading Online. English Teaching Profes- Pavilion Publishing, 2021. Issue 71 Online Materials. English Teaching Pavilion Publishing, 2009. Issue 65 M. Using YouTube in the EFL classroom. in Asia. 2011. Issue 2 (1). P. 113-119. огії electronic resources, ESP, authentic mate- YouTube, Power Point Presentation. 23.11.2021 старший викладач кафедри англійської мови УАЛЬНИХ СИНОНІМІВ схарактеризувати лінгвокогнітивні засади вивчення контекс- Розглядаються ключові передумови дослідження категорії інтеграції з використанням методів аналізу концептуальної ме- концептуалізація, когніція. Концепт як основна категорія когнітивної лінгвіс- тики є мисленнєвим образом доволі широкого структур- ного діапазону [1, c.90]:  горизонтально (від загальних образів до логічних понять);  вертикально (процес експлікування його глибинних пе- шарів). - М.Ф. Алефіренко називає «концепт» семантичним «ембріоном» або смисловим «геном значення» у вигляді «киселю», який слугує «будівельним матеріалом» для усіх пізнавальних структур [1, c.91]. В умовах когнітивно-дискурсивної парадигми, текст є цілісною формою лінгвопсихоментальної діяльності мовця, який слугує прагматичним посередником спілку- вання та діалогічно вбудовується до семіотичного універ- суму [3, c.599-600]. Вивчення контекстуальних синонімів з опорою на ко- гнітивну семантику уможливлює не лише аналіз внутріш- ньоструктурних частиномовних зв’язків, а й розгляд пев- них механізмів формування нового смислу, де знаходяться конкретні ментальні схеми та моделі у процесі вторинної номінації. КС є засобом концептуальної деривації у вигляді формування нового емерджентного значення. У нашій розвідці пропонуємо розглядати категорію контекстуальної синонімії з особливим механізмом мис- лення, як-от концептуальна метафора, концептуальна ін- теграція, концептуальна евфемія чи концептуальна інфе- ренція. В умовах теорії вторинної номінації, КС є її оди- ницями, які транслюють ситуативне або нове поняття. Список використаних джерел: 1. Алефиренко Н.Ф. Спорные проблемы семантики: моногра- фия. Москва: Гнозис, 2005. 326 с. 2. Небелюк Л.Р. Лінгвокогнітивні характеристики евфемізмів в англомовному політичному дискурсі: авто- реф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Львів, 2021. 20 с. 3. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енцик- лопедія. Полтава: Довкілля-К, 2006. 716 с. constructions. Cognitive Lin- Vol. 4. №1. Р. 1-38. The given article is aimed at characterizing the linguocog- nitive characteristics of contextual synonyms on the basis of medical discourse appertaining to the theory of mental spaces, conceptual theory of metaphor and integration. Key words: contextual synonyms, concept, conceptual- ization, cognition. Отримано:15.11.2021 21 ї мов і зарубіжної літератури ДЖУЛІАНА БАРНСА «ШУМ ЧАСУ» в романі Джуліана Барнса «Шум часу». В статті проведено за- письменника, продемонстровано, як автор створює образ Росії на дискурсу. В результаті доведено, що образ Росії будується на підста- на творах класичної російської літератури. одернізм, роман, інтертекстуальність. точки зору: безліч дат, імен, подій. По-друге, деякі російсь- кі крилаті вислови дослівно перекладені англійською мо- вою, що говорить про знайомство Барнса і з цим пластом культури: «the engineers of human souls» («Інженери людсь- ких душ»), «knew much as a pig knows about oranges» («роз- бирається як свиня в апельсинах») [5]. Отже, опис Росії в романі, який складається з трьох частин, відбувається у трьох дискурсах: політичному, побутовому та культурному. На рівні політичного дискурсу важливим є те, що Джуліан Барнс згадує не лише Йосипа Сталіна, а й бага- тьох інших представників влади, наприклад Закревсько- го: «Power’s name was Zakrevsky, and Power, as it ex- pressed itself to people like him in Leningrad, resided in the Big House. Many who went into the Big House on Liteiny Prospekt never emerged again» («У влади було ім'я – За- кревський; і Влада ця, в тому вигляді, у якому являла себе громадянам на зразок Дмитра Дмитровича, мешка- ла у Великому домі. Багато хто потрапляв у Великий Дім на Ливарному проспекті і більше не повертався» [5]. Тут ми бачимо тісне переплетення концептів влади та тобто перед нами не розумна та лояльна влада, а жорстока та деспотична. І єдиний спосіб боротися з цією тиранією, як стверджує головний герой, – іронія. Змальовуючи побутовий світ радянської Росії, Джу- ліан Барнс звертається до опису деяких звичок, ґендерних стереотипів, які були властиві громадянам Радянського Союзу. Перший із таких стереотипів пов'язаний із обра- зом чоловіка як здобувача. Другий гендерний стереотип пов'язаний із думкою про те, що в Радянському Союзі було набагато більше жінок, ніж чоловіків, та й за силою не поступалися останнім. Розповідаючи культури Джуліан Барнс зазначає: «Mother, three generations of women. common in Russia these онука: три покоління жінок. У ставало таких сімей») [5]. У цьому випа- що такий спосіб життя, дійсно, був Союзу післявоєнного часу, коли не багато чоловіків загинули на полі бою, і жінки були зму- шені забезпечувати сім'ю і взагалі виконувати ті функції, які вважаються чоловічими. Більш того, Джуліан Барнс цитує вирази, які вико- ристовуються або використовувалися в Радянському Союзі для опису повсякденних ситуацій. Так, наприклад, він пише: «The best bird is the sausage,’ as they said in Ukraine» («Немає на світі кращої птиці, ніж свиняча ко- вбаса, як кажуть українці») [5]. Даний приклад містить згадку про Україну, яка на той момент була частиною Чехова, і радянського життя. Висновки. Образ Росії в романі «Шум часу» створю- вався британським письменником з урахуванням основних положень постмодернізму. Так, наприклад, суперечливість радянської Росії показано в контексті постмодерної ідеї 4. Хабибуллина Л.Ф. Образ России в романе Д. Фрэнсиса «Предварительный заезд» (1978). Вестник Татарского гос- ударственного гуманитарно-педагогического университе- та. 2009. №1 (16). С. 98-102. Time. URL: https://royallib.com/- образ time.html. та полі- The purpose of the article is to determine the specifics of Julian Barnes' novel «Noise of Time». The article provides an overview of the image of Russia in the novel by a British writer, demonstrates how the author the image of Russia at the level of political, cultural and domestic discourse. As a result, it is proved that the im- age of Russia is based on national myths and stereotypes, as well as on the works of classical Russian literature. Barnes, image of Russia, postmod- ernism, novel, intertextuality. Отримано:15.11.2021 2017. мов та зарубіжної літератури НАБОКОВА «ЛОЛІТА» творчості В. Набокова, а саме: функціонування кінематографіч- та виявлено особливості функціонування монтажного прийому, Набоков, монтаж, кадрування, поетика візуальності. як-от у «Лоліті». Йдеться насамперед про використання монтажного принципу, техніки кадрування, візуалізації як кінематографічних прийомів у літературному тексті. У цій статті ми прагнемо висвітлити особливості їх оприявнення у художній структурі набоковського роману. Щодо поетики візуальності, то Г. Клочек маркує таке: «Поетика візуальності кіно значно краще осмислена за пое- тику візуальності художньої літератури; через те підхід до художньо-літературного тексту з кодами, розробленими у кінопоетиці, дає змогу відчутно підвищити ефективність розгадки та пояснення секретів його візуальності, а зна- чить, і секретів художності» [1, с.25]. Р. Янгіров пише про так званий «генетичний зв’язок» оптики В. Набокова з кі- нематографом та зауважує на вербалізації ним фільмових ефектів, на кшталт екранного ритму, паралельного та пере- хресного монтажу, гри планів та світлотіней, несподіваних ракурсів погляду автора, виразних, подібних до титрів, діа- логів персонажів і прийомів руху камери [5, с.399]. Так, у тексті простежується концентрована візуа- худо- на максимально точну трансляцію с- У «Лоліті» підтверджується позиція В. Набокова, що сприйняття реальності – це чудо зору, а свідомість – оптичний інструмент. Зоровий образ, як і в кінематогра- фі, є первинним для письменника, тож він пише про зда- тність створювати образи ніби в «лабораторії мозку», як- от образ Аннабелли – «медового оттенка кожа, тонень- кие руки, подстриженные русые волосы, длинные рес- ницы, большой яркий рот» [3, с.18]. Це своєрідна «офта- льмологічна поетика» (В. Колотаєв), коли автор з гіпер- точністю візуалізує оптичні образи так, як вони здатні відтворюватися за допомогою технічних прийомів «кі- ноока»: «[…] на тёмной внутренней стороне век объек- тивное, оптическое, предельно верное воспроизведение любимых черт: маленький призрак в естественных цве- тах (и вот так я вижу Лолиту)» [3, с.19]. 23 с.54]. Таким чином, автор веде за собою читача, привер- таючи його візуальну свідомість до конкретних деталей. Отже, у романі В. Набокова «Лоліта» вдалося ви- явити елементи поетики візуальності, а також кінемато- графічні прийоми, як-от кадрування, чергування планів, монтаж. При чому письменник не тільки задіює технічні прийоми кіно у романі, але й олітературнює їх, увираз- нюючи художній текст. а Список використаних джерел: 1. Клочек Г. Поетика візуальності Тараса Шевченка: моног- рафія. Київ: Академвидав, 2013. 256 с. 2. Покулевська А. Елементи кіномови в поетиці літературно- го твору: дис…канд. філол. наук. Кіровоград, 2013. 197 с. Санкт-Петербург: Азбука, 2019. 448 с. 4. Эйзенштейн С. Избранные произведения в шести томах. Т. 2. Москва: «Искусство», 1964. 568 с. 5. Янгиров Р. «Чувство фильма»: Записки о кинематографи- ческом контексте в литературе русского зурубежья 1920- 1930-х годов. «Империя N. Набоков и наслденики»: сб. ста- тей / под ред. Ю. Левинга, Е. Сошкина. Москва: НЛО, The paper analyses one of the cinematic aspects of V. Nabokov's novel, namely: the functioning of cinematic techniques in the novel «Lolita». There are considered pe- culiarities of functioning of film editing technique, framing of visuality. Keywords: cinematographic reception, V. Nabokov, poetics of visuality. Отримано:15.11.2021 мов і зарубіжної літератури Ф. С. ФІЦДЖЕРАЛЬДА НЕВИЗНАЧЕНОСТІ поетики невизначеності ХХ століття на прикладі роману увага на індивідуальному стилі письменника. невизначеність, модернізм, сюжет, наратив. «вік джазу», назва якого буде запозичена зі збірки опо- відань Ф.С. Фіцджеральда «Казки віку джазу» і буде написано роман «Великий Гетсбі». Ще за життя пись- менника критики назвуть цей роман найкращим у його доробку, пізніше включатимуть його до рейтингів «най- кращих книг», один з яких він очолить [7]. На перший погляд, у ньому немає епічного простору, розвиненого сюжету та широкого кола героїв, проте це не применшує його «художньої значущості». Мова твору багата на синоніми і антоніми, частими є повтори «клю- чових слів» у різних контекстах, використовуються чис- ленні порівняння і метафори при описі різних ситуацій і персонажів. Одним із головних героїв, і оповідачем, є тридцятирічний Нік Каррауей, уродженець Середнього Заходу, син поважаних батьків, випускник престижного університету, учасник Першої світової війни. У повоєн- ний час (1922 р.) він приїздить до Нью-Йорка вивчати банківську справу, хоча у глибині душі мріє про письмен- ництво [4, c.179]. Оце й усе, що читачу відомо про нього. У творі відсутній опис зовнішності героя, немає даних про його дитинство, немає інформації про його взаємини з родиною, лише натяки: «Я належу до заможної роди- ни… Каррауеї – це, власне, цілий клан…» [3, с.7], «Мої численні тітки й дядьки обговорювали це питання…» [3, мудрі книжки з довжелезними словами» [3, с.23] – читач уявляє недалеку, фальшиву і байдужу особу. І якщо в минулому Дейзі з часом стає менше «білих плям», то її майбутнє – суцільна невизначеність, адже після дорож- ньо-транспортної пригоди вона просто зникає в нікуди. Отже, Ф.С. Фіцджеральд вдається до новаторства в сюжеті і наративі – відмовляється від традиційної струк- тури образу персонажу, залишає «невизначені місця». Його оповідач в більшій мірі свідок, спостерігач, ніж учасник подій, що лише спрямовує читача до певних висновків. Завдяки цьому кожен читач має змогу само- стійно створити портрет героя, збудувати його життєвий шлях. Такий прийом є одним із центральних прийомів в модерністській літературі ХХ століття. и- Список використаних джерел: 1. Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури ХХ століття: [навч. посібник]. Київ: Центр учбової літератури, 2007. С. 177-183; 209-218. 2. Сич О.І. Сполучені Штати Америки в міжвоєнний період (1919-1939 рр.): навчальний посібник. Чернівці: Рута, 2003. 45 с. 3. Фіцджеральд Ф.С. Великий Гетсбі. Харків: Фоліо, 2019. 283 с. Американцы. Москва: РИК «Культура», до 5. Каталов П. История американской литературы ХХ в. Сан- кт-Петербург: Азбука-классика, 2005. 149 с. 6. Фицджеральд Ф.С. Из писем. Вопросы литературы. 1971. №2. С. 162-163. 7. Book awards: Radcliffe Publishing Course Top 100 Novels of the 20th Century. URL: https://www.librarything.com/ ing+Course+Top+100+Novels+o f+the+20th+Century. This article deals with the features of the XX century modernistic poetics of uncertainty in the work of Francis Scott Key Fitzgerald’s «The Great Gatsby», focusing on the writer's individual style. Key words: Francis Scott Key Fitzgerald, poetics of uncertainty, modernism, plot, narrative. Отримано:15.11.2021 25 Секція ІСТОРІЇ історії СЬКОГО ХХ ст. становлення фотомистецтва на Поділлі у другій половині ХІХ – на – Кам’янці-Подільському. За допомогою статистичних даних, та приватних архівів автору вдалось дослідити історію виник- Кам’янця-Подільського. майстерня, фотограф, історія. ня 1866 року, де вказується, що в місті діяло вже 4 фото- графічних заклади, одне з яких мало назву «Русская фотог- рафия» [24]. Про власників інших фотографічних закладів не маємо жодних інших даних. У 1868 році Ю. Кордиш переїхав до Києва, а свою студію залишив на свого поміч- ника В. Загурського [5]. У 1869 році в місті відчинив свою студію А. Фогелевич, а у 1870-му – пруський підданий А. Енгель. У 1871 році М. Грейм викупив фотографічну студію у Ю. Кордиша, де також заснував свій фотографіч- [23]. Згідно статистичних видань, в різні роки у м. Ка- м’янці-Подільському працювало: 1891 р. – 2 фотографи (М. Грейм та А. Енгель) [1, с.42], 1892 р. – 2 фотографи (М. Грейм та А. Енгель) [2, с.50], 1893 р. – 5 фотографів [25; с.233], 1894 р. – 5 фотографів (М. Грейм, А. Жилін- ський, Ф. Кодеш, А. Енгель, М. Молчанов) [7], 1895 р. – 5 фотографів (М. Грейм, А. Жилінський, Ф. Кодеш, А. Енгель, М. Молчанов) [21, с. 108], 1897 р. – 5 фото- графів [12], 1898 р. – 5 фотографів [28, с.175], 1899 р. – 4 фотографи (М. Грейм, А. Жилінський, Ф. Кодеш, А. Ен- гель) [8, с. 658], 1900 р. – 5 фотографів [13], 1901 р. – 5 фотографів [14], 1902 р. – 3 фотографа (М. Грейм, Ф. Кодеш, А. Енгель) [9, с.1350], 1903 р. – 6 фотогра- фів [15], 1904 р. – 7 фотографів [16], 1906 р. – 7 фото- графів [17], 1907 р. – 9 фотографів (С. Гіллер, М. Грейм, А. Міллер, Федір та Франц Кодеш, К. Розенберг, А. Сад- кер, Август та Марк Енгель) [6, с.482], 1908 р. – 8 фото- графів [18], 1909 р. – 7 фотографів [20, с.145], 1912 р. – 9 фотографів (С. Гіллер, М. Грейм, А. Міллер, Федір та Франц Кодеш, К. Розенберг, А. Садкер, Август та Марк Енгель) [10, с. 3186], 1911 р. – 8 фотографів [19], 1913 р. – 7 фотографів (С. Гіллер, М. Грейм, А. Демчен- ко, Ф. Кодеш, А. Генігсман, В. Стиртинський, А. Фей- дер) [26, с.916]. У ході досліджень автор висуває припущення наяв- ності явних помилок у статистичних даних. Наприклад, станом на 1913 рік фотограф М. Грейм вже помер, але він ще досі фігурує в списках. Натомість є дані, що у студії М. Грейма в цей час працював вже Маркушевсь- кий [29]. Фотографи Федір Кодеш та Марк Енгель – ско- ріш за все Емілія Кодеш та Карл Енгель (останній пра- цював помічником у М. Грейма). В. Стиртинський ймо- вірно Вітольд Струтинський. Також у статистичні дані 6. Весь Юго-Западный край. Справочная книга. Киев, 1907. 7. Все фотографы и фотоателье Российской Империи. 1-е января 1894 года URL: http://fototikon.blogspot.com/- 2016/05/1894-russian-imperial-photoatelier.html (дата звер- 8. Вся Россия. Адрес-календарь Российской Империи. Т. 1. Издание А. С. Суворина, 1899. 9. Вся Россия. Адрес-календарь Российской Империи. Т. 1. Издание А. С. Суворина, 1902. 10. Вся Россия. Адрес-календарь Российской Империи. Т. 1. Издание Я. П. Крюкова, 1912. 11. Грушицька І. Б. Розвиток фотографії в Україні URL: http://istznu.org/dc/file.php?host_id=1&path=/page/issues/41/ 53.pdf (дата звернення: 20.09.2021) губернии за 1897 год. Каменец- Подольский: Губ. тип., 1898. 207 с.: [табл. 2] 13. Обзор Подольской губернии за 1900 год. Каменец- Подольский: Губ. тип., 1901. 230 с.: [табл. 2] 14. Обзор Подольской губернии за 1901 год. Каменец- Подольский: Губ. тип., 1902. 215 с.: [табл. 2] 15. Обзор Подольской губернии за 1903 год. Каменец- Подольский: Губ. тип., 1904. 196 с.: [табл. 2] 16. Обзор Подольской губернии за 1904 год. Каменец- Подольский: Губ. тип., 1905. 188 с.: [табл. 2] губернии за 1906 год. Каменец- Подольский: Губ. тип., 1907. 176 с.: [табл. 2] 18. Обзор Подольской губернии за 1908 год. Каменец- Подольский: Губ. тип., 1909. 160 с.: [табл. 2] 19. Обзор Подольской губернии за 1911 год. Каменец- Подольский: Губ. тип., 1912. 171 с.: [табл. 9] 20. Памятная книжка Подольской губернии на 1911 год. Ч. ІІІ. Отдел статистический. Составил В. В. Филимонов. Каме- нец-Подольск: Типография Подольского губернского прав- ления, 1911. адрес-календарь. Составил В. К. Гульдман. Издание Подольского губернского статистического коми- тета. Каменец-Подольск, 1895. С. 108 22. Приватний архів Галини Вишневської 23. Приватний архів Олександра Подоніцина 24. Санкт-Петербуржские ведомости. 1866. 6 липня. С. 1-2 25. Сецинский Е. Город Каменец-Подольск. Киев, 1895. 26. Ярошевич А., Довнарь-Запольский М. Весь Юго-Западный книга и адресная книга. Киев, 1913. 27. Calikowska M., Krasińska-Kencka E., Pietrzak A. Kresy rzeczypospolitej. Katalog pocztówek. War- и и Долж- Mistrz zapomniany. Krakow, 1972. Дел в Odesa, 1912. In the article, the author analyzes the origin and for- mation of photography in Podillya in the second half of the XIX – early XX century, in particular in the provincial cen- ter – Kamyanets-Podilsky. With the help of statistical data, various printed publications (memoirs, newspapers) and the author was able to explore the history origin and formation of the photographic business of the city of Kamianets-Podilskyi. Key words: Kamenets, photography, photography history. ано:15.11.2021 27 всесвітньої історії ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1915 р.) зовнішньої політики в контексті розгрому Сербії восени убезпечити Сербію від військової поразки, причи- що на них впливали: дипломатичні маневри із залученням до фронтах. світова війна, Салонікський фронт валась внутрішньополітична боротьба між поборником нейтралітету королем Костянтином та прихильником при- єднання до Антанти прем’єр-міністром Елефтеросом Вені- зелосом, що в кінцевому рахунку вилилась у розкол країни та ледве не громадянську війну [7, с.95-101]. Успіхи Дарданелльської операції та ефект, який во- на справила, зумовили те, що Румунія, Болгарія та Гре- ція «нашорошили вуха» та були вражені успіхами, яких досягли Союзники» [14, с.1-2]. З огляду на це, британсь- ке військове та політичне керівництво перенести увагу цілком на Протоки [13, с.6; 18, с.2]. Опрацьовані доку- менти демонструють, що однією із цілей, яких Лондон бажав досягти за рахунок Дарданелльської операції, бу- ло вплинути на позицію держав Балкан, щоб вони зали- шились нейтральними або долучились до Антан- ти [10, с.2; 14, с.1-2; 15, с.4, 6]. Водночас, упродовж літа 1915 р. Foreign Office нама- галися знайти компроміс в складних територіальних супе- речках між Сербією та її сусідами, Болгарією та Грецією, щоб залучити останніх на свій бік. Британським диплома- там не вдалося досягнути поставленої мети, натомість, во- ни втратили дорогоцінний час [2, с.149-154; 7, с.95-101]. Провал Дарданелльської операції став невдачею не лише, власне, боротьби за Протоки і Константинополь, але і за Сербію. Війська та ресурси були направлені на Галліполі, в той час як Сербія (посол якої в Лондоні що- найменше в липні 1915 р. марно запитував про відправ- ку британських сил [6, с.59]) залишилась сам на сам пе- ред переважаючими ворожими силами. Болгарська полі- тична верхівка, переконана поразками Антанти на Галліполі та Галичині, остаточно розвернулася в бік Бе- рліну та Відня, а сербське керівництво, з огляду на жер- тви Сербії в Балканських війнах, не бажало йти на тери- торіальні поступки на користь Софії, за рахунок яких вдалося б уникнути військового втручання Болгарії [1, с.70; 3, с.34, 42-43; 4, с.230-231]. Наприкінці літа британське керівництво вдалося до поспішних спроб виправити ситуацію. Знову було під- нято питання про відправку військ до Салонік. Висадку у Салоніках почали розглядати як можливість «зберегти обличчя» після поразки в Дарданеллах – подати відступ з Галліполі як передислокацію військ до Сербії задля порятунку останньої. Фактично ж, експедиційні сили в Дарданеллах не мали в розпорядженні транспорту, до- статнього для пересування маневрів у Сербії. Сумнівною була і здатність залізниці доправити їх із Салонік до фронту в Сербії [19]. 20 вересня 1915 р. Болгарія, що раніше підписала таємний договір із Центральними державами, розпочала мобілізацію [5, с.471]. Грецька сторона, усвідомлюючи безнадійність Сербії, навідріз відмовилася виконувати союзний договір [3, с.90]. Не стала втручатись і Румунія, прем’єр-міністр якої Йонел Братіану зявив про нейтралі- тет своєї держави [20, с.1]. 