Альберт Айнштайн — Вікіпедія

Альберт Айнштайн — Вікіпедія
Перейти до вмісту
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Запит «
Ейнштейн
» перенаправляє сюди; див. також
інші значення
Альберт Айнштайн
нім.
Albert Einstein
Народився
14 березня
1879
1879-03-14
[…]
Ульм
Вюртемберзьке королівство
Німецька імперія
[…]
Помер
18 квітня
1955
1955-04-18
[…]
(76 років)
Принстон
Мерсер
Нью-Джерсі
США
Аневризма черевної аорти
Поховання
Національний музей здоров'я й медицини
Місце проживання
Німеччина
Італія
Швейцарія
США
Країна
Німецька імперія
Німеччина
апатрид
Швейцарія
США
Національність
єврей
Діяльність
фізик-теоретик
філософ науки
винахідник
науковий письменник
педагог
викладач університету
фізик
філософ
письменник
науковець
математик
patent examiner
професор
пацифіст
Alma mater
Швейцарська вища технічна школа Цюриха
Галузь
Фізика
Заклад
Швейцарське
патентне бюро
Берні
Університет Цюриха
Празький університет
Інститут Кайзера Вільгельма
Лейденський університет
Інститут перспективних досліджень
Посада
професор
Вчене звання
професор
Науковий ступінь
доктор філософії з фізики
1906
Науковий керівник
Alfred Kleiner
Heinrich Burkhardt
Heinrich Friedrich Weber
Вчителі
Heinrich Friedrich Weber
Герман Мінковський
Відомі учні
Лео Сілард
Аспіранти, докторанти
Лео Сілард
Членство
Лондонське королівське товариство
Прусська академія наук
Леопольдина
Американське філософське товариство
Баварська академія наук
Геттінгенська академія наук
Французька академія наук
Шведська королівська академія наук
Нідерландська королівська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Російська академія наук
10
Індійська національна академія наук
Національна академія наук Італії
Бразильська академія наук
11
12
Національна академія наук США
Національна академія наук США
13
Centre international de synthèse
Академія наук Японії
14
Національна академія дей-Лінчей
15
Партія
Німецька демократична партія
1933
Відомий завдяки:
Загальна теорія відносності
Спеціальна теорія відносності
Броунівський рух
Фотоелектричний ефект
ЕПР парадокс
Еквівалентність маси і енергії
Рівняння поля
Статистика Бозе — Ейнштейна
Конденсація Бозе — Ейнштейна
Батько
Hermann Einstein
Мати
Pauline Koch
Брати, сестри
Maja Einstein
У шлюбі з
Мілева Марич
Ельза Енштейн
Діти
Ганс Альберт Ейнштейн
Eduard Einstein
Lieserl (Einstein)
Родичі
Lina Einstein
16
Ельза Енштейн
Нагороди
медаль Барнарда
1920
премія Жуля Жансена
1931
медаль Маттеуччі
1921
медаль імені Макса Планка
1929
медаль Франкліна
1935
Гіббсівська лекція
1934
Почесний доктор Женевського університету
почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі
[d]
1949
почесний доктор Принстонського університету
Почесний доктор Мадридського університету Комплутенсе
1923
іноземний член Лондонського королівського товариства
[d]
5 травня
1921
Член Національної академії наук Сполучених Штатів
1942
Нагорода «Великі іммігранти»
2009
Honorary Fellow of the Royal Society Te Apārangi
1924
почесний доктор Паризького університету
1928
Зала слави Нью-Джерсі
2008
Автограф
Альберт Айнштайн — запис голосу.
Проблеми з програванням файлу? Див.
довідку
Особ. сторінка
alberteinstein.com
Роботи
у Вікіджерелах
Висловлювання
у Вікіцитатах
Альберт Айнштайн
Вікісховищі
Альбе́рт А́йнштайн
17
18
19
нім.
Albert Einstein
[ˈalbɐt ˈaɪ̯nʃtaɪ̯n],
англ.
Albert Einstein ['ælbət ˈʌɪnstʌɪn]
20
, також
А́льберт Ейнштейн
21
22
23
14 березня
1879
Ульм
, королівство
Вюртемберг
Німецька імперія
18 квітня
1955
Принстон
, штат
Нью-Джерсі
США
) —
американський
німецький
та
швейцарський
фізик-теоретик
єврейського походження, один із найвизначніших науковців XX століття, творець
теорії відносності
та один із творців
квантової механіки
. Його формулу
еквівалентності маси й енергії
mc
, яка випливає зі
спеціальної теорії відносності
, вважають «найвідомішим рівнянням у світі».
Лауреат Нобелівської премії з фізики (1921)
за «заслуги в галузі теоретичної фізики, і зокрема за відкриття закону
фотоелектричного ефекту»
Народившись у
Німецькій імперії
, Ейнштейн у 1895 році переїхав до
Швейцарії
, а наступного року відмовився від свого німецького громадянства (як підданий
Королівства Вюртемберг
note 1
). 1897 року, 17-річним, він вступив на викладацьку програму математики й фізики у
Цюрихську вищу технічну школу
, яку закінчив 1900 року. Наступного року отримав громадянство Швейцарії, яке зберіг до кінця життя, а згодом влаштувався на постійну роботу до
Швейцарського патентного бюро
[en]
Берні
. 1905 року він захистив докторську дисертацію в
Цюрихському університеті
. 1914 року переїхав до
Берліна
, приєднавшись до
Прусської академії наук
та
Берлінського університету
, а в 1917 році очолив
Інститут фізики кайзера Вільгельма
. Того ж року він знову отримав німецьке громадянство, цього разу як підданий
Прусського королівства
note 1
. Коли 1933 року до влади в Німеччині прийшли
нацисти
, Ейнштейн перебував за кордоном і, остерігаючись нацистських переслідувань євреїв
24
, не став повертатись в Німеччину й оселився в США. 1933 року він відмовився від німецького паспорта, а 1940 року отримав
громадянство США
25
. Напередодні
Другої світової війни
він підписав
лист
до президента
Франкліна Рузвельта
, в якому попереджав про можливу
ядерну програму Німеччини
й рекомендував США розпочати
аналогічні дослідження
У 1905 році, який іноді називають його
«роком чудес»
, він опублікував
чотири революційні статті
(інші мови)
26
. У них він виклав теорію
фотоефекту
, пояснив
Броунівський рух
, сформулював
спеціальну теорію відносності
та довів, що за її припущень
маса й енергія еквівалентні
. 1915 року він запропонував
загальну теорію відносності
, яка поширювала його систему механіки на випадок прискорених рухів і
гравітації
. Наступного року він опублікував космологічну роботу, в якій виклав наслідки загальної теорії відносності для моделювання структури та еволюції
Всесвіту
в цілому
27
28
. 1917 року Ейнштейн опублікував статтю, в якій ввів поняття
спонтанного випромінювання
індукованого випромінювання
, — останнє стало основою роботи
лазерів
мазерів
. Ця праця також містила багато ідей, які стали основою для подальшого розвитку фізики, зокрема
квантової електродинаміки
та
квантової оптики
29
У середині своєї кар'єри Ейнштейн зробив значний внесок у
статистичну механіку
та квантову теорію. Особливо важливими були його праці з квантової фізики
випромінювання
, де він описував світло як потік частинок, згодом названих
фотонами
. Разом із фізиком
Шатьєндраатом Бозе
він заклав підґрунтя для
статистики Бозе — Ейнштейна
. Протягом останніх років своєї наукової діяльності Ейнштейн працював над двома напрямами, які зрештою виявилися безуспішними. По-перше, він виступав проти ймовірнісної природи квантової теорії, вважаючи, що «Бог не грає в кості»
30
. По-друге, він намагався створити
єдину теорію поля
, узагальнивши свою геометричну теорію гравітації на випадок
електромагнетизму
. У результаті він поступово віддалився від основного напряму розвитку сучасної фізики.
За свої наукові відкриття Ейнштейн набув всесвітньої слави, особливо після того, як
Еддінгтон
у 1919 році під час сонячного затемнення експериментального виміряв передбачене Ейнштейном гравітаційне лінзування. Разом із іншими видатними науковцями, брав участь у роботі
Міжнародного комітету з інтелектуального співробітництва
[en]
при
Лізі Націй
. Сприяв еміграції науковців з нацистської Німеччини. Підписаний ним
лист Ейнштейна — Сіларда
сприяв початку досліджень
ядерної зброї
в США та започаткуванню
Мангеттенського проєкту
. Образ Ейнштейна послужив натхненням для численних образів науковців у різноманітних мистецьких творах. Журнал
«Тайм»
обрав Ейнштейна людиною XX століття
31
Біографія
ред.
ред. код
Дитинство, юність, освіта
ред.
ред. код
3-річний Альберт Ейнштейн
Альберт
32
Ейнштейн народився в
Ульмі
33
, у Королівстві Вюртемберг у складі
Німецької імперії
, 14 березня 1879 року. Його батьки, світські
євреї-ашкеназі
, —
Герман Ейнштейн
[en]
, комерсант і інженер, та
Пауліна Кох
[en]
. 1880 року родина переїхала до мюнхенського району
Людвігсфорштадт-Ізарфорштадт
, де батько Альберта разом із дядьком Якобом заснували компанію «Elektrotechnische Fabrik J. Einstein & Cie», що виробляла електрообладнання на основі
постійного струму
33
. Ейнштейн часто згадував один із ключових моментів свого дитинства, коли під час хвороби батько приніс йому
компас
. Через це він зацікавився
електромагнетизмом
і зрозумів, що «за речами має стояти щось глибоко приховане»
34
З п'яти років Альберт навчався у католицькій початковій школі Святого Петра в Мюнхені. Коли йому виповнилося вісім років, його перевели до
Луїтпольд-Гімназії
, де він здобував базову середню та повну середню освіту
35
Батьки Ейнштайна —
Герман
[en]
Пауліна
[en]
У 1894 році компанія Германа і Якоба подала заявку на тендер з встановлення електричного освітлення в Мюнхені, однак безуспішно — їм бракувало капіталу для модернізації технології з постійного на ефективніший
змінний струм
36
. Через це вони були змушені продати фабрику й шукати нові можливості. Родина переїхала до
Італії
, спершу до
Мілана
, а згодом — до
Павії
, оселившись у
Палаццо Корнаццані
37
. Ейнштейн, якому тоді було 15, залишився в Мюнхені для завершення навчання. Батько хотів, щоб він став
електротехніком
, але Альберт виявився неспокійним учнем — методи навчання та сувора дисципліна гімназії були йому неприйнятні. Пізніше він писав, що навчання за принципом запам'ятовування без розуміння шкодить творчому мисленню. Наприкінці грудня 1894 року лист від лікаря переконав адміністрацію гімназії дозволити Ейнштейну покинути навчальний заклад, і він приєднався до родини в Павії
38
. Підлітком в Італії він написав есе «Про дослідження стану
ефіру
у магнітному полі»
39
40
З раннього віку Ейнштейн мав успіхи в
фізиці
математиці
, випереджаючи своїх однолітків. У 12 років він почав самостійно вивчати
алгебру
аналіз
та
евклідову геометрію
й настільки швидко просунувся, що ще до 13-річчя вивів власне доведення
теореми Піфагора
41
42
. Домашній наставник,
Макс Тальмуд
, згадував, що невдовзі після того, як він дав дванадцятирічному Ейнштейну підручник з геометрії, хлопець «опрацював його від початку до кінця. Після цього він цілком присвятив себе вищій математиці … Незабаром політ його математичного генія став настільки стрімким, що я вже не міг за ним устежити»
43
. Ейнштейн пізніше згадував, що опанував
інтегральне
та
диференціальне числення
у 14 років
44
. Його захоплення математикою було настільки сильним, що ще в 12 він був переконаний: природа — це «математична структура»
43
14-річний Ейнштейн, 1893 рік
У 13 років його зацікавлення поширилися на
музику
філософію
45
. Тальмуд познайомив його з
«Критикою чистого розуму»
Канта
, який став його улюбленим філософом. За словами Тальмуда, навіть у 13 років Ейнштейн цілком розумів сприймав праці Канта, незрозумілі для пересічного читача, як цілком зрозумілі
43
У 1895 році, у 16 років, Ейнштейн склав вступний іспит до
федеральної політехнічної школи
Цюриху
. Він не набрав достатньої кількості балів у загальній частині, але виявив видатні знання з фізики та математики
46
. За порадою ректора закладу він завершив середню освіту в
кантональній школі
Аарау
, яку закінчив у 1896 році
47
. Під час проживання в Аарау він закохався в Марі Вінтелер, доньку родини, у якій мешкав (його сестра
Мая
пізніше одружилася з сином Вінтелерів, Паулем
48
).
Атестат Ейнштейна про завершення середньої школи в кантоні
Ааргау
, 1896 рік
note 2
У січні 1896 року, за згодою батька, Ейнштейн відмовився від громадянства
Вюртемберзького королівства
, щоб уникнути
військового обов'язку
49
. Його атестат про закінчення школи (
Матура
) відзначав високі оцінки з історії, фізики, алгебри, геометрії та описової геометрії
50
. У 17 років він вступив на чотирирічну програму з математики та фізики у федеральній політехнічній школі. Тим часом Марі Вінтелер отримала посаду вчительки в
Ольсберзі
, Швейцарія
48
Серед п'яти студентів першого курсу того ж напряму, що й Ейнштейн, була лише одна жінка — 20-річна
сербка
Мілева Марич
. Упродовж кількох років вони багато спілкувалися, обговорюючи фізику, яку не викладали на лекціях. У листах до Марич Ейнштейн писав, що досліджувати науку з нею цікавіше, ніж вивчати підручники самотужки. Зрештою, вони стали не лише друзями, а й коханцями
51
Серед істориків фізики тривають дискусії щодо внеску Мілеви Марич у так звані статті
annus mirabilis
Ейнштейна. Деякі свідчення вказують на
її вплив на його ідеї
51
52
53
, але багато дослідників сумніваються, що він був значним
54
55
56
57
Шлюби, стосунки та діти
ред.
ред. код
Альберт Ейнштейн і
Мілева Марич
, 1912 рік
Листування між Ейнштейном і Марич, виявлене й опубліковане у 1987 році, показало, що на початку 1902 року, коли Марич відвідувала батьків у
Новому Саді
, вона народила доньку
Лізерль
. Коли Марич повернулася до Швейцарії, дитини з нею не було, а її подальша доля залишається невідомою. У листі Ейнштейна від вересня 1903 року йдеться про те, що дитину або віддали на
усиновлення
, або вона ще немовлям померла від
скарлатини
58
59
Ейнштейн і Марич одружилися в січні 1903 року. У травні 1904 року в
Берні
в них народився син
Ганс Альберт
. Другий син,
Едуард
, народився в Цюриху в липні 1910 року. У листах до Марі Вінтелер, написаних за кілька місяців до народження Едуарда, Ейнштейн описував своє кохання до дружини як «помилкове» та сумував за «втраченим життям», яке, як йому здавалося, він міг би мати, одружившись із Вінтелер: «Я думаю про тебе з ніжною любов'ю кожної вільної хвилини й почуваюся таким нещасним, як тільки здатен почуватися чоловік»
60
Альберт і
Ельза Ейнштейн
у Нью-Йорку, 1921 рік
У 1912 році Ейнштейн почав стосунки з
Ельзою Левенталь
, яка була йому
двоюрідною сестрою
по матері та троюрідною по батькові
61
62
63
. Дізнавшись про
зраду
незабаром після переїзду до Берліна у квітні 1914 року, Марич повернулася до Цюриха, забравши із собою Ганса Альберта та Едуарда
51
. 14 лютого 1919 року Ейнштейном і Марич оформили
розлучення
на підставі п'ятирічного роздільного проживання
64
65
. У межах угоди про розлучення Ейнштейн обіцяв, що в разі отримання Нобелівської премії передасть грошову винагороду Марич; премію він отримав через два роки
66
У 1919 році Ейнштейн одружився з Левенталь
67
68
. 1923 року він почав стосунки з секретаркою Бетті Нойман, племінницею його друга Ганса Мюзама
69
70
71
72
. Попри це, Левенталь залишилася з ним і разом з чоловіком емігрувала до США в 1933 році. 1935 року в неї діагностували проблеми із серцем і нирками. Вона померла в грудні 1936 року
73
Альберт і Ельза Ейнштейн, 1930 рік
У 2006 році
Єврейський університет в Єрусалимі
оприлюднив збірку листів Ейнштейна
74
, що свідчать про його
романтичні зв'язки з іншими жінками
. Серед них були Маргарете Лебах (одружена австрійка)
75
, Естелла Каценелленбоген (багата власниця квіткового бізнесу), Тоні Мендель (заможна єврейська вдова) та Етель Міхановскі (берлінська
світська левиця
), з якими він проводив час і приймав від них подарунки, перебуваючи у шлюбі з Левенталь
76
77
. Після смерті дружини Ейнштейн мав короткочасний роман із Маргаритою Коньонковою, яку деякі вважають російською шпигункою; її чоловік, російський скульптор
Сергій Коньонков
, створив бронзовий бюст Ейнштейна для
Інституту перспективних досліджень
у Принстоні
78
79
Після епізоду гострого психічного розладу, коли йому було близько двадцяти років, синові Ейнштейна Едуарду діагностували
шизофренію
80
. Він провів решту життя або під опікою матері, або в психіатричних установах. Після її смерті його остаточно помістили до Університетської психіатричної лікарні в Цюриху
81
Клерк у патентному бюро й перші наукові праці (1902—1908)
ред.
ред. код
Ейнштейн у
Швейцарському патентному бюро
, 1904
Ейнштейн закінчив Федеральну політехнічну школу у 1900 році з дипломом, що засвідчував його кваліфікацію викладача математики й фізики
82
. У лютому 1901 року Ейнштейн отримав громадянство Швейцарії
83
. Його не
призвали до швейцарської армії
, бо медики визнали його непридатним. Попри майже два роки пошуків, він не зміг влаштуватися на викладацьку посаду — швейцарські школи не мали для нього вакансій. Зрештою, завдяки батькові свого друга
Марселя Гроссманна
він отримав посаду в
Берні
Швейцарському патентному бюро
84
85
як помічник експерта третього класу
86
87
До обов'язків Ейнштейна входило оцінювання патентних заявок, серед яких траплялися винаходи на кшталт гравієвого сортувальника чи електричної друкарської машинки
87
. Його роботодавці були задоволені його роботою і в 1903 році зробили його посаду постійною, хоча вважали, що на підвищення він заслуговуватиме лише після повного опанування «машинної технології»
88
. Існує припущення, що саме робота в патентному відомстві сприяла формуванню його
спеціальної теорії відносності
. Революційні ідеї про простір, час і світло виникли завдяки уявним експериментам з передаванням сигналів і синхронізацією годинників — темами, які також були присутні в поданих на розгляд винаходах
26
У 1902 році Ейнштейн разом із кількома друзями, яких він зустрів у Берні, створив гурток, що регулярно збирався для обговорення науки й філософії. Іронічною назвою цього клубу стала
Академія Олімпія
— натяк на те, що їхнє товариство зовсім не було «олімпійським» за масштабами. Іноді на зустрічах була присутня
Марич
, яка тільки уважно слухала інших
89
. Серед мислителів, чиї ідеї вони обговорювали, були
Анрі Пуанкаре
Ернст Мах
Дейвід Г'юм
, які суттєво вплинули на подальші погляди та переконання Ейнштейна
90
Докторська дисертація Ейнштейна «Нове визначення розмірів молекул», 1905
1901 року Ейнштейн опублікував у журналі
«Annalen der Physik»
свою першу наукову працю — «Висновки з явищ капілярності» (
нім.
Folgerungen aus den Capillaritätserscheinungen
). У ній він запропонував модель міжмолекулярного притягання, яку пізніше визнав марною
91
92
. Його 24-сторінкова докторська дисертація також була присвячена темі молекулярної фізики. Вона називалась «Нове визначення розмірів молекул» (
нім.
Eine neue Bestimmung der Moleküldimensionen
) і була присвячена «моєму другу доктору Марселю Гроссманну». Ейнштейн завершив дисертацію 30 квітня 1905 року
93
, а за 3 місяці її затвердив професор
Альфред Кляйнер
з Цюрихського університету. Офіційно Ейнштейну присудили ступінь доктора 15 січня 1906 року
93
94
95
. Чотири інші праці, завершені Ейнштейном у 1905 році — його знамениті статті про
фотоелектричний ефект
броунівський рух
спеціальну теорію відносності
та
еквівалентність маси й енергії
— зробили цей рік відомим як
«Annus mirabilis»
(рік чудес) у фізиці, подібно до 1666 року, коли
Ісаак Ньютон
зробив свої найбільші наукові відкриття. Ці публікації справили глибоке враження на сучасників Ейнштейна
96
Академічна кар'єра в Європі (1908—1933)
ред.
ред. код
Ейнштейн із колегами в
Цюрихській вищій технічній школі
, 1913
У 1908 році Ейнштейн отримав молодшу викладацьку посаду в
Бернському університеті
. 1909 року після успішної лекції з релятивістської
електродинаміки
Цюрихському університеті
, його запросили на новостворену посаду доцента, і він залишив Берн
97
. У квітні 1911 року Ейнштейна призначили професором
Німецького університету Карла-Фердинанда
Празі
. За час перебування в Празі він опублікував одинадцять наукових праць.
