(PDF) Політологічні та соціологічні студії. Т. ХІІІ–ХIV. Держава і суспільство: інструменти, механізми та принципи взаємодії : з

Міністерство освіти і науки україни Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Кафедра політології та державного управління буковинський політологічний центр ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ Збірник наукових праць Том хііі–хіV Тематичний випуск Держава і суспільство: інструменти, механізми та принципи взаємодії Чернівці „букрек” 2017 УДК 324:316(477) П 50 Друкується за ухвалою Вченої Ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича П 50 політологічні та соціологічні студії. Т. хііі–хIV. Держава і су­ спільство: інструменти, механізми та принципи взаємодії : зб. наук. праць / під наук. ред. а.М. Круглашова. – Чернівці: букрек, 2017. – 352 с. ISBN 978­966­399­907­4 ISSN 2309­7760 До збірника наукових праць увійшли статті дослідників, присвя­ чені вивченню інструментів, механізмів і принципів взаємодії дер­ жави та суспільства. автори звертаються до аналізу теоретико­ме­ тодологічних вимірів співпраці інститутів держави та суспільства у політичному просторі, розглядають проблеми оновлення засобів їх співпраці на регіональному й національному рівнях та на прикладі країн Європейського Союзу. видання розраховане на науковців – політологів, викладачів су­ спільно­політичних дисциплін, державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, експертів у галузі публічної політики та адміністрування, аспірантів і студентів, соціологів, міжнародників, істориків та інших, хто цікавиться проблематикою цього тематичного випуску наукової збірки. УДК 324:316(477) © ЧНУ, 2017 ISBN 978­966­399­907­4 © Автори, 2017 ISSN 2309­7760 © Видавничий дім „букрек”, 2017 Редколегія випуску: Круглашов А.М. – доктор політичних наук, професор (голова редколегії) Бурдяк В.І. – доктор політичних наук, професор (заступник голови редколегії) Ротар Н.Ю. – доктор політичних наук, професор (відповідальний секретар) Цікул І. В. – кандидат політичних наук (науково­технічний секретар) Буркут І. Г. – кандидат історичних наук, доцент Варзар І. М. – доктор політичних наук, професор Горбатенко В.П. – доктор політичних наук, професор Добржанський О.В. – доктор історичних наук, професор Кармазіна М.С. – доктор політичних наук, професор Картунов О.В. – доктор політичних наук, професор Кресіна І.О – доктор політичних наук, професор Лупул Т.Я. – доктор політичних наук, професор Макар Ю.І. – доктор історичних наук, професор Мельничук І.М. – доктор політичних наук, доцент Пірен М.І. – доктор соціологічних наук, професор Федуняк С. Г. – доктор політичних наук, професор Фісанов В.П. – доктор історичних наук, професор Юрійчук Є. П. – доктор політичних наук, доцент науковий редактор – А. М. Круглашов Рецензенти: Гон М.М. – д.політ.н., професор Климончук В.Й. – д.політ.н., професор адреса редколегії: Кафедра політології та державного управління, факультет історії, політології та міжнародних відносин, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, вул. Коцюбинського, 2, Чернівці, 58012, тел.: (0372) 523053, факс: (0372) 557182, E­mail:

ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Зміст Вступ ........................................................................................................... 10 Розділ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ВИМІРИ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА У ПОЛІТИЧНОМУ ПРОСТОРІ RakaR Iztok, tIčaR Bojan, SeveR tIna Публічна участь у нормотворчості – форма правового захисту? ...................................................................... 14 BRyeR thomaS a., PRySmakova SafIya Волонтерство як муніципальна стратегія врядування: вільна сила чи остання надія?............................................................... 36 Дем’янчук ОлексанДр Теорія політичного ринку і політичного підприємництва: сучасний стан та основні концепти .............................................................50 ЖекалО Ганна Теоретичні аспекти вивчення політичних конфліктів .......................68 антанОвич нина Государственное управление как взаимодействие политической и административной составляющих: политологический анализ .................................................................................85 Розділ 2 ОНОВЛЕННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ НЕЗАВЕРШЕНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ круГлашОв анатОлій, руДенкО Оксана Загрози розмивання інституту громадянства в Україні та можливі заходи щодо їх подолання....................................103 4 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV савОйська світлана Комунікативний аспект мовної політики центральних і місцевих органів державної влади у сучасній Україні: конструктивний і деструктивний виміри ............................................... 123 ПавкО анатОлій Основні тенденції і наслідки неопатрімоніальної політики знання в Україні ................................... 136 авксентьєв антОн Регіональна неоднорідність як категорія електоральної географії: кількісний вимір............................................. 148 кузуб Галина Інтеграція ідеї децентралізації влади в Україні до політичного дискурсу (2014–2016 рр.) .................................................. 172 Розділ 3 МЕХАНІЗМИ ТА ПРИНЦИПИ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ WłodaRSka-fRykoWSka agata Мовний поділ у суспільствах Балтійських держав .............................187 кіянка ірина Вплив популізму на розвиток держави у Південній Європі: приклад Італії ....................................................................................................205 вінникОва наталія До питання „дефіциту демократії” в Європі: практики громадянської партисипації і політичної репрезентації в ЄС .......219 Розділ 4 БЕЗПЕКОВІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА рОтар наталія Соціокультурні механізми інтервенції в політичний простір держави (на прикладі Автономної республіки Крим) .......................237 5 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV melnychuk IhoR, molochko Pavlo Питання безпеки України перед підписанням угоди про асоціацію з ЄС: між ЄС та Російською Федерацією ....................265 нечаєва-Юрійчук наталія Виклики національному суверенітету у сучасному світі: приклад Республіки Mолдова ..............................................................286 неДОкус іГОр Неурядові організації в Республіці Білорусь у 2014–2016 рр.: зміни нормативно-правової бази, „переваги” деполітизації, тенденції розвитку .............................................................................................302 канДЮк Олексій Трансатлантичний дуалізм Польщі: побудова сталої зовнішньополітичної парадигми ................................317 РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ швиДЮк серГій Між стихійним державотворенням і рухом у заданому напряму (Рецензія на монографію) ...............................................................................331 неДОкус іГОр Електоральні процеси України в регіональному вимірі: Буковина і Закарпаття: монографія ..........................................................341 ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ ................................................................346 6 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV content Introduction ................................................................................................. 10 Chapter 1 THEORETICAL AND METHODOLOGICAL ASPECTS OF STATE AND SOCIETY INTERACTION IN POLITICAL SPHERE RakaR Iztok, tIčaR Bojan, SeveR tIna Public participation in rulemaking – a form of legal protection? ......... 14 BRyeR thomaS a., PRySmakova SafIya Volunteerism as a Municipal Governance Strategy: Free Force or Last Hope? .......................................................... 36 demIanchuk olexandR The theory of Political market and Political entrepreneurship: the current state of affairs and basic concepts .............................................. 50 zhekalo hanna Theoretical aspects of the Political conlicts research ................................ 68 antanovych nIna Public administration as political and administrative components interaction: political analysis . .................................................................................................... 85 Chapter 2 RENOVATION OF STATE AND SOCIETY INTERACTION INSTRUMENTS UNDER THE CONDITIONS OF POLITICAL TRANSFORMATIONS INCONSISTANCY kRuglaShov anatolIy, Rudenko okSana Threats of erosion of the citizenship institute in Ukraine and some possible measures to overcome them .............................................................. 103 7 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV SavoySka SvItlana The communicative aspect of language policy of Central and Local governmental bodies in Contemporary Ukraine: constructive and destructive dimensions ...................................................... 123 Pavko anatolIy The basic tendencies and consequences of neo-patrimonial Knowledge policy in Ukraine ..................................... 136 avkSenteev anton Regional heterogeneity as a category of Electoral geography: quantitative analysis............................................................................................. 148 kuzuB halyna Integration of Decentralization idea in Ukraine to political discourse (2014–2016) ............................................. 172 Chapter 3 MECHANISMS AND PRINCIPALS OF STATE – SOCEITY INTERCATION IN THE EU MEMBER STATES WłodaRSka-fRykoWSka agata Language Division of the Baltic States Societies ......................................... 187 kyIanka IRyna The impact of populism on the development of state in Southern Europe: an example of Italy ..................................................... 205 vInnykova natalIa The issue of "democratic deicit" in Europe: practices of civil participation and political representation in the EU ................................ 219 Chapter 4 SECURITY ASPECTS OF STATE AND SOCIETY INTERACTION RotaR natalIa Socio-cultural mechanisms of the intervention into the political space of State (an example of the Autonomous Republic of Crimea) .. 237 8 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV melnychuk IhoR, molochko Pavlo Security Position of Ukraine before the association agreement with the EU: between the EU and Russia...................................................... 265 nechayeva-yuRIychuk natalIya The Challenges to National Sovereignty in Contemporary World: the Example of Moldova .......................................................................... 286 nedokuS IhoR Non-governmental organizations of the Republic of Belarus in 2014–2016: changes in the legal framework, "beneits" of de-politization, and trends of development ............................................. 302 kandyuk olekSIy Transatlantic Dualism of Poland: building a sustainable foreign policy paradigm .......................................... 317 REFERENCES AND OVERVIEWS ShvydIuk SeRhIy Between spontaneous state-building and a given direction movement ..................................................................... 331 nedokuS IhoR Electoral process of Ukraine in the regional dimensions ........................ 341 ABOUT THE AUTHORS ........................................................................ 346 9 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ВСТУП події останніх років принесли нові, важкі випробування україні та її громадянам. але в цій ситуації україна не за­ лишилася на самоті, у неї є друзі та партнери, які допома­ гають вистояти її суспільству та зберегти власну держав­ ність. варто взяти до уваги, що російська анексія Криму та подальша війна на сході нашої держави виявили не тільки найгірші риси в поведінці сусідньої росії, але й оголили суттєві проблеми міжнародного співтовариства, обмеже­ ність впливу міжнародного права й слабкість міжнародних організацій, покликаних захищати мир та безпеку людства й окремих держав – членів міжнародної спільноти. попри всю важливість вивчення актуального стану й прогнозу­ вання подальшого розвитку міжнародних відносин і міс­ ця в них україни, країн Європи і світу, для науковців та експертів чималого значення набуває аналіз внутрішньої стійкості держав, де увагу привертають їх спроможність і готовність своєчасно і адекватно реагувати на виклики на­ шої турбулентної та конфліктної епохи, здатність окремих країн давати відсіч численним внутрішнім і зовнішнім за­ грозам, вміло використовуючи відповідні ресурси для ви­ рішення все більш складних питань політичного порядку денного. одним із таких потужних ресурсів виступає партнер­ ська взаємодія держави та суспільства, підтримка держав­ ного ладу громадянами, створення умов для їх подальшо­ го розвитку та взаємодії за провідної ролі громадянського суспільства в багатьох питаннях державної внутрішньої та зовнішньої політики. не дивно, що ці питання викли­ 10 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV кають все більш помітну зацікавленість дослідників і ви­ ходять далеко за рамки академічного дискурсу, суто про­ фесійної комунікації, привертаючи увагу як суспільства, так і професійних політиків і державних діячів. проте за всієї важливості та значимості різнобічного й зацікавле­ ного громадського обговорення стосунків і взаємодії дер­ жави й суспільства не менше значення має уважний, саме науковий аналіз цього кола питань, використання класич­ них і новітніх методів й наукових підходів, інструментарію сучасного наукового пізнання до вивчення різних аспек­ тів цієї різнопланової проблематики. поруч із помітними зусиллями зарубіжних і вітчизняних наукових центрів, в яких концентруються дослідницькі програми та науковий потенціал політичної науки, до цих пошуків активно до­ лучаються науковці Чернівецького національного універ­ ситету імені Юрія Федьковича, зокрема співробітники ка­ федри політології та державного управління. останніми роками колектив кафедри працює над темою досліджень „Держава і суспільство: напрямки та політичні механіз­ ми взаємодії”, яка значною мірою інтегрує його наукові інтереси. Тому новий тематичний випуск нашої Збірки наукових праць „політологічні та соціологічні студії” не випадково присвячений представленню попередніх ре­ зультатів дослідження за спільною проблематикою: „Дер­ жава і суспільство: інструменти, механізми та принципи взаємодії”. на погляд редколегії та авторів видання, важливість на­ укових розвідок, які пропонують відповіді на питання, що пов’язані з динамікою та суперечливими тенденціями вза­ ємодії держави та суспільства, є беззаперечною. вочевидь, 11 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV що запропоновані відповіді є далекими від вичерпності. але поруч з іншими мотивами, щоби запобігти можливим індивідуальному суб’єктивізму або корпоративній одно­ бічності оцінок, редколегія зверталася не лише до праців­ ників нашої кафедри та факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного уні­ верситету імені Юрія Федьковича, але й до колег в укра­ їні та за її межами. Дякуємо тим, які відгукнулись на це наше запрошення до творчої співпраці. Дуже приємно від­ значити, що поруч із доробком вітчизняних науковців у Збірці доволі широко представлені наукові дослідження наших колег із низки зарубіжних країн, зокрема польщі, білорусі, Литви, СШа та Словенії. Для редколегії і ка­ федри принципово важливим завданням є як підвищення якісного рівня власної наукової продукції, так і виважене, але неухильне зростання її міжнародних зв’язків та науко­ во­дослідницької співпраці зокрема. і новий тематичний випуск Збірки підтверджує нашу відданість цьому курсу, і дозволяє констатувати певний поступ на шляху його вті­ лення в життя. Збірка складається з чотирьох тематичних розділів, струк­ турно побудованих за принципом сходження від загально­ теоретичних і методологічних проблем вивчення взаємодії держави та суспільства до конкретизації дослідницьких практик на прикладах аналізу окремих проблем і випадків цієї взаємодії на національному, регіональному й локаль­ ному рівнях політики. Завершує видання традиційний для наукової Збірки відділ рецензій. необхідно наголосити, що шлях цієї Збірки до видання виявися тривалішим, аніж це планувалось через об’єктивні та суб’єктивні причини, поро­ 12 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV джені навантаженнями та стресами кризових років в укра­ їні. адже вони своїми появами та наслідками не оминули й вітчизняну академічну громаду. Тому видання вимушено виходить здвоєним випуском, об’єднуючи наукові тексти за 2015 та 2016 роки відповідно. насамкінець хочу подякувати авторам, які виявили до нас довіру і продемонстрували терпіння щодо тривалості підготовки видання, а також висловити вдячність усім чле­ нам редколегії, які доклали свою творчу працю та енергію для того, щоби забезпечити підготовку та вихід друком но­ вого тематичного випуску Збірки наукових праць „політо­ логічні та соціологічні студії”. Голова редколегії проф. Анатолій Круглашов 13 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ВИМІРИ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА У ПОЛІТИЧНОМУ ПРОСТОРІ Rakar Iztok, Tičar Bojan, Sever Tina PUBLIC PARTICIPATION IN RULEMAKING – A FORM OF LEGAL PROTECTION? Abstract. An analysis of literature and case law on the subject of pub- lic participation in rulemaking reveals a number of potential functions. the authors of this contribution limit their discussion to the ield of delegated leg- islation. the main question is whether public participation in the rulemaking process can be treated as a form of legal protection. the authors respond in the negative: except in rare cases where it contains concrete individual legal rules, delegated legislation bears upon rights, legal interests and obligations only potentially, which is why interest in participation in the co-creation of its content can only be actual, that is, political. In light of this fact, the authors feel that the foundation for public participation in rulemaking is to be found primarily in the constitutional principle of a democratic state and in the human right to participation in the administration of public affairs. Keywords: delegated legislation, public participation, legal protection, comparative law, public administration. 1. Introduction An overview of legal, administrative and political science litera­ ture and case law shows that public participation in rulemaking has a number of functions [2, p. 381; 17; 20, с. 372, 376; 22, p. 368–369; 24, p. 326–328; 25, p. 70–71; 27, p. 27, 152–157; 29, с. 144–145]. To simplify the matter a bit, public participation in rulemaking is 14 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV said to have the following key functions: 1) forming the actual ba­ sis for a decision1, 2) oversight of the functioning of the executive, 3) democratic legitimation of a decision and 4) legal protection for those affected by a decision. From a legal standpoint, three functions are particularly noteworthy: 1) obtaining information, 2) democratic legitimation of a decision and 3) legal protection for those affected by a decision. This contribution will focus on an analysis of legal protection. The principle of rule of law contains a number of demands. Of key importance for this contribution are demands for supervision of the exercise of authority, legal security and legal protection. In the ield of delegated legislation, this means that the legislature must be subject to supervision and that those affected by the rules can count on their legal position and challenge unlawful rules us­ ing legal remedies. These demands are put into practice through the supervision of the courts and public participation in rulemak­ ing [19]. These two means are interrelated, but from the standpoint of comparative law they differ considerably in their substance. In the US, the liberalization of grounds for challenging del­ egated legislation has strengthened the functions of objec­ tive supervision of the courts and individual legal protection [19, p. 220–221]. At the same time, court supervision is ex post, costly and, by the same token, often inaccessible to affected par­ ties. These are the main reasons why the rulemaking process has been designed so that demands for supervision of authority 1 Theoretical treatments of public participation in an administrative procedure in a narrow sense, where participation is derived from effects on the rights and interests of individuals, list similar functions: 1) the exchange of information; 2) advocating and balancing out interests; 3) enhancing administrative effectiveness; 4) advance protec­ tion of (human) rights; 5) ensuring the right to a hearing; 6) ensuring the democratic legitimacy of a decision (input legitimacy), 7) ensuring the acceptability of a decision (output legitimacy) (see Fisahn, 2002, pp. 1 and 7; Gösswein, 2001, p. 93). For the ield of EU/EC environmental law, see Schmidt­Assmann and Landberger in: Renge­ ling (ed.) (2003), p. 551 ff. 15 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV and legal protection are enforced through strict procedural rules. Public participation is a means towards achieving this end. Strict procedural rules regarding public participation are not meant to ensure only the objective legal supervision of the functioning of the executive, but also early­stage protection of the rights and interests of affected subjects [19, p. 224–226]. This function of public participation is also cited in Continental theory. It thus leads to the main question: Can public participation in the rule­ making process be treated as a form of legal protection? If the response is afirmative, who should participate in the process and what exactly is being protected? The authors of the contribution are also interested in the right to the participation of parties as a form of legal protection during the administrative procedure. 1. Deinition and types of legal protection Legal protection can be deined as the possibility of protect­ ing rights and legal interests granted under the legal order in the event that such rights are violated or threatened1. In communities organized under the principle of state law, legal protection is typically provided by state bodies2, and the system for legal protection is organized as a public function. Dif­ ferent forms of legal protection can be delineated based on the state body responsible for and the time and duration of the protection; the substance of protection, on the other hand, 1 The main legal element of a right is the legally protected possibility for a subject to act in a certain way. By their very deinition, the key feature of rights is that their legal protection is guaranteed (ubi ius ibi remedium). Op­ posite a given right is the duty of some other person not to encroach upon the right. A legal violation may occur through active or passive behavior. 2 The affected legal subjects themselves can, in exceptional cases, also be the bearers of legal protection (permissable self­help – arbitration, for example). 16 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV is deined by the demands the subject seeking legal protec­ tion may make. The main providers of state protection are the judicial, administrative and constitutional (court) bodies of the state. In all these instances, one speaks of formal forms of protection. The ultimate provider of legal protection is al­ ways a suitable judicial body whose work is based on the impartiality and independence of its judges [32, p. 310]. For the purpose of this contribution, legal protection will be deined as the competency of a state body to decide, through a procedure foreseen and designed in advance, on a demand for the protection of rights that have been violated or threatened, and to carry out its decision, by compulsion if need be. Noting the time component, this form of protec­ tion can be deined as ex post or subsequent protection, as it enables acts and measures that have already been adopted to be challenged. Besides this form of legal protection, there exists a special form of (legal) protection which can be described as ex ante or primary protection. Under this form, subjects can protect their rights and legal interests in advance, by participating in the process for adopting an act, measure or decision [7]. 2. The classical legal view It follows from the deinition of legal protection present­ ed above that the object of legal protection is a right or legal interest of the bearer of such protection and not the latter’s actual, political or other type of interest1. The answer to the 1 In the administrative procedure in the narrow sense, the notion of participation (partaking in a „stranger’s” administrative procedure – second­ ary participation) based on an actual, political or other type of interest is con­ sistently and thoroughly rejected. See for example Mužina in: Jerovšek and Trpin (eds.), 2004, p. 185. 17 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV question Does public participation represent a form of legal protection? Therefore depends on the speciic content of the delegated legislation. If the substance of a piece of delegated legislation is an individual, concrete rule and/or determines a right, public participation in the rulemaking process for such legislation can be deined as a form of legal protection and thus based on the constitutional principle of the rule of law. Such pro­ tection would be analogous to the participation of parties in an administrative procedure. Where this is not the case, the deinition of legal protection listed above presents an obstacle to deining public participation as a form of legal protection1. The fact of the matter is that the substance of delegated legislation typically does not represent concrete legal rules from which it would be possible to deter­ mine who speciically is legally affected by the rules, but rather abstract and general rules with regard to which it is dificult to speak of direct legal effects, and which effect groups that can indeed be determined, but not with the same degree of precision as is present in the case of individual legal acts. In cases where a piece of delegated legislation outlines, for example, more speciic conditions for the recognition of some right, the circle of subjects who will potentially be affected can be determined. In this case negative legal effects for a subject would pertain to procedural violations and violations of mate­ rial law in the procedures that will potentially be carried out to enforce such a right, and not to the substance of the more speciic conditions for recognizing the right. With regard to the latter, the affected subjects would only have an actual interest. While 1 See for example Möstl in: Erichsen and Ehlers (eds.), 2006, pp. 561–562, r. št. 18. 18 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV it is true that the substance of these conditions could be out of harmony with the law and/or the constitution, such shortcom­ ings would have to be addressed in the framework of the process for determining the constitutionality and legality of the delegated legislation1. The main argument of the proponents of public participation as an instrument of ex ante or advance legal protection is that ex post or subsequent court supervision is problematic and inade­ quate, in that it only enables the protection of legal interests (and not actual ones), and that among legal interests, only concrete­ individual interests (and not abstract­general ones) can potential­ ly be protected through the courts. Furthermore, in many cases such protection is said to arrive late in the day [31]. In certain instances this argument merits consideration, for example in the ield of spatial planning and environmental protection. On the level of principle, however, it does not. Such violations are so distant and so speciic that they do not represent an adequate le­ gal basis for expanding the concept of legal protection. In line with the classical legal view, ex post legal protection is the only form of legal protection available to subjects who are legally affected by delegated legislation; legally speaking, it is also a more sensible form of legal protection than ex ante protec­ tion in the form of participation in determining the substance of delegated legislation. The legal protection aspect in abstract­gen­ eral acts should only become virulent once an adequate degree of concretization has been achieved – for example, in the German 1 The circle of participants would have to be relatively broad, as its limitation (concretization) would only be possible after more concrete conditions for exercising a right have been outlined. This means that a broad circle of subjects would have to be included in the rulemaking process, which could have undesired side effects for the eficient and economical administration of public affairs. 19 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV legal system, the possibility of legal protection is linked to those affected by individual­concrete effects. With such legal acts, certain other phases of the procedure can have a legal­protection function, for example the explana­ tion and publication phases. However, they develop this function only after the act has been issued, once the subject has already been affected in a legal sense, and accordingly only enable an act to be checked at a later point. Subjective justiication or the right to participate in the process is supposed to belong to an individual bearer of (human) rights only in a later phase of the concretization of effects, when a potential incursion is based on a concrete individual act and causes a potential individual legal violation – abstract violations in the procedure are not supposed to be cited. Nor would this make sense. During the procedure for drafting abstract general legal acts, every single, distant and po­ tential, legal violation under the heading of participation cannot be taken into account. Affection is therefore not given yet in the phase in which the act takes shape, which is why this function of public participation is in the background [27, с. 154­155]. To summarize, the main reason for the minor importance of this function of public participation is the inability to determine affected subjects and the focus of the system of legal protection on individual and concrete legal effects. Within a comparative constitutional law context, this means that even though some constitutional principles are common to both American and Eu­ ropean legal orders, for example due process, natural justice and audiatur et altera pars, in deciding whether or not to recognize someone’s right to a hearing, the European courts immediately differentiate between abstract and general and concrete and indi­ vidual legal acts, and on the basis of such a differentiation delin­ eate their constitutional role in relation to the legislator and the executive [33, с. 237]. 20 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV If one wanted to deine public participation as a form of le­ gal protection in cases where delegated legislation contains only abstract general legal rules – as it typically does – the object of legal protection would have to be expanded beyond rights and legal interests, and ultimately beyond direct legal effects. 3. The newer legal view A part of legal theory expands the classical view by taking into account effects which are not directly legal effects, and thus seeks to input an administrative, empirical perspective into the normative perspective of delegated legislation. In concrete terms, it is a matter of taking into account the actual effects of delegated legislation, in which case delegated legislation is no longer understood as just legal acts (the normative aspect), but also as administrative acts (the empirical aspect). The focus thus shifts onto all the effects of delegated legislation, even actual and direct effects. Here newer legal science draws on the terms output (the immediate and concrete effects of a legal act), im­ pact (the micro effects the act) and outcome (the macro effects on the level of societal, economic or other environments). These terms took shape in the framework of research into the effects of measures for economic controlling [6, с. 29–32]. They therefore represent a broadening of legally acknowledged impacts of deci­ sions made by authorities. Understandings of the legal position of the individual in re­ lation to the state (the executive) also change in parallel with changes in the legal understanding of the actual effects of del­ egated legislation. The classical understanding of this position is rooted in the freedom of the individual as a subject. The law guarantees freedom, equality and property as rights to the indi­ 21 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV vidual and offers him or her protection in the event of the viola­ tion of these rights [6]. The legal protection aspect of administrative law has been upgraded in recent times, as administrative law is no longer un­ derstood as a mere instrument of rights protection, but also as a means for achieving goals. The perspective from which rela­ tionships are studied has therefore shifted from the individual to society as a whole and accordingly has become much more com­ plex. The achievement of common goals in its essence exceeds the level of the individual. Its conceptual categories are links between action and eficiency which are independent of individ­ ual decisions [6]. Differentiation between the state and the individual has be­ come less stringent, and concepts like the division of responsi­ bility and cooperation are gaining ground. In place of the legal position of the individual one inds a network of actors with dif­ ferent ties to the common good. Regardless of the above, these developments do not represent an alternative, but rather an up­ grade to the classical model. Newer legal theory can thus be said to start from a classical understanding of the position of the indi­ vidual in relation to the state and to build upon it with administra­ tive aspects that expand the role of the individual beyond con­ cerns for one’s own affairs (the aspect of individual protection) to encompass cooperation and input in the shaping and achievement of the common good (the aspect of the common). Freedom and participation are thus understood as complementary foundations of the legal position of the individual in relation to the state [6]. This point of departure has important consequences for public participation in rulemaking. Even on the executive level of the public administration process, the legal position of the individual is treated from the standpoint of citizen participation, which in 22 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV other contexts serves as the point of departure for the relation­ ship between the state and the individual on the level of politi­ cal decision making (citoyen) [6]. In accordance with such an understanding, it is the individual’s task to oversee, demand, to be familiarized with, to give the initiative for the management of affairs and to provide the requisite information, and in general to impact the executive in such a way that the latter functions le­ gally and rationally, or „well” in a political sense. But these pos­ sibilities for exercising one’s inluence do not replace the demo­ cratic legitimacy of the executive or its monopoly on unilateral authoritative decisions, which is why such forms of participation can be considered communicative or indirect – though such a designation should not undermine their tremendous importance1. In order to delineate this position from direct (political) partic­ ipation (status activus), it is labeled status procuratoris. Several elements stem from this position: the right to obtain information of a public nature, cooperation in the ield of planning and the option of iling legal remedies that exceed the level of individual (legal) protection. The individual thus has the role of guardian of the legal order and the public interest. It is not a matter of politi­ cal rights (the right to joint decision making, for example), but of the right to participate in shaping these decisions – such partici­ pation remains in the „ante room” of decision making by the state if decision making is understood to mean only the inal decision on the substance of delegated legislation and not the entire pro­ cess of shaping the content thereof. In line with their character, these rights are subjective­public rights and are often independ­ ent procedural rights, the purpose of which is, for example, the 1 The indings of modern administrative­legal science namely show that communication processes often have a greater impact on the execution of tasks than do substantial measures. 23 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV broadening of the basis for decision making, the rationalization of functioning (dissemination of information), communication and achieving acceptability for the inal decision. At the same time, one must exercise caution when explaining the nature of an individual procedural right. The general supposition that by granting a procedural right to an individual, the executive has also granted him or her a procuratorial position, is not valid, as this position implies the politicization of relationships, not only in the relationship between the individual and the executive, but also between individuals themselves. Such politicization must be restricted [6]. From a constitutional law standpoint, the position of the indi­ vidual in relation to the executive is based on the protection of the former’s rights (status negativus), while political participa­ tion in the sense of (joint) decision making (status activus) inds expression only in the ield of local self­government1. This dei­ nition suits the classical view of the politically neutral function­ ing of administration as a part of the executive. The question that remains to be addressed is whether a basis for status procuratoris can also be found in the Constitution. The authors feel that yes, such a basis can be found in the Slovene Constitution. A consti­ tutional basis for this position for an individual can be found in the Slovenian legal order in the human rights to participate in the administration of public affairs (Article 44 of the Constitu­ tion) and to obtain information of a public nature (Article 39)2. The human right to participate in the administration of public 1 In accordance with German theory, local self­government falls under ad­ ministration as a part of the executive. 2 The legislation contains numerous procuratorial rights, the most obvious of which being the right to participation in rulemaking in the ield of environ­ mental protection. 24 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV affairs, which derives from both the principle of a democratic state and the principle of rule of law, provides the basis for the legal recognition of both political and „defensive” rights. Ad­ ditionally, it opens up a space for procuratorial rights1 (rights to participation) which can be understood as the concretization of the principle of a democratic state, albeit not to such an intensive degree as is present in rights in the framework of status activus. Speciically, the principle of a democratic state is not exhausted through political rights laid out in the constitution and given a concrete form in legislation ((joint) decision making), but is open to and even requires continuous shaping (by giving one’s opin­ ion, for example) [6, p. 472]. The substance of the principle of a democratic state must be deined with respect to a given stage of societal development. The participation of „interested” persons in processes for adopting general legal acts is one form of participatory democ­ racy2. Keeping with the principle of rule of law, the possibility for parties and other affected persons to participate throughout an administrative procedure through which a decision on a concrete right, obligation or legal beneit is issued brings about direct le­ gal effects for such parties. From an administrative­procedural 1 Jerovšek bases the principle of the hearing of the party in the administra­ tive procedure, which enables a party to participate in the procedure, on the principles of rule of law and a democratic state. See Jerovšek in: Jerovšek and Trpin (eds.), 2004, p. 86. 2 See for example the Convention on Access to Information, Public Par­ ticipation in Decision­making and Access to Justice in Environmental Matters (The Aaarhus Convention), which was ratiied by Slovenia in 2004 (Oficial Gazette of the Republic of Slovenia, International Treaties, no. 17/04). This document pertains to the right to public participation in decision making, plans and policies pertaining to the environment and in the preparation of executive rules and access to legal protection (for a detailed discussion see Pličanič in Marega and Kos, 2002). 25 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV standpoint, the right to participation is a right to defense, and as such includes various procedural rights, the aim of which is to ensure the effective legal protection of parties throughout the entire administrative procedure. These rights include the right to be heard, the right to an explanation of a decision, the right to access information, the right to effective legal remedies, etc [10, p. 408–409]. The obligation of the state to guarantee the right to partici­ pate in an administrative procedure as a form of legal protec­ tion stems from various international documents, for example Council of Europe Resolution (77)31 on the Protection of the Individual in Relation to the Acts of Administrative Authorities, Recommendation CM/Rec(2007)7 on Good Administration, The Charter of Fundamental Rights of the European Union (Oficial Journal of EU C 83/389 of 30. 3. 2010), etc. National legislation has followed international guidelines by regulating the above mentioned procedural safeguards with a law on general adminis­ trative procedure, in accordance with which these safeguards are treated either as a part of fundamental principles or as rules for the administrative procedure (see for example Germany, Austria, Estonia) [10, p. 409]. In Slovenia, the key points of departure for participation de­ rive from the Constitution itself, particularly from the principles of a democratic state and rule of law (Articles 1 and 2 of the Con­ stitution), equality before the law, the equal protection of rights and the protection of human dignity. A characteristic of Slovenia which relects the inluence of the German system is the subor­ dinate position of parties in the administrative­legal relationship and the predominance of the public interest over private interest 26 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV (status passivus). This is why the right to participate throughout the entire procedure is even more important: through it a state under rule of law that sees to legally sound, unbiased decisions is established. This right is important not only for concrete parties; other persons potentially affected in their legal beneits (acces­ sory participants) or, more broadly, the protection of public in­ terests create the possibility of involving other bodies (the State Attorney, the State Prosecutor, see Article 45 of the General Ad­ ministrative Procedure Act). In line with the fundamental human right protecting human dignity, the individual in the administra­ tive­legal relationship must be understood as the subject (and not the object) of an adversary procedure that ensures the legal pro­ tection of his or her participation [8, p. 2; 21, p. 115, 119–121]. Respect for the values of the participation of parties and other participants in the procedure derives from the fundamental prin­ ciples of the administrative procedure; besides the principles of legality and the protection of the rights of parties, the principle of the hearing of the party (audiatur et altera pars) plays an im­ portant role. The principle of the hearing of the party is the ba­ sis for three fundamental rights: the right to participate in the fact­inding procedure, the right to issue statements on all facts and circumstances and the right to refute indings and statements produced by the body in question and by opposing parties and other participants in the procedure. Namely, a body is obligated to provide parties an opportunity to issue statements on all facts and circumstances that bear importantly on a decision before the decision is issued. In this, it is important that a certain degree of interaction be achieved between participants in the procedure. Thus not only is the right to issue statements important, but also 27 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV the right to be taken into account or to have one’s claims refuted with arguments [10, p. 6]. This right must be guaranteed through­ out the administrative procedure (there are exceptions, such as a shortened fact­inding procedure, see Article 144 of the General Administrative Procedure Act). In these matters it is typical of German and Continental sys­ tems that, alongside the adversarial principle, the inquisitive principle (the determination of the truth as an oficial duty, re­ gardless of parties’ claims) is also taken into account [11]. Ma­ terial truth is important for protecting the public interest. This implies a demand that parties also speak to their own detriment with the aim of learning the actual, real state of things with a degree of certainty (the principle of material truth and the duty to speak the truth, see Articles 8 and 11 of the General Administra­ tive Procedure Act). The participation of parties (contradiction, the principle of the hearing of the party or adversarial principle) is a principle or rule that establishes minimal procedural protection for the rights of parties and enables equal weapons and a fair procedure, despite the a priori supposition of parties’ subordination to the authorita­ tive body [11]. The participation of the individual makes it pos­ sible to inluence the course of the procedure and its outcome and represents a form of supervision of the functioning of the admin­ istrative body [21, p. 116]. Theory also speaks of a third generation of administrative pro­ cedures that build upon the authoritative, superordinate approach with softer forms of party participation and bodies that contain ele­ ments of negotiation. This idea was developed by Barnes (2010), who derives the third generation from a model of good governance as the strategic, partnership­based governance of public affairs that 28 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV focuses on creative partnerships between societal groups and in doing so aims to achieve greater legitimacy for public policies or decisions by authorities. Slovenia presents a more traditional environment, where irst­generation administrative procedures based on the principle of the division of power still predomi­ nate. The emphasis is on the judicial method and sub­ and su­ perordinate relationships between parties and administration, the subordination of lower administrative bodies to higher ones and the general subordination of administrative bodies to the courts [9, p. 31]. Nonetheless, the new strategy for the development of public administration for the 2015–2020 period envisions a partic­ ipatory procedure involving the state and individuals, even when concrete, individual acts are developed in the administrative pro­ cedure. The goal is to introduce values that would correspond to a service function for authorities, whereby the latter would become a partner to users in the administration of affairs and facilitate par­ ticipatory forms of administrative relationships1. 4. Conclusion The above discussion leads to a key question: Can public par­ ticipation based on an expansion of the legally relevant effects of delegated legislation be based on the principle of rule of law? Further, can it, as such, be ascribed the function of safeguarding (advance, ex ante) legal protection? The authors would respond in the negative. Except in rare cases where delegated legislation contains concrete individual legal rules, its effects bear upon rights, legal interests and obligations only potentially, which is why interest in cooperation in co­creating its content can only be actual, that is, political. 1 Strategy on Public Administration Development 2015–2020 29 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV In light of this fact, the foundation for public participation in rulemaking can be found primarily in the principle of a demo­ cratic state and in the human right to participation in the admin­ istration of public affairs derived therefrom. Similarly, rights to participate determined by law can be interpreted as an expression of a new understanding of the legal position of the individual in relation to the state (status procuratoris). However, this legal position does not represent the expansion of the „defensive” po­ sition of the individual (public participation as an expression of the principle of rule of law and demands for legal protection stemming from it). It is a new kind of legal position based on the principle of a democratic state, and as such is located between the other two, classical, legal positions. The expansion of the purview of the law to include the actual effects of delegated legislation is therefore expressed in the for­ mation of a new legal position for the individual in his relation to the state. At the same time, this position is not based on the principle of rule of law and the legal protection functions derived from it, but on the principle of a democratic state and its con­ comitant democratic legitimacy function. In light of the principles of a democratic state and rule of law, effective legal protection must be guaranteed for parties and oth­ er directly affected persons throughout the administrative proce­ dure. Providing the opportunity to participate actively is one way of doing this. References 1. Barnes, J. (2010): Towards a third generation of administrative proce­ dure. In: Rose­Ackerman, S., Lindseth, P. L. (eds.): Comparative Administra­ tive Law, pp. 336–356. E. Elgar, Northampton, Cheltenham. 30 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 2. Bogdany, von A. (2001): Demokratisch, demokratischer, am demokratischsten? Zur Steigerungsfähigkeit eines Verfassungsprinzips am Beispiel einer Neugestaltung der Verordnungsgebung. In: Bohnert, J., Gramm, Ch., Kindhäuser, U., Lege, J., Rinken, A., Robbers, G. (eds.): Verfassung, Philosophie, Kirche (Festschrift für Alexander Hollerbach zum 70 Geburtstag), pp. 363–384. Duncker & Humblot, Berlin. 3. Bugarič, B. (2004): Openness and transparency in public adminis­ tration: challenges for public law. Wisconsin International Law Journal, 22, 3, pp. 483–521. 4. Fisahn, A. (2002): Demokratie und Öffentlichkeitsbeteiligung. Mohr Siebeck, Tübingen. 5. Gösswein, C. (2001): Allgemeines Verwaltungs(verfahrens)recht der administrativen Normsetzung? Duncker & Humblot, Berlin. 6. Hoffmann­Riem, W. (2012): Rechtsformen, Handlungsformen, Bewirkungsformen. In: Hoffmann­Riem, W., Schmidt­Assmann, E., Vosskuhle, A. (eds.): Grundlagen des Verwaltungsrechts (Band II), pp. 943–1023. Verlag C. H. Beck, München. 7. Horvat, M. (1994): Primarno varstvo pravic posameznikov. Javna uprava, 30, 2, pp. 151–166. 8. Kerševan, E. (2004): European administrative procedure in nation­ al administrative framework. Four months after [Electronic source]: Ad­ ministering the new Europe, European Group of Public Administration. Annual Conference, Ljubljana, pp. 1–12. 9. Kovač, P. (2012): Regulacija in izvajanje upravnih postop­ kov – uvodna študija. In: Kovač, P. (ed.): Upravno­procesne dileme o rabi ZUP, 2. del: 120 vprašanj iz prakse z odgovori in sodno prakso ter uvodno študijo, pp. 25–61. Official Gazette of the Republic of Slovenia, Ljubljana. 10. Kovač, P. (2013): Pomen in poglavitna vodila razumevanja pravice biti slišan v upravnih zadevah. In: Setnikar­Cankar, Stanka (ed.). Ust­ varjalnost, odprtost in strokovnost ­ uresničljivi cilji delovanja javnega sektorja?: mednarodna znanstvena konferenca : zbornik referatov, XX. Dnevi slovenske uprave, Ljubljana, 26.–27. september 2013. Faculty of Administration, Ljubljana. 11. Kovač, P., Sever, T. (2014): Participatory administrative proce­ dure: USA vs. selected EU states. In: Bohne, E. (ed.): Public adminis­ tration and the modern state: assessing trends and impact, pp. 144–160. Palgrave Macmillan, Basingstoke, New York. 31 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 12. Kovač, P., Sever, T. (2013): Public service excellence through partici­ pation in administrative procedures – trends and challenges in Slovenia and EU. In: Excellence in services, 16th Toulon­Verona Conference, 29 and 30 August 2013, University of Ljubljana, Faculty of Administration, pp. 404–417. 13. Masing, J. (2012): Der Rechtsstatus des Einzelnen im Verwaltung­ srecht. V: Hoffmann­Riem, W., Schmidt­Assmann, E., Vosskuhle, A. (eds.): Grundlagen des Verwaltungsrechts (Band I), pp. 437–542. Verlag C. H. Beck, München. 14. Möstl, M. (2006): Normative Handlungsformen. In: Erichsen, H.–U., Ehlers, R. (eds.).: Allgemeines Verwaltungsrecht (13. Aulage), pp. 547­600. De Gruyter Recht, Berlin. 15. Mužina, A. (2004): Komentar 43. člena Zakona o splošnem upravnem postopku. In: Jerovšek, T., Trpin, G. (eds.): Zakon o splošnem upravnem post­ opku s komentarjem, pp. 184­187. The Public Administration Institute at the Faculty of Law, Nebra, Ljubljana. 16. Decision of the Constitutional Court of the Republic of Slovenia no. U­I­406/06 of 29. 03. 2007. 17. Pirnat, R. (2003): Postopek sprejemanja predpisov. Uprava, 1, 1, pp. 64–75. 18. Pličanič, S. (2002): Sodelovanje javnosti pri sprejemanju odločitev javne oblasti, povezanih z okoljem. In: Marega, M., Kos, D. (eds.).: Aarhuška konvencija v Sloveniji, Strokovna priporočila za implementacijo Konvencije o dostopu do informacij, udeležbi javnosti pri odločanju in dostopu do pravne­ ga varstva v okoljskih zadevah, pp. 53–69. Regional Centre for the Environ­ ment for Central and Eastern Europe, Ljubljana. URL=s http://web.bf.uni­lj. si/students/vnd/knjiznica/aarhuska/strokovna_priporocila.pdf (10. 8. 2016). 19. Pünder, H. (1995): Exekutive Normsetzung in den Vereinigten Staaten von Amerika und der Bundesrepublik Deutschland. Duncker & Humblot, Berlin. 20. Pünder, H. (2009): Democratic Legitimation of Delegated Legislation ­ A Comparative View On The American, British And German Law. Interna­ tional and Comparative Law Quarterly, 58, pp. 353–378. 21. Rakar, I. (2006): Človekovo dostojanstvo kot ustavnopravni te­ melj načela zaslišanja stranke v upravnem postopku. Uprava, 4, 2/3, 2006, pp. 113–142. 22. Saurer, J. (2005): Die Funktionen der Rechtsverordnung. Duncker & Humblot, Berlin. 32 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 23. Schmidt­Assmann, E., Ladenburger, C. (2003): Umweltverfahrensre­ cht. In: Rengeling, H.–W. (ed.): Handbuch zum europäischen und deutschen Umweltrecht, (2. Aul., Bd. 1), 2003, p. 551 ff. Carl Heymanns Verlag. 24. Schmidt­Assmann, E. (2006): Das Allgemeine Verwaltungsrecht als Ordnungsidee (Grundlagen und Aufgaben der verwaltungsrechtlichen Sys­ tembildung) (2., überarbeitete und erweiterte Aulage). Spinger­Verlag, Ber­ lin, Heidelberg. 25. Schuck, P. H. (ed.) (2004): Foundations of Administrative Law (2nd ed.). Foundation Press, New York. 26. Strategija razvoja javne uprave 2015­2020. Ministrstvo za javno up­ ravo. URL= http://www.mju.gov.si/ileadmin/mju.gov.si/pageuploads/JAV­ NA_UPRAVA/Kakovost/Strategija_razvoja_JU_2015–2020/Strategija_raz­ voja_SLO_inal_web.pdf (11. 8. 2016). 27. Trips, M. (2006): Das Verfahren der exekutiven Rechtsetzung. Nomos Verlagsgesellschaft, Baden­Baden. 28. Varuh človekovih pravic Republike Slovenije (2006): Letno poročilo Varuha človekovih pravic za leto 2006. URL = http://www.varuh­rs.si/ilead­ min/user_upload/pdf/lp/Varuh_LP_2006_SLO.pdf (28. 5. 2015). 29. Virant, G. (2009): Sklep ­ presoja učinkov regulacije kot del programa boljšega reguliranja. In: Kovač, P. (ed.): Presoja učinkov regulacije v Sloveni­ ji, pp. 142–149. Faculty of Administration, Ministry of Public Administration, Ljubljana. 30. Vosskuhle, A. (2012): Neue Verwaltungsrechtswissenschaft. In: Hoff­ mann­Riem, W., Schmidt­Assmann, E., Vosskuhle, A. (eds.): Grundlagen des Verwaltungsrechts (Band I), pp. 1–63. Verlag C. H. Beck, München. 31. Wahl, R. (1983): Verwaltungsverfahren zwischen Verwaltungsefi­ zienz und Rechtsschutzauftrag. In: Veroffentlichungen der Vereinigung der Deutschen Staatsrechtslehrer, 41, p. 151 ff. 32. Wedam­Lukić, D. (1997): Pravica do sodnega varstva „civilnih pravic in obveznosti” (Evropska konvencija o človekovih pravicah in slovensko pravo). In: Pavčnik, M., Polajnar­Pavčnik, A., Wedam­Lukić, D.: Temeljne pravice, pp. 307–329. Cankarjeva založba, Ljubljana. 33. Ziamou, T. T. (2001): Rulemaking, participation and the limits of pub­ lic law in the USA and Europe. Ashgate, Aldershot. 33 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Rakar Iztok, Tičar Bojan, Sever Tina ПУбЛІЧНА УЧАСТЬ У НОРМОТВОРЧОСТІ – фОРМА ПРАВОВОГО ЗАхИСТУ? Анотація. аналіз літератури і прецедентного права з питань учас- ті громадськості в нормотворчості виявляє ряд потенційних функцій. автори цього доробку обмежують дискусію областю делегованої зако- нотворчості.. Головне питання полягає в тому, чи можна розглядати участь громадськості в процесі нормотворення як одну з форм право- вого захисту. автори приходять до негативного висновку: за винятком рідкісних випадків, коли в ній містяться конкретні індивідуальні право- ві норми, делегована законотворчість стосується лише прав, законних інтересів і зобов’язань, тому інтерес до участі в спільному створен- ні його контенту може бути тільки фактичним, тобто політичним. у світлі цього факту автори вважають, що основу для участі громад- ськості в нормотворчості можна знайти головним чином в конститу- ційному принципі демократичної держави і в праві людини на участь в управлінні громадськими справами. Ключові слова: делегована законотворчічть, публічна участь, пра- вовий захист, порівняльне право, державне управління. Rakar Iztok, Tičar Bojan, Sever Tina ПУбЛИЧНОЕ УЧАСТИЕ В НОРМОТВОРЧЕСТВЕ – фОРМА ПРАВОВОй ЗАщИТы? Аннотация. анализ литературы и прецедентного права по вопросу участия общественности в нормотворчестве выявляет ряд потенци- альных функций. авторы этого вклада ограничивают дискуссию обла- стью делегированного законотворчества. Главный вопрос заключается в том, можно ли рассматривать участие общественности в процессе 34 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV нормотворчества как одну из форм правовой защиты. авторы прихо- дят к отрицательному выводу: за исключением редких случаев, когда в нем содержатся конкретные индивидуальные правовые нормы, деле- гированное законотворчество относится только к правам, законным интересам и обязательствам, поэтому интерес к участию в совмест- ном создании его контента может быть только фактическим, то есть политический. в свете этого факта авторы считают, что основу для участия общественности в нормотворчестве можно найти главным образом в конституционном принципе демократического государства и в праве человека на участие в управлении общественными делами. Ключевые слова: делегированное законотворчество, публичное уча- стие, правовая защита, сравнительное право, государственное управление. 35 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Bryer Thomas A., Prysmakova Saiya VOLUNTEERISM AS A MUNICIPAL GOVERNANCE STRATEGY: FREE FORCE OR LAST HOPE? Abstract. volunteerism has the potential to be an effective municipal gov- ernance strategy that both engages citizens in democratic practice and expands and enhances the capacity of municipal governments to address critical com- munity issues. this article reviews the literature on this subject, within the context of decentralization and democratization reforms that are occurring in numerous countries. a future research agenda is established to enhance theo- retical and practical models of volunteerism. Keywords: volunteerism, citizen participation, decentralization, demo- cratization. Introduction Volunteer systems are the congealing glue that can link and align disparate interests across sectors. Volunteers originate from across sectors: corporate volunteerism, faith organization volun­ teerism, nonproit volunteerism, and government volunteerism. When confronted with a fragmented social and economic poli­ cy and program implementation system, a natural consequence of decentralization and disinvestment from central government control, volunteers have the potential to introduce a cohesive force. In lieu of centralized government to facilitate the creation and maintenance of a cohesive society, well­structured and im­ plemented volunteer systems can serve the same end. However, here there is something of a paradox. A volunteer system well implemented likely requires some level of centralization, either within a national government or a municipal government or both. This level of centralization, though, can dissipate when the vol­ unteer system is fully formed. 36 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV In this article we explore these dynamic tensions, introduce volunteerism as a municipal governance strategy as developed in practice and theory, and frame a research and practice agenda that can be implemented across geographic and political contexts. We begin by broadly introducing some trends in decentralization and democratization, and link it with a review of literature on volun­ teerism as a municipal governance strategy: what is known and not known in theory and in practice? We close with a research and practice agenda. Democratization and Decentralization The past thirty years have witnessed the rapid rise of democ­ ratization and decentralization in the public sector throughout much of the world. This so called Third Wave of democratization gave the impetus for improving administrative and economic ef­ iciency and enhancement of the quality of life. A standard model of decentralization does not exist. Former authoritarian, post­communist countries or well­established de­ mocracies went through their own path of decentralization. The processes and procedures of decentralization are unique and differ from one country to another. Each country has unique goals and objectives, institutional structures and implementation mechanisms. Decentralization is a condition sine qua non for de­ mocratization. Wnuk­Lipinski (2007) divided democratization process into three phases. First is the „initial” phase, where transformation begins. The strength of the process is commensurate with the ability of the previous regime to transform into a new system. The second or trans­systemic phase deines the beginning of a new system and the end of the ancien regime, followed by the 37 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV third „consolidation” phase, where the democratic system (or democracy) is inally established and becomes the only environ­ ment that emanates the complex interplay of interests and values in society. Political and civic culture, the participation of citizens in policymaking process determine the quality of democracy and civil society [34]. Decentralization of political and administrative powers calls for new responsibilities and resources to fulill them. It allows citizens to participate in the decision­making process at various levels. In order to make decentralization effective, there should be a strong link between accountability and participation, and between participation and trust [28]. Transparency and account­ ability of public oficials can raise trust in government, increas­ ing the level of civic participation. High level of trust, social co­ operation, and civic engagement promotes high civic culture. An empowered civil society with strong social capital can ensure the process of decentralization is truly democratic. According to United Nations Division for Public Administra­ tion and Development Management (2005), the experience has shown that only through empowered local governments and con­ structive dialogue with civil society, the developmental needs of communities can be met in the most „cost­effective and in­ sightful” way. In order to implement, monitor and evaluate the developmental activities, local governments should have enough authority and resources, which they can achieve through decentralization. Decentralization empowers local governments, making them more responsive to needs of communities in a transparent and eficient manner. Kaufman points out (1997) decisions made by chief executives, legislatures or courts have sweeping effects, but 38 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV local institutions make their decisions in an intimate way, that have direct effect on individual citizens [20]. This paves the way towards volunteerism as a consequence of and solution for decen­ tralization and enhancement of local control of public services. Volunteering as a Municipal Governance Strategy A considerable amount of literature has been published on the role of volunteers in the public sector, yet there are a few studies that have attempted to explain volunteerism as a municipal go­ vernance strategy speciically. Volunteer programs can achieve impact in diverse policy areas, inlcuding education, poverty, emergency response and humanitarian relief, and the environ­ ment [2; 4; 9; 29]. Volunteers offer „many pairs of hands” and offer their services at no or very little cost [29]. Perry and Thomson (2004) describe impact of volunteers in four areas: volunteer outcomes, beneiciary outcomes, institution outcomes, and community impacts. An example of volunteer out­ comes includes improved educational achievement for youth who volunteer, or improved physical and mental health for elder citi­ zens who volunteer. Beneiciary outcomes for those who directly interact with volunteers, such as children or receive mentorship. Institutional outcomes include the expansion of volunteer culture and programs. Finally, community impacts include actual, meas­ urable changes in community well­being, such as improved high school graduation rates, reduced youth crime, increased commu­ nity­wide social capital, and so on. Individuals volunteer in order to help people, enhance their careers, build new networks and develop skills [12]. Federal pro­ grams often require some form of „community” consultation and input from citizens [10; 35]. However, volunteering in the public 39 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV sector is not limited to policymaking processes, which include citizens’ boards and government­citizen planning committees. Volunteers also provide service delivery or assist public oficials in performing public functions at all levels of government. As cited in Haski­Leventhal et al. (2010), the issue of moti­ vations for governments to facilitate voluntarism has been ad­ dressed by multiple scholars [5; 6; 14; 23; 32]. Thoits and Hewitt (2001) see voluntarism as a way to improve the quality of life and career opportunities for individuals who volunteer. Accord­ ing to Brudney (1990), volunteerism enhances the quality of services, provided by the government in the most cost­effective way. Finally, Berger (2011), Lowndes and Wilson (2001), and Taylor (2006) claim that volunteers can strengthen communities and neighborhoods and contribute to social cohesion and equity. Hill (2013) found similar themes in her analysis of municipali­ ties implementing the Cities of Service model, where volunteer­ ism was established as a central governance strategy for the local government. Volunteerism can contribute to the development of public goods and save government money, insofar as volunteers act as substitutes for paid employees in producing certain goods and services. Volunteers can also complement the work of govern­ ment, leveraging public investments to address social, environ­ mental, or economic issues to achieve greater impact [1]. Though substitution and the potential to save money can be a motivation for government to use volunteers [12], it is possible that paid government employees might feel threatened by the use of no or low­cost labor to replace work they might ordinarily do [15]. The Cities of Service model implemented in the United States and more recently in United Kingdom provides an example for how 40 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV government can effectively integrate volunteers as a component of municipal governance strategy [11]. In addition to the recent analysis by Hill, the most signiicant area of research most relevant is on coproduction. In the 1970s, as a solution to the depersonalized and centralized public sector, an American public economist Elinor Ostrom introduced the term of coproduction as a voluntary participation of citizens in deliver­ ing public services [26]. The concept was irst used to describe the role of voluntary neighborhood watches and citizen patrols in law enforcement agencies. Nowadays, the broad use of the con­ cept coproduction is equated with empowering individuals and communities to play an active role in government decision­mak­ ing and effective aggregation of resources, such as time, energy and organizational skills to deliver public goods and services in health, education, citizens justice and other services. According to the David Boyle and Michael Harris, the goods and services should be delivered „in an equal and reciprocal rela­ tionship between professionals, people using services, their fami­ lies, and their neighbors. Where activities are co­produced in this way, both services and neighborhoods become far more effective agents of change”. Ferris (1988) argues that the use of coproduc­ tion should correspond both to the demand for volunteers by lo­ cal governments and the supply, determined by citizens’ desire to donate their time and energy to public sector activities [30]. Walter draws our attention to the advantages of coproduction for the public sector organizations. First, the recruitment of volun­ teers provides a safety net for the governmental agencies in times of inancial luctuations and crisis. Second, by involving citizens in decision­making, municipalities make a major contribution to the integrity of the society and provide for a more direct democracy. 41 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV The structural and organizational factors of the public organi­ zations and desire of individuals to volunteer determine the vol­ ume of the use of volunteers by the public sector. The concept of „volunteerability” deines one’s predisposition to volunteer [24] or determines factors that enable or hinder individual’s desire to volunteer [16]. Large organizations are more likely to be seen as impersonal bureaucracies that decrease the possibility of voluntary participa­ tion, while small agencies have a closer interpersonal association between workers and, thus, a higher degree of acknowledgment, and can be more attractive for the volunteers [30]. Haski­Le­ venthal et al introduces the new concept of „recruitability”, which involves the ability of the organization to hire volunteers and grant them professional management. The author argues that government organizations, the private sector, and educational in­ stitutes are three parties that can affect both volunteerability and recruitability, and thus increase volunteering in society [16]. Volunteer centers are deined as „infrastructure organizations” [21, p. 590] or a part of „third parties organizations”, developed by the government [16, p. 144]. Volunteer centers seek to in­ crease public awareness about the governmental organizations and associations, provide individuals with the information about volunteer opportunities and thus, attracting new formal and in­ formal volunteers [21]. Towards a New Research Agenda on Volunteerism and Municipal Governance There is little „third party” research that speciically exam­ ines the idea of volunteerism as a municipal governance strat­ egy, beyond what was reviewed previously in such areas as co­ 42 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV production. Concurrently, there is little research or evaluative evidence that offers clear direction to municipal governments with little or no experience with volunteerism but who might be interested in developing such capacity. In this section, we outline a research and practice strategy – to advance theory and promote innovative practice. First, from a formative perspective, there is little research on the questions of how to develop sustainable cross­sector partner­ ships for volunteerism. Literature on cross­sector partnerships and relationships is robust and is keyed into numerous policy issues, including healthcare, environment, and education. There are also diverse literatures on developing cross­sector partner­ ships more generally and partnerships that include citizens [7; 17]. Volunteer systems embedded within a broader governance framework require involvement from if not full collaboration with organizations and leaders from government, private busi­ ness, faith­based organizations, and other nonproits. Future re­ search should examine these formative elements. Second, measuring impact of volunteers has been accom­ plished, and different levels of impact have been reviewed, but a research challenge remains to measure impact consistently across context. This indeed is a common and consistent problem for the United States Corporation for National and Community Service [8]. Speciically, how to measure impact of volunteers to aggregate data and move beyond storytelling and single case anecdote? At the same time, though, measuring impact of sin­ gle stories remains necessary both as an empirical puzzle and as a means to demonstrate through compelling story the intrinsic and extrinsic value of the volunteer. Much „volunteer” activities 43 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV are not captured in oficials measurements, which often consist of self­reported acts of volunteer activity. Thus, an individual might not report their service in a church or faith­led activity to be volunteerism, or helping a neighbor in need to be volunteer­ ism, but these activities are the backbone of societal goodwill. Municipalities can tap into the rich informal volunteering net­ works and potentially channel such activity towards more for­ mal volunteerism – to accomplish this, however, requires irst to measure and understand where the informal volunteerism is occurring. Last, how to reconcile the tension between centralization of volunteer initiatives and decentralization, and between de­ mocratization and bureaucratization – forces that alternately support informal versus formal volunteer activities, initiatives, and movements. Examining rates of volunteer activity around the world suggests diverse societies with very different soci­ etal structures are either equally strong in promoting volunteer­ ism, or where volunteer „spirit” seems to be potentially more pronounced where it might not be expected, in societies with lower levels of democratization. In Belarus, for instance, we see a country with high levels of volunteerism, where the govern­ ment encourages citizens to give back and contribute to meet the needs of others in society as an act of patriotism. On the other hand, we have societies like United Kingdom and United States, with „free, democratic” traditions of volunteerism but also where volunteer rates – at least oficial self­reported volun­ teer rates – have been stagnant for decades. In short, there is no single institutional framework – centralization, decentralization, democratization, bureaucratization – that is necessarily best 44 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV suited for the promotion and development of volunteer service. Research, however, must consider this question further. We titled this article: Volunteerism as a Municipal Govern­ ance Strategy: Free Force or Last Hope. Maybe a provocative title, it is named so intentionally. Volunteerism can either be a nice supplement to municipal governance activity but not inte­ grated and not perceived as essential (a free force, able to en­ gage but not always committed or well supported), or it can be a last hope, a critical component that brings together disparate forces and resolves dynamic tensions with society. In this arti­ cle, we reviewed the limited research available on volunteerism as a municipal governance strategy, explored tensions across societal institutions (democratization, bureaucratization, cen­ tralization, decentralization), and framed a broad research and practice agenda to advance knowledge and experience of using volunteers in an integrative way within municipal governance structures and systems. The underlying assumption is that the status quo treats volun­ teerism within municipal governance as a free force – available for use but not critical for mission fulillment. We argue that volunteering can be more than a free force, but to make it so requires strategic integration in practice and rigorous research to determine what works and how. Volunteerism can be more than a „feel good” part of the social, political, cultural, and eco­ nomic fabrics of our societies, as research clearly suggests. It is an agenda that is not new but is not fully explored, across socie­ ties, across contexts, and across different institutional structures that privilege lesser or greater degrees of democratization and decentralization. 45 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV References 1. Bartels, K. P. R.., Cozzi, G. & Mantovan, N. (2015) The Big Society: The rhetoric and practice of volunteerism in the UK. In Thomas A. Bryer (ed.), National service and volunteerism: Achieving impact in our communi­ ties. pp. 197–212. Lanham: Lexington Books. 2. Benenson, J. (2015) Social capital and human capital assets: Bridg­ ing civic engagement and economic mobility for low­income individuals. In Thomas A. Bryer (ed.), National service and volunteerism: Achieving impact in our communities. pp. 117–134. Lanham: Lexington Books. 3. Berger, B. (2011) Attention deicit democracy: The paradox of civic engagement. Princeton University Press. 4. Beynon, V. (2015) Digital humanitarianism in global disaster response. In Thomas A. Bryer (ed.), National service and volunteerism: Achieving im­ pact in our communities. pp. 161–171. Lanham: Lexington Books. 5. Brudney, J. L. (1990) Fostering volunteer programs in the public sec­ tor, Planning, initiating, and managing voluntary activities. Jossey­Bass, San Francisco/Oxford. 6. Brudney, J. L., & Duncombe, W. D. (1992) An economic evaluation of paid, volunteer and mixed stafing options for public services. Public Admin­ istration Review, 52, 474­481. 7. Bryer, T. A. (2009) Explaining responsiveness in collaboration: Ad­ ministrator and citizen role perceptions. Public Administration Review, 69 (2), 271–283. 8. Bryer, T. A. (2015) National service and volunteerism: Achieving im­ pact in our communities. Lanham: Lexington Books. 9. Carboni, J., MnNeely, C. L. & Maxwell, S. (2015) Community en­ gagement as a predictor of higher education matriculation. In Thomas A. Bryer (ed.), National service and volunteerism: Achieving impact in our com­ munities. pp. 135­146. Lanham: Lexington Books. 10. Cooper, T. L., Bryer, T. A., & Meek, J. W. (2006) Citizen centered collaborative public management. Public Administration Review, 66(s1), 76–88. 11. Crawford, N. H., Jospin, D. Lee, M. J., Leonberger, K. & Sagawa, S. (2015) Key drivers of successful implementation of mayor­led impact vol­ unteering strategies in American cities. In Thomas A. Bryer (ed.), National 46 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV service and volunteerism: Achieving impact in our communities. pp. 3–18. Lanham: Lexington Books. 12. DeLaat, J. (1987) Volunteering as linkage in three sectors. Journal of Voluntary Action Research, 16, 97–111. 13. Ferris, J. (1988) The Use of Volunteers in Public Service Produc­ tion: Some Supply and Demand Considerations. Social Science Quarterly, 69 (1), 3–23. 14. Gay, P. (1998) Getting into work: Volunteering for employability. Voluntary Action, 1, 55–67. 15. Gazley, B. & Brudney, J. L. (2005) Volunteer involvement in local government after September 11: The continuing question of capacity. Public Administration Review, 65(2): 131–142. 16. Haski­Leventhal, D., Meijs, L. C.P.M., & Hustinx, L. (2010) The third party model: Enhancing volunteering through governments, corporations and educational institutes. Journal of Social Policy, 39(1), 139–158. 17. Herranz, J. (2008) The multisectoral trilemma of network manage­ ment. Journal of Public Administration Research and Theory, 18(1), 1–31. 18. Hill, B. C. (2013) Cities of Service: A Grounded Theory Explora­ tion of Volunteer Service (Doctoral dissertation, University of Central Florida Orlando, Florida). 19. Katsiauouni (2005) Decentralization: Poverty Reduction, Empower­ ment and Participation in United Nations Department of Economic and Social Affairs, Division for Public Administration and Development Management Decentralization: Poverty Reduction Empowerment and Participation. 20. Kaufman, H. (1969) Administrative Decentralization and Political Power, Public Administration Review, Vol. 29, No. 1 pp. 3–15, Published by: Wiley on behalf of the American Society for Public Administration. 21. Lorentzen H., & Henriksen L.S. (2013) The invention and institution­ alization of volunteer centers: a comparative analysis of Norway and Den­ mark. Nonproit and Voluntary Sector Quarterly, 43(3) 589–608. 22. Lowndes, V., & Wilson, D. (2001) Social capital and local gov­ ernance: Exploring the institutional design variable, Political Studies, 49, 629–647. 23. Meijs, L. C. P. M. (2004) Changing the welfare mix: going from a corporatist to a liberal nonproit regime, http://www.jhu.edu/~istr/conferenc­ es/toronto/workingpapers/. 24. Meijs, L., Ten Hoorn, E. M., & Brudney, J. (2006). Improving soci­ etal use of human resources: from employability to volunteerability. Voluntary Action, 8:36–54. 47 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 25. Neira, A. & Plante, J. D. (2015) City Year history, model, and impact. In Thomas A. Bryer (ed.), National service and volunteerism: Achieving im­ pact in our communities. pp. 147–160. Lanham: Lexington Books. 26. Ostrom E., & Baugh W. H. (1973) Community Organization and the Provision of Police Services, Beverly Hills: Sage Publications. 27. Perry, J. L. & Thomson, A. M. (2004) Civic service: What difference does it make? Armonk, NY: M. E. Sharpe. 28. Pietrzyk­Reeves, D. (2008) Weak civic engagement? Post­commu­ nist participation and democratic consolidation. Polskie Towarzystwo Socjo­ logiczne. 29. Sagawa, S. (2010) The American way to change: How national ser­ vice and volunteers are transforming America. New York: MacMillan. 30. Sundeen, R. A., & Siegel G. B. (1986) The Uses of Volunteers by Police. Journal of Police Science and Administration, 14 (1), 49–61. 31. Taylor, M. (2006) Communities in partnership: Developing a strate­ gic voice. Social Policy and Society, 5, 269–279. 32. Thoits, P. A. & Hewitt, L., N. (2001) Volunteer work and well­being, Journal of Health and Social Behaviour, 42, 115–131. 33. Torbett, D. O. & Muhammad, T. (2015) HBI mentoring: A pathway to promoting economic opportunity for youth. In Thomas A. Bryer (ed.), Na­ tional service and volunteerism: Achieving impact in our communities. pp. 105­116. Lanham: Lexington Books. 34. Wnuk­Lipiński, E. (2007) Civil society and democratization. The Ox­ ford Handbook of Political Behavior. Ed. Dalton R.J. & Klingemann H.­D. 35. Yin, R.K. et al. (1973) Citizen organization: Increasing client control over services. Santa Monica. California: Rand Corporation. Bryer Thomas A., Prysmakova Saiya ВОЛОНТЕРСТВО яК МУНІцИПАЛЬНА СТРАТЕГІя ВРяДУВАННя: ВІЛЬНА СИЛА ЧИ ОСТАННя НАДІя? Анотація. волонтерська діяльність має потенціал, щоб бути ефек- тивною стратегією муніципального управління, яка і привертає грома- дян до демократичної практики, і розширює і зміцнює потенціал муні- 48 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ципальних органів влади для вирішення питань важливих для спільноти. Дана стаття презентує огляд літератури з цього питання, в контексті демократизації та реформ децентралізації, які відбуваються в бага- тьох країнах. стаття пропонує фундамент для майбутніх досліджень, спрямованих на вдосконалення теоретичних і практичних моделей во- лонтерської діяльності. Ключові слова: волонтерська діяльність (волонтерство), громад- ська участь, децентралізація, демократизація. Bryer Thomas A., Prysmakova Saiya ВОЛОНТЕРСТВО КАК МУНИцИПАЛЬНАя СТРАТЕГИя УПРАВЛЕНИя: СВОбОДНАя СИЛА ИЛИ ПОСЛЕДНяя НАДЕЖДА? Аннотация. волонтерская деятельность имеет потенциал быть эффективной стратегией органов местного самоуправления, которая привлекает граждан к демократической практике, одновременно рас- ширяя и укрепляя способность муниципалитетов решать критические для общества проблемы. Данная статья представляет литературный обзор по этому вопросу в контексте реформ децентрализации и демо- кратизации, которые происходят во многих странах. статья предла- гает фундамент для будущих исследований, направленных на совершен- ствование теоретических и практических моделей добровольчества. Ключевые слова: волонтерская деятельность (волонтерство), гражданское участие, децентрализация, демократизация. 49 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Дем’янчук Олександр ТЕОРІя ПОЛІТИЧНОГО РИНКУ І ПОЛІТИЧНОГО ПІДПРИЄМНИцТВА: СУЧАСНИй СТАН ТА ОСНОВНІ КОНцЕПТИ Анотація. Політичні процеси, що протікають всередині політич- ної системи, та основні взаємодії політичних акторів з суспільством розглядаються з позицій теорії політичного ринку та політичного під- приємництва. розглянуто характеристики політичного ринку в умовах чотирьох моделей розподілу політичної влади в політичній системі. Об- говорюються питання видів ресурсів, що задіяні на політичному ринку, та їх взаємної конвертації. Ключові слова: політична система, політичний ринок, політичне підприємництво, політична влада, ресурси владні, монополізм, плюра- лізм, елітизм, корпоративізм. ПОЛІТИКА яК ПІДПРИЄМНИцЬКА ДІяЛЬНІСТЬ Термін „підприємництво” походить з економічних наук. Так, у підручнику „політична економія” С. в. Мочерного з посиланням на низку класиків світової науки подано таке визначення: підприємництво – самостійне організаційно­ господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових або старих товарів нови­ ми методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту тощо для отримання прибутків, самореалізації та до­ сягнення власної мети [6, с. 281]. інший український автор Є.в. Сірий серед усіх функцій підприємницької діяльності окремо виділяє соціально­політичні функції підприємни­ цтва, до яких належать: трансформація соціальної структу­ ри суспільства, перерозподіл суспільного багатства, дохо­ дів і політичної влади економічно і політично прийнятним 50 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV шляхом, сприяння створенню інноваційного суспільства, протидія застою соціально­політичної системи; забезпечен­ ня вертикальної соціальної мобільності, функціонування соціальних ліфтів; створення можливостей для конверсії економічного капіталу в політичний” [9]. цей же автор ци­ тує Закон україни „про підприємництво”, виділяючи, що „це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, на- данню послуг (виділення моє – о. Д.)... з метою отримання прибутку” [9]. З такого визначення підприємництва легко вивести кон­ цепцію „політичного підприємництва”, адже політичні пар­ тії й окремі політики з власної ініціативи, систематично і на власний ризик надають політичні послуги членам суспіль­ ства і суспільним групам з метою отримання прибутку у ви­ гляді певних соціальних ресурсів. варто звернути увагу на те, що таке визначення стосується всіх без винятку політич­ них партій незалежно від політичного режиму чи політичної системи, в яких вони діють. бернар де Ювенель у книзі „Чиста теорія політики” [13] визначає політичного підприємця як того, хто розпочинає свою особисту ініціативу, для здійснення якої потрібна воля інших людей, і при цьому він мусить шукати цих конкретних осіб. Фактично це означає, що приватний підприємець на власний розсуд формулює політичні ідеї, цілі, переконання, інтереси і потім уже починає шукати підтримку в суспіль­ стві, серед специфічних стейкхолдерів тощо. відповідно, формулювання публічних політик, похідних від результатів підприємницької ініціативи, визначається не стільки волею виборців, якою б демократичною не була суспільно­полі­ 51 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV тична система, скільки вмінням політичного підприємця „продати” свій політичний „товар”. Специфіка діяльності політичного підприємця, за словами де Ювенеля, полягає у необхідності взаємодіяти з іншими підприємцями, оскільки приватна ініціатива індивідуального підприємця спрямо­ вана на здійснення спільних/суспільних справ, досягнення спільних (принаймні для частини суспільства) цілей. на думку де Ювенеля, дії одного політичного підприєм­ ця/актора процесу не є і не можуть бути тривкими1, оскільки до цих дій завжди (рано чи пізно) виникатиме протидія, а тому кожного політичного підприємця цікавлять довготри­ валі, масштабні проекти, які, однак, потребуватимуть залу­ чення інших підприємців. З іншого боку, допоки політичний підприємець чи під­ приємці здійснюють конкретний політичний проект, їхня взаємодія носить тимчасовий, кондиційний характер і з ся­ ким­таким досягненням поставлених цілей може підійти до завершення. З’явиться потреба у формулюванні нового кон­ кретного проекту чи формуванні нових ініціатив, а це може призвести до радикальних змін взаємодії акторів на політич­ ному ринку – подібно до ринку економічного. наприклад, позитивна взаємодія українських політичних партій у питан­ ні підписання з Європейським Союзом угоди про асоціацію може з часом перейти у стадію конфронтацій і ворожнечі, оскільки мета проекту досягнута, і в пошуках нових довго­ 1 Звичайно, поняття абсолютної тривалості дії достатньо відносне, оскільки воно залежить від появи нових політичних підприємців і ви­ никнення нових приватних політичних ініціатив, що в умовах, напри­ клад, диктатури може штучно гальмуватися, проте в принципі не може тривати надто довго. Численні історичні приклади розпаду диктатур свідчать на користь такого твердження. – о. Д. 52 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV тривалих проектів можливе переформатування політичних коаліцій чи угруповань. але в тих випадках, коли політичні проекти не мають конкретно встановлених цілей і вимірюва­ них результатів, а їхній зміст базується на достатньо широ­ кому діапазоні суспільних цілей і цінностей, встановлюється стан, який де Ювенель називає „чистою політикою”. Класичне уявлення про те, що політика виникає знизу, від потреб, інтересів і проблем суспільних груп і окремих чле­ нів суспільства, не повністю відповідає політичній практи­ ці, адже суспільство нездатне на свідоме й цілеспрямоване агрегування своїх інтересів, вербалізацію проблем і форму­ вання цілей подальшої життєдіяльності. це справа еліт, які мають (або, принаймні, повинні мати) достатню освіченість, професійну підготовленість, прагнення до здобуття додат­ кових ресурсів (прибутку) і задля цього інвестують власні ресурси у формулювання пропозицій по вирішенню суспіль­ них проблем, визначенню цілей і представленню інтересів населення [16]. роберт Даль у цитованій книзі, вивчаючи досвід діяльнос­ ті політичного керівництва стосовно розвитку американсько­ го міста нью­хейвен, доходить висновку про те, що на зміст і спосіб прийняття політичних рішень найбільше впливають особи з найвищими ресурсами, зокрема політичними, які здобуті ними завдяки ресурсам економічним, соціальним та інтелектуальним. водночас інше питання, поставлене ним у вступному розділі книги: наскільки значним є вплив найбільш розподіленого політичного ресурсу – голосів ви­ борців, не отримує у книзі однозначної відповіді, оскільки в різних політичних ситуаціях громадяни різною мірою ви­ користовують свої голоси як політичні ресурси, тобто пово­ 53 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV дяться певною мірою як споживачі на економічному ринку, купуючи певні товари або відмовляючись від цього. а пи­ тання купівлі чи відмови визначається якістю самого товару (генерування ідей розвитку чи вирішення проблем) та його потрібністю для споживача (відповідність пропозиції очіку­ ванням, інтересам і потребам виборця). американські дослідники адам Мартін і Діана Томас ци­ тують визначення приватного підприємця, що міститься в книзі нормана Фроліха і Джо оппенгеймера „Сучасна по­ літична економія”: „Той, хто інвестує свій час чи інші ре­ сурси в координацію й об’єднання інших чинників/засобів для створення колективного блага” [14, с. 21–37]. при цьому вони вносять у теорію політичного підприємництва інститу­ ційну компоненту: кожний такий підприємець намагається, з одного боку, використати вже існуючу інституційну інфра­ структуру, а з іншого, – діяти в напрямку створення нових політичних інститутів, що сприяли б реалізації політичного проекту(­тів), які цей підприємець просуває. у такий спосіб, згадуючи ідеї де Ювенеля, відбувається поєднання „чистої” та „підприємницької” політики. ізраїльський дослідник ніссім Коен у вступі до своєї публікації „підприємці [публічної] політики і вироблення публічної політики: концептуальні рамки і випадок Зако­ ну про національну систему страхування здоров’я ізраїлю” наводить терміни, якими різні автори позначали політичне підприємництво: „політичний підприємець” (п. Шнайдер і М. Теске), „інституційне підприємництво” (Дж. Кемпбелл, п. Ді Маджо), „публічні підприємці” (Е. остром і ряд інших авторів), „підприємці публічної політики” (Джон Кінгдон) і т. ін. [11]. автор вважає, що ці терміни так чи інакше сто­ 54 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV суються однієї й тієї самої сфери – вироблення, ухвалення і впровадження рішень з питань організації суспільного жит­ тя. Так, кожний політичний проект, який має здійснюватися з „приватної” ініціативи політичного підприємця(­ів), своєю кінцевою метою визначає зміну стану в певних галузях су­ спільного життя, що принесе користь і суспільству, і цьому підприємцю(­ям). на перший погляд може здатися, що по­ літичне підприємництво і підприємництво у публічній по­ літиці [1] – різні види діяльності, проте політичний підхід до публічної політики, яким ми скористаємося нижче, дає право стверджувати, що вироблення і впровадження пу­ блічної (або, якщо хочете, державної) політики і здійснен­ ня державного управління охоплює не лише управлінські чи раціональні економічні дії, але й політичну боротьбу та співробітництво, об’єднання чи розділення політичних ак­ торів відповідно до їхнього ставлення й участі у здійснен­ ні політичних проектів за ініціативою одного чи кількох цих акторів. очевидно, слід відрізняти політичне підприємництво від лоббізму: як стверджує Merriam­Webster Dictionary, лоббіст – людина чи група осіб, які діють задля впливу на управлінські (отже, і політичні) рішення [15], тобто знаходяться осторонь колективу акторів, що ухвалюють рішення, тоді як політич­ ний підприємець за визначенням бере безпосередню участь у виробленні, ухваленні та впровадженні цих рішень і є тим самим актором процесу, від якого певною мірою залежить зміст і форма рішення. Таке ставлення дозволяє підходити до аналізу дій полі­ тичних сил та політичних інститутів за аналогією з проце­ сами, що спостерігаються на економічному ринку. поняття 55 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV „маркетинг”, „реклама”, „переговори”, „прибуток”, „витра­ ти” тощо можуть вживатися і вже використовуються в ба­ гатьох політичних дослідженнях. наприклад, питанням по­ літичного маркетингу була присвячена нещодавно захищена докторська дисертація наталії Лікарчук [5], де ретельно об­ ґрунтовані принципи і методи застосування категорій еконо­ мічного ринку до аналізу поведінки політичних акторів. Зокрема, до категорій економічного ринку, що можуть бути використані у політичному аналізі, можна віднести „монопо­ лізм” деяких учасників у випадку специфічного політичного ринку, конкуренцію та боротьбу за „споживача”, що особли­ во помітно в ході виборчих кампаній, використання примусу (рекету) або переговорів для досягнення мети тощо. „продав­ цями” на політичному ринку виступають політичні сили, що прагнуть до влади і мають можливість її здійснювати (легі­ тимність, тобто визнання споживачами, матеріальні й немате­ ріальні ресурси, в тому числі ідеологічні, інформаційні, люд­ ські та інші); „покупцями” або „споживачами” є суспільство в цілому, різні суспільні групи, класи, регіони та окремі інди­ відууми; в якості товару на політичному ринку знаходяться в обігу політичні й адміністративні (управлінські) послуги. на відміну від ідей б’юкенена і Туллока, які, як зазначає ні­ мецький філософ петер Козловськи ([4, с. 240–241, 254–257], розглядали проблеми взаємодії державної влади (державного управління) та економічного ринку, досягнення консенсусу між політичними та економічними елітами задля досягнення і збереження демократичних прав і свобод у наших досліджен­ нях модель ринку використовується, так би мовити, в „опе­ раційному” сенсі, тобто певні структурні та функціональні атрибути ринку переносяться на сферу політики. 56 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV іншою категорією, з якою ми маємо тут справу, є політична влада і характер її розподілу на тому чи іншому етапі розвитку політичної системи. Категорія політичної влади не має оста­ точного визначення. у традиціях західної політичної науки є ототожнювати владу політичну і державну (див., наприклад, один з найпоширеніших підручників з політичної науки [17, с. 5–11], в якому автори як „політичну” описують фактично державну владу). вітчизняне трактування політичної влади детально подано у книзі С.Г. рябова, де він у явному вигляді порівнює її з державною владою [8, с. 21], показуючи прин­ ципові відмінності між цими двома поняттями і водночас іс­ нування між ними прямого тісного зв’язку. у подальшому аналізі ми звертатимемося саме до цього зв’язку, вважаючи, що носій державної влади є одночасно носієм і влади полі­ тичної, а політичні рішення ухвалюються в умовах взаємо­ впливу носіїв політичної й державної влади. відповідно, до кола суб’єктів політичної влади доцільно буде включити і по­ літичні сили, й органи державної влади та державного управ­ ління (для цілей цього дослідження варто з загальної категорії інститутів держави виділити саме адміністративні (управлін­ ські) її складові). політична влада як здатність впливати на формування і ухвалення політичних рішень (тобто рішень стосовно дер­ жавних політик) може мати різний характер розподілу між окремими її суб’єктами. у попередніх статтях вже розгляда­ лися особливості прояву типів розподілу політичної влади в україні (див., наприклад, [2; 3]), але для більшої переконли­ вості й зрозумілості доцільно буде коротко повторити основ­ ні принципи такого підходу і головні типології розподілу по­ літичної влади. 57 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Типи розподілу політичної влади Марксистська модель. публічна політика розробля­ ється, впроваджується і контролюється однією панівною політичною силою, що виступає абсолютним монополіс­ том політичного ринку і об’єднує в одних руках законо­ давчу, виконавчу й судову (контрольну) владу. принцип дії такої політичної системи побудований на структурно­ му функціоналізмі, тобто ретельному плануванні будь­ яких змін у суспільстві і нормативній побудові державних політик та нормативному (авторитарному) розпорядженні всіма без винятку ресурсами – матеріальними й нематері­ альними1. Спостерігається диктат однієї партії. Плюралізм. З самої назви випливає наявність множи­ ни акторів політики приблизно однакової сили. в умовах плюралістської моделі „політична влада... широко розпо­ ділена [серед учасників політичного процесу], між група­ ми відбувається постійна конкурентна боротьба, і постій­ но виникають нові [політичні] групи. рішення є наслідком переговорів між впливовими групами, і, хоча політична влада розподілена нерівномірно, жодна група не має мо­ нополії” ([10, c. 31], переклад мій – о.Д.) Для плюраліз­ 1 Тут ми маємо на увазі ресурси, розподілені по групах: матеріальні (фінанси, обладнання, земля, нерухомість), нематеріальні (інформація, мораль, цінності), людські (фізичні та інтелектуальні), а також ресурс влади (законодавство, „батіг і пряник” контролю). Детальний розгляд і охарактеризування ресурсів управління суспільним життям виходять за межі цієї статті. Читачам можна порекомендувати ознайомитися з за­ кономірностями обміну ресурсами між суб’єктами політичної влади в праці Scharpf, F.W. „Interorganizational Policy Studies: Issues, Concepts and Perspectives”. In: Hanf K. & F.W.Scharpf (eds). Interorganizational Policy­ Making. 1978. pp. 347–368). 58 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV му характерна значна відірваність політичної системи від суспільства, слабкий обмін з ним матеріальними, людськи­ ми, ідейними чи моральними ресурсами. іншою особливіс­ тю плюралізму є неможливість „неприйняття рішень”, тобто свідомої відмови від будь­яких дій в умовах здійснення не­ вдалої чи неадекватної публічної політики, оскільки така дія вимагає стійкої стратегії, виробленої постійно діючою біль­ шістю в політичній системі, а це майже неможливо реалізу­ вати в плюралістській політичній системі. Стабільність (протягом певного відрізку часу) плю­ ралістської моделі розподілу політичної влади можлива лише в умовах існування домінуючої управлінської гру­ пи, наділеної переважним або й винятковим правом роз­ порядження ресурсами, в тому числі владним. присут­ ність на політичному ринку великої кількості політичних партій відбиває його сегментованість, дефіцит наявних ресурсів (матеріальних, нематеріальних, людських) і обу­ мовлює прагнення кожного з підприємців на цьому ринку об’єднатися з інституційним розпорядником цих обмеже­ них ресурсів – виконавчою владою. Можна зробити ви- сновок, що в плюралістській політичній системі існує диктат інституції. Елітизм. у такій системі, що загальними характеристи­ ками вельми подібна до плюралізму, політична влада роз­ поділяється не між політичними партіями, а між окремими представниками політичної або економічної еліти. Забез­ печення стабільності й прогресу в суспільстві з цією по­ літичною системою залежить від наявності й сили такого самого розпорядника обмежених суспільних ресурсів, як 59 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV і за плюралізму [11, c. 32], який може, але не обов’язково має бути інституційованим. Тобто в елітистській систе­ мі свою волю іншим диктує фактичний (авторитарний) розпорядник ресурсів. Зміцнення елітизму є прямим шляхом до встановлення марксистської політичної системи, оскільки внаслідок вну­ трішньої політичної боротьби і в умовах відсутності доступу інших політичних сил ззовні в ній залишаються нечисленні політичні актори, для яких життєво важливо якомога більше обмежувати коло дійових осіб державної політики. Корпоративізм. Для подальшого обговорення поставле­ них у статті проблем розгляньмо корпоративізм трохи де­ тальніше. Корпоративістська модель розподілу політичної влади виникає в результаті конкуренції й об’єднання різних суспільних груп у процесі вироблення і прийняття рішень. в умовах ліберальної демократії корпоративізм можна роз­ глядати як політичну систему, сприятливу для посередни­ цтва у задоволенні інтересів [12]. на відміну від плюраліс­ тичної й тим більше елітистської моделей, корпоративізм базується на „політичному підприємництві” – утворенні „корпорацій”, що включають у себе політичні партії, струк­ тури бізнесу/ринку, громадські/неурядові організації тощо. процес вироблення й ухвалення політичних рішень за цієї моделі відрізняється помітною „горизонтальною” складовою в системі акторів політики, тобто крім управ­ лінської вертикалі, утвореної органами виконавчої влади, з’являється додаткова структура, впливова в ухваленні рі­ шень: представники бізнесу і недержавних (у тому числі міжнародних) організацій. безперечним позитивом корпо­ 60 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ративістської системи є її відкритість, відносна прозорість, завдяки чому можна очікувати низький рівень „соціальної ентропії”1 або, вживаючи терміни політичних наук, високої партисипаторності населення, його політичного структуру­ вання і врешті­решт утворення динамічного демократично­ го громадянського суспільства. іншими словами, суть корпоративізму полягає у ство­ ренні можливостей співпраці держави й особистості у ви­ робленні публічних політик. ці можливості забезпечуються існуванням „політичних підприємств” з їхньою ієрархією, яка має і політичний, і адміністративний характер, а також осередків вираження та захисту інтересів суспільних/етніч­ них груп і окремих громадян. Для корпоративізму властиве чітке розділення політичних та адміністративних функцій, тобто процесів вироблення по­ літики (політичних процесів) і процесів надання управлін­ ських послуг (адміністративних процесів). З одного боку, адміністративні процеси є результатом політичних про­ цесів, у яких були вироблені принципи здійснення управ­ ління, процедури надання управлінських послуг, визначе­ ні певні ресурси для цих функцій. З іншого – вироблення публічної політики відштовхується від суспільних про­ блем, що не можуть бути вирішені суто адміністративни­ ми методами, а отже, вимагають якісно нових підходів. Саме в цьому й полягає головна відмінність обох типів 1 використовуючи аналогії, запозичені з термодинаміки, можна сказа­ ти, що зростання ентропії означає посилення хаосу чи, іншими словами, розупорядкування. це відбувається у замкнених системах і веде до „те­ плової смерті”, тобто до завмирання будь­якої діяльності всередині сис­ теми. обмін енергією з іншими системами – гарантія їх розвитку (прим. авт.). 61 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV процесів державного управління – його політичної та адмі­ ністративної компонент, хоча при цьому дуже важко (рад­ ше неможливо, та й не потрібно) відділити й ізолювати намагання адміністративної системи активно втручатися в політичні процеси вироблення публічної політики. Ринкові мотиви діяльності політичних підприємців Закони ринку стверджують, що кожен його учасник праг­ не до максимізації прибутку за будь­яку ціну. Діяльність сучасних політичних підприємців на українському полі­ тичному ринку є яскравим свідченням цього. інвестуючи значні фінансові, людські й інформаційні ресурси, пере­ можці останніх виборів здобули право формувати команду, що розпоряджатиметься суспільними ресурсами протягом невизначеного часу. ринкова модель політики дає нам змогу прямо порівня­ ти ресурси, що є в розпорядженні окремих учасників ринку, і способи управління ними в умовах корпоративної моделі розподілу влади порівняно з іншими моделями. • Фізичні ресурси (нерухомість, знаряддя матеріально- го виробництва, сировина, готові товари). на відміну від економічного ринку, на ринку політичному фізичні ресурси обмежені за обсягом до розмірів, необхідних і достатніх для виконання завдань в інтересах суспільства в цілому чи окре­ мих суспільних груп. ця обмеженість означає, що розподіл фізичних ресурсів має відбуватися авторитарним способом, тобто в чітко визначених обсягах і за жорстким графіком, і ось чому. оскільки фізичні ресурси на політичному ринку, на відміну від ринку економічного, не належать легально до 62 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV жодного з акторів політики, обсяги і графік їх використан­ ня можуть тривалий час обговорюватись і узгоджуватись у переговорах між ними (вироблення політики), але після ухвалення політичного рішення процедура розпорядження ресурсами переходить до рук адміністративних органів, ін­ ституційним обов’язком яких є забезпечення стабільності й наступності дій в управлінні суспільним життям. • Фінансові ресурси (гроші, кредити, борги). учасники політичного ринку (політичні корпорації) мають тимчасо­ ве й опосередковане відношення до бюджетних фінансових ресурсів, які не можуть належати якомусь одному актору політичного процесу. Жоден окремий актор політики в кор­ поративістській політичній системі не може отримати екс­ клюзивний доступ до розпорядження цими фінансовими ресурсами саме через відсутність монополії на політичні рі­ шення. в умовах усіх інших моделей розподілу політичної влади ексклюзивний доступ і навіть відчуження фінансових ресурсів на користь однієї політичної сили цілком можливі й часто трапляються на практиці. • Людські ресурси (державні службовці, прихильни- ки, члени політичних партій). Тоді як фізичні й фінансові ресурси розподіляються достатньо жорстким (авторитар­ ним) способом, людські ресурси потребують демократичної, „м’якої” поведінки. Людські ресурси виступають і як інстру­ мент (державні службовці, члени політичних партій, групи підтримки), і як джерело (громадяни, виборці) отримання політичних (а часто – й економічних) прибутків політич­ ними підприємцями. Крім того, варто завважити, що одна й та сама одиниця „людських ресурсів” може виступати в 63 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV різних якостях одночасно. в умовах демократії, де тільки й можливий корпоративізм, людські ресурси неможливо адмі­ ніструвати, тобто авторитарно розпоряджатися їхньою пове­ дінкою. натомість політддичні підприємці мають вдаватися до маніпуляцій [7, с. 124–125], матеріального, морального чи ідеологічного стимулювання людей у прагненні максимізу­ вати свої політичні прибутки. • Інформаційні ресурси (інформація про суспільну си- туацію, дії органів управління, зовнішні чинники тощо). важливість інформаційних ресурсів для діяльності політич­ ної системи беззаперечна. в умовах марксизму політичній системі, державі достатньо встановити „залізну завісу”, різ­ ко обмеживши обмін інформацією між власними громадя­ нами та зовнішнім світом. усі інші типи політичної системи вимагають значного урізноманітнення інформаційних ре­ сурсів і способів їх використання. За висловом Фрейре, „за допомогою маніпуляцій панівна еліта може привести людей до неавтентичного типу „організації” й тим самим уникнути загрозливої альтернативи: виникнення справжньої органі­ зованості посталих людей і тих, хто починає поставати” [7, с. 126]. Корпоративізм існує в умовах, коли на будь­яку ін­ формацію маніпулятивного характеру може з’явитися спрос­ тування чи контр­інформація. Тому управління інформацій­ ними ресурсами перетворюється на управління змістом, спрямуванням і обсягами інформації. • Слід згадати також ресурси ідейного характеру – цін­ ності, настрої, потреби, очікування. Лише корпоративістська політична система здатна використовувати цей ресурс окре­ мо від залучення інших ресурсів (або з мінімальними обся­ гами їх залучення). 64 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Висновки Економічна і політична діяльність вимагають інвестуван­ ня різного виду ресурсів з боку підприємців. у країнах роз­ виненої демократії політичною діяльністю займаються про­ фесіонали, а інвестовані ними ресурси включають у себе не лише їхні фізичні капітали, а й знання, уміння, технології, зв’язки тощо. українські політики можуть спиратися лише на свої фізичні капітали, купуючи все інше – консультації, програми, технології, ідеї – у значно бідніших фахівців. від­ повідно вони й діють на політичному ринку так само, як на ринку економічному. інша ситуація – становлення політич­ них діячів як економічних підприємців завдяки можливос­ тям доступу до розпорядження суспільними ресурсами при розробці й реалізації публічної політики. і в тому, і в іншому випадку політичні підприємці використовують економічні підходи до публічної політики. ринкова модель у застосуванні до політичних процесів допомагає пояснити певні характеристики політичних про­ цесів, що протікають у країні. особливо корисною вона ви­ являється в умовах корпоративістського розподілу політич­ ної влади. Список використаних джерел: 1. Дем’янчук о.п. Державна політика і державне управління: по­ літологічні аспекти / Монографія. – К.: Факт, 2008. – 272 с. 2. Дем’янчук, о.п. Зміни розподілу політичної влади і відповідні закономірності реформування державного управління. – агора. № 2. – С. 69–75. 3. Дем’янчук о.п. уроки помаранчевої революції для реформу­ вання державного управління в україні. у кн. „поза визнанням? україна і Європа після помаранчевої революції”. під ред. Гейра Флікке і Сергія 65 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Кисельова. норвезький інститут міжнародних справ та національний університет „Києво­Могилянська академія”. – К. 2006. 4. Козловски, петер. общество и государство: неизбежный дуа­ лизм. М.: республика. 1998. – 368 с. 5. Лікарчук н.в. політичний маркетинг: теоретичні та прикладні аспекти. / наталя василівна Лікарчук. політичний маркетинг: теоретич­ ні та прикладні аспекти. Дис. на здобуття наук. ступ. доктора політич­ них наук. – К., 2013. 6. Мочерний С.в. політична економія. навчальний посібник / С.в. Мочерний. – К.: 2002. – 687 с. 7. пауло Фрейре. педагогіка пригноблених. переклад з англ. о. Дем’янчука. – К.: Юніверс, 2002. – С. 126. 8. рябов, С.Г. політологічна теорія держави. – К.: Тандем. – 1996. – 239 с. 9. Сірий Є.в. Суспільно­історичні трансформації та підприєм­ ництво як суспільний феномен. /Електронний ресурс. режим доступу: http://irs.ucu.edu.ua/wp­content/uploads/2010/08/siriy.pdf . 10. Ball, Alan R.. Modern Politics and Government (4th edition). Cha­ tham House Publishers, Inc. Chatham, NJ. 1988. 11. Cohen, Nissim. Policy Entrepreneurs and the Design of Public Pol­ icy: Conceptual Framework and the Case of the National Health Insurance Law in Israel. Working Paper No. 7. The Open University of Israel. 2011. 12. G. Lehmbruch and P.C. Schmitter (eds), Patterns of Corporatist Pol­ icy­making, Sage, London. 1982. 13. Juvenel, Bertrand de. The Pure Theory of Politics. New Haven: Yale University Press. 1963. – 221 p. 14. Martin, Adam and Diana Thomas. Two­Tiered Political Entrepre­ neurship and the Congressional Committee System. Public Choice. V. 154, No. 1. 2013. – Pp. 21–37. 15. Merriam­Webster Dictionary. An Encyclopaedia Britannica Compa­ ny. http://www.merriam­webster.com/dictionary/lobby 16. R. A. Dahl. Who Governs? Democracy and Power in an American City. New Haven: Yale University Press. 1961. – 355 р. 17. Roskin, Michael G., et al. Political Science: An Introduction. //Pren­ tice Hall// Upper Saddle River, New Jersey. 2003. – 421 p. 66 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Demianchuk Oleksandr THE THEORY OF POLITICAL MARKET ANd POLITICAL ENTREPRENEURSHIP: THE CURRENT STATE OF AFFAIRS ANd BASIC CONCEPTS Abstract. Political processes inside the political system and the main interactions of political actors with the society are discussed in the political market and political entrepreneurship perspectives. Political market characteristics are considered for the four models of the political power distribution within the political system. kinds of resources related to the political market functioning and their mutual interchange are discussed. Демьянчук Александр ТЕОРИя ПОЛИТИЧЕСКОГО РыНКА И ПОЛИТИЧЕСКОГО ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА: СОВРЕМЕННОЕ СОСТОяНИЕ И ОСНОВНыЕ КОНцЕПцИИ Аннотация. Политические процессы, протекающие внутри полити- ческой системы, и основные взаимодействия политических акторов с обществом рассматриваются с позиций теории политического рынка и политического предпринимательства. рассмотрены характеристики политического рынка в условиях четырех моделей распределения поли- тической власти в политической системе. Обсуждаются вопросы ви- дов ресурсов, задействованных на политическом рынке, и их взаимной конвертации. Ключевые слова: политическая система, политический рынок, поли- тическое предпринимательство, политическая власть, ресурсы власт- ные, монополизм, плюрализм, элитизм, корпоративизм. 67 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Жекало Ганна ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННя ПОЛІТИЧНИх КОНфЛІКТІВ Анотація. в статті здійснено спроби виділити основні теоретичні засади вивчення політичних конфліктів. теоретичні дослідження полі- тичних конфліктів в основному відбувались у межах соціально-філософ- ської та соціально-політичної думки починаючи ще зі стародавніх часів. Проте сучасна теорія конфлікту була закладена приблизно в середині ХХі ст. завдяки здобуткам західних науковців. напрацювання західних дослідників у галузі конфліктології є досить вагомі і лягли в основу до- сліджень вітчизняних вчених. Ключові слова: політичний конфлікт, соціальний конфлікт, теорія конфлікту, концепція досліджень. п роблематика політичних конфліктів стала надзви­ чайно актуальною в останні роки. це, перш за все, через ті як внутрішньополітичні, так і зовнішні конфлікти, які не оминули нашу державу. Для того, щоб осягнути якесь конкретне знання, насамперед потрібно зрозуміти загальне. Так само без знання теорії не можна зробити конкретні прак­ тичні кроки. аби знайти якісь конкретні кроки управління конфліктом, його попередження чи розв’язання, перш за все необхідно обґрунтувати теоретичні та концептуальні засади та аспекти вивчення конфліктів. це зумовлює актуальність нашого дослідження. Метою статті є насамперед виокремлення головних ас­ пектів та особливостей розвитку теорії конфліктної думки. Теоретичні дослідження політичного конфлікту, його причин і змісту відбувались у межах еволюції філософської та соціально­політичної думки фактично протягом усієї іс­ 68 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV торії. Західна наука, яка стала базою для наукових розробок щодо проблематики конфліктності, в нашій державі пред­ ставляє собою велику кількість як практичних, так і теоре­ тичних напрацювань. Що ж до вітчизняного стану наукової розробки даної проблематики, то варто сказати, що україн­ ська конфліктологія як наука про феномен конфлікту, яка по­ чала формуватися від часу здобуття незалежності, вийшла на новий рівень свого розвитку. про це свідчить чимало під­ ручників, посібників, монографічних досліджень, об’єктом дослідження в яких є саме конфлікти та політичні конфлікти зокрема. Серед них можна назвати праці таких учених, як Ю. Мацієвський, а. бандурка, в. Друзь, і. ващенко, М. пі­ рен, Т. Яхно, і. Куревін, Є. Тихомирова, С. постоловсь­ кий, в. Зібцева, Л. Герасіна, о. Зінчина, С. Яремчук, М. цю­ рупа, в. Котигоренко та ін. велике значення мають і ди­ сертаційні дослідження вітчизняних науковців. Так, останні роботи, які висвітлювали зазначену проблематику, захис­ тили дослідники: і. Станкевич, С. Тихонюк, С. ростець­ ка, С. Шубін, Л. Збрицька, о. батрименко, о. Москаленко та ін. актуальними є статті таких вітчизняних дослідників як Ю. білецька, о. Кукарцев, о. Майборода, а. Кіссе, в. ра­ децький та ін., в основі яких, у загальному, дослідження особливостей політичних конфліктів і конкретно саме тео­ ретичних аспектів та підходів до вивчення останніх. історія розвитку людства засвідчує, що конфлікти завжди були і будуть. Конфлікти існують стільки, скільки живе люд­ ство на землі. Кожний період історії показує, що без супер­ ечностей, протиставлень, протиріч не обходились. Як вда­ ло висловився відомий український дослідник С. Яремчук: „конфлікти – джерело змін, які відбуваються в суспільстві, 69 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV розвиток якого – це безперервний процес виникнення та розв’язання різноманітних суперечностей особистостей та соціальних груп” [24, с. 3]. проблематика конфліктів цікавила ще мислителів Старо­ давніх Греції, Китаю та риму, епохи Середньовіччя, відро­ дження, нових часів. в античних суспільствах знання щодо причин виникнення, природи конфліктів, способів їх уник­ нення були у висловлюваннях, повчаннях мудреців та у пра­ цях мислителів. Саме в цей час виникають перші наукові здогадки щодо ролі конфліктів у соціальному середовищі, ви­ знання різних причин їх виникнення. варто зауважити, що у період античності вчення про суб’єкт конфлікту ще були неви­ разними, а поняття динаміки і структури конфлікту не розгля­ далося взагалі, проте нерідко конфлікт вважався у суспільстві неминучим. Епоха Середньовіччя характеризується конфліктами між християнськими та мусульманськими світами, війська яких зі змінним успіхом здобували перемогу. проте в цей час уже відомі приклади владнання збройних конфліктів шляхом вста­ новлення певного терміну „божого перемир’я”, яке почина­ лося з двох днів на тиждень, а далі тривало декілька місяців. важливою особливістю конфліктологічих ідей, які отримали свій розвиток у поглядах мислителів Середніх віків, було те, що вони переважно мали релігійний характер. Для підтвер­ дження цього можна звернутись до думки августина аврелія (354–430 рр.), який доводив єдність людської і божественної історії. у своїй праці „про Град божий” [1] він описував бо­ ротьбу двох царств (градів) – божого і земного. Щодо конфлік­ тів, то мислитель говорив: „Краще, говорю, війна з надією на вічний мир, ніж полон без будь­якої думки про звільнення”. 