3. Пуанкаре Р. На службе Франции 1915-1916: Воспомина- ния. Мемуары. Mосква: ACT, Мн.: Харвест, 2002. 592 с. 4. Buchanan G. My Mission to Russia and Other Diplomatic Memoires. Vol I. London, New York, Toronto and Melbourne: Cassel and Company, Limited, 1923. 253 p. 5. Churchill W.S. The World Crisis 1915. London, Thornton But- terworth Ltd: 1927. 563 p. Diplomacy. I. Political Science Vol. 32, No. 1. P. 36-59 сто- in British Foreign Policy (1914-1917). Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвідомчий збірник наукових праць / відп. ред. С.В. Від- нянський. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2020. Вип. 29. С. 94-112. 8. Ković M. The British Adriatic Squadron and the evacuation of Serbs from the Albanian coast 1915-1916. Balcanica. 2018. Issue 49. P. 29-41. 9. Liddel Hart H.B. The Real War 1914-1918. London: Faber & Faber Limited, 1930. 539 p. 10. The National Archives (TNA). CAB 24/1/10. 11. TNA. CAB 37/124/9. 15. TNA. CAB 37/135/9. 16. TNA. CAB 42/1/27. 17. TNA. CAB 42/1/33. 18. TNA. CAB 42/1/47. 19. TNA. CAB 42/3/19. 20. TNA. CAB 42/3/30. 21. TNA. CAB 42/5/4. 22. TNA. CAB 42/5/8. варто the Serbian direction of the British context of the defeat of Serbia in the au- tumn of 1915. It analyzes the ways in which the Foreign Of- fice tried to protect Serbia from military defeat, the reasons that led to the failure of these attempts and the factors that in- maneuvers before the war in Bul- garia, Greece and Romania, manifestations on the fronts. Key words: Great Britain, Serbia, World War I, Thes- saloniki Front Отримано:15.11.2021 історії України МІЖКОНФЕСІЙНОЇ УКРАЇНИ освіти С. Уварова відому як «тріада», яку було закладено в у роки царювання Миколи I. Звернено увагу на концептуальні основи політики російського самодержавства, що проводилася на Правобе- релігійно-конфесійна політика, російське самодержавство, Пра- вчених. Так, зокрема, О. Авдєєва охарактеризувала ос- новні тенденції цієї політики [1], О. Баковецька дослі- джувала політику щодо римо-католицької церкви [2], Б. Хіхлач висвітлив політику уряду щодо уніатської цер- кви [21]. Сучасна українська історіографія національної політики на Правобережній Україні представлена моно- графією Н. Щербак, у якій досліджені регіональні вияви політики щодо трьох національних питань – українсько- го, польського та єврейського [27]. Державному управ- лінню на Правобережній Україні присвячені праці В. Шандри [22; 23]. Питання історіографії та джерел 29 іншодумство, конфесійну строкатість та існування чу- жих російському світогляду релігійно-конфесійних спі- льнот. Виходячи з поставлених завдань Микола I усві- домив потребу в системі поглядів (політична ідеологія), яка б могла обґрунтувати політику уряду та непоруш- ність існуючого ладу й розробити механізм остаточного приєднання Південно-Західного краю до імперії. Головну роль у створенні цієї системи поглядів віді- грав Сергій Семенович Уваров (1786-1855), який при ім- ператорі Миколі І у 1833-1849 рр. очолював міністерство народної освіти. Це була освічена людина, яка здобула освіту за кордоном й вивчала праці німецьких та францу- зьких вчених-філософів. Його політична кар’єра була до- сить стрімкою. Так, у 1801 р. С. Уваров у Німеччині всту- пив на російську державну службу до колегії закордонних справ, був перекладачем (1803), а в 1805 р. вирушив у перше закордонне відрядження до Італії. У 1806-1809 рр., як співробітник посольства Росії працював у Відні, де отримав підтримку російського посла А.К. Розумовсько- го, який і посприяв кар'єрному зростанню молодого дип- ломата. У 1809 р. С. Уваров був призначений секретарем російського посольства в Парижі, а наприкінці 1810 р. отримав високе призначення на посаду піклувальника Петербурзького навчального округу [18]. краї, Саме у 1810-ті рр. з'явилися його перші літературні твори, у яких він аналізував причини перемоги Росії у Вітчизняній війні 1812 р., писав про національний хара- ктер цієї війни, єднання царя і народу, природне підко- рення останнього першому й висловлювався проти «на- родної анархії» та будь-якої революції. Тоді ж у нього почали зароджуватись ідеї, які згодом призвели до виро- блення концепції російської народності [16], яку «науко- во» розвинув та обґрунтував історик Михайло Погодін. Заручившись підтримкою міністра фінансів Д.А. Гу- р’єва у 1822 р. С. Уваров обіймає посаду директора Депа- ртаменту мануфактур та внутрішньої торгівлі Міністерст- ва фінансів, отримує чин радника (1824 р.), а в період правління Миколи I стає сенатором (1826 р.). У 1832 р. він призначається товаришем (заступником) міністра на- родної освіти, згодом виконуючим обов'язки міністра (1833 р.), а в 1834 р. – міністром освіти Росії [23]. Відомий російський історик С. М. Соловйов писав, що це «була людина, безперечно, з блискучими обдару- ваннями, проте її сердечні здібності анітрохи не відпові- дали розумовим», і тому головним змістом політики мі- ністра стало прагнення «догодити пану-імператору Ми- колі», а «суспільно-політичні погляди Уварова багато в чому визначалися кар'єрними міркуваннями» [24, с.322]. Товариш (заступник) міністра народної освіти С.С. Уваров у звіті від 4 грудня 1832 р. про огляд Мос- ковського університету писав, що «освіта правильна, ґрунтовна, в наш час є необхідною разом з глибокими переконаннями і теплою вірою в істинно російські охо- ронні засади православ'я, самодержавства, народності, що становлять останній якір нашого порятунку і є най- важливішою запорукою сили та величі нашої батьків- щини... Заглиблюючись у їх розгляд, і шукаючи ті поча- тки, які становлять особистість Росії (а кожна земля, кожен народ має такий Палладіум), стає ясно, що таких початків, без яких Росія не може благоденствувати, по- силюватися, жити маємо три: 1) Православна Віра; 2) Самодержавство; 3) Народність... Без любові до віри предків народ, як і кожна людина, загине; послабити у ньому Віру, те саме, що позбавити його крові й вирвати усвідомлював, що «втрата одного з догматів Право- означатиме початок неконтрольованої руйнації усієї ідеологічної будови Росії. І справа тут не в якомусь православному фундаменталізмі, а у тому, що з часів Петра І церква з «помічниці» держави перетворилася на її «служницю», стала одним з фіскальних інструментів держави – бюрократичного апарату [17]. Скориставшись повстанням 1830-1831 рр. імператор Микола I видає низку законодавчих актів спрямованих на дискримінацію католицької церкви і зменшення її впливу на населення регіону. А саме: «Про заборону особам греко- російського та уніатського віросповідання наймитувати при католицьких монастирях» (10 червня 1830 р.), «Про заходи для запобігання самостійних від’їздів римо-католи- цьких ченців із Росії у Царство Польське» (15 червня 1830 р.), «Про заборону духовенству римо-католицького віросповідання навертати осіб православного віроспові- дання у свою віру» (10 вересня 1830 р.), а 3 грудня 1831 р. Комітет у справах Західних губерній затвердив правила конфіскації майна католицьких монастирів [20, с.31]. Крім цього було заборонено переходити з право- слав’я в інші конфесії, а дітей від змішаних шлюбів охре- щувати й виховувати лише у державній вірі. Тенденція так званого «навернення» в католицизм мешканців захід- них губерній стала очевидною проблемою для Санкт-Пе- тербурга. Наприклад, Подільська духовна консисторія впродовж 1798-1910 рр. зафіксувала більше 700 фактів переходу православних вірян у латинство, а це майже півтори тисячі «навернених» лише на території Подільсь- кої губернії. Вказаний регіон може слугувати своєрідним зрізом для аналізу ситуації в західному краї імперії [15]. Про те, що боротьба із «наверненими» активізува- лася на початку 40-х рр. ХІХ ст., свідчить статистика судових органів. Починаючи з 1841 р. кількість справ, заведених за фактами переходу в латинство, значно зро- сла. Впродовж 1840-1847 рр. лише в Подільській губер- нії православна церква зафіксувала 348 випадків перехо- ду в латинство, що в шість разів більше, ніж за поперед- ніх чотири десятиліття. У першому в Росії кримінально- му кодексі, так званого «Уложения о наказаниях» 1845 р. в другій главі був прописаний окремий розділ «О отвлечении и отступлении от веры». Дев’ять статей (195-203) передбачали кримінальну відповідальність за із православ’я в іншу християнську конфесію. Той факт, що всі види «навернення» були детально про- писані в «Уложении о наказаниях», тільки підтверджує неабияке занепокоєння влади і її бажання жорстко вирі- шити «католицьку» проблему в релігійній сфері [15]. Впродовж 1802-1880 рр. судові органи Подільської губернії відреагували на 154 факти переходу в латинст- во, порушивши 195 кримінальних справ. Понад 300 осіб отримали вироки. Більшість, звичайно, повернулася в православ’я, але морально і психологічно надломленою після так званих умовлянь православного духовенства. Меншість, яка «проявила впертість», зазнавала подаль- ших гонінь з перспективою опинитися у в’язниці. Най- більш жорсткі вироки виносилися винним у «навернен- нях». Йдеться про позбавлення прав (дворян), заслання до Сибіру, зарахування в арештантські роти [15]. Що характерно, серед «навернених» не переважала шляхта. Аналіз кримінальних справ судових органів По- дільської губернії вказує, що 19,1% від загального числа тих, хто перейшов у латинство, становили дворяни, 20,8% – однодворці разом із громадянами, 5,2% – міща- 31 кували синодові Російської православної церкви (1837 р.). Через два роки – 12 лютого 1839 р. Полоцький собор лікві- дував уніатську церкву на Правобережжі та в Білорусі. З огляду на це київський генерал–губернатор доповідав царю про повернення до православ’я 130 тис. підданих Київсь- кої, Подільської і Волинської губерній [26, с.43-45]. Характеризуючи релігійно-конфесійну політику Ро- сійської імперії у Правобережній Україні необхідно врахо- вувати вияви державного антисемітизму стосовно предста- вників юдейського віросповідання. Іудейська ідентичність, як конфесійна так і національна, суперечила тріаді С. Ува- рова. Юдейське питання в Південно-Західному краї визна- чалося тим, що цей регіон входив до «смуги єврейської осілості», запровадженої указом Катерини ІІ від 23 грудня 1791 р., який визначав місця де євреям дозволялося або заборонялося жити. При імператорі Миколі І її змінили, тепер іудеям дозволялося жити лише в губерніях Литви, Білорусі та України (1835 р.) [25, с.338]. У 1827 р. Микола І підписав закон про дозвіл євреям приймати лютеранське та римо-католицьке віросповідан- ня, при цьому обряд хрещення мав відбуватися публічно і виключно в неділю. Іудеї, що перейшли до християнства називались вихрестами або «хрещеними євреями» [14]. Того ж року, указом від 26 серпня «Про залучення євреїв до відбування рекрутської повинності в натурі, з відміною грошового з них збору, замість відбування даної повинно- сті» [14] та «Уставом рекрутської повинності і військової служби євреїв» на євреїв було накладено рекрутську по- винність. «Військова служба розглядалась стосовно євреїв не як звичайна державна повинність, а як економічний і свого роду виправний захід, як засіб стримування прирос- ту єврейського населення, при цьому достатньо прозоро висловлювалась надія, що частина рекрутів у силу певних обставин перейде у християнство» [5, с.234]. Загалом, запровадження царським режимом рекрутської повиннос- русифікації та асиміляції євреїв Правобе- [7, с.10]. політики щодо іудеїв було оголоше- держав- з корінним населенням», що передбачало в оре- замкненості єврейських громад, структури, секуляризацію побуту, при- у населення до так званих «виробни- чих занять», якими на той час вважались виключно земле- робство та ремесла, пов’язані з важкою фізичною працею [25 с.338]. Закріпивши Положенням 1835 р. смугу осілості та запровадивши інші обмеження щодо економічної діяль- ності євреїв, царський уряд «Положенням про підпорядку- вання Євреїв в містах і повітах загальному управлінню, із знищенням Єврейських кагалів» 1844 р. розпочав боротьбу з єврейським релігійним самоуправлінням. Уряд спробував реформувати традиційну юдейську релігійну структуру, замінивши її ієрархічною на зразок православної. Проте, обмежився впровадженням інсти- туту так званих «казенних» рабинів (затверджував уряд), утворенням при синагогах Духовних правлінь з широ- ким колом господарських обов’язків. Положення про євреїв від 31 травня 1835 р. забороняло юдеям наймати домашню прислугу та робітників з місцевого православ- ного населення [6, с.310-311]. Загалом, на середину ХІХ ст. в імперському законо- давстві існувало дев’ять груп обмежень, що стосувалися життя євреїв. Зокрема, норми, які обмежували особисті права євреїв, норми, які регламентували релігійне життя та віросповідання, норми, які обмежували майнові права, но- 7. Доценко В.О., Шевченко А.Є. Правове становище єврейсь- кої громади Російської імперії в період царювання Мико- ли І 1825-1855 роки. URL: http://ir.nusta.edu.ua/bitstream/- с. 9-12 (дата звернення: 29.10.2021). діяльності, Т. Теория официальной народности как идей- но- теоретическое и философско-правовое обоснование са- модержавия в России. URL: https://cyberleninka.ru/article/- n/teoriya-ofitsialnoy-narodnosti-kak-ideyno-teoreticheskoe-i-fi- losofsko-pravovoe-obosnovanie-samoderzhaviya-v-rossii (дата звернення: 24.10.2021). 9. Западные окраины Российской империи / под ред. А.И. Миллера и М.Д. Долбилова. Москва, 2006. С. 608. 10. Мацузато К. Польский фактор в Правобережной Украине с ХІХ по начало ХХ века. Ab Іmperio. 2000. № 1. С. 81-99. Генерал-губернаторства в Российской импе- ння к пространственному подходу. Новая имперская история постсоветского пространства. Казань, 2004. С. 427-458. 12. Поліщук Ю.М. Національні меншини Правобережної Укра- їни та політика російського царизму щодо них в працях до- революційних дослідників. Гілея: збірник наукових праць. Київ, 2009. Вип. 28. С. 132-146. 13. Поліщук Ю.М. Російська влада та національні меншини Правобережної України в кінці XVIII – на початку ХХ сто- ліття: аналіз джерельної бази. Гілея: збірник наукових праць. Київ, 2007. Вип. 10. С. 93-112. 14. Полное собрание законов Российской империи. Собрание гасла- «Совратившиеся», або повернення до батьків- ської віри та кримінал. Історична правда. Вівторок, 26 жов- тня 2021. URL: https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/- 05/24/159558/ (дата звернення: 24.10.2021). 16. Теория официальной народности. URL: https://w.histrf.ru/- articles/article/show/tieoriia_ofitsialnoi_narodnosti (дата звер- нення: 25.10.2021). 17. Теорія офіційної народності. Православ'я самодержавство народність. Граф Сергій Семенович Уваров. URL: https://tues.ru/uk/teoriya-oficialnoi-narodnosti-pravoslavie- samoderzhavie/ (дата звернення: 26.10.2021). Семенович. URL: https://w.histrf.ru/artic- giei_siemienovich (дата звернен- ня: 24.10.2021). 19. Удалов С.В. Теория официальной народности: механизмы внедрения. Освободительное движение в России: межву- зовский сборник научных трудов. 2006. Вып. 21. С. 73-81. URL: https://www.sgu.ru/archive/old.sgu.ru/files/nodes/9843/- 08.pdf (дата звернення: 26.10.2021). 20. Хитровська Ю.В. Організаційно-правове становище римо- церкви на Правобережній Україні наприкінці XVIII – на початку XX ст. С. 26-42. URL: http://history- pages.kpi.ua/wp-content/uploads/2015/10/30_3_Hutrovska.pdf (дата звернення: 26.10.2021). 21. Хіхлач Б.М. Уніатська церква на Поділлі в українському турному процесі XVIII ст.: (дис.... канд. іст. наук: України). Київ, 190 с. 22. Шандра В. Генерал-губернаторства як форма управління українськими губерніями у складі Російської імперії. Регі- України. 2007. №1. С. 155-166. В.С. Формування бюрократії в Правобережній Україні. Український історичний журнал. 2007. №2. С. 143-158. 24. Шапошников Л.Е. Философско-педагогические взгляды С.С. Уварова. Вестник Санкт-Петербургского универси- тета. Философия и конфликтология. 2019. Т. 35. Вып. 2. i.org/10.21638/spbu17.2019.208 25.10.2021). 25. Шевчук-Бєла Я.В. Національна політика Російської імперії щодо Півдня України та «національні меншини» (ХVІІІ- URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/hand- le/11300/154/app-36_Shevchuk-Bela_Ya_V_%28335-344%29.- (дата звернення: 26.10.2021). 33 The article considers the concept of the Minister Educa- імперією. tion S. Uvarov known as the «triad», which was the basis of the state ideology of the Russian Empire during the reign of is paid to the conceptual basis of the basis of religious and confessional policy in the half of the XIX century. Key words: S. Uvarov's triad, confession, religious- confessional policy, Russian autocracy, Right-Bank Ukraine. 5.11.2021 державної охорони України ПОСАДОВЦІВ КИРИЛА РОЗУМОВСЬКОГО охорони вищих урядовців та установ Гетьманату середини ХІІІ ст. засади, спеціальна діяльність, режим секретності. частиною загальноімперського війська, а тому підпоряд- ковувалося і Військовій колегії [9, с.131]. Охорона Гетьмана була покладена на Надвірну ко- зацьку корогву й жолдацькі підрозділи. Охоронні функ- ції виконували запорізькі та городові козаки. Принагідно наголосимо, що ці військові підрозділи мали різні функ- ції, тому навіть за час гетьманування Кирила Розумовсь- кого вони набули окремих специфічних рис військових організацій, коли не лише зовнішній вигляд вирізняв їх з-поміж інших утворень, а й спеціалізація в їхньому се- редовищі [10, с.117]. Основне завдання таких формувань полягало у збере- женні життя й здоров’я Гетьмана, забезпеченні режиму секретності місць його перебування, діловодної докумен- тації, забезпечення охорони Військового скарбу тощо. Для охорони Гетьмана використовувалася окрема військова одиниця – Надвірна компанійська корогва. Це підтверджують архівні джерела, які цікаві також з точки зору особового складу й поіменного зарахування козаків до цього військового формування [11, ф.269, оп.1, спр.833, арк.1-6; там само, спр.5733, арк.1-7; там само, ф.51, оп.3, спр.12237, арк.2-3]. Надвірну компанійську корогву очолював ротмістр, котрий також був обер-поліцмейстером та комендантом гетьманського палацу (гетьманським полковником). Во- на становила окрему роту одного з компанійських (най- маних) полків і, як і всі компанійці, згідно з імператор- ським указом від 1743 р. укомплектовувалася із «сімей- них козацьких дітей і братів», охочих українців (включ- но з Запоріжжя та Польщі) та посполитих віком від 20 до 35 років. Військові були розквартировані в Кролевецькій та Воронізькій сотнях Ніжинського полку. Окрім ротмі- стра, в корогві служили три молодики (почтові), хорун- жий, писар, осаул, 3 курінні отамани, кожний з молоди- ком, 12 подвійних товаришів (служили з молодиками) та 38 рядових компанійців. Разом у команді нараховува- лось 57 компанійців та 21 молодиків. За часів гетьманування К. Розумовського, чисель- ність такого формування було збільшено майже удвічі (понад 120 осіб). Надвірну компанійську корогву за К. Розумовського очолював не сотник, а полковий оса- вул. Оскільки гетьманська резиденція знаходилася в столиці – місті Глухові, то й табір військових перебував там. Надвірні компанійці були зобов’язані відбувати варту в гетьманському палаці, супроводжувати конвоєм ню матеріального оснащення, обмундирування й зброї, кадрового складу. Набуваючи рис, притаманних гвардії (впорядкованість, дисципліна, однорідний вигляд), На- двірна компанійська корогва зберігала традиційну коза- цьку внутрішню структуру, підкреслюючи цим зв’язок із компанійськими козацькими полками. Не порушуючи військової структури українських збройних сил, затвер- дженої ще Петром І, Гетьман К. Розумовський перетво- рював Надвірну компанійську корогву в неофіційну ге- тьманську гвардію, надаючи їй належних атрибутів. використаних джерел: Ге- 1. Дзюба О. Приватне життя козацької старшини ХVІІІ ст. (на матеріалах епістолярної спадщини). Київ, 2012. 347 с. 2. Кабанець Р. Ю. Формування системи охорони вищих поса- дових осіб у Візантійській імперії. Гілея. 2013. Вип. 71. №4. 3. Кривошея В.В. Козацька старшина як еліта Гетьманщини Наукові праці історичного факультету Запорізького наці- онального університету. 2009. Вип. XXVI. С. 8-20. 4. Кривошея В.В. Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини. Київ: Стилос, 2009. 432 с. 5. Славутич Є. Однострої надвірної компанійської корогви гетьмана Кирила Розумовського. Історико-географічні до- слідження в Україні. Київ: Інститут історії України НАН України, 2004. №7. С. 161-185. рота – урядова військова варта в Гетьманщині: історія, організація, однострій (1765-1781). Історико-географічні дослідження в Україні: зб. наук. пр. Київ, 2006. Ч. 9. С. 109-126. 7. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея XVІІ-XVІІІ століть : проблеми формування, еволюції, реа- лізації. Київ: Альтернативи, 1997. 367 с. 8. Сокирко О. Артилерія козацької держави : створення, роз- виток, внутрішня організація (1648-1781 рр.). Український історичний журнал. 2012. №4. С. 35-51. Знатне військове товариство Гетьманщини. Україна в Центрально-Східній Європі: Студії з історії ХІ- ХVIII століть. Вип. 1. Київ: Ін-т історії України НАН Ук- раїни, 2000. С. 397-418. 10. Панашенко В.В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга по- ловина XVІІ-XVІІІ століть). Київ, 1995. 