98
З 30 жовтня по 3 листопада 1911 року Ейнштейн взяв участь у першому
Сольвеєвському конгресі з фізики
99
У липні 1912 року він повернувся до своєї альма-матер —
Цюрихської вищої технічної школи
, очоливши там кафедру теоретичної фізики. Його викладання зосереджувалося на
термодинаміці
й аналітичній механіці, а наукові інтереси охоплювали молекулярно-кінетичну теорію тепла, механіку суцільних середовищ та розвиток релятивістської теорії гравітації. У цій останній галузі йому допомагав друг
Марсель Гроссман
, який краще розумів необхідні математичні методи
100
Навесні 1913 року два німецькі науковці —
Макс Планк
Вальтер Нернст
— відвідали Ейнштейна в Цюриху, сподіваючись переконати його переїхати до
Берліна
101
. Вони запропонували йому членство в
Прусській академії наук
, посаду директора майбутнього
Інституту фізики кайзера Вільгельма
та кафедру в
Берлінському університеті
, яка дозволила б йому займатися лише науковою роботою, отримуючи професорську зарплату без викладацького навантаження
62
. Додатковою перевагою для нього було те, що в Берліні жила його нова подруга —
Ельза Левенталь
101
. Він офіційно вступив до Пруської академії наук 24 липня 1913 року
102
, а з 1 квітня 1914 року оселився в районі
Далем
у Берліні
62
. Незабаром його призначили на кафедру в Берлінському університеті
102
Ейнштейн з іншими фізиками та хіміками в
Берліні
, 1920
Початок
Першої світової війни
у липні 1914 року став відправною точкою поступового відчуження Ейнштейна від Німеччини, в якій він народився. Коли в жовтні 1914 року оприлюднили
«Маніфест дев'яноста трьох»
— документ, що виправдовував німецьку агресію й був підписаний багатьма видатними німецькими інтелектуалами, — Ейнштейн став одним із небагатьох, хто публічно дистанціювався від нього, підписавши натомість пацифістський
«Маніфест до європейців»
103
104
. Проте це не завадило йому в 1916 році бути обраним президентом
Німецького фізичного товариства
на дворічний термін
105
. Коли 1917 року, попри затримку через війну, розпочав роботу Інститут фізики кайзера Вільгельма, Ейнштейн став його першим директором — як і обіцяли Планк і Нернст
106
У 1920 році Ейнштейна обрали іноземним членом
Королівської академії мистецтв і наук Нідерландів
107
, а в 1921 — іноземним членом
Лондонського королівського товариства
. 1922 року він отримав
Нобелівську премію з фізики
за 1921 рік «за заслуги перед теоретичною фізикою, зокрема за відкриття закону фотоефекту»
108
. На той час деякі фізики ще іще не приймали загальну теорію відносності, а формулювання Нобелівської відзнаки відображало певний скептицизм навіть щодо визнаного внеску у фотоефект: там не було згадано частинкову природу світла, яку наукова спільнота повністю визнала лише після того, як
Шатьєндернат Бозе
вивів
планківський спектр
у 1924 році. Того ж року Ейнштейна обрали міжнародним почесним членом
Американської академії мистецтв і наук
109
. 1925 року Ейнштейну вручили
Медаль Коплі
від Лондонського королівського товариства
110
, а 1930 року він став міжнародним членом
Американського філософського товариства
111
Ейнштейн залишив Прусську академію наук у березні 1933 року. До його визначних наукових результатів, отриманих у Берліні, належали завершення загальної теорії відносності, доведення
ефекту Ейнштейна — де Гааза
, внесок у квантову теорію випромінювання та розробка
статистики Бозе — Ейнштейна
62
Прихід слави й подорожі світом (1919—1931)
ред.
ред. код
Повідомлення газети
«Нью-Йорк таймс»
про підтвердження викривлення світла гравітацією
112
У 1907 році Ейнштейн досяг важливого етапу на своєму шляху від спеціальної теорії відносності до нової концепції гравітації — він сформулював
принцип еквівалентності
, згідно з яким спостерігач у ящику, що вільно падає в гравітаційному полі, не зможе виявити жодних ознак існування цього поля. 1911 року, спираючись на цей принцип, він оцінив, наскільки буде
відхилятися
промінь світла від далекої зорі під впливом гравітаційного тяжіння Сонця, коли той проходить поблизу його
фотосфери
(видимої поверхні Сонця). 1913 року він переглянув свої обчислення, знайшовши спосіб моделювати гравітацію за допомогою
тензора кривини Рімана
у неевклідовому чотиривимірному
просторі-часі
. Восени 1915 року його переосмислення математики гравітації в термінах ріманової геометрії було завершене, і він застосував свою нову теорію не лише для пояснення ефекту
гравітаційного лінзування
Сонцем, а й до іншого астрономічного явища —
прецесії перигелію Меркурія
62
113
Сонячне затемнення 29 травня 1919 року
дало можливість експериментально перевірити цю теорію, і результати спостережень, проведених
Артуром Еддінгтоном
, узгоджувалися з розрахунками Ейнштейна. Робота Еддінгтона широко висвітлювалася в пресі усього світу. Наприклад, 7 листопада 1919 року провідна британська газета
«Таймс»
вийшла з заголовком на першій шпальті: «Революція в науці — Нова теорія Всесвіту — Ідеї Ньютона повалено»
114
Офіційний портрет Ейнштейна після отримання
Нобелівської премії з фізики
1921 року
Після того як спостереження затемнення, проведені Еддінгтоном, були широко висвітлені не лише в наукових журналах, а й у популярній пресі, Ейнштейн став «можливо, першим у світі науковцем-знаменитістю» — генієм, який зруйнував парадигму, що була основою фізичного розуміння Всесвіту ще з XVII століття
115
. 2 квітня 1921 року Ейнштейн приїхав в США й одразу набув там статусу інтелектуальної ікони. У
Нью-Йорку
його зустрів мер
Джон Френсіс Гайлен
, після чого Ейнштейн протягом трьох тижнів читав лекції та відвідував урочисті прийоми
116
. Він кілька разів виступав у
Колумбійському університеті
та в
Принстоні
, а у
Вашингтоні
відвідав
Білий дім
разом із представниками
Національної академії наук США
. До Європи він повернувся через Лондон, де був гостем філософа та державного діяча
віконта Голдейна
. Під час перебування в британській столиці Ейнштейн зустрівся з кількома відомими представниками наукового, політичного й інтелектуального середовища, а також прочитав лекцію в
Кінгс-коледжі
117
118
. У липні 1921 року він опублікував есе «Моє перше враження від США», в якому намагався змалювати національний характер американців
119
У 1922 році Ейнштейн на шість місяців вирушив до Азії. Він виступав у
Японії
Сінгапурі
та
Шрі-Ланці
(тоді —
Цейлон
). Після першої публічної лекції в Токіо він зустрівся з
імператором Йосіхіто
та його дружиною в
Імператорському палаці
, а тисячі людей зібралися на вулицях, щоб побачити його
120
. Ще тепліше його зустрічали під час останнього етапу подорожі — в
підмандатній Палестині
, яка нещодавно перейшла під контроль
Ліги Націй
й була доручена
Британії
після Першої світової війни.
Герберт Семюел
, британський верховний комісар, прийняв його з почестями, які зазвичай надавалися лише главам держав, зокрема відбувся салют із гармат. На один із прийомів на його честь увірвались люди, які хотіли почути його. Ейнштейн сказав, що радий, що євреї починають визнаватися як сила у світі
120
Ейнштейн на засіданні
Міжнародного комітету з інтелектуального співробітництва
при
Лізі Націй
Рішення Ейнштейна здійснити східну подорож у 1922 році призвело до того, що він не зміг приїхати до
Стокгольма
в грудні для участі в церемонії вручення Нобелівської премії. На традиційному Нобелівському банкеті його представляв німецький дипломат, який у промові похвалив Ейнштейна не лише як фізика, але і як борця за мир
121
. Під час двотижневого візиту до
Іспанії
у 1923 році він отримав ще одну нагороду — членство в
Іспанській академії наук
, яке йому особисто вручив король
Альфонсо XIII
122
З 1922 по 1932 рік, за винятком кількох місяців у 1923 та 1924 роках, Ейнштейн був членом розташованого в Женеві
Міжнародного комітету з інтелектуального співробітництва
при
Лізі Націй
— органу, створеного для сприяння співпраці між вченими, митцями, науковцями, викладачами та іншими представниками інтелектуальної спільноти різних країн
123
124
У березні та квітні 1925 року Ейнштейн разом із дружиною здійснив подорож Південною Америкою,. Вони провели близько тижня в Бразилії, тиждень в Уругваї та місяць в Аргентині
125
Ейнштейн у
Пасадіні
(Каліфорнія), 1931
Ейнштейн із
Чарлі Чапліном
на
голлівудській
прем'єрі фільму Чапліна
«Вогні великого міста»
, січень 1931
У грудні 1930 року Ейнштейн знову приїхав до США, прийнявши запрошення на дворічну наукову стипендію в
Калтеху
. Бажаючи уникнути надмірної уваги ЗМІ, Ейнштейн відмовився від усіх запрошень отримати нагороди або виступити з промовами
126
. Ейнштейн прибув до Нью-Йорка, де мер
Джиммі Вокер
вручив йому символічний ключ від міста, а президент
Колумбійського університету
Ніколас Батлер
назвав Ейнштейна «володарем людського розуму»
127
. Звідти Ейнштейн вирушив до Каліфорнії. Його дружба з президентом Калтеху
Робертом Міллікеном
була складною, бо Міллікен схилявся до патріотичного мілітаризму, тоді як Ейнштейн був переконаним
пацифістом
128
. Неприйняття війни зблизило Ейнштейна з письменником
Ептоном Сінклером
і кінозіркою
Чарлі Чапліном
, які також були відомими пацифістами
129
. Чаплін запросив Ейнштейна на прем'єру його фільму
«Вогні великого міста»
. На прем'єрі публіка тепло зустріла і Чапліна, і Ейнштейна. Чаплін жартував, що його вітають, бо всі його розуміють, а Ейнштейна — бо ніхто його не розуміє
130
Еміграція
ред.
ред. код
Міграційна картка Ейнштейна при його прибутті 26 травня 1933 року до
Дувра
(Англія) з
Остенде
(Бельгія)
131
дорогою до
Оксфорда
132
У лютому 1933 року, перебуваючи з візитом у США, Ейнштейн зрозумів, що не зможе повернутися до Німеччини через прихід до влади
нацистів
на чолі з новим канцлером Німеччини
Адольфом Гітлером
133
134
. У лютому й березні 1933 року
Гестапо
провело кілька обшуків у берлінській квартирі Ейнштейна
135
. Також нацистська влада конфіскувала особистий вітрильник Ейнштейна. 28 березня, щойно прибувши до
Антверпена
в Бельгії, Ейнштейн негайно вирушив до німецького консульства, де здав свій паспорт і офіційно відмовився від німецького громадянства
136
. Пізніше нацисти продали його човен, а будинок перетворили на табір
Гітлер'югенд
137
. У квітні 1933 року німецький уряд ухвалив
закони, які забороняли євреям обіймати будь-які офіційні посади
, зокрема й викладати в університетах
136
. За місяць по тому
Німецький студентський союз
став
спалювати
праці Ейнштейна. Один із німецьких журналів заніс Ейнштейна до списку ворогів режиму з приписом «ще не повішений» і оголосив винагороду в 5000 доларів за його голову
136
138
Філіпп Ленард
, ідеолог «
Німецької фізики
», оголошував Ейнштейна «найважливішим прикладом небезпечного впливу єврейських кіл на вивчення природи», а його теорії оголошував «математичною балаканиною, складеною зі старих відомостей і довільних добавок»
139
. Ейнштейн відмовився від членства в
Прусській
Баварській академіях наук
і припинив спілкування з ученими, що залишилися в Німеччині — зокрема, з
Максом Планком
, патріотизм якого зачіпали різкі антинацистські заяви Ейнштейна
140
Вінстон Черчилль
та Ейнштейн у маєтку
Чартвел
, 31 травня 1933 року
Ейнштейн не знав, де далі житиме й працюватиме, і водночас переймався долею науковців, які ще залишалися в Німеччині
141
. Кілька місяців він прожив у Бельгії, а наприкінці липня 1933 року на пів року переселився до Англії
131
. Знайомий Ейнштейна, депутат британського парламенту Олівер Локер-Лемпсон допоміг йому знайти відлюдний дерев'яний будиночок в Ротон-Гіті в графстві
Норфолк
, найняв для Ейнштейна двох охоронців
142
143
й організував зустріч Ейнштейна з провідними британськими політиками —
Вінстоном Черчиллем
Остіном Чемберленом
Ллойдом Джорджем
144
. Ейнштейн закликав їх сприяти евакуації єврейських науковців з Німеччини. Черчилль негайно відправив до Німеччини свого друга, фізика
Фредеріка Ліндемана
, щоб знайти єврейських науковців і влаштувати їх у британських університетах
145
. На думку Черчилля, вигнання євреїв з Німеччини допомогло
союзникам
здобути технологічну перевагу над нею
145
. Згодом Ейнштейн звернувся з подібним проханням до лідерів інших країн. Зокрема, у вересні 1933 року він написав листа прем'єр-міністру Туреччини
Ісмету Іненю
, і зрештою понад 1000 єврейських науковців з Німеччини знайшли притулок у Туреччині
146
. Локер-Лемпсон також подав до парламенту законопроєкт про надання Ейнштейну британського громадянства
147
й інший законопроєкт про підтримку єврейського громадянства в Палестині, оскільки в інших країнах євреям відмовляли у громадянстві
148
. Парламент відхилив обидва законопроєкти, й Ейнштейн вирішив переселитись до США, прийнявши пропозицію
Інституту перспективних досліджень
Принстоні
стати там постійним науковим співробітником
147
Портрет Ейнштейна, зроблений 1935 року в
Принстоні
У жовтні 1933 року Ейнштейн переїхав до США
147
149
, які стали притулком для багатьох вчених, що рятувалися від переслідувань у
нацистській Німеччині
150
. Він усе ще сумнівався у своєму майбутньому і розглядав запрошення від кількох європейських університетів
132
, але 1935 року вирішив залишитися в США назавжди та подати заяву на громадянство
147
151
. Зв'язок Ейнштейна з Інститутом перспективних досліджень тривав до його смерті 1955 року
152
. Більшу частину останніх років свого життя Ейнштейн присвятив безуспішним пошукам теорії об'єднання фізики. Причинами невдачі Ейнштейна в цих пошуках
Стівен Гокінг
вважав те, що в ті часи ще було надто мало відомо про ядерні сили, і що «Ейнштейн відмовлявся вірити в реальність квантової механіки, попри важливу роль, яку він відіграв у її розвитку»
153
Факсиміле
листа Ейнштейна — Сіларда
У грудні 1936 року від хвороби серця померла друга дружина Ейнштейна,
Ельза
. Трьома місяцями раніше у
Цюриху
помер його давній друг
Марсель Гроссман
. Самотність Ейнштейна розраджували сестра Майя, падчерка Марго (дочка Ельзи від першого шлюбу), секретарка Еллен Дюкас, кіт Тигр і білий тер'єр Чико
154
У 1939 році група угорських науковців, серед яких був фізик-емігрант
Лео Сілард
, намагалася попередити
Вашингтон
про дослідження нацистами атомної бомби, але американська влада спочатку ігнорувала їхні застереження
155
156
. У липні 1939 року, за кілька місяців до початку
Другої світової війни
, Сілард і
Вігнер
відвідали Ейнштейна, щоб пояснити йому можливість створення атомної бомби — про що той, як пацифіст, раніше навіть не замислювався
157
. Його попросили підтримати ініціативу, підписавши разом із Сілардом
лист
до президента
Франкліна Рузвельта
з рекомендацією звернути увагу на ситуацію та розпочати дослідження ядерної зброї. Цей лист вважають одним із головних поштовхів до того, щоб США розпочали серйозні дослідження в галузі ядерної зброї
158
, які призвели до
Мангеттенського проєкту
. Підписання цього листа могли суперечити пацифістським переконанням Ейнштейна
159
, і за рік до смерті він зізнався своєму давньому другу
Лайнусу Полінгу
: «Я зробив одну велику помилку у своєму житті — коли підписав листа до президента Рузвельта з рекомендацією створити атомну бомбу; але на те були певні підстави — небезпека, що німці створять її першими…»
160
. 1955 року Ейнштейн і ще десять науковців та інтелектуалів, підписали так званий
маніфест Расселла — Ейнштейна
, що попереджав про небезпеку ядерної зброї
161
Ейнштейн отримує сертифікат про
громадянство США
від судді
Філіпа Формана
у 1940 році
1940 року Ейнштейн став громадянином США. Він схвально відгукувався про
меритократичну
культуру США, яка визнає «право особистості говорити й думати так, як вона вважає за потрібне», без соціальних обмежень
162
. Ейнштейн приєднався до
Національної асоціації сприяння прогресу кольорового населення
й виступав на підтримку
руху за громадянські права афроамериканців
, вважаючи расизм «найгіршою хворобою Америки»
138
163
, яка «передається з покоління в покоління»
164
. Він листувався з афроамериканським активістом
Вільямом Дюбойсом
, а 1951 року, коли Дюбойса звинуватили у зв'язках з іноземними агентами, Ейнштейн запропонував виступити свідком на його захист
165
, після чого суддя вирішив припинити справу
166
. 1946 року Ейнштейн відвідав
Університет Лінкольна
історично чорний коледж
, здобувши там почесний ступінь і виступивши із промовою про расизм в Америці
167
. Ейнштейн казав: «Як єврей, я, можливо, краще розумію й співпереживаю тим, хто зазнає дискримінації, зокрема й чорношкірим»
163
. Коли 1937 року
Маріан Андерсон
, відома афроамериканська контральто, приїхала до Принстона з концертом і готель відмовив їй у поселенні, Ейнштейн запросив її зупинитись у своєму будинку, після чого вона зупинялась у нього щоразу, востаннє — за два місяці до його смерті
168
Смерть
ред.
ред. код
17 квітня 1955 року Ейнштейн зазнав
внутрішньої кровотечі
внаслідок розриву
аневризми черевної аорти
, яку
Рудольфом Ніссеном
хірургічно укріпив у 1948 році
169
. Він узяв із собою до лікарні чернетку промови, яку готував для телевізійного виступу з нагоди сьомої річниці створення Ізраїлю, проте не встиг її завершити
170
Ейнштейн відмовився від хірургічного втручання, сказавши: «Я хочу піти тоді, коли сам захочу. Несмак — штучно підтримувати життя. Я зробив своє; час іти. Я зроблю це гідно»
171
. Він помер у
Принстонській лікарні
вранці наступного дня на 76 році життя, продовжував працювати майже до самого кінця
172
Під час розтину патологоанатом
Томас Столц Гарві
без згоди родини вилучив
мозок Ейнштейна
для збереження — з надією, що в майбутньому
нейронаука
зможе з'ясувати, що зробило його таким розумним
173
. Тіло Ейнштейна кремували в
Трентоні
(штат
Нью-Джерсі
174
, а його прах розвіяли в невідомому місці
175
176
Ейнштейн заповів свої особисті архіви, бібліотеку й інтелектуальну спадщину
Єврейському університету в Єрусалимі
177
Переконання
ред.
ред. код
Політичні погляди
ред.
ред. код
Альберт Ейнштейн і
Ельза Ейнштейн
прибувають до Нью-Йорка у 1921 році. Їх супроводжують сіоністські лідери
Хаїм Вейцман
(майбутній президент Ізраїлю), його дружина
Віра Вейцман
Менахем Усишкін
та Бен-Ціон Моссінсон.
Альберт Ейнштейн був переконаним демократичним соціалістом, гуманістом, пацифістом і антифашистом. Авторитет Ейнштейна, досягнутий завдяки його революційним відкриттям у фізиці, дозволяв ученому активно впливати на суспільно-політичні перетворення в світі.
У 1918 році Ейнштейн підписав установчий маніфест
Німецької демократичної партії
, що була ліберальною політичною силою
178
179
. Згодом у своїх поглядах Ейнштейн схилявся до
соціалізму
і критикував
капіталізм
, що відображено у його працях, зокрема в есе
«Чому соціалізм?»
180
181
Його ставлення до
більшовиків
також змінювалося з часом. 1925 року він критикував їх за відсутність «належно впорядкованої системи управління» та назвав їхнє правління «режимом терору та трагедією в історії людства». Пізніше він зайняв стриманішу позицію, засуджуючи їхні методи, але висловлюючи повагу. Це видно з його висловлювання 1929 року про
Володимира Леніна
: «У Леніні я вшановую людину, яка цілком пожертвувала собою задля втілення соціальної справедливості. Я не вважаю його методи доцільними. Але одне є певним: такі люди, як він — це охоронці та оновлювачі сумління людства»
182
Ейнштейна неодноразово запрошували висловлювати судження та думки з питань, не пов'язаних із теоретичною фізикою чи математикою
147
. Він рішуче підтримував ідею демократичного
світового уряду
, який би стримував владу національних держав у межах федерації світу
183
. Він писав: «Я виступаю за світовий уряд, тому що переконаний: іншого способу усунути найжахливішу загрозу, перед якою будь-коли опинялося людство, не існує»
184
ФБР створило секретне досьє на Ейнштейна ще у 1932 році. На момент його смерті воно налічувало 1427 сторінок
185
Статуя Альберта Ейнштейна в
Ізраїльській академії природничих і гуманітарних наук
Ейнштейн був символічним лідером у створенні
Єврейського університету в Єрусалимі
186
, який відкрився у 1925 році
187
. Раніше, у 1921 році, біохімік і президент
Всесвітньої сіоністської організації
Хаїм Вейцман
попросив Ейнштейна допомогти зі збором коштів для майбутнього університету
183
. Він запропонував створити Інститут сільського господарства, Хімічний інститут і Інститут мікробіології для боротьби з епідеміями, зокрема з
малярією
188
. Також він підтримував створення Інституту сходознавства, де мали викладатися мови як
івритом
, так і
арабською
188
Ейнштейн не був
націоналістом
і виступав проти створення незалежної єврейської держави
188
. Він вважав, що хвилі єврейської
алії
можуть співіснувати з існуючим арабським населенням у
Палестині
. Держава
Ізраїль
була заснована у 1948 році без його участі; роль Ейнштейна в
сіоністському русі
була незначна
189
. Після смерті президента Ізраїлю Вейцмана в листопаді 1952 року прем'єр-міністр
Давид Бен-Гуріон
за наполяганням
Езріеля Карлебаха
запропонував Ейнштейну переважно церемоніальну посаду
президента Ізраїлю
190
191
. Пропозицію передав посол Ізраїлю у Вашингтоні
Абба Евен
, який пояснив, що ця пропозиція «втілює найглибшу повагу, яку єврейський народ може виявити до будь-кого зі своїх синів». Ейнштейн написав, що був «глибоко зворушений», але «водночас засмучений і соромився», що не може її прийняти
183
Релігійні погляди
ред.