70 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV у період Середньовіччя була розроблена так звана „тео­ рія справедливої війни” (інколи її називають „теорією свя­ щенної війни”). водночас деякі джерела стверджують, що ця теорія була закладена ще в стародавні часи. Головний зміст згаданої концепції полягає в тому, що війна повинна бути ви­ нятково оборонною та вестись задля досягнення миру. у період просвітництва та нового часу (н. Макіавеллі, Ф. бекон, Т. Гоббс, Дж. Локк, і. Кант, Ж­Ж. руссо, К. Клау­ зевіц та ін.) конфлікт продовжували розглядати в абстракт­ ному розумінні. і незважаючи на значну кількість ідей, ви­ сунутих мислителями цього часу щодо природи конфлікту, його загальні риси як явища суспільного життя не були ви­ світлені, що й відтягнуло назад виникнення самостійної те­ орії конфліктів. проте в цей період виділяються два основні підходи до розуміння соціального конфлікту: песимістич­ ний та оптимістичний. представники першого підходу го­ ворять про ірраціональну природу людини, для якої прояви агресії та насилля не вважаються відхиленням від природ­ ного стану (Т. Гоббс, Ч. Дарвін, Л. Гумплович, Г. Спенсер, в. Самнер, Г. ратценхофер); представники другого притри­ муються думки про раціональну природу людини як миро­ любної істоти, для якої прояви жорстокості характерні лише за умови необхідності захисту життєво важливих інтересів (Г. Лейбніц, Ж.­Ж. руссо) [21]. починаючи з хіх ст., у науці затвердилася ідея внутріш­ ньої суперечності, конфліктності політики. Доказом цього є те, що а. Токвіль, К. Маркс, Г. Зіммель, а пізніше – К. боул­ дінг, Л. Козер, а. бентлі та інші теоретики почали розглядати конфлікт як головне джерело політики, що полягає у докорін­ них змінах у політичному просторі [10, с. 112]. 71 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Соціологія почала все більше впливати на розробку про­ блематики конфлікту на рубежі XIX–XX ст. німецький со­ ціолог Г. Зіммель (1858–1918) вважається першим, хто ввів у науковий обіг термін „соціологія конфлікту”. Саме його на­ зивають засновником та одним із найяскравіших представни­ ків функціональної теорії конфлікту. Згідно із ученням Зім­ меля, конфлікт постає універсальним соціальним явищем, яке надає гармонійності у стосунках між групами чи про­ шарками всіх суспільств. абсолютна гармонія у суспільстві неможлива, бо за таких умов суспільство є нежиттєздатним [22, с. 33]. Концепція Г. Зіммеля підтверджує, що саме кон­ флікт є центральним елементом культури, отож – і соціаль­ но­політичного життя. „Як тільки життя піднеслося над суто тваринним станом до деякої духовності, а дух, у свою чергу, піднявся до стану культури, в ньому, – підкреслює Г. Зім­ мель, – виявився внутрішній конфлікт, наростання і вирі­ шення якого є шлях оновлення всієї культури” [7, с. 61]. великий вплив на теорію конфлікту справили вчення К. Маркса та Ф. Енгельса. Саме .праці цих, як вважає в. Ко­ тигоренко, „класиків марксизму” в радянському Союзі „були канонізовані й упродовж багатьох років визначали ситуацію з конфліктологічними дослідженнями”, а джерельна база те­ оретико­методологічних досліджень штучно обмежувалась їх роботами [11, с. 43]. К. Маркс та Ф. Енгельс розвивали модель конфлікту ре­ волюційного класу і соціальних змін. вони пояснювали, що саме завдяки революційним діям рано чи пізно можна здобу­ ти владу: „або робочий клас налаштований нереволюційно, тоді він відстоює інтереси роботодавців, від яких залежить його існування; або ж робітничий клас робиться революцій­ 72 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ним, – і тоді політична влада в країні рано чи пізно перейде в його руки” [12, с. 303]. будь­які прояви суспільно­політич­ ного протистояння в марксистській інтерпретації поставали віддзеркаленням глибинного соціально­економічного кон­ флікту антагоністичних класів [18, с. 99]. отже, вже з XIX століття багато мислителів, учених у сво­ їх дослідженнях почали відштовхуватись від того, що кон­ флікт – це реальність, невідворотне явище в житті суспіль­ ства і стимул соціального розвитку. райнер преторіус у своїй праці „Теорія конфлікту” [16] зазначає, що у 60­х роках у СШа політична соціологія роз­ ділилась на два напрями: „конфліктну школу” і „школу кон­ сенсусу”. в основі „конфліктної школи” – концепція чистого (або абсолютного) конфлікту, відповідно до якої супереч­ ність між суб’єктами має невиправний чи „патологічний” ха­ рактер. на рівні узагальнень така ситуація є моделлю „гри” з нульовою сумою (виграш одного учасника обов’язково призводить до рівнозначного за масштабами й наслідками програшу іншого учасника). у руслі наведених відносин між політичними гравцями обов’язковою умовою виходу з кон­ флікту має бути „знищення” або супротивника, або наявної ситуації. „Школа консенсусу” базується на інших критері­ ях. наявність конфлікту в соціальних процесах вважається природною і необов’язково розцінюється як загроза системі [5, с. 41]. вихідним пунктом суперечок стали протиставлення тео­ рій Т. парсонса і р. Дарендорфа. останній вважав наявність конфлікту в соціальних процесах природним і не обов’язково загрозливим для системи при її збереженні і зміні, тоді як структурно­функціоналістські теорії (найбільш відома з них 73 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV належить Т. парсонсу) вважали конфлікт відхиленням від норми і загрозою. у середині хх ст. концепція „соціальної згоди” Т. пар­ сонса і теорія „людських відносин” Е. Мейо, які розглядали конфлікт як соціальну аномалію, вбачаючи нормальний стан суспільства в гармонії, справили великий вплив на розвиток конфліктологічних теорій. Т. парсонс у своїй праці „Систе­ ма современных обществ” [14] зосередив головну увагу на виявленні механізмів та способів запобіганню конфлікту та залагодженні виявів напруги між соціальними суб’єктами. Якщо Т. парсонс і його прихильники вважали конфлікт відхиленням від норми і аномалією, то, на противагу їхнім думкам, у другій половині хх ст. англо­германським соці­ альним філософом р. Дарендорфом і американським соціо­ логом Л. Козером була розроблена теорія конфлікту, поло­ ження якої спирались на вихідні ідеї М. вебера і Г. Зіммеля і трактували конфлікт як неминуче і певною мірою позитивне явище. Згідно з теорією „регульованого конфлікту” р. Дарендор­ фа, конфлікт у політиці є звичайним станом, а тому намаган­ ня створити безконфліктне політичне середовище – це уто­ пія. у своїй роботі „Елементи теорії соціального конфлікту” [2] він розглядає етапи розвитку конфлікту, фактори, що ви­ значають його форми, й оцінює можливі способи вирішен­ ня. р. Дарендорф визначає соціальний конфлікт як „будь­яке відношення між елементами, яке можна охарактеризувати через об’єктивні („латентні”) або суб’єктивні („явні”) про­ тилежності”. при визначенні конфлікту, по­перше, передба­ чається, що ступінь усвідомлення суперечності не важлива для характеристики відносин як конфліктних. на першому 74 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV етапі конфлікту протилежність може бути як усвідомленою, так і неусвідомленою. по­друге, визначення конфлікту не включає в себе як необхідну ознаку наявність відкритої за­ пеклої боротьби. Конфліктна взаємодія має широкі кордони. по­третє, кожен конфлікт зводиться до відносин двох еле­ ментів. Якщо в конфлікті беруть участь кілька груп, коаліції відновлюють його біполярність [19, с. 141]. р. Дарендорф, обґрунтувавши теорію конфлікту, яка одер­ жала назву „конфліктна модель суспільства”, зробив висно­ вок, що лише регульовані політичні конфлікти здатні ви­ конувати для держави і суспільства певну позитивну роль, незважаючи на ті можливі матеріальні, політичні, соціальні чи моральні збитки, які вони зазвичай несуть із собою [13]. „революція в якомусь сенсі – інша назва надії, непорушного принципу людського життя”, – писав він [3, с. 11]. Теорія „конфліктного функціоналізму” Л. Козера є фун­ даментом сучасної науки про конфлікт і включає цілий ряд питань: причини конфліктів, їх гостроту, тривалість та функції [21]. За Козером, конфлікт – підстраховуючий кла­ пан системи, який дозволяє через подальші реформи й ін­ тегративні зусилля на новому рівні приводити соціальний організм у відповідність зі зміненими умовами [20]. Л. Ко­ зер був саме тим дослідником, хто бачив у конфлікті пози­ тивну роль. у своїй праці „враждебность и напряженность в конфликтных отношениях” він висловлюється так: „кон­ флікт очищує повітря, тобто видаляє скупчення придавле­ них ворожих емоцій, даючи їм вільний вихід у діях” [8]. варто наголосити на тому, що припущення р. Дарендорфа та Л. Козера базувалися переважно на роботах Г. Зімелля, К. Маркса, Ф. Енгельса. проте, якщо К. Маркс та Ф. Енгельс 75 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV підкреслювали антагоністичний характер конфліктів та їх деструктивну роль для суспільства, то Г. Зіммель наголошу­ вав на інтегративних функціях конфлікту. отож як бачимо зі зазначеного вище, у нас випливають два головні підхо­ ди до визначення конфліктів: перший, який спирається на дослідження р. Дарендорфа і його послідовників, і другий, який за основу бере дослідження конфлікту як патології та загрози суспільству. перший підхід можна продемонстру­ вати на прикладі визначень Дж. Тернера, який зазначає, що „конфлікт – головне джерело зміни соціальних систем”, „со­ ціальна система систематично породжує конфлікти”, а тому конфлікт є неминучою і дуже поширеною властивістю соці­ альних систем” [4, с. 39]. прикладом другого підходу можна назвати Е. Мейо, який висунув ідею „миру в промисловос­ ті”, охарактеризувавши конфлікт як „небезпечну соціальну хворобу”, що є антитезою співпраці й рівноваги. Також при­ хильники цієї концепції – шведський соціолог X. бродаль та німецький соціолог Ф. Гласл – представляли конфлікт як хворобу, спричинену брехнею та злом [23, с. 95]. М. примуш зазначає, що спроби об’єднати теорії кон­ флікту та створити універсальне вчення про конфлікт – „загальну теорію конфлікту” („Конфлікт і захист: загальна теорія”) здійснював на початку 60­х Кеннет боулдінг. Згід­ но з його дослідженнями, конфлікт – загальна категорія, притаманна живому і неживому світу, яка виступає базо­ вим поняттям для аналізу процесів соціальної, фізичної, хімічної та біологічної дії. усі конфлікти мають загальні функції, властивості і тенденції виникнення, протікання і розв’язання. на думку боулдінга, у характері людини є прагнення до постійної боротьби із собі подібними, до ес­ калації насильства. однак конфлікти потрібно переборю­ вати, істотно обмежувати [17]. 76 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV варто зазначити, що основні положення сучасної загаль­ ної теорії конфлікту широко представлені також у загаль­ новідомих публікаціях Дж. Тернера, Дж. рекса, р. Коллінза, М. Дойча, М. Лебедєвої та ін. Заслуга в формуванні теорії регулювання конфліктів і володінні конфліктною ситуацією належить англо­амери­ канській школі політологів. Так, відомий її представник Карл Дойч запровадив визначення солідарних і конфлікт­ них систем. у своїх дослідженнях він брав за основу ситу­ аційний підхід до визначення конфліктів і наголошував на тому, що саме „психологічний фактор може повести кон­ флікт у деструктивному напрямку” [6, с. 208]. варто відзна­ чити також праці р. Коллінза, якого дослідниця і. Денисен­ ко [4, с. 35] відносить до представників інтегральної теорії конфлікту. базовим положенням Коллінза є те, що „людські істоти – це піддані конфлікту тварини”, а „ідея і мораль створюються суспільством і служать інтересам сторін кон­ флікту” [9]. Конфлікт, на думку вченого, виникає там, де є насильницький примус. Досить часто політологічними називають соціологічні теорії конфлікту, розроблені Козером, боулдингом, Дарен­ дорфом. проте при цьому виділяють напрямки досліджень конфліктів політологами. це три напрямки політологічних теорій конфлікту: теорія політичних структур (в. парето, Г. Моска, Ж. Сорель, Ф. оппенгеймер, а. бентлі), теорія політичної стабільності (Дж. блондел, Д. істон, С. Ліпсет, Д. Сандерс) та етнополітичні теорії (М. Гектер, Т. нейрн, Дж. родшильд). представники теорії політичних структур звертали увагу на необхідність вивчення конфліктів і змін, а не лише злагоди і стабільності в суспільному житті. в. паретто (1848–1923) – 77 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV італійський дослідник, який створив свою теорію еліти і на­ голосив на подвійності психології людини. будь­які суспіль­ ні теорії, ідеології є ширмою, що ховають дії, продиктовані почуттями, емоціями [15, с. 26]. Гаетано Моска (1858–1941) у своїй праці „Еліти політичної науки” вважав важливим роз­ поділ суспільства на два класи: пануючий „політичний клас” і керований клас, неорганізована більшість. реальна влада завжди в руках політичного класу. у суспільстві постійно іс­ нують сили, готові змінити стару правлячу меншість. Зміна відбувається у вигляді соціальних конфліктів [17]. Теорія політичної стабільності акцентує увагу не на з’ясуванні природи конфліктів, а на збереженні стабільності й цілісності суспільної системи. Завдання представників цієї теорії полягають у пошуку шляхів згуртування суспільства, окремих груп та індивідів на ґрунті спільних цінностей та інтересів. Теорія ставить на меті вивчення еволюційних змін у суспільних пріоритетах і поведінці, а не ідеологічне роз­ хитування і вибух суспільних емоцій. у теорії „внутрішньої конфліктної поведінки”, розробле­ ній Д. Сандерсом, усі дестабілізуючі події розглядаються як відхилення від системи специфічної „нормальності”, які відрізняються від країни до країни і від періоду до періоду часу. під такими подіями Сандерс розуміє зміни в режимі, владі і співтоваристві, мирні й насильницькі виклики полі­ тичній системі, тобто різні форми внутрішньої конфліктної поведінки. Категорія нормальності, відхилення від якої при­ водить до конфліктів, пов’язана з рівнем масової свідомості, вираженим у пануючих у певному суспільстві на якийсь мо­ мент соціальних цінностях. Що ж до етнополітичних теорій, то ці концепції з’явилися в другій половині 70­х років. популярності набула кон­ 78 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV цепція внутрішнього колоніалізму, запропонована про­ фесором вашингтонського університету М. Гектером у 1975 p. М. Гектер пов’язує проблеми нерівномірності соці­ ально­економічного розвитку з етнічними розходженнями населення держави. важливим є політичний конфлікт між центральним урядом і етнічними периферійними групами в процесі модернізації багатонаціональної держави. поси­ лення розходжень у соціально­економічному розвитку ет­ нонаціональних груп пояснюється їхньою нерівномірною модернізацією. Економічна нерівність, що утворилася, стає причиною прояву етнонаціональної солідарності, а надалі – етнонаціоналізму. близька до цієї концепції теорія „нерівномірного розви­ тку” Т. нейрна, директора Шотландського міжнародного ін­ ституту. на його думку, етнонаціональний конфлікт – резуль­ тат нав’язування менш розвинутим районам країни зразків розвинутого центру. Домінантне становище політичних факторів у генезисі ет­ нонаціональних конфліктів подане в етнополітичній концеп­ ції професора Колумбійського університету Дж. ротшильда. у роботі „Етно­політика” (1981) він відзначає, що під час модернізації відбувається політизація лідерів національної меншості, а отже, політизація всієї соціальної групи [17]. розглянувши головні теоретичні засади та аспекти щодо визначень політичних конфліктів, ми можемо стверджувати, що протягом багатьох років конфлікт, незалежно від сво­ го осередку зародження, вважався соціальним явищем. із вище зазначеного ми зрозуміли, що теоретичні досліджен­ ня політичного конфлікту, його причин, сутності та змісту упродовж фактично всієї історії велися в рамках еволюції 79 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV філософської і соціально­політичної думки. і навіть якщо із широкого спектру проаналізованих підходів до дослідження сутності конфлікту спробувати вирізнити теорію політично­ го конфлікту як більш вузьку галузь соціального знання, то бачимо, що вона, в основному, розвивалася в рамках теорії соціального конфлікту. проте потрібно не забувати про три напрями політологічних теорій конфлікту: теорію політич­ них структур, теорію політичної стабільності та етнополі­ тичні теорії, які з політологічної точки зору переважно на­ магались пояснити загальні теоретичні аспекти конфлікту. Список використаних джерел 1. блаженный а. о Граде божием. – Мн. : харвест, М. : аСТ, 2000. – 1296 с. (Blazhennyy, A. O Grade Bozhiem. – Mn. : Harvest, M. : AST, 2000. – 296 s.) 2. Дарендорф р. Елементи теорії соціального конфлікту [Елек­ тронний ресурс] / р. Дарендорф. – режим доступу : http://ecsocman.hse. ru/data/968/645/1216/019_darendorf.pdf (Dahrendorf, R. Elementy teorіi sotsіalnogo konlіktu [Elektronny resurs] / R. Dahrendorf. – Rezhym dostupu: http://ecsocman.hse.ru/data/968/645/1216/019_darendorf.pdf) 3. Дарендорф р. Современный социальный конфликт. очерк поли­ тики свободы / р. Дарендорф; пер. с нем. Л.Ю. пантиной. – М.: изда­ тельство „роССпЭн”, 2002. – 39 с. (Dahrendorf, R. Sovremenny sotsialny konlikt. Ocherk polityky svobody / R. Dahrendorf; per. s. nem. L.Y. Pantinoy. – M.: Izdatelstvo „ROSSPEN”, 2002. – 39 s.) 4. Денисенко і. Д. Сучасна теорія конфлікту: проблеми експлікації, демаркації, класифікації / і. Д. Денисенко // український соціум. – 2013. – №3(46). – С. 32–43 (Denisenko I. D. Suchasna teorіya konlіktu: problemy eksplіkatsії, demarkatsії, klasifіkatsії / I. D. Denisenko // Ukrainskyy sotsіum. – 2013. – №3 (46). – S. 32–43) 5. Древаль Ю.Теорія конфліктів і організація роботи парламентів. наукові записки інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. і.Ф. Кураса нан україни: Зб. наук. праць. – К., 2008. – вип. 42. (підсерія 80 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV „Курасівські читання”). – 292 с. – С. 40–48. (Dreval, Y. Teorіya konlіktіv i organіzatsіya roboty parlamentіv. Naukovі zapyski іnstitutu polіtichnih i etnonatsіonalnih doslіdzhen іm. і. F.Kurasa NAN Ukrainy : Zb. nauk. prats. – K., 2008. – Vyp. 42. (pіdserіya „Kurasіvskі chytannya”). – 292 s. – s. 40 – 48.) 6. Дойч М. разрешение конфликта (Конструктивные и деструктив­ ные процессы) /М. Дойч // Социально­политический журнал. – 1997. – №1. – С. 202–212. (Doitch M. Razreshenie konlikta (Konstruktivnye y destruktivnye protsessy) / M. Doitch // Sotsialno­politycheskyi zhyrnal. – 1997. – №1. – S. 202–212.) 7. Зиммель Г. избранные работы / Г. Зиммель // пер. с нем. а. Жаров­ ський. – К. : ника­центр, 2006. – 440 с. (Серия „СДвиГ параДиГМЫ”; вып. 4). (Zimmel H. Izbrannye raboty / H. Zimmel // per. s nem. A. Zharovsky. – K. : Nika Centr, 2006. – 440 s. (Seryya „SDVYH PARADYGMY”; Vyp. 4)) 8. Козер Л. враждебность и напряженность в конфліктних отно­ шениях [Електронний ресурс] / Л. Козер. – режим доступу : http://www. gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/Konlikt/04.php (Kozer, L. Vrazhdebnost y napryzhonnost v konliktnykh otnoshenyyah [Elektronnyi resurs] / L. Kozer. – Rezhym dostupu : http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/ Konlikt/04.php) 9. Коллинз р. Теория конфликта [Електронний ресурс] / р. Кол­ линз. – режим доступу: http://azps.ru/polpsy/lib/konlict_kollinz.html (Kollinz R. Teoryya konlykta [Elektronnyi resurs] / R. Kollinz – Rezhym dostupu : http://azps.ru/polpsy/lib/konlict_kollinz.html) 10. Конфліктологія [підручник для студентів вищ. навч. закл] / Л.М. Герасіна, М. і. панов, н. п. осіпова та ін. – харків : право, 2002. – 256 с. (Konlіktologіya [Pіdruchnik dlya studentіv visch. navch. zakl.] / L.M. Gerasіna, M.I. Panov, N.P. Osіpova ta іn. – Kharkiv: Pravo, 2002. – 256 s.) 11. Котигоренко в. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній укра­ їні : політологічний концепт. – К. : Світогляд, 2004. – 722 с. (Kotigorenko V. Etnіchnі protirіchchya i konlіkty v suchasnі Ukrayinі: polіtologіchnyy kontsept. – K. : Svіtoglyad, 2004. – 722 s.) 12. Маркс K. Сочинения // K. Маркс, Ф. Энгельс. – Т. 4. – М.: Го­ сударственное издательство политической литератури, 1995. – 616 с. (Marks K. Sochynenyya // K. Marks, F. Engels. – T. 4. – M. : Hosudarstvennoe Uzdatelstvo polytycheskoy literatury, 1995. – 616 s.) 81 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 13. Литвин в. Сучасна україна у дзеркалі суспільно­політичних кон­ фліктів [Електронний ресурс] / в. Литвин. – урядовий кур’єр. – 2002. – 23 листопада. – режим доступу: http://www.rada.gov.ua/LIBRARY/ vistupi/litvin/uradk_02_11_23.html (Lytvyn V. Suchasna Ukraina v dzerkalі suspіlno­polіtichnih konlіktіv [Elektronnyy resurs] / V. Lytvyn. – Uriadovy Kurier. – 2002. – 23 lystopada. – Rezhym dostupu : http://www.rada.gov.ua/ LIBRARY/vistupi/litvin/uradk_02_11_23.html) 14. парсонс Т. Система современных обществ / Т. парсонс; пер. с англ. Л.а. Седова, а.Д. Ковалева / под ред. М.С. Ковалевой. – М.: аспект пресс, 1998. – 270 с. (Parsons T. Systema sovremennyh obshchestv / T. Par­ sons; per. s ang. L. A. Sedova, A. D. Kovaleva / pod. red. M. S. Kovalevoy. – M. : Aspekt Press, 1998. – 270 s.) 15. пірен М.і. Конфліктологія : підручник / М.і. пірен. – К. : Мауп, 2003. – 360 с. (Pіren M. I. Konlіktologіya: pіdruchnik / M.I. Pіren. – K.: MAUP, 2003. – 360 s.) 16. преториус р. Теория конфликта [Електронний ресурс] / р. пре­ ториус // политические исследования. – 1991. – № 5. – режим доступу:chrome­extension://oemmndcbldboiebfnladdacbdfmadadm/http:// www.polisportal.ru/iles/File/puvlication/Starie_publikacii_Polisa/P/1991­ 5­13­Pretorius_Teoriya_konlikta.pdf (Pretoryus R. Teoryia konlykta [Elektronnyy resurs] / R. Pretoryus // Polytycheskye ussledovanyya. – 1991. – № 5. – Rezhym dostupu : chrome­extension://oemmndcbldboiebfnladdacb dfmadadm/http://www.polisportal.ru/iles/File/puvlication/Starie_publikacii_ Polisa/P/1991­5­13­Pretorius_Teoriya_konlikta.pdf) 17. примуш М. Конфліктологія [Електронний ресурс] / М. примуш.– К.: професіонал, 2006. – 288 с. – режим доступу: http://studentam.net. ua/content/category/24/318/86/ (Prymush M. Konlіktologіya [Elektronnyy resurs] / M. Prymush. – K. : Profesіonal, 2006. – 288 s. – Rezhym dostupu : http://studentam.net.ua/content/category/24/318/86/) 18. розумюк в. ідеологічний конфлікт у суспільстві: марксистська інтерпретація. – наукові записки інституту політичних і етнонаціональ­ них досліджень імені і.Ф. Кураса нан україни. – К., 2008. – вип. 42.– С. 96–106. (Rozumiuk V. іdeologіchny konlіkt v suspіlstvі: marksystska іnterpretatsіya. – Naukovі zapusky іnstytutu polіtichnih i etnonatsіonalnih doslіdzhen іmenі I. F. Kurasa NAN Ukrainy. – K., 2008. – Vyp. 42. – S. 96–106.) 82 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 19. Степаненкова в.М. понятие социального конфликта в тео­ рии р. Дарендорфа // Социологические исследования. – №5. – 1994. – С. 141–142 (Stepanenkova V. M. Ponyatye sotsyalnoho konlikta v teoryy R. Darendorfa // Sotsyologycheskue ussledovanyia. – № 5. – 1994 . – S. 141–142) 20. Танчер в. Льюис Козер: функциональность конфликта и польза несогласия в науке [Електронний ресурс] / в.в. Танчер // Современная американская социология / в.и. Добреньков. – М. : изд­во МГу, 1994. – С. 265–273. – режим доступу : http://ntb.misis.ru:591/OpacUnicode/ index.php?url=/notices/index/IdNotice:373976/Source:default (Tancher V. Liyis Kozer: funktsionalnost konlikta y polza nesohlasyia v nauke [Elekt­ ronnyy resurs] / V. Tancher // Sovremennaya Amerikanskaia Sotsiolohia / V.I. Dobrenkov. – M : Uzd­vo MGU, 1994. – S. 265–273. – Regym dostupu : http://ntb.misis.ru:591/OpacUnicode/index.php?url=/notices/index/ IdNotice:373976/Source:default) 21. Тихонюк С. Конфлікт: еволюція поняття від філософії до дер­ жавного управління [Електронний ресурс] / С. Тихонюк. – режим до­ ступу : www.niss.gov.ua/public/File/Str_prioritetu/SP_3_2012.pdf (Tyhoniuk S. Konlikt: evoliuciia poniattia vid ilosoii do dergavnoho upravlinnia [Elektronnyy resurs] / S. Tyhoniyk. – Regym dostupu : www.niss.gov.ua/ public/File/Str_prioritetu/SP_3_2012.pdf) 22. цюрупа М. в. основи конфліктології та теорії переговорів : навч. пос. – К. : Кондор, 2004. – 172 с. (Tsyurupa M. V. Osnovy konlіktologіi ta teorіi peregovorіv : navch. pos. – K. : Kondor, 2004. – 172 s.) 23. Яхно Т. Конфліктологія та теорія переговорів : навч. пос. / Т. Яхно, і. Куревіна. – К. : цент учбової літератури, 2012. – 168 с. (Yahno T. Konlіktologіya ta teorіya peregovorіv : navch. pos. / T. Yahno, I. Kurevіna. – K. : Tsentr uchbovoi lіteratury, 2012. – 168 s.). 24. Яремчук С.С. основи конфліктології : Конспект лекцій / укл.: С.С. Яремчук. – Чернівці: рута, 2008. – 80 с. (Yaremchuk S. S. Osnovy konlіktologіi : Konspekt lektsіy / Ukl. : S. S. Yaremchuk. – Chernіvtsі : Ruta, 2008. – 80 s.). 83 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Zhekalo Аnna THEORETICAL ASPECTS OF THE STUdY OF POLITICAL CONFLICT Abstract. In this article was made an attempt to identify the main theoretical principles of studying political conlicts. theoretical studies of political con- licts had occurred mainly within the social and philosophical, social and politi- cal thought since even the ancient times. however, the modern theory of conlict was laid about in the middle xxI century thanks to the achievements of Western scholars, which is quite signiicant and became the basis for national scientists. Keywords: political conlict, social conlict, conlict theory, concept studies. Жекало Анна ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТы ИЗУЧЕНИя ПОЛИТИЧЕСКИх КОНфЛИКТОВ Аннотация. в данной статье предприняты попытки выделить ос- новные теоретические основы изучения конфликтов. теоретические ис- следования политических конфликтов, в основном, происходили в рамках социально-философской и социально-политической мысли начиная еще с Древних времен. Однако современная теория конфликта была заложена примерно в сер. xxI в. благодаря достижениям западных ученых. нара- ботки западных исследователей в области конфликтологии достаточ- но весомые и легли в основу исследований отечественных ученых. Ключевые слова: политический конфликт, социальный конфликт, теория конфликта, концепция исследований. 84 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Антанович Нина ГОСУДАРСТВЕННОЕ УПРАВЛЕНИЕ КАК ВЗАИМОДЕйСТВИЕ ПОЛИТИЧЕСКОй И АДМИНИСТРАТИВНОй СОСТАВЛяЮщИх: ПОЛИТОЛОГИЧЕСКИй АНАЛИЗ Анотація. у статті представлені концептуальні моделі політико- адміністративного управління та політико-адміністративної систе- ми. Показано специфіку політичного управління в зв’язку з політизацією соціальних проблем. виявлено критерії класифікації для різних моделей політико-адміністративних відносин (моделі розмежування, підпоряд- кування, зростання політичної складової в політико-адміністративних відносинах). Показана тенденція зростання ролі виконавчої влади в по- літико-адміністративній системі й поставлена проблема її дисфункцій. розглянуто питання формування політичної державної служби як спо- сіб підвищення підзвітності та відповідальності системи державного управління громадянам. Ключові слова: політико-адміністративне управління, політико-ад- міністративна система, політичне управління, політико-адміністра- тивні відносини, політичний аналіз, політична державна служба, полі- тико-адміністративна еліта. Постановка проблемы Глобальная конкуренция порождает борьбу за модифика­ цию проектов национально­государственного строительства. Существенным образом меняется не только международное окружение, но и внутренняя среда каждого государства. Соци­ альные требования возрастают по двум направлениям: запрос на большой объем социальных гарантий при обеспечении большей свободы и возможностей самореализации для инди­ вида. в условиях трансформации либо серьезных внешних и внутренних вызовов государственное управление приобре­ 85 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV тает ярко выраженный политический характер. в этом свете актуальными являются проблемы разработки методологиче­ ских основ анализа государственного управления в его связи с политическим процессом, особенностей политико­админи­ стративного управления. политическое управление в силу необходимости согласования групповых интересов несет в себе потенциальные угрозы конфликта, зависит от дина­ мики внутриполитической и внешнеполитической среды и, соответственно, нуждается в аналитике и экспертизе. поли­ тический анализ акцентирует вопросы: а) рационализации организационно­управленческих оснований деятельности государства; б) взаимодействия институтов государства с об­ щественностью. Анализ последних исследований и публикаций изучению политико­административных отношений посвя­ щены работы следующих украинских авторов: Е.а. афонин, Я.в. бережной, в. Д. бакуменко, о. Л. валевский, в. в. Токо­ венко, в. в. Голубь, н.Ф. Селютіна, в. п. Солових, о. в. Сло­ божан, н. Г. попович, М. в. Туленков; российских авторов: М. Г. анохин, Г.в. атаманчук, в.Г. афанасьев, о.в. Га­ ман­Голутвина, а.а. Дегтярев, С.Э. Зуев, в.С. Комаровский, а.в. Клименко, Т.а. Кулакова, Г. Л. Купряшин, С. Я. Куриц, в.в. Лобанов, в.п. Мау, а.в. оболонский, а.в. павроз, а. и. Соловьев, Л.в. Сморгунов, а.в. оболонский, о.Ф. Ша­ бров. в изучение политического и государственного управ­ ления внесли вклад белорусские ученые: Е.М. бабосов, в. в. бущик, Г.а. василевич, в. в. Герменчук, в. н. Дубовиц­ кий, а. н. Крамник, в. а. Мельник, С.а. Кизима, С. в. решет­ ников, а.в. Стром, о. и. Чуприс, а. Г. Шрубенко. Широкую 86 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV известность получили исследования публичного администри­ рования следующих западных авторов: н. Мэннинг, н. пари­ сон, Г. питерс, п. Кнопфель, К. Ларю, Ф. варон, Дж. абербах, р. путнам, б. рокман. несмотря на большое количество науч­ ных работ и учебной литературы, исследование политических аспектов государственного управления и анализ политико­ад­ министративных отношений требует систематизации и обоб­ щения, особенно применительно к политической практике постсоветских государств. Требуется работа над научной тер­ минологией и ее внедрением в публичный общественно­по­ литический дискурс. актуальность статьи, в целом, определя­ ется усилением значимости политической аналитики в сфере государственного и политического управления. Цель данной статьи – рассмотреть особенности разграни­ чения и взаимосвязи политики и администрирования в про­ цессе государственного управления. реализация данной цели требует решения нескольких исследовательских проблем: – рассмотреть сущность концепций политико­администра­ тивного управления и политико­административной системы; – показать специфику политического управления в связи с политизацией социальных проблем; – проанализировать различные модели политико­админи­ стративных отношений, выявить критерии их классифика­ ции, проявления дисфункциональности. Методологической основой исследования политико­адми­ нистративного управления является выявление механизмов связи двух составляющих: политической (воздействие поли­ тических доктрин властных и конкурентных элит на полити­ ческий курс) и административной (система государственных учреждений и государственной службы, исполнительно­рас­ 87 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV порядительной деятельности, а также управленческих процес­ сов и технологий). Концепция политико­административного управления является эффективным научным инструментом для изучения функционирования государственной власти в ее взаимодействии с политическими акторами и гражданским обществом по поводу выработки и реализации обществен­ но­государственной политики. Концептуальную модель по­ литико­административного управления можно представить с помощью структурно­логической схемы (см. рис. 1). Рис. 1. Концептуальная модель политико-административного управления1 1 Глава Государства представляет институт политического лидерства, законодательная власть – институт политического согласования [1], ис­ полнительная власть – государственное администрирование и участие в формировании политического курса. Мы сознательно не включали в модель судебную ветвь власти, поскольку ее роль в политико­админи­ стративном управлении требует специального изучения. „большая по­ литика” – пересечение деятельности всех акторов. 88 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Логично, что для изучения отношений между полити­ ческим и административными видами управления наряду с термином „политическая система” применяют понятие „политико­административная система”. Мы определяем по­ литико­административную систему (паС) как механизм выработки и реализации политических решений, органи­ зации процесса разрешения социально значимых проблем и предоставления услуг населению. центр политико­адми­ нистративной системы – государственные институты, об­ ладающие внутриорганизационной структурой, ресурсами, управленческими технологиями и культурой [2]. н.Г. попо­ вич определяет политико­административную систему как „устойчивую совокупность отношений и связей, которые объ­ единяют центры принятия политических решений и органы реализации политики” [3]. Каналы взаимосвязи центров принятия решений и социума (политическая коммуникация) Выборы (избирательные кам- Различные формы обращения пании), референдумы, массовые граждан в органы власти (за- общественно-политические явления, обращения, жалобы, мероприятия, СМИ, динамика петиции и т.п.), право законода- общественного мнения, инсти- тельной инициативы, участие в туты представительства интере- народных обсуждениях сов (партии, группы интереса нами разработана структурно­логическая модель полити­ ко­административной системы [2], представляющая процесс принятия политических решений по поводу общественно значимых проблем в условиях рыночной конкуренции как 89 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV фактора окружения (рис. 2). на „входе”: общественно­зна­ чимая проблема и политическое решение по ее поводу. по­ литические решения исполняются государственной адми­ нистрацией. на „выходе” системы – оценка эффективности решения общественных проблем. в модели политико­адми­ нистративной системы учитывается соотношение админи­ стративного и политического управления. Рис. 2. Структурно-логическая модель политико-административной системы С нашей точки зрения, политическое управление – это де­ ятельность различных политических акторов (конкурентная либо мобилизационная, в зависимости от типа политической системы) по выдвижению общенациональных задач с целью выработки политического курса и его реализации на обще­ государственном и местном уровнях. политические аспекты управления связаны с политиза­ цией социального. Согласно М.в. Данилову, политизацию 90 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV рассматривают с двух позиций: „как метафору влияния на политику „неполитических” сфер (экономики, культуры, права) и как технологию замены инструментария решения актуальных, общественных проблем, придания им полити­ ческого статуса” [4]. проблема политизации актуализиро­ валась в связи с процессами суверенного государственного строительства на постсоветском пространстве. при ее реше­ нии возникают вопросы: где граница социального и полити­ ческого? как та или иная социальная проблема трансформи­ руется в политическую? Здесь есть два ключевых критерия: охват социально значимых групп населения и необходимость реакции на проблему со стороны институтов государства („постановка проблемы на повестку дня властных органов”, „формирование политической повестки”). в периоды ста­ бильного политического развития в странах со сложившейся государственностью, где достигнут базовый консенсус по поводу целей общественного развития, а различные поли­ тические силы не ставят под сомнение эти цели, суть поли­ тического управления не сводится лишь к борьбе за власть, а проявляется в различных формах давления на легально установленные и легитимные центры принятия решений. в периоды кризисных явлений, ломки политической систе­ мы либо конца старого электорального цикла политические аспекты управления превосходят пределы государственного управления. исходя из базового демократического прин­ ципа народного суверенитета и, как следствие, признания того, что политическая власть шире власти государствен­ ной, можно утверждать, что политическое управление шире государственного (особенно если трактовать госуправление в терминах администрирования). Задача политического ана­ 91 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV лиза – определить акторов, способных контролировать либо направлять процессы политизации. немаловажным элементом политического управления является разработка и внедрение идеологической страте­ гии. ценностно­идеологические ориентиры, воплощенные в нормах конституционно­правового регулирования, форми­ руют границы вариантов политического развития в случае, если опираются на базовый общественный консенсус по поводу будущего социального развития. Если консенсус не достигнут, то политическая система является потенциально/ реально неустойчивой, поскольку в кризисные (либо, более широко, бифуркационные) периоды, ценности и нормы бу­ дут подвергаться сомнению и пересмотру. ценностно­идео­ логические основания задают горизонты стратегии развитии государства посредством их декларирования политическими лидерами и элитами. принадлежность к политической элите определяется по критериям электорального формирования должностного статуса, степени влияния на выработку поли­ тического курса страны, а также способности генерировать идеологически обоснованные политические проекты. административное управление рационализировано, нор­ мативно определено, эффективно при решении стандартных, хорошо структурированных проблем. анализируя админи­ стративное управление, политологи, правоведы и социологи используют ряд смежных, однако различающихся по трак­ товке терминов: „государственные служащие”, „должност­ ные лица”, „чиновничество”, „бюрократия”, „политико­ад­ министративная элита”. Эти термины могут выступать как синонимы, а могут нести в себе и специфическое содержа­ ние, в зависимости от выявления политических компонентов 92 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV в деятельности государственных служащих. Еще М. вебер, различал политических чиновников и чиновников­профес­ сионалов и указывал на особую роль профессионального чи­ новничества (госслужбы) в функционировании государства как „предприятия по управлению обществом”. возможные модели политико­административных отно­ шений находятся в континууме между единством vs жестким разделением политики и администрирования. Эти модели зависят от: 1) сложившегося типа политического режима и, соответственно, баланса/дисбаланса между политическими силами; 2) институционального дизайна государства, вопло­ щенного в форме правления; 3) механизмов формирования исполнительной власти на ее различных уровнях, степени распространенности выборов как инструмента формирова­ ния исполнительной власти; 3) особенностями социокуль­ турного окружения (история государственности, менталитет населения, типичные модели политического поведения). в публикациях на постсоветском пространстве признается значимость исследований Дж. абербаха, р. путнама, б. рок­ мана, в которых выявлены модели отношений между полити­ ками и государственными служащими. Модель „политика – администрирование” фиксирует их разграничение. Модель „информация – интересы” описывает влияние бюрократии на формирование политического курса в силу обладания инфор­ мацией и экспертными знаниями. Модель „деятельность – равновесие” фиксирует, что в политический процесс вовле­ чены как политики, так и государственные служащие. Ги­ бридная модель показывает тенденцию к стиранию различия между участием политиков и государственных служащих в формировании политического курса [5, p. 8]. 93 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV в условиях переходных и гибридных типов политических систем: 1) органы исполнительно­распорядительной вла­ сти выступают в качестве самостоятельного субъекта опре­ деления проблем и формулировки общественных целей; 2) чиновники получают возможности реализовывать личные интересы, „приватизировать государство” в силу полити­ ко­правовой нестабильности (либо после разрушения авто­ ритарного государства). бюрократия, „ориентированная на себя” (см. работы С. Эйзенштадта), характеризуется непод­ контрольностю административного аппарата как обществу, так и находящимся у власти политикам. при нарастании те­ невого воздействия бюрократических интересов на принятие политических решений возникают дисфункции политико­ад­ министративной системы, опасные потерей управляемости социумом и снижением поддержки власти. Дисфункциональ­ ным является „рентоориентированное поведение”, означаю­ щее стремление извлечь прибыль из занятия определенной должности. Скрытая дисфункциональность исполнительных органов власти проявляется в гипертрофии контрольных функций, надзорных полномочий по отношению к нижесто­ ящим органам в ущерб исполнительским функциям и работе с гражданами. Модель размежевания политических и административно­ го компонентов, как показано многими авторами, соответ­ ствует лишь „идеальной модели бюрократии” М. вебера. на практике она может быть реализована лишь применительно к средним и низшим уровням государственного управления. Модель подчинения администрирования политическим ре­ шениям реализуется в централизованных политических си­ стемах, в политических системах с президентской формой 94 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV правления („сильным президентством”). в государствах с парламентской формой правления формируется модель возрастания политической составляющей в политико­ад­ министративных отношениях, ведь парламентский способ формирования правительства в ряде случаев приводит к созданию партийных правительств, несущих политическую ответственность как перед своими партиями, так и всей об­ щественностью. но при любой форме правления может фор­ мироваться политическая государственная служба. почему важны „политические чиновники” – они как члены полити­ ческой команды, формирующей политический курс, наряду с правовой несут и политическую ответственность. Т.е. по­ литическая ответственность рассредоточивается на различ­ ных уровнях управленческой системы. Мы разделяем следующую точку зрения украинской ис­ следовательницы в.в. Голубь: „Линия разграничения поли­ тического и административно­управленческого уровней… в структуре государственного аппарата определяется дей­ ствующим правовым полем, традициями и текущей расста­ новкой сил, фактическим разделением власти в обществе и государстве” [6, c. 196]. в условиях, когда формируется слаженная управленче­ ская команда, можно говорить о правящей политико­адми­ нистративной элите как группе лиц, которые имеют (соглас­ но н.Ф. Селютиной) „относительную автономию в принятии политических и административных решений, что закрепле­ но на законодательном уровне; вырабатывают и реализуют стратегические решения общенационального уровня или ре­ гионального масштаба, осуществляют контроль их реализа­ ции; занимают наивысшие политические и административ­ 95 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ные позиции в общественно­государственных институтах” [7, с. 13]. Законодательство о государственной службе влияет на формирование политико­административной элиты. Статус политической государственной службы находит отражение в соответствующих законодательных актах, принимаемых в результате административных реформ. К примеру, гос­ служащие в Казахстане разделены на три корпуса: полити­ ческие госслужащие, административные госслужащие кор­ пуса „а” и корпуса „б”. в политический корпус включены госслужащие, „определяющие стратегические направления развития какой­либо отрасли, сферы”. их назначение име­ ет политико­определяющий характер [8]. Законодательство республики беларусь не содержит нормы о политических госслужащих. однако белорусский правовед о.и. Чуприс предложила выделять политическую службу как особый вид государственной службы по следующим критериям: „1) отнесение должности к разряду высшей государственной; 2) назначение на должность президентом либо по согласова­ нию с ним; 3) занятие должности заместителя лица, занима­ ющего одну из вышеназванных должностей” [9, с. 66]. основными механизмами формирования политико­адми­ нистративной элиты (в условиях республиканской формы правления) являются выборы и назначение. в республике беларусь органы исполнительной власти (республикан­ ские и местные) формируются путем назначения. Согласно ст. 84 Конституции, президент назначает на должность и ос­ вобождает от должности заместителей премьер­министра, министров и других членов правительства, принимает ре­ 96 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV шение об отставке правительства или его членов1. Систе­ ма исполнительной власти (вертикаль власти) в беларуси является централизованной. Сильная социальная политика (перераспределительного типа по Т. Лови) требует большого количества госслужащих, постоянного контроля за исполь­ зованием бюджетных средств. правительство республики беларусь (как и вся испол­ нительная ветвь власти) позиционируется как „рабочее” или „техническое”, призванное к четкой, эффективной реализации государственной политики в различных сфе­ рах. Концепция „технического деполитизированного пра­ вительства” имеет как сторонников, так и противников. К примеру, белорусский исследователь в.н. Дубовицкий утверждал, что „низведение роли правительства до техни­ ческого исполнителя политических решений президента не­ приемлемо с точки зрения организации эффективной госу­ дарственной власти. Такое правительство никогда не станет ответственным” [10, c. 166]. а.в. Стром признает, что, по­ скольку „состав правительства не определяется расстанов­ кой сил в палатах парламента…, это создает возможность для формирования … кабинета из специалистов­техно­ кратов, не принадлежащих к политическим группировкам. Деятельность такого правительства полностью обеспечи­ вается политическим ресурсом Главы государства” [11, c. 151]. 1 .Для сравнения. в СШа президент как глава исполнительной вла­ сти формирует и возглавляет правительство, руководит федеральной администрацией. особую роль имеют „политические министры”: го­ сударственный секретарь, министры обороны и финансов. Местные законодательные и представительные органы („легислатуры”), а также губернаторы как главы исполнительной власти на местах избираются. 97 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV в конце 2016 г. по решению президента республики бе­ ларусь а.Г. Лукашенко была оглашена реформа в админи­ страции президента: изменение структуры (в частности, сокращена одна из должностей заместителей и поставлена задача сокращения общей численности сотрудников), совер­ шенствование работы помощников. была озвучена и идея, что администрация президента – профессиональный, кол­ лективный орган и политический штаб [12]. в настоящее время в системе государственного управления и в полити­ ческом процессе республики беларусь ведущую роль играет Глава государства (и непосредственно подчиненная ему ад­ министрация). Государственный аппарат имеет существен­ ное влияние на формирование и выработку государственной политики. Следует расширить поле публичности, делибера­ тивности (нацеленности на нахождение механизмов обрат­ ной связи с обществом), развивать технологии политическо­ го диалога и совершенствовать механизмы участия граждан в публичных обсуждениях значимых вопросов, в том числе с использованием „электронного правительства”. Выводы проблема взаимодействия политики и администриро­ вания по­разному решается в политических системах, сба­ лансированных на определенный промежуток времени на базе нормативно­ценностной модели. Концепция полити­ ко­административного управления демонстрирует возрас­ тающую роль исполнительной власти, ее участие в артику­ лировании и агрегировании групповых интересов, влияние на выработку политического курса и направлений государ­ ственной политики. обратное влияние государственной бю­ 98 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV рократии на политическое управление в различных поли­ тических системах идет по двум основным направлениям: а) легальное явное (публичное) воздействие посредством подготовки проектов решений, экспертизы проектов, кон­ сультирования политиков; б) теневое и/или нелегальное воз­ действие в форме лоббирования интересов, утечка инсай­ дерской информации, нелояльность и саботаж, коррупция. Дисфункциональные проблемы проявляются в политиче­ ских системах различного типа, являясь стимулом для адми­ нистративных реформ. Список использованных источников 1. Концептуальні засади взаємодії політики й управління : навч. посіб. / авт. кол. : Е.а. афонін, Я.в. бережний, о.Л. валевський та ін.; за заг. ред. в.а. ребкала, в.а. Шахова, в.в. Голубь, в.М. Коза­ кова. – К. : наДу, 2010. – 300 с. (KontseptualnI zasadi vzaEmodIYi polItiki y upravlInnya : navch. posIb. / avt. kol. : E.A. AfonIn, Ya.V. Be­ rezhniy, O.L. Valevskiy ta In. ; za zag. red. V.A. Rebkala, V.A. Shahova, V.V. Golub, V.M. Kozakova. – K. : NADU, 2010. – 300 s.) 2. антанович н.а. Методология политического анализа процес­ са государственного управления / н.а. антанович. – Минск., 2012. – 247 с. (Antanovich N.A. Metodologiya politicheskogo analiza protsessa gosudarstvennogo upravleniya / N.A. Antanovich. – Minsk., 2012. – 247 s.) 3. попович н. Г. Компоненти комунікативних зв’язків політи­ ко­адміністративної системи та методологія їх дослідження / н.Г.по­ пович. // Теорія та практика державного управління і місцевого са­ моврядування.– 2016. – № 1. Електронне наукове фахове видання// [Електр.ресурс].– режим доступу: http://el­zbirn­du.at.ua/2016_1/23. pdf (Popovich N. G. Komponenti komunIkativnih zv’yazkIv polItiko­ admInIstrativnoYi sistemi ta metodologIya Yih doslIdzhennya/ N.G.Popovich.// TeorIya ta praktika derzhavnogo upravlInnya I mIstsevogo samovryaduvannya. – 2016. – # 1. Elektronne naukove fahove vidannya) 99 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 4. Данилов М. в. политизация экономических проблем в послани­ ях президента Федеральному собранию российской Федерации как ме­ ханизм конструирования политической повестки дня / М.в. Данилов. // известия Саратовского ун­та. Серия: Социология. политология. – 2011. – Т. 11. – вып. 4. – С.79–83. (Danilov M.V. Politizatsiya ekonomicheskih problem v poslaniyah prezidenta Federalnomu sobraniyu Rossiyskoy Federatsii kak mehanizm konstruirovaniya politicheskoy povestki dnya / M.V. Danilov. // Izvestiya Saratovskogo un­ta. Seriya: Sotsiologiya. Politologiya. – 2011. – T. 11. – Vyip. 4. – S. 79–83.) 5. Aberbach J., Putnam R., Rockman B. Image IV Revisited: Executive and Political Roles / Governance. 1988. Vol. 1. (р. 1–25) // [Online], available at: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1468­0491.1988.tb00057.x/pdf 6. Голубь в.в. політико­адміністративне управління постто­ талітарного суспільства: ревізія традиційних функцій держав / в.в. Го­ лубь. // віСниК наДу. політологія і право. – 2009. – № 2. – С. 192– 200. (Golub V.V. PolItiko­admInIstrativne upravlInnya posttotalItarnogo suspIlstva: revIzIya traditsIynih funktsIy derzhav/ V.V. Golub.// VISNIK NADU. PolItologIya I pravo. – 2009. – # 2. – S. 192­200.) 7. Селютіна н.Ф. Формування політико­адміністративної еліти і особливості прояву її суб’єктного потенціалу на регіональному рівні : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. наук з державного управління: 25.00.01 / Селютіна н.Ф.; національна академія держав­ ного управління при президентові україни, харківський регіональ­ ний інститут державного управління. – харків, 2006. – 19 с. (SelyutIna N.F. Formuvannya polItiko­admInIstrativnoYi elIti I osoblivostI proyavu YiYi sub’Ektnogo potentsIalu na regIonalnomu rIvnI : avtoref. dis. na zdobuttya naukovogo stupenya kand. nauk z derzhavnogo upravlInnya: 25.00.01 / SelyutIna N.F.; NatsIonalna akademIya derzhavnogo upravlInnya pri PrezidentovI UkraYini, HarkIvskiy regIonalniy Institut derzhavnogo upravlInnya. – Harkiv, 2006. – 19 s.) 8. Государственные служащие будут разделены на три корпуса в соответствии с должностями. 10.08.2011. // [Электронный ресурс]. – ре­ жим доступа: http://www.zakon.kz/228220­gosudarstvennye­sluzhashhie­ budut.html (Gosudarstvennyie sluzhaschie budut razdelenyi na tri korpusa v sootvetstvii s dolzhnostyami. 10.08.2011. // [Elektronnyiy resurs].) 9. Чуприс о.и. Теоретико­правовые проблемы государствен­ ной службы республики беларусь: / национальный центр законода­ тельства и правовых исследований республики беларусь. – Минск: 100 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV „право и экономика”, 2009. – 310 с. (Chupris O.I. Teoretiko­pravovyie problemyi gosudarstvennoy sluzhbyi Respubliki Belarus: / Natsionalnyiy tsentr zakonodatelstva i pravovyih issledovaniy Respubliki Belarus. – Minsk: „Pravo i ekonomika”, 2009. – 310 s.) 10. Дубовицкий в.н. исполнительная власть в республике беларусь : понятие и система органов/ в.н. Дубовицкий / национальная академия наук беларуси, институт государства и права. – Минск : белорусская нау­ ка, 2006.– 173 с. (Dubovitskiy V. N. Ispolnitelnaya vlast v Respublike Belarus : ponyatie i sistema organov/ V. N. Dubovitskiy / Natsionalnaya akademiya nauk Belarusi, Institut gosudarstva i prava. – Minsk : Belorusskaya nauka, 2006. – 173 s.) 11. Стром а.в. политическая система республики беларусь: теория и практика/ а.в. Стром. – Минск : право и экономика, 2010. – 231 с. (Strom A.V. Politicheskaya sistema Respubliki Belarus: teoriya i praktika/ A.V. Strom. – Minsk : Pravo i ekonomika, 2010. – 231 s.) 12. Лукашенко рассказал о предстоящей реформе в администрации президента. // белорусское телеграфное агентство – бЕЛТа. 21.12.2016. [Электронный ресурс]. – режим доступа: http://www.belta.by/president/ view/lukashenko­rasskazal­o­predstojaschej­reforme­v­administratsii­ prezidenta­224844­2016/ (Lukashenko rasskazal o predstoyaschey reforme v Administratsii Prezidenta. // Belorusskoe telegrafnoe agentstvo – BELTA. 21.12.2016. [Elektronnyiy resurs].) Antanovich Nina PUBLIC AdMINISTRATION AS INTERACTION OF POLITICAL ANd AdMINISTRATIVE COMPONENTS: POLITICAL ANALYSIS Abstract. the paper presents a conceptual model of political and admin- istrative management and political-administrative system. the speciicity of political management studied in connection with the politicization of the so- cial problems. classiication criteria for various models of politico-adminis- trative relations (model disengagement, submission, increasing political com- ponent in the political-administrative relations) were revealed. the tendency 101 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV of increasing role of the executive in the political-administrative system is found. the problem of dysfunctions in Public administration has been posed. the following political-administrative system dysfunctions were revealed: „rent-seeking” behavior of oficials, hypertrophy of control functions by ex- ecutives, supervisory powers in relation to the subordinate bodies instead of performing the functions and providing services to citizens. the importance of political civil service formulation as a way to improve the accountability and responsibility of Public administration has been proved. key areas of the state bureaucracy inluence on political governance were identiied. Антанович Нина ГОСУДАРСТВЕННОЕ УПРАВЛЕНИЕ КАК ВЗАИМОДЕйСТВИЕ ПОЛИТИЧЕСКОй И АДМИНИСТРАТИВНОй СОСТАВЛяЮщИх: ПОЛИТОЛОГИЧЕСКИй АНАЛИЗ Аннотация. в статье представлены концептуальные модели по- литико-административного управления и политико-административ- ной системы. Показана специфика политического управления в связи с политизацией социальных проблем. выявлены критерии классифи- кации для различных моделей политико-административных отноше- ний (модели размежевания, подчинения, возрастания политической составляющей в политико-административных отношениях). Показа- на тенденция возрастающей роли исполнительной власти в полити- ко-административной системе и поставлена проблема ее дисфункций. рассмотрены вопросы формирования политической государственной службы как способ повышения подотчетности и ответственности системы государственного управления гражданам. 102 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV РОЗДІЛ 2 ОНОВЛЕННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ НЕЗАВЕРШЕНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ Круглашов Анатолій, Руденко Оксана ЗАГРОЗИ РОЗМИВАННя ІНСТИТУТУ ГРОМАДяНСТВА В УКРАЇНІ ТА МОЖЛИВІ ЗАхОДИ щОДО Їх ПОДОЛАННя Анотація. у статті розглянуто окремі проблемні аспекти по- двійного (множинного громадянства) в україні, головним чином, на прикладі чернівецької області. Проаналізовано основні причини ви- никнення такої ситуації, визначено основні загрози національній без- пеці, які вона становить. розглянуто попередні зусилля вітчизняних законотворців щодо її врегулювання, а також запропоновано окремі політичні та правові кроки щодо її вирішення. звернуто увагу на ті принципові політичні завдання, які сприятимуть ефективному функ- ціонуванню інституту національного громадянства. Ключові слова: громадянство україни, виклики національній без- пеці, політика румунії, росія. у вагу українських дослідників все більше починає привертати проблеми отримання (придбання) на­ шими громадянами громадянства інших країн. і така увага більш аніж виправдана. Можна навіть відзначити, ще й не­ достатня як для масштабу, динаміки й потенційних наслідків 103 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV відсутності вирішення цієї проблеми. адже в екстремальних умовах, які склались в україні, отримання подвійного грома­ дянства становить потужний виклик українській державі і суттєво загрожує її національній безпеці. однак попри те, що згідно з Конституцією подвійне громадянство в україні за­ боронене, українці де­факто дедалі частіше отримують таке громадянство з румунії, угорщини та росії, а також, хоча й меншою мірою, з низки інших країн. випадки подвійного громадянства і без громадянства мають фіксуватися не лише в межах певних політичних технологій та задля далекосяж­ них політичних цілей, але й як результат різноманітного й неузгодженого вирішення законодавством окремих держав питань про набуття та втрату громадянства. Тому відзначи­ мо, що подвійне громадянство є результатом не тільки по­ літичної волі керівництва окремих країн, але й наслідком колізії законів про громадянство різних держав. у цій статті будуть розглянуті окремі питання набуття подвійного громадянства в україні на прикладах, насампе­ ред, Чернівецької області, визначено основні небезпеки, які пов’язані з відсутністю політичних і правових рішень щодо цього кола питань на державному рівні. на цій основі авто­ рами запропоновані можливі шляхи розв’язання проблем, які порушуються в розвідці. відзначимо, що проблема подвійного громадянства (бі­ патризму) має комплексний характер і набуває все біль­ шої актуальності в україні через вплив як зовнішніх, так і внутрішніх чинників. ускладнює ситуацію те, що в укра­ їнському політикумі та й у наукових колах немає єдності щодо вирішення проблеми подвійного громадянства й про­ понуються діаметрально протилежні підходи до її врегу­ 104 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV лювання: від обґрунтування доцільності запровадження в україні подвійного громадянства до категоричного запере­ чення можливості біпатризму. Серед вітчизняних дослід­ ників до цієї проблематики звертались, наприклад, такі на­ уковці як о. Коломієць [5], о. Копиленко [7], Г. Луцишин [9], М. Довбиш [3], п. великоречанін [2]. відсутність політич­ ного консенсусу з цього питання додатково ускладнює його вирішення і негативно позначається на морально­психоло­ гічному стані суспільства. Численні факти набуття грома­ дянства інших держав, у порушення існуючих вітчизняних правових норм, не лише підважують і без цього хиткий пра­ вопорядок в україні, але й суттєво послаблюють необхід­ ний для нормального функціонування державності сталий зв’язок між нею та громадянами, отже, й між вітчизняним суспільством та державою. підтвердженням цього є численні факти „паспортної ли­ хоманки” в Чернівецькій області [8], [1], [10], [16]. омина­ ючи детальний історичний екскурс в ґенезу цього питання, зазначимо, що населення окремих сіл і містечок в україні, згідно з новим законом румунії про громадянство та дер­ жавної програми підтримки румунської діаспори, може пре­ тендувати на отримання румунських паспортів. адже піс­ ля приходу до парламенту румунії (вибори 2009 р.) правих політичних партій теза про відродження „великої румунії” лунала з вуст представників офіційного бухаресту доволі часто. і громадяни україни, які мешкають на „історичних румунських землях”, до яких румунські радикали відносять північну буковину і бессарабію, мають право на отримання паспорта громадянина румунії. Щоправда, для цього потріб­ но продемонструвати наявність документів, що самі вони 105 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV або їхні родичі проживали (проживають) на цих землях, „відрізаних від румунії після розподілу Європи за наслідка­ ми Другої світової війни” (згідно Держпрограми підтримки румунської діаспори). цей курс окремих політиків офіційного бухаресту на „латентну експансію” за межі сучасних державних кордо­ нів румунії можна було би вважати ностальгічними екс­ цесами втраченої великодержавності, якщо би не низка важливих додаткових факторів. особливий попит і навіть певний ажіотаж щодо пропозиції отримання румунських паспортів створив вступ румунії 1 січня 2007 р. до ЄС. відтоді паспорт громадянина румунії став рівнозначним із паспортами та громадянствами всіх інших членів ЄС. іншими словами, громадяни румунії автоматично набули прав Європейського громадянства, що дозволяє їм прожи­ вати і працювати у всіх інших країнах Євросоюзу, безвізово в’їжджати в усі країни ЄС, а також Швейцарію, країни Ла­ тинської америки, Японію, країни південно­Східної азії та в багато інших країн світу, користуватись багатьма інши­ ми можливостями політичного, соціально­економічного та культурного змісту. це – вагомі переваги, яких не мають і у ближчій перспективі навряд чи матимуть власники україн­ ського паспорта. Саме низька якість життя, триваюча економічна криза та соціальна невлаштованість у країні та регіоні змушує пере­ січних українців користатись цим неоднозначним, а щодо україни в певних наслідках й не дуже­то дружнім кроком румунії і вдаватись до різних хитрощів із паспортами, точ­ ніше – з громадянством. оформлення громадянства румунії відбувається на підставі чинного законодавства цієї країни. 106 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV основним нормативним актом в цій сфері є Закон № 21/1991 про румунське громадянство [18], в ст. 10 якого зазначено: „нащадки румунів мають право відновити громадянство ру­ мунії і при цьому проживати за її межами”. цей документ доповнюється надзвичайними указами про внесення змін і доповнень до Закону № 21/1991 про румунське громадян­ ство: № 87/2007 [22], 147/2008 [19], 36/2009 [21]. останній документ скасовував навіть співбесіду (іспит) на знання ру­ мунської мови, яка пізніше була поновлена. За ініціативою колишнього президента країни Траяна бесеску 28 жовтня 2009 р. уряд румунії затвердив надзви­ чайну постанову № 36/2009 про внесення змін і доповнень до Закону про румунське громадянство № 21/1991, якою спрощувалася процедура видачі румунського громадянства іноземним особам [20]. З цього моменту нащадки румунів мали право відновити громадянство румунії (румунське громадянство) (ст. 10 Закону про румунське громадянство) і проживати за її межами. Закон не обумовлює, що це мають бути жителі бессарабії або буковини. багато мешканців цих територій були депортовані в Казахстан і в Сибір і розсія­ лися всією територією колишнього СрСр. Тому будь­який мешканець росії, білорусії, україни, Молдови, а також ін­ ших колишніх республік СрСр має право на відновлення цього громадянства. при цьому слід врахувати такі обста­ вини: 1. З 2007 р. громадяни румунії можуть безперешкодно перебувати на території усіх без винятку країн ЄС без від­ криття віз, до 3 місяців. 2. румунський паспорт дає право в’їжджати до Швей­ царії, ватикану, країн Латинської америки, аргентини, 107 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV бразилії, Мексики, Коста­ріки, пар, країн південно­Схід­ ної азії, Гонконгу, австралії, нової Зеландії та інших кра­ їн світу без оформлення візи. 3. З 2009 р. румунський паспорт дозволяє здійснювати офіційну трудову діяльність в більшості країн ЄС, в нових членах ЄС, у південних країнах: іспанії, італії, португалії, Скандинавських країнах, а також в ірландії і великобри­ танії. 4. З 01.01.2014 р. румунський паспорт дозволяє пра­ цювати в усіх країнах ЄС, включаючи традиційно закриті для трудових мігрантів високорозвинені держави: німеч­ чину, австрію, бельгію, Данію та ін. 5. наявність румунського паспорта не вимагає відмо­ ви від першого громадянства. у румунії дозволено подвій­ не громадянство. 6. З 2007 р. румунія стала членом ЄС зі спеціальним режимом, що діяв до 2013 р. включно, а вже з 2014 р. ру­ мунія стала повноправним членом ЄС. 7. отримання громадянства румунії не вимагало зна­ ння румунської мови. пізніше ця вимога була відновлена. 8. нема потреби міняти місце проживання чи зміню­ вати прописку. 9. неповнолітні діти отримують громадянство руму­ нії автоматично і безкоштовно, слідом за одним із батьків­ заявників. вочевидь, низка цих значимих прав і можливостей все ще не є доступною громадянам україни, що й підштовхує їх до отримання румунського або іншого паспорту країни­ члена ЄС. 108 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Законодавство україни, між тим, має значні прогалини щодо вирішення проблеми подвійного громадянства. про це, зокрема, свідчить аналіз чинної нормативно­право­ вої бази у цій сфері. у Законі україни „про громадянство україни” [14], прийнятому 2001 р., визначено, що законо­ давство україни про громадянство ґрунтується, відповід­ но до ст. 4 Конституції україни [6], на принципі „єдиного громадянства”. водночас у Законі немає визначення біпа­ тризму або множинного громадянства, а серед принципів державної політики (ст. 2) відсутній принцип недопусти­ мості таких випадків. натомість запобігання явищу безгро­ мадянства серед основних принципів державної політики у Законі закріплено. Якщо процес набуття українського громадянства іноземцями й відповідної втрати їхнього по­ переднього громадянства має супроводжуватись, згідно із Законом україни „про громадянство україни”, достатніми гарантіями (іноземець, який претендує на отримання укра­ їнського громадянства, має подати декларацію про відмову від іноземного громадянства та протягом двох років пода­ ти підтверджуючі документи про вихід із громадянства від уповноваженого органу відповідної держави), то процес підтвердження отримання українськими громадянами іно­ земного громадянства практично не визначений у законо­ давстві й потребує більш чіткого правового врегулювання. відповідно, особливу увагу привертає ст. 19 зазначеного Закону україни „підстави для втрати громадянства укра­ їни”. Згідно з нею, підставами для втрати громадянства україни є: добровільне набуття повнолітнім громадяни­ ном україни громадянства іншої держави; набуття грома­ дянства україни внаслідок обману; добровільний вступ на 109 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV військову службу іншої держави. Добровільним набуттям громадянства іншої держави, згідно з вказаною статтею, вважаються усі випадки, коли громадянин україни для на­ буття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством дер­ жави, громадянство якої набуто. отже, у чинному Законі не врегульовано як проблеми з подвійним громадянством, набутим особою за певних умов без особистого звернення (автоматично), так із відповідальністю за свідоме прихову­ вання подвійного громадянства. попередніми роками у верховній раді україни було заре­ єстровано низку законопроектів, які покликані розв’язати згадані недоліки вітчизняного законодавства щодо подвій­ ного громадянства, серед них, зокрема: 1) проект Закону україни „про внесення змін до Зако­ ну україни „про громадянство україни” (щодо усунення колізій, які дозволяють подвійне громадянство)” № 2752 від 05.09.2008 (поданий народними депутатами україни о.о. Зарубінським та М.М. рудченком) [13] – передбачає внести зміни до ст. 19 згаданого Закону, а саме встанови­ ти, що підставою для позбавлення громадянства україни є отримання та використання громадянином україни до­ кументів, які підтверджують громадянство іншої країни. Таким чином, особі, яка автоматично набула іноземне громадянство (наприклад, за фактом народження на те­ риторії іноземної країни), дозволятиметься збереження українського громадянства лише до моменту, коли вона скористається документами, що засвідчують її іноземне громадянство. Зважаючи на те, що отримання та викорис­ 110 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV тання документів – добровільна і свідома справа (у повно­ літньому віці), то позбавлення громадянства відповідатиме Європейській конвенції про громадянство (пункт „а” час­ тини першої статті 7), ратифікованої україною. 2) проект Закону україни „про внесення змін до деяких законодавчих актів україни (щодо відповідальності за при­ ховування факту перебування у громадянстві іншої держа­ ви або набуття такого громадянства)” № 3102 від 11.09.2008 (поданий народними депутатами україни Макієнком в.п. та Швецем в.Д.) [11] – пропонує доповнити Закон укра­ їни „про громадянство україни” ст. 191, яка встановлює обов’язок громадянина україни повідомити про факт на­ буття або перебування у громадянстві (підданстві) іншої держави (держав), а саме: протягом тридцяти календарних днів повідомити письмово про це будь­який з державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадян­ ства. За неповідомлення протягом вказаного терміну про­ понується встановити відповідальність та додати до Кри­ мінального кодексу україни нову статтю в розділі „Злочини проти основ національної безпеки україни”, встановивши кримінальну відповідальність у вигляді обмеження волі на строк до п’яти років або штрафу в розмірі десяти тисяч не­ оподатковуваних мінімумів доходів громадян. 3) проект Закону україни „про внесення змін до деяких законодавчих актів україни (щодо декларації про іноземне громадянство)” № 3102­1 від 18.11.2008 (поданий народ­ ним депутатом україни в.о. Яворівським) [12] – пропо­ нується визначити неможливість для особи мати одночас­ но громадянство україни та іншої держави. цим проектом передбачається більш докладна дефініція єдиного грома­ 111 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV дянства, яка згідно з проектом „виключає можливість одно­ часного перебування фізичної особи у громадянстві (під­ данстві) двох і більше держав, а також виключає можливість існування громадянства адміністративно­територіальних одиниць україни”. Якщо ж громадянин україни набув гро­ мадянства іншої держави, то у правових відносинах з украї­ ною, до видання указу президента україни про припинення громадянства, він визнається лише громадянином україни. Законопроектом також передбачається доповнити Закон україни „про громадянство україни” новим розділом іі­і „обов’язок громадян україни при отримання громадянства (підданства) іншої держави”, зокрема статтею 16­1 „пові­ домлення про отримання громадянства (підданства) іншої держави або держав”, згідно з якою повнолітні громадяни україни у разі добровільного отримання громадянства ін­ шої держави зобов’язані подати декларацію про наявність іноземного громадянства протягом дев’яноста календар­ них днів. відлік терміну починається з моменту отриман­ ня документа, що підтверджує громадянство (підданство) іншої держави або держав. повідомлення про наявність громадянства (підданства) іншої держави або держав має здійснюватися шляхом подання декларації про наявність іноземного громадянства до спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань громадянства. передбачається, що за неподання декларації про наяв­ ність іноземного громадянства упродовж дев’яноста ка­ лендарних днів з моменту отримання документа, що під­ тверджує громадянство (підданство) іншої держави або держав, наступає відповідальність. цим законопроектом також пропонується введення кримінальної відповідаль­ 112 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ності за неподання декларації про отримання іноземного громадянства, що карається штрафом від ста до п’ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, залежно від статусу громадянина україни (для посадових та служ­ бових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування – карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). основними нововведеннями, які запропоновані у роз­ глянутих вище законопроектах, є: • проголошення серед принципів законодавства укра­ їни про громадянство принципу неможливості існу­ вання подвійного та множинного громадянства; • встановлення обов’язку громадянина повідомляти відповідні органи державної влади про отримання громадянства іншої держави; • введення кримінальної відповідальності за прихо­ вування такого громадянства; • встановлення розмірів штрафів і термінів подання необхідних документів. на нашу думку, подані нововведення, за умови деяких уточнень, заслуговують на розгляд, а після необхідних змін і доповнень – прийняття верховною радою україни. очевидно, що при вирішенні цих питань потрібно спиратись на міжнародні норми, тим більше ті, які вже ратифіковані нашою державою. Так, наприклад, складо­ вою частиною законодавства україни про громадянство з 2006 р. стала Європейська конвенція про громадянство [4]. у ній міститься спеціальна глава V, присвячена множин­ ному громадянству, ст. 25 якої зазначає, що положення конвенції не обмежують право держави­учасниці встанов­ 113 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV лювати у своєму внутрішньодержавному праві принципи збереження або втрати громадянства при набутті грома­ дянства іншої країни. Згідно із Законом україни „про громадянство україни” питання набуття та втрати громадянства україни вирішує президент україни та Комісія з питань громадянства при президентові україни. Серед органів виконавчої влади, які беруть участь у процедурі отримання громадянства та по­ збавлення його, Законом україни „про громадянство укра­ їни” визначено „спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства” (ним на сьогодні є Міністерство внутрішніх справ україни), Мі­ ністерство закордонних справ україни та дипломатичні представництва й консульства україни, які відповідно до ст. 24–25 мають приймати документи щодо виходу з гро­ мадянства україни, вивчати наявність підстав для виходу із громадянства та перевіряти всі необхідні документи, ви­ лучати при виході з громадянства україни паспорти грома­ дянина україни та визначені в Законі інші документи. необхідно звернути увагу, що у Законі україни „про гро­ мадянство україни” серед органів державної влади, визна­ чених у відповідних питаннях, відсутні Державна прикор­ донна служби та Державна митна служби україни, які за профілем своїх повноважень можуть бути дієвим механіз­ мом виявлення у громадян україни документів, що свідчать про наявність у них громадянства інших держав. 4) проект Закону україни „про внесення змін до Кримі­ нального кодексу україни щодо відповідальності за непо­ відомлення громадянином україни про набуття іноземного громадянства” № 4116 від 7.02. 2014 (який подали народні 114 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV депутати від партії „батьківщина” олександр бригинець, Леонід Ємець та андрій павловський) [15]. у ньому про­ понується внести зміни до Кримінального кодексу, зокре­ ма, вводиться додаткова стаття, в якій передбачено пока­ рання у вигляді позбавлення волі громадянина україни у випадку порушення ним обов’язку щодо повідомлення про набуття іноземного громадянства. Залежно від міри зло­ вживання подвійним громадянством передбачено штраф в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів грома­ дян, або позбавлення волі на строк від 3 до 10 років. най­ менша міра відповідальності передбачається для рядових громадян, які, маючи незаконне подвійне громадянство, не користуються своїм голосом на виборах, а найбільша – для чиновників, які мають доступ до державної таємниці. вочевидь, за сучасних геополітичних умов масове на­ дання другого громадянства громадянам україни може сприйматися як акт гібридної агресії проти української держави з боку сусідніх країн і матиме, передусім, нега­ тивні наслідки, що обумовлюється особливостями розви­ тку тих держав, які перебувають на шляху становлення. біпатризм гальмує процес формування спільних ціннос­ тей, пріоритетів розвитку політичної нації та, відповідно, єдності народу, нівелює міцність стійкого юридичного та політичного зв’язку, який існує між громадянином і дер­ жавою, послаблюючи стрижневий інститут державної системи – інститут громадянства. наслідком поширення практики набуття подвійного громадянства можуть стати міжнародні конфлікти, послаблення спроможності держа­ ви впливати на своїх громадян, а також належно захищати їхні інтереси за кордоном. 115 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Яскравим прикладом­застереженням для україни щодо ймовірності такого втручання у справи іншої держави ста­ ла практика надання росією її громадянства в південній осетії [17, с. 103–104], до того ж, здійснювана нею в той час, коли вона виконувала миротворчу місію і запевняла міжнародне співтовариство у своїй відданості принципам збереження територіальної цілісності Грузії. попри цю офіційну позицію й відповідну риторику, переважна біль­ шість мешканців конфліктного регіону за роки російського умиротворення отримали громадянство рФ. Саме остання обставина пізніше була використана як casus belli Кремлем у російсько­грузинській війні серпня 2008 року, під при­ водом захисту інтересів своїх громадян. внесення цією країною до кола поняття „співвітчизники” всіх мешканців пострадянських країн поруч із агресивною пропагандою та відстоюванням офіційною росією концепції „захисту російськомовного населення” творять додаткові загрози на всьому пострадянському просторі. україні з 2014 р. до­ водиться безпосередньо відчувати трагічні наслідки такої агресивної політики щодо неї. немає підстав очікувати, що такі небезпечні прецеденти не будуть повторені й іншими країнами в майбутньому. окрім цього, біпатризм часто використовується для ухи­ лення від виконання обов’язків громадянина перед держа­ вою (військова служба, сплата податків), для уникнення або полегшення кримінальної діяльності. низка антимобіліза­ ційних виступів на теренах Чернівецької області в 2014 – 2015 рр. показали, що сили, які готові скористатись слабко­ стями україни, є як у нашій державі, так і за її межами. 116 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Висновки та рекомендації у разі обрання україною, серед інших можливостей, кур­ су на збереження інституту єдиного громадянства, державі доречно визначитись із заходами правового та політичного його зміцнення. Такими в політико­правовій площині мо­ жуть стати, зокрема, подальші кроки. 1) необхідно внести зміни до Закону україни „про гро­ мадянство україни” в частині доповнення принципів, на яких ґрунтується законодавство україни про громадянство, принципом недопустимості подвійного та множинного гро­ мадянства з одночасним законодавчим визначенням суті цих понять з метою їх однозначного розуміння суб’єктами за­ стосування, а також запровадження обов’язку громадянина повідомляти відповідні органи державної влади про отри­ мання ним громадянства іншої держави. 2) в україні необхідно запровадити чіткий механізм де­ кларування подвійного громадянства та його встановлення. 3) у Законі „про громадянство україни” доцільно вста­ новити зобов’язання для Державної прикордонної служби україни та Державної митної служби україни у разі виявлення наявності іноземного паспорта у громадянина україни пові­ домляти про цей факт та про реквізити документа Комісію з питань громадянства при президентові україни, Міністер­ ство внутрішніх справ україни та Міністерство закордонних справ україни з метою відповідного реагування. 4) Доречно внести зміни до Кримінального кодексу україни у частині введення чітко визначеної правової від­ повідальності за приховування подвійного (множинного) громадянства. 117 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 5) Доцільно активізувати роботу Міністерства закордонних справ україни щодо продовження та поглиблення практики укладання двосторонніх або багатосторонніх міжнародних угод стосовно запобігання випадкам подвійного громадян­ ства або, принаймні, врегулювання їх наслідків. 6) безсумнівно, що пріоритетним напрямом на шляху до вирішення проблеми подвійного громадянства в україні на сьогодні було і залишається виконання критеріїв плану дій з лібералізації візового режиму. при цьому перспективи безві­ зового режиму для україни залежать від 3 чинників, а саме: політичної готовності ЄС, технічної готовності україни та безпекової ситуації на європейському континенті. Ситуація на близькому Сході та на Донбасі як наслідок, міграційна криза ЄС поставили під сумнів якщо не позитивне рішення ЄС щодо надання україні безвізового режиму, то принаймні терміни його прийняття та умови подальшої практичної ре­ алізації. Слід відзначити, що україна виконала свою частину зобов’язань, що стосуються попередніх умов отримання без­ візового режиму. основними завданнями уряду, при цьому, залишається забезпечення ефективної діяльності національ­ ного антикорупційного бюро, національного агентства з пи­ тань запобігання корупції і антикорупційного прокурора, що є критично важливим для довіри владі в україні з боку ЄС. водночас гострота суспільної полеміки навколо питань про подвійне громадянство та їх прийнятне розв’язання без­ умовно залежать від успіхів україни на шляху зміцнення її безпеки, належного реформування її соціально­економічної політики, посилення спроможності держави забезпечити очікуваний рівень захисту своїх громадян, формувати гідну перспективу їх подальшого життя в єдиній, суверенній, демо­ 118 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV кратичній та правовій державі. Лише за умови позитивного вирішення цих стратегічних завдань ті чи інші заходи обме­ жувального характеру матимуть позитивні наслідки для ро­ звитку української держави, безпеки і добробуту її громадян. Список використаних джерел 1. бостан С.и. особенности межэтнических отношений и защиты прав национальных меньшинств в отношениях румынии и украины в контексте европейских и евроатлантических интеграционных процес­ сов // вісник національного університету „Юридична академія укра­ їни імені Ярослава Мудрого”. Серія: Філософія, філософія права, по­ літологія, соціологія. 2012. №2 (12). URL: http://cyberleninka.ru/article/n/ osobennosti­mezhetnicheskih­otnosheniy­i­zaschity­prav­natsionalnyh­ menshinstv­v­otnosheniyah­rumynii­i­ukrainy­v­kontekste­evropeyskih (дата обращения: 13.02.2017). научная библиотека КиберЛенинка: http://cyberleninka.ru/article/n/osobennosti­mezhetnicheskih­otnosheniy­i­ zaschity­prav­natsionalnyh­menshinstv­v­otnosheniyah­rumynii­i­ukrainy­ v­kontekste­evropeyskih#ixzz4Ya2N5Ycs 2. великоречанін п.о. Множинне громадянство: конституційно­ правове дослідження. Diss. одеса, 2015 [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/2379 3. Довбиш М.о. актуальність подвійного громадянства в україні. Теоретичні і практичні наукові інновації [Електронний ресурс]. – режим доступу: URL: http://xn­­e1aajfpcds8ay4h. com. ua/iles/image/konf_13/ doklad_13_4_06. pdf. 4. Європейська конвенція про громадянство: Конвенція, Міжна­ родний документ, Доповідь від 06.11.1997 № ETS № 166 [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_004 5. Коломієць о.а. інститут подвійного громадянства (біпатризму) у міжнародному праві: проблеми і перспективи // наукові праці Мауп, 2010. – С. 296–301 6. Конституція україни: Закон від 28.06.1996 № 254к/96­вр // ві­ домості верховної ради україни. – 1996. – № 30. – С. 141. 7. Копиленко о. проблеми подвійного громадянства в законодав­ стві україни // Юридичний вісник україни, 1999. – № 4. – С. 28–31. 8. Круглашов а.; Щербатюк о. регіональні аспекти діяльності груп інтересів в україні (на прикладі Чернівецької області) // науко­ 119 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ві записки [інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. і.Ф. Кураса]. – 2013. випуск 5. – С. 290–306. 9. Луцишин Г.і. подвійне громадянство: „розмивання” політич­ ної нації чи євроінтеграція [інтернет­ресурс). – режим доступу: http:// archive. nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/slv/2012_14/st48. pdf (2012) 10. Мельничук і. проблема паспортизації румунією українсько­ го населення: сучасні реалії та можливі наслідки розвитку подій [Електронний ресурс]. − режим доступу: http://bukinfo.com.ua/index. php?mcmd=shownews&lid=8478 11. про внесення змін до деяких законодавчих актів україни (щодо відповідальності за приховування факту перебування у громадянстві ін­ шої держави або набуття такого громадянства): проект Закону україни від 02.09.2008 № 3102; дата розгляду: 11.09.2008; прийнятий за осно­ ву 02.06.2009 [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://search. ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF2E600B.html 12. про внесення змін до деяких законодавчих актів україни (щодо декларації про іноземне громадянство): проект Закону україни від 15.09.2008 № 3102­1; дата розгляду: 02.06.2009; відхилений вр укра­ їни 02.06.2009 [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://search. ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/LF2E601B.html 13. про внесення змін до Закону україни «про громадянство укра­ їни» (щодо усунення колізій, які дозволяють подвійне громадянство): проект Закону україни від 10.07.2008 № 2752; дата розгляду: 05.09.2008; прийнятий за основу: 02.06.2009 [Електронний ресурс]. – режим досту­ пу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF24G00B.html 14. про громадянство україни: Закон від 18.01.2001 № 2235­III // відомості верховної ради україни. – 2001. – № 13. – С. 65. 15. проект Закону україни «про внесення змін до Кримінального кодексу україни щодо відповідальності за неповідомлення громадяни­ ном україни про набуття іноземного громадянства» від 7 лютого 2014 р. за № 4116: проект Закону україни від 07.02.2014 № 4116; дата роз­ гляду: 07.02.2014 [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://search. ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/LG36C00A.html 16. ротар н. Етнонаціональний вимір політичних ідентичностей у локальних спільнотах: чернівецький приклад // політичний менедж­ мент, 2013. ­ № 59. – С. 95–106. 17. Соловей Г. Грузино­російська війна на Кавказі: історія, причини і наслідки // науковий часопис. національний педагогічний університет імені М.п. Драгоманова. – Серія 22. політичні науки та методика ви­ 120 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV кладання соціально­політичних дисциплін. – Київ, 2009. – випуск 1. – С. 103–104. 18. Legea nr. 21/1991 (*republicată*) privind cetățenia română [Елек­ тронний ресурс]. – режим доступу: https://www.sri.ro/isiere/legislatie/ L21­1991.pdf 19. Ordonanţa de urgenţă a Guvernului nr. 147/2008 pentru modiicarea şi completarea Legii cetăţeniei române nr. 21/1991, publicată în Monitorul Oicial al României, Partea I, nr. 765 din 13 noiembrie 2008, aprobată cu modiicări şi completări prin Legea nr. 171/2009, publicată în Monitorul Oicial al României, Partea I, nr. 321 din 14 mai 2009 [Електронний ресурс]. – ре­ жим доступу: http://legislatie.just.ro/Public/DetaliiDocumentAis/99122), 36/2009 20. Ordonanţa de urgenţă a Guvernului nr. 36/2009 pentru modiicarea şi completarea Legii cetăţeniei române nr. 21/1991, publicată în Monitorul Oicial al României, Partea I, nr. 259 din 21 aprilie 2009, aprobată cu modiicări şi completări prin Legea nr. 354/2009, publicată în Monitorul Oicial al României, Partea I, nr. 781 din 16 noiembrie 2009 [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://legislatie.just.ro/Public/DetaliiDocumentAis/104901 21. Ordonanţa de urgenţă a Guvernului nr. 36/2009 pentru modiicarea si completarea Legii cetateniei romane nr. 21/1991 // Monitorul Oicial al Romaniei. – Partea I. – Nr. 259. – 21 aprilie 2009. 22. Ordonanţa de urgenţă a Guvernului nr. 87/2007 pentru modiicarea Legii cetăţeniei române nr. 21/1991, publicată în Monitorul Oicial al României, Partea I, nr. 634 din 14 septembrie 2007, aprobată cu modiicări şi completări prin Legea nr. 70/2008, publicată în Monitorul Oicial al României, Partea I, nr. 283 din 11 aprilie 2008 [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://legislatie.just.ro/Public/DetaliiDocumentAis/85351 Kruglashov Anatoliy, Rudenko Oksana THREATS OF dESTROYING THE INSTITUTE OF CITIzENSHIP IN UKRAINE ANd SOME MEASURES OF OVERCOMING THEM Abstract. this article considers some threats related to ukrainian citizenship institute as they occurred in recent storming years. authors have analyzed those threats making focus on the situation with dual citizenship in chernivtsi oblast. Ro- 121 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV manian laws and policy have been reviewed with authors. the example of Russian policy towards South osetia also has been regarded and outlined. Some legislative initiatives in ukrainian Parliament are characterized also. finally, authors linked the solution of ukrainian citizenship to the success of key strategic reforms and major betterment of both domestic and geopolitical stance of ukraine. they propose some practical steps to be undertaken in the national legislation and Public policy aimed into the resolution of existing challenges of ukrainian citizenship. Keywords: citizenship of ukraine, challenges of national Security, Romanian policy, Russia. Круглашов Анатолий, Руденко Оксана УГРОЗы РАЗМыВАНИя ИНСТИТУТА ГРАЖДАНСТВА В УКРАИНЕ И ВОЗМОЖНыЕ МЕРы Их ПРЕОДОЛЕНИя Аннотация. в статье рассмотрены проблемные аспекты двойного (множественного гражданства) в украине, главным образом, на примере черновицкой области. Проанализированы основные причины возникновения такой опасной ситуации, подчеркнуты те угрозы национальной безопас- ности, которые она представляет. рассмотрены усилия отечественных законодателей по их решению, а также предложены новые политические и правовые шаги в этом направлении. Обращено внимание на принципиаль- ные политические задачи, которые необходимо решить, чтобы обеспечить эффективное функционирование института национального гражданства. Ключевые слова: гражданство украины, вызовы национальной безо- пасности, политика румынии, россия. 122 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Савойська Світлана КОМУНІКАТИВНИй АСПЕКТ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ цЕНТРАЛЬНИх І МІСцЕВИх ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У СУЧАСНІй УКРАЇНІ: КОНСТРУКТИВНИй І ДЕСТРУКТИВНИй ВИМІРИ Анотація. актуальним предметом дослідження є конструктивний і деструктивний аспекти мовної політики центральних та місцевих органів державної влади. акцентується увага на комунікативному ас- пекті розвитку мовної політики в окремих галузях суспільно-політично- го життя країни, зокрема в освітній, інформаційній та законодавчій. стверджується, що усі проблеми, які виникають на державному рівні, пов’язані з браком комунікації, яка не завжди є правдивою, відкритою, бажаною, відвертою і якісною. на цій основі запропоновано інструмен- ти зближення та порозуміння різних політичних сил тієї чи іншої влади на тому чи іншому етапі розвитку української незалежної держави. Ключові слова: місцевий, конструктивний, державна влада, де- структивний, комунікативний, мовна політика, центральний, сучасна україна. Постановка проблеми Комунікативний аспект мовної політики центральних та місцевих органів державної влади формується під час врегулювання політичної кризи, обговорення важливих проблем, вироблення певних рішень, ухвалення законів, проведення виборчої кампанії тощо. в основі політичної комунікації перебуває мова, яка дає змогу інститутам вла­ ди виконувати специфічні функції з управління державою і суспільством, ухвалювати раціональні рішення щодо функціонування, розвитку, поширення та вивчення мов у навчально­виховному, законодавчому, інформаційному 123 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV та ін. процесах держави. Держава та її інституції мають використовувати такі мовно­комунікативні форми, які би згладжували протиріччя між політичними комуніканта­ ми та долали той комунікаційний вакуум, який виник у відносинах правлячої влади з опозицією та політичними спільнотами. однак брак комунікативної толерантності і культури призвів до того, що упродовж усього періоду існування української незалежності жодна влада як на­ лежить не опікувалася мовними проблемами, тому мовна політика центральних та місцевих органів влади не мала можливості належним чином оцінити мовну ситуацію у країні та зважено підійти до її розв’язання. на цій основі почала формуватися деструктивна мовна політика влади, яка, починаючи із середини 1990­х рр., стала контролюва­ ти, перекручувати і коригувати інформацію у координатах лінійної тріади: „правда – напівістина – брехня”, а також гальмувати процес поширення української мови як дер­ жавної, розвиток мов національних меншин і тих мов, що перебувають на межі зникнення, особливо на Сході та пів­ дні держави, а також формування української політичної нації [12]. це призвело до розколу українського полікуль­ турного суспільства за ідеологічною та мовно­політичною ознаками, якщо зважити, що функціонування української мови на півдні і Сході україни, а також в ар Крим було звужено домінуванням російської мови, яка широко вико­ ристовується у галузях права, освіти, засобах масової ін­ формації, видавничій справі, у повсякденному спілкуванні тощо. Мета дослідження: проаналізувати сутність комуніка­ тивного аспекту мовної політики центральних та місце­ 124 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV вих органів державної влади; показати конструктивні й деструктивні виміри мовної політики на різних етапах її формування та розвитку. Виокремлення невирішених раніше частин загаль- ної проблеми. незважаючи на те, що мовно­політичні комунікації виникли ще за доби античності, розвивали­ ся філософами та ученими різних закордонних держав, в україні такі наукові праці у галузі політичних наук вини­ кли лише протягом останніх десяти років. аналіз першо­ джерел указує на те, що потреба у науковому осмисленні комунікативного аспекту мовної політики центральних та місцевих органів державної влади є актуальною і водночас такою, яка цими дослідженнями не вичерпується: відчува­ ється гостра потреба у комплексному дослідженні пробле­ ми, яка би повною мірою та всебічно висвітлила комуніка­ ційні та інші проблеми мовної політики полікультурного українського суспільства. Тому піднята нами проблема буде мати своє продовження у наступних дослідженнях на­ уково­дослідної проблеми, яка розробляється у межах ка­ федри політичних наук Кнубіа. Аналіз останніх досліджень і публікацій та виклад основного матеріалу. Комунікативний аспект мовної по­ літики має давню історію: важливу увагу комунікативній політиці приділяли античні філософи і закордонні учені, які розглядали комунікації як специфічну сферу людської діяльності, яка тісно пов’язана з мовою. окремі аспекти зазначеної проблеми вивчали та аналізували як зарубіж­ ні (аристотель, К. апель, Ю. Габермас, н. Луман, а. Со­ ловйов, н. Чернов, М. Губін та ін.), так і вітчизняні вчені (н. адубецька, а. акайомова, Ю. бадзьо, М. Головатий, 125 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV і. варзар, М. василик, в. власов, С. Денисюк, а. Єрмо­ ленко, о. Зернецька, о. Караткевич, Л. нагорна та інші). на думку багатьох учених, однією із версій розпаду ім­ перій, зокрема російської, була деструктивна мовна полі­ тика держави, яка не завше опиралася на факти та мала декларативний характер, що призвело до втрати довіри до комуністичної ідеології та її комунікаційної політики. у європейських демократичних державах політичні ко­ мунікації, які тісно пов’язані з інформацією, виконують важливу роль у знаходженні спільної мови між владою та її опонентами, владою та громадянським суспільством, в ухваленні політичних рішень тощо. велику увагу кому­ нікаційній політиці приділяв аристотель. ідеальною, за його вченням, держава може бути лише тоді, коли і грома­ дяни, і політики будуть рівними перед законом і самими собою, зможуть вільно спілкуватися як рівний із рівним. Його вчення розвивали софісти, які поширювали знання про політичні комунікації, навчали мудрості, ораторському мистецтву, мистецтву сперечатися, доводити власну думку, виступати у суді, на народних зборах тощо [2]. Сучасний словник­мінімум іншомовних слів визначає термін „кому­ нікація” як повідомлення інформації, яка спрямовується від однієї людини до іншої або кількох інших; спілкування, яке ґрунтується на взаєморозумінні; процес поширення ін­ формації за допомогою технічних засобів [10, с. 326], що широко застосовується у наш час. Майже так само трактує це поняття новий тлумачний словник української мови: він визначає комунікацію як спілкування або місце, де сходять­ ся і перетинаються шляхи сполучення, тобто лінії зв’язку [7, с. 307]. політологічний довідник термін „комунікація” 126 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV трактує як шлях повідомлення, спілкування, передача ін­ формації – надзвичайно важливі процедури в практиці влади; обмін інформацією між двома і більше людьми, суб’єктами влади тощо [8, с. 277]. За політологічним слов­ ником термін „комунікація” (від лат. communico – спілкуюся з кимось) означає спілкування, передача інформації, процес інформування широких мас із використанням технічних за­ собів масової комунікації (преси, радіо, телебачення тощо) [9, с. 399]. Засобам масової комунікації приділяли велику увагу у сучасній україні на першому етапі українського державо­ творення (1989–1996 рр.). починають виникати розробки ві­ тчизняних учених комунікативного спрямування, яскравим представником якого став вітчизняний науковець і. варзар [5]. він значно розширив коло досліджень цього напряму, де йдеться про конструктивну мовну політику центральної влади, яка на початку 1990­х рр., порівняно з іншими екс­ президентами незалежної україни, більше прагнула до по­ розуміння із місцевою регіональною владою, опонентами та громадянським суспільством, яке почало зароджуватися [3]. історіологія вітчизняної науки вказує на ті етапи життєдіяль­ ності української держави, які можна назвати конструктив­ ними, – це ухвалення закону „про мови в українській рСр”, що уперше в історії українського народу підняв статус укра­ їнської мови до рівня державної (офіційної), і це має вели­ чезне історичне значення. не менш важливою подією для українського народу було ухвалення Декларації про державний суверенітет, проголо­ шення незалежності україни; проведення всеукраїнського референдуму, який підтвердив наміри української полікуль­ 127 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV турної спільноти жити у незалежній державі; ухвален­ ня Конституції україни, яка закріпила державний статус української мови Статтею 10 Конституції україни, рішен­ ня Конституційного Суду про обов’язкове послуговування українською мовою та використання її на державній служ­ бі, у діловій сфері тощо [14]. у 1994 р. до мовної політики центральної влади вини­ кла опозиція, яка гальмувала поширення української мови на Сході і півдні держави, розвиток ринкових відносин та демократичний поступ україни. про це свідчить де­ структивна комунікаційна мовна політика екс­президента Л. Кучми, яку відзначаємо при ухваленні законів (1999, 2003 рр.) „про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”. Зазначена мовна політика цього прези­ дента завершилася розколом українського суспільства і по­ маранчевою революцією. в основі розколу лежала мовна політика центральної і місцевої влади, яка, з одного боку, їх роз’єднувала, з іншого, об’єднувала, бо спиралася на поро­ зуміння, що підкріплювалося спільними ідеями і комуніка­ ційною політикою, яка для однієї частини суспільства була коструктивною, для іншої – деструктивною. вітчизняні учені таку комунікаційну політику також пояс­ нювали по­різному. Зокрема а. акайомова під терміном „ко­ мунікація” розуміє встановлення контактів між суб’єктами, форми взаємозв’язку, сам акт спілкування, повідомлення, засіб зв’язку, а також процес перетворення певних повідо­ млень у загальне надбання, з чим в українському суспільстві були серйозні проблеми. політична комунікація − це процес взаємодії політичних суб’єктів на основі обміну інформаці­ єю та безпосереднього спілкування, а також засоби і способи 128 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV цієї взаємодії, яка в українських реаліях розколює спільноту за ідеологічною, мовно­політичною, культурною та регіо­ нальною ознаками. Завдяки політичній комунікації можна оприлюднити і роз’яснити рішення, отримати політичну під­ тримку, відзвітувати, створити імідж, обмінятися інформаці­ єю тощо. але це більше стосується демократичного суспіль­ ства, де діють свобода слова, зібрань тощо. Коло учасників масової політичної комунікації у таких суспільствах, засо­ бом якої є мас­медіа, об’єднує громадян, політичні організа­ ції, державні інститути тощо [1, с. 87–91]. відсутність конструктивної комунікаційної політики між державною та опозиційною владами поглибила мовно­полі­ тичну кризу в україні на другому етапі (1997–2004 рр.) укра­ їнського державотворення. про це свідчили протистояння, які виникли між цими інституціями, та революційні події, під час яких відбувся сепаратистський Сєверодонецький з’їзд, на якому було проголошено створення південно­Схід­ ної республіки. брак конструктивної комунікативної політи­ ки між опонентами та втручання росії у внутрішні справи українського народу лише загострили і так складну політич­ ну ситуацію у державі. це призвело до нових протистоянь, які відбулися між центральною та місцевою владами на тре­ тьому етапі (2005–2009 рр.). не сприяли налагодженню конструктивної мовної полі­ тики на цьому етапі і протистояння, які виникали між цен­ тральною владою екс­президента в. Ющенка і місцевою регіональною владою півдня і Сходу україни, що можна показати у вигляді тріади: національно­демократичні полі­ тичні сили, з одного боку, проросійські партії, організації та рухи, з іншого, та відсутність комунікації між ними. Що сто­ 129 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV сується політичної комунікації, то Л. нагорна розуміє її як інструмент влади, завдяки якому остання при нагоді може підпорядковувати соціально­політичні спільноти, легітимі­ зувати інститути влади та маніпулювати свідомістю людей. Ділові папери, якими користується влада у своїй діяльності, є аналітичними матеріалами, концепціями і коментарями, а водночас – інструментами висловлювання, сприйняття і мо­ білізації об’єкта до певних дій [6]. у зв’язку з деструктивною діяльністю мовної політики влади на третьому етапі виникло таке явище як „парад мов­ них суверенітетів”, що охопило майже усі галузі суспільно­ політичного життя держави, зокрема освіту, ЗМі, законодав­ чу, релігійні інституції тощо. підсилювали кризову ситуацію у державі на цьому етапі внутрішні проблеми, відсутність розуміння і комунікації між екс­президентом в. Ющен­ ком і тодішнім прем’єр­міністром Ю. Тимошенко. Такою деструктивною ситуацією скористалися проросійські мас­ медіа, які, по суті, поглиблювали розкол між центральною і місцевою владами та опозицією. у зв’язку із цим рішення влади ухвалювали не у відповідності, а всупереч одержува­ ній інформації [11]. опозиційна влада скористалася демократичними завою­ ваннями, внутрішньополітичною комунікаційною кризою, яка мала місце у міжвладних стосунках, взяла реванш і пе­ ремогла на чергових президентських виборах. у зв’язку із цими змінами розпочався четвертий етап (2010–2014 рр.) українського державотворення, характерними ознаками яко­ го був брак толерантності, довіри і розуміння між опозицій­ ною і центральною владами, байдужість і навіть ворожість останньої до національних інтересів і цінностей, зокрема 130 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV української мови і культури, що призвело до їх ігнорування і скорочення в усіх галузях суспільно­політичного життя дер­ жави. обмеження свободи слова, закриття україномовних телепередач і програм, скорочення друкованих україномов­ них ЗМі, заборона зібрань і демонстрацій підсилили кризову ситуацію в україні, яка у кінці 2013 – на поч. 2014 рр. пере­ творилася на відкрите збройне протистояння, що закінчило­ ся багатьма жертвами і перемогою опозиційних політичних сил, які сформували нову владу. у зв’язку із цим мовно­політичну комунікацію варто розу­ міти як феномен, що забезпечує зв’язок між суб’єктом, який виробляє і розповсюджує політичну інформацію і її спожи­ вачем. це моделювання та вибудовування політичною вла­ дою необхідних для неї відносин із громадськістю та опо­ зицією, аби не допустити їх до засобів масової інформації та комунікації [13]. у зв’язку з кардинальними змінами, що відбулися в усіх сферах суспільно­політичного життя українського суспіль­ ства і держави, в історії українського державотворення роз­ почався п’ятий етап (лютий 2014 р.), який триває і наразі. нинішня влада, на відміну від попередньої, змінила вектор розвитку держави з євразійського на європейський, прове­ ла президетські і парламентські вибори, тісно співпрацює з державами Євросоюзу, налагодила конструктивні стосунки з партнерами із коаліції. намагається також налагодити вза­ єморозуміння і співпрацю з опозицією, але поки що безпер­ спективно, що змусило президента розпустити верховну раду та оголосити дочасні вибори. незважаючи на певні зусилля нинішньої влади, подібне синтезування владних та опозиційних політичних сил було 131 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV спрямоване на досягнення політико­комунікативного ефек­ ту „зворотнього зв’язку”. аби так не відбувалося, відверту опозиційність двох гілок влади, на слушну думку Ю. бадзьо, варто ґрунтувати не на політичному поборюванні політич­ них опонентів за будь­яку ціну, а на конструктивній критиці, що обґрунтовує альтернативний погляд на проблеми й си­ туації [4, с. 10]. але кардинально змінити ситуацію, яка не змінювалася протягом усіх років незалежності, поки що не вдається. Висновок. Діяльність центральних і місцевих органів влади може вважатися конструктивною лише тоді, коли ре­ зультати проведення мовної політики будуть відповідати реальним потребам різноетнічних і багатомовних грома­ дян, їх комунікативним потребам та очікуванням. Комуні­ кативний аспект мовної політики влади формується під час ухвалення законів, вироблення політичних рішень, прове­ дення виборчих кампаній, зустрічей з колегами по партії, опонентами та виборцями. у демократичному суспільстві цетральна і місцева влади не повинні боротися між собою, а влада на усіх рівнях мусить знаходити спільну мову з усі­ ма, зокрема і з опозицією, разом працювати над розбудо­ вою української держави, формуванням національної сві­ домості у молодого покоління, розвитком громадянського суспільства, нових комунікативних відносин, створенням політичної нації у сучасній україні, об’єднувати полярні політичні сили, політикум. влада і суспільство мусять мати спільні інтереси й національні цінності, зокрема – укра­ їнську мову, а також культуру етнографічних та етнічних груп. 132 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Список використаних джерел 1. акайомова а. політична комунікація як процес взаємодії полі­ тичних суб’єктів / а. акайомова // політичний менеджмент. – №1. – 2011. – С. 87–91. 2. аристотель. политика / аристотель // Собр. соч.: в 4 т. – М., 1960. – Т. 2. 3. бабкіна о. Держава і громадянське суспільство: комунікацій­ ні аспекти і протиріччя третього століття [Текст] / о.в. бабкіна // PR в органах державної влади та місцевого самоврядування: [монографія] / о.в. бабкіна, в.в. басалюков, в.М. бебік та [ін.]; за заг. ред. в.М. бе­ біка, С.в. Куніцина. – К., Сімферополь: Мауп, 2003. – 405 с. 4. бадзьо Ю. україна: четверта спроба або чи виживуть українці? Ю. бадзьо // розбудова держави. – №10. – 1995. 5. варзар і. політична етнологія: пропедевт. курс: авт. підруч. / і.М. варзар. – К.: персонал, 2011. – 354 с. 6. нагорна Л., верменич Я. Мовна політика і національна самосві­ домість: уроки минулого і сьогодення / національна культура в сучасній україні (Голова редакційної колегії і.Ф. Курас). – К.: асоціація „украї­ но”, 1995. – С.261. – 336 с. 7. новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах. Том 3 / укладачі: в.в. Яременко, о.М. Сліпушко. – Київ: видавництво „аконіт”, 2001. – 927 с. 8. обушний М., Коваленко а., Ткач о. політологія: Довідник / За ред. М.і. обушного. – К.: Либідь, 2009. – 501 с. 9. політологічний словник: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. М.Ф. Головатого та о.в. антонюка. – К.: Мауп, 2005. – 792 с. 10. Сучасний словник­мінімум іншомовних слів: близько 9000 слів / уклали: о.і. Скопненко, Т.в. цимбалюк. – К.: Довіра, 2008. – 798 с. 11. Chernov N. Transformation of media advertising picture of peace in the era of post­industrial society / N. Chernov // European Science and Technology [Text]: materials of the V international research and practice conference, Vol. II, Munich, October 3rd – 4th, 2013 / publishing ofice Vela Verlag Waldkraiburg – Munich – Germany, 2013. – P. 277–280. – 472 p. 133 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 12. Gubin M. Information policy in Russia as a factor of security of political power / M. Gubin // European Applied Sciences. – Nationales ISSN – Zentrum für Deutschland. – № 6. – 2013 (Juni). – Volume 1. – P. 115–116. 13. Savoyska S. Methodology of research of factor of linguistic com­ munication is in the viable context of political sphere / S. Savoyska // Eu­ ropean Applied Sciences. Section 8. Political science. – № 6. – 2013(June). – P. 122–125. 14. Savoyska S. Key sources of the phenomenon „Language political communications” / S. Savoyska // Science and World International scientiic journal”. – Volgograd: Publishing House „Scientiic survey”, № 2 (2), 2013. – P. 189–191. Savoyska Svitlana COMMUNICATIVE ASPECTS OF LANGUAGE POLICY CENTRAL ANd LOCAL GOVERNMENT IN MOdERN UKRAINE: CONSTRUCTIVE ANd dESTRUCTIVE dIMENSIONS Abstract. Topical subject of study is constructive and destructive as- pects of the language policy of the central and local authorities. attention is focused on the communicative aspect of language policy in some areas of social and political life of the country, particularly in education, informa- tion and legislation. It is alleged that all the problems that arise at the state level related to the lack of communication that is not always true, open, desirable, honest and quality. on this basis the convergence of tools and understanding of different political forces of a government at some stage of the ukrainian independent state. Keywords: local, constructive, government, destructive, communica- tive, language policy, central, modern ukraine. 134 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Савойская Светлана КОММУНИКАТИВНый АСПЕКТ яЗыКОВОй ПОЛИТИКИ цЕНТРАЛЬНых И МЕСТНых ОРГАНОВ ГОСУДАРСТВЕННОй ВЛАСТИ В СОВРЕМЕННОй УКРАИНЕ: КОНСТРУКТИВНыЕ И ДЕСТРУКТИВНыЕ ИЗМЕРЕНИя Аннотация. актуальным предметом исследования является кон- структивный и деструктивный аспекты языковой политики цен- тральных и местных органов государственной власти. акценти- руется внимание на коммуникативном аспекте развития языковой политики в отдельных отраслях общественно-политической жизни страны, а особенно в образовательной, информационной и законода- тельной. утверждается, что все проблемы, возникающие на государ- ственном уровне, вызваны недостатком коммуникации, которая не всегда является правдивой, открытой, откровенной, желанной и ка- чественной. на этой основе предложено инструменты сближения и понимания разных политических сил той или иной власти на том или ином этапе развития украинского независимого государства. Ключевые слова: местный, конструктивный, государственная власть, деструктивный, коммуникативный, языковая политика, цен- тральный, современная украина. 