221 с. 11. ЦДІАК України. Ф. 269. Оп. 1. Спр. 833; там само. само. Ф. 51. Оп. 3. Спр. 12237. The article analyzes the organizational and legal princi- ples of protection of senior government officials and insti- tutions of the Hetmanate in the mid-thirteenth century. Key words: protection, organizational and legal bases, special activity, secrecy regime Отримано:15.11.2021 спеціальних історичних та правознавчих дисциплін «ПРАВДА» у редакційній колегії газети «Правда» в 1908-1912 рр. Зазначено органу та його вклад у наповнення змісту періодичного ви- та визначено його роль у організації загальнопартійної кон- редакційною колегією газети «Правда». газета, «Правда». вний процес по встановленню історичної обʼєктивності щодо діяльності не більшовицької частини діячів РСДРП в Наддніпрянській Україні. Постать соціал-демократа Адольфа Іоффе належить до найменш досліджених в су- 35 революції» згадував, що А. Іоффе був головним співро- бітником в «Правді», характеризуючи його як людину високої ідейності, особистої м’якості та незмінної відда- ності справі: «він віддавав «Правді» всі свої сили та за- соби» [10, с.126]. Саме спадок А. Іоффе, отриманий від багатих батьків, уможливив видання «Правди», хоча з перервами, але три з половиною роки [4, с.121]. У віденський період роботи над «Правдою» А. Іоффе займався написанням і редагуванням заміток про міжна- родний соціал-демократичний рух. Останні події в Інтер- націоналі, соціал-демократичних партіях отримували в середньому двадцять відсотків площі видання: публікації про конференції соціал-демократів в Італії, Польщі та Литві, парламентські успіхи соціалістів в Австрії та Франції, про ріст профспілкового руху в Австрії, Німеч- чині та Японії були висвітлені так, щоб показати, що ре- волюційний робітничий рух набирає обертів по всьому світу [3, с.257-258]. Статті за редакції А. Іоффе можна поділити на дві групи. Перша група представлена заміт- ками статистичного характеру.У них, автор, висвітлював соціалістичних партій різних європейських держав, кількість їх учасників, головні напрямки політич- ної роботи, кількість депутатів, які були обрані до пред- ставницьких органів влади. Друга група – аналітична, висвітлювала міжнародно-політичне становище, загост- рення національних конфліктів та експансіоністські нама- гання провідних держав, що могли спричинити війну. Саме в таких замітках, спостерігається позиція автора – намагання закликати протидіяти мілітаристичним настро- ям урядів та пропаганда ідей соціал-демократії, що, на його думку, захищає інтереси простих людей [6, с.75]. Зарекомендувавши себе відданим та ідейним діячем соціал-демократії, на початку 1912 р. А. Іоффе виїхав до Російської імперії за дорученням редакції «Правди». Ме- тою його місії була організація та агітація місцевих органі- зацій за проведення загальнопартійної конференції у Відні та бойкоту організованої більшовиками Празької конфере- нції, яку останні оголосили загальнопартійною. Приїхавши до Одеси А. Іоффе розпочав роботу із відновлення партійної організації та спілкування із всіма фракціями, які існували в місті та найближчій окрузі. Вже 10 квітня 1912 р. він надіслав до редакції «Правди» лист зі звітом про свою діяльність. Йому вдалось органі- зувати збори місцевих партійних діячів, на яких вони резолюцію одеських груп РСДРП про необ- хідність консолідації партії та вироблення спільної стра- тегії участі в майбутніх виборах до четвертої Державної Думи [7, с.585-590]. Діяльність А. Іоффе у Росії була доволі небезпечною. У листі до редакційної колегії від 7 травня 1912 р. революціонер писав, що відвідуючи Мос- ковську губернію, він застав повну бездіяльність місце- вих партійців, роботу яких паралізували обшуки та арешти. Московські соціал-демократи рекомендували йому якнайшвидше покинути цей район задля власної безпеки, проте А. Іоффе, незважаючи на ризик бути увʼязненим, здійснив переговори з окремими більшови- цькими «генералами» і переконав їх приєднатись до Ор- ганізаційного комітету [11, с.610]. Повернувшись до Одеси в середині травня, А. Іоффе надіслав лист до Л. Троцького, інформуючи, що під час його відсутності відбувся провал організацій. «Найкраща публіка» була заарештована, а сам А. Іоффе працював в умовах силь- ного спостереження таємної поліції та не міг влаштувати зборів. Йому доводилось спілкуватись із іншими діяча- 4. Фельштинский Ю.Г., Чернявский Г.И. Лев Троцкий. Книга первая. Революционер. 1879-1917 гг. Москва: ЗАО Изда- тельство Центрполиграф, 2012. 448 с. 5. Дойчер И. Троцкий. Вооруженный пророк. 1879-1921 гг. / Т.М. Шуликовой. Москва: Центрполиграф, та 6. Ковальчук А.П. «Газета «Правда» (віденська) як джерело з вивчення історії соціал-демократичного руху на поч. ХХ ст.». Диплом. роб. магістра. Камʼянець-Подільський, 2018. 103 с. 7. Письма А.А. Иоффе из Одессы – редакции венской «Прав- ды» с резолюціями одеських групп РСДРП 10, 13 апреля (28, 31 марта) 1912 г. / Конференции РСДРП 1912 года: до- кументы и материалы / [сост., авт. коммент. Ю.Н. Амиан- тов и др.; пер. с нем. С.А. Гаврильченко]. Москва: РОССПЭН, 2008. 1118 с. 8. Письмо А.А. Иоффе из Одессы – редакции венской «Прав- (28 мая) 1912 г. / Конференции РСДРП документы и материалы / [сост., авт. коммент. Ю.Н. Амиантов и др.; пер. с нем. С.А. Гаврильченко]. Москва: РОССПЭН, 2008. 1118 с. 9. Письмо А.А. Иоффе из Одессы – Л.Д. Троцкому в Вену 19 (6) – 20 (7) мая 1912 г. / Конференции РСДРП 1912 года: документы и материалы / [сост., авт. коммент. Ю.Н. Ами- антов и др.; пер. с нем. С.А. Гаврильченко]. Москва: РОССПЭН, 2008. 1118 с. Л. Д. Моя жизнь: Опыт автобиографии. Тп. 1-2. 1991. 624 с. 11. Письмо А. А. Иоффе из Одессы – редакции венской «Правды» 7 мая (24 апреля) 1912 г. / Конференции РСДРП 1912 года: документы и материалы / [сост., авт. коммент. Ю.Н. Амиантов и др.; пер. с нем. С.А. Гаврильченко]. Москва: РОССПЭН, 2008. 1118 с. is devoted to the participation of Adolf Ioffe in of the newspaper «Pravda» in the period 1908-1912. It is noted how the Social Democrat became the and his contribution to the content of the periodical. The revolutionary's letters to the editorial board were analyzed and his role in the organization of an all-party conference in Vienna in 1912, initiated by the editorial board of the Pravda newspaper, was determined. Key words: Adolf Ioffe, editorial board, newspaper, 21 історії України КОМІСІЇ В ПОЛЬЩІ МАЙНОМ (1920 р.) матеріалів проведено аналіз діяльності Державної закупівельної комі- механізм роботи комісії, який був підпорядкований налагодженню торговельних представників для виконання одного з основних завдань потреб Армії УНР. Звернено увагу на труднощі у функціону- на проведення якісних торговельно-закупівельних операцій. УНР, Польща, матеріально-технічне постачання, Армія УНР, агент. Попри певне зацікавлення науковців діяльністю ук- раїнських делегатів за кордоном для підтримки бойової готовності збройних сил та відновлення державного апарату, піднята нами тема належно не висвітлена у су- часній українській історіографії. Досліджуючи переваж- но роботу військово-дипломатичного корпусу УНР в контексті польсько-українських відносин в 1920 р. [5; 3; 4; 6; 1; 7; 8], історики оминули увагою діяльність закупі- вельних місій, зокрема й у Польщі, які мали значний 37 входив продаж українських продуктів за готівку, в кре- дит або обмін їх на промислові товари [2, с.230; 12, арк.17]. Для придбання майна, яке б покращило якість матеріально-технічного забезпечення військовослужбо- вців Армії УНР, комісії було передано 50 тис. гривень з військового фонду [14, арк.4]. Ця невелика сума була залишком австрійського депозиту за доставку продуктів українською державою, який «наші кооператори та дип- ломати ще не встигли розтринькати», – згадував у своїх спогадах І. Фещенко-Чопівский [10, с.64]. Від початку свого заснування ДЗК УНР відзначилася плідною та активною працею щодо покращення поста- чання Збройних Сил УНР. Членами комісії було підписа- но чимало угод з іноземними підприємствами, проведено десятки переговорів у цьому напрямку. Зі вступом на по- чатку жовтня 1920 р. українського війська на територію Поділля, уряд дістав можливість збільшити кількість про- дуктів вітчизняного промислу, які можна було використа- ти для обміну на речі, потрібні війську. Ще раніше, за дорученням МНГ, І. Фещенко-Чопівський розпочав пере- говори з французькою компанією «Опторг», договір про співпрацю з якою підписали 22 липня 1920 р. [1, с.294; 18, арк.25-26]. Українська сторона прагнула придбати амуні- цію, зброю і армійський одяг в обмін на хліб і цукор [12, арк.21-21 зв.]. У листі від 15 жовтня голова ДЗК УНР ін- формував Є. Архипенка про відмову представника зазна- ченої фірми Фужера доставити військовослужбовцям зброю і амуніцію. Французький комерсант погодився ли- ше на продаж обмундирування [12, арк.44-47зв.]. жовтня ДЗК УНР розпочала переговори з великим польським фінансово-торговельним консорціу- мом «Крайова Спулка Гандльова» (далі – КСГ), директо- ром якого був В. Гродзецькі [15, арк.11-11 зв.]. 12 листо- пада учасники перемовин уклали угоду, яка базувалася на принципах товарообміну між Польщею та Україною з метою постачання армії та задоволення потреб населення [9, с. 162]. Для військових закупок, КСГ відкрила уряду УНР кредит на 200 млн польських марок [12, арк.101]. Щоб обмежити операції, які проводилися за готівку, до- мовилися вести розрахунок шляхом обміну продуктів. У договорі було чітко прописано, що такими товарами з польської сторони мали бути сіль, нафта і вугілля, а з ук- раїнської – хліб (пшениця, жито, ячмінь, овес). Обмін то- варами та їх транспортування повинен був проводитися через залізничні станції Проскурів, Волочиськ, Гусятин та ін. [12, арк.103зв.]. Зазначимо, що доставка в Україну предметів, потрібних військовослужбовцям, у першу чер- гу зброї, амуніції та різного обладнання, мала відбуватися лише за конкретним замовленням уряду УНР [10, с. 64]. Угода укладалася на 12 місяців і набирала чинності з мо- менту її підписання [12, арк.106зв.]. У середині листопада КСГ вже взяла на себе функцію експедитора в організації транспортних послуг щодо майна, закупленого українсь- кими торговельними агентами за кордоном. Вона зо- бовʼязувалася забезпечити перевезення військового ван- тажу, в першу чергу з Гданська і Варшави, на територію УНР [12, арк.99-100, 111-111 зв.]. Представники Державної закупівельної комісії про- водили переговори з підприємцями інших країн. Зокре- ма, до неї звернувся уповноважений лондонської фірми М. Нентський з пропозицією укласти договір, який пе- редбачав відкриття кредиту для української держави на суму 1 млн. 250 тис. фунтів стерлінгів. За рахунок цієї позички англійське підприємство збиралося надіслати Список використаних джерел: 1. Гай-Нижник П. Українська дипломатія й міжнародна фі- нансова політика урядів Центральної Ради, Української Держави (Гетьманату) та Директорії УНР (1917-1922 рр.). Дуліби, 2016. 532 c. 2. Директорія. Рада Народних Міністрів Української Народ- ної Республіки. 1918-1920: Док. і матеріали у 2 томах, 3 ча- стинах / [упоряд.: В. Верстюк (керівник) та ін.]. Київ: Вид- во імені Олени Теліги, 2006. Том 2. 744 с. 3. Ковальчук М. Українська військова місія в Польщі (ли- 1920 р.). Україна дипломатична. 2005. Вип. 6. С. 382-406. 4. Михайлова О. Польсько-український союз 1920 р.: військо- во-господарча співпраця на території Правобережної Укра- їни (кінець квітня – середина червня). Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років. 2011. Вип. 6. С. 295-336. 5. Руккас А., Ковальчук М. Діяльність військової секції при Українській дипломатичній місії у Варшаві (грудень 1919 р. – липень 1920 р.). Українська старовина. 2003. 6. Руккас А.О. «Разом з польським військом…»: Армія Укра- їнської Народної Республіки 1920 р. (структура, організа- ція, чисельність, уніформа). 2-е вид. Київ: Видавець Олег Філюк, 2015. 480 с. 7. Срібняк І. Військова співпраця УНР та Польської Респуб- ліки у другій половині 1919-1920 рр.: організаційно- мобілізаційний аспект. Польсько-українська військова спів- праця протягом історії. Матеріали конференції. Київ, 2018. С. 151-176. діяльності української військової дип- ломатії в Польщі у другій половині 1920 року (за докумен- тами Центрального військового архіву Польщі. Архіви Ук- раїни. Київ, 2020. Вип. 2 (323). C. 86-102. 9. Таранцова Т.О. Професор С.Л. Франкфурт та його діяль- ність в урядах УНР. Історичний архів. 2017. Вип. 18. С. 140-144. 10. Фещенко-Чопівський І. Хроніка мого життя: спогади мініс- тра Центральної Ради й Директорії. Житомир: Вісник, 1992. 126 с. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 94. 15 арк. 12. ЦДАВО України. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 164. 208 арк. 13. ЦДАВО України. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 193. 30 арк. 14. ЦДАВО України. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 203. 115 арк. 15. ЦДАВО України. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 254. 54 арк. 16. ЦДАВО України. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 318. 27 арк. 17. ЦДАВО України. Ф. 1065. Оп. 2. Спр. 7. 130 арк. 18. ЦДАВО України. Ф. 1065. Оп. 2. Спр. 8. 86 арк. 19. ЦДАВО України. Ф. 1065. Оп. 2. Спр. 48.188 арк. The article analyzes the activities of the State Procure- ment Commission of the UPR, which operated in Poland, on the basis of archival and published materials. The mech- anism of work of the commission, which was subordinated to the establishment of trade, is highlighted. The measures of Ukrainian trade representatives to fulfill one of the main – maximum satisfaction не Army – were clarified. Attention was drawn to the difficulties in the functioning of this commission, which negatively affected the conduct of qual- ity trade and procurement operations. Key words: State Procurement Commission of the UPR, Poland, material and technical supply, Army of the UPR, agent. Отримано:15.11.2021 39 історії України В ТУРЕЧЧИНІ СПЕЦОПЕРАЦІЙ НКВС українських інституцій у Турецькій Республіці після низки загад- Стамбулу в контексті активізації діяльності радянських спецс- Туреччина, НКВС. сподівано захворів туберкульозом і невдовзі помер, при цьому його оточення було переконане, що захворювання стало результатом спецоперації [6, с.486-487]. У 1930-х рр. «ліквідації» ОДПУ-НКВС стають зна- чно активнішими. Доречно згадати викрадення одного із керівників білогвардійського руху Є. Міллера, вбивство очільника ОУН Є. Коновальця, ряд замахів на колиш- нього секретаря Сталіна Б. Бажанова і зникнення (ймо- вірно, вбивство) керівника стамбульської радянської резидентури Г. Агабекова. У цьому контексті постає питання – що ж станови- ла собою діяльність українського осередку в Стамбулі і чи становила вона інтерес для радянських спецслужб? Працюючи у Стамбулі з 1929 р., представник уряду УНР в екзилі В. Мурський відповідав: а) за вирішення проблем української діаспори; б) за контакти з керівниками органів державної влади Туреччини, представниками іноземних дипломатич- них представництв і спецслужб; в) за збирання інформації розвідувального характеру щодо подій в Україні та організацію доставки морським шля- хом в українські порти, насамперед Одесу, друкованих пропагандистських матеріалів проукраїнського змісту. За час роботи в Туреччині Мурському вдалося на- лагодити робочі контакти з Вселенським Патріархатом, зокрема особисто з патріархом Фотієм ІІ. За організацій- ного сприяння В. Мурського в 1930 р. відбувся візит до Стамбула Голови Ради міністрів УНР в екзилі В’ячеслава Прокоповича, під час якого на зустрічі Про- коповича з Фотієм ІІ було піднято питання про надання автокефалії Українській православній церкві [1, арк.22]. Відбувалася тісна співпраця та підтримання стосу- нків із керівниками кримськотатарської діаспори в Ту- реччині, зокрема із Д. Сейдаметом (Киримером). У за участі В. Мурського було розроблено та узго- джено з керівництвом Уряду УНР проект Угоди про створення Союзної держави України та Криму, який передбачав заснування спільної союзної держави після повалення більшовицького режиму [8, арк.282]. Важливу роль відігравала і пропагандистська місія із поширення серед представників турецького уряду й іноземних дипломатичних представництв праць Мурсь- кого, виданих турецькою мовою, – «Україна та її боро- тьба за незалежність» (1930 р.) та «Справжнє обличчя нової Росії» (1932 р.). Перша книга була презентована автором М.К. Ататюрку, мала схвальні відгуки в турець- кій та емігрантській азербайджанській пресі, а друга – розіслана турецьким політичним, військовим і культур- ним діячам [6, арк.110]. Велику статтю про Україну Мурський опублікував в журналі «Альманах», який ви- давався у Стамбулі представниками азербайджанської діаспори та поширювався у сусідніх країнах – Ірані, Аф- ганістані тощо [6, арк.110]. рівняння, його попередник Василій ІІІ помер у 83 роки, а наступник, патріарх Веніамін – у 75. У 1938 р., крім вбивства Є. Коновальця, мала місце також смерть за дивних обставин керівника контррозвід- УНР генерала В. Змієнка, якому було усього 51 рік. Можна припустити, що в умовах загострення полі- тичної ситуації в Європі більшовицьке керівництво прийняло рішення щодо активізації заходів щодо сило- вої ліквідації своїх політичних опонентів. Розмір даної розвідки не дозволяє охопити усі по- дібні «нетипові» смерті. Тому перспективним є складан- ня детального мартирологу усіх опонентів більшовиць- кої влади, які померли або зникли за незрозумілих об- ставин у досліджуваний період. Подібне дослідження дозволить виявити нові факти та певні тенденції як в історії антибільшовицького опору, так і діяльності ра- дянських спецслужб за кордоном. використаних джерел: 1. Галузевий державний архів Служби зовнішньої розвідки України (далі – ГДА СЗРУ). ГДА СЗРУ Фонд 1. Опис 1. Спр. 12617. Том 1. 2. ГДА СЗРУ Фонд 1. Опис 1. Спр. 12617. Том 2. 1.Опис 1. Спр. 12617. Том.6 1. Опис 1. Спр. 12617. Том 8. 5. ГДА СЗРУ. Фонд 1. Опис 1. Спр. 12617. Том 9. 6. ГДА СЗРУ. Фонд 1. Опис 1. Спр. 12617. Том 15. 7. Окіпнюк В. Козлов Д. Таємний фронт Володимира Мурсь- кого. URL: https://www.istpravda.com.ua/ukr/articles/2020/- 10/6/158218/ (дата звернення: 05.09.2021). 8. Соколов Б. В. Врангель. Москва, 2009. 502 с. 9. Скрипник О. Таємний легіон української революції. Київ, 2015. 320 с. Поэтесса-террористка. De la littérature russe. Michel Aucouturier. Paris, 2005. P. 142-159. у кон- The article analyzes the collapse of Ukrainian institu- tions in the Republic of Turkey after a series of mysterious deaths of prominent figures of the Ukrainian community in Istanbul in the context of the intensification of Soviet intel- half of the 1930s. із Key words: Ukrainian diaspora, Mursky, Turkey, . Отримано:15.11.2021 історії України У 1917-1918 рр. Ї праці вітчизняних дослідників, які в контексті реконструкції держа- но-визвольних змагань 1917–1921 рр. акцентують увагу на появі які діяли на території України. Польща, УНР, корпус. трійським, російським та французьким командуванням. Хоча більш відомою українському і польському читачеві є історія Легіонів Польських – військових з’єднань у складі австро-угорської армії, все ж найбільш чисельними були польські військові формування, що виділялися зі складу армії російської. Наприкінці 1917 – на початку 1918 р. в ході ство- рення польської армії на території колишньої Російської держави було започатковано формування польських ко- рпусів, два з яких розміщувалися на території Наддніп- рянщини й Бессарабії та були об’єднані під назвою 41 архіві у Варшаві, про що детально зазначає А. Папакін у статті «Документи архівів Республіки Польща до історії польських військових формувань в Україні у 1917- рр.» [27]. Втім, найбільше зацікавлення викликає його стаття «Створення польських військових форму- вань у складі російської армії під час Першої світової війни» [28], присвячена історії формування, еволюції та бойового шляху національних польських військових частин і з’єднань, утворених із числа поляків-військових російської армії у 1914-1918 рр.: Пулавського легіону, Польської стрілецької бригади, Польської стрілецької дивізії та трьох польських корпусів, відомих у історіог- рафії як Польське військо на Сході. Революція у Росій- ській імперії та окупація території їх перебування Німе- ччиною та Австро-Угорщиною призвели до їх роззбро- єння та не дали їм перетворитися на армію незалежної Польщі. У статті «Війська польські. Польські військові формування колишньої російської армії в Україні 1917- 1919 рр.» [30] розглянуто пробу створення польської армії у Росії під час Першої світової війни 1914-1918 рр., утворення перших військових формувань із поляків під російським командуванням, розширення масштабу фор- мувань після повалення царизму та виникнення незале- жних польських військових з’єднань у Росії та спроби перетворення їх на частини польської армії. В жовтні 1914 р. після заяви Верховного Головно- командувача російської армії Великого князя Миколи Миколайовича про майбутнє надання автономії Польщі, був даний дозвіл на формування у складі російської ар- мії польських легіонів. Це питання детально розкрив Г. Савченко в статті «Польські військові формування як чинник розгортання українського військового руху в російській армії (березень – травень 1917 р.)» [36], оха- рактеризувавши історію створення та діяльність польсь- ких гарнізонів на початковому етапі. Проблема польських військових формувань на тере- нах Правобережної України, що постали тут в перший рік Національної революції і проіснували до травня 1918 р., належить до найменш вивчених в українській історіографії. Незважаючи на те, що в Державному архіві Київської обла- сті знаходиться спеціальний фонд, присвячений т. зв. «польським легіонам», крім київського дослідника І. Лісе- вича про них, наскільки відомо авторові, більше ніхто не писав [45]. Щоправда, цією темою займається історик Б. Гудь [10, 11] у контексті украïнсько-польських конф- лiктiв першоï половини XX ст. Свідченням цього є його стаття «Польські військові формування на території УНР у 1917-1918 рр.» [8], де він охарактеризував діяльність поль- ських військових формувань на території Української на- родної республіки у 1917-1918 рр. Важливим аспектом процесу формування польсь- ких частин на території УНР, зокрема ІІІ корпусу, є збройний конфлікт з українським селянством, який до сьогоднішнього дня не набув належного висвітлення в науковій історіографії. Окремі його аспекти та прояви більш повно розкриті лише в новій праці Б. Гудя [9]. і дана тема не стала предметом окремого дослі- дження, автором було висвітлено історію становлення ІІІ корпусу. Він пояснив причини та умови конфлікту легіонерів з українським селянством, відновив в загаль- них рисах хронологію збройного протистояння, з’ясував механізм його ескалації та наслідки. Науменко А.