ред. код
Докладніше:
Ейнштейн і релігія
Ейнштейн виклав свої духовні погляди в численних творах і інтерв'ю
192
. Він висловлював симпатію до безособового
пантеїстичного
Бога з філософії
Баруха Спінози
193
. Він не вірив у особистого Бога, який цікавиться долями та вчинками людей, називаючи таку віру наївною
194
. Утім, він уточнював, що він не атеїст
195
, і радше називав себе агностиком
196
197
або ж «глибоко релігійним невіруючим»
194
. Він писав: «У законах Всесвіту проявляється дух — дух, що значно перевершує людський, і перед яким ми зі своїми скромними силами маємо відчувати смиренність. У цьому сенсі прагнення до науки породжує своєрідне релігійне почуття»
198
Ейнштейн здебільшого належав до
світських гуманістичних
та
етично-культурних
організацій у Великій Британії та США. Він входив до дорадчої ради
Першого гуманістичного товариства Нью-Йорка
199
та був почесним членом
Раціоналістичної асоціації
200
У листі до філософа
Еріка Гуткінда
від 3 січня 1954 року Ейнштейн писав:
Слово «Бог» для мене — не більше ніж вираз і продукт людських слабкостей, а Біблія — збірка гідних поваги, але все ж примітивних легенд, які, попри все, доволі дитячі. Жодна інтерпретація, якою б витонченою вона не була, (для мене) цього не змінює....
Єврейська релігія
, як і всі інші, є втіленням найінфантильніших забобонів. А
єврейський народ
, до якого я охоче належу і з ментальністю якого маю глибоку спорідненість, не має для мене жодних відмінностей порівняно з іншими народами.... Я не бачу в них нічого
«обраного»
201
Ейнштейн прихильно ставився до вегетаріанства. У листі 1930 року до Германа Гута, віцепрезидента
Німецького вегетаріанського союзу
, він писав: «Хоча зовнішні обставини заважали мені суворо дотримуватись вегетаріанської дієти, я вже давно є прибічником цієї справи в принципі. Окрім естетичних та моральних міркувань, я вважаю, що вегетаріанський спосіб життя завдяки чисто фізичному впливу на людський темперамент найбільш сприятливо вплинув би на долю людства»
202
. Він сам став вегетаріанцем лише наприкінці життя. У березні 1954 року він писав у листі: «Отже, я живу без жирів, м'яса та риби — і почуваюся цілком добре. Мені майже здається, що людина не була народжена хижаком»
203
Любов до музики
ред.
ред. код
Ейнштейн грає на скрипці, 1927
Ейнштейн змалку любив музику. Пізніше у щоденниках він писав: «Якби я не був фізиком, я, ймовірно, став би музикантом. Я часто думаю музикою. Я живу своїми мріями у музиці. Я бачу своє життя в категоріях музики
… Найбільшу радість у житті мені приносить саме музика»
204
205
. Навчаючись грі на скрипці з ініціативи матері, Ейнштейн почав грати, коли йому було у п'ять років, але спершу це не приносило йому задоволення
206
. У 13 років він відкрив для себе скрипкові сонати
Моцарта
, після чого захопився творами Моцарта і став охочіше займатись музикою. Ейнштейн навчився грати самостійно, «ніколи не займаючись систематично». Він стверджував, що «любов — кращий учитель, ніж обов'язок»
206
. У 17 років шкільний екзаменатор в Аарау почув, як він грає скрипкові сонати
Бетговена
і сказав, що гра Ейнштейна була «надзвичайною і свідчила про 'глибоке розуміння'». Як зазначає Ботстайн, екзаменатора вразило те, що «Ейнштейн виявляв глибоку любов до музики — якість, яка тоді була рідкісною і залишається такою досі. Музика мала для цього учня особливе значення»
206
Відтоді музика стала важливою й постійною частиною життя Ейнштейна. Хоча він ніколи не прагнув стати професійним музикантом, серед тих, з ким він грав
камерну музику
, були й професіонали, зокрема Курт Аппельбаум. Ейнштейн часто виступав для друзів і на приватних вечорах. Камерна музика також стала частиною його соціального життя в Берні, Цюриху та Берліні, де він грав, зокрема, з Максом Планком та його сином. Його іноді помилково вважають редактором видання
каталогу Кехеля
творів Моцарта 1937 року; насправді його підготував
Альфред Ейнштейн
, який, можливо, був його далеким родичем
207
208
. З усіх композиторів Ейнштейн особливо любив Моцарта й казав, що «музика Моцарта настільки чиста, що, здається, вона завжди існувала у Всесвіті»
209
У 1931 році, працюючи в
Калтеху
, він відвідав консерваторію родини Целльнерів у Лос-Анджелесі, де виконував твори Бетховена й Моцарта разом із членами
квартету Целльнерів
210
211
. Наприкінці життя, коли до нього в Принстон завітав молодий
квартет Джульярд
, він грав із ними на скрипці, і музиканти були «вражені рівнем координації та інтонації Ейнштейна»
206
Ейнштейн і Україна
ред.
ред. код
Український науковець
Іван Пулюй
1892
році першим опублікував схему-опис трубки, що випромінює
Х-промені
, але у 1901 році Нобелівську премію за винайдення Х-променів було присуджено
Вільгельму Рентгену
. Альберт Ейнштейн, який був давнім приятелем Пулюя, нібито так прокоментував цю подію у своєму листі до нього:
Не можу Вас нічим утішити: що сталося — не змінити. Хай залишається при Вас сатисфакція, що й Ви вклали свою частку в епохальне відкриття. Хіба цього мало? А коли на тверезий розум, то все має логіку. Хто стоїть за Вами,
русинами
, — яка культура, які акції? Прикро Вам це слухати, та куди дінешся від своєї долі? А за Рентгеном — уся Європа
212
Під час
процесу Самуїла Шварцбарда
, який убив
Симона Петлюру
, Альберт Ейнштейн заступався за Шварцбарда і був на його боці
213
Ейнштейн був дійсним членом
Наукового товариства імені Шевченка
19
Наукові результати
ред.
ред. код
Протягом життя Ейнштейн опублікував сотні книг і статей
33
214
. Загалом він надрукував понад 300 наукових праць і близько 150 — ненаукового характеру
27
214
. 5 грудня 2014 року університети та архіви оголосили про видання його праць, що охоплює понад 30 000 унікальних документів
215
216
. Окрім власних досліджень, Ейнштейн співпрацював з іншими науковцями над додатковими проєктами, зокрема над
статистикою Бозе — Ейнштейна
холодильником Ейнштейна
та іншими
217
218
Статистична механіка
ред.
ред. код
Термодинамічні флуктуації та статистична фізика
ред.
ред. код
Перша стаття Ейнштейна
91
219
, подана 1900 року до журналу
«Annalen der Physik»
, була присвячена
капілярним явищам
. Вона вийшла 1901 року під назвою «Висновки з капілярних явищ» (
нім.
Folgerungen aus den Capillaritätserscheinungen
). Дві наступні статті, опубліковані у 1902—1903 роках, присвячені термодинаміці, містили спроби інтерпретації
атомних
явищ із статистичної точки зору. Саме вони стали підґрунтям для його праці 1905 року про
Броунівський рух
, яка доводила, що броунівський рух є надійним свідченням існування молекул. У дослідженнях 1903 та 1904 років Ейнштейн зосередився переважно на впливі скінченних розмірів атомів на дифузійні процеси
219
Теорія критичної опалесценції
ред.
ред. код
Ейнштейн знову звернувся до проблеми термодинамічних флуктуацій, розглядаючи зміни густини рідини в околі критичної точки. Зазвичай флуктуації густини визначаються другою похідною вільної енергії за густиною. У критичній точці ця похідна дорівнює нулю, що призводить до значних флуктуацій. Наслідком таких флуктуацій є розсіювання світла всіх довжин хвиль, через що рідина набуває молочно-білого кольору. Ейнштейн пов'язав це явище з
релеївським розсіюванням
, яке виникає тоді, коли розміри флуктуацій набагато менші за довжину хвилі, і яке, зокрема, пояснює, чому небо блакитне
220
. Ейнштейн кількісно вивів критичну опалесценцію, базуючись на аналізі флуктуацій густини, і показав, що як сама опалесценція, так і релеївське розсіювання мають своє походження в атомістичній природі матерії.
1905 — статті «Annus Mirabilis»
ред.
ред. код
Статті «Annus Mirabilis»
— це чотири наукові праці, що стосуються фотоелектричного ефекту (який став основою для
квантової теорії
),
броунівського руху
спеціальної теорії відносності
та
формули
mc
, які Ейнштейн опублікував у 1905 році в науковому журналі «Annalen der Physik». Ці чотири праці суттєво вплинули на становлення
сучасної фізики
та змінили уявлення про
простір
, час і
матерію
Назва
(переклад)
Тематика
Подана
Надрукована
Значення
«Про евристичну точку зору щодо утворення і перетворення світла»
221
Фотоефект
18 березня
9 червня
Розв'язав нерозв'язану на той час проблему, запропонувавши, що енергія передається лише дискретними порціями (
квантами
222
. Ця ідея стала вирішальною для раннього розвитку квантової теорії
223
«Про рух частинок, підвішених у стаціонарній рідині, відповідно до молекулярно-кінетичної теорії тепла»
224
Броунівський рух
11 травня
18 липня
Надав емпіричні докази атомної теорії, підтвердивши застосовність статистичної фізики.
«До електродинаміки рухомих тіл»
225
Спеціальна теорія відносності
30 червня
26
вересня
Узгодив рівняння Максвелла для електрики та магнетизму із законами механіки, запропонувавши зміни до механіки, що ґрунтувалися на аналізі емпіричних даних про незалежність швидкості світла від руху спостерігача
226
. Спростував поняття «
світлоносного ефіру
227
«Чи залежить інерція тіла від вмісту в ньому енергії?»
228
Еквівалентність маси та енергії
27
вересня
21 листопада
Еквівалентність матерії та енергії, формула,
mc
, існування «
енергії спокою
» та основа ядерної енергетики
Спеціальна теорія відносності
ред.
ред. код
Докладніше:
Спеціальна теорія відносності
Стаття Ейнштейна «До електродинаміки рухомих тіл»
225
була подана в журнал 30 червня 1905 року й опублікована 26 вересня того ж року. У цій роботі Ейнштейн узгодив суперечності між
рівняннями Максвелла
(закони електрики й магнетизму) і законами ньютонівської механіки шляхом внесення змін до останніх
229
. Експериментально ефекти цих змін найпомітніші при великих швидкостях (коли тіла рухаються зі швидкостями, близькими до
швидкості світла
). Теорія, викладена в цій статті, пізніше отримала назву спеціальної теорії відносності Ейнштейна.
У цій роботі передбачалося, що годинник, який рухається відносно спостерігача, буде, з точки зору спостерігача,
йти повільніше
, а саме тіло буде
вкорочуватись
у напрямку руху. Також у статті обґрунтовувалася непотрібність
світлоносного ефіру
— одного з основних теоретичних уявлень у тогочасній фізиці
note 3
У своїй роботі про
Еквівалентність маси й енергії
Ейнштейн вивів рівняння
mc
як наслідок рівнянь спеціальної теорії відносності
230
. Робота Ейнштейна 1905 року про теорію відносності залишалася суперечливою протягом багатьох років, але була визнана провідними фізиками, починаючи з
Макса Планка
note 4
231
Спочатку Ейнштейн викладав спеціальну теорію відносності в термінах
кінематики
(вивчення руху тіл). 1908 року
Герман Мінковський
переосмислив спеціальну теорію відносності в геометричних термінах як теорію
простору-часу
. Ейнштейн прийняв формалізм Мінковського у своїй
загальній теорії відносності
1915 року
232
Загальна теорія відносності
ред.
ред. код
Докладніше:
Загальна теорія відносності
Загальна теорія відносності та принцип еквівалентності
ред.
ред. код
Докладніше:
Рівняння Ейнштейна
Еддінгтон
сфотографував
Сонячне затемнення
Загальна теорія відносності
— це теорія гравітації, яку Ейнштейн розробив у період з 1907 до 1915 року. Відповідно до неї, спостережуване гравітаційне притягання між масами є наслідком викривлення
простору-часу
цими масами. Загальна теорія відносності стала основним інструментом сучасної
астрофізики
; вона заклала підґрунтя для нинішнього розуміння
чорних дір
— областей простору, в яких гравітація настільки сильна, що навіть світло не може їх покинути
233
Як пізніше зазначав Ейнштейн, мотивом для створення загальної теорії відносності було узагальнення
спеціальної теорії відносності
на випадок неінерційних рухів
234
. 1907 року він опублікував статтю про прискорення у межах спеціальної теорії відносності. У статті під назвою «Про принцип відносності та висновки з нього» він стверджував, що
вільне падіння
— це фактично інерціальний рух, і що для спостерігача, який вільно падає, мають діяти закони спеціальної теорії відносності. Цей аргумент отримав назву
принципу еквівалентності
. У тій самій роботі Ейнштейн також передбачив явища
гравітаційного уповільнення часу
гравітаційного червоного зміщення
та
гравітаційного лінзування
235
236
У 1911 році Ейнштейн опублікував ще одну статтю — «Про вплив гравітації на поширення світла», у якій розвинув ідеї статті 1907 року та оцінив величину відхилення світла масивними тілами. Таким чином, вперше з'явилася можливість експериментальної перевірки теоретичних передбачень загальної теорії відносності
237
Гравітаційні хвилі
ред.
ред. код
У 1916 році Ейнштейн передбачив існування
гравітаційних хвиль
238
239
— хвилеподібних збурень
кривини простору-часу
, які випромінюються прискорено рухомими тілами й несуть енергію. Існування гравітаційних хвиль є можливим у межах загальної теорії відносності завдяки її
лоренц-інваріантності
, яка передбачає скінченну швидкість поширення гравітаційної взаємодії. Для порівняння, у
ньютонівській теорії гравітації
гравітаційні хвилі неможливі, оскільки взаємодія передається миттєво.
Перше — непряме — підтвердження існування гравітаційних хвиль було отримано в 1970-х роках під час спостережень за тісною парою
нейтронних зір
PSR B1913+16
240
. Зменшення їхнього орбітального періоду пояснюється тим, що система випромінює гравітаційні хвилі
240
241
. А 11 лютого 2016 року вчені з
LIGO
опублікували повідомлення про
перше пряме спостереження гравітаційних хвиль
242
, зафіксованих на Землі 14 вересня 2015 року — майже через сто років після їхнього теоретичного передбачення
240
243
244
245
246
Ентвурф-теорія
ред.
ред. код
Під час розробки загальної теорії відносності Ейнштейн заплутався в питанні
калібрувальної інваріантності
теорії. Він сформулював аргумент, який змусив його дійти висновку, що побудова повністю загальнорелятивістської теорії поля неможлива. Тому він відмовився від пошуків повністю коваріантних тензорних рівнянь і почав шукати рівняння, інваріантні лише щодо загальних лінійних перетворень
247
У червні 1913 року результатом цих досліджень стала теорія Entwurf («нарис»). Як випливає з назви, це був лише ескіз теорії — менш елегантна та складніша за загальну теорію відносності, з рівняннями руху, доповненими додатковими калібрувальними умовами. Після понад двох років інтенсивної праці Ейнштейн усвідомив, що цей підхід був помилковим
248
і відмовився від цієї теорії в листопаді 1915 року.
Фізична космологія
ред.
ред. код
Докладніше:
Фізична космологія
Роберт А. Міллікен
Жорж Леметр
та Ейнштейн у
Калтеху
, січень 1933 року
У 1917 році Ейнштейн застосував загальну теорію відносності до структури Всесвіту в цілому
249
. Він виявив, що розв'язок рівнянь загальної теорії відносності передбачає динамічний Всесвіт — такий, що або розширюється, або стискується. Оскільки на той момент спостережних доказів динамічного Всесвіту не існувало, Ейнштейн увів до рівнянь новий член —
космологічну сталу
, щоб теорія могла передбачати статичний Всесвіт. Модифіковані рівняння описували статичний Всесвіт, що відповідало тодішньому розумінню Ейнштейном
принципу Маха
. Ця модель отримала назву «світ Ейнштейна» або
статичний Всесвіт Ейнштейна
250
251
Після відкриття
віддалення галактик
Едвіном Габблом
у 1929 році Ейнштейн відмовився від своєї статичної моделі Всесвіту та запропонував дві динамічні моделі:
Всесвіт Фрідмана — Ейнштейна
1931 року
252
253
та
Всесвіт Ейнштейна — де Сіттера
1932 року
254
255
. В обох цих моделях Ейнштейн відкидав космологічну сталу, стверджуючи, що вона «в будь-якому разі теоретично незадовільна»
252
253
256
У багатьох біографіях Ейнштейна зазначається, що він згодом назвав космологічну сталу своїм «найбільшим промахом» з посиланням на лист, який за власними спогадами отримав від нього
Георгій Гамов
. Астрофізик
Маріо Лівіо
поставив під сумнів достовірність цієї історії
257
Наприкінці 2013 року команда на чолі з ірландським фізиком
Кормаком О'Райфертейгом
виявила свідчення того, що незабаром після ознайомлення з відкриттям Габбла про віддалення галактик, Ейнштейн розглядав
теорію стаціонарного Всесвіту
258
259
. У раніше не поміченому рукописі, ймовірно написаному на початку 1931 року, Ейнштейн досліджував модель розширення Всесвіту, в якій густина речовини залишається сталою завдяки постійному утворенню нової матерії — процесу, який він пов'язував із космологічною сталою
260
261
. Таким чином, Ейнштейн, імовірно, розглядав теорію стаціонарного Всесвіту за багато років до того, як її запропонували
Гойл
Бонді
та
Голд
262
263
. Однак модель Ейнштейна мала фундаментальну ваду, тому він швидко від неї відмовився
260
261
264
Псевдотензор енергії-імпульсу
ред.
ред. код
Загальна теорія відносності включає динамічний простір-час, тому виникає складність із формулюванням закону збереження енергії та імпульсу.
Теорема Нетер
дозволяє визначити ці величини з
лагранжіану
, якщо існує
трансляційна інваріантність
, але
загальна коваріантність
робить таку інваріантність подібною до
калібрувальної симетрії
. Через це енергія та імпульс, отримані у загальній теорії відносності за методом
Еммі Нетер
, не утворюють справжнього тензора
265
Ейнштейн стверджував, що це має фундаментальну причину: гравітаційне поле можна занулити вибором координат. Він наполягав, що нековаріантний псевдотензор енергії-імпульсу є найкращим описом розподілу енергії та імпульсу в гравітаційному полі. Хоча використання нековаріантних об'єктів, таких як псевдотензори, піддавалося критиці з боку
Ервіна Шредінгера
та інших, підхід Ейнштейна підтримували багато фізиків, зокрема
Лев Ландау
та
Євген Ліфшиць
266
Кротовини
ред.
ред. код
У 1935 році Ейнштейн у співпраці з
Натаном Розеном
запропонував модель
кротовини
, відому як мости Ейнштейна — Розена
267
268
. Метою було змоделювати елементарні частинки з електричним зарядом як розв'язки рівнянь гравітаційного поля, відповідно до програми, окресленої у статті «Чи відіграють гравітаційні поля важливу роль у структурі елементарних частинок?». Ці розв'язки створювались шляхом «склеювання»
чорних дір Шварцшильда
для формування моста між двома ділянками простору-часу. Оскільки ці розв'язки включали кривину простору-часу без присутності фізичного тіла, Ейнштейн і Розен припустили, що це може стати початком теорії, яка уникала б поняття точкових частинок. Проте згодом було встановлено, що мости Ейнштейна — Розена є нестійкими
269
Рівняння руху
ред.
ред. код
Ейнштейн у своєму кабінеті,
Берлінський університет
, 1920 рік
У загальній теорії відносності гравітаційна сила інтерпретується як кривина
простору-часу
. Крива траєкторія, така як орбіта, не є результатом дії сили, що відхиляє тіло від ідеальної прямолінійної траєкторії, а радше спробою тіла вільно падати у просторі-часі, який сам по собі викривлений присутністю інших мас. Вислів
Джона Арчибальда Вілера
, що став крилатим серед фізиків, узагальнює цю ідею: «Простір-час каже матерії, як рухатися; матерія каже простору-часу, як викривлятися»
270
271
Рівняння Ейнштейна
описують викривлення простору-часу як реакцію на розподіл матерії та енергії. Рівняння геодезичної натомість описує рух тіл, що вільно падають, — вони слідують
геодезичним лініям
, тобто максимально прямим шляхам у викривленому просторі-часі. Ейнштейн вважав це «незалежною фундаментальною гіпотезою», яку необхідно було постулювати окремо від польових рівнянь, щоб завершити теорію. Вважаючи це недоліком первісного формулювання загальної теорії відносності, він прагнув вивести рівняння геодезичної безпосередньо з польових рівнянь. Оскільки рівняння загальної теорії відносності є нелінійними, то скупчення енергії, утворене лише гравітаційним полем, наприклад,
чорна діра
, має рухатися за траєкторією, визначеною самими рівняннями Ейнштейна, без потреби у введенні нового закону. Відповідно, Ейнштейн припустив, що польові рівняння визначають шлях сингулярного розв'язку (як-от чорної діри) як геодезичну лінію. Фізики й філософи неодноразово повторювали твердження, що рівняння геодезичної можна вивести, застосувавши рівняння Ейнштейна до руху
гравітаційної сингулярності
, однак це твердження залишається предметом дискусій
272
273
Стара квантова теорія
ред.
ред. код
Докладніше:
Стара квантова теорія
Фотони та кванти енергії
ред.
ред. код
Фотоефект. Падаючі фотони (ліворуч) влучають у металеву пластину (внизу) і вибивають електрони, які летять праворуч.
У своїй праці 1905 року
221
Ейнштейн висунув припущення, що світло складається з локалізованих частинок (
квантів
). Світлові кванти Ейнштейна були майже одностайно відкинуті всіма фізиками, включно з Максом Планком і Нільсом Бором. Цю ідею загалом визнали лише у 1919 році після докладних експериментів
Роберта Міллікена
з фотоефектом і після вимірювань
ефекту Комптона
Ейнштейн дійшов висновку, що кожній хвилі з частотою
відповідає набір фотонів з енергією
hf
, де
— це
стала Планка
. Він не висловлювався більше щодо природи зв'язку між хвилею та частинкою, оскільки не мав певності щодо цього. Проте він запропонував, що ця ідея могла б пояснити деякі експериментальні результати, зокрема
фотоефект
221
. Назву
«фотон»
для світлових квантів запровадив
Гілберт Льюїс
у 1926 році
274
Квантування атомних коливань
ред.