135 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Павко Анатолій ОСНОВНІ ТЕНДЕНцІЇ І НАСЛІДКИ НЕОПАТРІМОНІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЗНАННя В УКРАЇНІ Анотація. у статті на основі критичного використання матері- алів вітчизняних та зарубіжних соціогуманітарних видань здійснено спробу розкрити сутність і прикметні риси неопатрімоніальної по- літики знання в україні. у ній акцентується увага на необхідності вироблення та реалізації альтернативної моделі політики у царині отримання наукових ступенів. Ключові слова: влада, наука, науковий ступінь, неопатріомоніа- лізм, політика знання. К омплексне, системне дослідження політики знання, її структурних складових в контексті тенденцій неопа­ трімоніалізму та глобальних трансформацій треба, на нашу думку, віднести до пріоритетних напрямів розвитку сучас­ ної політичної думки. Традиційно політика знання базується на змісті та напрямах взаємодії науки і влади. розкриваю­ чи механізми взаємозв'язку знання та влади, потрібно ви­ ходити з того, що наука розвивається не імманентно, а під впливом певних соціальних та політичних обставин, які від­ биваються на її важливих методологічних характеристиках. наприклад, середньовічний університет являв собою своє­ рідну цехову корпорацію для збереження істини, система­ тизації та упорядкування наявних знань, а не для отриман­ ня нових. історичний досвід засвідчує, що деякі повчальні аспекти взаємовідносин влади і науки дістали яскраве вті­ лення в епоху великої французької революції. у цей період 136 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV наука намагалась довести свою придатність до вирішення практичних проблем, а влада, натомість, підтримувала її че­ рез практичну корисність [11, c. 107]. потрібно підкресли­ ти, що розвиток науки є однією з необхідних, імперативних умов успішного просування нашої країни у цивілізаційний світ, систему європейських цінностей. адже наука виробляє нове знання і шукає шляхи його практичного застосування в межах чинних соціальних, культурних, політичних, еконо­ мічних, ціннісних умов і традицій [4, c. 8]. у системі цін­ ностей, які створені європейськими націями і домінують сьогодні в цивілізованому світі, науці та політиці щодо неї належить чільне місце. важливо у цьому зв’язку зробити акцент на тому, що Європа вперше створила феномен емпі­ ричної і теоретичної науки, тобто систему критеріїв, за яки­ ми певні припущення сприймаються науковою спільнотою як істинні або відкидаються як хибні, знання будуються на абстрактних об’єктах, набувають форм логічно системати­ зованої, внутрішньо несуперечливої наукової теорії та інтер­ претуються на даних експерименту і спостереження [2, с. 3]. Гіпотетично можна стверджувати, що вектор, стратегічні напрямки політики знання визначаються особливостями по­ літичного режиму. Зазначимо, що політика знання належить до таких напрямів політичної думки, які характеризуються високим рівнем консенсусу стосовно їх базових принци­ пів. Сучасні дослідники порівняно зі своїми попередниками більш глибоко розкрили нерозривний зв’язок між владою і знанням як у теоретичному, так і в прикладному сенсі. а сут­ ність політики знання в її афористичному аспекті перекон­ ливо показав б. Латур, на думку якого „наука є нічим іншим, ніж продовженням політики іншими засобами”. [ 8. с. 239] 137 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV цілком очевидно, що політика знання передбачає залеж­ ність наукового знання від соціально­політичного контексту, а також характеризується не тільки взаємодією влади і зна­ ння, але й синергетичним ефектом. Сучасну політику знання в україні потрібно розглядати в контексті неопатрімоніального режиму. нагадаємо, що специфічною особливістю патрімоніалізму є, насамперед, апропріація (привласнення) сфери управління офіційними носіями політичної влади, а також відсутність розмежуван­ ня між публічно­політичною та приватною сферою соціуму, в результаті чого управління державою в якості приватно­ го володіння здійснюють правлячі групи. англійський до­ слідник р. бендікс зазначає, що при патримоніалізмі керів­ ник держави розглядає всю сферу політичного управління як свою особисту справу, таким же чином він використовує своє „політичне домінування як корисне доповнення до сво­ єї приватної власності” [ 13, с. 154]. практично всі дослідники патрімоніалізму вбачають сут­ нісну особливість патрімоніальних режимів саме в обміні ресурсів (посад, можливостей, титулів, контрактів, ліцензій, іммунітету від закону) між ключовими гравцями в уряді і стратегічно розташованими індивідами: профспілковими лі­ дерами, бізнесменами, регіональними керівниками. в обмін на ці ресурси уряд чи керівники держави отримують еконо­ мічну та політичну підтримку [13, с. 158]. варто вказати на те, що комплексну теорію неопатрімо­ ніалізму обгрунтував у своїх працях Ш. Ейзенштадт. він, зокрема, назвав три основні принципи функціонування нео­ патрімоніальних систем: 138 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 1) політичний центр, який є незалежним від периферії і концентрує політичні, економічні й символічні ресурси влади, одночасно закриваючи для всіх інших груп і верств суспільства доступ до цих ресурсів та позицій контролю за ними; 2) управління державою здійснюються як приватним во­ лодінням (патрімонізм) правлячих груп – носіїв державної влади, які приватизують різні суспільні функції та інститути, роздаючи і в якості джерела власних прибутків; 3) етнічні кланові, релігійні і сімейно родинні­зв’язки не зникають, а відтворюються у сучасних політичних і еко­ номічних відносинах, визначаючи способи та принципи їх функціонування [15, с. 324­359]. Ми погоджуємося з точкою зору тих вітчизняних дослід­ ників, які стверджують, що структура наукового поля укра­ їни в основних рисах відтворює структуру її політичного поля і на їх перетині виникає неопатрімоніальна наука [10, с. 50]. під неопатрімоніальною наукою варто розуміти систе­ му взаємодії академічних та університетських дослідників, представників бізнесових і владних структур, обумовлену прикметними рисами неопатрімоніального політичного ре­ жиму. у сучасній літературі з філософії науки дослідженими певною мірою є такі епістимологічні цінності наукового знання, як об’єктивність, інтерсуб’єктивність, істинність, несуперечливість, відтворюваність, можливість верифікації, обгрунтованість, точність, узгодженість, систематичність, ев­ ристичність, краса, потенційна та реальна практична корис­ ність, перманентній розвиток тощо [4, с. 13]. водночас про­ блеми неопатрімоніальної політики знання в пострадянській 139 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV україні заслуговують поглибленого і системного вивчення. узагальнений підхід до цієї проблеми дає підстави для ви­ сновку про наявність феномену неопатрімоніальної науки в країні. Його виникнення обумовлено дією багатьох чинни­ ків, проте пріоритетними серед них є три взаємопов’язаних комплекси обставин, які мають історичний, соціальний та політичний виміри. Доречно сказати і про те, що вплив по­ літичного режиму на генезу неопатрімоніальної науки є до­ статньо потужним, але не детермінантним за своїм характе­ ром. неопатрімоніальна політика знання в сучасній україні спирається на історичне підґрунтя, пов’язане з практикою отримання наукових ступенів в колишньому радянському Союзі та цього регіонах. Її яскраво ілюструють наступні статистичні дані. Так, кількість співробітників з науковими ступенями у 60–70­их роках минулого століття становила 63% апарату цК КпрС, а в цК національних компартій вона сягала вже 73% [3, с. 328]. в останньому складі цК КпрС було 11 дійсних членів і вісім членів­кореспондентів академії наук СрСр, 55 док­ торів і 59 кандидатів наук [9, с. 349]. Сучасні зарубіжні дослідники значний інтерес більшовистських політичних лідерів до науки пояснюють їх прагненням обмежити ін­ телектуальну свободу та підпорядкувати науку політиці [6, с. 32]. Доречно нагадати, що наукові ступені у 1920–1930­их роках могли присуджуватися вченими радами академічних інституцій та/чи вищих навчальних закладів без подання тексту дисертаційних досліджень, але тільки тими високо­ посадовцями, які працювали в науці, освіті чи в партійних органах. у цей період був відсутній особливий мотивацій­ ний інтерес, пов’язаний з присудженням наукових ступенів, 140 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV оскільки вони не були пов’язані безпосередньо з отриман­ ням посад, а тому більша частина дослідників не вважала доцільним витрачати зайвий час на процедуру захисту дис­ ертації у спеціалізованих установах. проте в 1950–1960 рр., коли прибутки професорів у декілька разів перевищували середні заробітки службовців, а нерідко представників пар­ тійної номенклатури, було відновлено організаційно­еко­ номічний механізм отримання наукових ступенів на радян­ ському політичному просторі. необхідно зазначити, що з точки зору сучасних класич­ них атрибутів радянський режим не був тотально неопатрі­ моніальним. у зв’язку з цим отримання наукових ступенів було регламентовано низкою формальних та неформальних норм і процедур. Якщо ж захист дисертацій і дозволявся партійним функціонерам певного номенклатурного рівня, то він не був загальним і масштабним, а відповідним чином – неконтрольованим і хаотичним. в умовах радянського по­ літичного режиму наявність наукового ступеня гарантувала додаткове нарахування до зарплати, а як додаткий варіант – відповідну науково­педагогічну посаду у системі вищих навчальних закладів. водночас, навіть у радянський період поєднувати партійну і наукову роботу вважалося некорек­ тним. Сучасна практика отримання наукових ступенів спира­ ється значною мірою на свій модифікований аналог ретро­ спективного минулого, проте аж зовсім не тотожна йому. Крім збереження елементів наступництва, в умовах сього­ дення відбувається відхід від радянської спадщини попо­ внення наукового потенціалу країни. насамперед, це стосу­ ється кардинальних зрушень у світосприйнятті моральних 141 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV принципів і норм, пов’язаних з отриманням наукових сту­ пенів. в україні, зокрема, сформувався стійкий прошарок приватних підприємців і держслужбовців високого рівня, які, не маючи до науки та наукової діяльності жодного сто­ сунку, намагаються обґрунтувати власні претензії на окремі важливі продукти інтелектуальної праці. певною мірою це можна пояснити посиленням підпорядкованості інтелігенції політичній владі та неопатрімоніальному режиму через то­ тальне зубожіння значної частини викладачів університетів і падіння престижу наукової праці. потрібно вказати на те, що практика отримання наукових ступенів на пострадянському політичному просторі підпо­ рядкована загальній тенденції сучасних держав забезпечити формальні легітимні свідчення професійних компетенцій, ін­ телектуального потенціалу, які б могли засвідчити обґрунто­ ваність претензій кандидатів на певне привілейоване робоче місце або високий політичний статус. англійський дослід­ ник р. Коллінз, аналізуючи особливості сучасного освітнього ринку, звертає увагу на те, що цінність освітньої культури подібна цінності грошей. Чим більше грошей знаходиться в циркуляції, тим менше можна купити товарів, послуг на ту ж суму, оскільки збільшення притоку грошей лише піднімає ціни. у зв’язку з цим р. Коллінз висловлює передбачення, згідно з яким – навіть за умови, що у майбутньому кожен зможе отримати науковий ступінь з престижних галузей знань – ці ступені будуть цінувати у суспільстві не більше, ніж роботу у сфері обслуговування [7, с. 157–158]. наприклад, в 1960­их рр. у зв’язку з інфляцією освітньої валюти цінність диплому фахівця вищої школи суттєво зни­ зилась. З точки зору прагнення чиновників та політиків до 142 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV отримання сертифікатів, які мали б підтвердити ефектив­ ність їх роботи, розвиток пострадянських країн практично не відрізняється суттєво від західноєвропейських. Так, на­ приклад, третина депутатів нижньої палати швейцарського парламенту володіє науковим ступенем Phd. в україні, за підрахунками дослідників, станом на 2014 р., 45,9% губер­ наторів і 35,8% голів обласних рад мали наукові ступені кан­ дидата або доктора наук [10, с. 41]. одним із виявів тенденції до неопатрімоніалізму в політиці знання в україні є те, що саме адміністративні посади відіграють визначальну роль в актуалізації та артикуляції наукових інтересів та дивовижно­ му перетворенні нічим не помітного у науковому середовищі чиновника „у велетня академічної науки”. Свідченням неопатрімоніальної науки в україні є домі­ нування процесів формування наукового капіталу шляхом використання адміністративних засобів управління остан­ нім. про це свідчить хоча б те, що серед українських губер­ наторів та голів обласних рад, які мають науковий ступінь, надзвичайно мало тих, хто отримав його до початку своєї політичної кар’єри. на думку експертів, лише 4% випадків отримання губернаторами наукових ступенів можна кваліфі­ кувати як легітимні з точки зору вимог та оцінок наукового товариства. решта 96% фактів „отримання” держслужбовця­ ми наукових ступенів безпосередньо залежать від їх рангу у владній ієрархії та тривалості перебування на тій чи іншій адміністративній посаді [10, с. 56–57]. на відміну від нео­ патрімоніальної політики знання в україні, у великобританії вчені ступені поки що не розглядають як знак статусу і пре­ стижу, який сильні світу цього і можновладці можуть при бажанні легко здобути. Мабуть, тому, що тутешні політики 143 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV не є прибічниками моди, яка, наприклад, набула поширення в україні, отримувати наукові ступені у доступний їм спосіб. З 650 членів палати громад тільки 21 (тобто 3,2%) мають ступінь Phd. при цьому всі вони без винятку отримали свої ступені перед обранням до парламенту. із 33 парламентаріїв, які входять до Кабінету міністрів, тільки двоє мають ступінь рhd [4, с. 203]. До цього потрібно додати, що виявлення пла­ гіату в дисертаціях, які захищають у британських універси­ тетах, трапляються не часто. цілком зрозуміло, що як в пар­ ламенті, так і в англійському суспільстві існує усвідомлення розуміння того, що отримати бажаний науковий ступень не­ легко і це вимагає довготривалої, систематичної, напруже­ ної праці. наслідком цього є відсутність інфляції наукових ступенів в альбіоні. натомість, неопатрімоніальна політика знання в незалеж­ ній україні значною мірою деформувала потенційно мож­ ливу європейську модель підготовки науково­педагогічних кадрів, обумовила девальвацію наукових ступенів, падіння престижу інтелектуальної праці, сприяла формуванню ір­ раціонального типу мислення. Треба підкреслити, що крах радянської системи значною мірою був викликаний зміною ціннісних орієнтацій інтелектуалів та кризою легітимності влади. важливо розуміти, що функція дискурсивного співто­ вариства, яке асоціюється з інтелектуальною елітою, полягає в критиці, легітимації і трансмісії культурних цінностей, що відтворюють картини світу, ідеології, національні стратифі­ каційні ідентичності [12, с. 3]. позиція інтелектуальної еліти в українському суспільстві стосовно вектору і магістральних напрямів політики знання має особливо важливе значення. адже інтелектуальна еліта європейського спрямування апе­ 144 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV лює до цінностей і традицій демократичного режиму, полі­ тичного розуму, моральних основ політики. варто, мабуть, прислухатися до слів англійського інтелектуала і. Шапіро про те, що демократію доцільно розглядати як „необхідні ліки від хронічного захворювання, а не як засіб, який коли­ небудь зробить лікування зайвим” [14, с. 297]. неопатрімоніальна політика знання в україні вимагає об’єктивного конструктивно­критичного аналізу, вироблен­ ня альтернативної їй моделі, плідних дискусій. Як вважає один із лідерів „партії інтелектуалів” Франції р. Дебре, най­ кращим „стимулом для мислення є ситуація полеміки” [5, с. 15]. Його співвітчизник р. арон підкреслює, що інтелек­ туалам „не загрожує байдужість” [1, с. 267]. на його дум­ ку, опієм для інтелектуалів є боротьба за свободу, зокрема в царині наукової діяльності. Як свідчить історичний досвід, наука може розвиватися навіть за обставин, що суперечать справжньому шляхетному духові наукових цінностей. однак за рівних умов наука розквітає тільки у вільних, за К. поп­ пером, суспільствах, в яких діє принцип верховенства права, свобода думки і свобода слова. отже, сучасна політика знання в україні має, на нашу думку, спиратись на усталені традиції демократичного режи­ му, позитивний вітчизняний і зарубіжний досвід присуджен­ ня наукових ступенів, активній і цілеспрямованій протидії гіпертрофованим виявам неопатрімоніалізму в освітньо­на­ уковій сфері. всім своїм змістовим наповненням вона має підтримувати, за висловом Т. Куна, „нормальну науку” і, ро­ зумно застосовуючи „нормалізуючі санкції”, забезпечувати неухильне дотримання дослідниками наукової істини етич­ ного кодексу вченого. 145 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Список використаних джерел 1. арон р. опій інтелектуалів: З фр. пер. Г. Філіпчук.– К.: Юніверс, 2006. – 272 с. 2. вимір раціональності як чинник європейської інтеграції [ відп. ред. М. попович]; нац. акад. наук україни, ін­т філософії ім. Г.С. Сково­ роди. – К.: наукова думка, 2014. – 291 с. 3. восленский М.С. номенклатура. Господствующий класс Совет­ ского Союза. – М.: Советская россия, 1991. – 624 с. 4. Габович о., Кузнєцов в., Семенова н. українська фунда­ ментальна наука і європейські цінності. вид. 2­е, доп. – К.: вид. дім „Києво­Могилянська академія”, 2016. – 284 с. 5. Дебре р. інтелектуальна влада у Франції / пер.з фр. – К.: Дух і Літера, 2008. – 308 с. 6. Кислицын С.а. научная элита в системе политической власти. – изд. 3­е, доп. – М.: издательство Л.К.и., 2012. – 288 с. 7. Коллинз р. Четыре социологические традиции: пер. с англ. – М.: Территория будущего, 2009. – 320 с. 8. Латур б. Дайте мне лабораторию, и я переверну мир // Логос. Журнал по философии и прагматике культуры. – 2002. – № 5–6. – С. 211–242. 9. Модсли Э., уайт С. Советская элита от Ленина до Горбачева. цен­ тральный комитет и его члены. 1917–1991 гг. – М.: роССпЭн, 2011. – 431 с. 10. осин в., Зеленски а., Шуляк С. власть и знание на постсовет­ ском пространстве: политический режим, научная степень, идеология и карьера в украине и Молдове. – вильнюс: ЕГу, 2014. – 376 с. 11. Сокулер З.а. Знание и власть: наука в обществе модерна. – Спб.: рхГи, 2001. – 240 с. 12. Социальные науки в постсоветской россии. – М.: академиче­ ский проект, 2005. – 416 с. 13. Фисун а.а. Демократия, неопатримониализм и глобальные трансформации. – харьков: Константа, 2006. – 352 с. 14. Шапиро и. Моральные основания политики: учебное пособие / пер. с англ.; под. ред. в.С. Малахова. – М.: КДу, 2004. – 304 с. 15. Эйзенштадт Ш. революция и преобразование обществ. – М.: аспект­пресс, 1999. – 416 с. 146 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Pavko Anatoliy THE BASIC TENdENCIES ANd CONSEqUENCES of Neo-pATRiMoNiAl KNowleDGe poliCy IN UKRAINE Abstract. In article on the basis of critical use of materials of domestic and foreign socio-humanistic editions the attempt to disclose the essence and characteristic features of neopatrimonial policy of knowledge in ukraine is made.the attention is focused on the need of development of alternative model in the sphere of receiving scientiic degrees is focused. Keywords: power, science, scientiic degree, neopatrimonalizm, policy of knowledge Павко Анатолий ОСНОВНыЕ ТЕНДЕНцИИ И ПОСЛЕДСТВИя НЕОПАТРИМОНИАЛЬНОй ПОЛИТИКИ ЗНАНИй В УКРАИНЕ Аннотация. в статье на основании критического использования материалов отечественных и зарубежных социогуманитарных изда- ний осуществлена попытка раскрыть сущность и характерные черты неопатримониальной политики знания в украине. в ней акцентирует- ся внимание на необходимости выработки альтернативной модели в сфере получения научных степеней. Ключевые слова: власть, наука, научная степень, неопатриомони- ализм, политика знания. 147 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Авксентьєв Антон РЕГІОНАЛЬНА НЕОДНОРІДНІСТЬ яК КАТЕГОРІя ЕЛЕКТОРАЛЬНОЇ ГЕОГРАфІЇ: КІЛЬКІСНИй ВИМІР Анотація. стаття містить концептуалізацію регіональної неодно- рідності як категорії електоральної географії. запропоновано формули для розрахунків індексів регіональної неоднорідності по відношенню до підтримки політичних суб’єктів та електорального простору в цілому. наведено результати відповідних розрахунків для основних політичних суб’єктів українських електоральних змагань 1991 – 2015 років. Про- аналізовано динаміку регіональної неоднорідності українського елек- торального простору, також запропоновано типологію політичних суб’єктів відповідно до кількісного виміру регіональної неоднорідності їхньої підтримки виборцями. Ключові слова: електоральна географія, індекс регіональної неодно- рідності, електоральний простір, політичні партії,кількісні методи. у країнах реальної або декларативної демократії, де влада формується у відповідності до результатів ма­ сових виборів, громадян можуть розглядати в електораль­ ному аспекті їхньої політичної участі. одиницею аналізу в такій оптиці виступає виборець і його політична поведінка (найчастіше досліджується певний тип голосування, проте цим, на нашу думку, електоральний аспект не обмежується). при цьому відмінності між поведінкою громадян в електо­ ральному вимірі часто мають похідний характер від їхньої об’єктивної приналежності до певних груп – вікових, ген­ дерних, соціальних, професійних, етнічних, конфесіональ­ них, територіальних тощо. Саме питання взаємозв’язку між цими факторами входять до проблемного поля електо- ральної географії – міждисциплінарного наукового напря­ 148 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV му, що перебуває на стику політичної географії, соціології та регіоналістики і вивчає територіальні особливості полі­ тичної участі. Об’єктом нашого дослідження буде регіональна неодно­ рідність як властивість електорального простору. Предме- том дослідження слугує квантифікаційний аспект регіональ­ ної неоднорідності. Мета статті полягає в концептуалізації регіональної неоднорідності, а також розробці та апробації релевантного методологічного інструментарію для аналізу регіональної неоднорідності на електорально­статистично­ му емпіричному матеріалі. варто зауважити, що географічний детермінізм полі­ тичних процесів був притаманний багатьом дослідникам геополітики – Ф. ратцелю, х. Маккіндеру, К. хаусхоферу та іншим. і хоча їхні роботи (зокрема, ратцеля) з’явилися ще наприкінці хіх століття, проте виникнення електоральної географії не ототожнюється з політичною географією і спра­ ведливо пов’язується не з німецькою чи британською шко­ лою геополітики, а з французьким „екологічним підходом” а. Зігфріда. в опублікованій у 1913 році роботі „політична картина Західної Франції в роки Третьої республіки” автор проаналізував підсумки виборів за перші 40 років Третьої республіки у 15 західних департаментах, вперше обґрунту­ вавши гіпотезу про вплив на результати волевиявлення при­ родних умов (зокрема, типу ґрунту) і соціально­економічної структури населення [16]. Майже одразу після виходу ро­ боти Зігфріда була опублікована в англії стаття Е. Крехбіла „Географічний вплив на виборах у великій британії”. Деякі вчені вбачають продовження електорально­географічних традицій Зігфріда в емпіричних дослідженнях Чиказької 149 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV школи політичної соціології, проте таке віднесення доволі суперечливе. у 40­х роках хх сторіччя американський вче­ ний в. Кей здійснив дослідницький проект, аналогічний ро­ боті Зігфріда: у своїй „південній політиці” він проаналізував електоральну поведінку виборців південних штатів. пара­ лельно до проблематики електоральної географії звертаєть­ ся „Колумбійська школа” на чолі з п. Лазарсфельдом: у кла­ сичній роботі „Суспільний вибір” вчені за допомогою серії соціологічних опитувань зафіксували зменшення впливу на електоральну поведінку партійної агітації і збільшення ролі трьох головних факторів – територіальної приналежнос­ ті, соціально­економічного статусу та конфесійності [13]. у 60­х роках хх століття С. роккан та С. Ліпсет здійснили найбільш глибокий аналітичний проект, що пояснює осо­ бливості „розколів” електорального простору та характеру партійних систем у країнах Європи в контексті „критичних точок” їхньої політичної історії [14]. власне, наразі електорально­географічні дослідження не обмежуються цими трьома класичними традиціями – „екологічним підходом” Зігфріда, „психо­соціологічним” методом Лазарсфельда і „політико­історичною” моделлю роккана. відкритий доступ до масивів електоральної ста­ тистики різних країн та можливості комп’ютерної обробки даних суттєво активізували електорально­географічні до­ слідження. Також електоральна географія актуалізувалася через утво­ рення в 90­х роках хх сторіччя нових національних дер­ жав. окремим напрямом електорально­географічних до­ сліджень в рамках політології можна вважати експертизу виборчих систем, в яких передбачається поділ країни на 150 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV певну кількість багатомандатних чи одномандатних округів. Дослідженням таких явищ політичної практики як „джеррі­ мендерінг” („gerrymandering”, маніпулятивна нарізка кон­ турів округів) та „нерівний розподіл” („malapportionment”, кількісна невідповідність „ваги голосу” виборців з різних округів) присвячені роботи р. ніємі, р. Гіллмана, Дж. Мак­ кензі, Ю. Топлака, М. хамфрі, Д. Левіна. на інших аспектах електоральної географії зосереджені сучасні дослідження Дж. агнью, Д. Денвера, р. Джонстона, в. барні, Дж, Лейба, н. Квінтона, а. Секор, М. Шина, Дж. вебстера, Л. нельсо­ на. на пострадянському просторі власних традицій безпо­ середньо електоральної географії, аналітична цінність якої зводиться до мінімуму за умов однопартійності, не було, проте вже наприкінці 90­х років спостерігається відчут­ ний інтерес до її проблемного поля. аналізу регіональних особливостей електорального процесу в україні присвяче­ ні роботи Ю. Шведи, а. романюка, Т. Мадриги, н. ротар, М. Гуйтора, н. хоми, Є. хана, Т. панченко, і. поліщука, о. Фісуна, Ю. остапця, в. березинського, М. Дністрянсько­ го, С. васильченка, С. біличенка, о. Михайлича, н. пані­ ной, К. Черкашина, а. Єхніч та інших вітчизняних авторів. у більшості випадків ці дослідження містять викладення локальних регіональних кейсів та аналіз електоральної по­ ведінки на матеріалах виборів чи соціологічних досліджень. при цьому теоретико­методологічна база електорально­ географічного підходу до політичного процесу дуже ґрун­ товно опрацьована в дисертаційних роботах, монографіях і наукових статтях р. Туровського та М. арбатської: саме їхні визначення ключових категорій та структурування ме­ 151 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV тодологічного апарату електоральної географі були взяті за основу в нашому дослідженні. відповідно, під „електоральним простором” ми будемо розуміти „населену територію, що має чітко окреслені ста­ лі місцеві відмінності та особливості взаємодії учасників політичного процесу з приводу формування легальних ор­ ганів влади” [1]. на нашу думку, це доволі широке і вдале визначення акцентує увагу на територіальній, географічній складовій поняття, не накладаючи при цьому жодних кіль­ кісних обмежень щодо розміру електорального простору. Тобто коректно буде говорити про загальнонаціональний, регіональний або локальний місцевий електоральний про­ стір – залежно від дослідницьких цілей ми можемо зміню­ вати фокус з державного масштабу до формату окремих населених пунктів чи їхніх частин. на думку Туровського, регіональний вимір електорального простору передбачає можливість його „вертикальної стратифікації” (логіка поділу „центр­периферія”) та „горизонтальної фрагментації” („мо­ заїчний поділ” на райони) [8]. власне, обидва ці формати по­ ділу свідчать про можливу притаманність електоральному простору певного ступеню неоднорідності. однорідність (чи неоднорідність) електорального простору згадується декіль­ кома дослідниками (разом з іншими властивостями, такими як „ізотропність” та „симетрія”), проте концептуально не ви­ значається. пропонуємо під регіональною неоднорідністю розуміти властивість електорального простору, що прояв­ ляється в суттєвих відмінностях у типових формах політич­ ної участі виборців, які належать до територіально різних частин цього простору. принципово важливим у цьому ви­ значенні є відокремлення категорії (не)однорідності від без­ 152 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV посередньо плюралізму форм політичної участі (у вузькому сенсі – типу голосування). наприклад, якщо за результатами другого туру президентських виборів обидва кандидати – а і в – набрали по 50%, при цьому приблизно така ж рівно­ вага спостерігається майже в усіх регіонах держави, то такий загальнодержавний електоральний простір ми вважатимемо однорідним. і навпаки: якщо кандидат а набрав 80%, а кан­ дидат в – 20%, але є декілька регіонів, в яких перемогу здо­ був кандидат в, то цей уявний кейс свідчитиме про відносно вищий ступень неоднорідності, ніж у першому прикладі. Таким чином, регіональна неоднорідність є кількісною величиною, для коректної роботи з якою (визначення дина­ міки в межах одного простору, порівняльного аналізу різних територій тощо) потрібні відповідні методи її квантифіка­ ції. Традиційні якісні, а також картографічні методи, прита­ манні українській школі електорально­географічних дослі­ джень, не дають необхідної об’єктивності та достовірності висновків. Для посилення аргументації та обґрунтованості власних гіпотез деякі вчені звертаються до електоральної статистики (результатів виборів чи соціологічних дослі­ джень); це не є повноцінним використанням кількісних ме­ тодів. Ті, які все­таки залучають інструменти статистичного аналізу, найчастіше використовують факторний та регресій­ ний аналіз, опрацьовуючи кореляцію між електоральною по­ ведінкою та базовими гіпотетичними детермінантами (вік, стать, освіта, професія, соціально­економічний статус, мова, національність, конфесія тощо). при цьому більшість цих факторів можна перевіряти лише при роботі з масивами да­ них соціологічних опитувань, тоді як опрацювання результа­ тів виборів залишає можливість прямого використання лише 153 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV територіальних змінних (з точністю до дільниці – „атомар­ ного рівня” відкритої електоральної статистики). водночас вплив території на тип голосування завжди свідчить про на­ явність якогось зі зазначених вище детермінуючих чинників. Яскравими прикладами використання факторного та ре­ гресійного аналізу є роботи а. ахременка „Соціальне роз­ межування і структури електорального простору росії”, а. Коротаєва і Л. ісаєва „політична географія сучасного Єгипту”, К. Калініна „партійно­політична система та елек­ торальна поведінка в рФ крізь призму теорії соціальних розмежувань” [2; 5; 6]. Серед вітчизняних дослідників ви­ падки використань подібних кількісних методів поодинокі – у цьому сенсі особливо заслуговує на увагу дисертаційне дослідження К. Черкашина на тему „Електоральна пове­ дінка населення україни в регіональних зрізах 2005 року”; опублікована в 2014 році стаття М. Шелемби „Методологіч­ ні аспекти використання параметричного підходу щодо до­ слідження електорального простору”; аналітичний матеріал Ю. брайчевського „використання методу регресійного ана­ лізу у суспільно­географічних дослідженнях на прикладі ви­ вчення електоральної поведінки” [3; 10; 11]. Якщо обмежити електорально­географічне дослідження безпосередньо аналізом регіональної неоднорідності елек­ торального простору, то ми матимемо справу лише з однією змінною і тому позбудемося необхідності звертатися до ко­ реляційного, факторного чи регресійного аналізу. видаєть­ ся доцільним застосувати інший інструмент статистичного аналізу – коефіцієнт варіації. цей параметр масиву даних визначається як відношення стандартного (середнього ква­ дратичного) відхилення до середнього арифметичного усіх 154 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV чисел вибірки. Добір масиву даних повністю залежить від дослідницького фокусу: наприклад, при аналізі загально­ державного електорального простору доцільно як вибірку розглядати результати в областях, а при оцінці одноріднос­ ті округу в міську раду – результати по окремих виборчих дільницях. Таким чином, алгоритм розрахунку індексу ре­ гіональної неоднорідності для електорального простору n такий: 1) визначити структурний рівень необхідних статистич­ них даних (для дослідження загальнодержавного електо­ рального простору – обласний, для регіонального простору – районний рівень, для району – населені пункти чи округи, для округів – виборчі дільниці); 2) внести в базу даних результати кожного політичного суб’єкту в структурних одиницях відповідного рівня; 3) для кожного політичного суб’єкту розрахувати індекс регіональної неоднорідності електоральної бази. він розра­ ховується як коефіцієнт варіації масиву результатів, здобу­ тих партією, в різних регіонах, районах, округах, дільницях тощо (залежно від об’єкту дослідження); 4) розрахувати середнє зважене значення індексів регіо­ нальної неоднорідності електоральної бази всіх політичних суб’єктів, які беруть участь у виборах. Таким чином, регіо­ нальна неоднорідність електорального простору визначаєть­ ся як IRNP= , де сv(I) – коефіцієнт варіації масиву результатів партії/кан­ дидата I, а Ri – загальний результат партії/кандидата і в усьо­ му електоральному просторі. 155 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Тобто ми передбачаємо два можливих формати квантифі­ кації категорії „регіональної неоднорідності”: по­перше, від­ носно електоральної бази окремих політичних суб’єктів і, по­друге, відносно всього електорального простору. Як вид­ но з опису алгоритму, другий варіант розрахунків неможли­ вий без першого – регіональна неоднорідність електораль­ ного простору залежить від регіональної неоднорідності підтримки усіх політичних суб’єктів. варто зазначити, що в українській політичній науці (а також суміжних наукових напрямах, які вивчають регі­ ональну неоднорідність) такий індекс не зустрічається (чи, принаймні, не згадується у відкритому доступі). Ко­ ефіцієнти варіації для оцінки політичних суб’єктів засто­ совувалися у роботах М. Грішина „Електоральні розколи росії: тенденції до зростання” [4] і р. Туровського „Елек­ торальний простір росії: від нав’язаної націоналізації до нової регіоналізації?” [9], проте запропонований нами ін­ декс регіональної неоднорідності відносно електорального простору вони не описували і не розраховували. взагалі експерименти дослідників із різноманітними статистич­ ними індексами для оцінки регіональної неоднорідності почалися в 70­х роках хх століття. використовувати ко­ ефіцієнти варіації для електорального аналізу запропону­ вали першими р. роуз та Д. урвін в опублікованій у 1975 році роботі „Regional Differentiation and Political Utility in Western Nations” [15]. Дуже ґрунтовний аналіз сильних і слабких сторін різних формул та індексів регіональної неоднорідності викладено в статті Д. бочслера „Measuring party nationalization: A new Gini­based indicator that corrects for the number of units” [12]. 156 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV відштовхуючись від двох зазначених форматів квантифі­ кації регіональної неоднорідності, ми вбачаємо велику пер­ спективу в таких напрямах досліджень: 1. порівняльний аналіз ступеню регіональної неоднорід­ ності електоральних баз різних політичних суб’єктів; типо­ логізація партій у відповідності до розрахунків (загальнона­ ціональні, макрорегіональні, монорегіональні тощо). 2. Дослідження динаміки регіональної неоднорідності політичних суб’єктів протягом декількох електоральних ци­ клів; перевірка гіпотези щодо „нормальної еволюції” пар­ тій від регіональних до національних і потім знову до ре­ гіональних як ознака занепаду проекту; перевірка гіпотези щодо „націоналізації партії влади”. 3. Дослідження динаміки регіональної неоднорідності за­ гальнодержавного електорального простору україни. вста­ новлення зв’язку між піковими точками регіональної нео­ днорідності і суспільно­політичними конфліктами. 4. порівняльний аналіз регіональної неоднорідності електоральних просторів різних держав. на основі опра­ цювання великої кількості виборчих кейсів можна буде типологізувати регіональну неоднорідність електораль­ них просторів відповідно до значень індексу (мінімаль­ не значення індексу – 0, а от верхньої межі він не має, хоч в абсолютній більшості випадків діапазон коливань значень – від 0 до 1). 5. порівняльний аналіз регіональної неоднорідності різ­ них адміністративно­територіальних одиниць україни. пере­ вірка гіпотези щодо відносно більш однорідних центральних регіонів та більш неоднорідних прикордонних (а також, ситу­ ативно, південно­східних областей, в яких наразі в окремих 157 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV районах проходить „електоральний фронтір” т.з. „проукра­ їнських” та „контрреволюційних” сил). 6. Дослідження неоднорідності на „молекулярному рів­ ні” (якщо під „атомарним” розуміти рівень окремих вибор­ чих дільниць) одномандатних виборчих округів на матері­ алі місцевих виборів. перевірка гіпотези щодо можливості застосування індексів регіональної неоднорідності в тако­ му масштабі як непрямих індикаторів „джеррімендерінгу” місцевих обласних виборчих комісій. у цій статті ми наводимо результати власних досліджень за першими трьома напрямами. До „таблиці 1” включені роз­ рахунки індексів регіональної неоднорідності електораль­ ної підтримки основних кандидатів у президенти, а також партій, які подолали прохідний бар’єр на виборах до вр (у кейсах 2006 і 2007 років також включені максимально на­ ближені до 3% політсили). у крайньому правому стовпчи­ ку індекси розраховані на основі зведених результатів ви­ борів депутатів обласних рад 2010 і 2015 років (лише за пропорційною частиною). попередні каденції не включені через те, що місцеві вибори до 2010 року були сумісними з президентськими чи парламентськими. Також через відсут­ ність пропорційно­партійної складової електоральних ре­ зультатів індекси не розраховувались для парламентських ви­ борів 1994 року, які відбувалися за мажоритарною системою з двома турами і 50% порогом явки. Для кожного політичного суб’єкту наведено здобутий результат (джерело інформації – сайт цвК) [7] та індекс регіональної неоднорідності електо­ ральної бази (звертаємо увагу, що менше значення індексу неоднорідності не означає більшу підтримку – це свідчить лише про більш рівномірну підтримку суб’єкта). 158 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Таблиця 1. Індекси регіональної неоднорідності підтримки політичних суб’єктів (Україна, 1991–2015 роки) Парламентські Президентські 1998 % IRNP 1991 (1 тур) % IRNP КПУ 24.6 0.529 Кравчук 61.59 0.321 РУХ 9.4 0.910 Чорновол 23.27 0.738 Спу(блок) 8.55 0.812 Лук’яненко 4.59 0.835 Партія 5.43 0.291 Гриньов 4.17 0.946 зелених НДП 5.01 0.398 1994 (1 тур) % IRNP Громада 4.67 1.822 Кравчук 38.3 0.614 ПСПУ 4.04 1.041 Кучма 31.1 0.758 СДПУ(о) 4.01 1.243 Мороз 13.3 0.635 2002 % IRNP Лановий 9.5 0.547 Наша 23.57 0.834 1994 (2 тур) % IRNP Україна КПУ 19.98 0.635 Кучма 52.2 0.546 За ЄДУ 11.77 0.671 Кравчук 45.1 0.563 БЮТ 7.26 0.638 1999 (1 тур) % IRNP СПУ 6.87 0.938 Кучма 36.49 0.391 СДПУ (о) 6.27 0.603 Симоненко 22.24 0.651 2006 % IRNP Мороз 11.29 0.710 ПР 32.12 0.858 Вітренко 10.97 0.463 БЮТ 22.27 0.531 Марчук 8.13 0.555 НУНС 13.94 0.741 1999 (2 тур) % IRNP СПУ 5.67 0.673 Кучма 56.25 0.325 КПУ 3.66 0.495 Симоненко 37.8 0.466 159 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Блок 2.93 0.968 2004 (1 тур) % IRNP Вітренко Блок 2.43 0.538 Ющенко 39.9 0.596 Литвина 2007 % IRNP Янукович 39.26 0.679 ПР 34.35 0.750 Мороз 5.82 0.739 БЮТ 30.73 0.530 Симоненко 4.97 0.586 НУНС 14.16 0.666 2004 (2 тур) % IRPN КПУ 5.38 0.513 Янукович 49.46 0.672 Блок 3.96 0.447 Ющенко 46.61 0.501 Литвина СПУ 2.86 0.639 2004 (3 тур) % IRNP Блок 1.32 0.991 Ющенко 51.99 0.564 Вітренко 2012 % IRNP Янукович 44.2 0.731 ПР 30.01 0.578 2010 (1 тур) % IRNP Батьківщина 25.53 0.441 Янукович 35.3 0.671 УДАР 13.96 0.331 Тимошенко 25 0.518 КПУ 13.18 0.594 Тигіпко 13.1 0.366 Свобода 10.44 0.965 Яценюк 7.01 0.510 2014 % IRNP Ющенко 5.5 1.462 Нар.Фронт 22.14 0.433 Симоненко 3.61 0.594 БПП 21.82 0.213 2010 (2 тур) % IRNP Самопоміч 10.97 0.395 Янукович 48.95 0.612 ОБ 9.42 1.207 Тимошенко 45.47 0.529 РПЛ 7.44 0.363 2014 (1 тур) % IRNP Батьківщина 5.67 0.279 Порошенко 54.7 0.198 160 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Тимошенко 12.81 0.270 Ляшко 8.32 0.417 Гриценко 5.48 0.261 Тигіпко 5.23 0.954 Добкін 3.03 1.775 Місцеві 2010 % IRNP ПР 36.21 0.583 БЮТ 13.10 0.608 Фронт змін 6.84 0.613 КПУ 5.86 0.784 Свобода 5.11 1.57 2015 % IRNP БПП 19.5 0.210 Батьківщина 12.2 0.304 ОБ 10.5 0.920 УКРОП 7.4 0.681 Свобода 6.8 0.653 РПЛ 6.8 0.488 Самопоміч 6.4 0.536 Відродження 5.5 1.370 Наш Край 4.3 0.811 нижче викладені основні висновки дослідження регіо­ нальної неоднорідності електоральної підтримки україн­ ських політичних суб’єктів. 161 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 1. Загалом розраховано 92 індекси для політичних суб’єктів, які здобували найбільшу загальну підтримку в електоральних змаганнях 1991–2015 років (перші 4–6 місць президентських виборів та партії, що подолали бар’єр на виборах до вр). Можна припустити, що включені до цього аналізу суб’єкти є більшою мірою „загальнонаціональни­ ми”, ніж деякі маргінальні „регіональні” політичні суб’єкти, сукупний результат яких був дуже низьким (менше 3–4%). Діапазон коливань значень індексу – від 0,198 до 1,822. ре­ зультатів, більших за IRNP=1, виявилось 8 з 92. Середнє ариф­ метичне – 0,67. індекс пірсона (кореляція) між результатами суб’єктів на виборах та ступенем їхньої регіональної нео­ днорідності складає ­0,29 – тобто існує слабкий зворотній зв’язок. 2. у своєму аналізі електоральної статистики р. Туров­ ський пропонує вважати низькими індекси до 0,25, середні­ ми – від 0,25 до 0,5 і великими – понад 0,5 [9]. Ми вбачаємо дві можливості для подібної типологізації, що походить з порівняльного аналізу великого обсягу емпіричного мате­ ріалу: або виходити (підхід Туровського) з певних універ­ сальних, емпірично винайдених „порогів”, або для кожного електорального простору встановлювати свої – залежно від традиційних показників саме цього простору (тоді, припус­ тімо, значення близькі до 0,65 не будуть вважатися високими для україни, але будуть вкрай великими для, наприклад, Кі­ пру, Словенії чи інших країн з низьким рівнем регіональної неоднорідності електорального простору). на нашу думку, більш об’єктивним буде перший підхід, і ми пропонуємо таку типологію політичних суб’єктів, виходячи з кількісно­ го виміру регіональної неоднорідності їхньої електоральної 162 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV бази: загальнонаціональні (0 < IRNP < 0,33), макрорегіональні (0,34 < IRNP < 0,66), регіональні (0,67 < IRNP < 0,99), монорегіо­ нальні (IRNP > 1). Для першого типу характерна рівномірність підтримки на території всього електорального простору, другий тип спирається на підтримку декількох макрорегіо­ нів, але погано сприймається у великій кількості інших об­ ластей, електоральну базу третього типу складають, як пра­ вило, 2–3 основних регіони, а суб’єкти четвертого типу – це партії чи кандидати одного регіону. 3. проілюструємо логіку такої класифікації прикладами з української політичної практики. почнемо з останнього типу – „суб’єктів одного регіону”. у таблиці індекси лише 8 партій чи кандидатів більші за 1, тому ми можемо зупи­ нитися на кожному з них. на парламентських виборах 1998 року одразу 3 партії подолали 4%­й бар’єр, будучи при цьо­ му „монорегіональними” суб’єктами. Так, при загальному результаті 4,67% партія „Громада” павла Лазаренка пере­ могла на виборах у Дніпропетровській області з показником 35,34%. Якщо уявити, що на Дніпропетровщині вибори б не відбулися, то загальний результат партії був би на рівні 2,3%. аналогічна ситуація з партією СДпу (о): при підсумкових „прохідних” 4,01% по всій країні політична сила здобула 31,17% на Закарпатті, тоді як показник другого регіону у внутрішньопартійному рейтингу – лише 9,04% (Чернівецька область). у випадку пСпу наталії вітренко можна казати про „півторарегіональність” – при загальних 4,04% яскраво виділяється результат на Сумщині (20,89%), а показник під­ тримки у харківській області (10,08%) є чимось середнім між базовим регіоном та усіма іншими. За такою ж логікою „монорегіональним” кандидатом у президенти 2010 року 163 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV був віктор Ющенко (тут реальний результат ближчий до третього типу – підтримка на рівні 25–30% у Львівській, іва­ но­Франківській та Тернопільській областях і повний „елек­ торальний вакуум” в інших регіонах), 2014 року – Михайло Добкін (26,25% у базовій області при 3,03% по країні, майже кожен другий голос здобутий на харківщині). цікаво, що за підсумками місцевих виборів 2015 року такою ж „партією одного регіону” можна вважати „відродження”, якому саме в харківській області мер міста Геннадій Кернес забезпечив рекордний результат. 4. на іншому „полюсі” класифікації знаходяться політичні суб’єкти з відносно рівномірною підтримкою в різних регіо­ нах. До цього типу можна віднести обраного в 1991 році Ле­ оніда Кравчука та в 2014 році петра порошенка (результати цих електоральних змагань досить схожі). Також відносно однорідною була підтримка Леоніда Кучми в другому турі президентських виборів 1999 року (у чому йому, ймовірно, „допомогло” суперництво саме з петром Симоненко, а не тим же олександром Морозом). прикладом типової партії з однорідною підтримкою слугує „партія Зелених україни” (5,43% на виборах 1998 року при IRNP = 0,291). Заслуговує на увагу й дуже низький (особливо порівняно з попередні­ ми президентськими партіями влади – „партією регіонів” та „нашою україною”) індекс регіональної неодноріднос­ ті „Солідарності – бпп” (0,213 і 0,210 на виборах 2014 та 2015 років відповідно). Якщо поглянути на цей показник, а також динаміку регіональної неоднорідності „партії регіо­ нів” (IRNP = 0,858 на виборах 2006 року та IRNP = 0,583 у 2010 році), це підштовхує до гіпотези, що сама логіка розви­ тку президентської партії влади – це максимальна „націо­ 164 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV налізація партії” і намагання за допомогою різних методів (неконкурентне партійне будівництво, підбір команд оДа і рДа, які зобов’язуються забезпечити результат, програмні та ідеологічні зміни в позиціонуванні партії тощо) зменшити неоднорідність. хоча для партії влади ця логіка притаман­ на у найбільш концентрованому вигляді, вона може бути поширена на всі політичні суб’єкти: „нормальний хід” ево­ люції партії – це шлях від регіональності до націоналізації, і навпаки – подальша регіоналізація, швидше за все, свід­ чить про занепад проекту. До речі, ця теза за змістом дуже співзвучна з „теоремою медіанного виборця”. у таблиці 2 ми наводимо розрахунки індексів регіональної неоднорідності загальнодержавного електорального простору україни (1991–2015 роки). Також додатково наводяться „ін­ декси біполярності”, які фіксують кореляцію між масивами регіональних результатів двох суб’єктів, які здобули найбіль­ ші результати. очевидно, що за участі лише двох суб’єктів значення індексу кореляції буде близьким до ­1, тому розра­ хунки для другого туру президентських виборів не мають сен­ су. цей кореляційний індекс, на нашу думку, менш потужний і всеохоплюючий, ніж IRNP, проте він досить вдало ілюструє „ситуації біполярності”, коли відзначається не просто регіо­ нальна неоднорідність, а електоральне розколення простору на дві частини. при максимумі подібного розколу значення будуть наближені до ­1, тоді як у ситуаціях, коли друга партія знаходиться на одному електорально­географічному полі з пе­ реможцем, індекс даватиме значення більше нуля (загальний діапазон коливань – від ­1 до +1). Кореляційний розрахунок біполярності може слугувати непрямим індикатором набли­ ження партійної системи до двопартійного стану з сильним 165 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV регіональним поділом електоральних баз (проте з цією метою його краще посилити розрахунком індексів ефективної кіль­ кості партій Лааско, Молінара чи Голосова). Таблиця 2. Динаміка регіональної неоднорідності електорального простору України Вибори IRPN Індекс біполярності 1991 (президентські, 1 тур) 0.478 -0.890 1994 (президентські, 2 тур) 0.658 -0.836 1994 (президентські, 2 тур) 0.554 --- 1998 (парламентські) 0.758 -0.808 1999 (президентські, 1 тур) 0.520 -0.666 1999 (президентські, 2 тур) 0.382 --- 2002 (парламентські) 0.728 -0.904 2004 (президентські, 1 тур) 0.640 -0.956 2004 (президентські, 2 тур) 0.591 --- 2004 (президентські, 3 тур) 0.641 --- 2006 (парламентські) 0.716 -0.904 2007 (парламентські) 0.571 -0.976 2010 (президентські, 1 тур) 0.616 -0.933 2010 (президентські, 2 тур) 0.571 --- 2010 (місцеві) 0.590 -0.617 2012 (парламентські) 0.549 -0.921 2014 (президентські, 1 тур) 0.350 0.501 2014 (парламентські) 0.442 0.270 2015 (місцеві) 0.571 0.397 166 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 1. Для україни в цілому протягом усієї історії незалеж­ ності притаманний дуже високий рівень регіональної не­ однорідності електорального простору. Середнє ариф­ метичне значення всіх 19 індексів, як відповідають 19 електоральним змаганням, становить 0,575. порівняльний аналіз 100 кейсів загальнонаціональних виборів у різних країнах світу (2012–2015 років), який ми детально викладе­ мо в інших статтях, як середнє арифметичне вивів IRNP = 0,32. 2. першою піковою точкою регіональної неоднорідності стали вибори 1998 року, за результатами яких одразу 8 пар­ тій потрапили до парламенту, а характерною рисою будів­ ництва партійних проектів стала їхня опора на якийсь один регіон, в якому інвестори політичної сили мали найбільший політичний, економічний та адміністративний вплив. Май­ же аналогічний рівень регіональної неоднорідності електо­ рального простору спостерігався у 2002 році, коли, напевно, вперше як основний окреслився електоральний конфлікт „проукраїнських” опозиційних сил з президентським бло­ ком. цікаво, що індекс регіональної неоднорідності 2004 року менший за показники 2002 та 1998 років – напевно, це пов’язано з більшою кількістю конкурентоспроможних ре­ гіональних і макрорегіональних суб’єктів саме на виборах до вр. однак наведений додатково кореляційний індекс бі­ полярності чітко відреагував на цей перехід від партійного плюралізму кейсів 1998–2002 років до дуалістичного по­ літичного антагонізму президентських виборів 2004 року (кореляція масивів регіональних результатів віктора Ющен­ ка і віктора Януковича в першому турі становила рекордні і = ­0,956, зафіксувавши надпотужний зворотній зв’язок). індекс біполярності залишається високим протягом виборів 2006–2012 років, як і індекс регіональної неоднорідності. 167 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV абсолютний мінімум обох показників (кореляційний індекс навіть перейшов до величин > 0, констатуючи приналежність двох суб’єктів­лідерів до одного електорально­географічного поля) зафіксовано на президентських виборах 2014 р., коли петрові порошенку вдалося безпрецедентно здобути пере­ могу в усіх регіонах. однак уже парламентські вибори 2014 та місцеві вибори 2015 р. засвідчили тенденцію до посилення регіональної неоднорідності (IRNP 2015 = IRNP 2007 = 0,571). 3. аналізуючи динаміку електорального простору укра­ їни, не можна забувати про фактичне зникнення в 2014 році з електорального процесу історично базового для багатьох політичних суб’єктів регіонів – Криму та Донбасу. багато в чому відносно більша однорідність українського простору, яка спостерігається за результатами виборів 2014 та 2015 ро­ ків, є наслідком саме цього, а також стрімкого зниження явки на виборах у південно­східних областях. Таким чином, під час дослідження ми концептуалізували регіональну неоднорідність як категорію електоральної гео­ графії та запропонували методологічний інструментарій для її квантифікації. Застосування методів статистичного аналі­ зу відносно до результатів виборів дозволяє робити обґрун­ товані висновки щодо особливостей електорального про­ стору (зокрема, ступеня його регіональної неоднорідності та поляризації). Запропонований нами індекс регіональної нео­ днорідності, заснований на параметричному коефіцієнті ва­ ріації, можна використовувати як для аналізу окремих полі­ тичних суб’єктів, так і для досліджень усього електорального простору. нами було окреслено 6 найбільш перспективних та актуальних напрямів подальших електорально­географіч­ них досліджень і можливих варіантів використання запро­ 168 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV понованого індексу. у другій частині статті ми розрахували значення індексу регіональної неоднорідності для основних політичних суб’єктів українських електоральних змагань 1991–2015 років. отримані результати дозволили запропо­ нувати типологію політичних проектів за ступенем регіо­ нальної неоднорідності їхньої електоральної бази, а також прослідкувати за еволюцією партій в регіональному аспек­ ті. розрахунки індексу регіональної неоднорідності та коре­ ляційного індексу біполяризації для всього електорального простору україни засвідчили вкрай високий ступінь регіона­ лізації. Досягши свого мінімуму на президентських виборах 2014 року, індекс регіональної неоднорідності знову демон­ струє тенденцію до суттєвого зростання. велика кількість регіональних проектів з парламентськими амбіціями, які успішно взяли участь у місцевих виборах 2015 року, дозво­ ляє говорити про ймовірність повернення української пар­ тійної системи та електорального простору до моделей 1998 чи 2002 року з поправкою на зміни політичного контексту та електорального балансу. Список використаних джерел 1. арбатская М. Электоральное пространство и управление изби­ рательными правами граждан / М. н. арбатская. – [Електронний ре­ сурс]. – режим доступу: http://www.politex.info/content/view/200/30/ 2. ахременко а. Социальное размежевание и структуры электо­ рального пространства россии / а. С. ахременко // общественные нау­ ки и современность. – №4, 2007. – С. 80–92. 3. брайчевський Ю. використання методу регресійного аналізу у суспільно­географічних дослідженнях на прикладі вивчення електо­ ральної поведінки / Юрій брайчевський // Економічна та соціальна гео­ графія. – №2(70), 2014. – С. 66–72. 4. Гришин н. Электоральные расколы в россии: тенденция к во­ зрастанию / н. в. Гришин // SCHOLA – 2008: Сборник научных статей 169 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV философского факультета МГу. – М.: изд­во „Социально­политическая мысль”, 2008. – С. 98–103. 5. Калинин К. партийно­политическая система и электоральное поведение в рФ через призму теории социальных размежеваний: 1993­ 2003 / Кирилл Калинин. – [Электронный ресурс]. – режим доступа: http://polit.ru/article/2008/01/30/delimitation/ 6. Коротаев а. политическая география современного Египта / а.в. Коротаев, Л.М. исаев // полис. политические исследования. – №2, 2015. – С. 117­136. 7. офіційний веб­сервер центральної виборчої Комісії україни. – [Електронний ресрус]. – режим доступу: http://cvk.gov.ua/ 8. Туровский р. региональное измерение электорального процесса: концептуальные основы исследований // р.Ф. Туровский // обществен­ ные науки и современность. – №5, 2006. – С. 5­19. 9. Туровский р. Электоральное пространство россии: от навязан­ ной национализации к новой регионализации? // полития. – №3(66), 2012. – С. 100–122. 10. Черкашин К. Електоральна поведінка населення незалежної україни в регіональних зрізах: автореферат дис. канд. політ. наук 23.00.02 / К.в. Черкашин. – Тавр. нац. ун­т ім. в.і. вернадського. – Сім­ ферополь, 2005. – 19 с. 11. Шелемба М. Методологічні аспекти використання параметрич­ ного підходу щодо дослідження електорального простору / М. М. Ше­ лемба. // альманах „Грані”. – №12 (116), 2014. – С. 47–52. 12. Bochsler D. Measuring party nationalization: A new Gini­based indicator that corrects for the number of units // Daniel Bochsler // Electoral Studies. – №1(29), 2010. 13. Lazarsfeld P. The People’s Choice. How the Voter Makes Up his Mind in a Presidential Campaign / Paul F. Lazarsfeld, Bernard Berelson, Hazel Gaudet. – NY: Duell, Sloan & Pearce, 1944. – 178 p. 14. Lipset S. Party systems and voter alignments: cross­national perspectives / Seymour M. Lipset, Stein Rokkan. – New York: Free Press, 1967. – 554 p. 15. Rose R. Regional Differentiation and Political Utility in Western Nations // R. Rose, D. Urwin // Contemporary Political Sociology Series, N, 06­007, London and Beverly Hills: Sage. 16. Siegfried A. Le Tableau politique de la France de I’ouest sous la Troisiéme Republique / Andre Siegfried. – Paris: A. Colin, 1913. – 536 p. 170 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Avksentiev Anton REGIONAL HETEROGEINITY AS A CATEGORY OF ELECTORAL GEOGRAPHY: qUANTATITATIVE dIMENSION The article contains conceptualization of regional heterogeneity as a category of electoral geography. formulae for calculation of regional heterogeneity in- dexes according the support of political subjects and electoral space on the whole were proposed. the results of appropriate calculations for main political subjects of ukrainian electoral contest of 1991–2015 years were presented. the dynamics of regional heterogeneity for ukrainian electoral space was analyzed, and typol- ogy of political subjects in accordance with quantatitative dimension of regional heterogeneity of the support by their voters was proposed. Keywords: electoral geography, regional heterogeneity index, electoral space, political parties, quantitative methods. Авксентьев Антон РЕГИОНАЛЬНАя НЕОДНОРОДНОСТЬ КАК КАТЕГОРИя эЛЕКТОРАЛЬНОй ГЕОГРА- фИИ: КОЛИЧЕСТВЕННОЕ ИЗМЕРЕНИЕ Аннотация. статья содержит концептуализацию региональной неод- нородности как категории электоральной географии. Предложены формулы для расчета индексов региональной неоднородности по отношению к под- держке политических субъектов и электоральному пространству в целом. Приведены результаты соответствующих расчетов для основных поли- тических субъектов украинских электоральных кампаний 1991–2015 годов. Проанализирована динамика региональной неоднородности украинского элек- торального пространства, предложена типология политических субъектов соответственно количественному измерению региональной неоднородности их поддержки избирателями. Ключевые слова: электоральная география, индекс региональной неодно- родности, электоральное пространство, политические партии, количествен- ные методы. 171 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Кузуб Галина ІНТЕГРАцІя ІДЕЇ ДЕцЕНТРАЛІЗАцІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ДО ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ (2014–2016 рр.) Анотація. у статті проаналізовано політичний дискурс як важ- ливий елемент реалізації процесу децентралізації в україні. в полі зору автора знаходиться офіційний дискурс закордонних та вітчизняних по- літиків на етапі інтеграції ідеї децентралізації україни в політичний порядок денний. Подано узагальнення стосовно внутрішніх і зовнішніх факторів політичного дискурсу децентралізації україни. Охарактери- зовано основні риси політичного дискурсу Президента україни П. По- рошенка та прем’єр-міністра в. Гройсмана. Ключові слова: децентралізація, федералізація, офіційний дискурс, російський фактор. п роблема децентралізації влади є актуальною для вітчизняної політичної науки з часів проголошен­ ня незалежності україни. Досвід європейських держав, а особливо здійснені реформи органів державної влади та місцевого самоврядування в пострадянських і постсоціа­ лістичних країнах наочно демонструють необхідність впро­ вадження процесу децентралізації в україні. невдалі проек­ ти реформування надцентралізованої моделі влади в україні належать до початку 2000­х рр., проте лише після револю­ ції гідності і заміни політичного керівництва держави дана проблема посіла чільне місце у політичному дискурсі полі­ тиків, політологів і журналістів. Сучасну стратегію децен­ тралізації влади від попередніх відрізняє формування чіткої нормативно­правової бази та інституційного забезпечення. З цієї точки зору, комплексне політологічне дослідження про­ 172 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV цесу децентралізації влади, який розпочався з 2014 року, є актуальним та доцільним як для політичної науки, так і для практичної політики. актуальність теми децентралізації влади проявляєть­ ся у великому науковому інтересі до дослідження цієї про­ блеми. Так, серед науковців, які займаються цим питанням, можна назвати: в. авер’янов, в. бакуменко, о. борислав­ ська, М. братковський, і. Грицяк, в. Гройсман, б. Данили­ шин, в. Кобець, а. Лелеченко, в. Мамонова, в. Свистун, о. Скрипнюк, і. цурканова, о. Штирьов та ін. оскільки процес децентралізації влади в україні розпо­ чався нещодавно, важливо проаналізувати не лише чинники та фактори нереалізованості попередніх проектів, на чому акцентують більшість дослідників, але й звернути увагу на формування параметрів сучасного процесу децентралізації у політичному дискурсі акторів. останнє забезпечить прове­ дення дійсно аналітичного дослідження процесу децентра­ лізації в комплексному вимірі. Метою цієї статті є аналіз дискурсу політичних акторів за 2014–2016 рр. на предмет висловлення ними ідеї децентралі­ зації україни та її організаційного оформлення. Зауважимо, що під політичними акторами розуміємо мікроакторів – по­ літичних лідерів, автономних політичних акторів (за типоло­ гією Дж. розенау). Часові рамки проведеного дослідження визначаються ключовою подією для розгортання процесу децентралізації – прийняття Кабінетом Міністрів україни „Концепції рефор­ ми місцевого самоврядування та територіальної організації влади” 1 квітня 2014 р., метою якої є „визначення напрямів, механізмів і строків формування ефективного місцевого 173 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV самоврядування та територіальної організації влади для створення і підтримки повноцінного життєвого середовища для громадян, надання високоякісних та доступних публіч­ них послуг, становлення інститутів прямого народовладдя, задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяль­ ності на відповідній території, узгодження інтересів держа­ ви та територіальних громад” [21]. Децентралізація влади є знаковою для україни полі­ тичною реформою, яка активно циркулює в офіційному і неофіційному політичному дискурсі, що відрізняє цей процес від інших реформ, артикульованих суспільством під час революції гідності, увага до яких є нерегулярною. велика увага політиків та ЗМі до проблеми децентралі­ зації зумовила високу обізнаність населення. Так, дослі­ дження громадської думки, здійснене командою швейцар­ сько­українського проекту „підтримка децентралізації в україні” (DESPRO) в два етапи в 2014 та 2015 рр., про­ демонструвало, що поділ населення на прибічників і про­ тивників децентралізації (на першому етапі) трансформу­ вався у поділ на „демократів” (які бачать у децентралізації перспективу розвитку демократії) і „господарників” (ба­ чать у децентралізації ефективний шлях господарювання на місцях) [5]. високий ступінь інформування суспільства щодо впро­ вадження і здійснення процесу децентралізації в україні доповнюється інтересом до нього на зовнішньополітичній арені, тому зовнішній фактор відіграє велику роль у вітчиз­ няному політичному дискурсі децентралізації. у зв’язку з цим дискурс політичних акторів україни, на нашу думку, варто розглядати спільно зі заявами іноземних політиків. 174 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV одними з перших, хто висловив свою підтримку про­ веденню процесу децентралізації влади в україні, стали польські державні діячі. Екс­голова Конституційного суду польщі Є. Стемпєнь під час зустрічі на тему „правові осно­ ви фінансування політичних партій у польщі”, що відбулась у межах проекту „Європейський досвід: польща” 17 травня 2013 р., у контексті впровадження децентралізації влади за­ явив: „Якщо ми будемо вважати, що цар знає краще, отже, ми досі маємо свідомість кріпака” [7]. Деструктивним зовнішнім фактором у політичному дис­ курсі децентралізації в україні вважаємо висловлювання та пропозиції політичних лідерів російської Федерації. Також варто зауважити їх вплив на проросійсько налаштованих українських політиків, заяви яких вносять елемент плутани­ ни між поняттями „децентралізація” та „федералізація”. Дискурс періоду впровадження ідеї децентралізації в по­ літичний порядок денний україни відзначився офіційною заявою російської Федерації. Міністр закордонних справ С. Лавров в інтерв’ю програмі „воскресное время” 30 берез­ ня 2014 р. висловив пропозицію росії спільно зі СШа та ЄС сформулювати загальні заклики до україни, метою яких ста­ не ініціювання загальнонаціонального діалогу з підсумком у вигляді нової Конституції, яка „гарантуватиме федератив­ ний устрій україни” [8]. подібні спроби сусідньої держави нав’язати україні фе­ дералізацію залишились невдалими і не зустріли підтримки ні всередині держави, ні закордоном. Спеціальний пред­ ставник голови обСЄ з питань україни Т. Гульдіманн на брифінгу у кризовому медіа­центрі 9 квітня 2014 р. заявив: „під час поїздок ми побачили, що і на півдні, і на заході сто­ 175 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ять питання щодо соціально­економічної ситуації, децентра­ лізації влади, а також питання державної монополії на ви­ користання сили. Люди здебільшого розуміють різницю між децентралізацією і федералізацією і висловлюють підтрим­ ку саме децентралізації, що дозволить збільшити повнова­ ження їхніх громад” [1]. Генеральний секретар ради Європи Т. Ягланд під час інтерв’ю 21 березня 2015 р. висловив дум­ ку, що він абсолютно впевнений у позитивному впливі де­ централізації в україні, підкресливши, що децентралізація не є федералізацією [23]. однак ідея федералізації все ще перебуває в політичному дискурсі україни, щоправда, висловлють її не ключові полі­ тичні актори. Лідер Комуністичної партії україни п. Симо­ ненко під час прес­конференції у березні 2015 р. висловив наступні думки: „влада боїться говорити, що децентралізація – це елемент федералізації. розширення повноважень громад, право вирішувати цілий ряд питань самостійно – підтвер­ дження цьому […] Ті, хто сьогодні виступає від імені структур влади, кланово­олігархічна система, прагнуть до модернізації управління цією системою, а не до її руйнування через децен­ тралізацію”. водночас п. Симоненко відзначив, що комуністи пропонували ідею федеративного устрою для україни, почи­ наючи з 1996 р. [20]. не вдаючись до оцінки подібних заяв та їх аргументова­ ності, ознайомимось з іншими опозиційними до ідеї децен­ тралізації висловлюваннями вітчизняних політичних діячів. українському політику в. Медведчукові належать слова: „Як юрист, стверджую, що не може бути відповідальності за заклики до федеративного конституційного устрою. Я по­ слідовний прихильник федералізації україни, починаючи з 176 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 1990­х років. висловлював свою точку зору ще за часів, коли захищав докторську дисертацію. До речі, подібну позицію сточовно форми державного устрою україни висловлюва­ ли і Михайло Грушевський, і Михайло Драгоманов, й іван Франко, і в’ячеслав Чорновіл. Я впевнений, що єдиними ліками від розпаду україни є її федералізація. або, перекла­ даючи мовою представників нинішньої влади, децентраліза­ ція. Федералізація – це один з рівнів децентралізації. і якщо ми не реалізуємо процес децентралізації, навіть не на рівні федералізації, а на рівні „особливого статусу”, закладеного в Мінських угодах, то конфлікт на Донбасі ми не вирішимо” (10 червня 2016 р.) [10]. розглянуті заяви політиків є думкою представників несис­ темної опозиції, а критиків децентралізації серед системної опозиції можна виокремити, проаналізувавши результати голосування у верховній раді за законопроекти та зміни до існуючих нормативно­правових актів. наприклад, народний депутат україни в. балога у власному інтерв’ю 8 вересня 2015 р. прокоментував небажання підтримати внесення змін до Конституції україни в питанні децентралізації таким чи­ ном: „це не децентралізація, це узурпація влади в країні. Ми будемо мати узурпацію влади президентом в парламентсько­ президентській країні” [2]. Зауважимо, що зовнішній фактор у політичному дискурсі децентралізації україни проявляється не лише у схваленні чи перешкоджанні. цінними є критичні зауваження євро­ пейських політиків щодо механізмів впровадження децен­ тралізації в україні. польський політик, економіст, депутат парламенту і екс­мер варшави М. Свенціцький з іронією відзначає: „в україні зараз у сотні раз більше експертів, ніж 177 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV було у польщі на початку шляху до децентралізації. однак цей шлях ваша країна ніяк не почне […]. Моя головна пора­ да – визначити і призначити головного експерта, який зможе взяти на себе відповідальність за всі реформи в україні. на­ разі я не бачу чітких планів” (15 липня 2015 р.) [9]. офіційна позиція Європейського Союзу щодо стимулю­ вання процесу децентралізації в україні виявилась у заяві представництва в україні, опублікованій на сторінці у соці­ альній мережі „Facebook” 18 січня 2017 р. вона стосувалась законопроектів № 4772 „про внесення змін до законодав­ чих актів (про добровільне приєднання територіальних гро­ мад)”, № 5520 „про внесення змін у деякі законодавчі акти україни (щодо особливостей добровільного об’єднання те­ риторіальних громад, розташованих на територіях суміж­ них районів)” та № 2489 „про службу в органах місцевого самоврядування”. основний зміст заяви такий: „представ­ ництво ЄС в україні закликає депутатів верховної ради ухвалити ці законопроекти без жодних подальших правок, оскільки зволікання можуть загальмувати процес здійснен­ ня реформ. важливо, аби реформи у цій ключовій сфері тривали та успішно завершились, без жодних суперечнос­ тей і затримок” [19]. Щодо внутрішнього політичного дискурсу децентра­ лізації в україні, то він формується як офіційним, так і неофіційним шляхом. офіційний дискурс децентралізації відзначається активною інформаційно­роз’яснювальною роботою щодо поняття, цілей та механізму децентраліза­ ції, організованою українськими політиками. основними спікерами на цю тему за 2014–2016 були і залишають­ ся президент україни п. порошенко, прем’єр­міністр 178 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV в. Гройсман та екс­прем’єр­міністр а. Яценюк. неофіцій­ ний дискурс продукують політики, політологи, журналіс­ ти тощо. Лідерство п. порошенка й а. Яценюка у рейтингу за кіль­ кістю підписників у соціальних мережах „Facebook” і „Twit­ ter” у 2016 р. (2 та 4 місце відповідно) [3, с. 18] демонструє важливість інформації, яку доносять політики до суспільства шляхом власних дописів. Тому, користуючись соціальною мережею „Facebook”, яка є майданчиком для розгортання по­ літичного дискурсу в україні, ми проаналізували масштаб та основні риси дискурсу децентралізації вищезгаданих спікерів (табл. 1). 2014 2015 2016 Гройсман В. – 36 13 Порошенко П. – 13 7 Яценюк А 4 1 1 Табл. 1. Кількість записів політиків у мережі „Facebook” стосовно децентралізації влади в Україні за відповідні роки Для політичного дискурсу президента україни п. поро­ шенка характерне пов’язування процесу децентралізації з темами: внесення змін до Конституції, особливого статусу Донбасу, унітарної україни, розмежування децентралізації і федералізації, членства в Європейському Союзі, підтримки децентралізації населенням, сильної та самодостатньої гро­ мади, зростанням бюджетних надходжень. Таким чином, у фокусі уваги очільника держави перебуває аспект політич­ ної децентралізації. підтверджують зазначені твердження такі ключові для дис­ курсу президента цитати, розташовані в хронологічному по­ 179 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV рядку: „Децентралізація україни не має нічого спільного з фе­ дералізацією, яку нам нав’язує сусідня держава. україна була, є і буде унітарною державою” [13], „Саме місцева самодос­ татня громада має стати наріжним каменем децентралізованої системи управління державою – відповідно до європейських принципів” [14], „проект змін до Конституції не передбачає ніякого особливого статусу Донбасу. всі подібні чутки – від лукавого. автономний статус Криму і Севастополя будуть збережені” [15], „Гроші, повноваження, відповідальність – принципова позиція моєї програми по децентралізації” [16], „Тримаючи курс на децентралізацію, ми користуємося євро­ пейським компасом. Децентралізація – це ключовий момент підготовки до членства в ЄС” [17], „Зміни до Конституції в частині децентралізації дозволять без жодних поступок по­ вернути український суверенітет на Донбас” [18]. Економічна сторона децентралізації висвітлювалась у виступах екс­прем’єр­міністра україни а. Яценюка й тепе­ рішнього глави уряду в. Гройсмана. Щоправда, поняттями вони користуються різними: у дискурсі а. Яценюка це „бю­ джетна” й „економічна децентралізація”, а у в. Гройсмана – „фінансова децентралізація”. в контексті їх дискурсу стає зрозумілим, що в них політики вкладають однаковий зміст: „Завдяки бюджетній децентралізації регіони отримають, з одного боку, більше прав, а з іншого – більше повноважень. Місцеві громади матимуть можливість збирати кошти і на­ правляти їх на лікарні, школи, дороги […] це – перший крок економічної децентралізації, надання економічних повно­ важень регіонам” (а. Яценюк) [11], „Сьогодні чи не в кож­ ному місті можна бачити ремонт доріг, садочків, шкіл, ам­ булаторій, мереж. це результат фінансової децентралізації” (в. Гройсман) [12]. 180 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV активна позиція в. Гройсмана у продукуванні дискурсу децентралізації влади в україні проявляється шляхом ін­ формування на власній сторінці у мережі „Facebook” про хід децентралізації в окремих населених пунктах держави. основними поняттями, що фігурують у політичному дис­ курсі прем’єр­міністра україни, є: пріоритетність децентра­ лізації як ключової реформи, правильність обраного шляху, результативність та ефективність децентралізації, перероз­ поділ повноважень і обов’язків між органами державної вла­ ди і місцевого самоврядування, якісні й відчутні зміни на місцях та оновлення інфраструктури. активність офіційної пропаганди децентралізації вла­ ди серед політичних лідерів доповнюється іншими засоба­ ми інформування населення. З 2014 р. було запущено сайт „Децентралізація влади” [6], на якому можна ознайомитись з усією важливою інформацією стосовно проведення рефор­ ми в україні. Також в мережі інтернет широко представлені інформаційно­аналітичні матеріали стосовно децентраліза­ ції влади, підготовлені різноманітними науково­дослідними інститутами, до яких зокрема належать інститут стратегіч­ них досліджень „нова україна” [4] та Міжнародний центр перспективних досліджень [22]. у статті розглянуто політичний дискурс децентралізації влади в україні у контексті інтеграції ідеї децентралізації в політичний порядок денний та формування її процесуальних параметрів. Дослідження здійснене шляхом аналізу офіцій­ них заяв і тверджень політичних акторів закордонних держав і україни за 2014–2016 рр. визначено, що дискурс децентра­ лізації влади в україні є комплексним феноменом, на який впливають зовнішні та внутрішні фактори. Зовнішній фак­ тор продемонстровано на прикладі: 1) цитат європейських 181 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV політиків, які висловлюють підтримку і високі очікування стосовно результатів проведення реформи в україні; 2) офі­ ційної позиції російської Федерації стосовно необхідності проведення федералізації україни. До внутрішніх факторів впливу на дискурс проведення децентралізації віднесено по­ зицію проросійсько налаштованих політиків, які апелюють до федералізації або розглядають її як синонім децентралі­ зації, проте зауважено, що останні є представниками несис­ темної опозиції. аналіз офіційного дискурсу децентралізації влади здій­ снювався на підставі записів у мережі „Facebook” т. зв. спіке­ рів децентралізації, до яких віднесено п. порошенка, а. Яце­ нюка і в. Гройсмана. порівняно їх активність у соціальній мережі шляхом підрахунку дописів за 2014–2016 рр., а також підсумовано основні риси та ключові ідеї дискурсу. визна­ чено, що президент україни у власному дискурсі акцентує увагу на політичній децентралізації, а прем’єр­міністр – на фінансовій. Також у підсумку зауважимо, що неофіційний політичний дискурс децентралізації влади відзначений неоднозначним ставленням лідерів думок і журналістів щодо механізмів її впровадження. оскільки цей аспект проблеми дискур­ су децентралізації влади в україні перебуває поза питан­ ням інтеграції ідеї децентралізації в політичний порядок денний, він може стати предметом наступних досліджень політичного дискурсу децентралізації. Таким чином, пер­ спективи подальших досліджень полягають у дослідженні медіа­супроводу процесу реформування влади та аналізу створеного на його підставі образу децентралізації у масовій політичній свідомості. 182 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Список використаних джерел 1. в обСЄ переконалися, що українці вимагають децентралізації, а не федералізації // український тиждень: електрон. версія газ. Дата оновлення: 9.04.2014. URL: http://tyzhden.ua/News/107144 (дата звер­ нення: 20.01.2017) 2. віктор балога: Я трошки хвилююсь за президента. Чи не забага­ то війн він веде одночасно? // Главком. Дата оновлення: 8.09.2015. URL: http://glavcom.ua/publications/131371­viktor­baloga­ja­troshki­hviljujus­ za­prezidenta.­chi­ne­zabagato­vijn­vin­vede­odnochasno.html (дата звер­ нення: 20.01.2017) 3. Герои Фейсбука // новое время. 2016. № 43. С. 18­23. С. 18 4. Децентралізація влади та реформа місцевого самоврядування в україні / „нова україна” інститут стратегічних досліджень. Елек­ трон. текст. дані. Київ, 2015. URL: http://newukraineinstitute.org/media/ news/528/ile/DDecentral­15­1.pdf (дата звернення: 20.01.2017) 5. Децентралізація: як змінюється думка людей? DESPRO опри­ люднив результати серії фокус­групових досліджень, їх порівняння у піврічній динаміці (2014–2015) // офіційний сайт проекту DESPRO. URL:http://despro.org.ua/news/detail.php?ID=1540&sphrase_id=1078 (дата звернення: 20.01.2017) 6. Електронний сайт Децентралізація влади. URL: http://decentral­ ization.gov.ua (дата звернення: 20.01.2017) 7. Єжи Стемпєнь: Якщо ми будемо вважати, що цар знає краще, отже, ми досі маємо свідомість кріпака // український тиждень: елек­ трон. версія газ. Дата оновлення: 20.05.2013. URL: http://tyzhden.ua/ Video/79917 (дата звернення: 20.01.2017) 8. интервью С. Лаврова программе „воскресное время”, 30 мар­ та 2014 года // видеохостинг „Youtube”. Дата обновления: 30.05.14. URL: https://www.youtube.com/watch?v=xhpjMs9H0t4 (дата звернення: 20.01.2017) 9. Курманова Т. Грозит ли украине децентрализация по­польски? // центр журналистских расследований. Дата обновления: 15.07.2015. URL: http://investigator.org.ua/articles/159101 (дата звернення: 20.01.2017) 10. „не може бути відповідальності за заклики до федеративного конституційного устрою” – Медведчук // Газета по­українськи: електрон. версія газ. Дата оновлення: 10.06.2016. URL: http://gazeta.ua/articles/ 183 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV politics/_ne­mozhe­buti­vidpovidalnosti­za­zakliki­do­federativnogo­ konstitucijnogo­ustroyu­medvedchuk/703769?mobile=true (дата звернен­ ня: 20.01.2017) 11. офіційна сторінка а. Яценюка в соціальній мережі „Facebook”. Дата оновлення: 13.01.2015. URL: https://www.facebook.com/yatsenyuk. arseniy/posts/452119031608904?match=0LTQtdGG0LXQvdGC0YDQsNC 70ZbQt9Cw0YbRltGP (дата звернення: 20.01.2017) 12. офіційна сторінка в. Гройсмана в соціальній мережі „Facebook”. Дата оновлення: 31.07.2016. URL: https://www.facebook.com/pg/ volodymyrgroysman/photos/?tab=album&album_id=415073365328250 (дата звернення: 20.01.2017) 13. офіційна сторінка п. порошенка в соціальній мережі „Face­ book”. Дата оновлення: 11.02.2015. URL: https://www.facebook.com/ petroporoshenko/photos/a.474415552692842.1073741828.4744095626934 41/577199129081150/?type=3&theater (дата звернення: 20.01.2017) 14. офіційна сторінка п. порошенка в соціальній мережі „Face­ book”. Дата оновлення: 12.06.2015. URL: https://www.facebook.com/ petroporoshenko/photos/a.474415552692842.1073741828.4744095626934 41/634456040022125/?type=3&theater (дата звернення: 20.01.2017) 15. офіційна сторінка п. порошенка в соціальній мережі „Face­ book”. Дата оновлення: 1.07.2015. URL: https://www.facebook.com/ petroporoshenko/photos/a.474415552692842.1073741828.4744095626934 41/643533219114407/?type=3&theater (дата звернення: 20.01.2017) 16. офіційна сторінка п. порошенка в соціальній мережі „Face­ book”. Дата оновлення: 11.11.2015. URL: https://www.facebook.com/ petroporoshenko/photos/a.474415552692842.1073741828.4744095626934 41/694246664043062/?type=3&theater (дата звернення: 20.01.2017) 17. офіційна сторінка п. порошенка в соціальній мережі „Face­ book”. Дата оновлення: 23.01.2016. URL: https://www.facebook.com/pg/ petroporoshenko/photos/?tab=album&album_id=722105777923817 (дата звернення: 20.01.2017) 18. офіційна сторінка п. порошенка в соціальній мережі „Face­ book”. Дата оновлення: 3.02.2016. URL: https://www.facebook.com/ petroporoshenko/photos/a.474415552692842.1073741828.4744095626934 41/727024487431946/?type=3&theater (дата звернення: 20.01.2017) 19. офіційна сторінка представництва Європейського Союзу в 184 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV україні в соціальній мережі „Facebook”. Дата оновлення: 18.01.17. URL: https://www.facebook.com/EUDelegationUkraine/posts/1366529516725006 (дата звернення: 20.01.2017) 20. петр Симоненко: Децентрализация подразумевает создание но­ вой системы общественного устройства // Коммунистическая партия украины: офиц. сайт. Дата обновления: 3.03.2015. URL: http://www. kpu.ua/ru/80386/petr_symonenko_detsentralyzatsyja_podrazumevaet_ sozdanye_novoj_systemy_obschestvennogo_ustrojstva (дата звернення: 20.01.2017) 21. про схвалення Концепції реформування місцевого самовря­ дування та територіальної організації влади в україні: розпорядження Кабінету Міністрів україни від 1 квітня 2014 р. № 333­р. // база даних „Законодавство україни” / вр україни. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/333­2014­%D1%80 (дата звернення: 20.01.2017) 22. Суть реформи органів місцевого самоврядування (децентра­ лізації) / Міжнародний центр перспективних досліджень. Електрон. текст. дані. URL: http://icps.com.ua/assets/uploads/images/iles/verstka_ decentralizaciya.pdf (дата звернення: 20.01.2017) 23. Ягланд заявил, что децентрализация не представляет собой федерализацию // актуальные новости. Дата обновления: 21.03.2015. URL: http://actualnews.org/politika/v_mire/48511­yagland­zayavil­chto­ decentralizaciya­ne­predstavlyaet­soboy­federalizaciyu.html (дата звернен­ ня: 20.01.2017) Kuzub Halyna INTEGRATION IdEAS OF dECENTRALIzATION OF UKRAINE IN POLITICAL AGENdA ANd FORMATION ITS PROCEdURE PARAMETERS: ANALYSIS OF POLITICAL dISCOURSE (2014–2016 YEARS) Abstract. In the article analyzes political discourse as an important element of the implementation of the decentralization process in ukraine. In the ield of the author is the oficial discourse of foreign and domestic politicians at the stage 185 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV of integration the idea of decentralization in ukraine political agenda. Posted generalizations regarding internal and external factors of political discourse of decentralization in ukraine. characterized the main features of political dis- course of the President of ukraine P. Poroshenko and the Prime minister v. groisman Keywords: decentralization, federalization, the oficial discourse, the Rus- sian factor. Кузуб Галина ИНТЕГРАцИя ИДЕИ ДЕцЕНТРАЛИЗАцИИ УКРАИНы В ПОЛИТИЧЕСКУЮ ПОВЕСТКУ ДНя И фОРМИРОВАНИЕ ЕЕ ПРОцЕСУАЛЬНых ПАРАМЕТРОВ: АНАЛИЗ ПОЛИТИЧЕСКОГО ДИСКУРСА (2014–2016 гг.) Аннотация. в статье проанализировано политической дискурс как важный элемент реализации процесса децентрализации в украине. в поле зрения автора находится официальный дискурс иностранных и отечествен- ных политиков на этапе интеграции идеи децентрализации украины в поли- тическую повестку дня. Подано обобщения, которые касаются внутренних и внешних факторов политического дискурса децентрализации украины. Охарактеризированы основные черты политического дискурса Президента украины П. Порошенка и премьер-министра в. Гройсмана. Ключевые слова: децентрализация, федерализация, официальный дис- курс, российский фактор. 186 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV РОЗДІЛ 3 МЕХАНІЗМИ ТА ПРИНЦИПИ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ Włodarska-Frykowska Agata LANGUAGE dIVISION OF THE BALTIC STATES SOCIETIES Abstract. the societies of all Baltic States, estonia, latvia and lithuania are strongly divided. one of the most signiicant factor that caused such a di- vision is the big number of national minorities living on the territories of those countries and language differences. language policy plays here the main role because in each of those societies there are still people who do not speak oficial state languages. the main aim of this article is to underline the most important issues regarding language policy, how Russian language is found in the Baltic societies and how any proposed educational system changes, especially regarding national minorities schools are understood by all society. Keywords: language policy in Baltic States, national minority education in Baltic states, language referendum in latvia, society division, status of Russian language in Baltic States, bilingual education in Baltic States, Rus- sian language education in Baltic States. 1. Introduction he question of language is one of the most important T element building people’s identity and fostering relations with other members of the minority groups and strengthening them with a mother state. The Baltic States are the examples of the countries where the large number of national minorities puts 187 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV a huge impact on everyday life of all inhabitants. The begin­ ning of 90s in 20th century brought huge changes for the Baltic States region, after long time having been incorporated into the Soviet Union structures all states regained their independence. Considering Estonia, Latvia and Lithuania in the terms of lan­ guage division two linguistic dominant groups seem to be rea­ sonably distinguished. Each country had its own ethnopolitical turning points that strongly inluenced its linguistic policy. All of the Baltic States are rather small countries, not densely pop­ ulated. In this situation such visible language division increased fear among ethnic inhabitants of those countries. Many different cases of conlicts can be analyzed between groups speaking oth­ er languages living in the some state and representing different background. There is no doubt that language conlicts can appear as conlicts among different linguistic communities. On the other hand language conlicts between different communities can be seen as competitive forms of coexistence. Language is a funda­ mental and key tool used to get a number of resources needed in the society. The other very important aspect is bilingualism that can irstly stop some conlicts and secondly help to deepen coop­ eration. Especially in Estonia and Latvia bilingual inhabitants are a big part of the societies. Additionally everyday and social life of communities speaking only a minority language is based on chosen and unequal relations among different groups of speakers who belong not only to different language but also cultural com­ munities [7, p. 42–43]. 2. language policy, skills and practice Russian speakers in the Baltic States, especially in Estonia and Latvia has been an important subject of analyze among uni­ 188 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV versity scholars and politicians since the collapse of the Soviet Empire. Todays’s identity of Russian minorities in those coun­ tries seems to be very strong and outstanding [3]. In compari­ son earlier research shows that the identity of Russian speaking groups was rather weaker when analyzing collective identity of Russian speaking people [1]. Russians living in the Baltic states consider themselves to be different from Russians living in the mother state, Russia [14, p. 92–116]. There is still a visible lan­ guage division in all Baltic States that inluences on the relations in the states and their position and dialogs with partners abroad. Communities in the Baltic States with Estonian, Latvian, Lithuanian, Polish, Russian languages and many other used on the territory of those countries can be deined as the paradigm of social constructionist. Language has a huge impact on the society and plays an important role in mobilizing the members of the so­ ciety and shaping their identity. Apart from the language there is a number of other factors that unite members of the community, ethnicity, origin, shared historical and cultural roots, knowledge, attitude and social networks. The term of language discourse takes a very important position in the discussion regarding status of languages used in the Baltic States. Language discourse should be understood as a language chosen and used by the society in the everyday communication, the level of its luency among in­ habitants of the state and inally as motivation factor encouraging society members to use this language tool [7, p. 46–48]. Comprehension, speaking and reading in a foreign language are seen as skills allowing to check the level of proiciency, up­ per intermediate, intermediate and pre­intermediate. In Latvia the knowledge of Latvian language had been slowly evaluating over the years. Latvian language is thought to be widely used and 189 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Diagram 1. Social support for minority education changes in Latvia Source: GRABĀNE, Sintija. 2012. Bilingual education in Latvia: current trends and future developments . The Annual of Language & Politics and Politics of Identity, Vol. VI./2012 190 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Diagram 2. Knowledge of Russian and Latvian language among pupils in Latvia Pupils of minority language schools Source: GRABĀNE, Sintija. 2012. Bilingual education in Latvia: current trends and future developments . The Annual of Language & Politics and Politics of Identity, Vol. VI./2012. 191 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Diagram 3. Knowledge of Russian and Latvian language among pupils in Latvia. Pupils of Latvian language schools Source: GRABĀNE, Sintija. 2012. Bilingual education in Latvia: current trends and future developments. The Annual of Language & Politics and Politics of Identity, Vol. VI./2012. 192 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV recognized. On the other hand the beginning of 2012 brought a slight chance for a change of its status and position in the state. The aim of the taken actions was to introduce Russian language as a second oficial language in the country. The referendum was rejected by two third of voters who did not support the idea of suggested changes. Such changes were not launched in other Bal­ tic States. The main thing is that the number of speakers of ofi­ cial languages is increasing in each state. The young are thought to be much more determinate and motivated to learn oficial lan­ guages of state where they live in. Secondly speaking an oficial language of the country givers wider opportunities to be more effective at work and have better communitarian skills with other members of the society. On the other hand it is not only younger generation but also the older that want to increase their language skills. There is no doubt that studying foreign languages by older age groups is a much more combined process. The lower lan­ guage abilities at the starting point and poor experience in learn­ ing foreign languages are seen as main reasons limiting gaining the knowledge. The last but not the least is easy communication in Russian language what does not motivate learners. It must be underlined that lack of the knowledge of the state language limits the access to information in the state and creates the situation of becoming an outsider in the inhibited country. In Estonia, Latvia and Lithuania the language division was very visible what was the direct repercussion of different ethnic communities living in the states1. 1 Latvia’s territory is 64 000 square kilometers, and it has a population of 2.5 million people. Estonia’s territory is 45 000 square kilometers, and it has a population of 1.4 million people. Lithuania’s territory is 65 200 square kilometers, and it has a population of 3.7 million people 193 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Table 1. Ethnic division of Latvian society Nationality 1989 2000 2009 Population 2.666.567 – 100% 2.666.567 – 100% 2.261.294 – of Latvia 100% Latvians 1.387.757 – 52% 1.370.703 – 57.7% 1.340.143 – 59.3% Russians 905.515 – 34.0% 703.243 – 29.6% 628.535 – 27.8% Belarusians 119.702 – 4.5% 97.150 – 4.1% 81.862 – 3.6% Ukrainians 92.101 – 3.5% 63.644 – 2.7% 56.183 – 2.5% Sourse: Latvijas 2000. gada tautas skaitīšanas rezultāti. Statistikas datu krājums (2002). Rīga: Latvijas Republikas. Centrālā statistikas pārvalde, Demogrāi ja 2009 (2009) Statistisko datu krājums. Rīga: LR Centrālā statistikas pārvalde. Table 2. Proiciency in Russian among Latvians Level of Russian language 1996 2008 Proiciency level 49% 37% Intermediate level 34% 32% Elementary level 11% 26% Basic level 5% 5% Source: Valoda (2000) Latvijas iedzīvotāju aptauja. Table 3. Proiciency in Latvian among Russians in Latvia Level of Latvian language 1996 2006 2015 Proiciency level 9% 26% 38% Intermediate level 27% 31% 39% Elementary level 44% 36% 6% Basic level 22% 7% 5% Source: Valoda (2000) Latvijas iedzīvotāju aptauja. Aprīlis–maijs 2000. Rīga: Baltijas Sociālo Zinātņu institūts. Valoda (2008) Latvijas iedzīvotāju aptauja. Marts– aprīlis 2008. Rīga: Baltijas Sociālo Zinātņu institūts, V. Porina, Bilingualism in Latvian and Russian in the context of demographic processes in Latvia, ESUKA – JEFUL 2011, 2 – 2: 177 – 19. 194 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV The division of Latvian society seems to be still signiicant for its unity and proper coexistence. In 1989, at the beginning of Latvian independence way, 23% of non­Latvians could speak Latvian lan­ guage, to compare with 2014 it was 94%. It is a result of language programmes that were introduced on the large­scale, the National Employment Agency is responsible for running the language cours­ es to increase the level of Latvian language in the society1. Bilingual education is offered in Latvia, only students of minority schools can take advantage from this offer. There are plans to launch new bilin­ gual projects directed to all students in Latvia. The is going to be in­ troduced in Latvian and English, Latvian and French or Latvian and Swedish [13]. It has to be underlined that on one hand Latvian lan­ guage is seen as a factor of preservation and integration of cultural heritage, on the other hand a huge Russian­speaking minority has to be able to preserve their culture and tradition. The native language is recognized as the natural tool of communication in this process. It is the language of communication, not communication itself that is a key point in this case2. Russian language referendum that was organized in Latvia on 18 February 2012 conirmed that Latvians do not want to have any changes regarding languages used at its territory. The suggestion to introduce Russian as the second oficial 1 According to the survey the Latvian language proiciency among national minority youth has considerably improved. More than 3/4 of the national mi­ nority youth aged 18 to 24 replied that their knowledge of Latvian is excellent (39%) or good (38%). The national programme Latvian Language Learning for Adults was introduced in the state to give the chance to contribute in lan­ guage classes to the wider groups of Latvian inhabitants. Latvian Language Learning Programme, Ministry of Foreign Affairs the Republic of Latvia, http://www.mfa.gov.lv/en/policy/society, (30.19.2015). 2 The results of a survey, entitled „Sense of Belonging to Latvia” carried out by the market and public opinion research centre SKDS from May to June 2014 conirmed that Latvian language proiciency among national minority youth has considerably improved. More than 3/4 of the national minority youth aged 18 to 24 speak communicative Latvian. 195 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV language in the country was rejected by the society. For many Rus­ sians living in Latvia it was seen as a chance to lower the factor of discrimination but by Latvians it was considered to be an attempt to weaken the independence of the state. Only 25% of voters supported the oficial language changes1, 75% of the society was against [8]. The situation in Estonia seems to be quite similar not only when taking into consideration the number of ethnic Russians living in Estonia but also the aspects connected with the level of a used language knowledge. The Estonian government has already intro­ duced three big national programmes that have been aimed at the society. Today 25% of Estonian society is created by Russian mi­ nority, native Estonians create 68% of the society. Diagram 4. Division of the Estonian society Source: J. Kivirӓhk, Intergating Estonian’s Russian­Speaking Population: Findings of National Defence Option Surveys, International Centre for Defence and Security, December 2014 1 97,7% of ethnic Latvians and 4% of Ethnic non­Latvians were against changes, 2,3% of ethnic Latvians and 96% of Ethnic non­Latvians voted for. The turnout of the referendum was 69%. Many Latvians do not accept the idea to use and speak Russian what has its roots in history and having been wiped out from the map of the world in 1940 as a consequence of Berlin ­ Moscow agreement. Year 1991 gave a new beginning and chances for introducing new system solutions. Latvians want to be sure that their national face will be never in danger. 196 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Table 4. Knowledge of the Estonian among representatives of the Russian-speaking minority Age groups/lg level 15-19 20-34 35-49 50-64 65-74 Very good – 37% 33% 20% 4% 17% citizens Very good – 12% 8% 6% 19% 3% non-citizens Communicative 19% 17% 16% 18% 14% knowledge Basic knowledge- 15% 12% 17% 12% 14% citizens Basic knowledge- 17% 30% 41% 47% 52% non citizens Source: Minority Rights in Estonia, raport, (red.) V. Poleshchuk, Tallin 2009 Table 5. Self-assessment of knowledge of the Estonian language among non-Estonians in 2010 Good level Average Poor level lack level Spoken lan- 30% 27% 30% 13% guage under- standing Reading 32% 25% 27% 16% Writing 21% 29% 26% 24% Speaking 26% 26% 27% 21% Source: Monitor Programu Integracyjnego Estonii 2011, Uniwersytet w Tartu 2011, s. 30, [online] http://www.praxis.ee/wp­content/uploads/2014/03/2011­Estoni­ an­integration­monitoring.pdf, 10 VIII 2015. The question regarding the language policy in Lithuania seems to be still open. The Lithuanian language policy is thought to be rather bilingual, there is an open discussion how it should be changed in the near future. Lithuania has the lowest level of 197 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ethnic division in comparison with different Baltic States. Polish with 6,6% and Russian with 5,8% minority groups are the biggest in the society. Such a societal division seems to be much more homogenous in comparison with Estonia and Latvia but there are still many areas where the problem of national minorities, status of their native languages should not be forgotten. National minority schools have been successfully implementing the edu­ cational programmes with cultural, historical and what is really important language aspects of children and students’ schooling. Table 5. Lithuanian society division Ethnicity 1989 2001 2011 Lithuanians 2.924.251 – 79,6% 2.907.293 – 83,5% 2.561.314 – 84,1% Poles 257.994 – 7% 234.989 – 6,7% 200.317 – 6,6% Russians 344.455 – 9,4% 219.789 – 6,3% 176.913 – 5,8% Belarusians 63.169 – 1,7% 42.866 – 1,2% 36.227 – 1,2% Ukrainians 44.789 – 1,2% 22.488 – 0,7% 16.423 – 0,5% Others 17.525 – 0,4% 7.242 – 0,2% 5.834 - 0,2% Total 3.674.802 – 100% 3.483.972 – 100% 3.043.429 – 100% Source: Statistics Lithuania, http://www.osp.stat.gov.lt/en/web/guest/statistini­ urodikliuanalize1 The question regarding minority education seems to be re­ ally important in Lithuania. Many Polish and Russian schools have been protesting against changes in the state educational system. The planned reforms aim at changing the status of 90 Polish instruction schools from the secondary schools into pri­ mary schools. The main reason of such a change is the declin­ ing number of pupils attending those schools. Parents, teachers and students have been taking part in many protests against in­ 198 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Diagram 4. Popularity of Russian language among students in 2009 Source: http://ec.europa.eu/eurostat, 2009. troducing declared reforms, the strike is supported by Russian minority schools that are also affected by a situation. Audronė Pitrėnienė, a minister of education in Lithuania claims that all requests and demands declared by protestants will be considered. Thus, Pitrėnienė conirms that opportunities of learning minori­ ty languages twice a week, mostly Polish and Russian but also others will be provided for all ethnic minority groups studying in Lithuanian instruction schools. It should be underlined that it is English language that is commonly chosen by Lithuanian stu­ 199 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV dents as the most popular foreign language, Russian languages is still quite popular, it holds the second position among the most popular foreign languages1. The presented data show that the 41% of students in Lithua­ nia met with Russian language at school at the level of primary education, 35% declared that they study Russian at secondary schools. In Latvia and Estonia the score was even higher. For 31% of Latvian primary education students and for 54% of Latvi­ an secondary education students Russian language was attractive to be studied. In Estonia it was 33% for primary schools students and 65% of secondary schools2 students. For most scholars Rus­ sian language is the second foreign language but it is reported to be signiicant tool communication for people living in this area who want to be irmly present in the business life of the states. Table 6. Educational institutions with Polish language of instruction in Lithuania in 2012 Primary schools schools/ kinder- High schools Universities Junior high Secondary Nursery gartens schools schools 1 To compare with other European Union countries English is studied by 82% of primary students and 95% of secondarily school students. The other most popular foreign languages are French, 16% among primary students, 26% among secondary level students and German, 9% among primary stu­ dents, 27% among secondary level students. 2 In majority of Lithuanian school scholars study two foreign languages, more than 90% usually choose English, in 2009 German was chosen by 9,2% of students, French by 2,5%. The second foreign language is introduced in the ifth year of school education. Studying Russian as a second foreign language is recognized as a pragmatic choice now and gives competitive advantage to its speakers living in Lithuania, the irst language is mostly English. 200 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Vilnius city 3 0 6 2 7 3 Vilnius municipality 20 7 19 3 16 0 Šalčininkai municipality 3 0 8 2 6 0 Trakai municipality 0 0 1 0 4 0 Švenčionys municipality 0 0 1 1 0 0 Širvintos municipality 0 0 1 0 0 0 Total 27 6 36 8 32 3 Source: M. Barwiński, K. Leśniewska, The contemporary situation of the Polish minority in Lithuania and the Lithuanian minority in Poland from the instructional per­ spective, Geographia Polonica Volume 87, Issue 1, p. 27–45. http://dx.doi.org/10.7163/ GPol.2014.2 3. Conclusions The societies of Estonia, Latvia and Lithuania are not ho­ mogenous what is mostly caused by huge ethnic division in the states. The balance between the oficial and minority languages has not been achieved so far. The minority groups have inluen­ tial impact on the educational systems of the states. The language policy introduced in all of the states plays a signiicant role in creating the integrated societies. The conlicts between natives and national minorities are still present in the Baltic States what creates further society division. National minority groups in all of those countries are recognized as one of the most integrated minorities of the post soviet space. Apart from that the language policy is considered to be one of the key pillar of each state. The number of Russian speakers in Estonia, Latvia, and both Russian and Polish speakers in Lithuania is a factor that inluences and creates the state policy. The development of the common state identity and consciousness are important features for all modern, contemporary societies. There is a visible tendency that Russian 201 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV language, after long year of being marginalized is coming back to state schools. More scholars are deciding to study that as a for­ eign language. On the other hand the social division is touched by linguistic aspects what determinates the social group creation. Only good cooperation and willingness to build one common so­ ciety can eliminate social disparities. References 1. Aasland A., ‘The Russian Population in Latvia: An Integrated Mi­ nority?’, Journal of Communist Studies and Transition Politics, 10, 2, 1994, p 233­260. http://dx.doi.org/10.1080/13523279408415255 2. Barwiński M., Leśniewska K., The contemporary situation of the Polish minority in Lithuania and the Lithuanian minority in Poland from the instructional perspective, Geographia Polonica Volume 87, Issue 1, p. 27–45. http://dx.doi.org/10.7163/GPol.2014.2 3. Cheskin A., ‘Synthesis and Conlict: Russian­Speakers’ Discursive Response to Latvia’s Nationalizing State’, Europe­Asia Studies, 64, 2, 2012. 4. GRABĀNE, Sintija. 2012. Bilingual education in Latvia: current trends and future developments . The Annual of Language & Politics and Polis of Identity, Vol. VI./2012 5. http://ec.europa.eu/eurostat, 2009. 6. Kivirähk J., Intergating Estonian’s Russian­Speaking Population: Findings of National Defence Option Surveys, International Centre for De­ fence and Security, December 2014. 7. Kļave E., Language choice and usage in social interaction in Latvia: discourse and practice, Baltic Institute of Social Sciences, Riga, 2010. 8. Lublin D., The 2012 Latvia language referendum, Electoral Studies 32 (2013) 370–387. 9. Melvin N., Russians Beyond Russia: The Politics of National Iden­ tity, London, Royal Institute of International Affairs, 1995. 10. Ministry of Foreign Affairs the Republic of Latvia, http://www.mfa. gov.lv/en/policy/society, (30.19.2015). 11. Minority Rights in Estonia, raport, (red.) V. Poleshchuk, Tallin, 2009. 202 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 12. Monitor Programu Integracyjnego Estonii 2011, Uniwersytet w Tar­ tu, 2011. 13. Ose L., In which language shall we live? 2011, www.politika.lv 14. Vihalemm T., Masso A., ‘Identity Dynamics of Russian­Speakers of Estonia in the Transition Period’, Journal of Baltic Studies, 34, 1, 2003. Włodarska-Frykowska Agata МОВНИй ПОДІЛ У СУСПІЛЬСТВАх бАЛТІйСЬКИх ДЕРЖАВ Анотація. суспільства всіх країн балтії, естонії, латвії та лит- ви сильно розділені. Одним з найбільш значущих чинників, що викликали такий поділ, є велика кількість національних меншин, які живуть на те- риторіях цих країн, а також мовні відмінності. мовна політика відіграє тут головну роль, оскільки в кожній із цих общин є люди, які не спілку- ються офіційною державною мовою. Основна мета цієї статті – під- креслити найбільш важливі питання, що стосуються мовної політики: який статус російської мови в балтійських суспільствах і як пропоно- вані зміни в системі освіти, особливо щодо шкіл національних меншин, сприймаються всім суспільством. Ключові слова: мовна політика в країнах балтії, утворення націо- нальних меншин в країнах балтії, мовний референдум у латвії, поділ суспільства, статус російської мови в країнах балтії, двомовна освіта в країнах балтії, навчання російській мові в країнах балтії. Włodarska-Frykowska Agata яЗыКОВОЕ РАЗДЕЛЕНИЕ В ОбщЕСТВАх бАЛТИйСКИх ГОСУДАРСТВ Аннотация. Общества всех стран балтии, Эстонии, латвии и литвы сильно разделены. Одним из наиболее значимых факторов, вы- звавших такое разделение, является большое количество национальных 203 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV меньшинств, живущих на территориях этих стран, а также языковые различия. языковая политика играет здесь главную роль, поскольку в ка- ждом из этих обществ есть люди, которые не говорят на официальных государственных языках. Основная цель этой статьи – подчеркнуть наиболее важные вопросы, касающиеся языковой политики, каков ста- тус русского языка в балтийских обществах и как предлагаемые пере- мены в системе образования, особенно в отношении школ национальных меньшинств, воспринимаются всем обществом. Ключевые слова: языковая политика в странах балтии, образование национальных меньшинств в странах балтии, языковой референдум в латвии, разделение общества, статус русского языка в странах бал- тии, двуязычное образование в странах балтии, обучение русскому язы- ку в странах балтии. 204 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Кіянка Ірина ВПЛИВ ПОПУЛІЗМУ НА РОЗВИТОК ДЕРЖАВИ У ПІВДЕННІй ЄВРОПІ: ПРИКЛАД ІТАЛІЇ Анотація. Пропонується політико-історичний та соціально-еко- номічний аналіз феномену популізму в контексті політичного режиму італії (20–30-х років минулого століття). значна увага акцентується на статті політичних лідерів, зокрема б. муссоліні та їх активній по- зиції у суспільстві. також взята до уваги криза парламентської демо- кратії в італії, яка й призвела до зародження та реалізації фашизму в італії з його болючими наслідками. Ключові слова: популізм, держава, парламентська демократія, по- літичне лідерство. Постановка наукової проблеми та її значення Запропонована до розгляду тематика видається важливою в науково­теоретичному та практичному значеннях, оскільки дає змогу виявити характерні особливості популізму та фа­ шизму в південній Європі. в історії Європи 1920­ті – 1930­ті роки стали часом глибокої кризи парламентської демократії, яка у деяких країнах призвела до більш чи менш тривалого панування політичних режимів нового типу – фашизму. Аналіз попередніх досліджень Сьогодні існують, мабуть, десятки визначень цього фе­ номену, які особливо підкреслюють різні сторони його прак­ тики та ідеології. попри відмінності, у рамках узагальненої широкої дефініції „фашизму” опиняються політичні режи­ ми, яким властиві (або ж рухи, які до цього прагнули): дик­ таторський характер влади, зосередженої у руках одного лідера – „вождя”; усунення, у різний спосіб, усіх політич­ 205 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV них опонентів, повна монополія на владу та ідеологію; те­ рористичні (дуже жорстокі) методи придушення спротиву; крайній націоналізм (часто­густо у поєднанні з расизмом чи антисемітизмом). останній є, безперечно, однією з тих ознак фашизму, що найвиразніше диференціює його від диктатур, які дотримувалися „лівої” ідеології. Теоретико­методологічною базою дослідження є праці: в. віпермана, р. Кольє, С. Минина, Т. несторова та інших. Метою цієї статті є політико­історичний аналіз феномену популізму в контексті політичного режиму в італії в 20–30­х роках минулого століття. Виклад основного матеріалу перш ніж звернутися до аналізу актуальних сьогод­ ні тлумачень феномену фашизму, варто стисло висвітли­ ти історію фашистських рухів в італії та іспанії, тобто у тих країнах, де вони (попри дуже значні відмінності в обставинах, за яких це відбулося, і самому характері ре­ жимів) опинилися при владі. Доречно також згадати істо­ ричний досвід румунії, де фашистська „Залізна гвардія” відігравала особливо значну роль у політичній боротьбі. вважаємо при цьому, що питання про німецький націонал­ соціалізм та режим а. Гітлера доцільно розглядати окремо. першою державою, у якій фашистський рух прийшов до влади, стала італія. Як відомо, у цій країні виник і сам тер­ мін „фашизм”, який у своєму найвужчому тлумаченні засто­ совується насамперед до італійського суспільно­політично­ го ладу середини 1920­х – 1944 рр. Захоплення влади фашистами та їх лідером, беніто Мус­ соліні (1883–1945), відбулося в умовах драматичної кризи, 206 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV яка охопила італію після закінчення першої світової війни. хоч країна і належала до табору переможців, участь у вій­ ні викликала загострення усіх застарілих проблем еконо­ мічно відсталої держави – безробіття, масової бідності, ін­ фляції тощо, спричинилася до посилення протистоянь між робітниками та підприємцями, конфліктів між селянами і крупними землевласниками. у північних містах страйкарі захоплювали заводи, а у сільських районах селянські коопе­ ративи почали займати великі дворянські маєтки. Частина італійських соціалістів, радикалізована нещодавнім успіхом більшовиків у росії, прагнула до швидкої соціалістичної ре­ волюції у себе на батьківщині. на збільшення градусу полі­ тичної напруги вплинуло також те, що, попри успішне завер­ шення війни у ранзі переможця, італія не змогла отримати всіх тих територій, на які розраховувала. Далмація відійшла новоствореному Королівству сербів, хорватів і словенців (Югославії), поза межами італії опинилося оголошене „віль­ ним містом” Фіуме (рієка). ця обставина викликала у країні хвилю націоналістичних настроїв, обурення з приводу ніби­ то „вкраденої перемоги” [1, с. 27]. італійська парламентська демократія виявилася неспро­ можною впоратися із кризою і зрештою поступилася дикта­ турі. у березні 1919 р. б. Муссоліні у Мілані створив „іта­ лійський союз боротьби” („Fasci italiani di combattimento”) – парамілітарну організацію, у загонах якої об’єдналися ко­ лишні комбатанти, переконані націоналісти, митці­футу­ ристи, прибічники ідей синдикалізму та студенти. незабаром в усій італії „фашисти” почали жорстоку ата­ ку проти лівих, а також і проти католицької народної пар­ тії („пополарів”). одним із перших об’єктів їх удару стала 207 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV і словенська меншина. Криваві сутички між фашистами та їх противниками, які відбувалися в італії у 1919–1921 рр., практично набули характеру громадянської війни. у листо­ паді 1921 р. загони фашистів реорганізовано в національну фашистську партію, вождем („дуче”) якої став б. Муссоліні. в останні дні жовтня 1922 р., після „походу на рим”, „чор­ ні сорочки” дуче захопили італійську столицю та змусили парламент і короля зробити його главою коаліційного уряду [2, с.176]. це призначення стало першим кроком на шляху швидкої концентрації влади в руках фашистського лідера. у листо­ паді 1923 р. італійський парламент ухвалив новий виборчий закон (за ім’ям ініціатора відомий як „закон ачербо”), згід­ но з яким партія, яка здобувала на виборах хоча б віднос­ ну більшість голосів (але не менше ніж 25%), отримувала 2/3 місць у парламенті. у квітні 1924 р. вибори, проведені на основі нового закону, в умовах залякувань і насильства з боку фашистів щодо їх політичних опонентів, дозволи­ ли партії б. Муссоліні сформувати більшість у парламенті. у червні того ж року вбивство фашистами депутата­соці­ аліста Дж. Маттеотті спричинило нову гостру політичну кризу, потенційно небезпечну для режиму, що стверджував­ ся. проте роз’єднаність та нерішучість противників дали „дуче” можливість здобути остаточну перемогу над своїми опонентами. від цього моменту, маючи диктаторську владу, фашисти почали перетворювати італію у „stato totalitare” – „тоталь­ ну державу”, яка мала стати суспільством без політичних і соціальних конфліктів, згуртованим однією ідеологією та спільною для всіх і безальтернативною системою цінностей. 208 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV протягом 1925–1926 рр. фашисти розпустили та заборони­ ли діяльність усіх (крім власної) політичних партій, закрили нефашистські ЗМі. Також було ліквідовано місцеве само­ врядування. у 1928 р. новий закон про „вибори” запрова­ див систему голосування, за якою виборці могли голосувати (маючи, теоретично, можливість його відхилити) лише за єдиний, безальтернативний список кандидатів до парламен­ ту, складений „великою фашистською радою”. Гармонійні взаємини робітників та підприємців мали забезпечити „кор­ порації”, які створюються з жовтня 1925 р. при цьому всі профспілки, крім фашистських, було розпущено [3, с.177]. на загал економічна політика фашистів являла собою, за визначенням в. віпермана, поєднання ліберальних та інтер­ венціоністських підходів. попри окремі рішення з лібералі­ зації підприємництва та торгівлі у цілому держава застосову­ вала численні заходи з регулювання економіки, державного контролю над промисловістю, здійснювала масштабні еко­ номічні програми тощо. у другій половині 1920­х рр. італій­ ська економіка загалом переживала вражаюче піднесення. важливим починанням режиму стало осушення понтійських боліт, інші меліоративні роботи, які дали можливість додат­ ково використовувати у сільському господарстві мільйони гектарів землі. у боротьбі з наслідками глобальної еконо­ мічної кризи початку 1930­х рр., яка болісно вдарила по іта­ лії, держава вдавалася до регулювання зарплатні, намагала­ ся скоротити безробіття, запроваджуючи неповну зайнятість і т. д. Діяла низка програм зі соціального захисту. Керова­ на фашистською партією „національна організація „Допо­ лаворо” („після роботи”) займалася організацією дозвілля робітників – екскурсіями, спортивними заходами тощо. 209 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Здійсненню завдань фашистської „тотальної” трансфор­ мації суспільства було підпорядковано також низку ре­ форм, проведених у міжвоєнний період в освітній системі італії. розпочав їх відомий філософ, теоретик фашизму, творець доктрини „етичної держави” Джованні Джентіле, який у першому уряді б. Муссоліні обійняв посаду міністра освіти. За його формулою, „говорити про національну осві­ ту – означає говорити про фашистську освіту”. при цьому, на думку Д. Джентіле, для нормального функціонування держави потрібні були не освічені маси, а компетентні ке­ рівники. З адміністративної точки зору, стрижнем реформи стало формування жорсткої ієрархічної структури управлін­ ня освітою, повністю контрольованої міністерством, зок­ рема, скасування виборності директорів державних шкіл. Диференційована система початкових і середніх освітніх закладів мала здійснювати селекцію учнів, по­різному ви­ значаючи для них потенційний рівень та напрямок освіти. важливим елементом шкільної організації стала професій­ на орієнтація, спрямованість насамперед на практичні по­ треби суспільства. при цьому, вважаючи, що вчительський корпус італії надмірно фемінізований, міністр авторитар­ ним рішенням усунув жінок від викладання більшості гума­ нітарних дисциплін [4]. наприкінці 1920­х у школах запровадили нові підручни­ ки, а навчання за посібниками, що не відповідали духу фа­ шизму, заборонили. у підручниках з історії пропагувалася висунута б. Муссоліні концепція фашистської італії – „тре­ тього риму”, за якою держава „дуче” поставала історичним наступником – через період папської держави – Стародав­ нього риму. у навчальних закладах повсюдно створювали 210 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV структури фашистських молодіжних і дитячих організацій, а вчителі мали вступати у фашистську партію. у цілому за фашистського режиму в італії реформи шкільної системи поставили її під жорсткий контроль дер­ жави, зробили освіту глибоко ідеологізованою, орієнто­ ваною на виховання відданих фашистським принципам громадян, усунули усі можливості для інтелектуального плюралізму. водночас важливо зазначити, що режим зумів здійснити певну модернізацію освіти у країні, запровадити низку ефективних рішень та заходів. у післявоєнний час вже демократичні італійські уряди, хоч і усунули зі школи фашистську ідеологію, проте освітню систему, створену за б. Муссоліні, в основному зберегли. Частиною фашистського перетворення суспільства мала бути розбудова нової культури – органічного компонен­ ту тоталітарного ладу. Зусиллями Д. Джентіле у 1925 р. створено національний фашистський інститут культури. у квітні 1925 р. в „Маніфесті фашистської інтелігенції” вче­ ні, літератори та митці, які підтримували фашизм, декла­ рували свою відданість цьому рухові й підкреслювали, що він – суто італійський феномен, пов’язаний із культурними та історичними традиціями італії, навіть – релігійне явище, що сприятиме величі батьківщини та появі нової держави. (незабаром філософ бенедетто Кроче у „Маніфесті інтелек­ туалів­антифашистів”, загалом вельми обережному у своїй критиці фашистських ідей, висловив думку про засадничу несумісність культури та фашизму) [5]. одним із найвідоміших починань фашистської влади у сфері культурної трансформації країни стали заходи з роз­ 211 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV витку кінематографу. Часткове державне фінансування кі­ нопродюсерів, будівництво кіноцентрів, обмеження досту­ пу до прокату в італії іноземних кінострічок загалом дуже сприяли розвитку італійського кіно. попри цензуру, за б. Муссоліні було можливим навіть створення певною мі­ рою опозиційних до офіційних цінностей та ідеологічної доктрини фільмів. італійський кінематограф зміг успішно пережити крах фашистського режиму, і для нього післяво­ єнний час став періодом нового яскравого розвитку, загаль­ ноєвропейського визнання. важливим кроком режиму б. Муссоліні стало укладення у 1929 р. кількох угод з ватиканом, зокрема, Латеранського конкордату, який після кількох десятиліть конфлікту врегу­ лював нарешті взаємини римо­католицької церкви з італій­ ською державою. Згідно з ним папа римський формально визнав суверенітет італії, натомість католицизм визнава­ ли в країні єдиною державною релігією, римо­католицька церква отримувала широкі права у сфері освіти та ін. при цьому ватикан отримував від рима велику грошову ком­ пенсацію за десятиліття, що минули з 1871 р. наближена до влади церква, традиційно дуже впливова в італійському суспільстві, мала відтак бути важливою опорою „тотальної держави”. визначаючи стосунки із ватиканом, б. Муссоліні мав стримати досить сильні антиклерикальні настрої части­ ни фашистської партії, зокрема в її керівництві. при цьому стосунки папи пія хі та дуче згодом виявилися далеко не безконфліктними. Керівництво римо­католицької церкви за­ галом сподівалося на більший вплив на політику італійської держави, але мало згодом поступатися авторитаризму фа­ шистського лідера. 