О. у своїй статті «Польські військові частини російської армії під час Першої світової війни» мостійності УНР (1917-1918 рр.). Шляхи становлення неза- лежності Польщі і України: минуле, сучасне, майбутнє: матер. V Міжнародної наукової конференції, 15–16 листо- Житомир, 2009. С. 50-68. А., Щербатюк В. Партизанские отряды поль- ской военной организации в Украине в 1918-1920 гг. Киев, 2014. С. 375-383. URL: http://elar.naiau.kiev.ua/jspui/- bitstream/123456789/3037/1/Партизанские%20отряды%20- ПВО%20в%20Украине%20в%201918-1920%20гг%20%28- pdf.io%29.pdf (дата звернення: 15.09.2021). 7. Голуб П.А. Польские революционные войска в России (1917-1920 гг.). Вопросы истории. 1958. №3. С. 44-63. 8. Гудь Б.В. Польські військові формування на території УНР у 1917-1918 рр. Вісник Національного університету «Львівська 2006. №571: Держава та армія. С. 218-221. а- Аркадії. Етносоціальні аспекти українсь- ко-польських конфліктів ХІХ – першої половини ХХ сто- ліття. Львів: Ін-т українознавства ім. І.П. Крип’якевича НАН України, 2006. 448 с. 10. Гудь Б. Українсько-польські конфлікти новітньої доби: етносоціальний аспект. Харків: Акта, 2011. 478 с. 11. Гудь Б., Голубко В. Нелегка дорога до порозуміння. До питання ґенези українсько-польського військово-політич- ного співробітництва 1917-1921 рр. Львів: Українські тех- нології, 1997. 66 с. 12. Дашкевич В. О польской вооруженной силе в России за июня 1913 по 1 июня 1918 года. Военно- остан- сборник. Вып. IV. Москва, 1920. С. 170-174. 13. Євтимович В. Військо йде. Уривок зі спогадів про березень 1917 р. в Києві. Львів: Вид. І. Тиктор, 1937. 123 с. 14. Жуковський О. Вспомини часів епохи Великої Східньої Революції початка 1917-1919 рр. (Із окопів до Тюрми). За- писна книжечка. 1919 рік / [упоряд. Павло Гай-Нижник]. Київ, 2018. 274 c. 15. Зарецька Т. Відносини Директорії Української Народної Республіки з Польською Республікою (1919-1920 рр.). Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. 2002. Вип. 11. С. 76-92. Т. Симон Петлюра і Юзеф Пілсудський. Магіст- в історії українсько-польських відносин. Іс- торія України. 2005. № 16. С. 1-8. 17. Калениченко П.М. Брати по класу – брати по зброї. Участь польських інтернаціоналістів у боротьбі за владу Рад на Україні. 1917-1920 рр. Київ, 1973. 18. Ковальчук М. Відносини української влади з польськими військовими на Правобережжі (1918 р.). Свідчення війсь- кового міністра УНР О. Жуковського. Військово-історич- 2006. Число 1 (12). С. 108-113. 19. Корольов Г. Союз Ю. Пілсудського – С. Петлюри в контексті геополітичного вибору. Проблеми вивчення історії Українсь- кої революції 1917-1921 рр. Київ, 2010. Вип. 5. С. 275-286. 20. Кулик А., Пташинський П. До історії збройної спілки укра- їнської буржуазії та польських поміщиків для боротьби про- ти пролетарської революції. Архів Радянської України. 1932. №5-6. С. 184-236. Петлюра і Пілсудський: Нелегкий шлях до поро- зуміння. Війни і мир. Київ: АТЗТ «Українська Прес–група», 2004. С. 412-427. Литвин С. Симон Петлюра у 1917-1926 роках. Історіогра- фія та джерела: монограф. Київ: Аквілон–Прес, 2000. 464 с. з’їзду вій- 23. Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917-1921. Т. 2: Кам’янецька доба – Зимовий похід. Мюнхен: Прометей, 1951. 245 с. Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917-1921. Т. 3: Польсько-український союз. Кінець збройних змагань УНР. Прага: Пробоєм, 1943. 233 с. А.О. Польські військові частини Російської ар- мії під час Першої світової війни. Військово-науковий віс- ник. 2017. Вип. 27. С. 234-246. 26. Павлюк О. Українсько-польський союз і політика США щодо УНР у 1920 р. Укр. іст. журн. 2000. № 6. С. 3-16. 43 українських національно-визвольних змагань: збірник нау- кових праць. Фастів: Поліфаст, 1999. С. 130-139. Українсько-московська війна 1920 р. в документах (опера- тивні документи штабу армії УНР з передмовою і під реда- війни. Нау- кцією генерала В. Сальського. Документи впорядкував ге- нерал П. Шандрук). Варшава, 1939. 308 с. 40. Френкин М.С. Захват власти большевиками в России и роль гарнизонов армии: Подготовка и проведение октяб- формуван- мятежа, 1917-1918 гг. Иерусалим: Став, 1982. 400 с. рр. 2-е М.С. Революционное движение на Румынском фронте: 1917 – март 1918 Москва: Наука, 1965. 368 с. Шелухін С. Варшавський договір між поляками й С. Пет- люрою 21 квітня 1920 року. Прага, 1926. 40 с. Шульгін О. Симон Петлюра та українська закордонна полі- тика. Збірник пам`яті Симона Петлюри (1879–1926). Київ: МП «Фенікс», 1992. С. 172-176. 44. Grabski S. Pamiętniki. Warszawa: Czytelnik, 1989. T. 2. 516 s. 45. Lisiewicz I. Ostatnia szansa (stosunki polsko-ukraińskie 1918- 1921). Warszawa, 1998. 46. Nowak A. Jak rozbić Rosyjskie imperium? Idee polskiej polityki wschodniej (1733-1921). Warszawa: WOW GRYF, 1995. 376 s. в The investigation attempts to analyze the works of do- mestic researchers who, in the context of the reconstruction state-building processes during the Ukrainian national liberation struggles of 1917-1921, focus on the emergence and functioning of Polish military formations operating in modern Ukraine. Key words: Polish military formations, Poland, UPR, з кризи. Отримано: 15.11.2021 спеціальних історичних та правознавчих дисциплін ПЕРЕБУДОВИ ПИТАННЯ В ПЕРІОД ЦІОНЕРІВ (1902-1905 рр.) положень Партії соціалістів-революціонерів (ПСР) та проєктах на післяреволюційну перебудову Росії та основні також дається оцінка недолікам політичної частини програми, які не федералізація, національне питання, демократична рес- [1] та Е. Прохорової [13]. Вони присвячені ідеологічним основам програми есерів та торкаються політичної скла- дової, а також дозволяють простежити формування про- грамних засад і перебіг внутрішньопартійних дискусій навколо перших проєктів. У січні 1902 р. у Європі вийшов друком №3 газети «Революционная Россия», друкарню якої у м. Томськ жандарми розгромили ще восени 1901 р., а частину ре- волюціонерів, причетних до нелегального гуртка, який заснував видання, заарештували [3, с.61]. Керував гурт- ком саратовський соціаліст А. Аргунов з дружиною. Пе- ред арештом вони відмовилися емігрувати і передали матеріали №3 у руки Є. Азефа, який ввійшов до них у довіру та переконав перенести газету до Європи, щоб там видавати та організувати транспортування до Росії. Разом з маловідомим у революційних колах Азефом А. Аргунов відправив досвідчену М. Селюк, для налаго- дження друку та зв’язків з емігрантськими колами [3, с.62-63]. Вони змогли вдало вибратися з Росії, і в Берліні М. Ракитніков приїхав у Женеву із своїм проєктом, зая- вивши про його підтримку з боку російських комітетів [6, с.101]. Найбільші суперечки викликали розбіжності у «програмі-максимум» та «програмі-мінімум». Щодо них різні позиції зайняли В. Чернов та М. Ракитніков. Вони відстоювали два варіанти, котрі різнилися між собою ступенем радикалізму [4, с.77]. У порушених дискусіях на бік В. Чернова стали Л. Шишко та М. Гоц, а в кінці 1902 р. проєкт підтримав Г. Гершуні. Тому прийняли рішення створити з обох варіантів «синкретичний» і ро- зіслати його лідерам партії для обговорення [6, с.101]. 5-6 серпня 1903 р. у женевській квартирі В. Чернова «синкретичний» проєкт обговорили Є. Азеф, Р. Альперштейн, Б. Білліт, М. Блінов, К. Брешко-Бреш- ковська, М. Гендельман, М. Гоц, Є. Зеленський, С. Клит- чоглу, П. Ключинський, О. Мінор, М. Ракитніков, М. Ро- зенблюм, І. Рубанович та Я. Юделевський [6, с.102]. 8 та 9 серпня 1903 р. порушені ними дискусії продовжилися на І з’їзді Закордонної організації есерів, де Є. Лазарєв, А. Леваді та Я. Юделевський розкритикували цей доку- мент, заявивши про марксистські терміни в поясненні ідеологічного аспекту, непотрібність «програми-міні- мум» та соціалізації землі. Політичну складову програми їхня критика не зачепила, однак вони запропонували з’їзду створити комісії для написання нового проєкту. Проте, на захист проєкту виступили В. Чернов, Л. Шиш- ко, О. Мінор та І. Рубанович. Останній звинуватив Я. Юделевського в ізоляціонізмі та прагненні за допомо- гою старої народницької термінології спровокувати від- рив есерів від міжнародного соціалізму [6, с.103]. У жовтні 1903 р. був підготовлений проєкт програ- ми, який передали для ознайомлення у партійні комітети. Розробники мали на меті почути думки стосовно голов- них положень, але не поспішали віддавати документ на розсуд публіки, тому рекомендували не розголошувати зміст до офіційної публікації в головному політичному органі [12, с.111-119]. Національне питання та погляди на післяреволюційну перебудову Росії знайшли у цьому проєкті відображення у розділі «В политической и право- вой области». Зазначалося, що метою діяльності партії есерів є встановлення «демократичної республіки з широ- кою автономією областей та общин, як міських, так і сіль- ських, на основі пропорційного представництва і прямого голосування без поділу громадян за расовими, мовними та культурними ознаками» [12, с.117]. Окрім цього зазна- чалося, що у демократичній республіці будуть гарантова- ні: пряме народне законодавство; повна свобода совісті, слова, друку, зборів та союзів; недоторканність особис- тості; громадянська рівноправність; виборність і підсуд- ність посадових осіб; право націй на самовизначення; відділення церкви від держави й оголошення релігії осо- бистою справою кожного; встановлення рівної для всіх вищої освіти за державний рахунок; ліквідація армії та створення народного ополчення [12, с.117]. У проєкті також був запропонований механізм реа- лізації перетворень. Розробники констатували, що ПСР виступає за скликання Установчих Зборів, на яких буде повалено самодержавство і введено в дію підтверджену народом програму [12, с.117]. Зимою-навесні 1904 р. партійні комітети отримали проєкт програми з заголовком «не підлягає розголошен- ню» і мали можливість обговорити його. Першим з відк- ритою критикою виступив М. Огоновський, заявивши, що запропонований варіант повний суперечностей, які в 45 дарської та політичної автономії територіальних націо- нальностей, а також захисту прав національних меншин у демократичній республіці. використаних джерел: 1. Горлов А.В. Эсеровский идеал системы государственного управления: дрейф от социализма к либерализму. Страни- цы истории. 2011. №1. С. 35-41. 2. Из дополнительных показаний М.Ф. Селюк судебно- комиссии при ЦК ПСР по делу Азефа. Пар- оскі- еволюционеров. Документы и материа- лы. 1900-1922 гг. В 3-х т. Т.1. 1900-1907 гг. 696 с. 3. Из показаний А.А. Аргунова (Кубова) судебно-следстве- нной комиссии при ЦК ПСР по делу Азефа. Партия социа- листов-революционеров. Документы и материалы. 1900- 1922 гг. В 3-х т. Т.1. 1900-1907 гг. 696 с. 4. Из показаний В.М. Чернова Судебно-следственной коми- сии при ЦК ПСР по делу Азефа. Партия социалистов- революционеров. Документы и материалы. 1900-1922 гг. В гг. 696 с. таєм- социалистов-революционеров в 1905- 1907 гг. Москва: РОССПЭН, 1997. 512 с. 6. Леонов М.И. Проект программы партии социалистов- революционеров. Вестник СамГУ. 2012. №2/2. С. 101-106. 7. Морозов К.Н. Есеровские варианты народнической модели общественно-политического переустройства России. Идеи и идеалы. 2017. №4 (34). Т. 1. С. 135-156. 8. Назаров В.В. Идеология неонароднических партий: про- граммно-тактические разногласия эсеров и энесов. Изве- университета. 2011. Т.11. Сер. Исто- освіти отношения. Вип. 2. Ч.1. С. 30-34. 9. Национальное порабощение и революционный социализм. Партия социалистов-революционеров. Документы и мате- риалы. 1900-1922 гг. В 3-х т. Т.1. 1900-1907 гг. 696 с. 10. Письма Азефа: 1893-1917 / [сост. Д.Б. Павлов, З.И. Пере- гудова]. Москва: ТЕРРА, 1994. 287 с. 11. Проект программы партии социалистов-революционеров, выработанный редакцией «Революционной России». Пар- тия социалистов-революционеров. Документы и материа- В 3-х т. Т.1. 1900-1907 гг. 696 с. ила Партии социалистов-революционеров (не подлежащий огласке). Партия социалистов-революцио- неров. Документы и материалы. 1900-1922 гг. В 3-х т. Т.1. 1900-1907 гг. 696 с. 13. Прохорова Е.С. Эсеры в период первой русской револю- ции: борьба за влияние на массы. Вестник Московского университета. Сер.8. 2013. №4. С. 25-34. 14. Приложение к №53. Революционная Россия. 1904. 30 сен- тября. №53. С. 1-11. №67. Революционная Россия. 1905. 15 мая. 16. Приложение к №75. Революционная Россия. 1905. 15 сен- тября. №75. С. 1-4. 17. Революционная Россия. 1902, январь. № 3. С. 1. 18. Революционная Россия. 1903. 15 ноября. № 36. С. 4-7. 19. Революционная Россия. 1904. 15 марта. № 43. С. 4-7. 20. Чернов В.М. Перед бурей. Воспоминания. Изд-во имени Чехова, 1953 г. URL: http://az.lib.ru/c/chernow_w_m/- text_0020.shtml. The article covers the process of forming the program provisions of the Party of Socialists-Revolutionaries (AKP) and analyzes the views of the SR leaders in published pro- jects on the post-revolutionary perestroika of Russia and the main ways to solve the national question. Key words: doctrine, AKP, Marxism, autonomy, fed- eralization, national question, democratic republic, syncret- ic project. Отримано:15.11.2021 факультету ТА ІРАНОМ НА СИРІЙСЬКУ КРИЗУ лідерів Близького Сходу – Саудівської Аравії та Ірану. Обидві впли- в регіоні та мусульманському світі. На сьогодні інтереси двох та його врегулювання безпосередньо залежить від нормалізації лідерство, сирійська криза, сунніто-шиїтський конфлікт. Алавіти – це секта, поширена в прибережних районах Сирії, близька до шиїтів. Це вчення – дуже складне і закри- те, проте воно має загальні корені з шиїзмом. Тому у прав- лячої верхівки Сирії існують тісні зв'язки з Іраном, що не могло не викликати невдоволення у суннітської більшості. Алавіти довгий час залишалися виключеними з громадсь- кого життя, але в період французького мандату (1918- 1946 рр.) Були прийняті заходи для того, щоб працювати в окупаційній адміністрації та в силовому порядку й в той час французи почали набирати туди алавітські кадри. Служба у французькій армії, поліції та адміністрації стала соціальним ліфтом для тисяч молодих алавитів. Згодом вони складали основу армії нової держави, а піс- ля перевороту 1963 роки реально захопили владу. Батько сучасного президента Сирії Башара Асада – Хафез Асад очолив країну в 1971 році. В цілому при Хафезі Асаді склався громадський компроміс, який продовжився до приходу до влади його сина в 2000 році Башара Асада. Спочатку місце батька повинен був зайняти його старший син Базиль, але після того, як він трагічно загинув в автокатастрофі в січні 1994 року, прямим притендентом на цю посаду став оф- тальмолог за освітою Б. Асад. У цей момент, почалися перші хвилювання в суспільстві, оскільки Сирійський парламент змінив конституцію, понизивши мінімальний вік кандидата в президенти з 40 до 34 років спеціально для обрання на цю посаду Башара Асада. Під час правління Башара Асада Сирія здавалася дер- жавою зі стабільним розвитком, але події, які трапились на початку «арабської весни» створили досить серйозні про- блеми, які значно загострилися під впливом у 2011 р. Незважаючи на стабільний стан економіки, після ого- лошення курсу на лібералізацію в Сирії почалися негативні процеси, неминуче супроводжуючи суспільство при пере- ході до ринкової економіки: зростання безробіття, підви- щення цін, збільшення розриву між багатими та бідними верствами населення. Разом зі зростонням рівня життя у великих містах, в країні було велике число жителів сільсь- ких провінцій, рівень життя яких був украй низький. Ця маса населення і склала надалі основний конти- нгент тих, хто став активно протестувати проти поточ- ного економічного і політичного стану в країні. Вища влада і ключові пости в уряді та силових струк- турах Сирії впродовж багатьох років належали представ- никам правлячої сім'ї Асадів, які одночасно є представни- ками алавітської релігійної общини. Таке довге перебуван- ня у влади не могло не стати причиною різних зловживань, корупції, розставляння своїх людей на високі посади, що сконцентрувало усю повноту влади в одних руках. В результаті в Сирії виник вакуум між владою і су- спільством, де влада була відсторонена і віддалена від реальних проблем та інтересів більшості сирійського народу. При цьому зусилля керуючої верхівки були не на задоволення вимог народу, а на збере- 47 ІДІЛ стало найнебезпечнішим і численнішим угрупуван- та вже у серпні 2014 р. контролювало 35% території країни, а її чисельність складала близько 50 тис. осіб. Загалом, ІДІЛ стало окремим учасником конфлікту, проти якого виступили усі воюючі сторони. У сирійський конфлікт були залучені зовнішні сили Саудівської Аравії та Ірану, які відстоюють в Сирії свої власні інтереси, використовуючи ту, або іншу сторону конфлікту для їх реалізації [6, c.67]. Підтримку сирійської опозиції зробили країни РСАДПЗ (Рада співробітництва арабських держав Персь- кої затоки), Європи та США. Саудівська Аравія, на поча- тку подій арабської весни закликала не допустити розвит- ку сирійського конфлікту, щоб уникнути загострення си- туації. Король Саудівської Аравії радив Башару Асаду приглушити конфлікт, поступивши «.. як Мухаммед VI в Марокко: злегка випустити пару й організувати щось на зразок процесу змін, створивши видимість початку ре- форм». Лише літом 2011 р. коли стало зрозуміло, що Асад не зупиниться, Саудівська Аравія зробила остаточний вибір на користь підтримки опозиції. Як писав саудівсь- кий аналітик Тарик Хамід «... король як ніхто інший тер- пів Асада впродовж усіх цих років і навіть простягав йому руку допомоги, даючи йому можливість виправитися. Король намагався протегувати Сирії, стерпів Асаду вбив- ство (впливового ліванського політика) Харірі, терпляче ставився до вчинків режиму Асада в Лівані., але Асад продовжував все ускладнювати, й на сьогодні в Сирії ллється кров безневинних людей. Тому король вимагає від Асада зупинити вбивства і кровопролиття і без зволі- кання почати запроваджувати широкі реформи» [3, c.7]. Таким чином в сирійський конфлікт виявилися за- лучені Саудівська Аравія підтримувана сунітською опо- зицією та Іран який з давніх часів мав тісні зв'язки з урядом. Як вже було відмічено раніше, починаючи з Іслам- ської революції 1979 р. Сирія була послідовним партне- ром і союзником Ірану. Під час ірано-іракської війни практично усі арабські країни підтримували Ірак, нада- вали йому фінансову підтримку, але Сирія, на чолі з Хафезом Асадом стояла на стороні Тегерана. І незважа- ючи на відмінності в поглядах і тактичних інтересах за минулі тридцять років, з макростратегічних питань оби- два режими виступали єдиним фронтом. Важливо зазначити, що союз між Сирією та Іраном досить унікальне явище, оскільки за своєю тривалістю він триває вже понад 30 років, особливо, якщо врахувати скільки подій сталося на Близькому Сході, починаючи від краху двополярної системи у світі й закінчення холо- дної війни, до падіння режиму Саддама Хусейна в Іраку й утворення нового, потужного, сунітського альянсу на чолі з Ер-Ріядом. Для забезпечення своїх інтересів Ісламській Респу- бліці Іран необхідно було зберегти режим Башара Асада, який він став підтримувати за допомогою фінансових, політичних і військових коштів. У бойових діях на сто- роні армії Асада стали брати участь іранські підрозділи з Корпусу вартових Ісламської революції та контрольова- ним Іраном шиїтським угрупуванням «Хезболла», яке в червні 2013 р. відбило у бойовиків місто Ель-Кусейр. Таким чином падіння режиму означатиме усклад- нення іранського впливу в регіоні, тому що Тегеран вже не зможе робити «Хезболлі» миттєву підтримку оскіль- ки в географічному плані Сирія є ланкою, яка зв'язує за діями Саудівської Аравії та швидким розвитком кризи Іран не зміг не відреагувати на загострення си- туації, і також активізував свої дипломатичні зусилля. У кінці липня 2012 р. протистояння Саудівської Аравії та Ірану в Сирії перейшло в активнішу, військову фазу, початком якої можна вважати участь ліванського угру- пування «Хезболла» у боях на стороні сирійської армії. На початку червня 2013 р. бійці «Хезболли» звільнили захоплений бойовиками понад рік тому місто Ель- Кусейр. При цьому уряд Ірану, дотримуючись курсу невтручання, спростував інформацію про участь своїх в озброєному конфлікті в Сирії, у тому числі і військову допомогу «Хезболлі». Саудівська Аравія відреагувала осудженням на втручання Ірану і Хезболли в сирійський конфлікт. Ситуація в сирійській кризі між Ер-Ріядом і Тегера- ном змінилася після того, як на прохання уряду Сирії Росія 2015 р. почала надавати їй військову допо- могу у вигляді авіаударів по позиціях ІДІЛ, що виявилося вигідним і для Ірану. Як заявила на це офіційний представ- ник Міністерства закордонних справ Ірану Марзие Афхам, підтримує російські авіаудари в Сирії, оскі- льки це – крок до глобальної боротьби проти тероризму і врегулювання сирійської кризи». З початком 2016 р. саудівсько-іранські стосунки рі- зко загострилися до самого високого рівня. Таке загост- рення було пов'язане зі стратою 2 січня владою Саудів- ської Аравії шанованого в Ірані шиїтського проповідни- ка Німра ан-Німра по офіційному звинуваченню в посо- бництві тероризму. Разом з Німром було страчено ще 46 чоловік. Іранці бурхливо відреагували на цю подію – в Тегерані було розгромлено посольство Саудівської Ара- вії, а у відповідь Королівство розірвало з Іраном дипло- матичні стосунки [7, c.26]. Значною мірою зменшити напруженість в Сирії до- поміг режим припинення вогню, встановлений зі згоди Росії та США з 27 лютого 2016 р. Він торкався зупинки бойових дій між урядовими військами Сирії та озброє- ною опозицією, окрім ісламістських організацій «Джеб- хат ан-Нусра», ІДІЛ і інших угрупувань, визнаними ООН терористичними. І вже 6 грудня 2017 року президент Росії Володимир Путін заявив про повну перемогу над терористами ІДІЛ в Сирії. Була проведена велика дипломатична робота між країнами лідерами не лише Близького Сходу але й світу по врегулюванню конфлікту, які в цілому допомогли зрушити з мертвої точки кризову ситуацію в країні. 