ред. код
Докладніше:
Модель теплоємності Ейнштейна
У 1907 році Ейнштейн запропонував модель речовини, в якій кожен атом у кристалічній ґратці розглядається як незалежний гармонічний осцилятор. У моделі Ейнштейна кожен атом коливається незалежно, маючи низку рівновіддалених квантованих станів. Хоча Ейнштейн розумів, що визначити точну частоту реальних коливань буде складно, він усе ж запропонував цю теорію як наочну демонстрацію того, що квантова механіка здатна розв'язати проблему теплоємності, нерозв'язну в класичній механіці. Пізніше цю модель удосконалив
Петер Дебай
275
Статистика Бозе — Ейнштейна
ред.
ред. код
Докладніше:
Статистика Бозе — Ейнштейна
У 1924 році Ейнштейн отримав опис
статистичної
моделі від індійського фізика
Шатьєндраната Бозе
, що базувалася на методі підрахунку, за яким світло можна трактувати як газ з нерозрізненних частинок. Ейнштейн зауважив, що статистика Бозе застосовується не лише до світлових частинок, а й до деяких атомів, і надіслав свій переклад статті Бозе до журналу «
Zeitschrift für Physik
». Ейнштейн також опублікував власні статті, в яких описав модель і її наслідки, зокрема передбачивши явище
конденсації Бозе — Ейнштейна
, тобто появу особливого стану частинок при дуже низьких температурах
276
. Лише 1995 року такий конденсат уперше вдалося отримати експериментально
Еріку Корнеллу
та
Карлу Віману
за допомогою
надохолоджувального
обладнання, створеного у лабораторії
NIST
JILA
при
Університеті Колорадо в Боулдері
277
. Статистику Бозе — Ейнштейна нині застосовують для опису поведінки будь-яких систем, складених з
бозонів
. Ескізи Ейнштейна до цього проєкту зберігаються в архіві Ейнштейна в бібліотеці Лейденського університету
217
Корпускулярно-хвильовий дуалізм
ред.
ред. код
Ейнштейн у 1921 році, студія
Harris & Ewing
У праці «
Über die Entwicklung unserer Anschauungen über das Wesen und die Konstitution der Strahlung
» (
«Розвиток наших уявлень про природу та структуру випромінювання»
) та у статті 1909 року Ейнштейн показав, що введені Планком кванти енергії мають чітко визначені
імпульси
та в певних аспектах поводяться як незалежні
точкові частинки
. У цій праці вперше було введено поняття фотона та сформульовано ідею
корпускулярно-хвильового дуалізму
в квантовій механіці. Ейнштейн вважав цей дуалізм у випромінюванні конкретним свідченням того, що фізика потребує нових єдиних засад.
Нульова енергія
ред.
ред. код
У серії праць, завершених у 1911—1913 роках,
Планк
переформулював свою квантову теорію 1900 року та запровадив ідею
нульової енергії коливань
у своїй «другій квантовій теорії». Ця ідея невдовзі привернула увагу Ейнштейна та його асистента
Отто Штерна
. Припустивши, що енергія обертальних двоатомних молекул включає нульову енергію коливань, вони порівняли теоретичну теплоємність водню з експериментальними даними. Отримані значення добре збігалися. Однак після публікації результатів вони швидко відмовилися від підтримки цієї гіпотези, оскільки втратили впевненість у її коректності
278
Стимульоване випромінювання
ред.
ред. код
У 1917 році, на піку своєї роботи з теорії відносності, Ейнштейн опублікував у журналі «Physikalische Zeitschrift» статтю, в якій запропонував можливість
вимушеного випромінювання
— фізичного процесу, який згодом зробив можливими створення
мазера
та
лазера
279
. У цій статті показано, що статистика поглинання та випромінювання світла може узгоджуватися з розподілом Планка лише за умови, що випромінювання світла в стан з
фотонами статистично підсилюється порівняно з випромінюванням у порожній стан. Ця праця мала величезний вплив на подальший розвиток квантової механіки, адже вона вперше продемонструвала, що статистика атомних переходів підкоряється простим законам
280
Хвилі матерії
ред.
ред. код
Ейнштейн ознайомився з роботами
Луї де Бройля
та підтримав його ідеї, які спочатку сприймали зі скепсисом. У ще одній важливій праці цього періоду Ейнштейн зазначив, що
хвилі де Бройля
можуть пояснити правила квантування Бора — Зоммерфельда. Ця робота надихнула
Шредінгера
на створення хвильової механіки у 1926 році
281
282
Квантова механіка
ред.
ред. код
Заперечення Ейнштейна щодо випадковості у квантовій механіці
ред.
ред. код
Заголовок газети від 4 травня 1935 року
Ейнштейн відіграв важливу роль у розвитку квантової теорії, починаючи зі своєї статті 1905 року про фотоефект. Втім, після 1925 року він став критично ставитися до тогочасної квантової механіки, попри її широке визнання серед фізиків. Він скептично ставився до того, що випадковість у квантовій механіці є фундаментальною властивістю природи, а не проявом детермінізму, зазначаючи, що Бог «не грає в кості»
283
. До кінця свого життя він наполягав на тому, що квантова механіка є неповною теорією
284
Ейнштейн і
Нільс Бор
, 1925 рік
Важливою віхою стала
дискусія Бора й Ейнштейна
— серія публічних дискусій про квантову механіку між Ейнштейном і
Нільсом Бором
, яких вважають двома її засновниками. Ця дискусія стала знаковою через свій вплив на
філософію науки
285
286
287
й на подальші
інтерпретації квантової механіки
Парадокс Ейнштейна — Подольського — Розена
ред.
ред. код
Докладніше:
Парадокс Ейнштейна — Подольського — Розена
Ейнштейн ніколи повністю не прийняв квантову механіку. Визнаючи правильність її передбачень, він все-таки вважав, що має існувати глибше, фундаментальніше пояснення природи. Протягом багатьох років він наводив різні аргументи на користь цього. Головний його аргумент походить із дискусії з Бором 1930 року. Ейнштейн запропонував
уявний експеримент
, у якому два об'єкти взаємодіють, а потім розділяються на велику відстань. Квантово-механічний опис цих двох об'єктів — це математична сутність, знана як
хвильова функція
. Якщо відома хвильова функція системи до взаємодії,
Рівняння Шредінгера
дозволяє визначити хвильову функцію після неї. Але через явище, яке пізніше назвали
квантовою заплутаністю
, вимірювання одного з об'єктів миттєво змінює хвильову функцію, що описує інший об'єкт, незалежно від відстані між ними. Вибір того, яке саме вимірювання виконати над першим об'єктом, впливає на можливі результати для другого. Ейнштейн стверджував, що жоден фізичний вплив не може поширюватися миттєво. На його думку, фізика має ґрунтуватися на розрізненні об'єктів, а такі миттєві впливи ставлять це під сумнів. Оскільки справжній «фізичний стан» другого об'єкта не може змінюватися миттєво дією на перший, Ейнштейн дійшов висновку, що хвильова функція — це лише неповний опис цього стану, а не сам фізичний стан
288
289
Більш відомою версією цього аргументу стала стаття 1935 року, коли Ейнштейн опублікував роботу разом із
Борисом Подольським
та
Натаном Розеном
, в якій виклав те, що згодом отримало назву
парадоксу Ейнштейна — Подольського Розена
, або ЕПР
290
. У цьому уявному експерименті дві частинки взаємодіють так, що хвильова функція, яка їх описує, заплутана. Тоді, незалежно від відстані між частинками, точне вимірювання положення однієї з них дозволяє ідеально передбачити результат вимірювання положення другої. Аналогічно, точне вимірювання імпульсу однієї частинки дає можливість точно передбачити імпульс другої, без необхідності впливати на неї. Автори стверджували, що жодна дія на першу частинку не може миттєво вплинути на другу, адже це означало б передачу інформації швидше за світло, що заборонено
теорією відносності
. Вони використали принцип, пізніше знаний як «критерій реальності ЕПР», згідно з яким: «Якщо без будь-якого втручання в систему ми можемо з певністю (тобто з імовірністю, що дорівнює одиниці) передбачити значення фізичної величини, то існує елемент реальності, що відповідає цій величині». З цього вони зробили висновок, що друга частинка має визначене значення як положення, так і імпульсу до того, як будь-яке з цих значень було виміряне. Проте квантова механіка вважає ці дві спостережувані величини
несумісними
й тому не призначає системі одночасних значень для обох. Тож Ейнштейн, Подольський і Розен дійшли висновку, що квантова теорія не дає повного опису реальності
291
У 1964 році
Джон Стюарт Белл
значно розвинув аналіз квантової заплутаності. Він вивів, що якщо вимірювання виконуються незалежно над двома розділеними частинками заплутаної пари, то припущення, що результати залежать від прихованих змінних у кожній частині, накладає математичне обмеження на те, як корелюють результати цих двох вимірювань. Це обмеження пізніше отримало назву
нерівності Белла
. Белл показав, що квантова фізика передбачає кореляції, які порушують цю нерівність. Отже, єдиний спосіб пояснити передбачення квантової фізики за допомогою прихованих змінних — це визнати їх «нелокальними», тобто такими, що дві частинки можуть миттєво взаємодіяти, незалежно від відстані між ними
292
293
. Белл стверджував, що оскільки пояснення квантових явищ через приховані змінні вимагало б нелокальності, парадокс ЕПР «вирішується способом, який Ейнштейн хотів би найменше»
294
Попри це, і хоча сам Ейнштейн вважав аргумент у статті ЕПР надто складним
288
289
, ця робота стала однією з найвпливовіших статей, опублікованих у
«Physical Review»
. Її вважають ключовою у розвитку
квантової теорії інформації
295
Теорія об'єднаного поля
ред.
ред. код
Докладніше:
Об'єднана теорія поля
Заохочений успіхом у загальній теорії відносності, Ейнштейн прагнув створити ще амбітнішу геометричну теорію, яка розглядала б гравітацію та електромагнетизм як аспекти єдиного явища. 1950 року він описав свою
об'єднану теорію поля
в статті для
«Scientific American»
під назвою «Про узагальнену теорію гравітації»
296
. Його спроба виявити найфундаментальніші закони природи здобула схвальні відгуки, але не мала успіху: особливо помітним недоліком його моделі було те, що вона не враховувала
сильну
та
слабку
ядерні сили, природа яких залишалася незрозумілою ще багато років після його смерті. Хоча більшість дослідників нині вважають, що підхід Ейнштейна до об'єднання фізики був хибним, його мета створити
теорію всього
залишається ідеалом, до якого прагнуть його послідовники
297
Співпраця з іншими науковцями
ред.
ред. код
Сольвеєвський конгрес
1927 року в Брюсселі — зібрання провідних фізиків світу. Ейнштейн — у центрі.
Окрім постійних наукових співпрацівників, як-от
Леопольд Інфельд
Натан Розен
Петер Бергман
та інші, Ейнштейн мав також разові співпраці з різними вченими.
Експеримент Ейнштейна — де Гааса
ред.
ред. код
Докладніше:
Ефект Ейнштейна - де Гааза
У 1908 році
Овен Вілланс Річардсон
передбачив, що зміна
магнітного моменту
вільного тіла спричинить його обертання. Цей ефект є наслідком
збереження моменту імпульсу
і достатньо сильний, щоб бути помітним у
феромагнітних матеріалах
298
. Ейнштейн і
Вандер Йоханнес де Гааз
опублікували дві праці у 1915 році, в яких заявили про перше експериментальне спостереження цього ефекту
299
300
. Такі вимірювання демонструють, що явище
намагніченості
зумовлене переорієнтацією
моментів імпульсу
електронів
у речовині вздовж осі намагніченості. Також завдяки цим вимірюванням можна розділити два внески в намагнічення: пов'язаний зі
спіном
і з орбітальним рухом електронів. Експеримент Ейнштейна — де Гааза є єдиним експериментом, який Ейнштейн самостійно задумав, реалізував і опублікував.
Оригінальну установку для експерименту Ейнштейна — де Гааза зараз експонована в
музеї Ампера
в Ліоні, куди її 1961 року передала
Гертруїда де Гаас-Лоренц
, дружина де Гааза й дочка Лоренца. Устаткування тривалий час вважалося втраченим серед фондів музею й було повторно виявлене у 2023 році
301
302
Ейнштейн як винахідник
ред.
ред. код
У 1926 році Ейнштейн разом із колишнім студентом
Лео Сілардом
створив (а в 1930 році запатентував)
холодильник Ейнштейна
. Цей
абсорбційний холодильник
на той час був революційним, оскільки не мав рухомих частин і працював лише за рахунок тепла
303
. 11 листопада 1930 року їм було видано
U.S. Patent 1 781 541
на цей винахід. Комерційного успіху пристрій одразу не здобув, але найперспективніші патенти були придбані шведською компанією
Electrolux
note 5
Ейнштейн також винайшов електромагнітний насос
305
, пристрій для відтворення звуку
306
, а також низку інших побутових приладів
307
Пам'ять
ред.
ред. код
Ненаукова
ред.
ред. код
Зліва направо:
Гайнріх Гольдшмідт
, Ейнштейн,
Оле Колбйорнсен
Йорген Вогт
і Ільзе Ейнштейн на пікніку в Осло, 1920 рік.
Під час подорожей Ейнштейн щодня писав листи своїй дружині Ельзі та падчеркам Маргот і Ільзі. Ці листи увійшли до архіву, переданого
Єврейському університету в Єрусалимі
. Маргот Ейнштейн дозволила оприлюднити особисте листування, але попросила зробити це не раніше ніж через двадцять років після її смерті (вона померла у 1986 році
308
). Барбара Вольф з
Архіву Альберта Ейнштейна
при Єврейському університеті повідомила
BBC
, що існує близько 3500 сторінок приватного листування, написаного між 1912 і 1955 роками
309
Упродовж останніх чотирьох років життя Ейнштейн брав участь у створенні
Медичного коледжу імені Альберта Ейнштейна
в Нью-Йорку
310
У 1979 році, до сторіччя від дня народження Ейнштейна, біля будівлі
Національної академії наук США
Вашингтоні
відкрили
меморіал Ейнштейна
. Його автором став скульптор
Роберт Беркс
. Ейнштейн зображений із аркушем паперу, на якому написані три його найвідоміші рівняння: для
фотоелектричного ефекту
загальної теорії відносності
та
еквівалентності маси й енергії
311
Право на використання образу Ейнштейна стало предметом судового розгляду у 2015 році у федеральному окружному суді Каліфорнії. Хоча спочатку суд постановив, що це право втратило чинність
312
, рішення було оскаржене й згодом повністю скасоване. Позов сторони врешті-решт владнали. Це право залишається чинним, і Єврейський університет в Єрусалимі є його виключним правовласником
313
Гора Ейнштейн
Чугацьких горах
на
Алясці
названа на його честь у 1955 році. Інша гора Ейнштейн в
гірському хребті Папароа
Новій Зеландії
отримала свою назву у 1970 році за ініціативи
Департаменту наукових і промислових досліджень
314
У 1999 році
журнал «Time»
визнав Ейнштейна
людиною століття
315
Наукова
ред.
ред. код
У 1999 році в опитуванні серед 100 найвидатніших фізиків Ейнштейна визнали «найвидатнішим фізиком усіх часів», тоді як у паралельному опитуванні серед рядових фізиків перше місце посів
Ісаак Ньютон
, а Ейнштейн — друге
316
317
Фізик
Лев Ландау
уклав рейтинг фізиків від 0 до 5 за
логарифмічною шкалою
продуктивності та геніальності. До «суперліги» він зарахував Ньютона й Ейнштейна: Ньютон отримав найвищий ранг — 0, а Ейнштейн — 0,5. Батьки квантової механіки, зокрема
Вернер Гайзенберг
Пол Дірак
, були оцінені рейтингом 1, а себе Ландау оцінив рейтингом 2
318
Міжнародний союз теоретичної та прикладної фізики
оголосив 2005 рік
«Всесвітнім роком фізики»
, також відомим як «Рік Ейнштейна», на честь його
«року чудес»
1905
319
. Також
Організація Об'єднаних Націй
оголосила 2005 «Міжнародним роком фізики»
320
Культурний вплив
ред.
ред. код
Відоме фото Ейнштейна, зроблене
Артуром Сассом
у 1951 році, коли він сидів у машині на свій 72-й день народження після прохання ще раз усміхнутися для камери
321
Після спостережного підтвердження загальної теорії відносності у 1919 році Ейнштейн став однією із найвідоміших наукових знаменитостей
322
323
324
. Хоча більшість людей мало розуміли його наукову діяльність, він здобув широку популярність і шану. У міжвоєнний період журнал
«Нью-Йоркер»
описував, як Ейнштейна в Америці впізнають настільки добре, що перехожі зупиняють його на вулиці з проханням пояснити «ту саму теорію». Зрештою, він почав жартома відмахуватись від настирливих запитань, удаючи іншу особу: «Даруйте, пробачте! Мене постійно плутають із професором Ейнштейном»
325
Ейнштейн став героєм або джерелом натхнення для багатьох романів, фільмів, п'єс і музичних творів
326
. Його часто зображують у ролі
розсіяного професора
; його виразне обличчя та характерна зачіска неодноразово копіювали й гіперболізували. Журналіст журналу
«Тайм»
Фредерік Голден писав, що Ейнштейн — це «мрія карикатуриста, що стала реальністю»
327
. Його інтелектуальні здобутки й оригінальність зробили ім'я «Ейнштейн» синонімом слова
«геній»
328
Багато популярних цитат
приписують Ейнштейну помилково
329
330
Відзнаки і вшанування пам'яті
ред.
ред. код
Нобелівська премія
ред.
ред. код
У архівах Нобелівського комітету збереглося близько 60 номінацій Ейнштейна у зв'язку з формулюванням теорії відносності, проте премія була присуджена лише в результаті номінації шведського фізика Карла Вільгельма Озеєна, у зв'язку з поясненням
фотоелектричного ефекту
. Озеєн особливо підкреслював, що цього разу він номінує Ейнштейна не у зв'язку з теорією, яка представлялася спірною членам Нобелівського комітету, а у зв'язку з поясненням природного явища, поза сумнівом спостережуваного в експерименті. У результаті цієї номінації Ейнштейн здобув премію за
1921
рік заднім числом одночасно з
Нільсом Бором
восени
1922
року.
Інші відзнаки
ред.
ред. код
Ейнштейн був також закордонним членом
Наукового товариства імені Шевченка
від 1929 року
331
332
, документи про його обрання підписав
Кирило Студинський
333
Посмертно Альберт Ейнштейн був нагороджений цілим рядом відзнак:
1992
році він був названий № 10 в підготовленому Майклом Хартом списку найвпливовіших осіб в історії.
1999
році журнал
«Тайм»
назвав Ейнштейна «Особистістю століття».
У 1999 році Gallup Poll навів Ейнштейна під № 4 в списку найшанованіших у
XX столітті
людей.
2005
рік був оголошений
ЮНЕСКО
роком фізики з нагоди століття «року чудес», що увінчався відкриттям спеціальної теорії відносності Ейнштейном.
На честь Ейнштейна названі
ред.
ред. код
Ейнштейн
— одиниця
енергії
, вживана у фотохімії
Хімічний елемент
Ейнштейній
(№ 99 в
періодичної системи елементів Менделєєва
334
Астероїд
2001 Ейнштейн
Кратер на Місяці
Квазар
Хрест Ейнштейна
Міжнародна Золота медаль ЮНЕСКО імені Альберта Ейнштейна
335
Медаль Альберта Ейнштейна
336
Премія Альберта Ейнштейна
англ.
The «Albert Einstein» World Award of Science
), яку присуджує
Світова Культурна Рада
[en]
337
Коледж медицини ім. Альберта Ейнштейна при університеті Йешива
Центр медицини ім. Альберта Ейнштейна в
Філадельфії
Будинок-музей Альберта Ейнштейна на Крамгассі
Берн
Супутник-обсерваторія «Ейнштейн»
англ.
The Einstein Observatory (High Energy Astrophysical Observatories, HEAO-2)
космічний рентгенівський телескоп, створений Китайською академією наук та Інститутом позаземної фізики Макса Планка (Німеччина)
338
Численні вулиці, проспекти, бульвари багатьох міст світу. В Україні вулиця Ейнштейна є в містах
Кривий Ріг
та
Харків
339
Кільця Ейнштейна
Публікації
ред.
ред. код
5 грудня
2014
року
Принстонський університет
спільно з цифровою видавничою платформою Tizra
340
Єрусалимським гебрейським університетом
та
Каліфорнійським технологічним інститутом
анонсували запуск сайту з цифровими документами Ейнштейна. Мета проєкту — вільний доступ до усіх наявних і зібраних по усьому світові документів Альберта Ейнштейна. Документи публікуються мовою оригіналу з поглибленим анотуванням та перекладом англійською мовою. На момент відкриття сайту, починаючи з
1986
року, підготовлено 13 паперових томів із запланованих 30. Цифровий відкритий доступ буде надаватися після двох років від паперового видання документів
341
342
Наукові
ред.
ред. код
Einstein, Albert (1901) [Completed 13 December 1900 and manuscript received 16 December 1900]. Написано у Zurich, Switzerland.
Paul Karl Ludwig Drude
(ред.).
Folgerungen aus den Capillaritätserscheinungen
[Conclusions Drawn from the Phenomena of Capillarity].
Annalen der Physik
. Vierte Folge
(нім.)
. Leipzig, Germany: Verlag von Johann Ambrosius Barth (опубліковано 1 березня 1901). 4 (all series: 309) (3):
513—
523.
Bibcode
1901AnP...309..513E
doi
10.1002/andp.19013090306
— через Wiley Online Library, Hoboken, New Jersey, US (March 2006).
Einstein, Albert (1905a) [Completed 17 March 1905 and submitted 18 March 1905]. Написано у Berne, Switzerland.
Paul Karl Ludwig Drude
(ред.).
Über einen die Erzeugung und Verwandlung des Lichtes betreffenden heuristischen Gesichtspunkt
[On a Heuristic Viewpoint Concerning the Production and Transformation of Light]
(PDF)
Annalen der Physik
. Vierte Folge
(нім.)
. Leipzig, Germany: Verlag von Johann Ambrosius Barth (опубліковано 9 червня 1905). 17 (all series: 322) (6):
132—
148.
Bibcode
1905AnP...322..132E
doi
10.1002/andp.19053220607
— через Wiley Online Library, Hoboken, New Jersey, US (10 March 2006).
Einstein, Albert (1905b) [Completed 30 April 1905].