212 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV у політиці італійського „stato totalitare” націоналізм, який був одним з ключових елементів фашистської ідеологічної доктрини, виявляв себе у різний спосіб. Стосовно націо­ нальних меншин – німців у південному Тіролі, словенців, хорватів – режим б. Муссоліні здійснював політику приму­ сової італьянізації, не визнаючи їхнього права на власний національно­культурний розвиток. Елементом дуже харак­ терних для „тотальних” режимів масових театралізованих політичних „дійств” були часті апеляції дуче до спадщини Стародавнього риму, оголошення сучасних мешканців іта­ лії гордовитими наступниками його імперської величі та слави [6, с. 50]. б. Муссоліні бачив стратегічну мету фашизму у „покра­ щенні” італійців, „відродженні” у них загублених чеснот дав­ ніх римлян. оновлені фашизмом, італійці мали стати силь­ ною та здоровою „расою” (навіть на зріст вищою). Можна говорити про властиві італійській фашистській ідеології єв­ генічні риси, тобто прагнення до фізичного вдосконалення людської природи. „Євгеніка” дуче мала вельми поміркова­ ний, порівняно з практикою німецьких націонал­соціалістів, характер. про такі речі, як, приміром, фізичне усунення чи стерилізацію психічно хворих та ін. не йшлося. натомість влада розвивала загальнодоступну систему закладів охорони здоров’я, заохочувала фізкультуру та розвиток спорту. важли­ вим завданням вважалося збільшення рівня народжуваності. Держава різними способами заохочувала багатодітність, за­ стосовуючи як „пряник” (нагороди багатодітним матерям, ор­ ганізація центрів материнства та ін.), так і „батіг” (посилення кримінальної відповідальності за аборти, спеціальний пода­ ток для бездітних холостяків певного віку тощо) [7, с. 122]. 213 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV радикальний, „біологізаторський” расизм нацистського штибу не був на загал властивий італійській фашистській ідеології. на нашу думку, міркування стосовно чеснот іта­ лійської „раси” (з використанням актуальних тоді та по­ занаукових сьогодні термінів – „латинської”, „середзем­ номорської” тощо) часом доповнювали, часом заступали домінуючу загалом націоналістичну аргументацію. при цьому Муссоліні була не чужа стурбованість щодо небезпе­ ки для „білої раси”, на яку наступають та можуть поглинути „жовта” та „чорна”. урятувати від цього були здатні, з точки зору дуче, омолодження нації, її фізичне вдосконалення та зростання народжуваності. „арійський” расизм націонал­соціалістів, які претенду­ вали на історичну вищість своєї власної „нордичної” поро­ ди та воліли зневажати італійців за расову „зіпсованість”, „нечистоту”, викликав в італії гостре неприйняття. Добре відомі критичні висловлювання б. Муссоліні на адресу нім­ ців та німецького расизму, зокрема, зауваження, що коли давні римляни вже мали цезаря та вергілія, давні германці ще не знали писемності та ін. антисемітизм певний час не належав до істотних складо­ вих ідеології та практики режиму б. Муссоліні. р. Кольє, су­ часний англійський біограф „дуче”, стверджує навіть, що він „завжди із теплотою ставився до євреїв”, говорив Гітлеру про недоцільність антисемітської пропаганди. Чимало євреїв, ря­ туючись від переслідувань, знайшли притулок саме в італії. проте у вересні 1938 р. доволі несподівано ухвалили за­ кони про обмеження прав євреїв. певною мірою це стало результатом тісного зближення італійського фашистського 214 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV режиму з націонал­соціалістською німеччиною. За ними євреям забороняли укладати шлюби з італійцями, займати посади в армії, державних школах, обиратися у парламент. Євреї могли викладати лише у спеціальних єврейських шко­ лах, випускники яких втратили право на вищу освіту. особи єврейського походження також позбулися права відкрива­ ти нові магазини, створювати підприємства з чисельністю більше ста працівників. у результаті впровадження антисе­ мітських заходів у життя близько 35 тисяч осіб в італії неза­ баром втратили роботу. р. Кольє зауважує, що італійське суспільство загалом не висловлювало особливої підтримки політиці державного антисемітизму і що навіть частина фашистської верхівки протестувала проти неї. антисемітські дії б. Муссоліні за­ судили також папа пій хі та король [8]. у міжнародних взаєминах фашистський радикальний на­ ціоналізм втілився в політику територіальної експансії, що вимагала чимдалі більшої мілітаризації країни. італійські війська у 1923 р. бомбардували та згодом на певний час оку­ пували грецький острів Корфу, а у 1924 р. італія захопила „вільне місто” Фіуме (рієку), на яке претендувала ще на па­ ризькій мирній конференції 1919 р. у 1935–1936 рр. „дуче” завоював, зламавши чималий спротив, абіссінію (сучасна Ефіопія), яка входила до Ліги націй. наслідком цього стало запровадження проти італії економічних санкцій, які під­ штовхнули режим розпочати політику автаркії. водночас вони стали чинником, який, попри низку ідеологічних і між­ народно­політичних розбіжностей, спрямував Муссоліні до союзу з Гітлером. пізніше напади на албанію та Грецію 215 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV остаточно зробили італію одіозним військовим союзником нацистів [9]. отже, фашистський режим б. Муссоліні став першою ре­ зультативною спробою втілення у життя нового соціально­ політичного „сплаву” – фашистської ідеології. вона постала як радикальна альтернатива парламентській демократії, су­ спільству політичного та ідеологічного плюралізму та гро­ мадянських свобод і водночас – як ефективна противага со­ ціалістичному рухові та потенційній можливості здійснення комуністами соціальної революції за сценарієм російських більшовиків. Висновки та перспективи подальших досліджень Створена фашистами „тоталітарна держава” мала стати універсальною інтегруючою суспільною силою, що усу­ не соціальні конфлікти, забезпечить „відродження” певних відверто міфологізованих рис італійської нації. на практиці режим б. Муссоліні, попри „тоталітарні” прагнення фашист­ ської партії, спирався не лише на неї, але й на авторитет церк­ ви, на армію і навіть мусив зважати на збережений інститут монархії. „Тотальність” італійського суспільства виявилася порівняно обмеженою. вдаючись до політичних репресій (втім, дуже далеких за масштабом від тих, що відбувалися у німеччині й, особливо, у сталінському СрСр), диктатурі б. Муссоліні вдалося здійснити певну „консервативну мо­ дернізацію” італії. Жорстокий крах італійського фашизму став насамперед результатом агресивної, експансіоністської зовнішньої політики „дуче”, поєднаної із міцним союзом з нацистською німеччиною, але також і наслідком зростання невдоволення режимом всередині країни. 216 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Список використаних джерел 1. віперман в. Європейський фашизм: порівняльний аналіз (1922– 1982). – К.: Дух і Літера, 2008. – С. 27. 2. Колье р. Дуче! взлет и падение бенито Муссолини. биография. (пер. с английского). – М.: изд.­во центрполиграф, 2001. – С. 176. 3. Там само. – С. 177. 4. Там само. – С. 121. 5. Минин С. „Само провидение послало нам Муссолини” [Електронний ресурс] : http : www.ng.ru./politic/2009 ­05.../4_mus­ solini.html 6. нестерова Т. Культура в идеологии и практике итальянского фа­ шизма // известия уральского государственного университета. – 2008. – № 45. – С. 49–50. 7. нестерова Т. от реформы Джентиле к реформе боттаи: образо­ вательная политика италии в 1920 – 1930­х гг. // известия уральского государственного университета. – 2008. – № 59. – вып. 16. – С. 122. 8. Gillette A. Racial Theories in Fascist Italy. – New York, London: Routledge, 2002. – P. 37. 9. Ibidem. – P. 44–46. Kiyanka Іryna POPULISM INFLUENCE ON THE dEVELOPMENT THE STATE IN SOUTHERN EUROPE: THE CASE OF ITALY Abstract. Proposed political and historical analysis of the phenomenon of populism in the context of the political regime in Italy (20–30 years of the last century). much emphasis is placed on the paper‘s political leaders, including B. mussolini and their active position in society. also overlooked crisis of parliamentary democracy in Italy, which also led to the emergence and imple- mentation of fascism in Italy, with its painful consequences. overall, therefore, the fascist regime B.mussolini was the irst attempt to effective implementation of the new socio-political „alloy” – the nazi ide- ology. She appeared as a radical alternative to parliamentary democracy, 217 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV society, political and ideological pluralism and civil liberties and at the same time – as an effective counterweight motor socialist and communist potential possibility of social revolution scenario Russian Bolsheviks. Keywords: populism, parliamentary democracy, state, the political lead- ership. Киянка Ирина ВЛИяНИЕ ПОПУЛИЗМА НА РАЗВИТИЕ ГОСУДАРСТВА В СТРАНАх ЮЖНОй ЕВРОПы: ПРИМЕР ИТАЛИИ Аннотация. Предлагается политико-исторический анализ феноме- на популизма в контексте политического режима италии (20–30-х го- дов прошлого века). значительное внимание акцентируется на статях политических лидеров, в частности б. муссолини и их активной позиции в обществе. а также принимается во внимание кризис парламентской демократии в италии, что привела к зарождению и реализации фашиз- ма в италии с его болезненными последствиями. Ключевые слова: популизм, государство, парламентская демокра- тия, политическое лидерство. 218 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Вінникова Наталія ДО ПИТАННя „ДЕфІцИТУ ДЕМОКРАТІЇ” В ЄВРОПІ: ПРАКТИКИ ГРОМАДяНСЬКОЇ ПАРТИСИПАцІЇ І ПОЛІТИЧНОЇ РЕПРЕЗЕНТАцІЇ В ЄС у статті представлено аналіз ефективностіінституціqоналізов аних механізмів і практик партисипаторної демократії в європей- ському союзі. шляхом оцінки партисипаторного потенціалу партій- них і неурядових організацій, профспілкових об’єднань, плебісцитар- них та інших форм політичної участі розкрито питання: яким чином громадяни єс безпосередньо або через органи громадського чи полі- тичного представництва можуть впливати на ухвалення політичних рішень на наднаціональному рівні управління. Ключові слова: політичні рішення, європейський союз, партиси- пація, політичне представництво, неурядові організації, профспілки, плебісцит, громадянська ініціатива. п олітична й демократична кризи в Європейському Союзі, ознаки яких останніми роками виявляються у протестних акціях населення країн ЄС, формуванні рухів громадянського опору, створенні нових загальноєвропей­ ських політичних сил радикального спрямування, зростанні пронаціоналістичних настроїв серед населення, неуклінному спаданні явки електорату під час виборів до Європейського парламенту, а також розвитку антагоністичних настроїв між громадянами окремих держав­членів з питань розподілу за­ гальноєвропейських коштів, змушують по­новому оцінити форми і механізми реалізації партисипаторної і представ­ ницької демократії в європейському багаторівневому уряду­ ванні. означені явища й тенденції актуалізували проблему демократичності політичного управління в ЄС і дискусії на­ 219 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV вколо питання „дефіциту демократії” в Європі зокрема, під­ твердженням чого є численні дослідження останніх років: Е. ван ден абель [1], Е. Еріксен [2], С. Крьогер [3], Шт. Лен­ дорфф [4], C. пьяттоні [5], а. Сті [6], Д. Фрідріх [7]. у рамках вітчизняних політологічних студій цю пробле­ матику досліджують в аспектах нормативно­інституційного забезпечення представництва та форм політичної участі гро­ мадян в процесах управління на рівні ЄС (п. байковський [8], а. Круглашов [9], н. ротар [10], і. Ткаченко [11], о. Траг­ нюк [12]). Зауважимо, що будь­які інституційні механізми демокра­ тичної партисипації у системі загальноєвропейського уряду­ вання не будуть достатньо дієвими, якщо не матимуть довіри з боку суспільства і підтримки з боку національних органів влади. важливу роль також відіграє чинник консолідованос­ ті еліт і громадян у процесі вироблення політичних рішень. Метою нашої роботи є визначення найбільш ефективних механізмів партисипації та представництва інтересів грома­ дян ЄС на загальноєвропейському рівні урядування. озна­ чена ціль потребує аналізу плебісцитарних форм ухвалення загальноєвропейських рішень; опосередкованої партисипа­ ції через участь у неурядових організаціях і профспілкових асоціаціях; партійно­політичного представництва в Євро­ пейському парламенті. Традиційним механізмом можливості впливу громадян на ухвалення рішень у Європейському Союзі є представництво їхніх інтересів на рівні Європейського парламенту. однак з моменту надання громадянам права прямого вибору членів Європейського парламенту явка на вибори демонструє нега­ тивну динаміку: якщо в 1979 показник становив 61,9% гро­ 220 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV мадян, то у травні 2014 року – 42,61% (до речі, не подолавши 42,97% 2009 року) [13]. Звернімо увагу, що найнижчі показ­ ники явки на вибори до Європейського парламенту в травні 2014 року продемонстрували громадяни Словаччини (13%), Чехії (18,2%) і Словенії (24,55%). Загалом держави­члени центрально­Східної Європи не забезпечили і 50% явки [13]. навіть громадяни польщі, яка відносно спокійно пережила кризовий період 2008–2009 років і отримала за перші 10 ро­ ків свого членства дуже потужні вливання з боку Європей­ ського Союзу, не виявили великої зацікавленості щодо голо­ сування на загальноєвропейських парламентських виборах (23,83%). у той час як виборці Греції, італії, які на трива­ лий час увійшли в період рецесії (особливо це позначилося на ситуації в Греції), доволі активно долучилися до участі у виборах з показниками явки 59,97% і 57,22 % відповідно; країни „європейського ядра” вийшли з помірковано­серед­ нім результатом: Франція (43,5%) і німеччина (48,1%). по­ казники електоральної активності британців порівняно з по­ передніми голосуваннями суттєво не змінились – 35,6% [13]. подібні показники електоральної активності мають коре­ ляцію зі суспільною оцінкою представницьких механізмів по­ літичної участі у наднаціональному управлінні. Дослідження громадської думки в державах­членах виявили, що більшість громадян Латвії, Чехії, великобританії та Словенії вважають голосування в європейських виборах неефективним спосо­ бом впливу на вироблення загальноєвропейських політичних рішень [14]. водночас велике значення, на нашу думку, має рівень довіри не стільки до механізмів представництва, як до власне представників, зокрема проходження в Європейський парламент 8 скликання політичних сил радикального спря­ 221 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV мування: національний Фронт (Франція), СиріЗа (Греція), партія незалежності об’єднаного Королівства (великобри­ танія), подемос (іспанія), „рух п’яти зірок” (італія) є наслід­ ком їхньої популярності (хоч і отриманої за рахунок попу­ лістських програмних гасел) на національному рівні. „нові” політичні партії відійшли від форм класичного партогенезу і пропонують мережевий формат побудови структурно­орга­ нізаційних принципів своєї діяльності, акцентуючи у своїх програмних гаслах на ідеях поширення прямої демократії. Зокрема іспанська подемос (Podemos – ісп. „ми можемо”), формально не маючи ні центрального офісу, ні керівництва, діє через своєрідні політичні клуби – представництва при­ хильників руху, об’єднаних у „кола”. Головний орган управ­ ління подемос – асамблея громадян – налічує вже понад 350 тис. осіб і „є простором, в якому великі рішення (програмні, первинні, електоральні, політико­стратегічні), виробляються й ухвалюються безпосередньо громадянами [15]. Зазначимо, що незважаючи на свою новизну на політичному полі (засно­ вана у січні 2014 року), подемос під час виборів до Європар­ ламенту (у травні 2014 року), посіла четверте місце з 7,98% голосів і отримала 5 місць в Єп. програма „руху 5 Зірок” (італ. movimento 5 Stelle) орі­ єнтована на створення „антипартократичної системи, що має сприяти безпосередній участі громадян у державному управлінні на основі використання цифрових форм демо­ кратії” [16]. у Європейському парламенті „рух 5 Зірок”, об’єднавшись з партією незалежності об’єднаного Коро­ лівства у політичну групу „Європа за свободу і пряму демо­ кратію”, виступає за впровадження механізмів участі гро­ мадян в ухваленні загальноєвропейських рішень шляхом 222 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV референдумів не тільки на національному, а й на регіональ­ ному і місцевому рівнях [17]. антагоністичні в ідеологіч­ ному спектрі ліворадикальна грецька СиріЗа [18] і ультра­ правий національний Фронт, очолюваний Марін Лє пен [19], засуджують панівну неоліберальну євроатлантичну по­ літику Європейського Союзу і наполягають на докорінних змінах у напрямку подолання дефіциту демократії в Євро­ пі. і хоча потужні загальноєвропейські партійні об’єднання (Європейська народна партія і партія європейських соціа­ лістів) все ще мають переважну більшість місць у Єп, втра­ та голосів на останніх виборах є ознакою зниження довіри до них з боку електорату. Загалом негативна динаміка явки на вибори до Європей­ ського парламенту і стрімке зростання популярності нових політичних організацій, орієнтованих на посилення механіз­ мів прямої участі громадян, на наш погляд, є ознаками не тільки делегітимації політичного управління на рівні ЄС, але й кризи національних політичних систем представництва. окрім політичних інструментів участі шляхом партій­ ного представництва в Європейському парламенті, гро­ мадяни ЄС можуть впливати на вироблення рішень через неурядові організації та різноманітні галузеві об’єднання. Згідно з результатами досліджень Євробарометру більшість громадян в Євросоюзі вважають, що неурядові організа­ ції мають вплив на ухвалення рішень на місцевому (75%) і національному (70%) рівнях, і меншою мірою на рівні ЄС (53%). Симптоматично, що 56% опитаних зазначили, що не входять до жодної громадської організації, а 41% заявляють, що європейським громадянам не потрібні такі типи органі­ зацій, зокрема цю думку поділяють більшість опитаних у 223 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV п’яти державах­членах – румунії, Греції, болгарії, португа­ лії та Кіпрі [14, c. 4]. Механізмом представлення своїх професійних інтересів на загальноєвропейському рівні управління для громадян виступають профспілки. Створена в 1973 році Європейська конфедерація профспілок (ЄКп) представляє європейський профспілковий рух на рівні ЄС [20]. ЄКп координує діяль­ ність 44 Міжрегіональних профспілкових рад, які організо­ вують профспілкове співробітництво за межами національ­ них кордонів. органи управління ЄС визнали ЄКп єдиним представником міжгалузевої профспілкової організації на європейському рівні. Серед цілей і засадничих принципів ді­ яльності ЄКп є сприяння розвитку європейської соціальної моделі інтеграції, а також відкритого демократичного про­ цесу ухвалення рішень шляхом повного залучення громадян до розроблення рішень, які охоплюють їхні інтереси. Для цього ЄКп використовує консультації з робітниками, колек­ тивні переговори, щорічні тристоронні соціальні саміти (за участі представників Європейської Комісії, Економічного і Соціального Комітету, Європейського центробанку); надає висновки щодо законодавчих ініціатив Європейської Комі­ сії; підтримує зв’язок з членами Європейського парламен­ ту; координує участь профспілок у ряді консультативних органів, зокрема в Економічному і Соціальному комітеті та агентствах ЄС; здійснює акції прямої дії, наприклад, демон­ страції. відзначимо, що Європейська конфедерація профспілок також може висувати зауваження до процедурного забезпе­ чення ухвалення рішень на європейському рівні управління. у проекті „Міжінституційної угоди для кращого регулюван­ 224 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ня” ЄКп існує декілька претензійних пунктів до ухвалення рішень головними євроустановами: Європейській Комісії ви­ сунута вимога більше зосереджуватися на зауваженнях Єв­ ропейського парламенту під час першого читання до зняття законопроекту з розгляду, тоді як нормою мають залишатися угоди, ухвалені після другого читання, і вони не мають під­ мінятися тристоронніми переговорами, навіть якщо позиції Європарламенту і ради ЄС відрізняються [21]. однак сприйняття ефективності трансєвропейських проф­ спілкових об’єднань як механізму впливу на вироблення наднаціональних рішень залежить від ролі, яку відіграють профспілки на державному рівні управління. Середній рі­ вень профспілкового членства в Європейському Союзі ста­ новить 23%. Такий показник обумовлений відносно низьким рівнем членства в деяких великих країн ЄС, німеччина з 18%, Франція – 8%, іспанія – 19% і польща – 12%. [22]. найвищі показники чисельності членства мають проф­ спілки країн північної Європи: Фінляндія (74%), Швеція (70%) і Данія (67%) [22]. Для скандинавських країн член­ ство у профспілці є невід’ємною складовою зайнятості. в ін­ ших країнах ЄС профспілки стикаються з менш прихиль­ ним ставленням, особливо в деяких нових державах­членах центрально­Східної Європи. вісім з одинадцяти країн де­ монструють показники чисельності профспілкового член­ ства нижче за середній по ЄС. винятком є профспілки Сло­ венії з чисельністю 26% співробітників, хорватії – з 35% та румунії, де членством у профспілках охоплено 33% робіт­ ників [22]. необхідно зазначити, що членство в профспілці не є єди­ ним показником їхньої впливовості. в іспанії, наприклад, 225 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV підтримка профспілок здійснюється за рахунок великої кіль­ кості голосів, яку вони отримують на виборах ради підпри­ ємств, а у Франції профспілки неодноразово демонстрували, що, незважаючи на низький рівень членства, вони можуть мобілізувати працівників на масові страйки і демонстрації. Тим не менш, якщо показники профспілкового членства сут­ тєво варіюються у країнах ЄС, загальна тенденція свідчить про зниження чисельного представництва і зниження дові­ ри до профспілок як до дієвого механізму представництва інтересів. особливо виразно це виявляється в державах­ членах центрально­Східної Європи, де на роль профспілок вплинула реструктуризація промисловості та системні еко­ номічні трансформації. ознаки стагнації довіри до проф­ спілок відзначають й в австрії та португалії. цікаво, що британські профспілки демонструють зворотну тенденцію, у першу чергу, за рахунок зростання чисельності у приват­ ному секторі. Зазначимо, що хоч охоплення громадян проф­ спілками й не перевищує однієї третини, на державному й на загальноєвропейському рівні управління вони мають до­ волі сильний потенціал впливу на вироблення рішень і здат­ ні амортизувати ефекти лібералізації соціально­економічної сфери у рамках інтеграційних процесів. національні уряди, як і європейські владні інституції, навряд чи можуть дозво­ лити собі ігнорувати об’єднання інтересів на ринку праці. найбільш поширеними формами прямої участі громадян у процесі вироблення й ухвалення загальноєвропейських рі­ шень є плебісцити та механізм Європейської громадянської ініціативи. необхідно відзначити, що саме політичні інстру­ менти прямої партисипації неодноразово викривали розбіж­ ності, наявні у баченні й оцінці процесів євроінтеграції між 226 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV громадянами та елітами. Майже хрестоматійним прикладом таких соціальних кліважів став процес ратифікації Консти­ туційного договору ЄС у 2005 році [23]. хоча попереднє узгодження проекту на рівні європейських еліт мало бага­ то суперечностей, найбільш неочікуваними виявилися роз­ біжності в розрізі громадянського схвалення у країнах ЄС і значні розколи у ставленні до Конституції між елітами та населенням. Зокрема, у Франції (одному з ініціаторів Кон­ ституційного договору) попри високу явку (69%), населен­ ня більшістю голосів (54,8%) відхилило проект, тоді як по­ літичні сили та перші особи держави його підтримали [24]. Через декілька днів громадяни Голландії 61,6% голосів ска­ зали „ні” європейській конституції, знову ж таки всупереч прихильній до неї позиції національної еліти. однією з причин відхилення проекту Конституції у Фран­ ції та нідерландах виявилася слабка адаптація французького і голландського суспільств до нових реалій Європейського Союзу після його розширення. оскільки „нові” країни ЄС загалом помітно поступаються „старим” за рівнем економіч­ ного розвитку, французькі та голландські виборці показали, що їм стає все важче асоціювати себе з „новою Європою”. відзначимо, що за останніми дослідженнями й у бельгії, німеччині, Франції, Люксембурзі та австрії все більше людей вважають, що розширення послабило ЄС [25]. не­ зважаючи на створення спільного ринку і перехід на євро, ЄС не виправдав пов’язаних з ним економічних надій, хоча економіка, безперечно, залишається його основною сфе­ рою діяльності. Крім того, загострюються розбіжності між державами­членами, що несприятливо позначається на ідеї створення політичного союзу. населення не погодилося з 227 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV думкою еліт, висловивши за допомогою голосування своє невдоволення надмірним фінансовим тягарем і процесом централізації влади в брюсселі. Саме це подвійне розчару­ вання – криза досягнень і криза ідентичності – швидше, ніж страх перед надмірною інтеграцією, і породило критичне ставлення електорату до Конституційного договору у Фран­ ції, нідерландах та інших країнах. Загалом можна виділити кілька узагальнюючих харак­ теристик, типових для всіх плебісцитів з важливих питань євроінтеграції. по­перше, домінування державної підтримки у порівнян­ ні з громадською, висловленою на референдумах. Зокрема в норвегії 1992 року парламент ухвалив приєднання до ЄС 67% голосів, та під час референдуму в 1994 році громадяни відкинули цю ініціативу – кількість негативних відповідей становила 52,2% [26]; у Швейцарії вступ до Європейсько­ го економічного простору 1992 року дістав підтримку 85% ради кантонів та 62% членів національної ради, однак по­ ловина населення проголосувала проти (50,3%) [27]. у Да­ нії перший референдум з ухвалення Маастрихтського дого­ вору (2 червня 1992 р.) провалив його ратифікацію. після внесення змін у Договір, викладених в Единбурзькій угоді, яка включає чотири винятки для Данії, він нарешті був ра­ тифікований на другому референдумі 1993 року [28]. у 2000 році данський уряд провів референдум щодо введення євро, однак 53,2% учасників голосування висловилися проти [29]. по­друге, експерти вказують на тісний зв’язок між явкою та результатами референдуму: чим вище явка, тим більше тих, хто голосує „проти”. на референдумах про вступ до ЄС високий відсоток схвальних голосів за низької явки був 228 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV характерним для посткомуністичних країн, тоді як висока явка за незначного відсотка схвалення була типовою для не­ великих західноєвропейських країн (норвегії та Швейцарії). аналіз проведених референдумів виявив, що в країнах, де рішення урядів про приєднання не знаходило підтримки на­ селення, рівень обізнаності в питанні був високим [30]. по­третє, дослідження аспектів загального ставлення до ефективності плебісцитів на європейському рівні демонстру­ ють, що трохи більше половини (54%) громадян вважають участь у голосуванні в європейських виборах ефективним способом впливу на політичні рішення. найбільш скептично до партисипаторного потенціалу референдумів ставляться у Латвії, де 61% населення вважає, що голосування в європей­ ських виборах є неефективним і тільки 32% вбачають його ефективним, Чеській республіці (54% проти 39%), вели­ кобританії (54% проти 40%) та Словенії (53% проти 40%) [14, c. 23]. поглиблення розколу між елітами й населенням у сприй­ нятті процесів євроінтеграції не може подолати навіть впро­ вадження нових інституційних механізмів громадянської партисипації, закладених у Лісабонському договорі [31]. За декілька років функціонування Європейської громадянської ініціативи як механізму прямої участі у виробленні загаль­ ноєвропейських рішень громадяни виявили відчутну актив­ ність і зацікавленість у можливості впливати на формування європейського політичного порядку денного [32]. Симпто­ матичним також є те, що низка запропонованих ініціатив стосувалася посилення практик партисипаторної демокра­ тії. однак з 50 поданих за перші три роки існування цього механізму ініціатив тільки 3 були зареєстровані та прийняті 229 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV до розгляду Європейською Комісією, а 1 (ініціативний про­ ект щодо належного рівня якості питної води [33]) має шанс на оформлення в законопроект. 20 загальноєвропейських громадянських ініціатив було відхилено, зокрема ініціатива щодо запровадження в законодавчій системі ЄС правового механізму референдуму незалежно від конституцій держав­ членів з метою обов’язковості плебісцитних рішень для кожної гілки влади урядування ЄС [34] і навіть досить ради­ кальна ініціатива щодо негайного проведення референдуму з приводу довіри компетентності Європейському уряду, згід­ но з якою наявні європейські структури урядування потре­ бують невідкладної заміни новими органами, сформованими демократичним шляхом [35]; ініціатива, висунута громадя­ нами іспанії „Зміцнення участі громадян у прийнятті рішень на рівні колективного суверенітету” про гарантування суве­ ренних прав громадян Європейським Союзом на будь­якому рівні управління і в будь­якій державі ЄС [36]. ці та інші по­ дібні ініціативи свідчать про наочну невдоволеність грома­ дян Європейського Союзу не тільки станом демократичності наднаціонального управління, а й вочевидь, можливостями традиційних механізмів представництва своїх інтересів на загальноєвропейському рівні. розглянуті в нашій роботі форми прямої й опосередко­ ваної партисипації у виробленні наднаціональних рішень в ЄС виявляють, що механізми політичного представництва і прямої участі не є достатньо ефективними з точки зору гро­ мадян, що підтверджується дослідженнями Євробарометру: тільки 4% опитаних обговорювали суспільні проблеми з чле­ нами Європейського парламенту, ще 4% брали участь у пу­ блічній дискусії на національному рівні, і лише 1% респон­ 230 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV дентів взяли участь у громадських дебатах на рівні ЄС [14, с. 27]. найбільш ефективними в очах громадян, принаймні з точки зору довіри до них і можливостей впливу на загаль­ ноєвропейський рівень управління, є неурядові організації та профспілкові асоціації. очевидно, що масовість, інститу­ ціонально­нормативне забезпечення діяльності, мережева структура та наближеність до громадян (через безпосеред­ нє членство або вузькопрофільну спеціалізацію), дозволить бути ефективнішими трансляторами громадських інтересів та партисипаторними механізмами на загальноєвропейській арені вироблення рішень. Загалом, на наш погляд, окреслені проблемні тенденції є частиною системного процесу делегітимації політичного управління в Європейському Союзі, опосередкованого роз­ біжностями у сприйнятті інтеграційних процесів між елі­ тами і громадянами ЄС, з одного боку, а також зниженням ефективності діяльності національних урядів, і як наслідок втрата довіри до них як ретрансляторів інтересів громадян держав­членів на загальноєвропейській арені вироблення рішень. З огляду на це, перспективним уявляється дослі­ дження кореляції між станом легітимності державних форм управління і сприйняттям громадянами євроінтеграційних процесів. Список використаних джерел 1. Van den Abeele E. Better regulation: a bureaucratic simpliication with a political agenda / E. van den Abeele. – ETUI. – Brussels. – 2015. – 88 p. 2. Eriksen E. O. Rethinking Democracy and the European Union / E. O. Eriksen, J.E. Fossum. – Routledge. – 2012. – 234 p. 3. Kröger S. Political Representation in the European Union Democracy in a time of Crisis / S. Kröger. – Routledge. – 2014. – 288 p. 231 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 4. Lehndorff St. Divisive integration. The triumph of failed ideas in Europe / St. Lehndorff. – ETUI. – Brussels. – 2015. – 367 p. 5. Piattoni S.The European Union: Democratic Principles and Institutional Architectures in Times of Crisis / S. Piattoni. – OUP Oxford. – 2015. – 320 p. 6. Stie A. E. Democratic Decision­making in the EU: Technocracy in Disguise? / A. E. Stie. – Routledge. – 2015. – 242 p. 7. Friedrich D. Democratic Participation and Civil Society in the European Union / D. Friedrich. – Manchester University Press. – 2011. – 256 p. 8. байковський п. інституційна та соціокультурна складова про­ блеми „дефіциту демократі” в ЄС / п. байковський. – вісник Львівсько­ го університету. Серія міжнародні відносини. – 2012. – випуск 30. – C. 103–112. (Baikovskyi P. Instytutsiina ta sotsiokulturna skladova problemy „deitsytu demokrati” v ЕS / P. Baikovskyi. – Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia mizhnarodni vidnosyny. – 2012. – Vypusk 30. – C. 103–112). 9. Круглашов а.М. Євроадаптація правової системи україни: інсти­ туційні аспекти / а. Круглашов а., о. ревуцька // влада та управління. Збірник наукових праць. – вип. 1. – Чернівці: „букрек”, 2010. – С. 110–126. (Kruhlashov A.M. Yevroadaptatsiia pravovoi systemy Ukrainy: instytutsiini aspekty / A. Kruhlashov, O. Revutska // Vlada ta upravlinnia. Zbirnyk naukovykh prats. – Vyp. 1. – Chernivtsi: „Bukrek”, 2010. – S. 110–126.) 10. ротар н. основні принципи функціонування моніторингу систе­ ми Е­урядування в країнах Європейського Союзу / н. ротар, а. Князєв // влада та управління. Збірник наукових праць. – вип. 1. – Чернівці: „бу­ крек”, 2010. – С.144–162. (Rotar N. Osnovni pryntsypy funktsionuvannia monitorynhu systemy E­uriaduvannia v krainakh Yevropeiskoho Soiuzu / N. Rotar, A. Kniaziev // Vlada ta upravlinnia. Zbirnyk naukovykh prats. – Vyp. 1. – Chernivtsi: „Bukrek”, 2010. – S.144–162.) 11. Ткаченко і. Громадянське суспільство і Європейський Союз: функціонування і співпраця / і. Ткаченко // віче. – 2015. – №2. – С. 15–19. (Tkachenko I. Hromadianske suspilstvo i Yevropeiskyi Soiuz: funktsionuvannia i spivpratsia / I. Tkachenko // Viche. – 2015. – №2. – S. 15–19.) 12. Трагнюк о.Я. Деякі правові засоби подолання дефіциту демо­ кратії в Європейському Союзі (на прикладі інституту громадянської ініціативи в ЄС) / о.Я. Трагнюк. – Державне будівництво та місцеве са­ моврядування. – №22. – 2011. – С. 86–95. (Trahniuk O.Ia. Deiaki pravovi 232 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV zasoby podolannia deitsytu demokratii v Yevropeiskomu Soiuzi (na prykladi instytutu hromadianskoi initsiatyvy v YeS) / O.Ia. Trahniuk. – Derzhavne budivnytstvo ta mistseve samovriaduvannia. – №22. – 2011. – S. 86–95.) 13. European Parliament. Election results. Turnout [Electronic resour­ ce]. – Mode to access: http://www.europarl.europa.eu/elections2014­results/ en/election­results­2014.html 14. Europeans’ Engagement in Participatory Democracy. Report. Fieldwork: February 2013. – Publication: March 2013 / Flash Eurobarometer 373 [Electronic resource]. – Mode of access: http://ec.europa.eu/public_ opinion/lash/l_373_en.pdf 15. „Podemos” [Electronic resource]. – Mode of access: http:// podemos.info 16. „Movimento 5 Stelle” [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.movimento5stelle.it 17. Europe for Freedom and Direct Democracy [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.efdgroup.eu/about­us/direct­democracy 18. „SYRIZA” [Electronic resource]. – Mode of access: http://www. syriza.gr 19. „Front National” [Electronic resource]. – Mode of access: http:// www.frontnational.com/ 20. European Trade Union Confederation [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.etuc.org/ 21. Proposal for an Interinstitutional Agreement on Better Regulation – ETUC position paper [Electronic resource]. – Mode of access: https://www. etuc.org/documents/proposal­interinstitutional­agreement­better­regulation­ tuc­position­paper#.VbXsGsY8pYw 22. Visser J. ICTWSS: Database on Institutional Characteristics of Trade Unions, Wage Setting, State Intervention and Social Pacts in 34 countries between 1960 and 2012 / J. Visser. – Amsterdam Institute for Advanced Labour Studies (AIAS). University of Amsterdam. – Version 4. – April 2013. – [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.uva­aias. net/207 23. The Treaty establishing a Constitution for Europe [Electronic re­ source]. – Mode of access: http://europa.eu/eu­law/decision­making/treaties/ pdf/treaty_establishing_a_constitution_for_europe/treaty_establishing_a_ constitution_for_europe_en.pdf 233 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 24. Eurobarometer on Constitution: a positive attitude, but a lack of information // Eurobarometer on Constitution. – Brussels. – January 2005. [Electronic resource]. – Mode of access: http://europa.eu/rapid/press­ release_IP­05­104_en.htm 25. Toshkov D. The „Old” and the „New” Europeans: Analyses of Public Opinion on EU Enlargement in Review / D. Toshkov, E. Kortenska, A. Dimitrova, A. Fagan // MAXCAP Working Paper. – No. 2. – April 2014. – 41p. [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.maxcap­project.eu/ system/iles/maxcap_wp_02.pdf 26. „1994: Norway votes „no” to Europe” // BBC. 1994­11­28 [Electronic resource]. – Mode of access: http://news.bbc.co.uk/onthisday/hi/ dates/stories/november/28/newsid_4208000/4208314.stm 27. Miserez M.­A. Switzerland poised to keep EU at arm’s length / M.­A. Miserez // swissinfo. – 02/12/2012. [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.swissinfo.ch/eng/20­years­on_switzerland­poised­to­ keep­eu­at­arm­s­length/34083578 28. Maastricht­traktaten & Edinburgh­afgørelsen – 18 maj 1993. [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.eu.dk/da/dokumenter 29. Marcussen M. The Danish EMU Referendum 2000: Business as Usual / M. Marcussen, M. Zølner // Government and Opposition. – 2003. – №36 (3). – 379–402 – [Electronic resource]. – Mode of access: http:// onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/1477­7053.00071/pdf 30. Галлер М. розбіжності у сприйнятті євроінтеграції елітами та громадянами / М. Галлер // Європейський Союз і світова політика: кон­ сенсус і розбіжності / за ред. Е. Гембла та Д. Лейна; пер. з англ. о. но­ сика. – К.: наука, 2011. – С. 144–163. (Haller M. Rozbizhnosti u spryiniatti yevrointehratsii elitamy ta hromadianamy / M. Haller // Yevropeiskyi Soiuz i svitova polityka: konsensus i rozbizhnosti / za red. E. Hembla ta D. Leina; per. z anhl. O. Nosyka. – K.: Nauka, 2011. – S. 144–163.) 31. The Treaty of Lisbon (2007) [Electronic resource]. – Mode of ac­ cess: http://europa.eu/lisbon_treaty/full_text 32. Еuropean Citizens’ Initiative Oficial [Electronic resource]. – Mode of access: http://ec.europa.eu/citizens­initiative/public/welcome 33. Water and sanitation are a human right! Water is a public good, not a commodity! [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.right2wa­ ter.eu/ 234 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 34. The Supreme Legislative & Executive Power in the EU must be the EU Referendum as an expression of direct democracy [Electronic resource]. – Mode of access: http://ec.europa.eu/citizens­initiative/public/initiatives/non­ registered/details/1753 35. To hold an immediate EU Referendum on public conidence in Euro­ pean Government’s (EG) competence. [Electronic resource]. – Mode of ac­ cess: http://ec.europa.eu/citizens­initiative/public/initiatives/non­registered/ details/1634 36. Fortalecimiento de la participación ciudadana en la toma de deci­ siones sobre la soberanía colectiva [Electronic resource]. – Mode of access: http://ec.europa.eu/citizens­initiative/public/initiatives/non­registered/de­ tails/469 Vinnykova Nataliya oN „DeMoCRACy DefiCiT” iN euRope: CiVil PARTICIPATORY PRACTICES ANd POLITICAL REPRESENTATION IN THE EU Abstract. the political crisis in the european union, the signs of which in recent years are in the protests of the population of the eu, the formation movements of civil resistance, creating new pan-european political forces radical direction, rising nationalistic moods among the population, and un- alterable decline in turnout during the elections to the european Parliament and the development of antagonistic attitudes among citizens of individual member States on the pan-european distribution of funds forced to re-evalu- ate the forms and mechanisms of participatory and representative democracy in the european multilevel governance. the mentioned phenomena and trends actualize the issue of „democratic deicit” in europe. The paper analyzes the effectiveness of the institutionalized mechanisms and practices of participatory democracy in the european union. the evalu- ation of the participatory potential of partisan and non-governmental organi- zations, trade unions, plebiscite and other forms of participation sheds light on how eu citizens, directly or through the bodies of public or political repre- sentation, can inluence political decision-making at the supranational level of governance. 235 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV By using empirical research data it is shown that there is a correlation between forms and scale of public engagement into policy-making in member- states and the perceived effectiveness of various means inluencing political decision-making at the european level. It was found several characteristics typical for participatory practices in the eu: the dominance of elite support compared with the public expressed on referendum, using plebiscites as a tools for protest voting, lack of conidence towards european partisan repre- sentation, reduction of the trade-union membership and inally, placebo effect of institutionalized form public engagement at the supranational decision- making. membership in the non-governmental organizations seems to have more eficiency in public opinion to inluence european level governance. But it still depends on experience of civil society engagement to the national policy- making in each member-state taken separately. Keywords: political decisions, european union, participation, political representation, non-governmental organizations, trade unions, plebiscite, civil initiative. Винникова Наталия К ВОПРОСУ „ДЕфИцИТА ДЕМОКРАТИИ” В ЕВРОПЕ: ПРАКТИКИ ГРАЖДАНСКОй ПАРТИСИПАцИИ И ПОЛИТИЧЕСКОй РЕПРЕЗЕНТАцИИ В ЕС в статье представлен анализ эффективности институциона- лизированных механизмов и практик партисипаторной демократии в европейском союзе. Путем оценки партисипаторного потенциала партийных и неправительственных организаций, профсоюзных объеди- нений, плебисцитарных и иных форм политического участия раскрыт вопрос: каким образом граждане ес непосредственно или через органы общественного или политического представительства могут влиять на принятие политических решений на наднациональном уровне управ- ления. Ключевые слова: политические решения, европейский союз, парти- сипация, политическое представительство, неправительственные ор- ганизации, профсоюзы, плебисцит, гражданская инициатива. 236 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV РОЗДІЛ 4 БЕЗПЕКОВІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА Ротар Наталія СОцІОКУЛЬТУРНІ МЕхАНІЗМИ ІНТЕРВЕНцІЇ В ПОЛІТИЧНИй ПРОСТІР ДЕРЖАВИ (НА ПРИКЛА- ДІ АВТОНОМНОЇ РЕСПУбЛІКИ КРИМ) Анотація. у статті досліджується соціокультурний механізм ін- тервенції у політичний простір україни, використаний російською Фе- дерацією в автономній республіці крим. встановлено, що основними інструментами його використання були формування й підтримка ро- сійського та проросійського сегментів громадського простору криму; молодіжна освітня політика; підтримка російськомовного інформацій- ного простору в арк; формування кримського політичного календаря. Доведено, що результатом російської соціокультурної інтервенції в криму стало формування зафіксованого, періодично відтворюваного ро- сійського символічного простору, коли безпосередня добровільна участь у політиці передбачає автоматичне прийняття і фіксацію нав’язаних смислових преференцій з їх екстраполяцією на простір владних відносин. Ключові слова: політичний простір, соціокультурний механізм, ін- тервенція, м’яка сила, україна, автономна республіка крим, російська Федерація. і нтерес до вивчення соціокультурних механізмів ін­ тервенцій в політичний простір національних держав пов’язаний зі зростаючою необхідністю захисту від втручань за допомогою інструментів м’якої сили, до яких вдаються чимало сучасних країн, маючи на меті посилити політичний вплив, ствердитися в статусі суб’єкта геополітики, забезпе­ 237 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV чити бажані для себе рішення на рівні системи міжнародних відносин. попри достатньо високий інтерес політологічного спів­ товариства до цієї проблеми, її дослідження фокусується навколо інтерпретацій теоретико­методологічних засад та вивчення процесу формування соціокультурних механізмів інтервенції. у поданій статті буде розглянуто конкретний приклад застосування соціокультурного механізму інтервен­ ції російської Федерації до політичного простору україни, зокрема автономної республіки Крим. поряд з методологічними принципами, які дають змогу концептуалізувати поняття „м’яка сила” (Дж. най, ін Фань, М. Куналакіс, а. Шимоні, Дж. Маттерн, п. ван хам), нами використані ідеї р. брубейкера щодо суті та політичного потенціалу національної меншини та її зв’язку зі „зовніш­ ньою національною спорідненою державою”. науковець доводить, що національна меншина є не просто „групою”, виокремленою під час аналізу фактів етнічної демографії”, вона є „динамічною політичною установкою, або, вислов­ люючись більш точно, сукупністю пов’язаних та взаємно конкуруючих установок, а не статичних етнодемографічних умов” [4, с. 155]. Тобто національна меншина є не зафіксо­ ваною „одиницею чи єдиною групою”, а швидше – „полем диференційованих та конкуруючих позицій чи установок”, яких дотримуються громадські організації, політичні партії, рухи чи політичні діячі, що створюють образ меншини для своїх потенційних членів, держави проживання, „зовнішньої національної спорідненої держави” та прагнуть монополізу­ вати легітимну репрезентацію групи [4, с. 156]. водночас р. брубейкер наголошував на неповноті та неточності визна­ 238 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV чення поданого поля конкуруючих позицій та установок як поля національних меншин, оскільки категорія „національ­ на меншина” не дає відповіді на запитання: (1) „які позиції слід зайняти, щоб стати національною меншиною”; (2) „чи варто взагалі „групі” (чи потенційній групі) розуміти та по­ зиціонувати себе як національну меншину” [4, с. 157]. Саме останнє положення в системі ідей р. брубейкера актуалізує запитання, які не піднімалися в публічному політичному дис­ курсі українського політикуму – якою повинна бути політика української держави (1) в регіонах, де національна меншина (в координатах держави) є національною більшістю та (2) в ситуації домінування установок національної меншини в бік „зовнішньої національної спорідненої держави”? відповіді на них варто шукати шляхом встановлення зв’язків у три­ кутнику: російська національна меншина Криму – держава україна – зовнішня національна споріднена держава (росія), які формуються під час селективної уваги, інтерпретації та позиціонування політичними акторами означених полів по­ літичних процесів, що відбуваються в кожному з них. Соціокультурний механізм політичної стратегії росій­ ського імперського націоналізму в Криму був наділений найбільш варіативною сукупністю інструментів його вико­ ристання, до яких ми відносимо (1) формування та підтрим­ ку російського та проросійського сегментів громадського простору Криму; (2) молодіжну освітню політику; (3) під­ тримку російськомовного інформаційного простору в арК; (4) формування кримського політичного календаря. усі ці інструменти застосовувалися з метою ствердження ідеоло­ геми: „Крим – це частина росії”, а російське питання пози­ ціонувалося як таке, що є „не чисто російським, тобто етніч­ 239 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV них росіян. воно підтримується усіма тими, хто втратив себе, свою ідентичність з розвалом Союзу. Глибинною основою їх прагнень є почуття втраченої великої батьківщини, почуття беззахисності в нових умовах” [9, с. 30]. навіть у 2008 р., за даними соціологічних досліджень, понад 70 % жителів арК вважали себе в соціокультурному плані росіянами, зокре­ ма носіями російської культурної ідентичності – 55,5 %; ра­ дянської – 14,6 %; української – 8,6 %; кримськотатарської – 8,3 %; загальноєвропейської – 7,4 % [37]. Формування та підтримка російського та проросійсько­ го сегментів громадського простору Криму розпочалася ще до правового руйнування СрСр. Фактична інтеграція росій­ ського націоналізму в соціально­політичний простір Криму супроводжувалася ініціюванням та створенням громадських організацій. однією з перших громадських організацій було „Кримське товариство російської культури”, утворене за ініціативою групи науковців Севастопольського державно­ го університету при Кримському республіканському фонді (керівник – б. балаян) у лютому 1991 р. Головою товариства став професор російської та зарубіжної літератури Севасто­ польського державного університету в. Казарін. Декларуючи необхідність утворення товариства, на установчому зібранні наголошувалося, що „масштабні геополітичні зміни 90­х... ведуть до різновекторного розвитку східнослов’янського сві­ ту та його роз’єднання” [7, с. 95]. ці процеси, на думку чле­ нів товариства, формують загрози російській ідентичності в Криму, тож основні зусилля мають бути зосереджені на збе­ реженні російської соціокультурної традиції, деталізованої в сукупності російських свят, пам’ятників російської слави, православних храмів, історичної топоніміки, музеїв та фор­ 240 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV муванні нових традицій в нових геополітичних умовах. За період функціонування у 1991–2004 рр. „Кримське товари­ ство російської культури” не вдавалося до перенесення соці­ окультурного напряму своєї діяльності у політичну площину. проте докладені зусилля щодо створення музеїв російських письменників (і. Шмельова, і. Сельвинського, а. ахматової, в. набокова, М, Лазарева), встановлення пам’ятних знаків, що стосуються різних подій російської історії, організація і проведення щорічних міжнародних „пушкінських читань” та видання низки наукових журналів та збірок наукових праць („Черное море”, „Крымский архив”, „алые паруса”, „вопро­ сы русской литературы”, „Филологические студии”) форму­ вали та підтримували необхідний соціокультурний контекст, який активно використовувався російським імперським на­ ціоналізмом для поширення ідеологем „русского мира” та концепту „співвітчизники”. проте після помаранчевої рево­ люції на рівні товариства була сформульована позиція, згідно з якою „почався потужний наступ на все російське: культуру, мову і мислення, український націоналізм набув форми від­ вертої русофобії, попри те, що офіційна влада в Києві рати­ фікувала „Європейську хартію регіональних та малих мов” [7, с. 96]. Саме тому діяльність цієї громадської організації, починаючи з березня 2006 р. – часу, коли позиція була виго­ лошена офіційно на Шостому міжнародному форумі „русис­ тика украины в славяноведческом контексте Европы и мира и его перспективы”, може бути визначена як інтегрована в парадигму „русского мира”. паралельно російський націоналізм апробував більш ра­ дикальні, ніж культурологічні, тактики інтеграції в громад­ ський простір Криму. 25 квітня 1992 р. у Сімферополі від­ 241 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV булися установчі збори російськомовного населення Криму, на яких було вирішено не пізніше червня скликати конгрес народів Криму. Домінування ідей, висловлених учасниками зборів, дозволяють визначити їх як такі, що вкладаються у смислове поле російського імперського націоналізму: голова російського товариства Криму а. Лось заявив про створення нового етносу російських земель, до яких належить Крим („усі ми – росіяни, українці, татари, євреї і т. д. – росіяни” [27]); член російського товариства Криму Ю. Сілаєв, демон­ струючи зверхність російського націоналізму, намагався до­ вести, що „всі повинні об’єднатися в інтернаціональний рух, повести рішучу боротьбу проти націоналістів усіх мастей”, окрім російського націоналізму, оскільки „російський націо­ налізм – це патріотизм” [27]. пізніше був утворений народний фронт „Севастополь – Крим – росія”, який дотримувався радикальної позиції, ха­ рактеризуючи позицію української влади стосовно Криму як „окупаційну”, а позицію рФ як таку, що не надає підтримки у питанні приєднання Криму до росії [20]. За інформацією Сбу, народний фронт „Севастополь–Крим–росія” отриму­ вав фінансування з росії в розмірі 500 тис дол. на рік. проти нього в Генпрокуратурі було заведено кримінальну справу, пов’язану з посяганням на територіальну цілісність україни та на офіційному рівні лунали заяви, що діяльність органі­ зації „Севастополь – Крим – росія” заборонена на території україни [30]. однак тоді ж (2008 р.), у Сімферополі окруж­ ний адміністративний суд приступив до розгляду позову ко­ ординатора народного фронту „Севастополь – Крим – росія” в. под’ячего про скасування Конституції ар Крим 1998 р. та ухвалення Декларації про возз’єднання Криму з росією. 242 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV оцінюючи процес створення російських громадських об’єднань на території арК, варто наголосити на його зрос­ таючій кількісній динаміці. Станом на 1 січня 2013 р. на території арК було зареєстровано близько 40 російських громадських об’єднань, ще близько 30 – у Севастополі. узго­ дження дій зазначених громадських організацій забезпечува­ лося Координаційною радою організацій російських співвіт­ чизників. Зауважимо, що у період 2006–2012 рр. всередині Координаційної ради сформувалася низка міжособистісних суперечностей, які могли бути використані українською владою для зменшення впливу проросійських громадських організацій на масову політичну свідомість кримчан. Так, склад обраної в листопаді 2010 р. президії Координаційної ради під головуванням в. Черкашина був сформований без залучення представників найбільш впливових організацій: російської общини Криму та руху „російська єдність” („рус­ ское единство”). показовим є те, що можливість включення представників російської общини Криму до керівництва Ко­ ординаційної ради організацій російських співвітчизників вбачалася представниками цієї громадської організації „за активної участі Генерального консульства російської Фе­ дерації в Сімферополі, яке покликане координувати діяль­ ність організацій російських співвітчизників в Кримському регіоні. Тим більше, що генеральний консул в. андрєєв в інтерв’ю інтернет­газеті „Кримське відлуння” назвав Гене­ ральне консульство „найголовнішою проросійською органі­ зацією в Криму” [35]. у структурі усіх російських громадських організацій Криму найбільш активною у політичному просторі була ро­ сійська община Криму, активно підтримувана консульськи­ 243 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ми структурами російської Федерації, які діяли в Криму: у 2006–2010 рр. російська община Криму у виборних органах влади мала від 19 зі 100 депутатських мандатів у верхов­ ній раді арК та 300 мандатів – у місцевих органах влади у 2006 р. до 15 депутатських мандатів у верховній раді арК [12] та 9 мандатів – у міській раді Севастополя у 2010 р. [8]. Саме активна інтеграція членів цієї громадської організації в кримську політику на інституціональному рівні спонукає більш детально проаналізувати її діяльність. російська община Криму була створена у жовтні 1993 р. (офіційно зареєстрована у березні 1994 р.) на основі діючих проросійського республіканського руху Криму та створе­ ної з його членів республіканської партії Криму (лідери – депутати верховної ради Криму в. Терехов та С. цеков). у своїй діяльності громадська організація одразу орієнтува­ лася „на захист інтересів і прав росіян Криму і всіх кримчан, які вважають російську мову і російську культуру рідними” [38]. Метою діяльності общини було визначено розвиток на­ ціональної самосвідомості та згуртування російського насе­ лення Криму, яке позиціонувалося як таке, що „домінує у ви­ робничій та культурній сферах республіки, проте опинилося у стані етнічної меншини, відірваної від центрів національ­ ної культури” [21, с. 35]. працюючи у період 1993–1998 рр. без офіційної підтрим­ ки з боку російської Федерації, організація поступово втра­ тила вплив серед населення Криму, свідченням чого стала поразка на виборах до верховної ради арК у 1998 р. у цей період, зокрема 29 березня 1997 р. за сприяння Ю. Лужкова був організований перший з’їзд російських („русских и рос­ сийских”) общин Криму, на якому були присутні 142 деле­ 244 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV гати від 19 організацій, представники Державної Думи рФ С. бабурін, Д. рогозін, співробітники інституту діаспори та інтеграції (м. Москва). Тоді був створений єдиний коорди­ наційний орган – рада російських („русских и российских”) общин Криму (ріроК), очолювана р. Телятниковим. ріроК проектувалася як головна представницька інституція у вза­ єминах росії зі співвітчизниками в Криму. однак розвитку ця ініціатива не отримала, частково через те, що діяльність ради, яка публічно виступала проти української юрисдикції над Севастополем і за денонсацію великого договору між україною і росією, не відповідала офіційній позиції Мо­ скви, частково – через неготовність самих російських ор­ ганізацій Криму до співпраці. Згодом вона перетворюється на „російський рух Криму” та стає частиною російської об­ щини. До 2002 р., за офіційною версією, відбулося „переосмис­ лення принципів функціонування російського та проро­ сійського руху в Криму, позбавлення від популістської ри­ торики, зміцнення організаційного потенціалу російської громади Криму” [38]. Сутність та спрямованість згаданих процесів багато в чому визначалася налагодженням „парт­ нерських відносини з владними структурами російської Фе­ дерації та керівництвом Москви” [38]. Зокрема, за сприяння Міністерства у справах національностей та федеративних відносин російської Федерації у 1996 та 1998 рр. російська община Криму за рекомендацією своїх регіональних орга­ нізацій скеровувала вчителів російської мови та літератури, історії та початкових класів на курси підвищення кваліфіка­ ції до росії й ініціювала відкриття представництв російських регіонів [21, с. 36]. 245 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Саме у цей період була сформована розгалужена мережа осередків цієї громадської організації. у 22 регіональних ор­ ганізаціях, що за принципом фіксованого членства нарахо­ вували 5 тисяч членів [21, с. 35], здійснювалася пропаганда російської історії та культури Криму, підтримка російського мистецтва та освіти російською мовою, збереження і розви­ ток інформаційних, духовних, культурних та економічних зв’язків з російською Федерацією, надавалася правова й ма­ теріальна допомога членам общини, здійснювалося сприян­ ня у працевлаштуванні та отриманні освіти. отже, у період 1988–2002 рр. російська община Криму перетворилася на механізм інтеграції російського імперського націоналізму в політичний простір Криму, оскільки наведені вище напрями діяльності структурно та функціонально відповідають осо­ бливостям його самопозиціонування. опанування нових ресурсів забезпечило політичний успіх членам російської громади Криму. вже на парламент­ ських виборах до верховної ради ар Крим у 2002 р. було об­ рано три представники російської общини Криму (С. цеков, о. родівілов, Г. Гржибовська). Тоді ж розпочався процес реа­ лізації стратегії „домінування” в середовищі кримських про­ російських громадських організацій. у листопаді 2003 р. відбулося поглинання російською общиною Криму росій­ ського руху Криму („другої реально працюючої в Криму проросійської організації” [38], голова – а. Чорноморов, депутат верховної ради арК) на принципах індивідуально­ го вступу. на спільному засіданні президії російської гро­ мади Криму і ради російського руху Криму було підкресле­ но, що в єдності російських організацій Криму й україни полягає основа їх політичного успіху. у 2006 р. російська 246 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV община Криму взяла участь у формуванні виборчого блоку „За Януковича!” на місцевих виборах в автономній респу­ бліці Крим (у червні 2005 р. в. Януковичу було присвоєно звання „почесного члена російської общини Криму” [6]). Завдяки цьому крокові вдалося забезпечити представни­ цтво активістів Громади в кримському парламенті (голова російської громади Криму С. цеков обраний першим за­ ступником Голови верховної ради ар Крим) та в місцевих радах автономії. Ствердження ідеологеми російського імперського націо­ налізму в арК „Крим – це частина росії” відбувалося завдяки діяльності громадської організації „Московський державний університет” у м. Севастополі” (далі – Товариство МДу), ініціатива створення якої виникла у січні 1995 р. серед ви­ пускників МДу ім. М.в. Ломоносова, які в різні роки закін­ чили російський університет і проживали в м. Севастополі. організація тільки з другого разу змогла пройти реєстрацію у Севастопольському міському управлінні юстиції (зареєстро­ вана 26 лютого 1999 р., № 873). визначаючи найважливішим напрямом своєї діяльності розробку та аналіз наукових про­ грам, пропаганду знань, ідей, культури і традицій Москов­ ського університету, „Товариство МДу” (голова – капітан 1 рангу в. Кірпічев, співголови – М. Ємельянов, і. Кірпічов, Л. Коханова, Л. Семілєтенко) організаційно взаємодіяло з іншими громадськими організаціями та рухами, команду­ ванням ЧФ, адміністрацією Севастополя і Криму з метою створення російського культурно­інформаційного простору в Севастополі [23]. на рівні кримської суспільної практики це виливалося у проведення суто політичних заходів та ак­ цій, у яких Крим позиціонували частиною росії. наприклад, 247 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV характеризуючи участь товариства у проведеній спільно з інститутом політичних досліджень (директор – С. Мар­ ков, м. Москва) літній політологічній школі в Форосі (1999, 2000 рр.), стверджували, що участь у ній брали студенти „15 вищих навчальних закладів росії, україни і Криму” [25]. на думку Л. Дейнеки та Ю. Кокіна, після помаранче­ вої революції відбулася трансформація руху російських громадських організацій Криму з проросійських за харак­ тером діяльності на російські за збереження поліетнічного принципу його творення. Тобто відбулася переорієнтація з актуалізації проблеми інтеграції з росією у спектрі від се­ паратистських прагнень до вимоги входження україни до складу Союзної держави росії і білорусії до фокусування уваги росіян Криму на порушенні прав російськомовного населення півострова [10]. проте, якщо аналізувати діяль­ ність російських громадських організацій як інструменту в соціокультурному механізмі реалізації політичної стратегії російського націоналізму, то така переорієнтація не зміню­ вала суті та мети їх діяльності, а тільки набувала більшої виразності та більш наочного зв’язку з ідеологемами росій­ ського імперського націоналізму. характеризуючи особливості російського сегменту гро­ мадського простору Криму, варто наголосити на двох його особливостях, які пов’язані з намаганнями російської Феде­ рації впливати на соціокультурний контекст політичних про­ цесів в арК. перша особливість сформувалася як результат інтеграції в соціокультурний простір арК явищ, нетипо­ вих та історично не властивих для цієї території, зокрема створення козацтва за російським зразком. Сформувавшись як етнокультурний напрям у 1988–1989 рр., з початком 248 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 1990­х рр. воно починає політизуватися, одразу орієнтую­ чись на „російські козачі війська” [31, с. 172], попри те, що існувало в українському правовому полі. першому офіцій­ ному зібранню (організаційному колу) кримського козацтва передувала активна агітаційна кампанія, до якої був залу­ чений простір місцевих ЗМі („Кримська правда”), активіс­ тів (близько 150 осіб, серед яких найбільш активними були о. потаманов, в. Черних, а. осмаков, а. панін, в. Степа­ нов), політичний простір, зокрема залучення Ю. Мешкова, тоді представника кримського земляцтва донських козаків як спікера основних ідей та гасел. 29 грудня 1991 р. першим офіційним зібранням за участі 300 осіб було ухвалення рі­ шення про створення громадської кримської козачої органі­ зації на чолі з отаманом о. потамоновим. на момент ство­ рення кримського козацтва були визначені основні принципи його діяльності, які достатньо чітко вкладалися в парадигму російського імперського націоналізму: „переважили проро­ сійськи налаштовані козаки” [31, с. 189]. Кримське козацтво, позиціонуючи як один із напрямів ді­ яльності налагодження „зв’язків з усіма представниками ко­ зацьких громад пострадянського простору” [28], особливого значення надавало встановленню зв’язків з козачими спіль­ нотами південної осетії, абхазії та придністров’я з метою вивчення досвіду „придністровського народу, який захистив свою свободу та незалежність” [28]. Так кримські козачі ор­ ганізації у частині агрегування інтересів сформували систе­ му політичних зв’язків з партією „руський блок”, вважаючи її тією політичною силою, яка відображає „інтереси росій­ ських кримчан” та підтримує опозиційні козачі акції, насам­ перед у протистоянні „Свободі” [14]. 249 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Друга особливість стала результатом спрямованого інсти­ туціонального впливу, коли Консульство російської Федера­ ції в автономній республіці Крим чітко визначило перелік громадських організацій, які за суттю та напрямами діяль­ ності належали до організацій російських співвітчизників. Зокрема, до них були віднесені російська община Криму, рух „російська єдність”, Кримська республіканська громадська організація „Таврійський союз”, Конгрес російських общин Криму – російський фронт С. Шувайнікова – суспільно­полі­ тичний рух „російський Крим”, організація „Ми – росіяни”, Кримська республіканська громадська організація „росій­ ський рух Криму”, російський блок Криму, Союз російських земляцтв Криму [35], асоціація християнської культури, Кримський козачий союз, громадська організація „асоціація Захисник”, російська община Криму „Співвітчизник”, ро­ сійський молодіжний центр Криму (рМцК), російський на­ ціональний з’їзд, російське земляцтво „Крим”, Севастополь­ ський центр православного просвітництва, рада російських общин Криму (Совет русских и российских общин Крима), Союз росіян Тавриди, Союз севастопольських співвітчизни­ ків росії [3]. оцінюючи характер відносин і ставлення російської об­ щини Криму до органів державної влади та управління україни, варто наголосити, що вони формувалися та позиці­ онувалися в контексті федералізації україни. активісти об­ щини, оцінюючи україну як державу з різними соціальними традиціями та етнокультурними стандартами, вбачали у фе­ деративному устрої україни „спосіб досягнення балансу ін­ тересів як між різними регіонами держави, так і між регіона­ ми, з одного боку, і центральними органами влади, з іншого” 250 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 251 Графік 1. Порівняльна динаміка періодичних видань російською та усіма мовами в АРК, 1993–2003 [39, с. 118]. 1 – Кількість періодичних видань російською мовою в арК 2 – Кількість періодичних видань усіма мовами в арК ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV [24]. після подій помаранчевої революції ідеї федералізації були артикульовані ще більш виразно та доповнені вимогами геополітичного характеру. позиціонуючи підсумки револю­ ції та президентських виборів 2004 р. в україні як „виділен­ ня і кристалізацію інтересів двох протилежних одна одній геополітичних і геокультурних платформ, об’єктивно при­ сутніх в розвитку сучасної україни” [22] та перемогу „про­ західно орієнтованих, націонал­демократичних сил україни над прихильниками сил східнослов’янської, загальноросій­ ської єдності” [22], російська община Криму заявила про необхідність політичної консолідації сил загальноросійської єдності в україні та готовність до співпраці з тими політич­ ними силами україни і Криму, які будуть демонструвати свою рішучість в питаннях, пов’язаних з реалізацією осно­ вних політичних позицій російськокультурного населення. До числа таких політичних позицій було віднесено: (1) на­ дання на конституційному рівні українській та російській мовам рівного на території україни державного статусу; (2) пріоритетний розвиток стратегічного партнерства укра­ їни з російською Федерацією, білоруссю і Казахстаном в рамках розвитку Єдиного економічного простору з перспек­ тивою, яка передбачає можливість підписання нового Со­ юзного Договору на основі ЄЕп; (3) проведення в україні адміністративно­територіальної реформи, яка передбачає перехід від унітарної до федеративної форми державного устрою [22]. Міжнародна асоціація молодіжних організацій російських співвітчизників також була створена за підтримки уряду Москви і Московського будинку співвітчизника на першому форумі керівників молодіжних організацій російських спів­ 252 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV вітчизників, які проживають за кордоном 26 вересня 2004 р. До її правління увійшов мешканець арК, голова російського молодіжного центру Криму, член президії російської грома­ ди Криму а. Козенко [34]. важливим інструментом соціокультурного механізму по­ літичної стратегії діяльності російського імперського наці­ оналізму в арК була підтримка російськомовного інформа­ ційного простору на півострові. Мова політичної комунікації в сенсі транслювання смислів, значимих для політичної сис­ теми, є важливим елементом стратегії політичної діяльності. населення ж арК надавало перевагу ЗМі (преса, радіо, те­ лебачення), що поширювали інформацію російською мовою (83,1 %) [36]. Дані графіку 1 вказують на те, що на тлі тенденції за­ гального збільшення кількості видань в арК для російсько­ мовного сегменту були характерні ті самі ознаки, що й для загальної кількості видань, зокрема їх кількісне зростання майже у два рази – з 30 у 1993 р. до 55 у 2003 р. політична інформація, що транслюється друкованими ЗМі Криму, ка­ налізувалася переважно у російськомовному форматі. обґрунтування використання російської мови як мови політичної комунікації здійснювалося через її позиціону­ вання як такої, що відповідала базовим вимогам комуніка­ тивного процесу у сфері політики. насамперед ішлося про те, що це мова, яку розуміють усі учасники комунікатив­ них процесів в Криму, зміст повідомлень опосередковуєть­ ся тільки мовленнєвими засобами мови, очікувана реакція на повідомлення має максимальний ефект. подібні тенденції були характерні для інформаційно­ го простору арК і у подальшому. Емпіричні дослідження 253 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV інформаційного простору арК 2010­х рр. засвідчили, що, більшість друкованих ЗМі так само виходили російською мовою загальним накладом понад 545 тисяч примірників на тиждень (з них понад 259 тисяч – загальнореспубліканських, понад 286 тисяч – регіональних друкованих видань) [32, с. 162]. останні суттєво поступалися за тиражем та часто по­ рушували визначену періодичність. однак загальний тираж вказував на те, що потенційно до кожного четвертого жителя півострова потрапляв один примірник суспільно­політичної кримської преси. про зацікавленість суспільно­політичною інформацією кримчан свідчить те, що її суспільно­політичний сегмент на Чорноморській телекомпанії, наприклад у 2007 р., становив +1565 хвилин на тиждень (16% від загального телеефірного часу), державна телерадіокомпанія „Крим” випускала сус­ пільно­політичних програм обсягом 600 хвилин на тиждень (12,5% від загального ефіру), телекомпанія іТв – 1010 хвилин в тиждень (11,5%) від загального обсягу мовлення, телеком­ панія „неаполь” – 430 хвилин (13%), телекомпанія „Жиса” – 135 хвилин на тиждень (1,5%). наведені дані вказують на те, що обсяг суспільно­політичних програм в телевізійному просторі арК відповідав стандартам інформаційного теле­ мовлення, однак державний сегмент суспільно­політичної інформації не домінував у ньому [32, с. 162–163]. важливим сегментом інформаційного середовища арК був інтернет­простір, у якому функціонували сайти органів влади ар Крим та місцевого самоврядування; інформаційно­ аналітичних центрів; ЗМі; кримських відділень політичних партій; національно­етнічних товариств; громадських (не національно­етнічних) організацій; кримських політиків. 254 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Серед останніх трьох видів web­порталів достатньо актив­ но діяли сайти екстремістського характеру, тоді як перший та другий типи сайтів були найменш відвідуваними. осо­ бливостями кримської інтернет­аудиторії було те, що близь­ ко 40 % кримчан позитивно ставилися до проведення дис­ кусій і форумів з суспільно значущих проблем в мережі, а більше 13 % брали участь в них [32, с. 166]. на тлі того, що рейтинг інформаційної відкритості сайту кримського уря­ ду (www.crimea­portal.gov.ua) займав 23 місце з дослідже­ них 27 сайтів обласних державних адміністрацій україни [17] та мінімально передбачав зворотній зв’язок з аудиторі­ єю, можливість поширення та сприйняття ідеологем росій­ ського імперського націоналізму перебувала в зоні високих показників. водночас, оцінюючи процес реалізації кримського регіо­ нального проекту „Зворотній зв’язок”, голова республікан­ ського комітету з інформації ради Міністрів арК М. рогожин публічно заявляв, що в перший рік існування проекту було запропоновано реалізувати чотири інформаційні програми: становлення української державності та законності; спри­ яння міжетнічній та міжконфесійній толерантності; „імідж Криму”; „Зворотній зв’язок”, метою яких було збільшен­ ня інформаційного потоку в обсягах, здатних переважати над інформаційними потоками, що створюються окремими партіями чи іншими суб’єктами регіонального політично­ го процесу, маючи на увазі й інформаційні ресурси провід­ ників ідеї російського імперського націоналізму. на думку М. рогожина, влада вже у 2003 р. мала „помітні переваги”: в середньому 450 тис. грн. на рік дозволяли щотижня викорис­ товувати 68 різних ЗМі з разовим тематичним охопленням 255 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV близько 1 552 000 осіб (населення арК становило близько 2,5 млн) [29. с. 53]. проте українська державна стратегія інформування не передбачала упередження чи спростуван­ ня ідеологем російського імперського націоналізму на те­ риторії арК, будучи переважно політично нейтральною за характером. Зважаючи на те, що молодь арК була визначена окремою цільовою аудиторією впливу в рамках політичного аспекту стратегії російського імперського націоналізму, важливим є визначення каналів комунікації, які впливали на формуван­ ня політичних орієнтацій. 44,5% молодих кримчан в своїх політичних уподобаннях покладалися на власний життє­ вий досвід, 42,5% були зорієнтовані на інформацію, що транслюється ЗМі, для 14,3% джерелом формування по­ літичних поглядів були батьки, для 13,9% – вчителі та ви­ кладачі, для 12,9% – книги. важливим аспектом згаданої проблеми було те, що тільки 7,9% молоді не мали певних політичних поглядів, і це є достатньо низьким показником [33, с. 144]. активність російського імперського націоналізму в по­ літичному просторі арК найбільш повно та комплексно простежується на рівні використання та поширення „мови ворожнечі” у ЗМі півострова. За оцінками експертів, 92,3% публікацій 2010 р., позначених мовою ворожнечі, належали до спектру „жорстких” публікацій. це пояснюється тим, що (1) проблеми повернення і облаштування депортованих осіб, розподіл землі, корупція, неефективність місцевої влади в матеріалах місцевих ЗМі етнізувалися, тож описувалися за допомогою мовних конструкцій нерозуміння, конфліктнос­ ті, протистояння; (2) найбільша кількість „жорстких” пуб­ 256 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV лікацій належали до аналітичного сегменту (40,2%) або містили тексти заяв різних організацій (13,04%) [19, с. 24]; (3) висловлюючи обурення з приводу етноцентричності чи ксенофобії публічної особи, автори розглядають їх як пред­ ставників „інших”, використовуючи подібні етноцентричні чи ксенофобські конструкції (аналогічний підхід характер­ ний для деяких журналістів видань „авдет”, „Голос Крыма”, „Крымская правда”, „Крымское время”, „Кримська світ­ лиця”). Зрештою, на рівні політичної свідомості читацької аудиторії формувалися стійкі образи „Своїх” та „інших”: 80,0% матеріалів сприяли формуванню в свідомості крим­ чан негативного образу „інших”, 30,4 % – гіперпозитивно­ го образу „Ми”, 22,8% позиціонували відмінності між „Ми” і „вони”, у 68,5% недоречно згадувалися ознаки „іншого” (переважно за етнічною ознакою), у 54,3% приписувалися особистісні характеристики спільнот всім членам спільноти, у 47,8% вказувалося на негативний вплив „інших” [19, с. 32]. найчастіше об’єктом проявів „мови ворожнечі” були етніч­ ність та пов’язані з нею процеси (63,0%) [19, с. 31]. важливою частиною інформаційно­комунікативного ас­ пекту стратегії російського імперського націоналізму стало формування характерного тільки для арК політичного ка­ лендаря, зорієнтованого на встановлення та підтримку ста­ більних символічних зв’язків. До дат, які щорічно масово відзначали на території півострова, відносимо: • 19 січня: День антиконституційної передачі Криму зі складу ррФСр до складу урСр, який був насичений іде­ ологемами „ми – росіяни Криму, до цього часу є розділе­ ним народом, переданим одним розчерком пера політично­ го волюнтариста хрущова україні, на той час республіці 257 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV в складі СрСр; „росіянам потрібна єдність, а слов’янам – братство” [18]; • лютий – річниця Дому романових (з 2013 р.) [2]. у лютому 2013 р. верховна рада арК „з метою популяри­ зації та збереження російської історико­культурної спадщи­ ни в автономній республіці Крим” ухвалила рішення „про заходи, присвячені святкуванню 400­річчя царського Дому романових в автономній республіці Крим” [5]; • 19 квітня: Свято слов’янської єдності в Криму, сим­ волічний простір якого формувався навколо проголошення Катериною іі Маніфесту „про включення острова Тамань та півострова Крим до складу російської імперії” та позиці­ онувався як „День возз’єднання Криму з росією” [1]; • 6 червня – День захисту російської мови (з 1999 р.), який за ініціативою російської сторони набрав статусу всес­ вітнього дня російської мови [26]; • 12 червня – День росії (з 2003 р.), який є частиною офі­ ційного російського політичного календаря, щороку органі­ зовуваний російською общиною Криму [15]; • 10 липня – День визволення Тавриди від османського ярма 1771 р.; • остання неділя липня – День військово­Морського флоту росії, що супроводжувався активним використанням символів російської імперії на території арК (у 2013 р. у Сімферополі розгорнули найбільший у світі андріївський прапор [40]); • 9 вересня – День пам’яті російських воїнів, полеглих у героїчній обороні Севастополя і в Кримській війні 1853 – 1856 рр. [26]. відповідно до проекту, розробленого пред­ ставниками російської общини Криму, 21 листопада 258 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 1996 р. верховна рада арК прийняла постанову №982/1 „про День пам’яті воїнів, полеглих при обороні міста Се­ вастополя і в Кримській війні в 1854–1855 роках, та заходи щодо збереження, відновлення, утримання та охорони по­ ховань, пам’ятників і пам’ятних місць, пов’язаних з подіями Кримської війни 1854–1855 років”; • 23 жовтня – День утворення російської громади Криму; • 4 листопада – День народної єдності (офіційне свято в російській Федерації). у Сімферополі російська общи­ на Криму проводить в цей день мітинг і святковий хід, що символізують „необхідність єднання російського народу, повернення російських до цінностей колективізму, любові до батьківщини, протидії культу індивідуалізму західного зразка” [16]. Символічний зв’язок з росією встановлювався та ствер­ джувався російською громадою Криму на рівні символіч­ ного простору Сімферополя. Її зусиллями було повернуто дев’ять історичних (імперського періоду) назв вулиць і площ у столиці республіки Крим: олександра невського (рози Люксембург), Долгоруківська (Карла Лібкнехта), петропав­ лівська (Жовтнева), петропавлівська площа та артикулюва­ лися вимоги щодо повернення назви проспекту Катерини великої (Карла Маркса), вулицям потьомкінській (Шмідта), воронцова (воровського), Троїцькій (більшовицька), Софій­ ській (Клари цеткін), і офіційно назвати центральний парк культури на честь Катерини великої [26]. інтерес російського імперського націоналізму до форму­ вання зафіксованого, періодично відтворюваного російсько­ го символічного простору в арК пояснюється тим, що без­ посередня добровільна участь людини у політичному святі 259 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV передбачає автоматичне прийняття і фіксацію смислових преференції свята з їх екстраполяцією на простір владних відносин. навіть беручи участь у святі невмотивовано, лю­ дина переважно автоматично робить вибір на користь тих цінностей, які на рівні політичного свята позиціонуються як „добровільно прийняті”. отже, політичне свято як механізм опосередкованого перетворення соціальної реальності, ак­ тивно та достатньо успішно використовувалия на території арК. Список використаних джерел 1. 19 апреля – праздник славянского единства в Крыму [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.ruscrimea.ru/?id=arhive/old 2. александр Шевцов: сила русского движения – в конструктивной работе // русский Мир в республике Крым. – 2013. – № 49. – С. 4. 3. база – организации соотечественников за рубежом. Страна – ав­ тономная республика Крым [Електронний ресурс]. – режим доступу: http:// www.materik.ru/nationals/database/migrants/index.php?country=152&print=Y 4. брубейкер р. национальные меньшинства, национализирующиеся государства и внешние национальные родственные государства в новой Европе / р. брубейкер // национализм в поздне­ и посткоммунистической Европе: в 3­х т. / под общ. ред. Э. Яна. – М.: роССпЭн, 2010. – Т. 1. – С. 149–173. 5. васильев Г. романовы: встреча с Тавридой // русский Мир в респу­ блике Крым. – 2013. ­ № 52. – С. 1. 6. виктор Янукович избран почётным членом русской общины Крыма [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.ruscrimea. ru/?id=arhive/old 7. всемирная серия. народы и времена. украина. Крым. русские / автор проекта и составитель б.С. балаян. – Симферополь: Таврида, 2011. – 423 с. 8. выборы 2010. официальные результаты голосования по выборам в Севастопольский городской совет [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://sevastopol.su/news.php?id=24309 9. Габриэлян о. а. инкстинкт национализма и его преодоление о. а. Габиэлян // исторический опит межнационального и межконфес­ сионального согласия в Крыму. Сборник научных трудов по материалам 260 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV конференции: Симферополь, 4 – 5 октября 1999 г. – Симферополь, 1999. – С. 27–32. 10. Дейнека Л. институционализация региональных движений Кры­ ма на рубеже хх–XXI вв.: социальные практики и функциональные осо­ бенности / Л.а. Дейнека, Ю.в. Кокин // Таврійські студії. – 2011. – № 1 [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/e­ journals/tavst/2011_1/pdf/11.pdf 11. Здравствуй, россия! по информации представительства „россо­ трудничества” в украине (г. Симферополь) // русский Мир в республике Крым. – 2013. – № 50. – С. 1,2. 12. игнатьев Г. в крымском парламенте на 80 „регионалов” будет 20 условных оппозиционеров [Електронний ресурс]. – режим досту­ пу: http://news.meta.ua/ua/archive/08.11.10/cluster:18874723­V­krymskom­ parlamente­na­80­­regionalov­­budet­20­uslovnykh­oppozitsionerov­/­Dazhe­ takie­vpechatliaiushchie­itogi­dlia­partii­vlasti­oglasili­s­narusheniem­zakona/ 13. итоги патриотических конкурсов // русский Мир в республике Крым. – 2013. – № 49. – С. 2. 14. Казаки призывают „русский блок” возобновить деятельность в Крымской автономии [Електронний ресурс]. – режим доступу: http:// crimea.kz/69095­Kazaki­prizyvayut­Russkiiy­blok­vozobnovit­deyatel­nost­v­ Krymskoiy­avtonomii.html 15. Крымчане отметили День россии вместе с русской общиной Крыма [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.ruscrimea. ru/?id=arhive/old 16. Мероприятия русской общины Крыма [Електронний ресурс]. – ре­ жим доступу: http://www.ruscrimea.ru/cms/?go=mon&in=view&id=21 17. Моніторинг українського незалежного центру політичних дослід­ жень [травень 2007] [Електронний ресурс]. – режим доступу: www.ucipr. kiev.ua/index.php?name 18. Мы – разделённый народ [19.02.05] [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.ruscrimea.ru/kroprb/19_02_05.php 19. на пути к социально ответственным СМи: преодоление „языка вражды” и развитие гражданских медиа. пособие для журналистов и об­ щественных активистов. – Симферополь: центр „интеграция и развитие”, 2011. – 84 с. 20. народный Фронт „Севастополь – Крым – россиия” [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://sevkrimrus.narod.ru/ 21. национально­культурные объединения автономной республики Крым. – Симферополь: Таврида, 1999. – вып. 1. Справочное пособие. – 112 с. 261 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 22. о задачах, стоящих перед представителями сил восточнославян­ ского единства, в свете предстоящих на украине парламентских виборов. Заявление русской общины Крыма [07.02.05] [Електронний ресурс]. – ре­ жим доступу: http://www.ruscrimea.ru/zayavlen/07_02_05.php 23. о Союзе. общественная организация „Союз севастопольских со­ отечественников россии” [Електронний ресурс]. – режим доступу: http:// www.sevastopol­souz.ru/o­soyuze 24. о федерализации украины и правах граждан. Заявление русской общины Крыма [22.12.04] [Електронний ресурс]. – режим доступу: http:// www.ruscrimea.ru/?id=arhive/old 25. общество „Московский государственный университет в г. Севас­ тополе” [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.sevastopol­ souz.ru/obshchestvo­mgu­g­sevastopolya 26. пинчук в. К 20­летию русской общины Крыма // русский Мир в республике Крым. – 2013. – № 50. – С. 4. 27. пілат о. новий етнос – „русскоговорящее население” / о. пілат // Голос україни. – 1992. – 30 квітня. – С. 3. 28. приднестровские казаки и крымские казаки подписали бессрочный договор о сотрудничестве [Електронний ресурс]. – режим доступу: http:// crimea.kz/15891­Pridnestrovskie­i­krymskie­kazaki­podpisali­bessrochnyiy­ dogovor­o­sotrudnichestve.html 29. рогожин М. информация и управление на региональному уровне / М. рогожин // персонал. – 2003. – № 2. – С. 51–55. 30. Сбу: „Севастополь – Крым – россию” финансирует Москва // пер­ вая крымская. – 2008. – 17 – 23 октября. – С. 3. 31. Семенов в. а. Крым казачий / в. а. Семенов. – Симферополь: ооо „Симферопольская городская типоргафия”, 2012. – 400 c. 32. Сомов М. в. К вопросу об изучении политической коммуникации в автономной республике Крым // вопросы развития Крыма. научно­прак­ тический дискуссионно­аналитический сборник. – Симферополь: Сонат, 2012. – вып. 16. – С. 158–167. 33. Сомов М.в. отношение учащейся молодежи ар Крым к полити­ ческой коммуникации: результаты исследования // науковий вісник Чер­ нiвецького унiверситету: Збiрник наукових статей. Iсторiя. полiтичнi нау­ ки. Мiжнароднi вiдносини. – вип. 325 – 326. – Чернiвцi: рута, 2007. – С. 141–145. 34. Столица нашей родины – Москва объединяет соотечественников [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.ruscrimea.ru/all/stolica. php 262 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 35. Филатов а. организации российских соотечественников в Крыму: состояние и перспективы / а. Филатов [Електронний ресурс]. – режим до­ ступу: http://www.ruscrimea.ru/news.php?point=1742 36. Филатов а. С. Крым: этнокультурные ориентиры и политические установки. Крымский ирредентизм и украинский сепаратизм / а. С. Фила­ тов // Таврійські студії. – 2012. ­ № 2 [Електронний ресурс]. – режим досту­ пу: http://kukiit.ru/docs/ts/no2/19.pdf 37. центр розумкова [Електронний ресурс]. – режим доступу: http:// www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=394 38. Этапы становления русской общины Крыма [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.ruscrimea.ru/cms/?go=mon&in=view&id=18 39. Язык печатных СМи как средство политической и межкультурной коммуникации // Сборник материалов научно­практической конференции „Крым в контексте русского Мира: язык и культура”, посвященной 205­й годовщине со дня рождения а. С. пушкина. – Симферополь, 2004. 40. Якименко а. Дню Флота и Крещению руси посвящается // русский Мир в республике Крым. – 2013. – № 49. – С. 3. 41. Якименко а. Молодёжь Крыма – за евразийскую интеграцию // русский Мир в республике Крым. – 2013. – № 50. – С. 2, 3. 42. Якименко а. Молодые крымчане получили направления на учебу а россии // русский Мир в республике Крым. – 2013. – № 50. – С. 2. Rotar Nataliia SoCio-CulTuRAl MeChANiSMS OF INTERVENTION IN THE POLITICAL AREA OF THE STATE (ON THE ExAMPLE OF THE AUTONOMOUS REPUBLIC OF CRIMEA) Abstract. the article explores the socio-cultural mechanism of interven- tion in the political area of ukraine, used by the Russian federation in the autonomous Republic of crimea. It was established that the main tools for its use were the formation and support of the Russian and pro-Russian segments of the public space of the crimea; youth educational policy; support of the Russian-language information space in the aRc; formation of the crimean 263 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV political calendar. It is proved that the result of the Russian socio-cultural in- tervention in crimea was the creation of a ixed, periodically reproduced Rus- sian symbolic space where direct voluntary political participation in the po- litical process provides for the automatic acceptance and ixation of imposed semantic preferences with their extrapolation to the space of power relations. Keywords: political space, socio-cultural mechanism, intervention, soft power, ukraine, autonomous Republic of crimea, Russian federation. Ротар Наталия СОцИОКУЛЬТУРНыЕ МЕхАНИЗМы ИНТЕРВЕНцИИ В ПОЛИТИЧЕСКОЕ ПРОСТРАНСТВО ГОСУДАРСТВА (НА ПРИМЕРЕ АВТОНОМНОй РЕСПУбЛИКИ КРыМ) в статье исследуется социокультурный механизм интервенции в политическое пространство украины, использованный российской Фе- дерацией в автономной республике крым. установлено, что основны- ми инструментами его использования были формирование и поддержка русского и пророссийского сегментов общественного пространства крыма; молодежная образовательная политика; поддержка русскоя- зычного информационного пространства в арк; формирования крым- ского политического календаря. Доказано, что результатом российской социокультурной интервенции в крыму стало создание зафиксиро- ванного, периодически воспроизводимого российского символического пространства, когда непосредственная добровольное политическое участие в политическом процессе предусматривает автоматическое принятие и фиксацию навязанных смысловых преференций с их экстра- поляцией на пространство властных отношений. Ключевые слова: политическое пространство, социокультурный механизм, интервенция, мягкая сила, украина, автономная республика крым, россия. 264 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Melnychuk Ihor, Molochko Pavlo SECURITY POSITION OF UKRAINE BEFORE THE ASSoCiATioN AGReeMeNT wiTh The eu: Be- TweeN The eu AND RuSSiA Abstract. The authors have analyzed the security issues in the context of ukraine’s european and eurasian choice. main attention is focused on the characteristics of integration projects of the Russian federation on the for- mer Soviet union in the late xx – early xxI centuries, and the position of ukrainian political parties regarding the geopolitical vector of the develop- ment of ukraine. the difference in the views on the security of ukraine and its external military and political orientation have been studied and highlighted. the study of program regulations of the main political parties in ukraine has shown that there is a considerable disagreement about the question of foreign policy orientation and security issues in particular. the authors have tried to foresee further actions in the direction of cooperation of ukraine and Russia with security structures. Keywords: security, ukraine, european union, cSto, eurasian customs union, political party. Introduction The collapse of the Soviet Union greatly inluenced not only the political and economic situation in the former republics, but also it had a certain impact on the security in the region. Nowa­ days most nations/peoples of the former Soviet Union are forced to acknowledge their status of societies of the transition type. There are some disadvantages in it, as there may appear the dan­ ger of indifference as to their own fate, passivity and pessimism, hope for help from the outside. But there is no other choice but to recognize the real situation and seek the new norms of life, ind new measures of correlation of needs with real possibilities. 265 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Ukraine is one of the largest countries in Europe, which tra­ ditionally serves as a buffer zone between the EU and Russia. Since the declaration of its independence and the rejection of nu­ clear weapons, Ukraine lost the role of one of the security centres in the region. Nowadays the security policy of Ukraine presupposes the fol­ lowing trends: economic security; energy security; regional se­ curity; ecological security; information security. Taking into consideration the geopolitical situation and the political practice, a signiicant impact on the Security Policy of Ukraine have: • Russia • NATO • The EU • Regional security projects • Uncertainty of state position and its neutral status Considering the signiicant impact and interest of Russia on the formation of Security Strategy of Ukraine, we should start with the analysis of questions of its role and space in shaping the Security Policy of Ukraine. Russian inluence on Security policy of ukraine The bigger and mightier the country is, the wider and more complex set of factors can exert inluence on the content of their foreign policy doctrines. With the change of the global status of the state, its resources and also the nature of the political and so­ cio­economic system, its foreign policy priorities are also chang­ ing. The latest is happening with Russia. It is, no doubt, a very dificult time for Russia, merely psychologically because of the traditions and inertia in the perception of the world to radically 266 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV change its state stereotypes of thinking and foreign policy priori­ ties, which were formed in the Soviet era. It will become even clearer if we take into account the fact that in the USSR Russia used to be the core foundation of the state and its policies. Chang­ es have occurred in the very concept of foreign policy of Russia. New approaches of Russia as to the determination of its at­ titude to the regional conlicts that do not directly threaten its national interests and security were institutionalized in the docu­ ment ”National Security Strategy of the Russian Federation till 2020” approved by the President of the Russian Federation on May the 15th, 2009; Decree # 537. National Security Strategy of the Russian Federation till 2020 informs that „Russia will endeavour to develop the capacity of regional and sub­regional integration and co­ordination in the space of the CIS’s states­par­ ticipants. Herewith the Collective Security Treaty Organization is regarded as the main intergovernmental instrument designed to withstand the regional challenges and threats of military­political and military­strategic character” [18]. According to the new Foreign Policy Concept of the Rus­ sian Federation (adopted on February the 12th, 2013) Russia an­ nounced about its intention to comprehensively develop the Col­ lective Security Treaty Organization as a key tool in maintaining stability and security in the CIS space, with an emphasis ”on the transformation of the CSTO into the core security institution in the area of its responsibility” [7]. In general, if we assess the concept of foreign policy instru­ ments that have been adopted in previous years, its meaning has changed little, with many provisions, which were mentioned in the irst decade of the XXI century, being saved in it. However, in the current concept, in our opinion, the system of priorities of 267 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Russian foreign policy is more clearly built. First of all it con­ cerns the relations with the countries of the former Soviet Union space. Thus, among the new provisions noteworthy is the intro­ duction of the concept of soft power, which is the projection of its own identity onto the other states and the rest of the world. Such signiicant attention given to the soft power suggests that Russia intends to establish its ideological and moral world in order to offer it as an alternative at the global market of values. In Russia soft power are represented by concept „Russian world”. One of the keys for this idea is the conception of ”Russian world”. Historical roots of this doctrine date back to the 1830s. On November the 19th, 1833 the future Minister of Education of the Russian Empire Count Uvarov in his message to Tsar Nicholay I identiied three main political and ideological pillars of the Rus­ sian state: orthodoxy, autocracy, nationality [15]. Despite its signiicance, the term „Russian world” was intro­ duced in the ield of active public Russian discourse only in 2007 in connection with the creation of the same fund in Russian­au­ thoritative ecclesiastical elite which was immediately declared the main task of the Russian Church. On November the 3rd, 2010 at the IV Assembly ”Russian world” Russian Patriarch Kirill described it as „a single civilization neither western nor eastern, opposed to all the others ideologically, mentally and morally” [17]. As we see in practice, the main dimensions of this, as if to be a religious project, is geopolitics economics, and most certainly his­ tory in the transformed ”Moscow” variant. According to the oficial ”promoter” of the new project, its mental foundation is Russian, Ukrainian, Belarusian and Moldo­ van – these peoples together incorporate the only Orthodox faith culture (including Russian) and „mutual historical memory and 268 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV views on social development”. But, according to the Patriarch, it does not detract from the role of Belarus, Moldova, Kazakhstan and other countries in maintaining ”Russian world”. He points out that „Moscow, Kyiv, Minsk, Chisinau, Astana may become cen­ tres of not only individual countries but also the centres overall, the mighty civilization on whose behalf they are capable of speak­ ing with other poles of civilized world. It is important that each of these centres, while retaining its own identity, at the same time is developing cooperation with other capitals uniting spiritual and cultural space…” [17]. It should be regarded further in detail. The Patriarch did not utter a word about the orthodox Georgia and on the contrary, has mentioned not quite orthodox, but nearly half­Russian­Speaking Kazakhstan, and the temporal power of Russia haven’t been im­ posing Russian identity on Kazakhs for a while. Religious Afiliation of the Population of Kazakhstan (Results of 2009 Census) he Respondents’ Absolute Percentage of Answers Regarding Number (%) heir Attitude to (in thousands of people) Religion Muslims 11 237,9 70,19 Christians 4 190,1 26,17 Jews 5,3 0,03 Buddhists 14,6 0,09 Other religions 30,1 0,19 Atheists 450,5 2,81 No answer 81,0 0,51 [Resource: итоги национальной переписи населения 2009 года [Електронний ресурс]. ‒ режим доступу: http://www.stat.kz/news/Pages/n2_12_11_10.aspx] 269 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Apart from Russia, Ukraine and Belarus, Moldova is ranked as „Russian world” as well. Patriarch Kirill met with bishops of the Moldovan and Chisinau Metropolitan. He notiied: „We are sometimes asked, „Why do you reckon Moldova to Holy Russia, as Moldovans speak a different, non­Slavic language?” And I say that Holy Russia, this concept, is not ethnic, not political, not lin­ guistic it is a spiritual concept. When we pray with our brothers and sisters from Moldova, we do not feel any difference – we are all people of God. This community of values, a common spiritual orientation, it all shapes our spiritual unity, which transcends all political boundaries [16]. It is relevant to draw the attention to the fact that the civiliza­ tion concept of „Russian world” „miraculously” coincides with the borders of the Customs Union. This suggests that in case of the referendum being held on the issue of Ukraine joining the Customs Union, or the EU, NATO or CSTO, chiely the church will be putting pressure on making the „right” decision for the Russian Federation. According the Russian Vision of Ukrainian Integration the Russian elite emphasises the fact that Ukraine should understand that the EU is not a charity organization that exists solely for the sake of democracy as such, but, irst and foremost, an economic and political union, which is inextricably linked with NATO. In the effort to join it (the EU) or at least to get close, they should not think so much about the illusive reforms, but about the econ­ omy and the future of their country. Yet, in response to this statement, in our opinion, it is appro­ priate to note that if we are talking about the Customs Union, we should also understand that the CU – is an economic union or an economic­political one, and all the more with the burden of 270 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV a military­political union (if we remember that in oficial docu­ ments of EAEC the notion of ‘the Customs Union within the Eurasian Economic Community’ is used)? EAEC is to be trans­ formed into the Eurasian Union (EAU) by the end of 2015. As conceived by the Russian President Vladimir Putin, EAU is to become an equivalent of the EU in the European and Asian parts of Russia. This is a project of a confederal union of sovereign states with a single political, economic, military and customs space, with a single power, created on the basis of EAEC, the European Economic Area, CSTO, and the Customs Unity. Russian integration project with participation of ukraine 271 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV For the present we will take a closer look at the major con­ temporary integration projects of the Russian Federation on the former Soviet Union space, which they try to involve Ukraine in. In the economic sphere – there are EEA and CU, in the military sphere – CSTO, and in the political sphere – the Eurasian Union. Collective Security Treaty The Collective Security Treaty (CST) was signed in Tash­ kent on May the 15th, 1992 by the leaders of Armenia, Kazakh­ stan, Kyrgyzstan, Russia, Tajikistan and Uzbekistan. Later also Azerbaijan joined it (September 24, 1993), Georgia (December 9, 1993) and Belarus (December 31, 1993). Thus, at the initial stage nine of the twelve member states of the CIS became the participants of the Treaty. The Treaty from the very beginning was considered by the participants as intended to resolve all the controversies between them, and also with other States by peace­ ful means, and as a part of a collective security system that had evolved in Europe and Asia. However, the new geopolitical reality that prevailed at the end of XX – beginning of XXI century, required new approach­ es as to the important issues of military­political nature, includ­ ing the reconsideration of military units and security systems that existed, with the emphasis on strengthening of cooperation and elements of integration. Proof of this lies in the fact that the CIS collective security system was deeply in need of serious re­ form. In April 1999, six states – Russia, Armenia, Belarus, Ka­ zakhstan, Kyrgyzstan and Tajikistan – signed a protocol about extending the Collective Security Treaty for the next term. Pro­ tocol was not signed by Azerbaijan, Georgia and Uzbekistan, which also withdrew from it evaluating it as „ineffective”. 272 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV The Customs union The main initiator of the creation of CU is Russia. CU is „con­ ceived” in Russia as an intermediate step towards the creation of a single economic space from the Atlantic to the Paciic Oceans. By consolidating the CIS Russia primarily plans to ensure the sustainable economic development and strengthening of its own role in the world politics. CU with its prospective of being converted into the Eurasian Union is one of the stages of the transcontinental strategy of Russia and an attempt to inluence the formation of the future Eurasian geopolitical architecture. CU, in fact, becomes a „trump card” for Russia in its confrontation with China. Taking into consideration all the mentioned above Russia, we can conclude that is interested in Ukraine. Political Priorities of Russia as to the Customs Union • CU is of utmost importance to Russia aiming at: • Maintenance of control over the post­Soviet space and prevention of the other inluence in the region (the EU, China, the USA). • Setting up political and economic security in circumfer­ ence of the boundaries of CIS. • Preserving of loyal political regimes in charge of the countries of CIS. • Creation of an alternative to the programme of the EU ‘Eastern Partnership’; prevention of the creation of free trade zones of the EU with the countries of CIS. • Containment of China’s expansion in the post­Soviet space. • Control over the foreign military presence in the region; creation of a military­political alliance with the post­Soviet countries. 273 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV The eurasian union The process of creating sectoral and regional integration structures by the Russian Federation in the post­Soviet space was proceeding quitedrastically, but at the same time Russia did not forget about their more ambitious project of the Eurasian Union. It was again mentioned in December 2010 at the EAEU Summit. In autumn 2011 the project of the Eurasian Union received a new impetus in connection with the election publication of the arti­ cle by the Russian President Vladimir Putin „A New Integration Project for Eurasia – future that is being born today” (2011) [14]. Russia plans to implement an idea of the construction of the Eurasian Union in three stages. • The irst stage presupposes the deepening of integration processes in the Customs Union by creating a Single (Common) Economic Space. • The second stage involves the transformation of the Common Economic Space into the Eurasian Economic Union (planned to be fulilled by 2015). • The third stage (2020–2025) presupposes the creation of the Eurasian Union on the basis of the Eurasian Economic Union. Signiicant is the fact that all three stages presuppose joining all the mentioned above integration formations of Kyrgyzstan, Tajikistan, Uzbekistan, Armenia and Moldova, and also Ukraine. Black Sea float and energy Security An important factor in the relations between Ukraine and Russia is the signing of a bilateral agreement (April 21, 2010), which on April the 27th, 2010 was already ratiied by the parlia­ ments – „Kharkiv Agreements” according to which the stay of 274 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV the Russian base of the Black Sea Fleet in Sevastopol was pro­ longed for the next 25 years, starting from 2017, with the right to extend it for the following ive years. Ukrainian authorities assured that in return for this, Ukraine got the cheapest price for gas in Europe. Due to the lowering of price rates the government promised to ‘lift the economy’. However, this ‘cheapness’ is illusory because in fact, current contracts dating back from January the 19th, 2009 concerning the purchase and sale of natural gas during 2009–2019 and deal­ ing with the volumes and terms of gas transit through the terri­ tory of Ukraine did not change. We can assume that the signing of those agreements acted as an indicator of reviewing of the fundamental bases of foreign and security policy by the government. The Ukrainian government abandoned the attempts at ensuring the safety and development by joining international organizations involving the United States and the European Union and made a safe bet on the Russian se­ curity umbrella, as the signed document greatly enhanced the im­ pact of the Russian Federation in Ukraine. It results in weakening of Ukraine’s geopolitical opportunities and narrowing their free­ dom of foreign policy manoeuvre. oicial Vision of ukraine Analysing the views on European security in Ukraine, it irst should be noted that at present they are largely determined by the Law of Ukraine ‘On the Foundations of Domestic and Foreign Policy’, adopted on July the 1st, 2010, which strengthened the so­ called neutral non­block status as a basis for foreign policy, and laid the foundations to actual changes in the foreign policy of the state. One of the reasons for the adoption of this law, according to 275 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV the ex­Minister of Foreign Affairs K. Gryshchenko, appeared to be that the desire ”of the previous government to bring Ukraine into NATO was not supported by the majority of population. In addition, this policy has led to a serious tension between the West and Russia” [4]. If we consider the issue of the European integration, also in terms of security in the relations between Ukraine and the Russian Federation, we should focus on several crucial points. Assessing the readiness of Ukraine to support the initiative of the Russian government in the sphere of creation in Europe of a common security space, Ukrainian Minister of Foreign Affairs L. Kozhara noted: „The unique proximity of the two nations sometimes in­ terferes. We are so close that we often perceive each other as the other half of ourselves” [6]. In relation to the European integration, he points out: „One of the myths, for example, shows that the policy of the European integration of Ukraine – seems to be an attempt to alienate.., „es­ cape” from Russia, which actually does not coincide with the truth. We are often asked the question: how are you going to inte­ grate to the EU if you are not even wanted there? And that’s what I want to emphasize: Ukraine’s European integration policy – that’s primarily the policy of domestic reforms, the policy of changing ourselves from the inside according to the European standards” [6]. Vision of ukrainian political parties The adoption of the law „On the Foundations of Domestic and Foreign Policy” has largely determined the formulation of the principles of foreign and security policy in the programmes of the main political parties on the eve of parliamentary elections. 