7 жовтня 2019 року Трамп оголосив про виведення сил США з Сирії, американські війська вже покинули свої основні бази на північному сході країни. Це сталося на тлі турецького вторгнення в Сирію: 9 жовтня Анкара, яка називає терористами сирійських курдів, почала в регіоні військову операцію Мирна весна проти них. Таким чином в Сирії залишається конфлікт інтере- сів між Саудівською Аравією і сунітськими державами, з одного боку, та Іраном і ліванськими шиїтами – з ін- шого. Не дивлячись на позитивні зрушення по врегулю- ванню конфлікту в самій країні ситуація продовжує за- лишатися небезпечною, що може вплинути на майбутнє не лише Сирії, але й на Близькосхідний регіон в цілому. Список використаних джерел: Суннитско-шиитский конфликт на гео- карте Ближнего Востока. ИМОИиВ, Анали- тическая справка. 2012. C. 6. 49 vernment-wicked-british-created-isis-destroy-iran-rants-count- ry-s-supreme-religious-leader.html. 9. Karimi N. Iran offers Syria 'experience and capabilities'. The Times Herald. 26 July 2012. URL: https://www.timeshe- rald.com/iran-offers-syria-experience-and-capabilities/article_- 6-d4d5e735cc57.html. 10. Macfarquhar N. In ravaged Syria, beach town may be the loyal- ists` last resort. The New York Times. December 22, 2012. URL: http://www.nytimes.com/2012/12/23/world/middleeast/- -stronghold-for-alawites.html?pagewanted=all 11. ‫ )ب ادرةم ع رب ية ل سوري ا ودم شق ت رف ض‬Дамаск відмовляється від арабської ініціативи по Сирії). Аль-Джазира. 28 Серпня http://bit.ly/1Wu2mGk. The article examines the struggle between the two lead- ing countries of the Middle East - Saudi Arabia and Iran. Both influential Middle Eastern states are fighting for lead- ership in the region and the Muslim world. To date, the in- the two countries in the region have mainly clashed in Syria, and its settlement depends directly on the relations between Tehran and Riyadh. Iran, Saudi Arabia, Regional leadership, Sunni-Shiite conflict. 021 історії України (1919-1921) вояків в Першому та Другому Зимових походах у 1919-1921 років. іноземців приєднуватись до партизанських рейдів, їх участь у бо- а також репресії щодо них з-боку радянської влади. іноземці. його стали близько 2 тис. боєздатних козаків і старшин. Серед них було багато іноукраїнців [1, c.239-240]. Протягом грудня 1919 – квітня 1920 рр. загони, що брали участь у поході, поповнювались за рахунок перебіж- чиків і дезертирів із Червоної армії, загонів Денікіна, а та- кож чисельних повстанських груп. Так, відомо про перехід деяких донських і кубанських козаків на бік українців. Із числа дезертирів-червоноармійців зустрічаються китайські, російські, корейські, єврейські, татарські прізвища. Так, в реєстрі 5-го пішого полку Київської дивізії містяться імена вояків: Лю-тан-сан, Ян-чен-сан, Ван-тен- Лю-фтейн, Юа-шке, та інші. Всього – по- над 30 осіб. Також у Дивізії згадуються німецькі вояки: Густав Гергіфельд Франц Теніс. Зустрічаються також німецькі, єврейські прізвища у Волинській ди- візії [6, c.4174-495]. Корейці також служили у 1-й Запорізькій Дивізії, але серед них зустрічаються лише козаки [6, c.472-475]. Проте відомо також і про іноземців старшин: німці Павло Енге- льман і Франц Борис, латиш Карліс Броже. Останній, зок- рема, був однополчанином Петра Д’яченка і саме за його порадою вступив до українського війська [4, с.249]. Одним із найвідоміших учасників Зимового походу був генерал Володимир Галкін. Уродженець Санкт- Петербургу, офіцер Імператорської армії, ветеран Вели- кої війни. Після більшовицького перевороту, генерал вступає на службу до українського війська, за часів ге- тьмана П. Скоропадського займається організацією 8-го Катеринославського корпусу [7, c.96]. Більшість офіце- рів цього корпусу складали російські офіцери, які не товірними джерелами є анкети вояків, захоплених у полон червоними, або тих, хто повернувся до таборів у Польщі. Однак серед останніх неукраїнці майже не зустрічаються. Це пояснюється тим, що серед вояків УНР уже не було надії на визволення України, перемога більшовиків у війні стала очевидною. Значна частина вояків прагнула поверну- тись додому, до своїх родин і розпочати цивільне життя. Саме із цією метою багато іноземців приєднувались до Походу – це був єдиний спосіб перейти кордон. Серед полонених українських вояків трапляється ба- гато росіян, татар, поляків, євреїв, згадуються також біло- руси і корейці. Так, після бою поблизу с. Малі Миньки бу- ло захоплено декілька десятків вояків, серед них 11 росіян, 2 поляків, 2 татар, 1 білорус, 1 хрещений єврей. Більшість із них були відпущені і зараховані до РСЧА, проте деякі роз- стріляні або відправлені до ув’знення [6, с.548-556]. 21 листопада 1921 року у м. Базар відбулась масова страта вояків УНР. Всього було страчено 361 вояків, серед них: 8 росіян, 4 німців, 3 поляків, 3 білоруса, 1 китаєць [6, с.559-593]. Іще декілька іноземців змогли повернутись до таборів у Польщі, зокрема 2 татарина, 5 росіян, 1 дагеста- нець, 3 білорусів, 2 донських козака[6, с.598-604]. Отже, в процесі проведення Першого та Другого Зимових походів значну роль відіграли іноземці, що входили до складу партизанських загонів. Серед них були китайці, корейці, росіяни, поляки, євреї, німці. При чому причини їх участі у Першому та Другому зимових походах сильно різнилися. Так, у 1919-му році більшість із них намагались уникнути служби в Червоній Армії. Уже в 1921-му році іноземці переважно прагнули повер- нутись на свою батьківщину, єдиним шляхом до цього було приєднання до українських повстанців. ів, Cписок використаних джерел: 1. Омелянович-Павленко М.В. Спогади командарма (1917- 1920). Київ: Темпора, 2007. 607 с. 2. Гірняк Н. УГА в союзі з червоними // Українська Галицька Армія. У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях (мате- ріали до історії). Вінніпег, Канада: Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк, 1958. С. 515-534. О. Зимовий похід (6.XII.1919 – 6.VI.1920). Варша- Наукового Інституту, 1932. 240 с. 4. Дяченко П.Г. Чорні запорожці. Київ: Стікс, 2010. 448 с. 5. Мороз В.Я. Кавалерія Шепаровича. Українське державот- ворення: уроки, проблеми, перспективи: матеріали науково- практичної конференції. 2001. №1. С. 87-89. 6. Тинченко Я. Лицарі Зимових походів. 1919-1922 рр. Київ: Темпора, 2017. 760 с. 7. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921). Кн. I. Київ: Темпора, 2007. 536 с. The article researched the participation of non-Ukrainian soldiers in the First and Second Winter Campaigns in 1919- 1921. In particular, the motives that motivated foreigners to join guerrilla raids, their participation in hostilities, assistance to Ukrainian guerrillas, as well as repression against them by the Soviet authorities were analyzed. Key words: Army of the Ukrainian People's Republic, Winter campaign, insurgents, foreigners Отримано:15.11.2021 дос- 51 історії України МИХАЙЛА КОССАКА викладача музичного мистецтва Кам’янець-Подільського інсти- українського композитора і диригента Михайла Андрійови- коротко з’ясовано напрямки його діяльності, вплив на його жит- державному центрі Української Народної Республіки. Наголошується на необхідності продовження пошуку джерел викладач, Кам’янець-Подільський інститут народної виховання, репресії. Оскільки ІНО потребував професійних кадрів із музич- ного мистецтва. Викладав на єдиному факультеті соціа- льного виховання курс співів, вів студії гри на скрипці, фортепіано та диригував студентським хором [1, арк.8; 2, арк. 4; 8, с.193]. Спочатку сім’я Коссаків жила у великій скруті, з дозволу ректора поселилася в інститутському флігелі. Згодом життя налагодилося: у 1927 р. отримав ставку доцента, що збільшило доходи і дозволило найняти бу- динок по вул. Шевченка, 16 [2, арк.1 зв.]. Реорганізація Кам’янець-Подільського ІНО в інсти- тут соціального виховання не зачепила М.А. Коссака, який продовжив попередню доцентську кар’єру [2, арк.7- 7зв.]. Працювати було складно, оскільки частина викла- дачів потрапили в поле зору спецслужби, яка розшукува- ла членів надуманих контрреволюційних організацій. В грудні 1932 р. було заарештовано В.О. Ґериновича за пі- дозрою в антирадянській діяльності. Під час допитів із застосуванням фізичних методів він вимушено визнав себе винним, зізнався, що керував. націоналістичним осе- редком на Поділлі, назвав кількох його «активних чле- нів», зокрема, й М.А. Коссака [1, арк.13]. Після цього в К- ПІСВ відбулися арешти. Утім до Михайла Андрійовича застосували менш суворий захід – його просто звільнили з роботи. Скоріш за все, слідчим бракувало доказів для за- тримання педагога. Більше того, у 1934 р. М.А. Коссака поновили на роботі в інституті. На цей раз його роль у вишівському житті була не такою яскравою, як раніше – лише керувати хоровим і симфонічним гурт- ками [3, с.146-147]. Працював недовго, бо через рік виш закрили з військово-політичних мотивів, студентів пере- вели до інших навчальних закладів, а 60-річному музика- нтові довелося стати піаністом-акомпаніатором у місце- вому кінотеатрі. Дружина влаштувалася санітаркою в міській лікарні, син Ярослав навчався у школі (на той час донька Ванда проживала в Галичині). Матеріальні умови життя сім’ї серйозно погіршилися. 14 грудня 1937 р. М.А. Коссака було заарештовано. Приводом до цього став допит 27 жовтня вчителя місце- вої школи С.В. Григорчука, який був знайомий із викла- дачем співів ІНО. Він вказав, що М.А. Коссак є небезпе- чним українським націоналістом, служив у австрійській армії та виступав у петлюрівському хорі. Крім Михайла Андрійовича, антирадянськими діячами затриманий на- звав В.О. Ґериновича, І.А. Любарського та інших викла- які на той час знаходилися під арештом або були засуджені [1, арк.1, 16, 17]. 26 грудня оперуповноважений відділу УНКВД мо- лодший лейтенант Климовський здійснив обшук у буди- нку, де проживали Коссаки. Було виявлено особисті ре- Cписок використаних джерел: 1. Державний архів Хмельницької області. Ф. 6193. Оп. 12. П. 19126. Арк. 1-26. 2. Центральний державний архів вищих органів влади та уп- равління України. Ф. 166. Оп. 12. Спр. 3674. Арк. 1-7зв. 3. Березка А. Відомі композитори України. Київ: ФОП Мунін Г.Б., 2016. 368 с. 4. Веселовська Г.І. «Музична драма». Українська музична енциклопедія / гол. редкол. Г. Скрипник. Київ: ІМФЕ НАНУ, 2011. Т. 3: [Л-М]. С. 602. Енциклопедія українознавства: Словникова частина: [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. Париж-Нью-Йорк: Мо- лоде життя, 1955-1995. Словникова частина. Т. 3. С. 1146. 6. Коссак Михайло Андрійович. Українська музична енцикло- педія / гол. редкол. Г. Скрипник. Київ: Видавництво Інсти- туту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. Т. 2: [Е-К]. С. 561-562. Р.Я. Коссак Михайло Андрійович. Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. ред- А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних дос- ліджень НАН України, 2014. URL: https://esu.com.ua/- search_articles.php?id=3903 (дата зверенення: 31.10.2021). 8. Медведик П.К. Коссак Михайло Андрійович // Тернопіль- ський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Явор- ський та ін. Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. Т. 2: К-О. С. 193. 9. Медведик П.К. Коссак Михайло Андрійович. Українська радянська енциклопедія: [в 12-ти т.] / гол. ред. М.П. Бажан; та ін. Київ, 1980. Т. 5: Кантата- Кулики. С. 445. 10. Назаренко Є.Д. Подвижник мистецтва. Матеріали IX По- дільської історико-краєзнавчої конференції. Кам'янець- Подільський, 1995. С. 315-319. 11. Томашпільська Л. «Олтар скорботи»: театральні діячі Ук- раїни – жертви сталінського терору. Вітчизна. 1996. №5-6. С. 81-82. 12. Шевелєва М. Маестро української музики Михайло Коссак. Український інтерес. URL: https://uain.press/articles/maestro- (дата звере- нення: 31.10.2021). the stages of life and activity of art of Kamyanets-Podilsky Institute of Public Education / Institute of Social Education, Ukrain- ian composer and conductor Mykhailo Andriyovych Kos- sak. According to currently available sources, the directions of his activity, the impact on his life and the fate of the So- viet repressive policy in the former state center of the Ukrainian People’s Republic are briefly clarified. Attention is paid to the previous components of his biography. The need to continue the search for sources for a deeper study of and teacher is emphasized. «твор- Key words: Mykhailo Kossak, conductor, teacher, Ka- myanets-Podilskyі Institute of Public Education, Kamyanets- Social Education, repressions. вих Отримано: 15.11.2021 53 історії України ПОДІЛЛЯ В 30–60-х рр. ХІХ ст. ситуацію щодо спорудження мостів і переправ на основних річках водного шляхового сполучення. будівництво. знає по досвіду, що поштові установи в Польщі і Литві, були такі гарні, що кращих і бажати не потрібно». З істо- ричних джерел довідуємося, що у 70-х рр. ХVІІІ ст. в ме- жах Подільського воєводства були облаштовані станції у Летичеві, Проскурові, Ярмолинцях, Тинній, Черче Довж- ку та Бразі на Дністрі. Остання з них була місцем дисло- кації підрозділу поручика піхоти Маленъкова з 40 солдат розквартированої в краї дивізії генерала Ширкова. Вони охороняли магазини з провіантом для російських військ і повністю контролювали переправу на Дністрі, влаштова- ну напроти Хотинської фортеці. Командир безпосередньо контактував з пашею, нерідко викликаючи непорозуміння з Кам’янецьким комендантом, генералом Вітте. Стан доріг фіксували як опубліковані офіційні топо- графічні описи, путівники і атласи, так і численні архівні джерела. Зокрема, в географічному, гідрографічному, то- пографічному та економічному описі Подільської губернії землеміра Екстера за 1806 р. виділено дві групи поштових доріг: чотири головні та п’ять побічних. До першої групи були віднесені дороги: а) від Кам’янця до обох російських столиць, б) від Кам’янця до турецького столичного міста Константинополя, в) від Кам’янця до губернських міст Гродно, Вільно, Мінська і прикордонного Брест-Литовсь- кого поштампу. Другу групу склали дороги від Кам’янця до м. Ушиці, від м. Могилева до м. Брацлава, від губерн- ського м. Херсона і портового Очакова до міст Гродно, Вільно, Мінська і Брест-Литовського прикордонного по- штампу, від м. Брацлава до м. Ольгополя чи тракт із Радзивілова до Одеси й, нарешті, від поштової станції Нижньої Кропивни до губернського м. Києва, чи тракт від турецького столичного м. Константинополя через губерн- ське м. Київ до обох столиць [8, с. 76]. Загальну картину про поштові дороги, мости, греблі, насипи на них, довжи- на подільських доріг, число душ, силами яких забезпечу- валося їх утримання для належної експлуатації та інше, відобразив в Описі Подільської губернії подільський зем- лемір Екстер. Із наведеної ним таблиці довідуємося, що загальна протяжність поштових доріг складала 1084 верс- ти, а мостів, гребель і помостів налічувалося на початку ХІХ ст. – 336 [8, с. 79]. Із проаналізованих нами архівних джерел вдалося з’ясувати, що завантаженість земськими, зокрема подо- рожними повинностями, податних станів Поділля була великою. Більше половини земських платежів спрямовувалося на підтримання пошти, ремонти пошто- вих приміщень тощо [3, арк. 1-68; 6, арк. 594-595] і лише незначна частка – на підтримання дорожніх комунікацій. Наприклад, на території губернії було понад 90 переп- рав, більше 80 з яких – через річки Дністер і Південний Буг. Що ж до мостів, то їх налічувалося 26 і всі вони були тільки через річки Південний Буг, Збруч, Кодиму, Рів, Росаву і Соб. Мости будували лише в разі руйнації існуючих під час весняних повеней або інших стихійних лих. Переважно проводили ремонти мостів, гребель, бродів і насипів на р. Південний Буг [2, арк. 4-39]. Нері- URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Balabushevych_Tetiana/ Torhovelni_zviazky_ukrainskykh_zemel_iz_Rosiieiu.pdf? 8. Описи Подільської губернії кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. / вст. ст. С. А. Копилов, А. Б. Задорожнюк]. ільський: Аксіома. 2011. 124 с. 9. Пилипенко О., Філінюк А. Наддніпрянська Україна в полі- тиці самодержавства щодо розвитку торгівлі Росії та Фран- ції наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Історичні науки. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка, 2021. Т. 32: До проголошення державної незалежності України. 10. Реєнт О. Місто як центр зосередження і розвитку торгівлі. Від мурів до бульварів: творення модерного міста в Украї- ні (кінець XVIII – початок XX ст.) / [відп. ред. О. П. Реєнт]. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2019. С. 167-187. книжка Подольской губерніи / [сост. В. К. Гульдманъ]. Каменец-Подольский: Тип. губернскаго правления, 1888. VIII + 654 + XVI с. в історії Європи ХІХ – початку ХХІ ст.: історичні нариси: монографія / [за ред. чл.-кор. НАН України Київ: Ін-т історії України НАН Украї- ни, 2020. 814 с. an attempt was made to characterize the situation regarding the construction of bridges and main rivers of Podillya in the 30-60s of the XIX century. as important components of the waterway. Key words: bridges, ferry crossings, Podillya, con- Отримано: 16.11.2021 нення. 55 ОСВІТИ, РОБОТИ та інклюзивної освіти УЧНІВ КУ учнів з інтелектуальними порушеннями. Здійснено теоретич- з інтелектуальними порушеннями та обґрунтовано актуальність. інтелектуальними порушеннями, економічна компетентність. жливості банківських електронних додатків, які треба освоїти). Відповідно, постійні зміни соціально-еконо- мічних умов виховання дітей з інтелектуальними пору- шеннями потребують більш глибокої та серйозної базо- вої економічної підготовки. Під впливом такої підготов- ки у них формується певне відношення до: праці, її оп- лати, цінності грошей, товарів і послуг, розподілу мате- ріальних благ тощо. Тому важливо навчити таких дітей базовим життєво важливим економічним термінам: гро- ціна, благо, виробництво, продукт (товар), потреба, обмеженість можливостей тощо. Актуальність економічного виховання дітей з інте- лектуальними порушеннями у старшому шкільному віці підтверджується тим, що за період навчання вони мають набути навичок у вирішенні життєво важливих економіч- них питань, з якими доведеться зіткнутися у дорослому житті: як користуватися засобами зв’язку, як влаштувати- ся на роботу, як отримати елементарні побутові чи меди- чні послуги, як спланувати і розподілити бюджет, оплати- ти комунальні послуги, отримати кредит та користуватися іншими банківськими послугами, здійснити бартерний обмін та ін. Їм доводиться стикатися з суворими економі- чними умовами конкуренції у працевлаштуванні, яку во- ни не можуть витримати на рівні із здоровими дітьми. Більшість із дітей з інтелектуальними порушеннями за- кінчують свою освіту лише межами середнього закладу освіти, лише одиниці продовжують навчання в закладах професійно-технічної освіти. Тому характер формування компетентності має носити відносно ще під час навчання у ЗСО, а отри- - та навички мають бути усвідомлени- практично значущими. Погоджуємося з думкою О. Сербової, що порушен- ня інтелектуального розвитку потребує специфічної складної роботи з такими дітьми щодо «подолання нега- тивних стереотипів поведінки та вироблення адекватних навичок реагування, особливо в ситуаціях утруднення задоволення актуальних соціальних потреб» [1, с.298]. Л. Смеречак та О. Гук наголошують на важливості формування економічної компетентності у дітей із поруше- ннями психофізичного розвитку у складі їх життєвої ком- петентності [2, с.44]. У цьому контексті у системі економі- чного виховання дітей з інтелектуальними порушеннями доцільно враховувати низку важливих аспектів, а саме: і соціальної роботи тивно впливати на дитину, тим менш результативним буде економічне виховання. Висновки. Отже, економічне виховання учнів з ін- телектуальними порушеннями у процесі економічного виховання є для них життєво важливим, оскільки сприяє покращенню їх соціальної адаптації та інтеграції в соці- умі у частині економічних відносин. Список використаних джерел: 1. Сербова О.В. Проблема економічної соціалізації дітей з інтелектуальними порушеннями у психологічному вимірі. Науковий часопис Національного педагогічного універси- тету імені М.П. Драгоманова. Сер. 19. Корекційна педаго- психологія. 2015. Вип. 30. C. 296-302. Гук О. Формування життєвої компетентності дітей із вадами розвитку в корекційній роботі соціального педагога. Імідж. 