Eine neue Bestimmung der Moleküldimensionen
A new determination of molecular dimensions
(PDF)
Dissertationen
Universität Zürich
(PhD Thesis)
(нім.)
. Berne, Switzerland: Wyss Buchdruckerei (опубліковано 20 липня 1905).
doi
10.3929/ethz-a-000565688
hdl
20.500.11850/139872
— через
ETH
Bibliothek, Zürich (2008).
Einstein, Albert (1905c) [Manuscript received: 11 May 1905]. Написано у Berne, Switzerland.
Paul Karl Ludwig Drude
(ред.).
Über die von der molekularkinetischen Theorie der Wärme geforderte Bewegung von in ruhenden Flüssigkeiten suspendierten Teilchen
[On the Motion
– Required by the Molecular Kinetic Theory of Heat
– of Small Particles Suspended in a Stationary Liquid].
Annalen der Physik
. Vierte Folge
(нім.)
. Leipzig, Germany: Verlag von Johann Ambrosius Barth (опубліковано 18 липня 1905). 17 (all series: 322) (8):
549—
560.
Bibcode
1905AnP...322..549E
doi
10.1002/andp.19053220806
hdl
10915/2785
— через Wiley Online Library, Hoboken, New Jersey, US (10 March 2006).
Einstein, Albert (1905d) [Manuscript received 30 June 1905]. Написано у Berne, Switzerland.
Paul Karl Ludwig Drude
(ред.).
Zur Elektrodynamik bewegter Körper
[On the Electrodynamics of Moving Bodies].
Annalen der Physik
(Submitted manuscript). Vierte Folge
(нім.)
. Leipzig, Germany: Verlag von Johann Ambrosius Barth (опубліковано 26 вересня 1905). 17 (all series: 322) (10):
891—
921.
Bibcode
1905AnP...322..891E
doi
10.1002/andp.19053221004
hdl
10915/2786
— через Wiley Online Library, Hoboken, New Jersey, US (10 March 2006).
Einstein, Albert (1905e) [Manuscript received 27 September 1905]. Написано у Berne, Switzerland.
Paul Karl Ludwig Drude
(ред.).
Ist die Trägheit eines Körpers von seinem Energieinhalt abhängig?
[Does the Inertia of a Body Depend Upon Its Energy Content?].
Annalen der Physik
. Vierte Folge
(нім.)
. Leipzig, Germany: Verlag von Johann Ambrosius Barth (опубліковано 21 листопада 1905). 18 (all series: 323) (13):
639—
641.
Bibcode
1905AnP...323..639E
doi
10.1002/andp.19053231314
— через Wiley Online Library, Hoboken, New Jersey, US (10 March 2006).
Einstein, Albert (1915) [Completed 25 November 1915].
Die Feldgleichungen der Gravitation
[The Field Equations of Gravitation]
(Online page images)
Sitzungsberichte 1915
(нім.)
. Berlin, Germany:
Königlich Preussische Akademie der Wissenschaften
(опубліковано 2 грудня 1915):
844—
847.
Bibcode
1915SPAW.......844E
— через ECHO, Cultural Heritage Online,
Max Planck Institute
for the History of Science.
Einstein, Albert (1916) [Issued 29 June 1916].
Näherungsweise Integration der Feldgleichungen der Gravitation
[Approximate integration of the field equations of gravitation]
(Online page images)
Sitzungsberichte 1916
. Berlin, Germany:
Königlich Preussische Akademie der Wissenschaften
688—
696.
Bibcode
1916SPAW.......688E
. Процитовано 24 січня 2022
— через SAO/NASA Astrophysics Data System (ADS).
Einstein, Albert (1917a).
Kosmologische Betrachtungen zur allgemeinen Relativitätstheorie
[Cosmological Considerations in the General Theory of Relativity]
(Online page images)
Sitzungsberichte 1917
(нім.)
Königlich Preussische Akademie der Wissenschaften
, Berlin: 142.
Bibcode
1917SPAW.......142E
Einstein, Albert (1917b). Zur Quantentheorie der Strahlung [On the Quantum Mechanics of Radiation].
Physikalische Zeitschrift
(нім.)
18
121—
128.
Bibcode
1917PhyZ...18..121E
Einstein, Albert (31 січня 1918).
Über Gravitationswellen
[About gravitational waves].
Sitzungsberichte der Königlich Preussischen Akademie der Wissenschaften Berlin
154—
167.
Bibcode
1918SPAW.......154E
. Процитовано 14 листопада 2020
Einstein, Albert (1923) [First published 1923, in English 1967]. Написано у Gothenburg.
Grundgedanken und Probleme der Relativitätstheorie
Fundamental Ideas and Problems of the Theory of Relativity
] (Промова). Lecture delivered to the Nordic Assembly of Naturalists at Gothenburg, 11 July 1923.
Nobel Lectures, Physics 1901–1921
(нім.)
(англ.)
. Stockholm: Nobelprice.org (опубліковано 3 лютого 2015) — через Nobel Media AB 2014.
Einstein, Albert (1924) [Published 10 July 1924].
Quantentheorie des einatomigen idealen Gases
[Quantum theory of monatomic ideal gases].
Sitzungsberichte der Preussischen Akademie der Wissenschaften, Physikalisch-Mathematische Klasse
(нім.)
261—
267. Архів
оригіналу
(Online page images)
за 14 жовтня 2016
. Процитовано 26 лютого 2015
— через ECHO, Cultural Heritage Online,
Max Planck Institute
for the History of Science.
First of a series of papers on this topic.
Einstein, Albert (12 березня 1926) [Cover Date 1 March 1926]. Написано у Berlin. Die Ursache der Mäanderbildung der Flußläufe und des sogenannten Baerschen Gesetzes [On
Baer's law
and
meanders
in the courses of rivers].
Die Naturwissenschaften
(нім.)
. Heidelberg, Germany.
14
(11):
223—
224.
Bibcode
1926NW.....14..223E
doi
10.1007/BF01510300
ISSN
1432-1904
S2CID
39899416
Einstein, Albert (1926b). Написано у Berne, Switzerland. Fürth, R. (ред.).
Investigations on the Theory of the Brownian Movement
(PDF)
. Переклад: Cowper, A. D. US: Dover Publications (опубліковано 1956).
ISBN
978-1-60796-285-4
. Процитовано 4 січня 2015
Einstein, Albert (1931). Zum kosmologischen Problem der allgemeinen Relativitätstheorie [On the cosmological problem of the general theory of relativity].
Sonderasugabe aus den Sitzungsb. König. Preuss. Akad.
235—
237.
Einstein, A.; de Sitter, W. (1932).
On the relation between the expansion and the mean density of the universe
Proceedings of the National Academy of Sciences
18
(3):
213—
214.
Bibcode
1932PNAS...18..213E
doi
10.1073/pnas.18.3.213
PMC
1076193
PMID
16587663
Einstein, Albert; Rosen, Nathan (1935).
The Particle Problem in the General Theory of Relativity
Physical Review
48
(1): 73.
Bibcode
1935PhRv...48...73E
doi
10.1103/PhysRev.48.73
Einstein, Albert; Podolsky, Boris; Rosen, Nathan (15 травня 1935) [Received 25 March 1935].
Can Quantum-Mechanical Description of Physical Reality Be Considered Complete?
Physical Review
(Submitted manuscript).
47
(10):
777—
780.
Bibcode
1935PhRv...47..777E
doi
10.1103/PhysRev.47.777
— через APS Journals.
Einstein, Albert (1950). On the Generalized Theory of Gravitation.
Scientific American
CLXXXII
(4):
13—
17.
Bibcode
1950SciAm.182d..13E
doi
10.1038/scientificamerican0450-13
Einstein, Albert (1969).
Albert Einstein, Hedwig und Max Born: Briefwechsel 1916–1955
(нім.)
. Commented by Max Born; Preface by Bertrand Russell; Foreword by Werner Heisenberg. Munich: Nymphenburger Verlagshandlung.
ISBN
978-3-88682-005-4
A reprint of this book was published by Edition Erbrich in 1982,
ISBN
978-3-88682-005-4
Stachel, John; Martin J. Klein; A. J. Kox; Michel Janssen; R. Schulmann; Diana Komos Buchwald та ін., ред. (21 липня 2008) [Published between 1987 and 2006].
The Collected Papers of Albert Einstein
. Т.
1—
10.
Princeton University Press
Further information about the volumes published so far can be found on the webpages of the Einstein Papers Project
343
and on the Princeton University Press Einstein Page.
344
Популярні
ред.
ред. код
Einstein, Albert (1916).
Relativity: The Special and General Theory
(вид. 100th Anniversary). Princeton University Press.
ISBN
978-0-691-16633-9
Einstein, Albert; Infeld, Leopold (1938).
The Evolution of Physics
. Simon and Schuster.
Einstein, Albert (1954).
Ideas and Opinions
. New York: Crown Publishers.
ISBN
978-0-517-00393-0
Einstein, Albert (1979).
Autobiographical Notes
. Paul Arthur Schilpp (вид. Centennial). Chicago: Open Court.
ISBN
978-0-87548-352-8
The
chasing a light beam
thought experiment is described on pages 48–51.
Політичні
ред.
ред. код
Einstein, Albert та ін. (4 грудня 1948).
To the editors of
The New York Times
The New York Times
. Melville, New York.
ISBN
978-0-7354-0359-8
. Архів
оригіналу
за 17 грудня 2007
. Процитовано 25 травня 2006
Einstein, Albert (Травень 1949). Sweezy, Paul; Huberman, Leo (ред.).
Why Socialism?
Monthly Review
(1):
9—
15.
doi
10.14452/MR-001-01-1949-05_3
Einstein, Albert (September 1960).
Foreword to
Gandhi Wields the Weapon of Moral Power: Three Case Histories
Introduction by Bharatan Kumarappa. Ahmedabad: Navajivan Publishing House. pp. v–vi.
OCLC
2325889
. Foreword originally written in April 1953.
Див. також
ред.
ред. код
Вікіцитати
містять висловлювання від або про:
Альберт Айнштайн
Задача Ейнштейна
Мозок Альберта Ейнштейна
Дискусія Бора й Ейнштейна
Ельза Ейнштейн
Коментарі
ред.
ред. код
До 1913 року громадянство Німеччини набувалося через належність до одного з її складових державних утворень (вимоги до громадянства яких відрізнялися); єдині вимоги до громадянства були встановлені на загальнонаціональному рівні лише з 1913 року.
Оцінки Ейнштейна в атестаті: німецька — 5; французька — 3; італійська — 5; історія — 6; географія — 4; алгебра — 6; геометрія — 6; описова геометрія — 6; фізика — 6; хімія — 5; природознавство — 5; художнє креслення — 4; технічне креслення — 4.
Шкала: 6 = відмінно, 5 = добре, 4 = задовільно, 3 = незадовільно, 2 = погано, 1 = дуже погано.
У своїй праці «Про електродинаміку рухомих тіл» Ейнштейн писав: «Введення "світлоносного ефіру" виявиться зайвим настільки, наскільки, відповідно до концепцій, які буде розвинено, ми не вводитимемо ні "простору, що абсолютно спочиває" з особливими властивостями, ні вектори швидкості для точки, в якій відбуваються електромагнітні процеси».
Обговорення сприйняття теорії відносності та у світівикликаних нею суперечок, див. у статтях збірки
Glick, (1987)
У вересні 2008 року повідомлялося, що Малколм Маккаллох з
Оксфордського університету
очолював трирічний проєкт із розроблення надійніших приладів, придатних для використання у місцевостях без електрики, і що його команда завершила створення прототипу холодильника Ейнштейна. Він зазначив, що вдосконалення конструкції та зміна типів газів можуть учетверо підвищити ефективність приладу.
304
Примітки
ред.
ред. код
Deutsche Nationalbibliothek
Record #118529579
//
Gemeinsame Normdatei
— 2012—2016.
d:Track:Q27302
d:Track:Q36578
Bibliothèque nationale de France
BNF: платформа відкритих даних
— 2011.
d:Track:Q19938912
d:Track:Q54837
d:Track:Q193563
Эйнштейн Альберт //
Большая советская энциклопедия
: [в 30 т.]
— 3-е изд. —
Москва
Советская энциклопедия
, 1978. — Т. 29 : Чаган — Экс-ле-Бен. — С. 578–579.
d:Track:Q649
d:Track:Q17378135
Winter FD Jr.
Einstein: His Life and Universe by Walter Isaacson
//
Baylor University Medical Center Proceedings
Taylor & Francis
, 2007. — Vol. 20, Iss. 4. — P. 431–432. — ISSN
0899-8280
1525-3252
doi:10.1080/08998280.2007.11928340
d:Track:Q880582
d:Track:Q26842047
d:Track:Q54917921
Архів історії математики Мактьютор
— 1995.
d:Track:Q547473
Catalog of the German National Library
d:Track:Q23833686
Eine neue Bestimmung der MoleküldimensionenMathematics Subject Classification: 70—Mechanics of particles and systems
— 1997.
d:Track:Q829984
Летопись Российской академии наук. Т. VII. 1946—1953
Москва
Архив Российской академии наук
, 2022. — С. 789. — 896 с. —
ISBN 978-5-6046932-6-1
d:Track:Q649
d:Track:Q137170397
d:Track:Q4070706
Albert Einstein – NAS
(unspecified title)
doi:10.5281/ZENODO.18315206
Гаґен Шульце.
Історія Німеччини — Google Books
. Архів
оригіналу
за 10 березня 2016
. Процитовано 17 березня 2015
Колоїдна хімія — Енциклопедія Сучасної України
. Архів
оригіналу
за 2 квітня 2015
. Процитовано 17 березня 2015
Айнштайн
(Einstein) Альберт (1879—1955), світової слави фізик, д. чл. НТШ.
Архівовано
22 лютого 2017 у
Wayback Machine
.]
//
Енциклопедія українознавства
: Словникова частина : [в 11 т.] /
Наукове товариство імені Шевченка
; гол. ред. проф., д-р
Володимир Кубійович
. — Париж — Нью-Йорк :
Молоде життя
, 1955. — Кн. 2, [т. 1] : А — Головна Руська Рада. — С. 32. —
ISBN 5-7707-4049-3
Einstein, Albert — definition of Einstein, Albert in English from the Oxford dictionary
. Архів
оригіналу
за 2 квітня 2015
. Процитовано 17 березня 2015
Архівовано
2015-04-02 у
Wayback Machine
.]
Ейнштейн
//
«Словники України» online
Український мовно-інформаційний фонд
НАН України
Альберт Ейнштейн //
Філософський енциклопедичний словник
В. І. Шинкарук
(гол. редкол.) та ін ;
Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України
. — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. —
1000 екз.
ББК
87я2
. —
ISBN 966-531-128-X
Ейнштейн Альберт //
Універсальний словник-енциклопедія
/ гол. ред. ради чл.-кор.
НАНУ
М. Попович
. — 3-тє вид., перероб., доп. —
. : Всеувито. Новий друк. — 2003. — 1414 с.
Levenson, Thomas (9 червня 2017).
The Scientist and the Fascist
The Atlantic
Архів
оригіналу за 12 травня 2019
. Процитовано 23 серпня 2018
Paul S. Boyer; Melvyn Dubofsky (2001).
The Oxford Companion to United States History
. Oxford University Press. с.
218
ISBN
978-0-19-508209-8
Galison, (2000)
, p. 377.
Scientific Background on the Nobel Prize in Physics 2011. The accelerating universe
(PDF)
. Nobel Media AB. с. 2. Архів
оригіналу
(PDF)
за 16 травня 2012
. Процитовано 4 січня 2015
Overbye, Dennis (24 листопада 2015).
A Century Ago, Einstein's Theory of Relativity Changed Everything
The New York Times
. Архів
оригіналу
за 1 січня 2022
. Процитовано 24 листопада 2015
Kleppner, Daniel (1 лютого 2005).
Rereading Einstein on Radiation
Physics Today
(англ.)
58
(2):
30—
33.
Bibcode
2005PhT....58b..30K
doi
10.1063/1.1897520
ISSN
0031-9228
Robinson, Andrew (30 квітня 2018).
Did Einstein really say that?
Nature
557
(30): 30.
Bibcode
2018Natur.557...30R
doi
10.1038/d41586-018-05004-4
ISSN
0028-0836
S2CID
14013938
Архів
оригіналу за 9 листопада 2020
. Процитовано 21 лютого 2021
Einstein as the Person of the Century (or Not?)
web.archive.org
. 22 липня 2013. Архів
оригіналу
за 22 липня 2013
. Процитовано 11 травня 2023
За єврейською традицією його назвали також Авраам (Awrohom) на честь діда по батьківській лінії
. Архів
оригіналу
за 12 жовтня 2017
. Процитовано 18 жовтня 2017
Albert Einstein
– Biography
Nobel Foundation
Архів
оригіналу за 6 березня 2007
. Процитовано 7 березня 2007
Isaacson, 2007
, p. 13.
Stachel, 2002
, pp.
59–61
Barry R. Parker (2003).
Einstein: The Passions of a Scientist
, Prometheus Books, p. 31
University of Pavia.
Einstein, Albert
Museo per la Storia dell'Università di Pavia
. University of Pavia. Архів
оригіналу
за 22 червня 2024
. Процитовано 7 січня 2023
Fölsing, 1997
, pp. 30—31.
Stachel, et al (2008). Vol. 1 (1987), doc. 5.
Mehra, Jagdish (2001).
Albert Einstein's "First Paper"
Golden Age Of Theoretical Physics, The (Boxed Set Of 2 Vols)
. World Scientific.
ISBN
978-981-4492-85-0
. Процитовано 5 січня 2021
The Three-body Problem from Pythagoras to Hawking
, Mauri Valtonen, Joanna Anosova, Konstantin Kholshevnikov, Aleksandr Mylläri, Victor Orlov, Kiyotaka Tanikawa, (Springer 2016), p. 43, Simon and Schuster, 2008
Bloom, Howard (2012).
The God Problem: How a Godless Cosmos Creates
(вид. illustrated). Prometheus Books. с. 294.
ISBN
978-1-61614-552-1
. Процитовано 8 серпня 2020
Isaacson, 2007
, p. 17.
Isaacson, 2007
, p. 16.
Calaprice та Lipscombe, 2005
, p. 8.
Fölsing, 1997
, pp. 36—37.
Hunziker, Herbert (2015). Albert Einstein's Magic Mountain: An Aarau Education*.
Physics in Perspective
17
(1):
55—
69.
doi
10.1007/s00016-014-0153-5
ISSN
1422-6944
Highfield та Carter, 1993
, pp. 21, 31, 56—57.
Fölsing, 1997
, p. 40.
Stachel, et al (2008). Vol. 1 (1987), docs. 21–27.
Gagnon, Pauline (19 грудня 2016).
The Forgotten Life of Einstein's First Wife
Scientific American Blog Network
Архів
оригіналу за 17 жовтня 2020
. Процитовано 17 жовтня 2020
Troemel-Ploetz, D. (1990). Mileva Einstein-Marić: The Woman Who Did Einstein's Mathematics.
Women's Studies International Forum
13
(5):
415—
432.
doi
10.1016/0277-5395(90)90094-e
Walker, Evan Harris (Лютий 1989).
Did Einstein Espouse his Spouse's Ideas?
(PDF)
Physics Today
42
(2):
9—
13.
Bibcode
1989PhT....42b...9W
doi
10.1063/1.2810898
. Архів
оригіналу
(PDF)
за 19 січня 2012
. Процитовано 19 жовтня 2014
Pais, 1994
, pp. 1—29.
Holton, G.,
Einstein, History, and Other Passions
, Harvard University Press, 1996, pp. 177–193.
Stachel, 2002
, pp.
49–56
Martinez, A. A., "Handling evidence in history: the case of Einstein's wife",
School Science Review
, 86 (316), March 2005, pp. 49–56.
PDF
(PDF)
. Архів
оригіналу
(PDF)
за 11 серпня 2011
. Процитовано 11 серпня 2011
Renn, Jürgen; Schulmann, Robert, ред. (16 листопада 2000).
Albert Einstein, Mileva Maric: The Love Letters
(англ.)
. Переклад: Smith, Shawn.
Princeton University Press
. с.
73—
74, 78.
ISBN
978-0-691-08886-0
Calaprice та Lipscombe, 2005
, с. 22–23.
Wüthrich, Urs (11 квітня 2015).
Die Liebesbriefe des untreuen Einstein
[The love letters of the unfaithful Einstein].
Berner Zeitung
(нім.)
. Bern, Switzerland.
Архів
оригіналу за 16 квітня 2015
. Процитовано 11 квітня 2015
Ich denke in innigster Liebe an Dich in jeder freien Minute und bin so unglücklich, wie nur ein Mensch es sein kann.
Calaprice та Lipscombe, 2005
, с.
50
Hoffmann, Dieter (2013).
Einstein's Berlin: In the footsteps of a genius
. Baltimore: The Johns Hopkins University Press. с.
–9, 28.
ISBN
978-1-4214-1040-1
Stachel, 1966
Smith, Dinitia (6 листопада 1996).
Dark Side of Einstein Emerges in His Letters
The New York Times
Архів
оригіналу за 5 січня 2021
. Процитовано 17 серпня 2020
Stachel, 2002
, с.
50
Volume 9: The Berlin Years: Correspondence, January 1919 – April 1920 (English translation supplement) page 6
einsteinpapers.press.princeton.edu
Архів
оригіналу за 4 жовтня 2021
. Процитовано 4 жовтня 2021
Isaacson, 2007
, с. xix.
Calaprice, Kennefick та Schulmann, 2015
, с. 62.
Highfield, Roger (10 липня 2006).
Einstein's theory of fidelity
The Daily Telegraph
Архів
оригіналу за 10 січня 2022.
Overbye, Dennis (17 квітня 2017).
'Genius' Unravels the Mysteries of Einstein's Universe
The New York Times
. Архів
оригіналу
за 18 квітня 2017.
Genius Albert Einstein's Theory of Infidelity
. NatGeo TV.
Архів
оригіналу за 23 вересня 2020
. Процитовано 9 серпня 2020
Getting up close and personal with Einstein
The Jerusalem Post | JPost.com
Архів
оригіналу за 23 вересня 2020
. Процитовано 29 серпня 2020
Highfield та Carter, 1993
, с. 216.
Einstein secret love affairs out!
Hindustan Times
. 13 липня 2006.
Архів
оригіналу за 23 вересня 2020
. Процитовано 17 серпня 2020
Graydon, Samuel (14 листопада 2023).