276 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV In the programme of the Party of Regions it is mentioned that for Ukraine there is no direct military threat from other countries. Ukraine actively participates in the activities of global and re­ gional organizations and forums in the ield of international secu­ rity, especially the UN and OSCE, in international peacekeeping and security missions [12]. Over the last decade there have been drastic changes in the Euro­Atlantic security, the basis to which serves NATO. After NATO’s enlargement its eastern borders run along the western border of Ukraine. Ukraine will develop comprehensive cooperation with NATO as the most powerful military­political and defence alliance taking into consideration its national interests and fundamental principles and norms of international law enshrined in the UN Charter and OSCE documents. However, Ukraine cannot participate in NATO operations, which are not authorized by the UN or which are con­ trary to the principles of our strategic cooperation with other coun­ tries. Changing the neutral non­block status of Ukraine is possible only on the basis of the results of Ukrainian referendum. There is no clear position in the programmes of the party „Fa­ therland”/„Batkivshchyna” and the new union of opposition par­ ties „For the Fatherland”. They denote the desire of European development and adherence to democratic standards. The pur­ pose of the party is the integration of Ukraine into the European Union, global structures and effective, mutually beneicial coop­ eration with Euro­Atlantic structures (NATO and others) which is a foreign policy priority. However, the mechanisms of imple­ mentation of the tasks set aren’t at all explained. However, during the discussion of the section of the pro­ gramme of the Joint Opposition „European Ukraine. Foreign 277 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Policy Priorities in the Programme of the Joint Opposition” V. Vasilenko said that the foreign policy strategy of the Joint Op­ position ‘Fatherland’ can be briely formulated in one phrase: restoration of full integration course of the state and Ukraine’s withdrawal from CIS. „Ukraine cannot plan its domestic and foreign policy, as does any European country, as it has a neighbour who calls into ques­ tion and does not accept the independence of our country”, – V. Vasilenko [2]. Only Ukraine’s membership in NATO will cre­ ate conditions for improvement and normalization of relations with Russia. At the same time it isn’t speciied in the programme. To some extent, we can agree with O. Haran, who says that nowadays the Ukrainian society does not understand what NATO really is to such an extent, that the lexible wordings of this question should be looked for and an information campaign should be conducted among the population. Svoboda Party’s position is more distinct, it suggests the termi­ nation of participation of Ukraine in Eurasian super­state forma­ tions with the centre in Moscow: the Commonwealth of Independ­ ent States (CIS) and the Common Economic Space (CES) [10]. Aiming at that the party’s programme points out the necessity ‘To require from the country­members of NATO favourable con­ ditions for Ukraine, clear safeguards and speciic terms as to the possible entry of Ukraine to NATO. To develop and implement a parallel plan for security and defence of Ukraine” [10]. Also the programme of the party „Svoboda” stated the aspira­ tion „to develop their own system of missile attack warnings and means of action in response to the independent or joint basis with other countries; to address the Western countries with the request 278 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV to let Ukraine rent portable air defence systems for the deploy­ ment of missile and air boards in exchange for providing opera­ tive information from the Ukrainian radar stations in Sevastopol and Mukachevo; to check in such a way the real preparedness of NATO to cooperate with Ukraine in the sphere of defence and security” [10]. Political Party UDAR headed by Vitaly Klitschko (Ukrain­ ian Democracy Alliance of Reform) in their programme state the following: „Modern threats and challenges are transboundary in their nature – terrorism, drug traficking, human traficking ... cyber attacks and information warfare. National governments are not capable of resisting the entire spectrum of threats and challenges on their own. Nowadays Ukraine, like any other state, cannot effectively protect its citizens without participation in the international cooperation in the ield of security, primarily – through the participation in the common system of collective se­ curity” [13]. However, the interpretation of the common system of collective security remains non­coherent, whether it is NATO or CSTO or any other union. Distinctive from other parties is the position of the Commu­ nist Party of Ukraine, the programme of which states: „The Party considers consolidation and consistent adherence to the politi­ cal course, excluding Ukraine’s membership in NATO and other hostile blocks, to be the most important task” [11]. However, the party offers a new European security system that would encom­ pass all countries of the continent and help to overcome confron­ tational thinking and block approaches to international relations. Under these circumstances, the Communist Party comes to the solution of questions related to Ukraine’s possible participation in various international institutions. At present the full member­ 279 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ship and active position in the Commonwealth of Independent States, joining the Customs Union and Single Economic Space with Russia, Belarus, Kazakhstan best suite the interests of our country. It should be noted that we should not overestimate the im­ portance of programme provisions of the parties. Analysis of the programmes risks to turn into a detached from the practice theo­ retical exercise if one does not take into account the following circumstances: Firstly, the programmes of some parties were adopted a rela­ tively long time ago. Secondly, most programmes are character­ ized by the lack of a comprehensive presentation position. But in no way this is their disadvantage – after all, the programmes of the parties should not be manuals on foreign policy. However, the absence of positions on crucial issues in the programme barely obliges a party to anything (but allows it to maneuver). Thirdly, some parties are rather diverse and multivector­oriented. Their programmes include a list of accurate goals, if we consider each of them separately, but they are incompatible and inaccessible, if we assess the programme in a complex. Conclusions Ukraine spends about one per cent of its GDP on the military needs, and the very share isn’t said to be increased. Thus, unani­ mously proclaimed „neutrality” in the form of „non­blockness” of Ukraine is not supported by its own capacity to protect its sovereignty. Declaration of non­block status can be interpreted also as an intention to please the Kremlin, which was very annoyed by Ukraine’s willingness to cooperate with NATO. In its turn, Rus­ 280 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV sia, which is trying to restore its inluence both on Ukraine as well as on the other CIS countries, actively creates and promotes the other military alliance – the Collective Security Treaty Or­ ganization (CSTO). The organization has no requirements for the membership, and theoretically Ukraine could join it too. How­ ever, the non­block status closes the door to such a union. Regarding the potential impact of Russia, how proitable is it for Ukraine to integrate with the country with low economic po­ tential and strong imperial potential – remains a rhetorical ques­ tion. However, it should be given a reasoned response. On the basis of the results of our presentation we suggest at least four conclusions. Legally – Ukraine’s entry into the integrational projects of the Russian Federation will lead to a signiicant narrowing of the sovereignty of Ukraine. Economically – Ukraine’s integrational interest in the Cus­ toms Union and EAEC is rather weak; economic base of these entities (foreign trade, industrial cooperation, etc.) is largely lost during the years of independence of the post­Soviet countries and has no prospects of recovery. Militarily – in the former Soviet Union area there are formed three structures which possess security features: CIS ,Collective Security Treaty Organization, the Organization for Democracy and Economic Development (GUAM). CSTO is primarily a se­ curity structure (military alliance). Two associations, dominated by Russia (CIS, CSTO) should be regarded as those setting a goal to reclaim something alike neo­Soviet hegemony of coercion and undemocratic methods. Politically – Ukraine’s accession to the integrational entities under Russian auspices proitable irst and foremost for Russia, as it covers the European vistas of Ukraine. 281 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV As a consequence, the model of so­called „non­blockness” and neutrality as a rule is correlated with economic power, se­ curity context and the interests of the state in a particular region. It means that the urgent security threats towards the state should determine the content of the optimal foreign policy model. How­ ever, without public development of the bases of national secu­ rity non­block policy of Ukraine cannot get its proper meaning, and – also its own view on the security situation in its region. References 1. білорус о. Глобальні трансформації стратегії розвитку (Bilo­ rys O. Globalni transformacii strategii rozvutky) / о. білорус. – К.: віпоЛ,1998.– 416 с. 2. василенко в. україна не може планувати свою внутрішню і зо­ внішню політику так, як це робить будь­яка європейська держава (Vasu­ lenko V. Ykraina ne moje planyvatu svou vnytrishnju ta zovnishnju polituky tak yak ce robut byd­yaka evropeiska derjava) / в. василенко [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.byut.com.ua/news/11161.html. 3. выступление президента российской Федерации Д. Медведе­ ва на встрече с представителями политических, парламентских и об­ щественных кругов Германии (5 июня, 2008 г.) (Vustyplenie Presidenta Rossijskoj Federacii D. Medvedeva na vstreche s predstavitelyami politich­ eskih, parlamentskih i obschestvennuh krygov (5 iunya 2008) [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://news.kremlin.ru/transcripts/320. 4. Грищенко К. Лінія поділу між сходом і заходом Європи пролягла по україні (Gruschenko K. Liniya podilu mizh shodom i zahodom Evropu prolyagla po Ukrayini) / К. Грищенко [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://dt.ua/POLITICS/liniya_podilu_mizh_shodom_i_zahodom_ evropi_prolyagla_po_ukrayini.html 5. итоги национальной переписи населения 2009 года (Itogi nat­ sionalnoi perepisi naseleniya) [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.stat.kz/news/Pages/n2_12_11_10.aspx. 6. Кожара розказав, що заважає україні й росії зрозуміти одне одного (Kozhara rozpoviv, scho zavajae Ykraini i Rosii zrozymitu odne 282 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV odnogo) [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.pravda.com. ua/news/2013/03/29/6986773/. 7. Концепция внешней политики российской Федерации. утвер­ ждена президентом российской Федерации в. в. путиным 12 февраля 2013 г. (Koncepciya vneshnei politiki Rossijskoj Federacii. Ytverjdena Presi­ dentom Rossijskoj Federacii V.V. Putinum 12 fevralya 2013) [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.mid.ru/brp_4.nsf/newsline/6D84DD EDEDBF7DA644257B160051BF7F. 8. МиД россии поздравил газету „вести Сегодня” и вспомнил о „большой российской цивилизации” (MID Rossii pozdravil gazety „Ves­ ti Segodnya” i vspomnil o „bolshoi rossijskoj civilizacii”) [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.ves.lv/article/88022. 9. о праздновании 1150­летия зарождения российской государ­ ственности. указ президента российской Федерации № 267 от 3 марта 2011 г. (O prazdnovanii 1150­letiya zarozhdeniya rossijskoj gosudarstvennosti. Ukaz Prezidenta Rossijskoj Federacii № 267 ot 3 marta 2011 g.) [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.rg.ru/2011/03/05/1150­site­dok.html. 10. програма во „Свобода” (Programa VO „Svoboda”) [Електро­ нний ресурс]. – режим доступу: http://www.svoboda.org.ua/pro_partiyu/ prohrama/. 11. програма Комуністичної партії україни (Programa Komunіstich­ noi partіi Ukrainu) [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www. kpu.ua/programmakpu/. 12. програма партії „партія регіонів” (Programa partіi „Partіya Regіonіv”) [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.partyof­ regions.rv.ua/page/program. 13. програма партіі „партія уДар віталія Кличка”: Зовнішня політика та безпека (Programa partіі „Partіya UDAR Vіtalіya Klichka”: Zovnіshnya polіtuka ta bezpeka) [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://klichko.org/ru/about/programma/zovnishnya­politika­ta­bezpeka. 14. путин в. новый интеграционный проект для Евразии − будущее, которое рождается сегодня (Putin V. Novyj integratsionnyj proekt dlya Evrazii − budushchee, kotoroe rozhdaetsya segodnya) / в. путин [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://izvestia.ru/news/502761. 15. река времен: книга истории и культуры (Reka vremen: kniga is­ torii i kultury). – М. : Эллис Лак, 1995. – С. 70–72. 283 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 16. Святейший патриарх Кирилл: Молдова – неотъемлемая часть Святой руси (Svyatejshij Patriarh Kirill: Moldova – neotemlemaya chast Svyatoj Rusi) [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.patri­ archia.ru/db/text/1254808.html. 17. Слово Святейшего патриарха Московского и всея руси Кирил­ ла на открытии IV ассамблеи русского мира „учитель русского мира: миссия, ценности” в Москве (Slovo Svyatejshego Patriarha Moskovskogo i vseya Rusi Kirilla na otkrytii IV Assamblei Russkogo mira „Uchitel Russko­ go mira: missiya, cennosti” v Moskve) [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.mospat.ru/ru/2010/11/03/news29458/. 18. Стратегия национальной безопасности российской Федерации до 2020 года. утверждена указом президента российской Федерации № 537 от 12 мая 2009 г. (Strategiya nacionalnoi bezopasnosti Rossijskoj Fed­ eracii do 2020 goda. Utverzhdena Ukazom Prezidenta Rossijskoj Federacii № 537 ot 12 maya 2009 g.) [Електронний ресурс]. – режим доступу: http:// www.scrf.gov.ru/documents/99.html. 19. The Geopolitical Priorities of the World’s Main Powers and Ukraine [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://old.niss.gov.ua/book/ engl/006_1.htm. Мельничук Ігор, Молочко Павло ПИТАННя бЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ПЕРЕД ПІДПИСАННяМ УГОДИ ПРО АСОцІАцІЮ З ЄС: МІЖ ЄС ТА РОСІйСЬКОЮ фЕДЕРАцІЄЮ Анотація. у статті автори аналізують проблеми безпеки україни у контек- сті європейського та євразійського вибору. Основна увага акцентується на ха- рактеристиці інтеграційних проектів російської Федерації на пострадянському просторі у кінці ХХ − на початку ХХі ст. та на позиції українських політичних партій щодо геополітичного вектору розвитку української держави. були дослі- дженні та виділені основні відмінності у поглядах на питання безпеки україні та її зовнішньополітичні орієнтації. вивчення програмних положень основних полі- тичних партій україни засвідчило, що існує значна розбіжність у поглядах щодо питань зовнішньополітичної орієнтації та питань безпеки зокрема. 284 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Ключові слова: безпека, україна, європейський союз, ОДкб, митний союз, політична партія. Мельничук Игорь, Молочко Павел ВОПРОС бЕЗОПАСНОСТИ УКРАИНы ПЕРЕД ПОДПИСАНИЕМ СОГЛАшЕНИя Об АССОцИАцИИ С ЕС: МЕЖДУ ЕС И РОССИйСКОй фЕДЕРАцИЕй Аннотация. в статье авторы анализирует вопросы безопасности украины в контексте европейского и евразийского выбора. Основное внима- ние акцентируется на характеристике интеграционных проектов российской Федерации на постсоветском пространстве в конце ХХ – начале ХХі веков и на позиции украинских политических партий относительно геополитического вектора развития украинского государства. были исследованы и выделены основные отличия во взглядах касательно вопроса безопасности украины и ее внешнеполитических ориентаций. изучение программных положений основ- ных политических партий украины засвидетельствовало наличие значитель- ного расхождения во взглядах на вопросы внешнеполитических ориентаций, в частности вопросов безопасности. Ключевые слова: безопасность, украина, европейский союз, ОДкб, тамо- женный союз, политическая партия. 285 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Nechayeva-Yuriychuk Nataliya THE CHALLENGES TO NATIONAL SoVeReiGiNTy iN CoNTeMpoRARy woRlD: THE ExAMPLE OF MOLdOVA Abstract. The fast changes which are occurring in contemporary world eventually lead to violation of national sovereignty. great powers use a va- riety of means to save their inluence in the region. and the situation with contemporary ukraine or Republic of moldova, for instance, is an example of it. this article is dedicated to the problem of separatism which is really actual for Republic of moldova and for many other european states including ukraine. the author tries to analyze the separatism movements in moldova as the challenges to national sovereignty. In conclusion comparison with con- temporary ukraine is done. Keywords: national sovereignty, Republic of moldova, transdniestria, gagauzia, separatism, autonomy. F ast and radical changes are occurring in the world poli­ tics during last decades. Ukrainian crisis, migrants’ cri­ sis, Tramps’ triumph in the USA, future elections in a number of states, frozen conlicts etc. It is obvious that this list is uncom­ pleted. Every person can add something to it. That’s why we can suppose that instability in all spheres of human’s life is one of the biggest challenges to contemporary world. At the end of the previous century people believed that the main global conlict is over. Soviet Union collapsed and the USA became the main political power in the world. But at the begin­ ning of the XXI­st century the struggle for world’s leadership is continuing. A number of national states are involved in the ight but their positions are completely different. Military, economic, political, social, cultural, media inluences are becoming stronger and in some cases they violate national sovereignty of the state. 286 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV The annexation of Crimea, active support of separatist moods in the eastern part of Ukraine by Russian Federation is the examples of contemporary struggle for geopolitical leadership. The specif­ ic feature of contemporary situation is that some big powers are ready to violate national sovereignty for keeping former allies in their sphere of inluence. They use a variety of means for achiev­ ing their goals. And one of such instruments is separatism. The main aim of the article is to analyze the challenges to national sovereignty in the light of separatism movement on Re­ public of Moldova example. Separatism is one of the most painful and dificult problem of contemporary world. What does it mean separatism? The sense of all deinitions of the term is that separatism is an advocacy of separation, especially ecclesiastical or political separation [3]. Separatist movements are the organic part of world history. Al­ most all national states experienced separatism. But during and soon after the collapse of the Soviet Union many of post­Soviet states opened completely new political phenomenon – internal separatism. And Moldova was between the states which had to deal with it at the dawn of independence. The roots of separatist movements in Republic of Moldova lay in its historical past. In 1924 the decision about creation the Moldavian Autonomy Socialist Republic was adopted. The terri­ tories at the left bank of Dniester River (settled mainly by Slavic people) were included in it. One of the reasons of such decision was the attempt of Soviet authorities to mix different peoples to protect the Soviet state from the explosion of nationalism. In this case Moldavians, Romanians, Ukrainians, Russians had to live in one republic and use state (Russian) language for international communication. By this way Soviets reached the main aim of So­ viet national politics: internationalism as the weapon against na­ 287 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Source: https://we.org.ua/demograiya/ukrayinska­diaspora­v­moldovi/#imageclose­511 288 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV tionalism and the basis for Soviet identity building. During the whole XX century in Soviet Moldova the principle of peoples’ merger was being realized. From the early beginning of Moldavian republic existing the national composition of population was really variegated. By 1926 census data the total number of population in Moldavian Soviet Autonomy was 572,5 thousand people. Between them Ukrainians 277,5 thousand (48,5%), Moldovans – 172,4 thou­ sand (30,1%), Russians 48,9 thousand (8,5%), Jews – 48,6% (8,5%) and other nationalities 24,9 thousand (4,4%). Moldavians were the title nation in three districts from twelve [13, p.255]. So, Moldavians constituted just the third part of the total population of the republic. Finally the territorial boundaries of Soviet Moldova were formed in 1940. On the map below the contemporary boundaries of the RM are presented. During the second part of XX century the national composi­ tion of population has been changed because of different reasons (this is the theme for separate scientiic research). By 1989 cen­ sus data the percentage of Moldavians in total number of popula­ tion increased to 64,6%. The process of Moldavian national iden­ tity building has been started. But future events in the Republic demonstrated that the process of Moldavian national identity for­ mation hasn’t been inished and inside single Soviet Moldovan nation were formed at least three different identical groups (we don’t include ethnic minorities groups like Gagauzians, Bulgari­ ans etc.): Moldovans, Soviet people and Romanians. The process of their transformation started in late 1980s – beginning 1990s and this process is still ongoing. So, with the start of Gorbachovs’ perestroika Moldova felt the breeze of changes. Between them the most powerful were the 289 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ideological ones. In the late 1980s – early 1990s the situation in the Republic of Moldova was characterized by an aggrava­ tion of contradictions between different self­identities within a Moldovan society. Suddenly it became obvious that outwardly monolithic society was compartmentalized by different in­ terests, visions of future and the historical past. They formed two wings in Moldavian social­political life – „unionizm” and „moldovenism”. This ideological split in Moldovan society can be also considered as the reason of disintegration processes in Moldova at the turn of 1980s­1990s. The events of the 1980­s played a signiicant role in the reviv­ al of separatism moods and movements in Moldova. That’s why it is necessary to briely examine the main milestones of them. If we turn into the past we can see that during the „perestroika” times the Romanian orientation of Moldovan intellectuals’ na­ tionalism rapidly came to the surface. In 1989 Moldovan poet V. Barda said, „two years [ago - author] some people believed that they are just Moldovans. Today they realize: they are Roma­ nians” [11]. On our opinion, such a surge of romanioilism was caused primarily by a protest against Soviet reality and the strong belief that neighboring Romania, ethnically similar to Moldova, has a much higher level of socioeconomic development. Subse­ quent events and the gradual decay of radical „unionizm” among Moldovans, on our opinion, conirms this thesis. In April, 1988 „The movement on support of the restructur­ ing” was created in Moldavia. In 1989 it was escalated into the People’s Front. It included writers (M.Himpu), museum profes­ sionals (Y. Roshka), poets (L. Lari), linguists (S. Mokanu), who were passionate „romanianists”. The main press organ of the movement was the newspaper „Literature and Art”. 290 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV The evolution of the People’s Front of Moldova passed from the „support of the course of the Communist Party of the USSR for the restructuring” to the open anti­communism and require­ ments for access of the USSR. In Moldavia, the transition occurs very rapidly and anticommunist slogans like „Kill Communists” appeared already in 1989 [10]. In August, 1989, under the inluence of the People’s Front and the increasing activity of the masses, the Supreme Soviet of the Moldavian SSR adopted the law on language that declared the Moldavian as a state language. It was shifted from Cyrillic to Latin, and the knowledge of Moldavian was required for hold­ ing public ofice. In the management of the country so­called „real Moldovans” began to displace so­called „Russiied”. In November, 1989 the irst secretary S. Grossu was replaced by P. Luchynskiy because of poor Moldavian (in terms of unionists, Romanian) language [9]. In March­April, 1990 the parliamentary elections were held in Moldova. The People’s Front won 27% of the all vote. In July, 1989, M. Snegur became the chairman of Presidium of the Su­ preme Council of Moldavia. He was a former agronomist, party worker, outspoken opponent of Moscow and supporter Moldavia exit from the USSR [8]. He was reelected to the same post by the new Parliament in April, 1990 with the support of PF. The beginning of the 1990s came into the Moldavian history as a period of replacing the Russians and „Russian­spoken” peo­ ple from all spheres of social and political life of Moldova. The national movement in Moldova at the beginning of the 1990s intensiied the movement of the republic out of the Soviet Union towards Romania [7]. Its motto was unrecognizing of the Mol­ otov­Ribbentrop Pact and the elimination of its consequences. Moldavian language was inally moving to Latin alphabet, the 291 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV country took Romanian national and state symbols (with insig­ niicant modiications). The names of Moldovans­Bessarabs who united Moldova with Romania in 1918 were returned to the na­ tional pantheon. The popular slogan of anti­communists demon­ strations was „Wake up, Romanians!” [5]. The desire of a large number of people, including active intel­ lectuals, for the reuniication with Romania was the characteristic of social and political attitudes in Moldova at those times. There­ fore, for some Moldovan leaders the proclaiming of independ­ ence of Moldova in August, 1991 should become a transitional, interim stage, as it happened in 1918. Even Moldovan president M. Snegur in August, 1991 told „Le Figaro”, „The independence is, of course, a temporary period. At irst there will be two Roma­ nian states, but it will not last long. I repeat again: independence is a step, but not an aim” [11]. Among the Soviet republics, which fought for the collapse of the Soviet Union, Moldova has been in the forefront. It didn’t held a referendum on the fate of the USSR (Snegur directly stat­ ed that there was impossible to let the Russian minority to decide the fate of Moldovans. In August, 1991 Moldova condemned „the coup” of SCNR and declared its independence. Despite strong unionist sentiment among Moldovan political elite, the newly created Moldovan state was one of the weakest on the ruins of the former USSR. This was because of a number of objective factors. And, on our opinion, the previously mentioned split of identity played a nega­ tive role in Moldova state building. The weakness of Moldova in the early 1990s can be explained by the presence of the two sep­ aratist enclaves (Transnistria and Gagauzia), the Russian army and unionists in the state. 292 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Sourse: http://www.wikiwand.com/en/Gagauzia 293 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV While pro­Romanian ideas shared throughout Moldovan population part of it tried to separate to defend themselves from possible union with Romania. The fear concerning future was particularly acute experienced in Gagauzia and Transdniestria. The leaders of those parts of RM started the separatism actions to force central authorities to make concessions in language and other painful for society questions. On November 12, 1989 in House of Culture (Komrat, Ga­ gauzia) the Extraordinary Congress of Gagauzian people took place. The result of it was proclaiming autonomy: the Gagauzian Autonomy Soviet Socialist Republic as part of Moldova was cre­ ated. On December 3, 1989 at the same place the Regulations on Temporary Committee of assistance to Gagauzian ASSR creation was formed. Till the end of 1989 the Gagauzian society prepared for future elections where the civic movement „Gagauz Khalky” participated as the only one which represented the Gagauzians [11, p. 44–48]. On August 19, 1990 the First Congress of people’s deputies of steppe south of Moldova adopted the „Declaration of Gagauzian People Freedom and Independence from Republic of Moldova”. The Gagauzian Republic was proclaimed as the part of the USSR as an independent formation by that Declaration. That decision was found to be unlawful by Moldavian authorities. Gagauzia was on the verge of war with republican police and military ser­ vices. But war was avoided. But de­facto till 1994 Gagauzian Republic existed as unrecognized stated. In December, 1994 the document on peaceful integration of Gagauzia into Moldova on autonomy basis was signed between Gagauzian and Moldovan authorities. Till summer 1995 Gagauzian Republic was transformed into Autonomy formation Gagauzia – Gagauz Eri. It has wide au­ 294 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV tonomy rights ixed in Constitution of Republic of Moldova. But in fact till today there is a strong Russian presence and inluence in it and Gagauzian leaders are more oriented on Russian, not on Moldovan authorities. For example, the most informative part of the oficial site of Gagauzian Autonomy is presented in Russian language. Even in Gagauzian the last update was done on April 26–30, 2015, in Romanian – on June 10, 2010 and in English – on April 9, 2010 [2]. On the map below the territory of Gagauzia is presented. So, it’s obvious that Gagauzian state building pro­ cess is complicated by geographical reasons. The Transdniestrian autonomy was born on September 12, 1989 during the meeting of the city council of Bender as „an au­ tonomous district or a national territorial region within the MSSR with self­governance and equal use of Moldovan and Russian” [4, p. 187]. The independence of Transdniestria was proclaimed on August 25, 1991. The history of the conlict was analyzed by researches from different states including Moldova, Ukraine, Romania, Germany, Poland etc. The main point is that the central authorities tried to regain control of the territory using police and military forces and the third side (Russian Federation) support­ ed the separatist desire of Transdniestrian political elite. Today Transdniestria is formally the part of the RM but de­facto unrec­ ognized state with strong support (from military till inancial) of Moscow. The Transdniestrian authorities are not simply oriented on Moscow. They are really dependent from it. Transdniestrian card is often used by Moscow in its relations with Moldova. To be honest not Gagauzia and Transdniestria were unsatis­ ied when the political and intellectual elite of Soviet Moldavia turn toward Bucharest. Among Moldovans strong feelings to­ ward Moldovan history and culture appeared. As a result, a new 295 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV social and political trend „moldovenism” appeared in Moldova. Its basis was the idea of Moldovan statehood. For unionists the idea that Moldovans are Romanians and Moldova is the Roma­ nia’s historical part is just a fact which is not discussed. The last can’t be changed by any political decision. It can be assumed that supporters of the „unionizm” were hop­ ing to repeat the situation of 1918. But they didn’t take into ac­ count the objective historical changes occurred in the area during the twentieth century. In 1918 the Moldovan national elite saw the prospects in linking its’ career development and self­realiza­ tion in unit with Romania. But in late 1990’s the repetition of the situation would bring Moldovan elites the loss of their positions and reduce its leadership role. Unionists also didn’t take into ac­ count the fact the Transdniestria was divided in interwar period and the main part of its population has another ethnic origin. On the other side, national elites in all post­Soviet republics supported the independence not only because of their own na­ tional feelings, but also because the independence meant a sharp rise of their social status within the state, increased power capac­ ity, the emergence of free leadership positions and more. Thus, M. Snegur changed his attitude toward Moldavian­Romanian union. While in August, 1991 he was talking that independence would be a brief transitional period, later the tone of his speeches concerning union have been changed. In June, 1992 M.Snegur has been stressing that „history decreed that there should be two Romanian states on the Earth. Now it is very dificult to deter­ mine the prospects of uniication with Romania”. Ambassador of Moldova to Romania D.Danile at the same time philosophically talked about the possible association: „When will be the union? ... This may be in a year or in many years...” [1]. 296 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV But the start of separatism was done. Two part of recently uniied republic tried to realize new state building projects. And they’ve got strong support outside the Republic of Moldova. Both of them were not recognized by the world but the one still exists. During the contemporary history of Transdniestrian „in­ dependence” it became a toy in Moscow hands. All decisions which are adopted by Transdniestrian authorities irstly get con­ sent by Moscow. After the turn of Moldova toward the European Union new questions and problems in communication with Transdniestria and Gagauzia appeared. For example, on February 2, 2014 a ref­ erendum about the Moldova foreign policy vector was held in Gagauzia. By oficial data 70,42% of population participated in it and more than 98% voted for Custom Union ( as opposed to European Union) [14]. In March 2015 Irina Vlakh became the new leader (bashkan) of Gagauzia. She is strongly supported by Moscow. And in her election program the point about federaliza­ tion of Moldova was present. She stressed that in this question it is possible to count only on Moscow because European Union is not interested in it [6]. So, just only Moldova turned toward European integration the separatist tendencies became stronger. And this situation is used by third power (for instance, Russian Federation which is supporting such moods in Gagauzia with the assistance of political parties, civic organizations etc.) for further escalation of situation. In Transdniestria the appeal toward entering the Russian Fed­ eration became stronger after Crimea annexation. In April 2014 the Parliament of Transdniestria appealed to Russian Federation authorities to recognize independence. But RF doesn’t need in­ dependent Transdniestria and it’s not going to include it into the 297 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV federation. The main value of Transdniestria is the possibility to inluence on Chisinau foreign policy under the pressure of either territorial collapse of the state or economic default. Not acciden­ tally the question about Transdniestria debt for gas was raised by Russian vise­minister Dmitriy Rogozin. On our point of view that meant that Russia is afraid to lose its inluence on Moldova and to keep it in sphere of its own inluence try to use Transdniestria as the mean of inluence of Chisinau authorities. And the events dur­ ing last two years in the Republic of Moldova prove that thesis. To summarize it is necessary to point out that the main chal­ lenge to the national sovereignty of the Republic of Moldova is separatism which is used (and in some cases is even controlled) by Russian Federation to keep Moldova in its sphere of interest. After the Revolution of Dignity in Ukraine Russia used com­ pletely the same scenario to provoke the internal separatism in Ukraine and right now our state has to deal with it. Considering the fast changes in ethnic composition of population of many contemporary states (thanks to migration, for instance) it is pos­ sible to suggest that separatist’s technology can be used for viola­ tion of sovereignty by some political powers. In our opinion it is necessary to keep in mind that separatism is one of the biggest challenges to political stability and national security of every state. And the main aim of political leaders is to respect interna­ tional law, human rights and civil peace. REFERENCES 1. Danilă D. Dacă vrem să im tari: să facem ceea ce trebuic să facem // Moldova Suverană. – 16 iuni. 2. Gagauzia. An autonomous Territorial Unit in Moldova [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.gagauzia.md/ [Date of access Sep­ tember, 27, 2015] 298 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 3. Separatism [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www. thefreedictionary.com/separatism 4. Zabarah A.D. Opportunity structures and group building process: An institutional analysis of the secession process in Pridnestrovie and Gagauzia between 1989­1991 // Communist and Post­Communist Studies. – 2012. – №45. – P.183­192. 5. беззаконие – путь к пропасти // Советская Молдавия. – 1989. – 11 ноября (Bezzakonie – put’ k propasti // Sovetskaya Moldaviya. – 1989. – 11 noyabrya). 6. Гагаузия сохранит антиевропейский курс (Gagauziya sohranit antiyevropeyskiy kurs) [Електронний ресурс]. – режим доступу: http:// inosmi.ru/sngbaltia/20150325/227088984.html 7. Гросул в. Ещё раз об истории // Советская Молдавия. – 1989. – 27 июля (Grosul V. Yesche raz ob istorii // Sovetskaya Moldaviya. – 1989. – 27 iulya). 8. интервью М. Снегура // Советская Молдавия. – 1991. – 7 марта (Intervju M. Snegura // Sovetskaya Moldaviya. – 1991. – 7 marta). 9. интервью п. Лучинского // независимая Молдова. – 1996. – 10 января (Intervju P. Luchinskogo // Sovetskaya Moldaviya. – 1996. – 10 yan­ varya). 10. К вопросу о лозунгах // Советская Молдавия. – 1990. – 1 февраля (K voprosu o lozungakh // Sovetskaya Moldaviya. – 1990. – 1 fevralya). 11. республика Молдова в 1989–1991 годах: взгляд со стороны. Дайджест зарубежной прессы. – Кишинёв, 1992 (Respublika Moldova v 1989­1991 godakh: Vzglyad so storony. Dajdjest zarubezhnoj pressy. – Kishinev, 1992). 12. Топал С. по зову предков. – Комрат, 2013 (Topal S. Po zovu pred­ kov. – Komrat, 2013). 13. Тучинський в.а. Молдавська автономна радянська Соціалістична республіка у складі урСр 1924–1940 рр. і адміністративні зміни на території придністров’я // наукові записки вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: історія. – 2011. – C.253­256 (Tuchyns’ky V.A. Moldavs’ka Av­ tonomna Radyans’ka Socialistychna Respublika u skladi URSR 1924­1940 I administratyvni zminy na terytorii Prydnistrovja // Naukovia zapysky Vinnytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Mykhaila Kotsyubyns’koho. Seriya: Istoriya. – 2011. – S.253­256). 14. 98% гагаузов Молдовы проголосовали на референдуме за Таможенный союз (98% gagauzov Moldovy progolosovali na referendum 299 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV za Tamozhennyj soyuz) [Електронний ресурс]. – режим доступу: http:// www.unian.net/world/880383­98­gagauzov­moldovyi­progolosovali­na­ref­ erendume­za­tamojennyiy­soyuz.html Нечаєва-Юрійчук Наталія ВИКЛИКИ НАцІОНАЛЬНОМУ СУВЕРЕНІТЕТУ У СУЧАСНОМУ СВІТІ: ПРИКЛАД РЕСПУбЛІКИ МОЛДОВА Анотація. упродовж останніх десятиліть геополітична карта світу зазнала значних змін. розпад соціалістичної системи та срср, розширення європейського союзу та натО не могли не вплинути на вну- трішньополітичні процеси у колишніх радянських республіках. Падін- ня „залізної завіси” відкрило нові перспективи розвитку, однак не всім пострадянським державам вдалося інтегруватися у європейську спільноту. серед країн, які й досі переживають труднощі цивіліза- ційного вибору, – республіка молдова та україна. Обидві належать до числа тих, чиє населення не має однозначної позиції щодо європей- ської інтеграції, що активно використовується третьою стороною (російською Федерацією) для збереження свого впливу у регіоні усіма доступними засобами, включаючи порушення національного суверені- тету цих держав. кінець 1980-х – початок 1990-х років виявився складним для молдо- ви: становлення незалежної держави було ускладнене внутрішньопо- літичними проблемами та зовнішнім втручанням у внутрішні справи республіки. ідеї унії з румунії, які знайшли своїх апологетів у рм, стали однією з причин розколу молдовського суспільства та поширення сепа- ратистських настроїв серед тих, хто прагнув збереження срср, а після 1991 року – тісних зв’язків з росією. упродовж наступних десятиліть молдова відчула на собі усі наслідки гагаузького і, особливо, придні- стровського сепаратизму, постійно підтримуваного рФ. за умови ре- алізації курсу на європейську інтеграцію, збереження рм в існуючих кордонах ставиться під сумнів відповідними результатами референ- 300 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV думу 2014 року у Гагаузії і не тільки. таким чином, рФ використовує сепаратизм як засіб впливу на колишню радянську республіку. Поді- бна технологія була використана і в україні після революції Гідності, коли рФ анексувала крим та підтримала сепаратистські настрої на сході україни, перетворивши їх тим самим на потужну зброю проти української держави. тож, на думку автора, одним із найбільших викликів національно- му суверенітетові у сучасному світі є сепаратизм, який може бути використаний третьою стороною для тиску на національні уряди для реалізації власних геополітичних цілей. Ключові слова: національний суверенітет, республіка молдова, Придністров’я, Гагаузія, сепаратизм, автономія. Нечаева-Юрийчук Наталия ВыЗОВы НАцИОНАЛЬНОМУ СУВЕРЕНИТЕТУ В СОВРЕМЕННОМ МИРЕ: ПРИМЕР РЕСПУбЛИКИ МОЛДОВА Аннотация. быстрые изменения, происходящие в современном мире, иногда приводят к нарушению национального суверенитета. великие державы используют разнообразные средства для сохранения своего влияния в том или ином регионе мира. и ситуация в современ- ной украине или республике молдова подтверждает данный тезис. Данная статься посвящена проблеме сепаратизма, актуальной как для республики молдова, так и для многих других европейских стран, вклю- чая украину. автор делает попытку анализа сепаратистских движе- ний в молдове как вызова национальному суверенитету государства. в выводах предлагается сравнение с современной украиной. Ключевые слова: национальный суверенитет, республика молдова, Приднестровье, Гагаузия, сепаратизм, автономия. 301 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Недокус Ігор НЕУРяДОВІ ОРГАНІЗАцІЇ В РЕСПУбЛІцІ бІЛОРУСЬ У 2014–2016 РР.: ЗМІНИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ бАЗИ, „ПЕРЕВАГИ” ДЕПОЛІТИЗАцІЇ, ТЕНДЕНцІЇ РОЗВИТКУ Анотація. у статті охарактеризоване законодавство республіки білорусь, що регулює питання створення та діяльності неурядових ор- ганізацій в країні. наголошено, що впродовж 2014–2016 рр. білорусь- ка влада запровадила ряд правових новел, які змінили умови діяльності громадських об’єднань. у роботі окреслено такі тенденції розвитку неурядових організацій в республіці білорусь: деполітизації „третьо- го сектора”; оманливе потепління у взаєминах держави та неурядових організацій; зростання активності з боку ініціативних груп і неасоційо- ваних активістів; підвищення інтересу до соціального підприємництва з боку громадськості, донорів та держави; поширення краудфандінгу; „білорусизація” діяльності громадських об’єднань; посилення гендер- ного мейнстрімінгу; відмова від глибини змісту і сенсу діяльності на користь яскравих і модних форм; комерціалізація „третього сектору”. Ключові слова: громадянське суспільство, неурядові організації, гро- мадські об’єднання, „третій сектор”, деполітизація, комерціалізація, краудфандінг, мейнстрімінг у продовж 2014–2016 рр. відбулися різноманітні та суперечливі події, які неоднозначно вплинули на розвиток неурядових організацій у республіці білорусь. проведено чимало гучних форумів і конференцій, організо­ ваних громадськими об’єднаннями; громадські організації на різних рівнях залучалися до обговорення внесення змін до законодавства та діалогу білорусі з європейськими інсти­ туціями. водночас законодавчі нововведення узаконили сут­ тєві обмеження для отримання фінансування громадських 302 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV об’єднань з іноземних джерел, триває тенденція деполіти­ зації діяльності неурядових організацій, припинив свою ді­ яльність незалежний інститут соціально­економічних і по­ літичних досліджень (ниСЭпи). проблематика громадянського суспільства та діяльності неурядових організацій у республіці білорусь набула знач­ ного розвитку в наукових дослідженнях учених, виступах та публікаціях білоруських громадських активістів, представ­ ників „третього сектору”. Так, у статті о. Карач [1] розгляну­ то особливості формування громадських організацій в біло­ русі, роботу білоруських неурядових організацій з групами інтересів, перспективи розвитку громадянського суспільства країни в майбутньому. у статтях Ю. Чаусова [5, 6] розкрито нормативно­правове регулювання діяльності неурядових ор­ ганізацій в білорусі, висвітлено динаміку розвитку „третьо­ го сектору” в країні, труднощі діалогу білоруських громад­ ських об’єднань і влади. Метою статті є дослідження нормативно­правової бази, напрямків діяльності й тенденцій розвитку неурядових орга­ нізацій у республіці білорусь упродовж 2014–2016 рр. у 2014–2016 рр. законодавство, що регулює питання ство­ рення та діяльності громадських об’єднань в республіці бі­ лорусь, зазнало чергових змін. Так, 20 лютого 2014 р. набрав чинності Закон „про внесення доповнень і змін до деяких законів республіки білорусь з питань діяльності політичних партій та інших громадських об’єднань” [3]. Зокрема, стали діючими зміни і доповнення в частині пом’якшення критері­ їв регіонального представництва засновників при створенні загальнонаціональних громадських організацій: якщо рані­ ше необхідно було мати не менше, ніж по 10 засновників від 303 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV чотирьох областей і міста Мінська, то тепер мінімальне представництво – не менше 1 засновника від чотирьох об­ ластей і Мінська. Закон також скоротив перелік документів, які подаються на реєстрацію, уточнив деякі питання реєстра­ ції міжнародних громадських організацій, запровадив інші технічні поліпшення. водночас до закону внесено нову під­ ставу для ліквідації громадських об’єднань: неподання впро­ довж трьох років підряд щорічних звітів в орган реєстрації. Також зазначений закон запровадив норму про можливе створення політичних партій шляхом перетворення громад­ ських об’єднань. проте спроба, наприклад, білоруського слов’янського комітету скористатися цією нормою зазнала невдачі: реорганізація цього об’єднання в партію натрапила на тиск на членів об’єднання з боку спецслужб [6]. 31 серпня 2015 р. президент о. Лукашенко підписав декрет №5 „про іноземну безвідплатну допомогу”, який затвердив „положення про порядок отримання, обліку, реєстрації, ви­ користання іноземної безвідплатної допомоги” [2]. Декрет передбачає необхідність попередньої реєстрації іноземної безвідплатної допомоги в Департаменті гуманітарної діяль­ ності управління справами президента, що дозволяє владі довільно відмовляти в дозволі. Збережено також обмежен­ ня переліку цілей, на які допускається отримання інозем­ ної безвідплатної допомоги. Так, незважаючи на включення до переліку деяких нових цілей, у ньому відсутні: освітня діяльність, права людини, пропаганда здорового способу життя, гендерна рівність, захист тварин та інші аспекти ді­ яльності громадських організацій. Декрет посилює вимоги до звітності, ускладнює процедуру звільнення цієї допомо­ ги від податків, а також створює преференції гуманітарним 304 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV проектам і програмам, які затверджені органами державної влади, порівняно зі самостійними проектами громадських організацій. Залишається в силі адміністративна і кримі­ нальна відповідальність за порушення порядку використан­ ня іноземних пожертвувань. Для громадських об’єднань на­ віть одноразове порушення порядку може стати підставою для ліквідації [6]. у республіці білорусь також реформована і практика отримання міжнародної технічної допомоги. Так, 21 жовтня 2015 р. набули чинності ряд нормативних актів, присвяче­ них питанням реалізації проектів (програм) міжнародної технічної допомоги. основним слід вважати постанову ради Міністрів республіки білорусь від 13 липня 2015 р. №590 „про внесення змін і доповнень до деяких постанов ради Міністрів республіки білорусь”. постанова вводить прин­ цип „єдиного вікна” для всіх проектів міжнародної технічної допомоги через міністерство економіки, зменшує кількість документів для реєстрації і терміни їх розгляду. проте, не­ зважаючи на ряд переваг технічного характеру, незмінним залишився принцип дозвільної реєстрації, який не відпові­ дає міжнародним зобов’язанням країни [5]. у республіці білорусь зберігається практика необґрун­ тованих відмов у реєстрації громадських об’єднань і фон­ дів. Так, 10–11 червня 2015 р. у верховному Суді білорусі розглядалася скарга ініціаторів створення правозахисного об’єднання „За справедливі вибори” про відмову в реєстра­ ції організації. Комітет оон з прав людини підготував доку­ мент від 10 жовтня 2014 р. №2153/2012 у зв’язку з черговою відмовою в реєстрації згаданого об’єднання [5]. у доку­ менті наголошено, що республіка білорусь порушила права 305 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV громадян на асоціацію, коли не зареєструвала організацію ще в 2011 р. проте 11 червня 2015 р. верховний Суд визнав рішення міністерства юстиції про відмову в реєстрації дано­ го об’єднання законним і обґрунтованим [5]. Міністерство юстиції також відмовило в реєстрації моло­ діжного громадського об’єднання „Сучасний погляд”, рес­ публіканського просвітницького громадського об’єднання „Говори правду”, культурно­просвітницького громадського об’єднання „нова альтернатива”. поширені необґрунтовані відмови в реєстрації нових громадських об’єднань сприяють їх реєстрації у формі установ­некомерційних організацій, створених одним власником [5]. Завдяки порівняно простому порядку реєстрації ця форма стає все більш популярною для новостворених організацій. водночас деякі види діяльності (наприклад, представництво інтересів членів організації в суді, захист їх прав та законних інтересів в державних ор­ ганах, висування представників до складу виборчих комісій або спостерігачів на виборах) недоступні для громадських організацій, які створені як установа. Загалом, впроваджені зміни до законодавства суттєво не змінили ситуації. Як на рівні правового регулювання, так і на рівні правозастосовчої практики основними перешко­ дами для діяльності громадських об’єднань у республіці білорусь є: а) порядок державної реєстрації громадських об’єднань, партій, фондів, їх організаційних структур є складним та обтяжливим і залишає можливості державним органам реє­ страції довільно відмовляти за незначні порушення; б) встановлено заборону на діяльність різних форм гро­ мадських об’єднань без державної реєстрації. За порушен­ 306 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ня цього положення передбачено кримінальне покарання за статтею 193 Кримінального кодексу – до двох років позбав­ лення волі; в) законодавство встановлює суттєві обмеження для отри­ мання фінансування громадських об’єднань із зарубіжних джерел, при цьому податкові пільги для донорів незначні та не є чинником, що сприяє розвитку фінансування. Станом на 1 січня 2015 р. в республіці білорусь зареєстро­ вано 37 професійних спілок (33 республіканських профспіл­ ки, 1 територіальна і 3 профспілки в організаціях) і 23032 профспілкові організації, 2596 громадських об’єднань, зокре­ ма 228 міжнародних, 709 республіканських і 1659 місцевих. Зареєстровано також 33 асоціації громадських об’єднань, 155 фондів (14 міжнародних, 5 республіканських і 136 місцевих), 7 республіканських державно­громадських об’єднань. по­ рівняно з 2014 р. загальна кількість громадських об’єднань збільшилася на 2,9%, а кількість зареєстрованих фондів – на 6,9%. [6]. Загалом, новостворені об’єднання не відзнача­ ються великою різноманітністю за характером діяльності. Так, більше половини зареєстрованих у 2014 р. громадських об’єднань є спортивними, що відповідає довготривалій тен­ денції для „третього сектору”: частка спортивних об’єднань складала у 2014 р. 57% (у 2013 – 53%, 2012 – 51%, 2011 – 53% ) [6]. новий тренд 2014–2016 рр. – реєстрація громад­ ських об’єднань, цілі яких подібні до цілей комерційних структур та сприяють розвитку бізнесу: установи фінансово­ го посередництва, консалтингу, медіації та ін. у той же час, на відміну від попередніх років, не зафіксовано реєстрації об’єднань з правозахисним напрямком діяльності або з ме­ тою захисту прав окремих категорій громадян. 307 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Тенденція деполітизації „третього сектора” у республіці білорусь, що спостерігається останнє десятиліття, продо­ вжилась у 2014–2016 рр. Якщо в період президентських ви­ борів 2001 р. чи 2006 р. значна частина організацій так чи інакше включалася в політичний процес (різного роду мобі­ лізаційні, молодіжні кампанії, спостереження за виборами), то в період виборів 2015 р. ситуація виглядала іншою. Для багатьох пріоритетним є ставлення до президентських ви­ борів як до негативного фактору, дестабілізуючого чинника впливу на заплановану стратегію діяльності організації. ви­ нятки рідкісні і досить умовні: такі формально громадські та неполітичні структури як кампанія „Говори правду!” і рух „За Свободу” на практиці функціонують в полі політичної опозиції, ідентифікуються як партії і навіть відіграють про­ відну роль в коаліції „народний референдум”. разом з тим, в обох існуючих напередодні виборів 2015 р. коаліціях опозиції („Талака” і „народний референдум”) заяв­ лені як учасники численні громадські об’єднання не працюва­ ли де­факто. ця ситуація контрастує з виборами 2006 р., коли єдиний кандидат від опозиції був вихідцем зі структур гро­ мадянського суспільства і став єдиним багато в чому завдяки підтримці громадських об’єднань. навпаки, сфери діяльності, які раніше були пов’язані з опозицією, в останні роки отри­ мали поштовх до розвитку через повний розрив з політикою. ініціативи на підтримку білоруської культури („будзьма бела­ русамі!”), мовні курси („Мова наново”, „Мова цiкава” та ін.), поширення вишиванок та білоруської національної символіки (symbal.by, „пазнач сабе білорусам”) та інші численні й коор­ диновані через інтернет благодійні, гуманітарні проекти не пе­ реслідуються з боку влади та отримали підтримку бізнесу [6]. 308 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Загалом, експерти виділили такі тенденції розвитку „тре­ тього сектору” в республіці білорусь у 2014–2016 рр.: 1. Оманливе потепління у взаєминах держави і грома- дянського суспільства. Держава, в умовах загальної кризи, в окремих випадках демонструє формалізоване виконання домовленостей з неурядовими організаціями, і не вживає ре­ пресивних дій по відношенню до їх представників. Форуми та конференції, які раніше були за кордоном, відбуваються тепер в білорусі і минають без негативних наслідків; дер­ жавні чиновники високого рангу все частіше беруть участь у великих заходах „третього сектору” тощо. однак таке по­ тепління формальне і поверхневе, так як у ставленні дер­ жави до громадянського суспільства принципово нічого не змінилося, нові механізми взаємодії не з’явились, а існуючі (наприклад, громадські ради) вже показали свою незначну ефективність. 2. зростання активності з боку ініціативних груп і неасо- ційованих активістів. у 2014–2016 рр. різко зросла кількість заходів і кампаній, організованих і підтриманих звичайними громадянами, які не належать до будь­якої організації, при­ чому як в столиці та обласних містах, так і в малих населе­ них пунктах. 3. Підвищення інтересу до соціального підприємництва з боку громадськості, донорів і держави. у 2014–2016 рр. збільшилась кількість заходів, дискусій та освітніх про­ грам, присвячених соціальному підприємництву, зріс обсяг коштів, що виділяються донорами на розвиток соціального підприємництва, спостерігається підвищена увага з боку державних структур до соціального підприємництва як до­ даткового джерела фінансування. 309 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 4. Поширення краудфандінгу. цей період став особливо помітним з точки зору популярності народного фінансуван­ ня. Як структури громадянського суспільства, так й окремі ініціативні та активні громадяни провели безліч заходів зі збору коштів, причому більшість з них – досить успішно. 5. білорусизація. „Легка білорусизація”, що зародилася в громадянському суспільстві, стала головною характеристи­ кою культурної політики держави в 2014–2016 рр., поширив­ шись на найрізноманітніші сфери, включаючи спорт і робо­ ту силових структур. 6. Посилення гендерного мейнстрімінгу. поява відчутно більшої, ніж у попередні роки, кількості організацій, ініці­ атив, заходів та проектів гендерної спрямованості, які пра­ цювали на просування прав жінок у всіх сферах життя сус­ пільства. 7. відмова від глибини змісту і сенсу діяльності на ко- ристь яскравих і модних форм. у громадянському суспіль­ стві спостерігається помітне зростання заходів і подій, на­ цілених на залучення уваги ЗМі та широкої громадськості до організаторів і проблем, а не для досягнення реальних результатів і змін в суспільстві. 8. з’являється все більше установ, які по суті функціону- ють як бізнес-організації і не є носіями цінностей громадян- ського суспільства, руйнуючи його [4]. незважаючи на те, що більшість названих тенденцій ма­ ють позитивний характер, реальна ситуація, в якій існує громадянське суспільство білорусі, містить безліч фактів і подій, що негативно впливають на розвиток сектору. Так, зовнішні умови не сприяють розвитку структур громадян­ ського суспільства, проблеми минулих років залишаються 310 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV невирішеними, а у відповідь на будь­які позитивні явища та процеси відбуваються події, які мають негативний ефект. білоруська дослідниця та громадський діяч о. Карач вва­ жає, що в найближчі роки розвиток громадянського суспіль­ ства в білорусі може мати два сценарії. Песимістичний. Громадянське суспільство залишаєть­ ся носієм тих же моделей поведінки, практик, принципів, цінностей і способів комунікації з населенням, не змінюю­ чи їх і не пристосовуючись до потреб та інтересів конкрет­ них соціальних груп. рівень довіри населення до представ­ ників громадянського суспільства падає, зростає кількість корупційних скандалів всередині громадських організацій, які підривають і так крихку довіру населення. Громадські об’єднання втрачають своїх активістів, звужуються до рівня „один людина – одна організація”, посилюється конкуренція за ресурси, зростає кількість наклепів один на одного, тре­ тій сектор розвивається в умовах „ніхто не вірить нікому”, а також роз’єднаності і ворожнечі. у такій ситуації триває процес маргіналізації громадських об’єднань, громадянське суспільство ізолюється від населення, населення не розуміє ні мови, якою говорить громадянське суспільство, ні того, чого воно прагне. на жаль, на думку о. Карач, розвиток гро­ мадянського суспільства білорусі йде поки саме цим шляхом Оптимістичний. відбувається ребрендинг „третього сек­ тору”, оновлення лідерського складу, ідей, реструктуризація організацій. З урахуванням досвіду і зроблених у минулому помилок громадянське суспільство вибудовує тісну кому­ нікацію з групами інтересів, знаходить широку підтримку серед населення, а також виявляється здатним служити пев­ ною противагою сваволі держави [1]. 311 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV реалізація оптимістичного сценарію, зазначають експер­ ти [1, с. 309], вимагає дотримання таких принципів розвитку білоруського громадянського суспільства. 1. візуальність та видимість. цей принцип є найважли­ вішим для ребрендингу і розбудови громадянського суспіль­ ства, оскільки білоруська влада працює на „анонімність”, „безособовість”, „невидимість” будь­якої альтернативи, і в першу чергу, альтернативи політичної. „видимість” є ве­ ликою проблемою білоруського третього сектору, оскільки влада вміло заганяє білоруські громадські об’єднання в так зване „опозиційне гетто”, вихід з якого загрожує некомфорт­ ними і дуже неприємними наслідками у вигляді арештів, по­ гроз, побиття, штрафів і т. д. 2. зв’язок між соціальними і політичними проблемами. Соціологічні опитування незалежного інституту соціально­ економічних та політичних досліджень (ниСЭпи) демон­ струють, що близько 60% населення не бачать у громадських організаціях своїх представників і не вважають недержавні організації виразниками своїх інтересів. Тому діяльність структур білоруського громадянського суспільства має бути спрямована на досягнення таких довгострокових цілей: фор­ мування у населення розуміння того, що таке громадські інститути і навіщо вони взагалі потрібні; робота з певними соціальними групами та формування інституту „представни­ цтва”; поступове завоювання довіри до „третього сектору” серед громадян білорусі. 3. тривалість діяльності. Діяльність структур громадян­ ського суспільства білорусі має демонструвати організацій­ ну тривалість і тривалість моделей поведінки й соціальних практик навколо себе. 312 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 4. системність. від організацій потрібно вимагати пояс­ нення вибору тих чи інших напрямків роботи і взаємозв’язку між ними. 5. виховання відповідальних громадян, а не споживачів. будь­яка робота громадянського суспільства щодо демо­ кратизації білорусі повинна включати в себе „зворотний зв’язок” від громадян: збір грошей, речей, підписів, дзвінки в міськвиконкоми, походи до депутатів тощо. Завдання біло­ руського „третього сектору” – виховувати готовність грома­ дян вкладати сили в будівництво країни та демократизацію процесів в білорусі. Таким чином, у зв’язку зі скороченням зовнішнього фінан­ сування та посиленням конкуренції серед структур громадян­ ського суспільства, а також переорієнтації основних донорів на переважне фінансування державних програм і проектів, що реалізуються лояльними владі громадськими організаці­ ями у співпраці з державними органами, організації, які у по­ передні десятиліття були візитівкою білоруського громадян­ ського суспільства, поступаються місцем організаціям іншої спрямованості. Загалом, у білоруському громадянському суспільстві склалося розуміння, що місія будь­якої організації може бути швидше реалізована в тому випадку, якщо питання про владу і неприйнятність існуючого політичного режиму буде знято з порядку денного. останнім часом протестна активність все частіше здійснюється спонтанно, без участі структур громадянського суспільства і навіть без прагнення громадських об’єднань реагувати на погіршення соціально­ економічної ситуації в країні. 313 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Список використаних джерел 1. Карач о. Гражданское общество и его роль в демократизации // будущее беларуси. взгляд независимых экспертов. под редакцией про­ фессора олега Манаева. Санкт­петербург: „невский простор”, 2012. – С. 295­316 2. об иностранной безвозмездной помощи. Декрет президента респу­ блики беларусь от 31.08.2015 №5 [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://president.gov.by/uploads/documents/5dek.pdf 3. о внесении дополнений и изменений в некоторые законы респу­ блики беларусь по вопросам деятельности политических партий и других общественных объединений. Закон республики беларусь от 04.11.2013 №71­3 [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://pravo.newsby.org/ belarus/zakon0/z002.htm 4. организации гражданского общества беларуси: восемь тенден­ ций 2016 года [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.actngo. info/article/organizacii­grazhdanskogo­obshchestva­belarusi­8­tendenciy­ 2016­goda 5. Чаусов Ю. Гражданское общество: новые геополитические реалии и вызовы финансовой устойчивости // белорусский ежегодник. 2015. Сбор­ ник обзорных и аналитических материалов по развитию ситуации в респу­ блике беларусь [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://nmnby.eu/ yearbook/get/yearbook2016.pdf 6. Чаусов Ю. Гражданское общество: через уход от политики к взаи­ модействию с властью // белорусский ежегодник. 2014. Сборник обзорных и аналитических материалов по развитию ситуации в республике беларусь [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://belinstitute.eu/sites/biss. newmediahost.info/iles/attached­iles/yearbook2014.pdf Nedokus Ihor NoN-GoVeRNMeNTAl oRGANizATioNS IN BELARUS IN 2014–2016: CHANGES of The ReGulAToRy fRAMewoRK, ‘BENEFITS’ OF dEPOLITICIzATION ANd TRENdS FOR dEVELOPMENT Abstract. the article describes the legislation of the Republic of Belarus regulating establishment and operation of non-governmental organizations. 314 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV It is emphasized that over 2014–2016 Belarusian authorities have initiated a set of legal novels simplifying procedural requirements for ngos’ regis- tration and operation, reduced the number of documents and terms for their proceeding. But the principle of ‘permit registration’ as well as the practice of unjustiied refusals in ngos’ registration remain unchanged; law violations in this area still provide for criminal penalties. legislative innovations also set signiicant constraints for foreign funding of ngos; tax breaks for donors are small and cannot be considered as a factor promoting better funding of the „third sector”. the paper outlines the following trends of ngos development in Belarus in 2014–2016: depoliticization of the „third sector”; deceptive ‘thaw’ in rela- tions between the state and civil society institutions; increasing activity of non-associated initiative groups and activists; increasing interest in social en- trepreneurship from the public, donors and the state; the spread of crowdfund- ing; ngos’ ‘belarusization’; gender mainstreaming; rejection of the depth of content and meaning of activities in favor of bright and fashionable forms; ‘third sector’s’ commercialization. Keywords: civil society, ngos, associations, the ‘third sector’ depolitici- zation, commercialization, crowdfunding, mainstreaming Недокус Игорь НЕПРАВИТЕЛЬСТВЕННыЕ ОРГАНИЗАцИИ В РЕСПУбЛИКЕ бЕЛАРУСЬ В 2014–2016 ГГ.: ИЗМЕНЕНИя НОРМАТИВНО-ПРАВОВОй бАЗы, „ПРЕИМУщЕСТВА” ДЕПОЛИТИЗАцИИ, ТЕНДЕНцИИ РАЗВИТИя Аннотация. в статье рассмотрено законодательство республики беларусь, регулирующее вопросы создания и деятельности обществен- ных объединений в стране. в работе обозначены следующие тенденции развития „третього сектора” в республике беларусь в 2014–2016 гг.: деполитизация „третьего сектора”; кажущееся потепление во взаимо- 315 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV отношениях государства и гражданского общества; рост активности со стороны инициативных групп и неассоциированных активистов; повышение интереса к социальному предпринимательству со сторо- ны общественности, доноров и государства; всплеск краудфандинга; беларусизация деятельности институтов гражданского общества; усиление гендерного мейнстриминга; отказ от глубины содержания и смысла деятельности в пользу ярких и модных форм; коммерциализация „третьего сектора”. Ключевые слова: гражданское общество, неправительственные ор- ганизации, общественные объединения, „третий сектор”, деполитиза- ция, коммерциализация, краудфандинг, мейнстриминг. 316 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Kandyuk Oleksiy TRANSATLANTIC dUALISM OF POLANd: BUILdING A SUSTAINABLE FOREIGN POLICY PARAdIGM Abstract. Inspired by the collapse of the socialist camp, countries of cen- tral and eastern europe determined their new foreign policy vector. for the majority of them it was european integration. But most of these states were loyal atlantists. In both cases the impact of foreign actors, and primarily the united europe and the uSa, whose policy mainly formed further para- digm of development in these regions, was of paramount importance. draw- ing parallels between the countries of central and eastern europe 25–30 years ago and the post-soviet countries today, between ukraine and Poland it is necessary to underline potential possibilities of implementing the Pol- ish experience in ukraine is extremely topical on ukraine’s way to its new geopolitical identity. Keywords: transatlantic relations, european integration, central and eastern europe transformation, foreign policy of Poland. I nspired by the collapse of the socialist camp, countries of Central and Eastern Europe determined their new for­ eign policy vector. For the majority of them it was European integration. The impact of foreign actors, and primarily the United Europe and the USA, whose policy mainly formed further paradigm of development in these regions, was of paramount importance. This situation is not only a problem for the EU, the United States, but also for the countries of Central and Eastern Europe. New democracies are in a dificult situation, forced to simul­ taneously pursue economic and political reforms, integrate into Euro­Atlantic structures and determine their position on regional and global issues. Besides, it is needed to take into account the 317 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV lack of experience of making own independent political deci­ sions over the past centuries. Economic and political processes took place with the assis­ tance of the EU and the United States. At irst, the accession to the EU was determined as the dominant strategy of Central Eu­ ropean countries, which coincided with the policy of the EU en­ largement. Brussels has signed economic agreements with the countries of Central and Eastern Europe and the OSCE. However, solving of the internal problems, such as the inter­ nal European market, the introduction of the common European currency and other distanced the original aim. Besides, the fail­ ure of the EU in dealing with crisis in Yugoslavia has reduced its credibility. Several Eastern European countries have lost their belief in European Union as security holder of its potential mem­ bers. On the contrary, NATO after the Bosnian conlict was seen as an institution which is more likely to integrate them into the Western community. The new allies faced the hard choice between transatlan­ tic partners particularly acute at a time when the transatlantic community was in front of crisis because of the Iraq war. The political elites of CEE countries were trying to maintain a bal­ ance between the Atlantic priorities and objectives of European integration as far as it was possible. In this context, especially interesting is the experience of Poland, which can be considered the most successful example of this balance. Complexity and multidimensionality of the problematic pre­ conditioned the theoretical and methodological basis of the re­ search, which covered the objectivity principles, the multifactor nature and consistency. For the solution of the outlined tasks the systemic approach was used, which enabled an integral vision of 318 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV foreign policy of Poland. The method of political analysis and synthesis allowed analyzing speciic events and phenomena in the system of the USA­EU­Poland relations to differentiating their practical foreign policy signiicance on the regional and global level. The use of event analysis and the historical chronol­ ogy method allowed studying the speciics of the US impact on the policy of Poland from the evolutionary perspective. Poland – the most important American ally in Central and Eastern Europe and one of the most important partners in the Eu­ ropean Union. Poland was one of the main participants of the war in Iraq, and has participated in all the operations in Afghanistan. Poland, one of the irst countries in Eastern Europe offered its territory for the construction of the US missile defense system. In short, 20 years after the end of the Cold War, Warsaw has be­ come a net contributor to transatlantic security. However, if Po­ land remains a staunch supporter of NATO, its relationship with the United States has changed from the unconditional approval to a controlled temporary support. It is connected, primarily, to the revision of Poland’s place in United Europe. Experts noted some evidence of independent Polish foreign policy already in the 1950s – 1980s. In particular, its vision of the United States as a support provider, which was unacceptable to the Soviet Union. Small countries in the irst half of the 60s both in the East and the West feel like hostages of superpower confron­ tation. Thus, the policy of Poland relected their increasing desire of autonomy and cooperation beyond the coalition [See: 2]. Analysis of the political discourse inside the country shows that Poland has made a right choice after the collapse of the USSR. Taking into account distant perspectives of European in­ tegration and weakness of WEU as a framework of European 319 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV security, Warsaw has chosen NATO as a major acting Euro­ pean security institute. Such a choice became possible as a re­ sult of dissolution of the „Eastern threat” and was necessary to neutralize the „German factor” through co­membership with Germany in same military and political alliance. Choosing the NATO as the main partner meant choosing the US as a strategic ally at the European and international arena. It should be noted that priority was given to relations with the NATO and the United States despite the fact that in the 1990s Central and Eastern Europe, as well as Poland, believed that America and Europe simply shared leadership in the region and therefore the task of joining the NATO and the EU were com­ plementary and did not presume any competition. But even then such Atlanticism in the system of objectives of the Polish for­ eign policy promised serious challenges to the future of Poland’s membership in the European Union, and particularly in light of plans to establish an independent European security policy. Domination of the NATO and the US in the foreign policy of Po­ land in the 1990s was formed due to several factors. First, Polish people considered cooperation with the United States as the most reliable security guarantee because of a very negative European historical experience of Poland: „US holds a distinctive place in the Polish strategic policy. If we refer to history, the idealism of President Wilson, America’s involvement in World War II, the Cold War announced to the communism, and the expansion of NATO – all this indicate the US as an advocate of a free and democratic Poland… Europe on the contrary has a mostly un­ attractive historical image: It indulged Hitler, tolerated Stalin’s regime, and in 1939 left Poland stand alone. United States seems to be more trustworthy in terms of security… [3]” That is why 320 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Poland believed that the presence of the US and the NATO in Europe should be an essential component of the European secu­ rity. Poland expected to use the United States as the guarantor of its own security, not only in relations with Russia, but also in its relations with Germany. As an example of typical statements on this matter we can quote Krzysztof Pilawski, an editor of the „Trybuna” newspaper (Warsaw): „Poland is situated between Germany and Russia, and we have a sad experience. Histori­ cally, Poland lost its independence several times because of it. And all politicians, right and left, thought and still think that America is the main guarantor of security for Poland [4]”. Sec­ ond, the primacy of the NATO in the Polish foreign policy was closely connected with the expectations that the United States will be interested to have additional support in the European Un­ ion represented not only by Poland but also by new EU members from the Central and Eastern Europe. Finally, we should take into account almost ten million of the Polish Diaspora in the United States. The Pro­American foreign policy stance promised to cause problems in the relations between Poland and the EU. The Eu­ ropean countries at last found the opportunity to increase its in­ ternational weight signiicantly beside NATO, and even in spite of the „superpower” of the US. In the context of essential ref­ ormation of the international relations the dynamics of integra­ tion processes determined the role the United Europe would be able to play by the beginning of the XXI century. The European Union was given a chance to oppose the American concept of the „unipolar world” with its own concept of the „multipolar” world with the EU being one of the „centers of power”. East­ ern expansion from the viewpoint of the European leaders was 321 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV meant to contribute to the implementation of this chance. Thus, the position of Poland, as an ally and an „agent” of the US in the region raised serious concerns in 1990s that echoed in 2007, when a discussion about the deployment of the US missile de­ fense had started in Poland. The opponents of the project in Europe described Poland as a country which is not totally Europe­ an and wants to betray the unity of the continent in exchange for a promise of closer relations with Washington. The predominant commitment of Poland to the United States, especially in the as­ pect of European security, provoked speculation that the apparent Poland’s pro­atlantic position undermines the unity of Europe and thus upsets the plan to transform Europe into one of the „centers of power” that would counterbalance the hegemonic as­ pirations of the United States. However, if on the issues of security the USA were strong­ er, in terms of a possibility to satisfy the longstanding national ambitions in Europe priority was given to the European Union. The desire to join the EU, among other things, was caused by an ambitious goal of Poland to affect the formation of the eastern EU policy. Such an intention seemed quite reasonable – Poland’s eastern border became the longest eastern border of the EU. The new eastern neighbors of the European Union are the old neigh­ bors of Poland, with whom it has been connected by centuries of rather complex relationships. Undoubtedly, Poland had eve­ ry right to expect that its interests would be considered while forming the Eastern policy of the expanded European Union. Poland cannot change its geopolitical position and this position alongside with its historical experience left no alternatives for the country in the early 90s. Survival under the conditions of external 322 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV and internal instability resulted in both the Atlantic and the Euro­ pean choice of Poland. This choice could really guarantee security and provide a unique opportunity to affect the relations between the West and Russia in a way that does not pose a threat to the interests of Poland. That choice has both challenges and opportunities. Opportunities of Poland to ensure security and gain inluence on the formation of the EU’s eastern policy, however, depended on relations the between the European Union and the United States, between Russia and the „old” EU member states. In this situation, especially in the case of shortsighted foreign policy de­ cisions, Poland could face a very painful choice between the US and Europe, and the relationship between the European Union and Russia in this case could be formed without consideration of interests of the Polish side. After joining the NATO, basic directions of the Polish for­ eign policy, which had been determined back in the 90s, have become even more evident: reliance on the NATO and the US, active support of further NATO expansion to the east, as well as ambitions of becoming a regional leader in the so­called „New Europe”. Poland’s joining the EU coincided, on the one hand, with the emergence of new global threats, and the increase of global leadership and unilateralism of the United States, but on the other – with the aggravation of the transatlantic controversy, especially with regard to the US military operations in Iraq. It se­ riously encumbered Warsaw’s ability to maintain balance in the Euro­Atlantic relations, which was the basic principle of its for­ eign policy. The loss of US interest and weakening of the NATO became Poland’s biggest concern because of its inability to adapt to a new situation in the ield of international security. 323 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Strictly speaking, Poland’s NATO­centrism, Atlanticism and pro­Americanism increased after the events of September 11, and even more – during the war in Iraq. But practically, during this period Poland’s NATO­centrism did not correspond either to the US approach, relying on ad hoc coalitions, or to the concept of the European leaders (primarily Germany, France) interested in strengthening the role of the European security structures. Pro­Atlantic sentiments of Poland were undermined by three important factors: sad experience of Iraq, the policy of the Oba­ ma administration and the loss of America’s former importance for Poland (and for Central and Eastern Europe as a whole). Tak­ ing the side of the Bush administration in Iraq, Warsaw has paid expensive economic and political price to its European allies, most of which were against the war. The unprecedented contri­ bution to the Polish army took away resources that otherwise could be spent on the modernization of the Polish armed forces. In response, Warsaw received no contracts, had not received the liberalization of the US visa policy, but only ruined its reputa­ tion in Europe as well as in the eyes of the liberal society in the United States. As Marcin Zaborowski, expert at the European Union Insti­ tute for Security Studies reasonably pointed: „…during the Bush administration, Warsaw had a clear sense that it was appreciated in Washington. Moreover, there was a deined convergence of views and policies in the areas that really mattered for Warsaw – most notably, Poland’s eastern neighborhood. Under the current U.S. administration this no longer seems to be the case. The Eu­ ropean policy of the Obama administration is overtly focused on western Europe, France and Germany in particular, while Central 324 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV and Eastern European states are treated with what amounts to diplomatic neglect” [8]. In other words, the region of CEE has come out of foreign policy focus of the US administration. Such a situation has even become part of the public debate and a series of oficial appeals to the American president by prominent former and acting politi­ cians [Look further: 1]. However, it has not affected the situation fundamentally. A repeated reference to the problem 5 years later in 2014 has also led to nothing [7]. Central and Eastern Europe, as well as the transatlantic partnership, fell as a victim of American shift towards Asia. Years of Poland’s membership in the European Union also contributed to reducing the importance of the role of the United States, while the EU permeates nearly all aspects of Polish eco­ nomic, social and political life. These external circumstances, as well as a distinct vision of the situation in the country led to changes in the foreign policy with the advent of the Donald Tusk government. A more open pro­European position and certain warming of relations with Rus­ sia didn’t mean, however, the rejection of the traditional Polish Atlanticism. Despite a slight decline of Polish Atlanticism, it re­ mains one of the most pro­American countries in Europe. However, the Poland of Donald Tusk and Bronislaw Ko­ morowski deinitely become more Eurocentric. The position of Polish high oficials regarding the support of US military operations, particularly in Afghanistan has also changed. Naturally there was a question about Poland’s role in the war, and this issue has attracted the attention of Bronislaw 325 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Komorowski, when he was a „Platforma Obywatelska” presi­ dential candidate. He said that Poland should withdraw from Afghanistan in 2011 [Look further: 5]. Obviously, Komorows­ ki has responded to the people’s mood in Poland. However, using the national security issue for political purposes, and a clear decline of the pro­American consensus once prevailed among the political elite, has become a new phenomenon in Polish politics. Poland has become more focused on the strengthening of re­ lations with the EU and its key members, than with the United States. Moreover, President Barack Obama is even less popular in Poland than in Western Europe. Ironically, the strengthening of pro­European trends was dem­ onstrated even in the European Constitution adoption process. The position of Poland, which was given fewer votes in the EU’s governing bodies than it was provided by the Nice Treaty seemed to become a serious challenge for European unity. Nevertheless, Poland, eventually withdrew its objections. Nevertheless, Po­ land, eventually withdrew its objections. Pragmatism of Warsaw was manifested in effort not to focus on the particular procedural issues to avoid isolation and do not lose the beneits of a more active participation in the integration process. The defeat of the European Constitution supporters on ref­ erendum in France May 29, 2005 does not become a cause for schadenfreude in CEE. Moreover, among the countries which were particularly con­ cerned about the possible failure of the Constitution, also was Poland, even though it resisted to Polish disadvantageous posi­ tion in this document. Such failure, irst, threatened to perma­ nently stop further enlargement of the EU, which is Warsaw vig­ 326 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV orously defended, and secondly, could again put the country in the „transitional” position between Germany and Russia, which the Poles were so anxious avoid. As former Polish Prime Minister M. Belka said: because of France rejection of a treaty, „we have to go forward, to show our commitment and Europeanism. Paradoxically, the French „No” was a chance for a signiicant strengthening of the Polish posi­ tion in the European Union” [6]. Thus, despite the relative dichotomy in the Polish foreign policy, Warsaw has done a lot on the international arena. Poland remained if not the most loyal (considering Baltic States and Ro­ mania’s position) but anyway the most powerful American ally and lobbyist in Europe. At the same time it managed to engage in the European integration process to the uttermost and earn maximum beneits, with regional leadership in so­called „New Europe” and the role of a locomotive of the EU’s eastern policy to be named among the major ones. In addition to the traditional objective of restraining Russia and expansion of the Western borders to the East, the priority of the Eastern vector in the Polish foreign policy is also con­ ditioned by the fact that Warsaw is considering Eastern policy as an instrument to restore the Euro­Atlantic balance. Long­ term intentions presume that interests of the United States and Europe on the post­soviet territory coincide in many respects. Eastern policy, according to the aspirations of Warsaw, will allow taking its place in the NATO and the EU, and also implementing its foreign policy ambitions. Poland is seeking to acquire a special function in the European Union using the „Eastern policy”and the „Neighborhood Policy” and it largely succeeds in it, despite the fact that the Eastern policy itself is far from ideal. 327 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV In these circumstances Warsaw seems to be even more will­ ing to become a „bridge” between the EU and the US, and bring together the increasingly diverging interests of these two centers of power. Relative Polish pro­Americanism does not hinder to under­ stand that its major strategic interest lies in Europe. In the context of globalization and transformation of the transatlantic partner­ ship today it is not correct to make a contrast between Atlantism and Europeanism. Poland and the CEE countries as a whole, in­ tegrating into the Euro­Atlantic community, strengthening not only its economy and security, but in general, relations between the US and Europe. Drawing such parallels between the countries of Central and Eastern Europe 25–30 years ago and the post­soviet countries today, between Ukraine and Poland, it is easy to make a logical conclusion that potential possibilities of implementing the Polish experience in Ukraine is extremely topical on Ukraine’s way to its new geopolitical identity. References 1. An Open Letter to the Obama Administration from Central and Eastern Europe, Gazeta Wyborcza, 15.07.2009. 2. Foreign Policy of the Republic of Poland in 1991 / Sejm Expose by the Polish Foreign Minister Krzysztof Skubiszewski Warsaw, June 27, 1991 / in: Poland’s Security Policy. 1989­2000 / Ed. By Roman Kuzniar. Warsaw, 2001, pp. 567­569 3. Kulesa L. Missile Defense Dossier. The Polish Perspective. PISM papers, 2007. [online] [04.05.2015]. Available at: http://www.isn.ethz.ch/ Digital­Library/Publications/Detail/?lng=en&id=141188 4. Pilawski K. Wypędzona historia. Tygodnik Przeglad, Luty 21, 2011. [online] [04.05.2015]. Available at: http://www.tygodnikprzeglad.pl/krzysztof­ pilawski­wypedzona­historia/ 328 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 5. Poland Reveals 2012 Deadline for Afghan Exit, Financial Times, June 24, 2010. 6. Ratyikacja to szansa dla Polski, Gazeta Wyborcza, 06.2005 7. Vondra A., Letter to Obama: Five Years Later, Central Europe Digest, July 10 2014, P. 2­3. 8. Zaborowski M. Polish Elections and Transatlantic Relations // Center for European Policy Analysis. – July 10, 2010. – Available at: /http://www. cepa.org/content/polish­elections­and­transatlantic­relations­0 Кандюк Олексій ТРАНСАТЛАНТИЧНИй ДУАЛІЗМ ПОЛЬщІ: ПОбУДОВА СТАЛОЇ ЗОВНІшНЬОПОЛІТИЧНОЇ ПАРАДИГМИ Анотація. натхненні розпадом соціалістичного табору країни Центральної та східної європи визначили свій новий вектор зовніш- ньої політики. Для більшості з них це була європейська інтеграція. але, водночас, більшість цих держав були відданими атлантистами. в обох випадках першорядне значення мав вплив іноземних акторів, насамперед Об’єднаної європи і сша, політика яких в основному формувала подальшу парадигму розвитку в цих регіонах. Проводячи паралелі між країнами Центральної та східної європи 25–30 років тому і пострадянськими країнами сьогодні, зокрема між україною і Польщею, необхідно підкреслити, що потенційні можливості реалі- зації польського досвіду в україні є надзвичайно актуальними на шля- ху нашої держави до її нової геополітичної ідентичності. Ключові слова: трансатлантичні відносини, європейська інте- грація, трансформація Центральної та східної європи, зовнішня по- літика Польщі. 329 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Кандюк Алексей ТРАНСАТЛАНТИЧЕСКИй ДУАЛІЗМ ПОЛЬшИ: ПОСТРОЕНИЕ СТАбИЛЬНОй ВНЕшНЕПОЛИТИЧЕСКОй ПАРАДИГМы Аннотация. вдохновленные распадом социалистического лагеря страны Центральной и восточной европы определили свой новый вектор внешней политики. Для большинства из них это была европей- ская интеграция. но, в то же время, большинство из этих государств были преданными атлантистами. в обоих случаях первостепенное значение имело влияние иностранных акторов, и прежде всего Объе- диненной европы и сша, политика которых в основном формировала дальнейшую парадигму развития в этих регионах. Проводя параллели между странами Центральной и восточной европы 25–30 лет назад и постсоветскими странами сегодня, между украиной и Польшей, не- обходимо подчеркнуть, что потенциальные возможности реализации польского опыта в украине чрезвычайно актуальны на пути нашего государства к его новой геополитической идентичности. Ключевые слова: трансатлантические отношения, европейская интеграция, трансформация Центральной и восточной европы, внешняя политика Польши. 330 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ Швидюк Сергій МІЖ СТИхІйНИМ ДЕРЖАВОТВОРЕННяМ І РУхОМ У ЗАДАНОМУ НАПРяМУ (Рецензія на монографію: Трансформація політичних інститутів України: проблеми теорії і практики / Авт. ко- лектив: М.І. Михальченко (керівник) та ін. – К. : ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2016. – 440 с.) у 2016 р. в інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. і.Ф. Кураса колективом авторів під керівництвом доктора філософських наук, члена корес­ пондента нан україни М. Михальченка підготовлено мо­ нографію „Трансформації політичних інститутів україни: проблеми теорії і практики”. нинішній огляд покликаний ознайомити з ключовими тезами праці і спонукати до глибшого вивчення порушеної в ній проблематики. За задумом авторів, монографія розрахована на науков­ ців, політиків та широке коло читачів. Додамо, що цільо­ вим читачем цієї книги може стати й студент, що вивчає курс політології і бажає поглибити свої уявлення про при­ роду політичних інститутів україни, специфіку їх станов­ лення і трансформації особливо на сучасному етапі. Структурно монографія складається з передмови, деся­ ти розділів, післямови та списку використаних джерел і має загальний обсяг чотириста сорок сторінок. 331 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV у передмові (автор М. Михальченко) зазначається, що трансформація політичних інститутів україни відбувається, але безсистемно. Тому авторський колектив, взявшись за ви­ значення парадигми трансформаційного руху політичних ін­ ститутів, „поставив за мету проаналізувати теперішній стан політичного розвитку україни, а потім перейти до визначен­ ня параметрів політичної трансформації” (С. 4.). у перед­ мові також звернено увагу на поширену в галузі політичної теорії концептуальну та методологічну анархію, яка часом видається за пізнавальний плюралізм (С. 5). Тому обґрунто­ ване поєднання як класичних, так й інноваційних, зокрема ціннісно­нормативного й синтетичного підходу покликані надати роботі логічної цілісності, науковим висновкам та прогнозам – теоретичної, а пропозиціям щодо удосконален­ ня політичних інститутів – практичної цінності. перший розділі монографії (автори М. Михальченко, о. рафальський) присвячений теоретико­методологічним засадам дослідження процесів трансформації сучасних по­ літичних інститутів в україні. у ньому відображено понят­ тя політичного інституту як наукової категорії, а також роз­ крита схема та процес виникнення політичних інститутів в україні, що стало наслідком трансформації радянської полі­ тичної системи та її інститутів. автор слушно зауважує, що в україні „політичні інститути були залишені на стихійну трансформацію” (С. 12), оскільки політичні еліти не були на­ ціональними і зацікавленими у створенні ефективної демо­ кратичної правової держави. Для них, навпаки, була вигідна слабка держава, яка не контролювала шляхи збагачення, вна­ слідок чого утвердилася олігархічна політико­економічна модель, не спроможна забезпечити поступальний розвиток 332 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV україни. Тому, на думку автора, усі функції державних ін­ ститутів, виходячи з критерію їх ефективності, потребують системного перегляду. Другий розділ (автор і. Кучеренко) стосується трансфор­ мації інституту держави. автор розглядає низку теоретич­ них підходів до трактування держави як інституту. Зокрема в рамках політологічного аналізу державності звертає увагу на те, що „одним із визначальних чинників на шляху державот­ ворчих процесів в українському суспільстві виступила полі­ тична ідентичність” (С. 62). водночас автор висуває тезу, що на заваді побудови демократичної країни стала спадщина то­ талітарного режиму та брак відповідальної політичної еліти, здатної до рішучих реформ. Ще одним недоліком у побудові ефективної держави автор вбачає відсутність спільних наці­ ональних устремлінь, що, на його думку, свідчить про кризу національної ідеї, а отже, може ставити під сумнів доціль­ ність національної спільноти в нинішніх межах. у випадку, коли „...консолідуватися не вдається, то таке суспільство при­ речене на потенційні конфлікти сепаратистського характеру, що може призвести до розколу держави” (С. 83). Додамо, що за активного втручання та інспірування ззовні сепара­ тизм в україні з імовірної проблеми перетворився в реальну (С. 87). у зв’язку з цим автор доходить висновку, що „драй­ вером історично­ціннісного дискурсу повинні стати науковці та моральні авторитети”, а політичні еліти мусять винести за дужки електоральних дискусій і політичних дебатів теми, що сприяють історично­ціннісній регіоналізації держави (С. 90). у третьому розділі (автор Ю. Шайгородський) поруше­ но питання взаємодії політичних інститутів та інститутів громадянського суспільства в україні. автор розпочинає з 333 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ретроспективи самого поняття громадянського суспільства, а далі вдається до його аналізу як предмета наукового до­ слідження, зокрема в сучасній українській науці, а також – як політико­соціальної категорії. Таким чином розкриваєть­ ся різноманіття підходів і тлумачень громадянського сус­ пільства, які, з одного боку, ускладнюють його розуміння і трактування, а з іншого – дають змогу охопити різні аспекти цього явища задля уникнення його спрощення, схематизації, а подекуди й примітивізації. аргументуючи ширину діапазону взаємодії політичних інститутів та інститутів громадянського суспільство, наго­ лошено на ціннісних детермінантах діяльності інститутів громадянського суспільства, а також проаналізовано моти­ ваційно­смислові основи його інституціоналізації. у цьому контексті висунуто тезу про намагання політичних інститу­ тів скористатися потенціалом громадянського суспільства з метою власної легітимації. окремим сюжетом розглядається об’єднавчий потенціал суспільно­політичного міфу „громадянського суспільства” яке, „завдяки, передусім засобам масової інформації та чи­ малої уваги до проявів високих прикладів громадянської активності [...] набуває ознак несуперечливості й доскона­ лості” (С. 116). водночас політичні інститути та інститути громадянського суспільства в розділі розглянуто з позиції пошуку нових смислів і практик взаємодії. Тут автор вдаєть­ ся до аналізу зростання громадянської активності у періо­ ди криз і революційних піднесень, зокрема революції Гід­ ності, та демонструє, що старі традиційні моделі відносин між державою й інститутами громадянського суспільства як формальними, не вмотивованими, часто малоактивним і не 334 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV динамічними об’єднаннями, виявили свою слабкість і без­ перспективність, довели неефективність і незграбність такої системи взаємодії держави та громадянського суспільства, кволість його інститутів. на противагу їм автор вказує, що Майдан (як суспільно­політичне явище) і його перемогу над корумпованою владною верхівкою забезпечили не формаль­ ні „інститути”, а активність самих громадян (С. 122). нові форми інститутів держави і громадянського суспільства про­ довжили свій розвиток після військової агресії росії та по­ чатку бойових дій на Сході україни. Така взаємодія спочатку сформувалась як відповідь на неспроможність управлін­ сько­бюрократичного апарату держави оперативно і якісно виконувати функції забезпечення українських захисників від елементарних побутових речей і до виробів військового при­ значення. поступово інститути громадянського суспільства починають тиснути на інститути держави, зокрема Мініс­ терство оборони, національну гвардію та інші, які, з біль­ шим чи меншим опором, але все ж допускають до роботи у своїх структурах представників громадянського суспільства у наступному, четвертому розділі (автор М. Горєлов) роз­ кривається вплив виборчих процесів в україні на трансфор­ мацію політичних інститутів. автор констатує, що в україні попри періодичну зміну виборчого дизайну як на всеукраїн­ ському, так і на місцевому рівні сформувалися стійкі електо­ ральні правила гри, які забезпечують потрапляння у виборні органи представників кланово­олігархічних партійно­по­ літичних угруповань, мета яких – відстоювання індивіду­ альних, корпоративних і вузькопартійних, а не загальнона­ ціональних державницьких інтересів. Суспільний запит і політична дискусія щодо запровадження відкритої пропо­ 335 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV рційної системи нейтралізується усіма без винятку політич­ ними партіями, лідери яких попри риторику не зацікавлені втрачати монопольний вплив на формування персонального складу кандидатів у списках. До того ж, виборчий процес на місцевому і регіональному рівні розвивається у напрям­ ку партизації через надання лише політичним партіям права висувати кандидатів до всіх рад (крім сільських і селищних). Тому для виведення виборчих процесів в україні з ниніш­ нього глухого кута пропонується низка кроків від удоско­ налення профільного законодавства, обмеження партійного і виборчого популізму і аж до „тесту на адекватність” для кандидатів у депутати різних рівнів (С. 142). вивченню моделей та механізмів взаємодії інститутів вла­ ди та мас­медіа присвячений п’ятий розділ (автор в. Кова­ левський). Значна частина присвячена теорії комунікації та аналізові методологічних підходів до вивчення інформацій­ но­комунікаційної взаємодії у суспільному просторі, зокре­ ма в політичній сфері. Тут також висунута теза, що засоби масової інформації та комунікації в міру своєї специфіки та нинішньої динаміки й самі стають активними політичними інститутами (С. 154). Далі розкрито динаміку впливу різних типів ЗМі на суспільну думку, а також ідентифіковано про­ блеми державної політики в інформаційній сфері та розгля­ нуто проблему протистояння інформаційному впливу й про­ паганді з боку росії. у наступному, шостому розділі розглядаються питан­ ня трансформації інститутів національної безпеки (автори о. Шевченко, Ю. Свідлов). відштовхуючись від розуміння „безпеки” як здатності системи забезпечувати своє функці­ онування, автори аналізують безпекові інститути (переду­ 336 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV сім силові структури) як складові держави. у рамках тран­ зитологічної концепції розкривається процес формування в україні силового блоку, в якому ставка робилася на органи внутрішніх справ, а не армію. це свідчить, що основні за­ грози безпеці країни політичне керівництвом вбачало всере­ дині країни, а не зовні, а головним суб’єктом таких загроз вважало власних громадян. Такий підхід, як виявилося, не відповідає реаліям. наступна частина дослідження присвячена аналізові по­ літичних заяв російського керівництва та стратегічних до­ кументів, на основі яких можна було спрогнозувати засто­ сування проти україни засобів військового і гібридного впливу. однак уся українська воєнна аналітика виявилася неспроможною передбачити такий очевидний перехід росії до агресивної зовнішньої політики. Зазначений стан справ виявився можливим через провал військового будівництва в україні упродовж двох десятиліть, а також через відсутність стратегічного підходу до ідентифікації потенційних загроз національній безпеці у військовому і політичному вимірі. водночас автори відзначають динамізацію військового бу­ дівництва і підвищення бойової спроможності української армії в умовах реальної військової загрози після окупації Криму і початку бойових дій на Сході країни. окремо увагу присвячено проблемам розвитку органів системи МвС, ради національної безпеки та оборони і Служби безпеки україни. волонтерство як нову форму громадянської активності в україні досліджено у сьомому розділі монографії (автор о. Мандебура­нога). вдаючись до ширшого контексту – роз­ витку інститутів громадянського суспільства в україні, на­ уковець зосереджує увагу на процесах активізації громадян­ 337 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ської активності у період Євромайдану й революції Гідності, а також антитерористичної операції на Сході україни у фор­ мі новостворених громадських об’єднань, благодійних фон­ дів та організацій, волонтерського руху. Якщо „традиційні” для україни інститути громадянського суспільства достат­ ньо широко вивчені, то нові форми громадянської актив­ ності в українській дійсності, зокрема волонтерство, лише перетворюються на предмет наукового дослідження. водно­ час звернено увагу на неоднозначність і суперечливість теми українського волонтерського руху, пов’язаних як з його пра­ вовою не упорядкованістю, так і випадками відвертого зло­ вживання волонтерським статусом. Черговий, восьмий розділ (автор о. Чорний) присвячений впливу на трансформації політичних інститутів україни та­ кого чинника як політичний маркетинг. Сформульований в економічній сфері маркетинговий підхід має добре опрацьо­ вану методологію і став модним напрямом в україні. Свід­ ченням цього є велика кількість вузів, які готують фахівців з маркетингу. однак у сфері політики маркетинговий дискурс в україні ще не набув достатнього науково­методологічно­ го опрацювання, а в політичній практиці часто зводиться до спрощеної та вульгаризованої форми, здебільшого у вигляді агресивного використання політичної реклами, PR, вибор­ чих технологій чи корегування рейтингів або ж торгівлі по­ літичними брендами тоді як, наприклад, ринок політичного консультування в україні залишається недостатньо розви­ неним, попит на якісну аналітику не сформований, а серед політичних експертів та консультантів трапляються відвер­ ті маніпулятори. Тож автор привертає увагу до проблеми наукового опрацювання сфери політичного маркетингу в україні на основі апробованих у світовій політологічній на­ 338 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV уці методологічних підходів і наступного впровадження їх у політичну практику нашої держави. у дев’ятому розділі (автор о. Гриневич) читачеві про­ понується з’ясувати, яким чином історична пам’ять впли­ ває на трансформацію політичних інститутів та інститутів громадянського суспільства. розділ починається з екскурсу у формування імперського менталітету росіян, який постає як певний соціально­міфологізований конструкт, що виник на основі сплаву релігійний уявлень істинності православ’я і месіанства у слов’янському світі з політичними традиціями азійства, доповнених різноманітними сучасними міфами й вигадками, які поодинці є взаємозаперечними (наприклад, синкретизм дореволюційних імперських і радянських сим­ волів в один – георгіївську стрічку чи одночасна сакраліза­ ція романових і Й. Сталіна). подальший матеріал розкриває проблему протиставлення цієї ментальності, іншим історич­ но­ментальним конструктам – подіям, образам та героям, що відповідають уявленню про боротьбу українського народу за власну державну суб’єктність у різні періоди. у цьому кон­ тексті ключовими елементами протиставлення історичної пам’яті виступають широко експлуатований міф „великої вітчизняної війни” (С. 339) і творення пропагандистського міфу про „український фашизм” (С. 345) а також Майдан та антимайдан як конфлікт ідентичностей (С. 355). у заключ­ ній частині розділу розглянуто проблеми декомунізації, як діяльності української держави, спрямованої на позбавлення залежності від символів і смислів комуністичного режиму. підсумковий десятий розділ (автор Ю. Шаповал) пропо­ нує оцінку трансформації політичних інститутів україни у період з листопада 2013 р. по листопад 2015 р. західними експертами. автор проаналізував погляди таких представ­ 339 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ників політичної аналітики як Збіґнєв бжезінський (СШа), Ендрю вілсон (велика британія), Стівен Коткін (СШа), іван Крастєв (болгарія), олександр Мотиль (СШа), ольга онуч (велика британія) і андреас умланд (німеччина). Ключо­ вими темами в західній експертно­аналітичній думці цьо­ го періоду були євроінтеграція, угода про асоціацію з ЄС, Євромайдан, революція Гідності, анексія Криму, російська агресія на Сході україни, створення самопроголошених ма­ ріонеткових квазіреспублік. Коментарі та висновки експертів відображають широкий діапазон думок: від наголошування на потребі внутрішньої мобілізації україни для досягнення швидких позитивних результатів в соціально­економічному і політико­правовому полі, закликів терміново надати укра­ їні оборонну зброю (З. бжезінський) (С. 394) – до порад від­ окремити Донбас як „ракову пухлину” (о. Мотиль) (С. 391). автор підсумовує, що сутність політичних трансформацій останніх років в україні, на думку вказаних експертів по­ лягає в поступовому утвердженні інститутів громадянсько­ го суспільства і формуванні української політичної нації (С. 399). Загальні висновки щодо процесів трансформації полі­ тичних інститутів в україні знаходимо у післямові (автор М. Михальченко) і їх можна звести до наступного: по­перше, „влада і держава в цілому не бажає визнавати просту істи­ ну, що не держава а народ є носієм суверенітету і джерелом влади” (С. 400); по­друге, для проведення реформ потрібна консолідована демократія, без якої неможливо модернізува­ ти політичні інститути. наразі в україні наявна криза у сфері політичної консолідації, тож її розв’язання є базовою пере­ думовою майбутнього україни. 340 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Недокус Ігор РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ: Електоральні про- цеси України в регіональному вимірі: Буковина і Закар- паття: монографія / Під ред. А. Круглашова і М. Токаря; [Ред. колег.: М. Зан, М. Гуйтор, Ю. Остапець, Н. Ротар; Відп. за вип. М. Токар]; НДІ політичної регіоналістики (Ужгород), НДІ європейської інтеграції та регіональних досліджень (Чернівці). – Ужгород: Поліграфцентр „Ліра”, 2014. – 552 с. Докорінна зміна внутрішньополітичної ситуації та зо­ внішньополітичних пріоритетів української політики у 2014 році вимагає глибокого осмислення електоральних процесів у нашій державі як на загальнонаціональному рівні, так і в регіональному вимірі. Дослідження історико­культурних та етнополітичних особливостей електоральної участі й елек­ торальної поведінки, участі національних і регіональних еліт у виборчих процесах, партійної структури регіонів ма­ тиме вирішальне значення для долі нашої країни та майбут­ нього її громадян. Тому вихід у світ колективної монографії „Електоральні процеси україни в регіональному вимірі: бу­ ковина і Закарпаття” цілого авторського колективу науковців та практиків Чернівецької і Закарпатської областей заслуго­ вує на схвалення та всебічну підтримку. рецензована монографія цікава тим, що проблема дослі­ дження електоральних процесів україни у регіональному вимірі розкривається одразу в декількох аспектах. у теоретико­методологічному ракурсі зазначається, що складні суспільні процеси, які визначають електоральну участь та поведінку населення двох західноукраїнських об­ ластей, потребують міждисциплінарного підходу. автори 341 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV монографії вдало екстраполювали теоретико­методологічні засади історичної науки, етнополітології, політичного мар­ кетингу, політичної географії, геополітики до дослідження проблеми виборчих процесів на регіональному рівні. у науково­академічному плані автори пропонують ши­ роке коло емпіричних матеріалів та нормативно­правових документів щодо електоральних процесів у Чернівецькій та Закарпатській областях, водночас вводять до вітчизняної політичної науки академічні та прикладні напрацювання су­ часних зарубіжних фахівців у даній сфері. у прикладному аспекті монографія містить прогнози і ре­ комендації, які можуть (і повинні!) бути враховані у форму­ ванні нової державної регіональної політики та різноманітних громадських ініціатив щодо управління територіями. поради та рекомендації авторів будуть незамінними і продуктивни­ ми в плані підвищення їх ефективності. Дослідження електо­ ральної специфіки Чернівецької та Закарпатської областей до­ поможе визначити спільні тенденції поведінки виборців двох регіонів, дозволить суб’єктам виборчого процесу заручитися підтримкою населення та дасть можливість органам держав­ ної влади уникнути помилок при прийнятті важливих рішень. Електоральна поведінка населення Чернівецької та Закар­ патської областей має багато спільного. Довгий період часу території сучасних областей перебували під владою різних держав. відповідно, стереотипи суспільної свідомості, які пов’язані з історичною пам’яттю народу та формувалися в родині, школі, постійному колі спілкування, відіграють ви­ рішальну роль в орієнтаціях населення областей. водночас, як зазначають автори, історичні передумови сформували у ментальності мешканців буковини та Закарпаття гнучкість у 342 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV поведінці. не менше впливають етнічний і мовний чинники та діяльність країн­сусідів, які намагаються різноманітними методами вплинути на представників різних етнічних груп, що проживають на території областей. До важливих факто­ рів впливу на регіональну специфіку електоральних уподо­ бань, на думку авторів, можна віднести соціально­демогра­ фічні характеристики населення областей та належність до релігійної конфесії. важливим напрямом дослідження електоральних про­ цесів у Чернівецькій та Закарпатській областях є вивчення витоків формування, ресурсів діяльності, цілей та інтересів регіональних еліт. Зазнаючи поступових еволюційних змін від радянських номенклатурних правил гри до перевірки на життєздатність в умовах жорсткого, конкурентного й позбав­ леного визначених формальних правил політичного ринку україни, вона пройшла через низку змін персонального та групового характеру. поділяємо думку авторів про те, що політичні еліти буковини та Закарпаття достатньо успішно змогли просувати або надавати для подальшого рекрутуван­ ня своїх представників на високі рівні політичного впливу в україні та інших регіонах держави. але при цьому вона залишається розпорошеною як за груповими, корпоратив­ ними, економічними, так і за партійно­політичними інтер­ есами. Загалом, їй не вдалось утворити консолідовану ре­ гіональну лобістську групу, здатну самостійно узгоджено впливати на загальнодержавну політику в інтересах регіону та його мешканців. Еволюцію електоральної поведінки населення двох західноукраїнських областей демонструють досліджен­ ня парламентських і президентських виборчих кампаній 343 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV 2002–2012 рр. у регіоні. Щодо парламентських перегонів 2002 р., то, на думку авторів монографії, вони пройшли за­ галом без особливих порушень, але відрізнялись від попе­ редніх значно більшим використанням адміністративного ресурсу, тиску на журналістів, застосуванням „сірих” тех­ нологій. президентські вибори 2004 р., відзначають автори, на відміну від попередніх, продемонстрували використан­ ня специфіки областей, неефективність методів жорстко­ го вертикального проведення виборчої кампанії, кадровий голод обласних та районних осередків політичних партій в області. погоджуємось із твердженням чернівецьких на­ уковців, що влада зобов’язана була компенсувати слабкості партійних структур у своєму діалозі із суспільством, спи­ раючись на інтелектуальний та організаційний ресурс ді­ яльних громадських організацій. парламентські й місцеві вибори 2006 р. та позачергові парламентські 2007 р. довели, що буковинський та закар­ патський електорат виявились розподіленими між тради­ ційно­центристськими та національно­демократичними політичними силами. поділяємо думку авторів про таке: електоральний цикл 2006–2007 рр. мав кардинальне за­ вдання привести до зміни правлячої еліти та зміни правил гри. останні змінилися певною мірою і стали більш на­ ближеними до процедур електоральної демократії, а ось у складі правлячої еліти суттєвих змін не відбулося. це під­ штовхнуло політичний процес в україні піти по другому колу та стало однією із головних вимог революції Гідності 2014 р. Місцеві вибори 2010 р. продемонстрували суттєві пе­ реваги партії влади у веденні виборчої кампанії у Черні­ 344 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV вецькій та Закарпатській областях, завдяки яким їй вдало­ ся здобути вагому електоральну підтримку, насамперед, за рахунок депутатів­мажоритарників. водночас, на думку авторів, у регіонах відбулась реанімація адміністративного ресурсу, основним об’єктом якого стали регіональні еліти, члени окружних та дільничних виборчих комісій та депу­ татський корпус новообраних місцевих рад. парламентські вибори 2012 р., зазначають автори, про­ демонстрували запит електорату регіонів на центристські політичні проекти без вираженої ідеологічної основи, з елементами соціального популізму та „яскравим” лідером. водночас невдоволення серед населення соціально­еконо­ мічним розвитком країни активізувало радикально нала­ штований та соціально незахищений електорат, що сприяло підтримці політичних партій лівого та правого спектрів. і, насамкінець, особливо важливе значення має те, що ви­ дання є спільним проектом двох науково­дослідних інсти­ тутів провідних вузів буковини та Закарпаття: науково­до­ слідного інституту європейської інтеграції та регіональних досліджень Чернівецького національного університету іме­ ні Юрія Федьковича, очолюваного професором анатолієм Круглашовим, та науково­дослідного інституту політичної регіоналістики ужгородського національного університету на чолі з професором Маріаном Токарем. нарешті, цінність зазначено монографії підкреслюється наявністю в її висно­ вках підстав і спонукань до нових наукових пошуків і дис­ кусій. Сподіваємось, що означена тема знайде свій подаль­ ший розвиток у наступних наукових працях буковинських і закарпатських вчених. 345 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ Bryer Thomas A. – PhD, is director of the Center for Public and Nonproit Management and associate professor in the School of Public Administration at the University of Central Florida. He is Fulbright scholar and chief researcher at Kaunas University of Technology (Lithuania) and visiting professor in the Institute for Public Policy and Professional Practice at Edge Hill University (United Kingdom). He is author or editor of three books: Higher Education beyond Job Creation: Universities, Citizenship and Community; National Service and Volunteerism: Achieving Im­ pact in Our Communities; Social Media for Government: Theory and Practice. He is co­editor of a book series with Palgrave Mac­ millan: Rethinking University and Community Policy Connec­ tions. E­mail:

Prysmakova Saiya – is a PhD student in Public Affairs, Col­ lege of Health and Public Affairs, University of Central Flori­ da. She has presented her research at the European Group for Public Administration conference and other international con­ ferences. Her research interest focuses on refugee integration. E­mail:

Rakar Iztok – PhD., Associate Professor, University of Lju­ bljana, Faculty of Administration Sever Tina – PhD., Assistant, University of Ljubljana, Fac­ ulty of Administration Tičar Bojan – PhD., Professor, University of Maribor, Fac­ ulty of Criminal Justice Włodarska-Frykowska Agata – University of Lodz. E­mail:

Авксентьєв Антон – викладач кафедри політології хар­ ківського національного університету імені василя Каразіна. 346 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Сфера наукових інтересів: теорія голосування, електораль­ не маніпулювання, виборчі системи, електоральний про­ цес, політичні технології, теорія суспільного вибору. E­mail:

Антанович Нина – кандидат політичних наук, доцент, до­ цент кафедри політології юридичного факультету білорусь­ кого державного університету, м. Мінськ. E­mail: ninaant@ rambler.ru Вінникова Наталія – кандидат політичних наук, доцент, доцент кафедри політології харківського національного уні­ верситету імені в.н. Каразіна. Е­mail:

Дем’янчук Олександр – доктор політичних наук, до­ цент, завідувач кафедри політології національного універ­ ситету „Києво­Могилянська академія”, керівник інституту громадянської освіти нуКМа. Сферу наукових інтересів становлять політологічні аспекти державної політики і дер­ жавного управління, освітня політика та управління освітою, теорії національного розвитку, громадянська освіта. E­mail:

Жекало Ганна – аспірантка кафедри політології прикар­ патського національного університету імені василя Стефа­ ника. Е­mail:

Кандюк Олексій – кандидат політичих наук, доцент ка­ федри політології та державного управління факультету іс­ торії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. До­ сліджує проблеми формування зовнішньополітичної стра­ тегії СШа. Кіянка Ірина – кандидат політичних наук, доцент кафе­ дри політичних наук і філософії Львівського регіонального 347 ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV інституту державного правління національної академії дер­ жавного управління при президентові україни. Круглашов Анатолій – доктор політичних наук, про­ фесор, зав. кафедри політології та державного управління, директор нДі європейської інтеграції та регіональних до­ сліджень Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Коло наукових інтересів: історія і теорія політичної науки, процеси демократизації, європейська інте­ грація, політична регіоналістика та етнополітологія, публіч­ на політика, державне управління та місцеве самоврядуван­ ня. E­mail:

Кузуб Галина – аспірант кафедри політології та держав­ ного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Сфера наукових інтересів: місцеве самоврядування, адміністративно­територіальна реформа, децентралізація влади. E­mail:

Мельничук Ігор – доктор політичних наук, доцент ка­ федри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Коло наукових інтересів – проблеми зовнішньої політики та між­ народних відносин, проблематика політичного лідерства та еліт, технологія виборчих кампаній. Молочко Павло – кандидат політичних наук, доцент ка­ федри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Сфера наукових інтересів: політичні трансформації в пострадян­ ських країнах, політичні партії та партійні системи. Недокус Ігор – кандидат політичних наук, доцент кафе­ дри політології та державного управління Чернівецького 348 національного університету імені Юрія Федьковича. Сфера наукових інтересів: політичний режим республіки білорусь, трансформаційні процеси на пострадянському просторі. E­mail:

Нечаєва-Юрійчук Наталія – кандидат історичних наук, асистент кафедри політології та державного управління Чер­ нівецького національного університету імені Юрія Федько­ вича. Сферу наукових інтересів становлять суспільно­по­ літична історія Європи хх століття, етнічні та національні відносини і конфлікти в сучасному світі, перша світова вій­ на. E­mail: n.nechayeva­

Павко Анатолій – доктор історичних наук, професор, за­ відувач кафедри суспільних та політичних наук нан, лау­ реат премії ім. М.С. Грушевського нан україни, відмінник освіти україни Ротар Наталія – доктор політичних наук, професор ка­ федри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Сфе­ ра наукових інтересів: політична участь громадян в умовах трансформаційних процесів, принципи формування елек­ торальної, протестної та дискурсивної моделей політичної участі, проблеми становлення демократії участі в україні. E­mail:

Руденко Оксана – кандидат юридичних наук, доцент ка­ федри Європейського права та порівняльного правознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федь­ ковича. Коло наукових інтересів: міжнародне приватне право; міжнародне туристичне право; уніфікація міжнародного при­ ватного права в ЄС; право ЄС; міжнародне та європейське право навколишнього середовища; міграційне право; міжна­ родний захист прав людини. E­mail:

ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ЗбірниК науКових праць. ТоМ хііі–хіV Савойська Світлана – доктор наук в галузі політоло­ гії, кандидат історичних наук, доцент кафедри політичних наук, Київського національного університету будівництва і архітектури. Сфера наукових інтересів: регіональні соціаль­ но­політичні процеси, просторова історія, етнополітологія. Е­mail:

Швидюк Сергій – кандидат політичних наук, доцент ка­ федри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. E­mail:

350 Наукове видання Політологічні та соціологічні студії Збірник наукових праць том Хііі—ХіV Тематичний випуск держава і суспільство: інструменти, механізми та принципи взаємодії Науковий редактор А.М. Круглашов Заступник наукового редактора Н.Ю. Ротар Технічний редактор І.В. Цікул Коректор М.М. Бацай Верстка П.В. Давиденка Формат 60х84/16. Ум. друк. арк. 20,46. Наклад 300 прим. Зам. № 1238. Виготовлювач та видавець в и д а в н и ч и й д і м p u b l i s h i n g h o u s e Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єкта видавничої справи ЧЦ №1 від 10.07.2000 р. телефон адреса e-mail web-сайт [0372] 552 943 58000, м. Чернівці,

www.bukrek.net вул. Радищева, 10