2013. №2. С. 43-45. The article is devoted to the problem of economic edu- cation of students with intellectual disabilities. Theoretical analysis of the problem of economic education of students with intellectual disabilities is carried out and the relevance is substantiated. Key words: economic education, students with intel- lectual disabilities, economic competence. Отримано:15.11.2021 та інклюзивної освіти КОРЕКЦІЙНИХ ПЕДАГОГІВ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ готовності корекційних педагогів до командної роботи у нав- та зміст методик їх дослідження. командної роботи, змістовий компонент, ціннісно- діяльнісний компоненти, методики дослідження. мотиваційний, особистісний та діяльнісний компоненти. Кожен структурний компонент передбачає ряд критерій та показників, в результаті дослідження яких, можна визначити загальний рівень сформованості готовності корекційних педагогів до командної роботи у навчанні дітей з особливими освітніми потребами. Змістовий компонент включає в себе наявність не- обхідних знань у корекційних педагогів щодо загальної феномену командної роботи, а також розу- міння суті командного підходу у їх професійній діяльно- сті. Для визначення даного компонента нами було роз- роблено два опитувальника. Перший опитувальник міс- тить 17 запитань, серед яких є програмовані та відкритті питання на які потрібно дати відповідь. У другому опи- тувальнику представлено 15 тверджень де необхідно за допомогою власних міркувань погодитися або не пого- дитися із запропонованими твердженнями оцінивши рівень згоди за п’ятибальною шкалою. Ціннісно-мотиваційний компонент передбачає наяв- ність стійкої позиціїї корекційного педагога у необхіднос- командних форм роботи в процесі супро- воду дітей з особливими освітніми потребами під час їх навчання, мотивації до командної професійної діяльності, усвідомлення переваги командної форми роботи над ін- дивідуальною. Для дослідження відповідного компоненту 57 і соціальної роботи Перспективи подальшого дослідження вбачаються у висві- тленні результатів дослідження рівня сформованості гото- вності корекційних педагогів до командної роботи у нав- чанні дітей з особливими освітніми потребами. яких використаних джерел: ос- дослідження особливостей психологічної готовнос- ті керівників освітніх організацій до діяльності в умовах змін / за наук. ред. О.І. Бондарчук. Київ: 2014. 148 с. Рукопис. 2. Про вищу освіту: Закон України від 01.07.2014. №1556-VII https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556- емо- 24.10.2021). 3. Проект Тьюнінг – гармонізація освітніх структур у Європі. Education and Culture. Socrates-Tempus. 108 c. 4. Тест Белбіна «Командні ролі» веб-сайт. URL: http://www.psyworld.info/online-testy/test-belbina (дата звер- нення: 24.10.2021). 5. Тест емоційного інтелекту Холла (EQ) веб-сайт. URL: https://ua.mindly.cc/hall-emotional-intelligence-test/ (дата зве- рнення: 24.10.2021). The article analyzes the structural components of the readiness of correctional teachers for teamwork in teaching children with special educational needs and the content of methods. Key words: correctional teacher, competence of team value-motivational component, ний component, research methods. рі- Отримано:15.11.2021 . ДЛЯ ЛЕКСИЧНОГО МОВЛЕННЯ дидактичних ігор з дошкільниками із загальним недорозвиненням зміст поняття «дидактична гра», висвітлено класифікацію ди- платформи для їх створення. технології, дидактична гра, онлайн-гра, офлайн-гра, загальне не- едичний вплив. С. Шаховська, М. Шеремет та ін., формування інформа- ційно-технологічної компетенції у майбутніх виховате- лів описуються в працях: С. Гавпилюк, С. Дяченко, Т. Котик, С. Семчук, І. Тимофєєва, І.Таран, та ін. Педагогічні аспекти гри розкрили О. Водовозова, А. Макаренко, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинсь- кий та ін. У психологічних дослідженнях (Б. Ананьєв, З. Богуславська, Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Запоро- жець, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе та ін.) з’ясували значення гри для розвитку дитини. Гра впли- ває на всі психічні процеси: пам’ять, мислення, увагу і «від найелементарніших до складних» (Д. Ельконін). Мета: визначити особливості використання дидакти- чних онлайн- і офлайн-ігор для лексичного розвитку до- шкільників з загальним недорозвиненням мовлення, з’ясувати визначення поняття «дидактична гра», визначити її особливості, класифікувати дидактичні онлайн- і офлайн- ігри для розвитку лексики у дітей дошкільного віку з ЗНМ. Виклад основного матеріалу. У дітей із ЗНМ ви- никають труднощі з звуковимовою, характерний низь- кий рівень сформованості словника, порушення грама- тичної будови мовлення, помилки словотворення, спо- і соціальної роботи  накопичення словника (назви тварину, рослину і ін.);  корекції словотворення (назви зменшено, збільшено, в однині, множині і т.д.);  формування зв'язного мовлення (склади послідовно та створи розповідь за картинками). - онлайн- і офлайн-ігор не пот- вмінь від логопеда чи вихователя. Інте- увагу, простий, зрозумілий і містить дидактичних офлайн-ігор треба на youtube, чи пройти курси. спеці- мають свої особливості. Дида- можна задати домашнім завданням. зберігаються і їх можна використати а і аналізу проведеної роботи. Для дидактич- не потрібен доступ до мережі Internet. актуалі- ІКТ у своїй роботі, логопед має слід- дітьми санітарно-гігієнічних норм, роз- дуальні освітні потреби. Для найкращо- - ІКТ потрібно використовувати в комплексі з сюжетно-рольова гра, арт-терапія, а і пальчикова гімнастика тощо. ь, Висновки і перспективи подальших досліджень. Отже, особливостями використання дидактичних он- лайн- і офлайн-ігор для лексичного розвитку у дошкіль- недорозвиненням мовлення є враху- лексичного вмісту, індивідуаль- дитини. Перспективи подальших ефективність використання ІКТ в ді- дошкільної освіти. Список використаних джерел: 1. Богуш А.М. Методика навчання дітей української мови в дошкільних навчальних закладах. Київ: Видавничий дім «Слово», 2008. 440 с. 2. Педагогічний словник. Київ: Педагогічна думка, 2001. 516 с. 3. Чурай О.О. Використання інформаційно-комунікаційних у роботі з дошкільниками із загальним недороз- Таврійський вісник освіти. 2015. №3. v.ua/UJRN/Tvo_2015_3_25. гру з article considers the problem of using didactic with general speech underdevel- opment in offline and online formats. The content of the concept of «didactic game» is summarized, the classifica- tion of didactic online and offline games is highlighted and also it describes the main platforms for their creation. Key words: information and communication technolo- gies, didactic game, online game, offline game, general speech underdevelopment, preschooler, vocabulary, speech therapy influence. :15.11.2021 та інклюзивної освіти ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ виокремлено вимоги до їх побудови та використання в освіт- порушення. географія, учні з інтелектуальними порушеннями. метів ними не забезпечені, а ті, які є у наявності мають застрілі роки видання. Проте, підручники з географії поступово оновлюються. Всі вони відповідають типо- вим освітнім програмам, мають достатню кількість 59 і соціальної роботи зміст, а також включає систему запитань і завдань різного і колекційного призначення, географічні і картографічні ілюстрації, схеми, таблиці. При цьому зміст та методичний апарат, ілюстрації підручника спрямовані на забезпечення розуміння основного навчального матеріалу учнями спеціальної школи та першопочаткове його закріп- лення. Вміщені в підручнику ілюстрації графічного харак- теру (схематичні профілі, схеми, що відображають проце- си, явища, просторові та причинно-наслідкові зв’язки) сприяють розвитку абстрактного мислення, аналізу, синте- зу, плануванню та відображають географічну дійсність у найбільш загальному вигляді. За умови методичноправи- льно організованій роботі забезпечується засвоєння най- більш міцних теоретичних знань в учнів з ІП [1]. Отже, аналіз літературних джерел та практики осві- ти свідчить, що: 1. Підручники посідають чільне місце в навчально- методичному забезпеченні учнів з ІП; 2. Умовою реалізації освітньої програми є підручник, що враховує не лише програму предмета, а й особли- вості учнів з ІП. 3. Наповнення підручника має зацікавлювати учнів з ІП до його вивчення. Подальшу перспективу вбачаємо у дослідженні шляхів впровадження у освітній процес учнів з ІП засо- бів навчання на друкованій основі. він Список використаних джерел: 1. Одинченко Л.К., Скиба Т.Ю. До проблеми навчально- методичного забезпечення курсу «Географія України» в спеціальній школі для дітей з вадами інтелектуального роз- витку. 2015. URL: http://aqce.com.ua/vipusk-n5- 2014/odinchenko-lk-skiba-tju-do-problemi-navchalno- metodichnogo-zabezpechennja-kursu-geografija-ukraini.html. Корекційна психопедагогіка. Олігофрено- - підручник. Кам’янець-Подільський: Кам’янець–Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2015. 3. Самойленко В.М., Топузов О.М., Вішнікіна Л.П., Надтока, О.Ф. Діброва І.О. Дидактика географії: монографія. Київ: Педагогічна думка, 2014. The article analyzes the importance of textbooks, high- lights the requirements for their construction and use in the ed- ucational process with students with intellectual disabilities. Key words: textbook, methodical support, geography, students with intellectual disabilities. відо- та інклюзивної освіти УЯВЛЕНЬ ПОРУШЕННЯМИ розвитку та формування уявлень у дітей дошкільного віку з інте- уявлення є складовою соціального досвіду, засвоєння якого компетенції та становлення особистості в цілому. з інтелектуальними порушеннями, особистість, соціальний навколишнім та включення в соціальне життя. Тому про- блема соціального розвитку та формування соціальних уявлень у дітей з інтелектуальними порушеннями є актуа- льною для їхнього успішної соціальної адаптації. і соціальної роботи напрям дає можливість сформувати цілісну систему знань та уявлень, що містить: ознайомлення дітей з близьким оточенням, формування загальних уявлень про суспільство і місце людини в ньому; формування особистої культури та бережливого ставлення до себе, інших людей; формування морально-етичних навичок поведінки, виховання любові та поваги до українських звичаїв та традицій [4]. На основі аналізу програми розвитку для дітей до- шкільного віку з інтелектуальними порушеннями, було визначено орієнтовні показники розвитку уявлень про соціальне життя, якими має оволодіти дитина на четвер- тому році навчання у віці 6-7 років: називає своє ім’я, прізвище, вік та адресу; знає склад сім’ї, імена членів ім'я однолітків, знає як звати виховате- до них; дотримується правил поведінки осві- має уявлення про обов’язки та за- в родині; розповідає про родинні свята, Соціа- дня; знає імена та прізвища дітей в групі; до дружні відносини [4]. гото- Висновки. Отже, соціальні уявлення є складовою соціального досвіду, засвоєння якого забезпечує форму- вання соціально-громадської компетенції та становлення особистості в цілому. Основи соціальних знань та уяв- лень формуються ще в ранньому та дошкільному віці в процесі спільної діяльності і проявляються в ставленні дитини до себе, членів сім’ї, до свого становища в суспі- льстві, до явищ і процесів суспільного життя. Особливо- сті психічного розвитку дошкільників з інтелектуальни- ми порушеннями обумовлюють специфіку роботи з фо- рмування у них соціальних уявлень. Перспективним напрямом дослідження визначаємо обґрунтування власного тлумачення поняття «соціальні уявлення дошкільників з інтелектуальними порушення- ми» та опис його складових. Список використаних джерел: [3]. 1. Базовий компонент дошкільної освіти. URL: media/rizne/2021/12.01/Pro_no я, onenta%20doshkilnoyi %20osvity.pdf. 2. Мамайчук И.И. Психологическая помощь детям с пробле- мами в развитии. Санкт-Петербург: Речь, 2006. 400. 3. Марчук Г. Проблема формування соціального досвіду до- шкільників в світлі поглядів Т. Поніманської. URL: https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/750 603.pdf. 4. Програма розвитку дітей дошкільного віку з розумовою відс- c.kupyansk-rada.gov.ua/info/page/12115. контак- The article highlights the features of social develop- and the formation of ideas about social life in pre- school children with intellectual disabilities. It is deter- mined that social ideas are a component of social experi- ence, the assimilation of which ensures the formation of so- and the formation of the indi- vidual. ideas, preschoolers with intellectual - social development. Отримано:15.11.2021 61 ТА ПРАКТИКИ ОСВІТИ наук ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ гендерної культури майбутніх вчителів початкових класів. Виді- майбутніх фахівців. виховання, майбутній фахівець. бистістю, у виявленні, розкритті своїх можливостей, становленні самосвідомості, у здійсненні самовизначен- ня, самореалізації та самоствердження. За таких умов особистість набуває абсолютної цінності, а освітній про- цес орієнтовано не тільки на врахування особистісних якостей та інтересів, а й на можливість реалізувати себе в пізнанні та діяльності. Окрім того, особистісно орієн- тований підхід передбачає варіативність змісту, форм та методів педагогічної діяльності, обираних з урахуванням індивідуальних особливостей. Принцип спрямованості освітнього процесу на розвиток особистості та розкриття її потенціалу є основним як для особистісноорієнтовано- го, так і для гендерного підходів. Гендерна підготовка спеціалістів передбачає само- розвиток та самоосвіту, накопичення нових знань, гото- вність до різних видів допомоги представникам обох статей у продуктивному виконанні гендерних ролей. Л. Столярчук виокремлює два рівні якісних перетворень спеціаліста: індивідуальний (усвідомлення власної чоло- вічої/жіночої унікальності) та професійний (рівень спе- ціаліста, що володіє гендерною компетентністю) [5]. Нашу увагу привернула технологія формування ген- дерної культури, у межах якої вона розглядається як безпе- рервний педагогічний процес, що не має завершених часо- вих меж, а переходить з однієї стадії в іншу, що спрямову- ється на усвідомлення особистістю цінності кожної статі, взаємодії на засадах гендерної рівності, власної гендерної ролі, пом’якшенні гендерних стереотипів [1]. І. Ісаєвим та І. Лисовою розроблена гендерно орієн- тована технологія навчання, яку дослідники визначають як творчий процес і майстерність викладача/викладачки, спрямовані на оптимізацію процесу подачі та засвоєння знань з урахуванням технічних ресурсів і статевоспеци- фічних особливостей студентів та їх взаємодії при зве- денні до мінімуму труднощів навчального матеріалу. Представлена науковцями технологія формування ген- дерної культури майбутніх спеціалістів повинна відпові- дати таким вимогам: ої  формування гендерної культури як частини профе- сійної;  робота в співпраці різногендерних груп;  прийняття на себе різних соціальних і гендерних ролей;  вільний доступ кожного студента/студентки до інфо- рмаційних джерел [3]. дошкільної і початкової освіти Список використаних джерел: 1. Дороніна Т.О. Педагогічний аспект визначення поняття «ґендерна толерантність». Вища освіта України. 2009. До- даток 4. Т. ІІ (14). С. 492-501. 2. Ільїна О. Особливості виховання гендерної культури молод- ших школярів Збірник наукових праць психолого-педагогічні проблеми сучасної школи. 2020. Вип. 1 (3). Ч. 2. С. 65-70. Т. Вища школа в гендерному ракурсі. Вища образ. 4. Основи теорії ґендеру: навчальний посібник. Київ: К.І.С., 2004. 536 с. 5. Столярчук Л.І. Концепція гендерного виховання в «Сло- в’янці» електронний науково-навчальний журнал ВГПУ «Грані пізнання». 2010. Вип. 2 (7). deals with the problem of forming future primary school teachers’ gender culture. Relevant tasks of education of future specialists are defined. Key words: gender culture, gender education, future specialist. 11.2021 наук, старший викладач ДО РОЗВИТКУ ВІКУ професійної підготовки майбутніх вихователів до роботи з дітьми важливим питанням у сфері підготовки студентів у закладі вищої освіти віку. Подано результати наукових пошуків, що дозволяють розкри- майбутніх вихователів, розкрито суть поняття «творчість». підготовка, творчість, самореалізація. Зокрема, Е. Бахіча готовність вихователя до професій- ної діяльності розглядає як окремий випадок його загальної готовності до професійно-педагогічної діяльності, яка ви- никає на межі перетину результатів психолого-педа- гогічної, методичної підготовки майбутнього вихователя та його власних орієнтацій у професійній діяльності [1]. Нові реалії, орієнтація українського суспільства на демократичні принципи, реорганізація системи дошкі- льної освіти (зміна співвідношення родинного і суспіль- ного дошкільного виховання, обов’язкова дошкільна освіта, урізноманітнення її форм, багатоваріантність освітньо-виховних програм) зумовлюють необхідність змін і в системі підготовки фахівців дошкільної освіти. В сучасних умовах ключовим завданням підготовки спеці- алістів цього напряму у вищій школі є формування осо- бистості професіонала, спроможного будувати власну професійну діяльність, ціннісно-смисловою основою якої є особистість дитини дошкільного віку [5, с.12]. Вихователь дітей дошкільного віку має постійно шу- кати і впроваджувати щось нове та цікаве у своїй роботі, адже лише творчий педагог може виховувати творчу ди- тину. Творчість притаманна всім, це не привілей обраних. Педагог, який постійно впроваджує у свою діяльність щось нове, неодмінно досягне успіху у власній педагогіч- ній діяльності. Творчості можна навчитися – це діяль- яка відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Без педагога з неординарним мисленням сучасний дошкільний заклад не може існувати. Оскільки, лише творчі педагоги здатні виховати творчу особистість. Погоджуючись з думкою А. Богуш, І. Печенко про те, що «сучасний стан дитинства є лише моментом і ре- зультатом тривалої історичної та культурної еволюції суспільного життя» [2, с.29]. Дошкільне дитинство суттє- 63 дисциплін однолітками діяльності – спілкуванні, грі, праці. Тому, саме творчий потенціал дитини, має визначатися, розк- риватися, розвиватися у процесі спеціально організова- ного навчання та виховання дитини дошкільного віку. дає Список використаних джерел: 1. Бєлєнька Г.В. Вихователь дітей дошкільного віку: станов- лення фахівця в умовах навчання: [монографія]. Київ: Сві- тич, 2006. 304 с. 2. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку: монографія / А.М. Богуш, Н.В. Гавриш, С.М. Курінна, І.П. Печенко; [наук. ред. А.М. Богуш; за заг. ред. Н.В. Гавриш]. Луган- ськ: Альма-матер, 2006. 368 с. 3. Закон України «Про освіту». URL: https://zakon.rada.gov.ua/- laws/show/2145-19#Text (Дата звернення: 20.10.2021). 4. Колобич О.П. Підготовка майбутніх вихователів до вияв- лення та розвитку творчих здібностей дітей дошкільного e.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/- дітей, 3%D0%BE%- D1%82%D0%BA%D1%83-.pdf. (Дата звернення: 20.10.2021). 5. Підлипняк І.Ю. Підготовка майбутніх фахівців дошкільної освіти. Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: зб. наук. пр. Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини / [ред. кол.: Побірченко Н.С. (гол. ред.) та ін.)]. Умань: ПП Жовтий О.О., 2013. Вип. 44. С. 28-34. Annotation In the article the actual problem currently training future teachers to work with children of preschool age. Special attention is paid to the important issue in train- ing students at the university. The article presents the re- that has revealed the theoretical aspects of the training of students at the university, the es- sence of the concept of «creativity» is revealed. Key words: educator, training, professional training, creativity, self-realization. Отримано:15.11.2021 ИЧНОЇ ІНКЛЮЗІЇ аспекти математичної підготовки студентів коледжу в умовах ін- процесів здобувачів вищої освіти залежно від типу порушення технологій у навчанні студентів математики. особливості, студенти з особливими освітніми потребами, Орієнтація на особистість здобувача вищої освіти призводить до переосмислення дидактичних прийомів, оскільки при їх виборі потрібно враховувати психологі- чні особливості осіб, що навчаються у ЗВО. Відповідно, виникає необхідність визначення психолого- педагогічних аспектів математичної підготовки студен- в умовах інклюзії. Супровід навчання студентів з особливими потре- бами у ЗВО досліджували Г. Бойко, А. Кісляк, К. Коль- ченко, С. Місяк, П. Таланчук, В. Шиян та ін. у вищій школі є предметом дослі- С. Архангельського, З. Бакум, Ма- В. Галузинського, З. Курлянд, О. Малихіна, В. Чайки, О. Янкович та ін. Проблему навчання математичних ди- сциплін студентів ЗВО порушували С. Кирилащук, Т. Крилова, Г. Дутка, К. Польгун, Л. Новицька, О. Фом- кіна, Л. Панченко, І. Главацьких, С. Семеріков, З. Слєп- дошкільної і початкової освіти них [1, с.33-52]. Основою інклюзивних педагогічних технологій мають бути механізми адаптації до індивіду- альних особливостей здобувачів вищої освіти. У процесі викладання математики студентам з особ- ливими освітніми потребами виникає необхідність вирі- завдань, зумовлених особливостями їх мислення та мови. Тому необхідним є н- і прийомів навчання, які б допома- - успішно засвоювати знання, формувати розв’язувати задачі, а й готували їх до діяльності. Застосовування різно- методів дозволяє організовувати та діяльність здобувачів вищої осві- розумові здібності. розвитку інформаційних техноло- ефективність навчання студентів потребами. Їх упровадження в осві- підвищенню якості математичної умови для адаптації процесу уальних потреб та здібностей здобу- ю- [4, с.296]. Можливості комп’ютерної о-пізнавальної діяльності в процесі досить широкі, оскільки застосу- засобів дає наочні уявлення про осно- аналі- та полегшує їх розуміння, спри- [2, с.59]. підштовхує студентів до дослід- вирі- Електронні засоби навчання ство- організації індивідуальних і групових пока- діяльності на занятті, своєчасного кон- людини з і навичок здобувачів вищої освіти, темпу засвоєння навчального матеріалу. вимови, використання інформаційних техно- забезпечити рівний доступ до якісної студентів учасника освітнього процесу відповідно мате- і можливостей. та ви- до проблеми врахування індивідуаль- здобувачів вищої освіти зауважимо, матиме розробка методик викладання спо- інклюзії з використанням інфор- ь, та створення відповідного навчаль- забезпечення. Список використаних джерел: Савчук Л.О. Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання. Видання доповнене та перероблене: наук.-метод. посіб. Київ: АТОПОЛ, 2011. 274 с. 2. Польгун К.В. Організація інклюзивного навчання фізико- математичних дисциплін студентів з обмеженими фізич- ними можливостями у вищих технічних закладах: дис. ... канд. пед. наук. 13.00.09 – теорія навчання. Кривий Ріг, 2017. 312 с. 3. Рощенко О.Е. Особенности обучения математике глухих и слабослышащих студентов. URL: http://sun.tsu.ru/mminfo/- (дата звернення: 21.02.2019). 4. Шеремет Б.Г., Лещій Н.П. Інформаційні технології в нав- чанні глухих та слабочуючих дітей. Науковий часопис НПУ М.П. Драгоманова. Серія 19: Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. 2013. Вип. 23. С. 295-298. with psychological and pedagogical aspects of college students’ Mathematics training in a con- dition of inclusion. The research reveals features of stu- dents’ learning activities according to their health disabili- ties. There are proved advantages of IT using for teaching Mathematics to students. Key words: mathematics knowledge, individual fea- tures, students with special educational needs, IT. Отримано:15.11.2021 65 ДИСЦИПЛІН ІКОНІ Виявлено єдині особливості колірних співвідношень в статуті доробку з даної проблематики з’ясовано символічне значен- . символіка, колір. Іконопис – вид художньої діяльності, процес ство- рення ікони за допомогою фарб в техніці (енкаустика, яєчна темпера, акрил, тощо) на дошці, полотні, металі. Святе зображення пишеться по встановлених Церквою правилах, канонах. У актах VІІ Вселенського Собору були закріплені конкретні сюжети ікон та основні пра- вила їх зображення [3, с. 107]. Іконографічний канон перш за все містить у собі це- рковне бачення божественного світу, визначені типи і способи трактування художніх образів, композиції, сим- воліку форм і кольорів. Згідно православним догмам іко- лики як символи Божественного не можна уподі- бнювати до натуралістичного вигляду людини, в них не повинно бути нічого чуттєвого, емоційного, матеріально- Тому основні зусилля іконописця скеровані на спіритуалізацію образів [3, с. 112]. метафізика православної ікони про- не- відображенні у ній символіки різноманітних відтінків, кожен з власне значення, іконописець дає можли- - змістовність образу, сказавши трохи біль- зробити це засоби живопису. Символі- обумовленою та позбавленою самовілля. умовний. Він не належить предмету – компо- і формі. Кольори, як і все в святому зо- по- єдиному завданню – відкрити осві- світ духовної суті у фізичному. являє со- використовували обмежену кіль- Вони не повторювалися у одному і тому відкри- сюжеті. Взаємодія кольорів, як і сам бі- у образі як єдине ціле. У іконі не з локальним кольором, а з гамою і кольору [2]. в православному іконописі золо- бачимо на іконі, оскільки саме колір царства Божого, Божу присутність, та благодаті. Золотом часто покривають говорячи про неземне світло гірського ий золотом німби й одіяння святих сим- вираз і чистоту. Яскравий насичений жов- таке ж значення, як і золотий; проте блідо- Бого- символізує зраду та скупість [8]. шану- праведників, колір чистоти, світла, релі- слави, якою оточений Христос у Преоб- Воскресінні, Зішесті в пекло та у Возне- дисциплін словського погляду – символічне зображення дії Божого промислу: від Царства Небесного (золото) через Фавор- (білизна) до земної благодаті (зелені). Навіть порядок розташування цих кольорів – налаштовує на молитву та відчуття присутності Бога [7, с. 186–187]. Іконописці часто вдаються до контрастних кольо- рів, які підсилюють звучання ікони, додають твердість і чіткість сюжетному плану та кожному зображеному на іконі лику. Фігури, написані фарбами без півтонів, набу- вають точки опори, стійкості, кістяка [6, с. 37]. Отже, символіка ікони глибока та багатогранна. Краса святого зображення полягає у надзвичайно суво- рій ієрархічній рівновазі кольору, окремих форм, світла, ліній. Це особлива мова, елементи якої кореняться в Премудрості Божій і виражають її так само, як слова думку. Список використаних джерел: 1. Біблія [пер. з давньоєврейської та давньогрецької І. Огієн- ко]. Київ: Українське Біблійне Товариство, 2009. 151 с. 2. Брюховецька Ю. Сакральна символіка в руському правос- лавному Іконописі URL: http://www.nbuv.gov.ua/ portal/soc_gum/intelekt/2010_8/Bryuhov.pdf Б. Статьи об искусстве. Москва: Искусство, 1970. 4. Діонісій Ареопагіт Про небесну ієрархію [пер. з грец.]. Сатись, 1995. 63 с. 5. Коваль О. Символика и иконография старообрядческих икон. Вісник ХДАДМ. Харків, 2007. № 11. С. 34–39. 6. Креховецький Я. Богослов’я та духовність ікони. 2-е вид., доп. Львів: Свічадо, 2002. 182 с. 7. Степовик Д. Історія української ікони Х – ХХ століть. 2-е вид., стереотип. Київ: Либідь, 2004. 440 с. 8. Икона: символ и значение. URL: http://www.divinum.ru/simvolika-ikon.htm The article examines the symbolism of colour on the icon. The only features of colour relations in the charter of Orthodox icon painting are revealed. Based on the analysis of scientific achievements on this issue, the symbolic meaning of all the colours used in the Orthodox icon was clarified. Key words: icon, canon, sacred art, iconography, sym- bolism, colour. Отримано:15.11.2021 наук ЕНТНОСТІ ВА професійної компетентності майбутнього вчителя музичного характеристик у його професійній підготовці. учитель музики, особистісні характеристики, особистісні здібнос- розуміння самого поняття. У вузькому розумінні компе- тентним вважають такого вчителя, який відповідально і якісно здійснює свою професійну діяльність, володіє знаннями і вміннями нерозривно поєднаними з практич- ним досвідом, створює та розв’язує проблемні ситуації, ставить цілі та досягає їх (Ю. Афанасьєв, В. Введенский, Е. Зеєр, І. Зязюн, Н. Нечаєв, А. Новиков, Дж. Равен, та ін.). Такий підхід до компетентності вчителя позбавле- ний індивідуального характеру, на відміну від тлумачень прихильників більш широкого розуміння професійної 67 дисциплін основою музично-практичної підготовки вчителя музич- ного мистецтва. Особливо важливим блоком музичних здібностей є музичність, яка є синтезом музичного слуху та здатності до емоційного переживання музики. Харак- терною особливістю музичних здібностей є те, що міра їх розвитку виявляється лише в активній формі музичної діяльності, в процесі якої на основі розвитку виявлених здібностей в поєднанні з особистісними особливостями і вдосконалюються нові здібності. Напри- клад, виконавські здібності формуються на основі базо- вих музичних здібностей, інтелектуальних, емоційних (експресивних) та вольових даних особистості та вдос- коналюються упродовж усього періоду діяльності. здібностей вчителя музичного зазначити, що усі здібності нерозрив- собою та є взаємодоповнюючими, тому роз- поділ має умовний характер. навички якості майбутнього вчителя музичного впливають на якість здійснення профе- набуті в ми умовно розділили за загальним та ії, Загального значення: гуманізм, - відальність, справедливість, чесність, вчи- толерантність, доброзичли- принциповість, гідність, патріотизм, то- - значення: любов до дітей, здатність є- тність, працелюбство, організова- індиві- наполегливість, об’єктивність, зді- сміливість, самостійність, іні- рямованість, мобільність, активність, ерудованість, винахідливість, захоп- самокритичність, артистизм, та пси- смак, тощо. Висновки. Підсумовуючи весь комплекс згаданих нами особистісних характеристик (індивідуально-психо- логічних особливостей, здібностей та якостей особистос- ті), звертаємо увагу на те, що професійну компетентність вчителя музичного мистецтва ми розглядаємо виключно як цілісне утворення, тому особистісну складову умовно виокремлено нами в особистісний компонент, який тісно взаємодіє з іншими компонентами (мотиваційним, когні- тивним, діяльнісним) структури професійної компетент- ності майбутнього вчителя музичного мистецтва. Список використаних джерел сти- 1. Кичук Н. В. Формування творчої особистості вчителя. Ки- в’я, труда учителя. Москва: Про- свещение, 1993. 192 с. 3. Петрушин В. И. Музыкальная психология. Москва: Акаде- мический проект, 2008. 400 с. 4. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості: підручник. Київ: Міленіум, 2006. 346 с. The article analyses the personal component of the pro- fessional competence of the future music teacher and high- lights the place and role of personal characteristics in his professional training. Key words: professional competence, music teacher, personal characteristics, personal abilities, personal qualities. Отримано:15.11.2021 є ТА ЖУРНАЛІСТИКИ української філології та журналістики ОБРЯДОВОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ льтурологічних досліджень на рівні обрядової фразеології, яка впродовж тисячоліть. обрядова фразеологія, лінгвокультурологія, фразема, мов- Лінгвокультурологічне бачення прямих і зворотних зв’язків між семантикою слова та всім багатством його конотативних сенсів, динамічних асоціацій, соціокуль- турною реальністю було задекларовано в концепції О. О. Потебні, який у своїх працях з успіхом використо- вував етнографічний мовний матеріал для аналізу різних виявів народної культури, і, навпаки, широко залучав етнографічні елементи обряду для аналізу обрядової лексики, фразеології, пареміології. Учений справедливо зазначає, що мова «є не лише однією із стихій народнос- ті, а й найдосконалішою її подобою» [9, с. 160–161]. Лінгвокультурологічний аспект розгляду мовних одиниць є цікавим для дослідження, оскільки сприяє вивченню духовних цінностей і досвіду мовних особис- тостей певних національно-культурних спільнот із оріє- нтацією на виявлення взаємозв’язку мови і культури. такого вивчення є визначення і національної специфіки певної мови, і виокремлення універсальних явищ. Основою лінгвокультурологічного напряму є ідея взаємозв’язку мови і культури [2, с. 32]. На сьогодні в лінгвокультурології визначають такі основні напрями: 1) фразеологічний (розглядають ку- льтурні потенції фразеологічно-паремійного фонду мо- ви); 2) концептологічний (інтерпретують концепти як культурні константи на тлі дискурсів різних типів – буденного, художнього, політичного, наукового тощо); 3) лексикографічний (з’ясовують, як національно-куль- турну своєрідність мов відтворено словниками різних Лінгвокультурологія та етнолінгвістика вивчають мову як феномен культури, інтерпретують сукупність культурних цінностей, досліджують особливе бачення світу крізь призму національного менталітету, а також здійснюють опис мовної картини світу за допомогою відповідного термінологічного апарату, передусім через аналіз концептів. Дослідники враховують, що кожен концепт може бути по-різному витлумачений залежно від контексту, культурного досвіду та культурної індиві- дуальності концептоносія [8, с. 90]. Лінгвокультурологія нгвістика прагнуть розкрити спільне й відмінне у проникненні «мови» культури у форми презентації фраземами культурно значущої інформації. Тому в ме- жах фразеології відбувається інтенсивний розвиток лінг- оскільки сьогодні кожне вагоме дослі- 69 та журналістики му стані або на певних синхронних зрізах цієї взаємодії. Культурно-національне світобачення, утілене в образно- му змісті одиниць фразеологічного складу мови, визначає їхню особливу роль у трансляції культурно-національної самосвідомості народу та його ідентифікації. истаних джерел: 1. Галинська О. М. Фразеологізми як знаки культурної інфор- мації. Проблеми зіставної семантики: зб. наук. ст. Київ: КНЛУ. Вип. 10. С. 72–77. 2. Гурбанська С. О. Лінгвокультурологічний аспект вивчення фразеологізмів. Філологічні студії: Нау- и Криворізького державного педагогічного універ- ситету. Кривий Ріг: Вип. 8. С. 32–34. 3. Загнітко А. П., Богданова І. В. Лінгвокультурологія: навча- льний посібник для студентів вищих навчальних закладів / за ред. А. П. Загнітка. 3-є вид., перероб. і доп. Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2017. С. 77–78. 4. Закович Н. М. Советская обрядность и духовная культура. Киев: Наук. думка, 1980. С. 24–25. 5. Кононенко В. І. Українська лінгвокультурологія. Київ: С. 72–82, 98–124. культурология. Москва: Издатель- ский центр «Академия», 2001. С. 82–95. 7. Назаренко О. В. Українська фразеологія як вираження на- ціонального менталітету : автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Дніпропетровськ, 2001. 18 с. 8. Прохоров Ю. Е. В поисках концепта. Москва: Флинта, 2009. 176 с. 9. Потебня А. А. Язык и народность. Мысль и язык. Киев: СИНТО, 1993. 192 с. Феномен етнокодів духовної культури у остан- мови: етимологічний та етнолінгві- стичний аспект: монографія. Сімферополь: Доля, 2013. С. 74–93. 11. Угринович Д. М. Обряды. За и против. Москва: Политиз- дат, 1975. 175 с. 12. Царьова І. В. Етнокультурна семантика в обрядовій фразео- логії східнослобожанських говірок: монографія. Дніпропе- тровськ: Вид-во «Інновація», 2015. С. 16–44. The article identifies current problems of linguistic and cultural research on the material of ritual phraseology, which encodes the spiritual values created by individual ethnic groups over the millennia. linguocultural studies, ritual phraseology, linguocultural studies, phrasema, linguistic picture of the наці- Отримано: 15.11.2021 У СТВОРЕННІ ПОРТРЕТІВ ПРОЗІ метафоричних моделей із вихідною біологічною сферою аналіз, анімалістичні імена. тому об’єктом дослідження стали мотивовані анімаліс- тичні імена, зооморфні метафоричні номінації, які хара- ктеризують людину в українській мові. Традиційна для української національної свідомості концептуальна анімалістична метафора – один із важли- вих засобів категоризації, концептуалізації і оцінки дій- та журналістики апріорі має бути тупішою чоловіка. Саме така жінка описана в романі Тані Малярчук «Звірослов». Одну із героїнь – Капітоліну – подруга порівнює із куркою: «– Ну ти дурна, прям як курка, Капітоліна! – Не називай мене куркою, Натаха! – Харашо, ти просто дурна». На запитання подруги, що героїня вміє робити, Капітоліна відповідає: «– Я люблю дивитися на себе в дзеркало і їсти «Київський» торт», що і коментує подруга: «– Ну ти прям курка куркою!»[6]. Щодо жінок із розкішними зачісками, то натрапляємо на метафору «риба-вуале- хвостка», яка в портретній характеристиці співпадає із стереотипом, що жінка має бути завжди із зачіскою, проте відсутність такої зовсім не є негативною характе- «Її зачіска роками залишалася незмінною: ріденькі й тьмяні два пера, перехоплені гумкою на поти- лиці. Біля своїх доглянутих товаришок з їхніми доскона- ло викладеними – волосок до волоска – зачісками Алла виглядала, ніби рибка-сралька серед екзотичних вуале- хвісток. Перед салонним телевізором перукарки шліфу- вали свої досконалої форми нігті, обговорюючи перебіг у черговій серії. Алла ж працювала не покладаючи були клієнти» [1, с. 32]. супроводжує і метафору, яка зо- ка- чоловіка в образі пташки- не могла відвести погляду від пташки, пір’я. І бачила чоловіків улюб- і спортивний костюм і жовту футбол- ос- служили людині як окрема матри- також будували власні відношення або спостерігали характерні риси. Наприклад: «Я розгубила- ся, чогось бекала, як та вівця. А слід було сказати Ірині, що вона з глузду з’їхала. Що виробляє! Ви як собі хочете, а я зараз їй подзвоню і дещо скажу. Зовсім зазіркувала- ся. Як не скажу – не засну» [3]. сучасної української прози по- джерел, шукають основу для метафорич- людського тіла і в світі живої людину. Така метафора дозволяє в яскравій, короткій і доступній концептуальний і прагматичний по- Список використаних джерел: 1. Вдовиченко Г. Хто такий Ігор? Київ: Нора-друк, 2010. 278 с. 2. Вдовиченко Г. Найважливіше – наприкінці. Львів: Видав- ництво Старого Лева, 2019.329 с. 3. Вдовиченко Г. Інші пів’яблука. URL: https://www.rulit.me/ books/inshi-piv-yabluka-read-371240-14.html 4. Єщенко Т. Семантико-стилістичні типи метафор: теорети- чний аспект. Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т. 28. Донецьк: Український культурологіч- видавничий дім, 2010. С. 224–239. 5. Лазер-Паньків О. В. Особливості давньогрецької зооморф- ної метафори на позначення рис характеру людини. URL: http://philology.kiev.ua/library/zagal/Movni_i_konceptualni_20 6. Малярчук Т. Звірослов. URL: https://libcat.ru/knigi/ proza/sovremennaya-proza/163166-4-tanya-malyarchuk-zv- roslov.html#text 7. Харкавців І. Р. Антропоморфна метафора в системі мовної образності (на матеріалі англійської мови). Вісник ЛНУ Шевченка. 2013. № 14 (273). Ч. ІІ. С. 264–269. 8. Шевчук В. Жінка-змія. URL: https://www.ukrlib.com.ua/ books/printit.php?tid=2875&page=5. 71 та журналістики metaphor, zoometaphor, discursive analy- 15.11.2021 У АВТОРСЬКИХ РОЗДУМАХ що втілюється за допомогою поєднання особових дейктиків із наративним часом, а також через прийоми графічної образності, КТ солідарності адресата з адресантом, що втілюється також через доповнення. оповідний дискурс. ком +: «Як вона співала! Все моє коротеньке життя ле- тіло слідом за її хриплуватим голосом. У збудженому мозку проносились тисячі картин і мільйон переконань, що моє життя не зведеться на пси! Що я існую, як абсо- лютно особна людська одиниця, що не пропаду в тонах піску, не перемішаюся з ним, що мої слова, які викрикую в подушку і записую в стонадцятий нотатник ще знадоб- ляться. І ВОНА донесе їх до таких, як я» [6, с. 12]. Інше зі знаком –: «І зрозуміла: мене немає! Я – ні- що! Просто кумедна провінціальна дурепа. Свято юно- сті закінчилося» [6, с. 23]. Крім авторської оцінки в авторських роздумах (від- ерігаємо і мотиваційну вказівку, яку автор до читача: «… я знаю: нічого в житті не так. Дощ проливається там, де на нього з адре- чекають. А над кожною головою навіть у містечках сяє своя зірка. Часом вона непомі- тна за товстою, запилюженою шибкою або на темно- му горищі із щільно припасованими дошками. Але це ні- можна розбити. І вдихнути повітря на повні груди. Нехай навіть це буде єдиний ковток на все майбутнє життя! Важливо зробити його і, видихаючи, промовити «Я – є!» [6, с. 14]. Також авторські роздуми допомагають доповнити інформацію, яку автор заклав у текст: «Придивіться: саме цієї пори року природу полонить золотавий колір, відтінки від ніжно-жовтого, мідно-червоного до черво- ного золота, а намагання відшукати відповідні слова та передати мовою врочисту барвистість і різноманітність – марні» [3, с. 5]. Висновки. Комунікативна стратегія авторських ро- здумів – це матриця мовленнєвої поведінки автора, яка реалізується поетапно. використаних джерел: 1. Бехта І. А. Оповідний дискурс в англомовній художній прозі: типологія та динаміка мовленнєвих форм: автореф. дис. … 10.02.04 – германські мови. Київ, 2010. 38 с. 2. Вдовиченко Г. Хто такий Ігор? Київ: Нора-Друк, 2010. 276 с. 3. Заставська К. STECK. Мережива життя. Київ: Український 2016. С. 5. 4. Карпа І. Добрі новини з Аральського моря. Київ: Книголав, 2019. 586 с. Е. В. Семантические исследования. Семантика и вида в русском языке. Семантика нарратива. 2-е изд. Москва: Языки славянской культуры, 1996. 2010. 