Einstein in Time and Space: A Life in 99 Particles
(англ.)
(вид. 1). New York: Simon and Schuster. с. 199.
ISBN
978-1-9821-8512-1
New letters shed light on Einstein's love life
. NBC News. 11 липня 2006.
Архів
оригіналу за 22 лютого 2020
. Процитовано 15 серпня 2020
Albert Einstein may have had the IQ, but he needed to work on his EQ
The Economic Times
Архів
оригіналу за 8 лютого 2021
. Процитовано 15 серпня 2020
Pogrebin, Robin (1 червня 1998).
Love Letters By Einstein at Auction
The New York Times
Архів
оригіналу за 7 листопада 2020
. Процитовано 10 серпня 2020
Einstein's letters show affair with spy
The Independent
. 2 червня 1998.
Архів
оригіналу за 16 листопада 2020
. Процитовано 10 листопада 2020
Robinson, Andrew (2015).
Einstein: A Hundred Years of Relativity
. Princeton University Press. с.
143—
145.
ISBN
978-0-691-16989-7
. Процитовано 19 липня 2016
Neffe, 2007
, с.
203
Stachel, et al (2008). Vol. 1 (1987), doc. 67.
Fölsing, (1997)
, p. 82.
J. J. O'Connor; E. F. Robertson (Травень 2010).
Grossmann biography
MacTutor
. School of Mathematics and Statistics, University of St Andrews, Scotland.
Архів
оригіналу за 10 вересня 2015
. Процитовано 27 березня 2015
Isaacson, (2007)
, p. 63.
Einstein at the patent office
(official website). Berne, Switzerland: Swiss Federal Institute of Intellectual Property, IGE/IPI. 6 лютого 2014. Архів
оригіналу
за 30 серпня 2016
. Процитовано 9 вересня 2016
FAQ about Einstein and the Institute
(official website). Berne, Switzerland: Swiss Federal Institute of Intellectual Property, IGE/IPI. 27 травня 2014.
Архів
оригіналу за 12 червня 2021
. Процитовано 27 березня 2015
Galison, (2000)
, p. 370.
Highfield та Carter, (1993)
, pp. 96—98.
Isaacson, (2007)
, p. 79–84.
Einstein (1901).
Murrell, J. N.; Grobert, N. (Січень 2002). The centenary of Einstein's first scientific paper.
Notes and Records of the Royal Society of London
56
(1):
89—
94.
doi
10.1098/rsnr.2002.0169
JSTOR
532124
Einstein (1905b).
Einstein (1926b).
A New Determination of Molecular Dimensions
Mehra, Jagdish (28 лютого 2001).
Golden Age Of Theoretical Physics, The (Boxed Set Of 2 Vols)
(англ.)
. World Scientific.
ISBN
978-981-4492-85-0
May, Andrew (2017). Clegg, Brian (ред.).
Albert Einstein, in 30-Second Physics: The 50 most fundamental concepts in physics, each explained in half a minute
. London: Ivy Press. с.
108
–109.
ISBN
978-1-78240-514-6
Associate Professor at the University of Zurich und professor in Prague (1909–1912)
(digital library). Einstein Online
(нім.)
(англ.)
. Bern, Switzerland: ETH-Bibliothek Zürich, ETH Zürich, www.ethz.ch. 2014. Архів
оригіналу
за 21 серпня 2014
. Процитовано 17 серпня 2014
Lyth, David (31 січня 2019).
The Road to Einstein's Relativity: Following in the Footsteps of the Giants
(англ.)
. CRC Press.
ISBN
978-0-429-68268-1
Paul Langevin and Maurice de Broglie, eds.,
La théorie du rayonnement et les quanta. Rapports et discussions de la réunion tenue à Bruxelles, du 30 octobre au 3 novembre 1911, sous les auspices de M. E. Solvay
. Paris: Gauthier-Villars, 1912. See also: The Collected Papers of Albert Einstein, Vol. 3: Writings 1909—1911, Doc. 26, p. 402 (English translation supplement).
Professor at the ETH Zurich (1912–1914)
(digital library). Einstein Online
(нім.)
(англ.)
. Zurich, Switzerland: ETH-Bibliothek Zürich, ETH Zürich, www.ethz.ch. 2014. Архів
оригіналу
за 21 серпня 2014
. Процитовано 17 серпня 2014
Stachel, (2002)
, p. 534.
Albert Einstein: His Influence on Physics, Philosophy and Politics JL Heilbron – 1982, Published by: American Association for the Advancement of Science
JSTOR
1687520
Архів
оригіналу за 22 листопада 2021
. Процитовано 22 листопада 2021
Scheideler, (2002)
, p. 333.
Weinstein, (2015)
, pp. 18—19.
Calaprice та Lipscombe, (2005)
"Timeline", p. xix
Director in the attic
. Max-Planck-Gesellschaft, München. Архів
оригіналу
за 31 січня 2017
. Процитовано 9 липня 2017
Albert Einstein (1879–1955)
. Royal Netherlands Academy of Arts and Sciences.
Архів
оригіналу за 23 вересня 2015
. Процитовано 21 липня 2015
The Nobel Prize in Physics 1921
. Nobel Prize.
Архів
оригіналу за 3 липня 2018
. Процитовано 11 липня 2016
Albert Einstein
American Academy of Arts & Sciences
(англ.)
. 9 лютого 2023. Архів
оригіналу
за 21 лютого 2024
. Процитовано 13 липня 2023
Whittaker, E. (1 листопада 1955).
Albert Einstein. 1879–1955
Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society
37—
67.
doi
10.1098/rsbm.1955.0005
JSTOR
769242
APS Member History
search.amphilsoc.org
. Процитовано 13 липня 2023
A New Physics, Based on Einstein
The New York Times
. 25 листопада 1919. с. 17.
Архів
оригіналу за 8 червня 2019
. Процитовано 8 червня 2019
Weinberg, Steven (1972).
Gravitation and Cosmology: Principles and applications of the general theory of relativity
. John Wiley & Sons, Inc. с.
19—
20.
ISBN
9788126517558
Andrzej, Stasiak (2003).
Myths in science
EMBO Reports
(3): 236.
doi
10.1038/sj.embor.embor779
PMC
1315907
Francis, Matthew (3 березня 2017).
How Albert Einstein Used His Fame to Denounce American Racism
. Smithsonian Magazine.
Falk, Dan (2 квітня 2021).
One Hundred Years Ago, Einstein Was Given a Hero's Welcome by America's Jews
Smithsonian Magazine
. Процитовано 14 березня 2025
Hoffmann, (1972)
, pp. 145—148.
Fölsing, (1997)
, pp. 499—508.
As Einstein Sees America
. Архів
оригіналу
за 25 лютого 2020
. Процитовано 25 травня 2014
Einstein's World
, a 1931 reprint with minor changes, of his 1921 essay.
Isaacson, (2007)
, p. 307–308.
The Nobel Prize in Physics 1921: Albert Einstein. Banquet Speech by R. Nadolny (in German)
Архів
оригіналу за 12 червня 2017
. Процитовано 13 червня 2017
Retrieved 9 December 2015 via Nobelprize.org
Montes-Santiago, J. (16 липня 2017). [The meeting of Einstein with Cajal (Madrid, 1923): a lost tide of fortune].
Revista de Neurología
43
(2):
113—
117.
ISSN
0210-0010
PMID
16838259
Grandjean, Martin (2018).
Les réseaux de la coopération intellectuelle. La Société des Nations comme actrice des échanges scientifiques et culturels dans l'entre-deux-guerres
The Networks of Intellectual Cooperation. The League of Nations as an Actor of the Scientific and Cultural Exchanges in the Inter-War Period
(фр.)
. Lausanne: Université de Lausanne.
Архів
оригіналу за 12 вересня 2018
. Процитовано 18 вересня 2018
pp. 296–302
Grandjean, Martin (2017). Analisi e visualizzazioni delle reti in storia. L'esempio della cooperazione intellettuale della Società delle Nazioni.
Memoria e Ricerca
(2):
371—
393.
doi
10.14647/87204
See also:
Martin Grandjean (2017).
French version
Memoria e Ricerca
(2):
371—
393.
doi
10.14647/87204
Архів
оригіналу за 7 листопада 2017
. Процитовано 1 грудня 2017
(PDF) and
English summary
Архів
оригіналу за 2 листопада 2017
. Процитовано 1 грудня 2017
Tolmasquim, Alfredo Tiomno (2012). Science and Ideology in Einstein's Visit to South America in 1925. У Lehner, Christoph; Renn, Jürgen; Schemmel, Matthias (ред.).
Einstein and the Changing Worldviews of Physics
. с.
117—
133.
doi
10.1007/978-0-8176-4940-1_6
ISBN
978-0-8176-4939-5
Isaacson, 2007
, p. 368.
Isaacson, 2007
, p. 370.
Isaacson, 2007
, p. 373.
Chaplin, 1964
, p. 320.
Isaacson, 2007
, p. 374.
Robinson, Andrew (2019).
Einstein on the Run
Yale University Press
ISBN
978-0-300-23476-3
Robinson, Andrew (2024).
Einstein in Oxford
. Bodleian Library Publishing.
ISBN
978-1-85124-638-0
Fölsing, (1997)
, p. 659.
Isaacson, (2007)
, p. 404.
Albert Einstein Quits Germany, Renounces Citizenship
History Unfolded: US Newspapers and the Holocaust
(англ.)
Архів
оригіналу за 17 квітня 2021
. Процитовано 14 березня 2021
Isaacson, (2007)
, p. 407–410.
Richard Kroehling (Липень 1991).
Albert Einstein: How I See the World
American Masters
. PBS.
Архів
оригіналу за 14 листопада 2011
. Процитовано 29 травня 2018
Fred Jerome; Rodger Taylor (2006).
Einstein on Race and Racism
. Rutgers University Press. с. 10.
ISBN
978-0-8135-3952-2
. Процитовано 18 червня 2015
Frank P.
Einstein, his life and times
. — New York, 1947. — С. 232.
Чертанов М., 2015
, с. 266.
Keyte, Suzanne (9 жовтня 2013).
3 October 1933 – Albert Einstein presents his final speech given in Europe, at the Royal Albert Hall
Royal Albert Hall
. Процитовано 20 червня 2022
Isaacson, (2007)
, p. 422.
Professor Einstein with Commander Locker-Lampson
Архів
оригіналу за 6 вересня 2017
. Процитовано 2 червня 2017
, ScienceMuseum.org, UK
Isaacson, (2007)
, p. 419–420.
Gilbert, Martin.
Churchill and the Jews
, Henry Holt and Company, N.Y. (2007) pp. 101, 176
Reisman, Arnold (20 листопада 2006).
What a Freshly Discovered Einstein Letter Says About Turkey Today
. History News Network, George Mason University.
Архів
оригіналу за 17 квітня 2014
. Процитовано 2 червня 2014
Clark, 1971
"Denunciation of German Policy is a Stirring Event", Associated Press, 27 July 1933
Fölsing, 1997
, pp. 649, 678.
Arntzenius, Linda G. (2011).
Institute for Advanced Study
. Arcadia Publishing. с. 19.
ISBN
978-0-7385-7409-7
. Процитовано 18 червня 2015
Fölsing, 1997
, pp. 686—687.
In Brief
. Institute for Advanced Study. 10 вересня 2009.
Архів
оригіналу за 29 березня 2010
. Процитовано 4 березня 2010
Теорія всього / Стівен Гокінг; перекл. з англ. Я. Лебеденка. — Харків: КСД, 2023 рік — 160 с. —
ISBN 978-617-12-9898-9
Айзексон, 2015
, Глава «Принстон».
Isaacson, 2007
, с. 630.
Gosling, F. G. (2010).
The Manhattan Project: Making the Atomic Bomb
. U.S. Department of Energy, History Division. с. vii.
Архів
оригіналу за 13 червня 2015
. Процитовано 7 червня 2015
Lanouette, William; Silard, Bela (1992).
Genius in the Shadows: A Biography of Leo Szilárd: The Man Behind The Bomb
. New York: Charles Scribner's Sons. с.
198–200
ISBN
978-0-684-19011-2
Diehl, Sarah J.; Moltz, James Clay (2008).
Nuclear Weapons and Nonproliferation: A Reference Handbook
. ABC-CLIO. с. 218.
ISBN
978-1-59884-071-1
. Процитовано 7 червня 2015
Einstein, Albert (1952).
On My Participation in the Atom Bomb Project
. Архів
оригіналу
за 28 серпня 2015
. Процитовано 7 червня 2015
— через atomicarchive.org.
Clark, 1971
, с. 752.
Einstein, Albert; Russell, Bertrand (9 липня 1955).
The Russell-Einstein Manifesto
. London: Pugwash Conferences.
Архів
оригіналу за 1 березня 2020
. Процитовано 9 червня 2021
Isaacson, 2007
, p. 432.
Francis, Matthew (3 березня 2017).
How Albert Einstein Used His Fame to Denounce American Racism
Smithsonian Magazine
Архів
оригіналу за 11 лютого 2021
. Процитовано 10 лютого 2021
Calaprice, 2005
, pp. 148—149.
Robeson, 2002
, p. 565.
Albert Einstein, Civil Rights activist
. 12 квітня 2007.
Архів
оригіналу за 2 березня 2018
. Процитовано 8 червня 2014
Harvard Gazette
, 12 April 2007
Jerome, Fred (Грудень 2004).
Einstein, Race, and the Myth of the Cultural Icon
Isis
95
(4):
627—
639.
Bibcode
2004Isis...95..627J
doi
10.1086/430653
JSTOR
10.1086/430653
PMID
16011298
S2CID
24738716
Isaacson, 2007
, p. 445.
The Case of the Scientist with a Pulsating Mass
Medscape
. 14 червня 2002.
Архів
оригіналу за 8 липня 2009
. Процитовано 11 червня 2007
Albert Einstein Archives (Квітень 1955).
Draft of projected Telecast Israel Independence Day, April 1955 (last statement ever written)
. Einstein Archives Online.
Архів
оригіналу за 13 березня 2007
. Процитовано 14 березня 2007
Cohen, J. R.; Graver, L. M. (Листопад 1995). The ruptured abdominal aortic aneurysm of Albert Einstein.
Surgery, Gynecology & Obstetrics
170
(5):
455—
458.
PMID
2183375
Cosgrove, Ben (14 березня 2014).
The Day Albert Einstein Died: A Photographer's Story
Time
Архів
оригіналу за 12 листопада 2014
. Процитовано 24 квітня 2018
The Long, Strange Journey of Einstein's Brain
NPR
Архів
оригіналу за 14 липня 2019
. Процитовано 3 жовтня 2007
Cosgrove, Benjamin; Morse, Ralph (14 березня 2014).
The Day Albert Einstein Died: A Photographer's Story
Life
Архів
оригіналу за 19 березня 2021
. Процитовано 10 березня 2021
O'Connor, J. J.; Robertson, E.F. (1997).
Albert Einstein
The MacTutor History of Mathematics archive
. School of Mathematics and Statistics, University of St. Andrews.
Архів
оригіналу за 13 лютого 2007
. Процитовано 11 березня 2007
Late City, ред. (18 квітня 1955). Написано у Princeton, NJ.
Dr. Albert Einstein Dies in Sleep at 76; World Mourns Loss of Great Scientist, Rupture of Aorta Causes Death, Body Cremated, Memorial Here Set
The New York Times
. Т. CIV, № 35, 514. New York (опубліковано 19 квітня 1955). с. 1.
ISSN
0362-4331
Архів
оригіналу за 25 травня 2014
. Процитовано 24 травня 2014
Unna, Issachar (22 червня 2007).
An Ongoing Power of Attraction
Haaretz
Архів
оригіналу за 16 червня 2021
. Процитовано 15 червня 2021
Tobies, Renate (2012).
Iris Runge – A Life at the Crossroads of Mathematics, Science, and Industry
. Basel: Birkhäuser. с. 116.
ISBN
978-3034802512
Gimbel, Steven (2015).
Einstein - His Space and Times
. New Haven: Yale University Press. с. 111.
ISBN
978-0300196719
Einstein (1949), pp. 9–15.
Rowe, David E.; Schulmann, Robert (8 червня 2007a). David A., Walsh (ред.).
What Were Einstein's Politics?
History News Network
Архів
оригіналу за 3 лютого 2019
. Процитовано 29 липня 2012
Rowe та Schulmann, 2013
Isaacson, 2007
Bulletin of the Atomic Scientists 4 (February 1948), No. 2 35–37: 'A Reply to the Soviet Scientists, December 1947'
Waldrop, Mitch (19 квітня 2017).
Why the FBI Kept a 1,400-Page File on Einstein
National Geographic
. Архів
оригіналу
за 26 травня 2017
. Процитовано 7 червня 2017
Dennis Overbye (25 січня 2005).
Brace Yourself! Here Comes Einstein's Year
The New York Times
Архів
оригіналу за 30 жовтня 2020
. Процитовано 27 жовтня 2020
Hebrew University ... which he helped found
History
Hebrew University
Rowe та Schulmann, 2007
Rosenkranz, Ze'ev (2011).
Einstein Before Israel: Zionist Icon Or Iconoclast?
. Princeton University Press. с.
4—
5.
ISBN
978-0-691-14412-2
ISRAEL: Einstein Declines
Time
. 1 грудня 1952. Архів
оригіналу
за 18 травня 2008
. Процитовано 31 березня 2010
Rosenkranz, Ze'ev (6 листопада 2002).
The Einstein Scrapbook
. Baltimore, Maryland: Johns Hopkins University Press. с. 103.
ISBN
978-0-8018-7203-7
Hitchens, Christopher, ред. (2007). Selected Writings on Religion: Albert Einstein.
The Portable Atheist: Essential Readings for the Nonbeliever
. Da Capo Press. с.
155
ISBN
978-0-306-81608-6
Isaacson, 2007
, с. 325.
Calaprice, 2000
, с. 218.
Isaacson, 2007
, с. 390.
Calaprice, 2010
, с. 340.
Letter to M. Berkowitz, 25 October 1950
. Процитовано 16 лютого 2017
Einstein Archive 59–215.
Isaacson, 2007
, pp. 550—551.
Dowbiggin, Ian (2003).
A Merciful End
. New York: Oxford University Press,
Dowbiggin, Ian (9 січня 2003).
p. 41
. Oxford University Press.
ISBN
978-0-19-803515-2
. Процитовано 26 березня 2018
Einstein (1995), p. 62.
Dvorsky, George (23 жовтня 2012).
Einstein's 'I don't believe in God' letter has sold on eBay...
io9
Архів
оригіналу за 9 грудня 2015
. Процитовано 23 квітня 2019
Albert Einstein (1879–1955)
. International Vegetarian Union.
Was Albert Einstein vegan?
AreTheyVegan.com
. 27 березня 2020.
Duchen, Jessica (28 січня 2011).
The relative beauty of the violin
The Independent
Архів
оригіналу за 22 липня 2020
. Процитовано 23 серпня 2017
Einstein and his love of music
(PDF)
. Physics World. Січень 2005. Архів
оригіналу
(PDF)
за 28 серпня 2015.
Peter Galison; Gerald James Holton; Silvan S. Schweber (2008).
Einstein for the 21st Century: His Legacy in Science, Art, and Modern Culture
. Princeton University Press. с.
161
–164.
ISBN
978-0-691-13520-5
Article "Alfred Einstein", in
The New Grove Dictionary of Music and Musicians
, ed. Stanley Sadie. 20 vol. London, Macmillan Publishers Ltd., 1980.
ISBN
978-1-56159-174-9
The Concise Edition of Baker's Biographical Dictionary of Musicians
, 8th ed. Revised by Nicolas Slonimsky. New York, Schirmer Books, 1993.
ISBN
978-0-02-872416-4
Isaacson, (2007)
, p. 38.
Cariaga, Daniel (22 грудня 1985).
Not Taking It with You: A Tale of Two Estates
Los Angeles Times
(амер.)
. Процитовано 14 березня 2025
Relaxed Einstein signs for a fellow violinist before sailing to Germany for the last time
RR Auction
. 2010.
Архів
оригіналу за 24 травня 2013
. Процитовано 6 червня 2012
«Моя лампа!» — Вільгельм Рентген не відповів на лист Івана Пулюя // Новини на Gazeta.ua
. Архів
оригіналу
за 22 грудня 2015
. Процитовано 17 березня 2015
Махун С.
Симон Петлюра. Сім куль для найпослідовнішого борця за державну незалежність України // У тенетах загадкових історичних убивств. Від Генріха IV до Бандери та Кеннеді. — Київ : Віхола, 2024. — С. 214. — 1500 прим.
Paul Arthur Schilpp, ред. (1951).
Albert Einstein: Philosopher-Scientist
. Т. II. New York: Harper and Brothers Publishers (Harper Torchbook edition). с.
730—
746.
. Його ненаукові роботи включають «About Zionism: Speeches and Lectures by Professor Albert Einstein» (1930), «Why War?» (1933, co-authored by
Sigmund Freud
), «The World As I See It» (1934), «Out of My Later Years» (1950), і науково-популярну книгу
«Еволюція фізики»
(1938, спільно з
Леопольдом Інфельдом
).
Stachel et al (2008).
Overbye, Dennis (4 грудня 2014).
Thousands of Einstein Documents Are Now a Click Away
The New York Times
. Архів
оригіналу
за 1 січня 2022
. Процитовано 4 січня 2015
Einstein archive at the Instituut-Lorentz
Архів
оригіналу за 19 травня 2015
. Процитовано 21 серпня 2005
".
Instituut-Lorentz
. 2005. Retrieved 21 November 2005.
Pietrow, Alexander G. M. (2019). Investigations into the origin of Einstein's Sink.
Studium
11
(4):
260—
268.
arXiv
1905.09022
Bibcode
2019Studi..11E...1P
doi
10.18352/studium.10183
S2CID
162168640
Kuepper, Hans-Josef.
List of Scientific Publications of Albert Einstein
. Einstein-website.de.
Архів
оригіналу за 8 травня 2013
. Процитовано 3 квітня 2011
Levenson, Thomas.
Genius Among Geniuses
Einstein's Big Idea
. Boston: WBGH.
Архів
оригіналу за 6 листопада 2018
. Процитовано 20 червня 2015
— через NOVA by
Public Broadcasting Service
(PBS).
Einstein (1905a).
Das, Ashok (2003).
Lectures on quantum mechanics
. Hindustan Book Agency. с. 59.
ISBN
978-81-85931-41-8
Spielberg, Nathan; Anderson, Bryon D. (1995).
Seven ideas that shook the universe
(вид. 2nd). John Wiley & Sons. с.
263
ISBN
978-0-471-30606-1
Einstein (1905c).
Einstein (1905d).
Major, Fouad G. (2007).
The quantum beat: principles and applications of atomic clocks
(вид. 2nd). Springer. с. 142.
ISBN
978-0-387-69533-4
. Процитовано 18 червня 2015
Lindsay, Robert Bruce; Margenau, Henry (1981).
Foundations of physics
. Ox Bow Press. с. 330.
ISBN
978-0-918024-17-6
. Процитовано 18 червня 2015
Einstein (1905e).
Fölsing, 1997
, с. 178–198.
Stachel, 2002
, с. vi, 15, 90, 131,
215
Pais, 1982
, с. 382–386.
Pais, 1982
, с. 151–152.
Fraknoi, Andrew та ін. (2022).
Astronomy 2e
(вид. 2e). OpenStax. с.
800—
815.
ISBN
978-1-951693-50-3
OCLC
1322188620
Einstein (1923).
Pais, 1982
, с. 179–183.
Stachel, et al (2008). Vol. 2: The Swiss Years—Writings, 1900—1909, pp. 273—274.
Pais, 1982
, с. 194–195.
Einstein (1916).
Einstein (1918).
Nadia Drake (11 лютого 2016).
Found! Gravitational Waves, or a Wrinkle in Spacetime
National Geographic
. Архів
оригіналу
за 12 лютого 2016
. Процитовано 6 липня 2016
Gravity investigated with a binary pulsar-Press Release: The 1993 Nobel Prize in Physics
. Nobel Foundation.
Архів
оригіналу за 10 серпня 2018
. Процитовано 6 липня 2016
Abbott, Benjamin P. (2016).
Observation of Gravitational Waves from a Binary Black Hole Merger
(PDF)
Phys. Rev. Lett.
116
(6): 061102.
arXiv
1602.03837
Bibcode
2016PhRvL.116f1102A
doi
10.1103/PhysRevLett.116.061102
PMID
26918975
S2CID
124959784
Архів
(PDF)
оригіналу за 16 лютого 2016
. Процитовано 6 липня 2016
{{
cite journal
}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки (
посилання
Gravitational Waves: Ripples in the fabric of space-time
. LIGO | MIT. 11 лютого 2016.
Архів
оригіналу за 19 лютого 2016
. Процитовано 12 лютого 2016
Scientists make first direct detection of gravitational waves
Jennifer Chu
. MIT News. 11 лютого 2016.
Архів
оригіналу за 7 квітня 2019
. Процитовано 12 лютого 2016
Ghosh, Pallab (11 лютого 2016).
Einstein's gravitational waves 'seen' from black holes
BBC News
(брит.)
Архів
оригіналу за 11 лютого 2016
. Процитовано 12 лютого 2016
Overbye, Dennis (11 лютого 2016).
Gravitational Waves Detected, Confirming Einstein's Theory
The New York Times
ISSN
0362-4331
Архів
оригіналу за 11 лютого 2016
. Процитовано 12 лютого 2016
Norton, John (1984).
How Einstein Found His Field Equations: 1912–1915
Historical Studies in the Physical Sciences
14
(2):
253—
316.
doi
10.2307/27757535
ISSN
0073-2672
JSTOR
27757535
van Dongen, Jeroen (2010)
Einstein's Unification
Cambridge University Press, p. 23.
Einstein (1917a).
Pais, 1994
, pp. 285—286.
North, J.D. (1965).
The Measure of the Universe: A History of Modern Cosmology
. New York: Dover. с.
81—
83.
Einstein (1931).
O'Raifeartaigh, C; McCann, B (2014).
Einstein's cosmic model of 1931 revisited: An analysis and translation of a forgotten model of the universe
(PDF)
The European Physical Journal H
39
(2014):
63—
85.
arXiv
1312.2192
Bibcode
2014EPJH...39...63O
doi
10.1140/epjh/e2013-40038-x
S2CID
53419239
Архів
(PDF)
оригіналу за 29 вересня 2020
. Процитовано 31 грудня 2019
Einstein & de Sitter (1932).
Nussbaumer, Harry (2014). Einstein's conversion from his static to an expanding universe.
Eur. Phys. J. H
39
(1):
37—
62.
arXiv
1311.2763
Bibcode
2014EPJH...39...37N
doi
10.1140/epjh/e2013-40037-6
S2CID
122011477
Nussbaumer and Bieri (2009).
Discovering the Expanding Universe
. Cambridge: Cambridge University Press. с.
144—
152.
Zimmer, Carl (9 червня 2013).
The Genius of Getting It Wrong
The New York Times
. Архів
оригіналу
за 1 січня 2022.
Castelvecchi, Davide (2014).
Einstein's lost theory uncovered
Nature News & Comment
506
(7489):
418—
419.
Bibcode
2014Natur.506..418C
doi
10.1038/506418a
PMID
24572403
S2CID
205080245
On His 135th Birthday, Einstein is Still Full of Surprises
Out There
. 14 березня 2014.
Архів
оригіналу за 18 березня 2014
. Процитовано 17 березня 2014
O'Raifeartaigh, C.; McCann, B.; Nahm, W.; Mitton, S. (2014).
Einstein's steady-state theory: an abandoned model of the cosmos
(PDF)
Eur. Phys. J. H
39
(3):
353—
369.
arXiv
1402.0132
Bibcode
2014EPJH...39..353O
doi
10.1140/epjh/e2014-50011-x
S2CID
38384067
Архів
(PDF)
оригіналу за 29 вересня 2020
. Процитовано 31 грудня 2019
Nussbaumer, Harry (2014). Einstein's aborted attempt at a dynamic steady-state universe.
In memoriam Hilmar Duerbeck
. с. 463.
arXiv
1402.4099
Bibcode
2014arXiv1402.4099N
ISBN
978-3-944913-56-8
Hoyle (1948).
A New Model for the Expanding Universe
MNRAS
108
(5): 372.
Bibcode
1948MNRAS.108..372H
doi
10.1093/mnras/108.5.372
Bondi; Gold (1948).
The Steady-State Theory of the Expanding Universe
MNRAS
108
(3): 252.
Bibcode
1948MNRAS.108..252B
doi
10.1093/mnras/108.3.252
Amir Aczel (7 березня 2014).
Einstein's Lost Theory Describes a Universe Without a Big Bang
The Crux
Архів
оригіналу за 19 березня 2014
. Процитовано 17 березня 2014
Byers, Nina (23 вересня 1998). E. Noether's Discovery of the Deep Connection Between Symmetries and Conservation Laws.
arXiv
physics/9807044
{{
cite arXiv
}}
|arxiv=
є обов'язковим параметром (
довідка
Goldberg, J. N. (1958).
Conservation laws in general relativity
Physical Review
111
(1):
315—
320.
Bibcode
1958PhRv..111..315G
doi
10.1103/PhysRev.111.315
Einstein & Rosen (1935).
2015 – General Relativity's Centennial
American Physical Society
. 2015.
Архів
оригіналу за 15 листопада 2018
. Процитовано 7 квітня 2017
Lindley, David (25 березня 2005). Focus: The Birth of Wormholes.
Physics
15
: 11.
doi
10.1103/physrevfocus.15.11
Wheeler, John Archibald (18 червня 2010).
Geons, Black Holes, and Quantum Foam: A Life in Physics
(англ.)
. W. W. Norton & Company.
ISBN
978-0-393-07948-7
Kersting, Magdalena (Травень 2019).
Free fall in curved spacetime—how to visualise gravity in general relativity
Physics Education
54
(3): 035008.
Bibcode
2019PhyEd..54c5008K
doi
10.1088/1361-6552/ab08f5
hdl
10852/74677
ISSN
0031-9120
S2CID
127471222
Tamir, M (2012).
Proving the principle: Taking geodesic dynamics too seriously in Einstein's theory
(PDF)
Studies in History and Philosophy of Modern Physics
43
(2):
137—
154.
Bibcode
2012SHPMP..43..137T
doi
10.1016/j.shpsb.2011.12.002
Malament, David (2012).
A Remark About the "Geodesic Principle" in General Relativity
(PDF)
. У Frappier, M.; Brown, D.; DiSalle, R. (ред.).
Analysis and Interpretation in the Exact Sciences
. The Western Ontario Series in Philosophy of Science. Т. 78. Springer. с.
245—
252.
doi
10.1007/978-94-007-2582-9_14
ISBN
978-94-007-2581-2
Хоча принцип геодезичних можна вивести як теорему в загальній теорії відносності, він не є наслідком лише рівняння Ейнштейна (або принципу збереження). Для виведення відповідних теорем потрібні й інші припущення.
Isaacson, (2007)
, p. 576.
Celebrating Einstein 'Solid Cold'. U.S. DOE
Архів
оригіналу за 19 липня 2017
. Процитовано 21 лютого 2011
, Office of Scientific and Technical Information, 2011.
Einstein (1924).
Cornell and Wieman Share 2001 Nobel Prize in Physics
. 9 жовтня 2001. Архів
оригіналу
за 10 червня 2007
. Процитовано 11 червня 2007
Stachel et al (2008) Vol. 4: The Swiss Years—Writings, 1912—1914, pp. 270 ff.
Einstein (1917b).
Duncan, Anthony; Janssen, Michel (2019).
Constructing quantum mechanics. Volume 1, The scaffold : 1900–1923
(вид. 1st). Oxford:
Oxford University Press
. с.
133—
142.
ISBN
978-0-19-258422-9
OCLC
1119627546
Hanle, Paul A. (Липень 1979).
The Schrödinger-Einstein correspondence and the sources of wave mechanics
American Journal of Physics
(англ.)
47
(7):
644—
648.
Bibcode
1979AmJPh..47..644H
doi
10.1119/1.11950
ISSN
0002-9505
Raman, V. V.; Forman, Paul (1969).
Why Was It Schrödinger Who Developed de Broglie's Ideas?
Historical Studies in the Physical Sciences
291—
314.
doi
10.2307/27757299
ISSN
0073-2672
JSTOR
27757299
Andrews, Robert (2003).
The New Penguin Dictionary of Modern Quotations
. Penguin UK. с. 499.
ISBN
978-0-14-196531-4
. Процитовано 18 червня 2015
Pais, Abraham (Жовтень 1979).
Einstein and the quantum theory
(PDF)
Reviews of Modern Physics
51
(4):
863—
914.
Bibcode
1979RvMP...51..863P
doi
10.1103/RevModPhys.51.863
Архів
(PDF)
оригіналу за 29 серпня 2019
. Процитовано 18 листопада 2019
Bohr, N.
Discussions with Einstein on Epistemological Problems in Atomic Physics
The Value of Knowledge: A Miniature Library of Philosophy
Marxists Internet Archive
Архів
оригіналу за 13 вересня 2010
. Процитовано 30 серпня 2010
From Albert Einstein: Philosopher-Scientist (1949), publ. Cambridge University Press, 1949. Niels Bohr's report of conversations with Einstein.
Einstein (1969).
Schlosshauer, Maximilian; Kofler, Johannes; Zeilinger, Anton (1 серпня 2013). A snapshot of foundational attitudes toward quantum mechanics.
Studies in History and Philosophy of Science Part B: Studies in History and Philosophy of Modern Physics
44
(3):
222—
230.
arXiv
1301.1069
Bibcode
2013SHPMP..44..222S
doi
10.1016/j.shpsb.2013.04.004
ISSN
1355-2198
S2CID
55537196
Howard, (1990)
Harrigan та Spekkens, (2010)
Einstein, Podolsky & Rosen (1935).
Peres, (2002)
Mermin, (1993)
Penrose, (2007)
Bell, (1966)
Fine, (2017)
Einstein (1950).
Goenner, Hubert F. M. (1 грудня 2004).
On the History of Unified Field Theories
Living Reviews in Relativity
(англ.)
(1): 2.
Bibcode
2004LRR.....7....2G
doi
10.12942/lrr-2004-2
ISSN
1433-8351
PMC
5256024
PMID
28179864
Richardson, O. W. (1908).
A Mechanical Effect Accompanying Magnetization
Physical Review
. Series I.
26
(3):
248—
253.
Bibcode
1908PhRvI..26..248R
doi
10.1103/PhysRevSeriesI.26.248
Einstein, A.; de Haas, W. J. (1915). Experimenteller Nachweis der Ampereschen Molekularströme [Experimental Proof of Ampère's Molecular Currents].
Deutsche Physikalische Gesellschaft, Verhandlungen
(German) .
17
152—
170.
Bibcode
1915DPhyG..17..152E
Einstein, A.; de Haas, W. J. (1915).
Experimental proof of the existence of Ampère's molecular currents
(PDF)
Koninklijke Akademie van Wetenschappen te Amsterdam, Proceedings
18
696—
711.
Bibcode
1915KNAB...18..696E
. Архів
оригіналу
(PDF)
за 11 вересня 2015
. Процитовано 5 червня 2025
San Miguel, Alfonso; Pallandre, Bernard (13 березня 2024).
Revisiting the Einstein-de Haas experiment: the Ampère Museum's hidden treasure
(PDF)
Europhysics News
55
(4):
12—
14.
arXiv
2505.07826
Bibcode
2024ENews..55...28S
doi
10.1051/epn/2024409
Johnston, Hamish (17 березня 2024).
Einstein's only experiment is found in French museum
Physics World
(брит.)
. Процитовано 24 березня 2024
Goettling, Gary.
Einstein's refrigerator
. Архів
оригіналу
за 25 травня 2005.
Georgia Tech Alumni Magazine
. 1998. Retrieved 12 November 2014.
Alok, Jha (21 вересня 2008).
Einstein fridge design can help global cooling
The Guardian
Архів
оригіналу за 24 січня 2011
. Процитовано 22 лютого 2011
Electrodynamic movement of fluid metals particularly for refrigerating machines
Device, in particular for sound reproduction devices, in which changes in electrical current through magnetostriction cause movements of a magnetic body
Albert Einstein's patents. 2006. World Pat Inf. 28/2, 159–65. M. Trainer. doi: 10.1016/j.wpi.2005.10.012
Obituary
The New York Times
. 12 липня 1986.
Архів
оригіналу за 10 вересня 2017
. Процитовано 3 квітня 2011
Letters Reveal Einstein Love Life
BBC News
. 11 липня 2006.
Архів
оригіналу за 2 травня 2019
. Процитовано 14 березня 2007
Jaffé, ER (1996). The early history of the Albert Einstein College of Medicine.
Einstein Quarterly Journal of Biology and Medicine
13
22—
36.
The Einstein Memorial
Національна академія наук
United States District Court, Central District of California, Case No. CV10–03790 AHM (JCx)
. 15 жовтня 2012.
Архів
оригіналу за 21 січня 2020
. Процитовано 24 листопада 2019
United States District Court, Central District of California, Case No.: CV-10-3790-AB (JCx)
. 15 січня 2015.
Архів
оригіналу за 25 липня 2020
. Процитовано 24 листопада 2019
Place name detail: Mount Einstein
New Zealand Gazetteer
Географічна рада Нової Зеландії
. Процитовано 21 серпня 2022
Golden, Frederic (31 грудня 1999).
Albert Einstein
Time
Einstein the Greatest
BBC News
. 29 листопада 1999
. Процитовано 19 листопада 2024
Newton tops PhysicsWeb poll
Physics World
. 29 листопада 1999
. Процитовано 19 грудня 2024
Goldberg, Elkhonon (2018).
Creativity: The Human Brain in the Age of Innovation
(англ.)
. New York, NY: Oxford University Press. с. 166.
ISBN
978-0-19-046649-7
Here Comes the World Year of Physics
aps.org
International Year of Physics, 2005
United Nations Digital Library
. 16 січня 2004.
Як з’явилося відоме фото Айнштайна з язиком?
Tokar.ua
. 5 грудня 2018. Архів
оригіналу
за 5 грудня 2018
. Процитовано 5 грудня 2018
Архівовано
2018-12-05 у
Wayback Machine
.]
Halpern, Paul (2019).
Albert Einstein, celebrity scientist
Physics Today
72
(4):
38—
45.
Bibcode
2019PhT....72d..38H
doi
10.1063/PT.3.4183
S2CID
187603798
Архів
оригіналу за 14 квітня 2021
. Процитовано 21 лютого 2021
Fahy, Declan (2015).
A Brief History Of Scientific Celebrity
Skeptical Inquirer
. Т. 39, № 4.
Архів
оригіналу за 10 травня 2021
. Процитовано 21 лютого 2021
Missner, Marshall (Травень 1985). Why Einstein Became Famous in America.
Social Studies of Science
15
(2):
267—
291.
doi
10.1177/030631285015002003
JSTOR
285389
S2CID
143398600
Libman, E. (14 січня 1939).
Disguise
The New Yorker
Архів
оригіналу за 25 липня 2020
. Процитовано 15 квітня 2020
McTee, Cindy.
Einstein's Dream for orchestra
. Cindymctee.com.
Архів
оригіналу за 18 квітня 2017
. Процитовано 17 липня 2010
Golden, Frederic (3 січня 2000).
Person of the Century: Albert Einstein
Time
. Архів
оригіналу
за 21 лютого 2006
. Процитовано 25 лютого 2006
Result of WordNet Search for Einstein
. 3.1. The Trustees of Princeton University.
Архів
оригіналу за 28 серпня 2015
. Процитовано 4 січня 2015
Novak, Matt (16 травня 2015).
9 Albert Einstein Quotes That Are Completely Fake
Gizmodo
. Архів
оригіналу
за 5 липня 2018
. Процитовано 4 травня 2018
Did Albert Einstein Humiliate an Atheist Professor?
. Snopes. 29 червня 2004.
Архів
оригіналу за 4 листопада 2021
. Процитовано 4 травня 2018
Українська Діаспора В Об'єктиві Сучасності — Національно-Політичний Та Духовно-Культурний Феномен
. Архів
оригіналу
за 4 листопада 2012
. Процитовано 11 жовтня 2009
Н. І. Паламарчук. ВИТОКИ НОБЕЛІВСЬКОГО РУХУ В УКРАЇНІ
(PDF)
. Архів
оригіналу
(PDF)
за 29 жовтня 2020
. Процитовано 23 грудня 2020
Кирило Студинський
. Архів
оригіналу
за 6 жовтня 2011
. Процитовано 11 жовтня 2009
Einsteinium – Element
Royal Society of Chemistry
. Процитовано 16 грудня 2022
Золота Медаль ЮНЕСКО імені Альберта Ейнштейна була створена в 1979 році на честь століття з дня народження А. Ейнштейна
. Архів
оригіналу
за 20 лютого 2009
. Процитовано 7 серпня 2008
Архівовано
2009-02-20 у
Wayback Machine
.]
Список лауреатов на сайте Общества Альберта Эйнштейна
. Архів
оригіналу
за 22 грудня 2015
. Процитовано 8 вересня 2010
Albert Einstein World Award of Science
. World Cultural Council. Архів
оригіналу
за 23 червня 2013.
Архівовано
2008-12-10 у
Wayback Machine
.]
Зонд «Ейнштейн» вирушить у космос на китайській ракеті.01.01.2024
Перейменування вулиць у Харкові: ще 367 (перелік)
Слобідський край
(укр.)
. Процитовано 2 травня 2024
The Tizra Digital Publishing Platform
tizra.com
. Tizra. Архів
оригіналу
за 16 грудня 2014
. Процитовано 9 грудня 2014
Всі листи та щоденники Ейнштейна доступні в Інтернеті
www.5.ua
. 08 грудня 2014, 17:22
. Процитовано 8 грудня 2014
THE DIGITAL EINSTEIN PAPERS
(PDF)
www.einstein.caltech.edu
. California Institute of Technology. 5/12/2014. Архів
оригіналу
(PDF)
за 5 вересня 2015
. Процитовано 8 грудня 2014
Архівовано
2015-09-05 у
Wayback Machine
.]
Einstein Papers Project
. California Institute of Technology. Архів
оригіналу
за 5 листопада 2022
. Процитовано 5 листопада 2022
Albert Einstein
. Princeton University Press
. Процитовано 5 листопада 2022
Джерела і література
ред.
ред. код
Волтер Айзексон
. Ейнштейн. Життя і всесвіт генія. Пер. з англ. Микола Климчук — Київ: «Наш формат», 2019.
ISBN 978-617-7552-83-2
Кумар, Манжит (2025).
Квант. Айнштайн, Бор та велика суперечка щодо природи реальності
. Рівне: Бородатий Тамарин. с. 488.
ISBN
978-617-95406-9-1
Любко Дереш
про Миколу Гоголя, Марка Твена, Ніколу Теслу, Альберта Ейнштейна, Стівена Кінґа. — Київ:
Грані-Т
, 2007. — 71 c. — (Серія
«Життя видатних дітей»
). —
ISBN 978-966-465-084-4
В. Є. Кузьмичов.
Айнштайн Альберт //
Велика українська енциклопедія
/ Киридон А. М. (упоряд.). — К. : ДНУ «Енциклопедичне видання», 2016. — Т. 1. — С. 464–466. —
ISBN 978-617-7238-39-2
Bell, J. S. (1966). On the problem of hidden variables in quantum mechanics.
Reviews of Modern Physics
38
(3):
447—
452.
Bibcode
1966RvMP...38..447B
doi
10.1103/revmodphys.38.447
Calaprice, Alice (2000).
The Expanded Quotable Einstein
. Princeton University Press.
Bibcode
2000eqe..book.....C
Calaprice, Alice (2005).
The New Quotable Einstein
. Princeton University Press. Архів
оригіналу
за 22 червня 2009.
Calaprice, Alice; Lipscombe, Trevor (2005).
Albert Einstein: A Biography
. Greenwood Publishing Group.
ISBN
978-0-313-33080-3
Calaprice, Alice (2010).
The Ultimate Quotable Einstein
. Princeton University Press.
ISBN
978-1-4008-3596-6
Calaprice, Alice; Kennefick, Daniel; Schulmann, Robert (2015).
An Einstein Encyclopedia
. Princeton University Press.
Bibcode
2016eien.book.....C
Chaplin, Charles (1964).
Charles Chaplin: My Autobiography
. New York: Simon and Schuster.
Clark, Ronald W. (1971).
Einstein: The Life and Times
. New York: Avon Books.