480 с. та журналістики effect of synchronicity of communication, CT of solidarity with the addressee, which it is also embod- ied through the semantic ellipse and CT of the direct com- scale, author's reflection, narrative 21 ДИСКУРСІ мовлення у функціонально-стильових сферах сучасного українсь- сприйняття мовлення в певних комунікативних умовах тісно переп- мовлення в контекст. Усі форми вираження чужого мовлення реа- цій. мовлення, дискурс, монолог, внутрішнє мовлення. особливій формі непрямого мовлення», тобто художній прийом «сказання», відомий із фольклору, який у худож- ньому дискурсі неокласичної парадигми дещо трансфор- мується [2]. Комунікативна лінгвістика, спрямована на вивчення процесів спілкування людей із використанням живої при- родної мови, а також з урахуванням усіх наявних склад- ників комунікації (фізичних, фізіологічних, психологіч- них, соціальних, контекстних, ситуативних та ін.), посідає чільне місце в процесі дослідження дискурсів. Саме зако- номірності породження та сприйняття мовлення в певних комунікативних умовах тісно переплетені із вибором пев- них форм уведення чужого мовлення в контекст. Усі фо- рми вираження чужого мовлення реалізуються у вигляді різних синтаксичних конструкцій, тому поряд із комуні- аспектом серед мовознавців викликає зацікав- лення і структура різних типів мовлення. Монолог – форма розгорнутого зовнішнього, тобто вихідного на комунікативний рівень, мовлення. Монолог спрямований на встановлення відносин і є взаємокоре- льованим феноменом, здатним в різних своїх виявах бу- ти автономним і поєднуватися, втрачаючи ряд диферен- ціюючих ознак. Також монолог як організоване (плановане, проду- мане) мовлення пов'язують з письмовим текстом. І хоча письмовий текст реалізує специфічні, доступні його природі комунікативні моделі, антиномія усність / писе- мність протягом розвитку й зміни форм суспільної ко- мунікативної сфери втрачає своє значення, і перетинан- ня діалогічної й монологічної форм мовлення стає все більш інтенсивним. Маючи розпізнавальні ознаки, діа- можуть отримати ряд рис об'єднувального характеру, якщо їх розглядати з позицій загальної наста- нови на комунікативне співробітництво з адресатом. Сучасний монолог становить текст, занурений у соціальний контекст, що виступає в ролі зовнішнього чинника та зумовлює вибір мовних засобів, їхню органі- зацію в риторичні прийоми, зміст яких визначає вектор оцінок та асоціацій з боку адресата. Наявність у моноло- зі форм діалогічності (діалогічного спілкування) є спе- цифічною рисою монологу цього типу. Когнітивний підхід до тексту безпосередньо пов'яза- ний з увагою до структур діалогізації, оскільки ці струк- тури мають ментальну природу, і через них уявлення ав- 73 та журналістики Процедури лексикографічних рефлексій адресанта спрямовані на недопущення можливого неправильного тлумачення, що може призвести до небажаної дискурсив- ної ситуації. Автор монологу прагне говорити з адресатом з позицій свого рівня культури, знань і розуміння предмета мовлення, але при цьому враховує знання адресата з тим, щоб думки, ідеї, слова були співвіднесені з рівнем культури адресата, певним чином були наближені до нього. Отже, сучасні лінгвістичні дослідження при дослі- дженні художнього тексту є дискурсивно орієнтовани- ми. Велика увага приділяється питанню взаємодії автора і реципієнта (читача / слухача), яка відбувається з допо- могою різних форм передачі чужого мовлення, зокрема монологів. Перспективу подальших досліджень вбачаємо в комунікативно-прагматичній характеристиці форм внут- рішнього монологу як засобу відтворення психічного стану персонажа в художніх постмодерних текстах. вста- Список використаних джерел: 1. Загнітко А. П. Сучасні лінгвістичні теорії: монографія. Донецьк: ДонНУ, 2007. 219 с. 2. Кондратенко Н. В. Оповідне мовлення в художньому дис- курсі: наратор та метаавтор. Наукові праці Кам'янець- національного університету імені Івана Огіє- науки. 2013. Вип. 34. С. 158–162. Н. М. Суб’єктивна модальність у діалозі та полі- лозі сучасної української драми (семантика та прагматика): автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Донецьк, 2006. 20 с. відо- is the verbalization of foreign speech in the functional and stylistic spheres of modern Ukrainian discourse. Рatterns of generation and perception of speech in certain communicative conditions are closely intertwined with the choice of certain forms of introducing another's speech into the context. All forms of expression of another's speech are realized in the form of different syntac- tic constructions. Key words: speech act, speech verbalization, discourse, monologue, internal speech. Отримано:15.11.2021 наук, старший викладач ГАЛИНИ ВДОВИЧЕНКО як засобу створення семантичної зв’язності роману, з’ясуван- функцій, семантичної і граматичної зумовленості використання за- матеріалі роману Галини Вдовиченко «Пів’яблука». ко, М. Нікітін, О. Огай, З. Пахолок, Л. Пац, Л. Пишна, Г. Почепцов, Дж. Серль, Й. Стернін, Ю. Волянська та ін.) повтор розглядають як засіб посилення емоційності та експресивності оповіді. Проте Є. Кисловська вважає, що повтор є одним із найважливіших засобів спонукання до дії, впливу на адресата, а О. Огай трактує це явище як засіб вираження суб’єктивно-оцінних значень ставлення до предмета мовлення. Дослідники єдині в тому, що по- втор не можна розглядати як своєрідний засіб лише одно- го якогось стилю, хоч найбільш повно функціонує він у народній творчості, художніх і публіцистичних текстах. та журналістики Необхідність неодноразово називати того самого референта в межах тексту зумовлює вибір різних мовних засобів. До таких номінаційних ланцюжків належать: 1) кількаразовий повтор слова чи словосполучення: «Уява малювала журнал – глянцевий. Про неординарних людей для неординарного читача» [2, с. 36]; 2) синонімічний повтор: «У мене цей вік був най- кращим у житті: ти тоді вже була самостійною, при- лаштувалася… Тільки у цьому віці я нарешті набула впевненості у собі, навчилася знаходити вихід з будь- яких ситуацій і знала, – …, – як подати себе у найкра- щому вигляді» [2, с. 13]. Багатофокусний предикативний ланцюжок містить різні види повторів, які використовують для вираження тривалого розгортання подій. Повторювання того самого дієслова, іменника, при- кметника, займенника тощо ускладнює варійований по- втор, доповнюючи зміст новими деталями. Відтак логіч- но наголошуються не тільки компоненти предикативної основи речення (присудка, підмета), а й другорядні чле- ни речення, які поширюють його. Наприклад, дієслівний повтор: «… раз у раз вибухали сміхом: анекдоти розпо- відали, не інакше» [2, с. 12]. Синонімічний повтор, який бере участь у створенні змістової єдності всіх типів, ґрунтується на тому, що слова, які належать до однієї частини мови, характери- зуються повним або частковим збігом їх лексичних зна- чень. Такий повтор у формі заміни одного слова іншим, більш частковим (навіть одиничним) чи з родовим зна- органічно вплітається в оповідь, якій властива манера уснорозмовного народного мовлення. До першо- го слова приєднується слово з додатковим відтінком значення. Звичайно, такі слова входять до одного сино- німічного ряду. Наприклад: «Гоготить про все це чут- ка, гуде, як у дзвони дзвонить, і далеко-далеко навкруги розходиться» [2, с. 12]. Разом з іншими видами повтору (власне лексичним, синтаксичним тощо) повтор синонімічно зближених слів сприяє «створенню відкритих періодичних утворень, осо- бливістю яких є розгортання, посилення, наростання нев- пинного мовного потоку» [3, с. 185]. Вони забезпечують руху думки, образність і виразність мови. На думку дослідників синонімії, відшуковуючи в пам’яті потрібне слово, людина рухається за структур- ними лініями (лініями синонімії, антонімії), що прони- зують лексичну систему. У процесі передання й декоду- вання текстової інформації учасники комунікації врахо- вують увесь потенціал синонімічного ряду: «Бавилася з голосами, провокуючи, видумуючи неймовір- не» [2, с. 26]. Своєрідним є повтор синонімічних слів найчастіше іншої стильової сфери, слова, які, крім основного значення, мають ще й виразно оцінне: «…тягнулася доріжка з бе- тонних плит – в нікуди, просто у зарослі бузини» [2, с. 36]. У романі «Пів’яблука» антонімічні повтори представ- найменше. Їхнє використання допомагає дати чітку оцінку відповідним фактам дійсності, забезпечує контраст- ну характеристику образів, явищ, дій, процесів тощо: «Втомлювалася вона ще більше, а особистий результат губився у загальній справі» [2, с. 34]; «Побут наступав на усіх франтах, Галя тримала оборону» [2, с. 33]. Синтаксичний повтор витворений за допомогою кі- лькаразового вживання синтаксем, словосполучень, ре- 75 та журналістики Список використаних джерел: 1. Бекетова О. Фігури повтору та організаційні форми аргу- ментації в текстах публічної мови (на матеріалі німецької мови). Мовознавство. 1997. № 4-5. С. 32-37. 2. Вдовиченко Г. Пів’яблука: роман. Київ: Нора-Друк, 2008. 240 с. 3. Котвицька В. Функціонування тотожних повторів у сучас- ній німецькомовній прозі. Актуальні питання гуманітар- них наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених. Дрогобич, 2018. Вип. 22. Т. 1. С. 69-72. Повтор як динамізуюча одиниця. Українська мова та література в школі. Київ, 1991. № 2. С. 57-61. 5. Молотаева Н.В. Роль семантического повтора в передаче информации художественного текста. Русское языкозна- № 10. С. 57-63. 6. Пахолок З. Гносеологічний та онтологічний статус катего- рії повторюваності: мовний та мовленнєвий виміри: моног- 684 с. - The article deals with the analysis of the surplusage’s phenomenon as means of the creation of novel’s semantic the identification of logic-and-semantic parameters, creative functions, semantic and grammatical of lexical and syntactical repeti- novel «A half apple” by Galyna Vdovychenko. nomination, gradation, joint. Отримано:15.11.2021 . ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНИХ НАУК кафедри математики ІНТЕГРО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО РАТИВНОГО МЕТОДУ застосування колокаційно-ітеративного методу та збагачу- Розроблений алгоритм методу може бути використаний для знахо- задач, які зустрічаються у фізиці, біології, економіці та інших науко- умов, колокаційно-ітеративний метод розв’язання інтегро- розв’язків поставленої задачі. умови, обмеження, інтегро-функціональні рівняння, інтегра- Розглянемо випадок, коли функції K ( x, t ), H ( x, t ) в 2 квадраті  a , b  задовольняють умови: bb і K  x, t  dxdt  K   , 2 2 (4) aa bb H  x, t  dxdt  H   , 2 2 (5) ння aa та- функція h ( x ) є неперервною разом із своєю похідною на  a , b  і справджуються нерівності важ- x  h( x)    0, (6) h( x)  l  0. (7) Можна показати, що рівняння (1) з умовою (2) при виконанні умов (7) зводиться до інтегрального рівняння Фредгольма другого роду [1]. Задача (1)-(3), у свою чергу, зводиться до аналогіч- ної задачі для інтегрального рівняння Фредгольма дру- гого роду і з її сумісності випливає сумісність вихідної задачі і навпаки. )  dt , x   a , b  Ідея застосування колокаційно-ітеративного методу полягає у тому, що послідовні наближення до шуканого розв’язку задачі (1)-(2) знаходимо на підставі формул: (2) b z k  x   f  x   K  x; t   y k 1  t   wk (t )  dt  a (8) b  H  x; t   y k 1  h (t )   wk ( h (t )  dt , x   a ; b  , a y k 1  x    ( x ), x   a ; b  , (9) b y k  x   z k  x   K  x; t  u k  t  dt  a (10) b  H  x; t  u k  h (t )  dt , x   a ; b  , a m uk ( x)    kj  i ( x ), x  [ a , b ], u k ( x )  0, x  [ a , b ], (11) j 1 77 спорту і здоров'я людини та комп’ютерне моделювання. Серія: Фізи- науки: зб. наук. пр. Кам’янець- 2017. Вип. 16. С. 41-48. Н.С. Проекционно-итеративные методы решения на дифференциальных и интегральных уравнений. Київ: Наукова думка, 1968. 244 с. Проекционно-итеративные методы решения линейных дифференциальных и интегральных уравнений. думка, 1980. 264 с. формулі obtained in the article expand the scope of method and enrich the theory of in- equations. The developed algorithm of the method can be used to find solutions to specific mathemati- come from physics, biology, economics and other scientific fields. It is shown that the collocation- iterative method of solving integro-functional equations to find solutions to the problem. When us- ing this method, at each step of the iteration there is a need to solve a linear system of algebraic equations. Key words: approximate solution, additional condi- tions, restrictions, compatibility conditions, integro- integral equation, collocation-iterative method. Отримано:15.11.2021 рівнянь. ВИХОВАННЯ, ЛЮДИНИ наук, старший викладач ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ» «Вступ до спеціальності» питаннями олімпійської те- фізичної культури до олімпійської освіти школярів. фізичної культури, вступ до спеціальності, зміст. при цьому увагу на гармонійному розвитку особис- тості [1]. Саме тому разом із викладачем, який викладає курс «Вступ до спеціальності», під час вивчення теми «Фізич- на культура як суспільне явище» ми розглянули питання «Роль олімпійської освіти у гармонійному розвитку лю- дини», адже кінцевою метою як фізичної культури, так і олімпійської освіти є формування гармонійно розвине- ної особистості [2]. Під час розгляду даного питання на лекційному за- нятті ми акцентували увагу студентів та тому, що олім- пійська освіта – це педагогічний процес формування розвиненої особистості через набуття знань, умінь і навичок, розвиток здібностей, інтересів, потреб та ціннісних орієнтацій, що базуються на гуманістичних і цінностях олімпізму і є складовою частиною загальної освіти. Для більш повного розуміння даного визначення ми запропонували студентам розглянути основні ідеали та цінності олімпізму, серед яких: урівно- важеність якостей тіла, волі й розуму; поєднання спорту з культурою і освітою; дотримання способу життя, який ґрунтується на радощах, здобутих власними зусиллями; повага до основних етичних норм; сприяння утверджен- ню мирного суспільства; повага до людської гідності; розбудова мирного кращого світу через виховання мо- лоді засобами спорту; заняття спортом без будь-яких дискримінацій; взаєморозуміння в дусі дружби і чесної гри. Увага студентів акцентувалась на тому, що зазначе- ні ідеали й цінності олімпізму є невід’ємною частиною формування гармонійно розвиненої особистості, в тому учителів фізичної культури (як освіти). Список використаних джерел: 1. Бесарабчук Г. В. Вступ до спеціальності «Фізична культу- ра». Кам’янець-Подільський: ПП Заріцький, 2007. 120 с. 2. Боднар А. О. Підготовка майбутніх учителів фізичної куль- тури до олімпійської освіти молодших школярів: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04. Харків, 2016. 272 с. 3. Боднар А. О. Оновлення змісту навчальних дисциплін в майбутніх учителів фізичної культури 79 спорту і здоров'я людини context of preparing future physical education teachers for the Olympic education of schoolchildren. Key words: motivation, future physical education to, content. 15.11.2021 ДЛЯ ДІТЕЙ коригуючої гімнастики при сутулості спини у дітей старшого та пілатесу. На підставі результатів дослідження виявлена корсету спини і функціонального стану хребта. пілатес, фізична реабілітація. вивченням кожного комплексу дітям розповідалась каз- ка, яка об'єднує лексично всі композиції в єдиний сю- жет. Заняття проводилися 3 рази на тиждень по 50 хви- лин. За період проведення експерименту дітьми КГ було вивчено 4 танцювальних комплекси. При цьому почат- стадія основного етапу (5 занять) полягала в розви- тку основних рухових якостей і умінь: ходьби (бадьора, спокійна, на носках, на п’ятах, пружним, що тупає кро- ком, «з каблучка», з високим підніманням коліна (висо- кий крок)) ; стрибкових рухів (на одній, на двох ногах на місці і з різними варіаціями, з просуванням вперед, різні види галопу (прямий галоп, бічний галоп), підскок «лег- кий», «сильний» та ін.); рухів рук (різноспрямовані, од- ночасні, по черзі). В основній частині (35 хв.) повторювалися 1-2 ра- ніше вивчені композиції на координацію, та вивчалась нова. Композиція на координацію є нескладний ком- плекс різноспрямованих рухів рук, ніг і голови, які ви- конуються, як правило, на 8 рахунків. Далі було повто- рення пройденого на попередньому занятті матеріалу і вивчення нового комплексу вправ. Після розучування декількох мікро-комплексів всі вони об'єднувались в єдину композицію відповідно до розказаної дітям казки. Для занять використовувались загальновідомі казки: «Троє поросят», «Вовк і семеро козенят», «Колобок». В процесі озвучування казки використовували метод роз- за ролями з метою посилення активної участі ді- тей у занятті, що дозволило дітям отримати більш чітке уявлення про емоції героїв казок для подальшої їх пере- дачі в рухах. В ході виконання танцювальних компози- цій акцентувалась увага дітей на поставі і вираженні емоцій, відповідних настрою героїв. У заключній частині застосовували вправи на рела- ксацію і відновлення дихання. Для вправ на релаксацію використовували вихідні положення сидячи на колінах, сидячи «по-турецьки», сидячи з широко розставленими ногами, лежачи на спині. У зазначених вихідних поло- женнях розтягували м'язи шиї, спини, бічні поверхні тулуба, м'язи ніг. Експериментальна група займалась за вдосконале- ною методикою, яка передбачала проведення одного заняття на тиждень по основам класичної хореографії і оздоровчий комплекс вправ по системі стадія основного етапу навчання так само, як в КГ. і здоров'я людини жиль з положення сидячи на підлозі» (51%), «Рухливість хребта назад», «Гнучкість поперекового відділу хребта і підколінних сухожиль з вертикального положення», «Гнучкість хребта в попереково-крижовому відділі» (30- 33%). Показники силової витривалості м'язів спини, м'я- зів черевного преса і м'язів бічних поверхонь тулуба в групі збільшилися на 16-23%. У КГ також відзначено поліпшення досліджуваних показни- ків, однак воно менш значуще. використаних джерел: 1. Волков Л. В. Голуб В. В. Коханець П. П. Молодший шкі- льний вік: виховна спрямованість занять фізичною культу- рою і спортом: навч. посіб. Київ: Освіта України, 2008. 120 с. підготовка юних гімнастів: з фізичного виховання і спорту. Львів: ЛДІФК. 2003. С. 77-90. 3. Лящук Р. П., Огнистий А. В. Гімнастика: навчальний посіб- ник (у двох частинах). Тернопіль: ТДПУ, 2001. Ч. 1. 150 с. 4. Худолій О. М. Основи методики викладання гімнастики: навчальний посібник / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Ско- Консум, 1998. 185 с. This article discusses the application of the coring exer- cises methodology for back stiffness in preschool children of elements of choreography and Pilates. Based on the results of the study the positive dynamics of the posture, muscular corset of the back and functional state рейти- Key words: posture disorders, choreography, Pilates, Отримано:15.11.2021 81 ДИСЦИПЛІН продукції ........................................................................................... 3 огічний стан річки Жванчик ............................................... 4 роду Heracleum L. у флорі України .............................................. 6 аналіз кар'єрів використання ....................................................................................... 7 в Україні .................................................................................... 9 у сфері поводження з відходами...................................... 11 ХХ ст. .............................................................................. 13 ............................................................................................................ 15 ........................................................ 17 ФІЛОЛОГІЇ .................................................................... 19 стуальних синонімів ................................................................. 21 в романі Джуліана Барнса «Шум часу»........................................... 22 Набокова «Лоліта» ..................................................................... 23 роману невизначеності .................................................................. 24 в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. ................. 26 у Першій світовій війні (1915 р.).............................................. 28 проведення міжконфесійної ..................................................................................................... 29 вищих посадовців Розумовського ........................................................................... 34 «Правда» ................................................................................ 35 комісії (1920 р.) ............................................................................... 37 інституцій в Туреччині спецоперацій НКВС .................................................................. 40 в Україні у 1917-1918 рр. в сучасній вітчизняній історіографії ........... 41 перебудови Російської імперії та розв’язання партії соціалістів-революціонерів (1902-1905 рр.)............... 44 Аравією та Іраном на Сирійську кризу .................................. 47 (1919-1921) .................................................................................. 50 ............................................................................................ 52 на річках Поділля в 30–60-х рр. ХІХ ст................................... 54 І СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ учнів з порушеннями інтелектуального розвитку .............56 корекційних педагогів освітніми потребами .....................................................................57 і офлайн-ігор недорозвиненням мовлення ..........................................................58 учнів з інтелектуальними порушеннями .................................59 уявлень у дошкільників з інтелектуальними порушеннями .....60 І ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ початкових класів ....................................................................62 творчих здібностей дітей дошкільного віку .....................63 підготовки студентів коледжу в умовах інклюзії ........64 ДИСЦИПЛІН іконі ..........................................................................................66 компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва ....67 ТА ЖУРНАЛІСТИКИ дослідження обрядової фразеології .....................................69 ів українській прозі ..............................................................................70 у авторських роздумах у сучасній жіночій прозі..............................72 нському дискурсі ..................................................................73 творчості Галини Вдовиченко ...........................................74 НАУК о-функціонального методу ................................................................................................77 І ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ тематики ...........................................................................................79 для дітей старшого дошкільного віку ...........................80 83 ІМЕНІ ІВАНА ОГІЄНКА 11,6. Зам. № 969. итет 32300. альному 32300.

(PDF) Згортання діяльності українських інституцій в Туреччині 30-ті ХХ ст.