ISBN
978-0-380-44123-5
Fölsing, Albrecht (1997).
Albert Einstein
. Переклад: Osers, Ewald. Abridged by Ewald Osers. New York: Penguin Viking.
ISBN
978-0-670-85545-2
Fine, Arthur (2017).
The Einstein-Podolsky-Rosen Argument in Quantum Theory
Stanford Encyclopedia of Philosophy
. Metaphysics Research Lab, Stanford University.
Galison, Peter (Зима 2000). Einstein's Clocks: The Question of Time.
Critical Inquiry
26
(2):
355—
389.
doi
10.1086/448970
JSTOR
1344127
S2CID
144484466
Glick, Thomas F., ред. (1987).
The Comparative Reception of Relativity
. Kluwer Academic Publishers.
ISBN
978-90-277-2498-4
Harrigan, Nicholas; Spekkens, Robert W. (2010). Einstein, incompleteness, and the epistemic view of quantum states.
Foundations of Physics
40
(2): 125.
arXiv
0706.2661
Bibcode
2010FoPh...40..125H
doi
10.1007/s10701-009-9347-0
S2CID
32755624
Highfield, Roger; Carter, Paul (1993).
The Private Lives of Albert Einstein
. London: Faber and Faber.
ISBN
978-0-571-17170-5
Hoffmann, Banesh (1972).
Albert Einstein: Creator and Rebel
. Collaboration with Helen Dukas. New York: Viking Press.
ISBN
978-0-670-11181-7
Holton, Gerald (Квітень 1984). The migration of physicists to the United States.
Bulletin of the Atomic Scientists
. Educational Foundation for Nuclear Science.
40
(4):
18—
24.
Bibcode
1984BuAtS..40d..18H
doi
10.1080/00963402.1984.11459207
Howard, D. (1990). "Nicht Sein Kann was Nicht Sein Darf," or the Prehistory of EPR, 1909–1935: Einstein's Early Worries about the Quantum Mechanics of Composite Systems.
Sixty-Two Years of Uncertainty
. NATO ASI Series. Т. 226. Springer. с.
61—
111.
doi
10.1007/978-1-4684-8771-8_6
ISBN
978-1-4684-8773-2
Isaacson, Walter (2007).
Einstein: His Life and Universe
. New York: Simon & Schuster Paperbacks.
ISBN
978-0-7432-6473-0
Mermin, N. David (Липень 1993).
Hidden Variables and the Two Theorems of John Bell
(PDF)
Reviews of Modern Physics
65
(3):
803—
15.
arXiv
1802.10119
Bibcode
1993RvMP...65..803M
doi
10.1103/RevModPhys.65.803
S2CID
119546199
Neffe, Jürgen (2007).
Einstein: A Biography
. Переклад: Frisch, Shelley. Farrar, Straus and Giroux.
ISBN
978-0-374-14664-1
Pais, Abraham (1982).
Subtle is the Lord: The Science and the Life of Albert Einstein
. Oxford University Press.
ISBN
978-0-19-853907-0
Pais, Abraham (1994).
Einstein Lived Here
. Oxford University Press.
ISBN
978-0-19-280672-7
Penrose, Roger (2007).
The Road to Reality
. Vintage Books.
ISBN
978-0-679-77631-4
Peres, Asher (2002).
Quantum Theory: Concepts and Methods
. Kluwer. с. 149.
Robeson, Paul (2002).
Paul Robeson Speaks
. Citadel. с. 333.
Rowe, David E.; Schulmann, Robert, ред. (2007).
Einstein on Politics: His Private Thoughts and Public Stands on Nationalism, Zionism, War, Peace, and the Bomb
. Princeton University Press.
ISBN
978-0-691-12094-2
Rowe, David E.; Schulmann, Robert, ред. (2013).
Einstein on Politics: His Private Thoughts and Public Stands on Nationalism, Zionism, War, Peace, and the Bomb
. Princeton University Press.
ISBN
978-1-4008-4828-7
Scheideler, Britta (2002). The Scientist as Moral Authority: Albert Einstein between Elitism and Democracy, 1914–1933.
Historical Studies in the Physical and Biological Sciences
32
(2):
319—
346.
doi
10.1525/hsps.2002.32.2.319
JSTOR
10.1525/hsps.2002.32.2.319
Stachel, John J. (1966).
Albert Einstein and Mileva Marić
(PDF)
. Архів
оригіналу
(PDF)
за 7 березня 2008
. Процитовано 13 травня 2016
Stachel, John J. (2002).
Einstein from 'B' to 'Z'
. Einstein Studies. Т. 9. Birkhäuser.
ISBN
978-0-8176-4143-6
OCLC
237532460
Weinstein, G. (2015).
General Relativity Conflict and Rivalries: Einstein's Polemics with Physicists
. Newcastle upon Tyne (UK): Cambridge Scholars Publishing.
ISBN
978-1-4438-8362-7
Brian, Denis (1996).
Einstein: A Life
. New York: John Wiley.
ISBN
978-0471114598
Brian, Denis (2005).
The Unexpected Einstein: The Real Man Behind the Icon
. New York: John Wiley.
ISBN
978-0471718406
Gimbel, Steven (2015).
Einstein: His Space and Times
. Yale University Press.
ISBN
978-0300196719
Gimbel, Steven (2012).
Einstein's Jewish Science: Physics at the Intersection of Politics and Religion
. Johns Hopkins University Press.
ISBN
978-1421405544
Посилання
ред.
ред. код
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:
Альберт Ейнштейн
The Collected Papers of Albert Einstein
[Зібрання документів Альберта Ейнштейна].
einsteinpapers.press.princeton.edu
(сайт з відкритим доступом) (мовою оригіналу та переклад та анотації - англ.) . The Tizra Digital Publishing Platform: Princeton University Press (у співдружності з Hebrew University of Jerusalem, California Institute of Technology). 5 грудня 2014. Архів
оригіналу
за 19 січня 2018
. Процитовано 8.12.2014
I have no special talents. I am only passionately curious — Albert Einstein
Einstein Archives Online
Архівовано
23 лютого 2011 у
Wayback Machine
.]
— цифровий архів праць Альберта Ейнштейна
(англ.)
Rafael Bachiller.
Una teoría prodigiosa. // El Mundo, 25/11/2015 — український переклад:
Рафаель Бачільєр.
Чудесна теорія
У соціальних мережах
(англ.)
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Carnegie Hall linked open data
CineMagia
Comic Vine
ČSFD
Discogs
Douban
Filmportal.de
FilmTV.it
Filmweb
Internet Movie Database
KinoPoisk.ru
MusicBrainz
muziekweb.nl
Open Media Database
PORT.hu
Rotten Tomatoes
The Movie Database
Британський інститут кінематографії
Шведська база даних фільмів
Giant Bomb
MutualArt.com
Tabakalera
The Trading Card Database
Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
Бриджменська бібліотека мистецтв
Національна портретна галерея (Лондон)
Les Archives du spectacle
Генеалогія та некрополістика
Математичний генеалогічний проєкт
FamilySearch Family Tree
Find a Grave
Genealogics
GeneaStar
Geni.com
Gravsted.dk
JewAge.org
Родовід
Roglo
The Academic Family Tree
WeRelate
WikiTree
Література та бібліографія
Aozora Bunko
Babelio
BiblioNet
Bibliothèque interuniversitaire de Santé
CoBiS
Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren
Flanders Arts Institute
Goodreads
Goodreads
Index Theologicus
Internet Speculative Fiction Database
LibraryThing
LibriVox
Online Books Page
Open Library
Open Library
openMLOL.it
Rupa & Co.
The LiederNet Archive
The Unz Review
Архів преси XX століття
Бібліографія історії чеських земель
Бібліотека Александера Тернбулла
Проєкт Гутенберг
Проєкт Рунеберг
Наука
Комітет історичних та наукових робіт
Dimensions
Google Scholar
Mathematical Reviews
nLab
NobelPrize.org
ORCID
Scopus
Internet Philosophy Ontology project
zbMATH Open Database
ZOBODAT
Архів історії математики Мактьютор
Національна академія наук США
Тематичні сайти
discovery.nationalarchives.gov.uk
SNAC
SNAC
The Ark
Архів Єльського університету
Дипломатичні документи Швейцарії
Німецький літературний архів Марбах
Триніті-коледж (Кембридж)
Wolfram Language
Japan Search
Quora
Словники та енциклопедії
Біографічна енциклопедія астрономів (англ.)
Велика данська енциклопедія
Велика норвезька енциклопедія
Енциклопедія сучасної України
Історичний словник Швейцарії
Універсальна литовська енциклопедія
Хорватська енциклопедія
Шведська національна енциклопедія
Электронная еврейская энциклопедия
Энциклопедия Кругосвет
Biografický slovník českých zemí
Britannica (12-th)
Brockhaus Enzyklopädie
Cultureel Woordenboek
De Agostini
Dizionario di Filosofia Treccani
Dizionario di Filosofia Treccani
Encyclopédie Larousse
Encyclopédie Larousse
Encyclopédie Larousse
Encyclopédie Larousse
Encyclopedia Treccani
Encyclopædia Britannica
Encyclopædia Universalis
Gran Enciclopedia Aragonesa
Internetowa encyklopedia PWN
Klexikon
Lur Hiztegi Entziklopedikoan
NicoNicoPedia
Proleksis Encyclopedia
Treccanis Enciclopedia Italiana
Treccanis Enciclopedia Italiana
Довідкові видання
Британський музей
Загальний каталог Diamond
Музей науки (Лондон)
Alvin
Brilliant.org
Collaborative InterLingual Index
Deutsche Biographie
Evene
Google Arts & Culture
Google Doodle
KBpedia
Munzinger IBA
NNDB
Open Directory Project
(англ.)
Open Plaques
SNAC
SNAC
TV Tropes
WordNet
NobelPrize.org
Fandom
(англ.)
Fandom
(англ.)
Namuwiki
RationalWiki
Vienna History Wiki
Salzburgwiki
Нормативний контроль
Autoritats UB
a1279550
BanQ
0000007639
BAV
ADV10181679
BIBSYS
90053072
BLBNB
000584933
BNB
EinsteinAlbert1879-1955
BNC
a10077078
BNCHL
000007200
BNE
XX834035
BNF
119016075
CALIS
n2004370668
CANTIC
981058511756306706
CCAB
000034649
CiNii
DA00708434
CONOR.BG
6024037
CONOR.SI
7912035
CONOR.SR
487527
CUT
87094
DBC
87097968275423
EGAXA
vtls000837931
ERRR
a11159522
FAST
32023
460651
Freebase
/m/0jcx
GND
118529579
GR-AtACA
156358
GTAA
96461
ICCU
CFIV035853
ISNI
000000012281955X
J9U
987007260607605171
KANTO
000215897
KRNLK
KAC200103196
LCCN
n79022889
LIBRIS
fcrtts5z33mrjqc
LIH
LNB:V*13679;=BM
LNB
000027126
MAK
9810646540205606
Museo Galileo
189487
N6I
vtls000086385
NCF
ncf10161360
NCL
000714101
NDL
00438728
NKC
jn19990002019
NLA
382451
NLC
: 000124193 ·
NLG
76370
NLI
000042773
NLP
: a0000001178767 ·
NLR
000074139
NSK
000012537
NTA
068350767
NUKAT
n95300836
PTBNP
26339
PUSC
25090
PUST
86877
RERO
A003212458
RILM
107626
RISM
people/41024053
RVK
BF 5620
SELIBR
184709
SHARE
690
SKMASNL
vtls005532100
SNK
163490
SUDOC
026849186
ULAN
500240971
UPSA
8399
URBS
45533
88532
VcBA
495/91752
VIAF
75121530
РДБ
000021094
РНБ
770128355
Лауреати
Нобелівської премії з фізики
1901
1925
Рентген
(1901)
Лоренц
Зееман
(1902)
Беккерель
П'єр Кюрі
Марія Кюрі
(1903)
Релей
(1904)
Ленард
(1905)
Томсон
(1906)
Майкельсон
(1907)
Ліппман
(1908)
Марконі
Браун
(1909)
ван дер Ваальс
(1910)
Він
(1911)
Дален
(1912)
Камерлінг-Оннес
(1913)
Лауе
(1914)
В. Г. Брегг
В. Л. Брегг
(1915)
Баркла
(1917)
Планк
(1918)
Штарк
(1919)
Ґійом
(1920)
Ейнштейн
(1921)
Н. Бор
(1922)
Міллікен
(1923)
M. Сігбан
(1924)
Франк
Герц
(1925)
1926
1950
Перрен
(1926)
Комптон
Ч. Вільсон
(1927)
О. Річардсон
(1928)
де Бройль
(1929)
Раман
(1930)
Гейзенберг
(1932)
Шредінгер
Дірак
(1933)
Чедвік
(1935)
Гесс
К. Д. Андерсон
(1936)
Девіссон
Томсон
(1937)
Фермі
(1938)
Лоуренс
(1939)
Штерн
(1943)
Рабі
(1944)
Паулі
(1945)
Бріджмен
(1946)
Епплтон
(1947)
Блекетт
(1948)
Хідекі
(1949)
Пауелл
(1950)
1951
1975
Кокрофт
Волтон
(1951)
Блох
Перселл
(1952)
Церніке
(1953)
Борн
Боте
(1954)
Лемб
Кущ
(1955)
Шоклі
Бардін
Браттейн
(1956)
Янг
Цзундао
(1957)
Черенков
Франк
Тамм
(1958)
Сегре
Чемберлен
(1959)
Глазер
(1960)
Гофстедтер
Мессбауер
(1961)
Ландау
(1962)
Вігнер
Гепперт-Маєр
Єнсен
(1963)
Басов
Прохоров
Таунс
(1964)
Томонага
Швінгер
Фейнман
(1965)
Кастлер
(1966)
Бете
(1967)
Альварес
(1968)
Гелл-Манн
(1969)
Альвен
Неель
(1970)
Габор
(1971)
Бардін
Купер
Шріффер
(1972)
Леона
Йєвер
Джозефсон
(1973)
Райл
Г'юїш
(1974)
Бор
Моттельсон
Рейнвотер
(1975)
1976
2000
Ріхтер
Тінг
(1976)
Ф. В. Андерсон
Мотт
Флек
(1977)
Капиця
Пензіас
Р. Вільсон
(1978)
Глешоу
Салам
Вайнберг
(1979)
Фітч
Кронін
(1980)
Бломберген
Шавлов
К. Сігбан
(1981)
К. Вільсон
(1982)
Чандрасекар
Фаулер
(1983)
Руббіа
ван дер Мер
(1984)
фон Клітцинг
(1985)
Руска
Бінніг
Рорер
(1986)
Беднорц
Мюллер
(1987)
Ледерман
Шварц
Стейнбергер
(1988)
Рамзей
Демельт
Пауль
(1989)
Фрідман
Кендалл
Р. Тейлор
(1990)
де Жен
(1991)
Харпак
(1992)
Галс
Д. Тейлор
(1993)
Брокгауз
Шалл
(1994)
Перл
Рейнс
(1995)
Лі
Ошеров
Річардсон
(1996)
Чу
Коен-Таннуджи
Філліпс
(1997)
Лафлін
Штермер
Цуї
(1998)
'т Гофт
Вельтман
(1999)
Алфьоров
Кремер
Кілбі
(2000)
2001
—дотепер
Корнелл
Кеттерле
Віман
(2001)
Девіс
Косіба
Джакконі
(2002)
Абрикосов
Гінзбург
Леггет
(2003)
Гросс
Політцер
Вільчек
(2004)
Глаубер
Голл
Генш
(2005)
Матер
Смут
(2006)
Ферт
Грюнберг
(2007)
Кобаясі
Масукава
Намбу
(2008)
Као
Бойл
Сміт
(2009)
Гейм
Новосьолов
(2010)
Перлматтер
Шмідт
Рісс
(2011)
Арош
Вайнленд
(2012)
Хіггс
Англер
(2013)
Акасакі
Амано
Накамура
(2014)
Макдональд
Кадзіта
(2015)
Таулесс
Галдейн
Косерліц
(2016)
Вайс
Баріш
Торн
(2017)
Ешкін
Муру
Стрікленд
(2018)
Піблс
Майор
Кело
(2019)
Пенроуз
Ґенцель
Ґез
(2020)
Гассельманн
Манабе
Паризі
(2021)
Клаузер
Аспе
Цайлінґер
(2022)
Краус
Агостіні
Л'Юйє
(2023)
Гопфілд
Гінтон
(2024)
Кларк
Деворе
Мартініс
(2025)
Теорія відносності
Спеціальна
теорія
відносності
Передумови
Принцип відносності
Спеціальна теорія відносності
Основи
Система відліку
Швидкість світла
Стрімкість
Рівняння Максвелла
Формулювання
Теорія відносності Галілея
[en]
Перетворення Галілея
Перетворення Лоренца
Наслідки
Сповільнення часу
Релятивістська маса
[en]
Еквівалентність маси і енергії
Скорочення довжини
Відносність одночасності
Релятивістський ефект Доплера
Прецесія Томаса
Релятивістські диски
[en]
Простір-час
Світловий конус
Світова лінія
Часопросторова діаграма
Бікватерніони
Простір Мінковського
Загальна
теорія
відносності
Передумови
Вступ
[en]
Математичні основи
Література
Основні поняття
Спеціальна теорія відносності
Принцип еквівалентності
Світова лінія
Ріманова геометрія
Діаграма Мінковського
Явища
Чорна діра
Горизонт подій
Ефект Лензе — Тіррінга
Геодезична прецесія
Лінзи
Сингулярність
Хвилі
Парадокс драбини
Парадокс близнят
Задача двох тіл
Передбачення ЗТВ
Гравітомагнетизм
Рівняння
Формалізм Арновіта — Дезера — Мізнера
БШСН формалізм
[en]
Рівняння Ейнштейна
Геодезичні рівняння
[en]
Рівняння Фрідмана
Лінеаризація гравітації
Постньютонівський формалізм
параметризований
Рівняння Гамільтона — Якобі — Ейнштейна
[en]
Розширені теорії
Теорія Бранса — Діккі
Калуци — Клейна
Принцип Маха
Квантова гравітація
Розв’язки
[en]
Розв'язки рівнянь Ейнштейна
Шварцшильда
Райсснера — Нордстрема
Геделя
Керра
Керра — Ньюмена
Каснера
[en]
Тауба — Нута
[en]
Мілна
[en]
Робертсона — Вокера
Просторово-часові хвилі
[en]
Пил ван Стокума
Ейнштейнівський вакуум
Науковці
Айнштайн
Лоренц
Гільберт
Пуанкаре
Шварцшильд
де Сіттер
Райсснер
Нордстрем
[en]
Вейль
Еддінгтон
Фрідман
Мілн
Цвіккі
Леметр
Гедель
Вілер
Робертсон
Бардін
[en]
Вокер
[en]
Керр
Чандрасекар
Елерс
[en]
Пенроуз
Гокінг
Тейлор
Галс
Віллем ван Стокум
Тауб
[en]
Ньюман
[en]
Яу
Торн
Вайс
Бонді
Міснер
Абрагам
інші
[en]
Портал «Біографії»
Портал «Фізика»
Отримано з
Категорії
Народились 14 березня
Народились 1879
Уродженці Ульма
Померли 18 квітня
Померли 1955
Померли в Принстоні
Доктори філософії з фізики
Члени Лондонського королівського товариства
Члени Прусської академії наук
Члени Леопольдини
Члени Американського філософського товариства
Члени Баварської академії наук
Члени Геттінгенської академії наук
Члени Французької академії наук
Члени Шведської королівської академії наук
Члени Нідерландської королівської академії наук
Члени Американської академії мистецтв і наук
Академіки РАН
Члени Індійської національної академії наук
Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США
Члени Національної Академії дей-Лінчей
Члени Німецької демократичної партії
Нагороджені медаллю Барнарда
Лауреати Нобелівської премії з фізики
Нагороджені золотою медаллю Королівського астрономічного товариства
Лауреати Премії Жуля Жансена
Нагороджені медаллю Маттеуччі
Нагороджені медаллю Макса Планка
Нагороджені медаллю Франкліна
Нагороджені медаллю Коплі
Кавалери ордена Pour le Mérite (цивільний клас)
Нагороджені Гіббсівською лекцією
Почесні доктори Женевського університету
Почесні доктори Мадридського університету Комплутенсе
Іноземні члени Лондонського королівського товариства
Альберт Ейнштейн
Професори
Німецькі фізики
Німці США
Швейцарські Нобелівські лауреати
Фізики США
Викладачі Лейденського університету
Вегани
Фізики-теоретики
Філателісти
Пацифісти
Люди, на честь яких названо хімічні елементи
Дійсні члени НТШ
Космологи
Люди, на честь яких названо кратер на Місяці
Науковці, на честь яких названо астероїд
Люди, на честь яких названо вулиці
Люди, на честь яких названо астрономічні об'єкти
Люди на банкнотах
Філософи XX століття
Випускники Вищої технічної школи Цюриха
Почесні доктори Гарвардського університету
Почесні доктори Паризького університету
Люди на марках
Науковці, іменем яких названо наукові премії
Німецькі винахідники
Єврейські агностики
Американські агностики
Винахідники США
Американські інженери XX століття
Іноземні члени Національної академії наук США
Пантеїсти
Натуралізовані громадяни Австрії
Натуралізовані громадяни Швейцарії
Натуралізовані громадяни США
Швейцарські емігранти до США
Німецькі емігранти до Швейцарії
Президенти Німецького фізичного товариства
Люди, чий прах було розвіяно
Квантові фізики
Директори Інституту Макса Планка
Приховані категорії:
Шаблон:Webarchive:посилання на Wayback Machine
Перевірка щодо параметрів розташування в CS1
Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки
Помилки CS1: Сторінки з помилками arXiv
Сторінки, що використовують магічні посилання ISBN
Персоналії за алфавітом
Статті з джерелами з Вікіданих
Вікіпедія:P19:використовується
Вікіпедія:P20:використовується
Вікіпедія:P512:використовується
Статті з мікроформатом hAudio
Вікіпедія:P856:використовується
Посилання на Вікісховище безпосередньо в статті
Вікіпедія:P373:використовується
Вікіпедія:Запити на переклад
Сторінки, що використовують InterwikiLanglist
CS1: том із великими значеннями
Вікіпедія:Сторінки з посиланням на Вікіцитати
CS1 відстежує параметр: місяць
Альберт Айнштайн
Додати тему